Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Рішення від 30 червня 2000 року № 17-73/6

На виконання Указу Президента України від 03.02.98 № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності», здійснюючи аналіз нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва встановив:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 14.09.98 № 1911 «Про заходи щодо стабілізації споживчого ринку лікарських засобів та виробів медичного призначення» встановлено граничні рівні торговельних надбавок (націнок) на лікарські засоби і вироби медичного призначення.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.04.97 № 528 «Про регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» встановлюється необхідність погодження імпортерами лікарських засобів і виробів медичного призначення граничного розміру постачальницько-збутової надбавки (націнки) до митної вартості з управлінням з питань цінової політики.

Аналіз цих розпоряджень вказує на те, що вони не відповідають законодавству України з ціноутворення.

1. Розпорядження від 14.09.98 № 1911 встановлює:

— для імпортерів лікарських засобів і виробів медичного призначення — граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) до митної вартості в розмірі до 20 відсотків, конкретний розмір якої в межах граничного погоджується з управлінням з питань цінової політики на кожну угоду;

— граничний рівень постачальницько-збутової надбавки (націнки) на вітчизняні лікарські засоби і вироби медичного призначення у розмірі до 15 відсотків до оптово-відпускної ціни підприємства-виробника;

— для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості, при роздрібній реалізації ними вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення — граничний рівень торговельної надбавки (націнки) у розмірі до 40 відсотків до ціни виробника на вітчизняні товари або до митної вартості імпортного товару.

Згідно зі статтею 8 Закону України від 03.12.90 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення» (із змінами і доповненнями) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Урядом України можуть вводитися інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, а також визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (із змінами і доповненнями) затверджені повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торговельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов’язкового декларування зміни цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг згідно з додатком.

Згідно з пунктом 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 № 1548 Київська міська державна адміністрація має повноваження регулювати (встановлювати) граничні рівні торговельних надбавок (націнок) суб’єктам підприємницької діяльності на вітчизняні та імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення (за переліком, що визначається МОЗ за погодженням з Мінекономіки).

На виконання цього положення був виданий спільний наказ МОЗ та Мінекономіки від 01.08.97 № 265/101 «Про затвердження Переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ та Мінекономіки від 27.09.99 № 236/117).

Перелік вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, затверджений наказом МОЗ та Мінекономіки від 01.08.97 № 265/101, містить 91 позицію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Отже, відповідно до законодавства України Київська міська державна адміністрація мала право встановлювати граничний рівень торговельної надбавки (націнки) тільки на 91 вид лікарських засобів та виробів медичного призначення, які містяться в переліку, затвердженому наказом МОЗ та Мінекономіки від 01.08.97 № 265/101.

Встановивши граничний рівень торговельної надбавки (націнки) на всі види лікарських засобів та виробів медичного призначення. Київська міська державна адміністрація перевищила надані їй повноваження. Були порушені права суб’єктів підприємницької діяльності на вільне встановлення цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, за винятком тих, які встановлені в переліку, затвердженому наказом МОЗ та Мінекономіки від 01.08.97 № 265/101 і відповідно до якого було видано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.98 № 224.

Тим самим порушені вимоги частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. В преамбулі розпорядження від 14.09.98 № 1911 вказано, що граничні рівні надбавки (націнки) на лікарські засоби та вироби медичного призначення встановлені з метою посилення контролю за формуванням і застосуванням економічно обгрунтованих цін, недопущення їх безпідставного зростання в умовах фінансової кризи, запобігання соціальному напруженню серед населення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органи державної влади і управління України зобов’язані послідовно проводити в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв’язку з підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних груп населення.

З метою запобігання соціальному напруженню серед населення Київська міська державна адміністрація повинна була провести в життя заходи щодо підтримки життєвого рівня населення, передбачені статтею 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а не шляхом встановлення граничного рівня торговельної надбавки (націнки) на всі види лікарських засобів та виробів медичного призначення.

3. Положення розпорядження від 14.09.98 № 1911 та розпорядження від 24.04.97 № 528 зобов’язують імпортерів лікарських засобів і виробів медичного призначення погоджувати граничний розмір постачальницько-збутової надбавки (націнки) до митної вартості з управлінням з питань цінової політики.

Звертаємо увагу на той факт, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» серед заходів державного регулювання цін і тарифів не передбачено погодження розміру торговельної надбавки.

Подібні вимоги порушують Конституцію України, стаття 19 якої встановлює, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У зв’язку з виявленням положень, які створюють перешкоди у провадженні підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ВИРІШИВ:

Запропонувати Київській міській державній адміністрації скасувати розпорядження від 14.09.98 № 1911 «Про заходи щодо стабілізації споживчого ринку лікарських засобів та виробів медичного призначення» та від 24.04.97 № 528 «Про регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» як такі, що не відповідають законодавству України. В подальшому, при регулюванні цін враховувати положення статті 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», з якої слідує, що норми цього Закону не поширюються на підприємців — фізичних осіб.

Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов’язковими для виконання.