Бісмарк проти Семашка

Медична громадськість України напружено стежить за процесом формування нової політики фінансування медичної галузі. Законотворці нарешті «розродилися» кількома проектами закону, спільна риса яких — пріоритет надходження коштів до галузі за рахунок загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування.

На обговорення до Верховної Ради України надійшли три законопроекти — від депутатів Н. Марковської та В. Черненка; від депутата І. Франчука; та від Кабінету Міністрів України за поданням В. Ющенка. Останній проект разроблявся за участю Міністерства охорони здоров’я України.

На цей час Верховна Рада України у першому читанні прийняла проект закону, автором якого є депутат І. Франчук. На думку фахівців, саме цей проект буде в останньому читанні прийнятий за основу. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Лілія Степанівна Григорович зазначила, що друге читання цього проекту заплановано на осінню сесію Верховної Ради.

Крім того, для опрацювання механізмів реформування медичної галузі Комітетом з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства Верховної Ради розроблено проект закону про проведення експерименту в Києві та Київській області з упровадження системи обов’язкового медичного страхування. Згідно з проектом експеримент має тривати протягом трьох років, починаючи з 1 січня 2002 року.

Василь ГРИГОРОВИЧ

Начальник Управління медичного страхування, нових медичних технологій та експлуатації медичних закладів Міністерства охорони здоров’я України

На запитання кореспондента «Щотижневика АПТЕКА» стосовно введення системи обов’язкового медичного страхування в Україні люб’язно погодився відповісти начальник Управління медичного страхування, нових медичних технологій та експлуатації медичних закладів Міністерства охорони здоров’я України Василь Романович Григорович.

— Шановний Василю Романовичу, безперечно, недостатнє бюджетне фінансування є головною бідою нашої медицини. Тож основна мета введення обов’язкового медичного страхування — поповнення бюджету медичної галузі. Проте існуюче становище насамперед обумовлене недосконалістю податкового законодавства, що змушує багатьох людей працювати «в тіні», не сплачуючи податків. Є велика ймовірність того, що вони так само не будуть платити страхові внески і до Державного фонду медичного страхування. Чи не вважаєте Ви, що в існуючих економічних умовах введення медичного страхування є несвоєчасним?

— Необхідність впровадження системи медичного страхування обумовлена саме економічними реаліями, оскільки є одним із механізмів надходження коштів у галузь охорони здоров’я.

Загалом у світі є три системи організації охорони здоров’я: система Семашка, яка базувалася на принципі бюджетного фінансування медичної галузі (існує з часів Радянського Союзу); система Бісмарка, що грунтується на соціальному медичному страхуванні, та система Беверіджа. Ці три системи мають спільні риси, але система Семашка, яку ми маємо на даний час, не може працювати в умовах ринку.

Натомість, охорона здоров’я у багатьох країнах пострадянського простору вже працює за принципом медичного страхування, тобто за системою Бісмарка — чи у класичному, чи у модифікованому вигляді.

На сьогодні з бюджету на охорону здоров’я витрачається близько 5 млрд грн., а необхідно приблизно 12 млрд грн. Цих коштів вкрай недостатньо, їх вистачає лише на фінансування таких цільових програм, як лікування гострих вірусних інфекцій, особливо небезпечних інфекцій, туберкульозу, СНІДу, швидкої медичної допомоги, забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами.

Система медичного страхування базується на солідарному принципі, згідно з яким здоровий платить за хворого. Здорова людина не накопичує для себе гроші, а сплачує поліс обов’язкового медичного страхування, з якого фінансується лікування хворого, а якщо завтра здорова людина захворіє, його лікування оплатить інша.

— Якою Ви бачите роль комерційних страхових компаній у медичному страхуванні?

— При впровадженні загальнообов’язкового медичного страхування ми не зможемо забезпечити стовідсоткове надання послуг. Ми мусимо забезпечити гарантований мінімум, у межах якого можна отримати якісну медичну допомогу.

Для обов’язкового медичного страхування будуть розроблені стандарти, відповідно до яких працюватимуть лікувальні медичні заклади. Проте, якщо хворі виявлять бажання отримати якесь суперлікування або медичні послуги, не передбачені стандартами, вони можуть застрахуватися за програмами добровільного медичного страхування у комерційних страхових компаніях.

У наших страхових компаній існують побоювання, що вони не знайдуть свого місця на страховому ринку медичних послуг. Ця думка є хибною. Я вважаю, що комерційні страхові компанії не повинні працювати в системі обов’язкового медичного страхування. Але вони потрібні у добровільному медичному страхуванні. Будь ласка, нехай розвиваються.

На мою думку, саме включення до програм державного медичного страхування комерційних страхових компаній було однією із помилок Росії. Вони є лише посередником між державою, тобто Державним фондом медичного страхування, і лікувальними установами. Вони отримують свої дивіденди, а держава тільки опосередковано може впливати на комерційні страхові компанії, що призводить до зловживань у медичному страхуванні.

Слід зазначити, що в Україні недостатньо розвинена система добровільного медичного страхування. Тобто страхові компанії як комерційні структури з різних причин не виконують повністю свою функцію.

— Світова практика медичного страхування свідчить, що до системи медичного страхування потрібно залучати асистанські (допоміжні) компанії1. Хто буде виконувати ці функції в Україні?

— У нашій країні Кабінет Міністрів розробив дві постанови щодо створення центрального закладу «Асистанс-Україна».

— Проектом закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування Фонду медичного страхування надається право проводити фінансово-кредитну діяльність, внаслідок якої може виникнути певний ризик для коштів вкладників. Чи не вважаєте Ви доцільним натомість дозволити Фонду інвестування коштів у надійні проекти (капітальне будівництво чи та сама медицина) з метою подальшого реінвестування прибутків у затратні галузі, наприклад, у протезування, трансплантологію, гемосорбцію тощо?

— Поки ще рано говорити про роботу Фонду. Тому що спочатку його потрібно створити. У законі закладені такі механізми, але ми створюємо цільовий Фонд, кошти з якого будуть витрачатися лише на медичні потреби. Це буде визначено відповідним документом, а спочатку потрібно розробити відповідні закони і підзаконні акти.

— Які механізми мають бути уточнені під час проведення експерименту в Києві та області?

— Про експеримент також поки що рано говорити. Виданий Указ Президента, в якому зазначено на необхідності його розроблення. Кабінет Міністрів дав розпорядження Київській міській і обласній адміністраціям про необхідність розроблення відповідного законопроекту.

З іншого боку, депутати Верховної Ради на правах депутатської ініціативи подали відповідний проект, прийнятий профільним комітетом, на розгляд у Верховну Раду, але на сьогодні його навіть у першому читанні не заслуховували. Проведення експерименту стане можливим тільки після прийняття відповідних законів.

Останнє слово залишається за Верховною Радою. Тому зараз ще невідомо, чи буде проводитись експеримент в рамках пілотного проекту, який розробляє Київ та Київська область, чи він спиратиметься на базовий закон, який буде розглядати Верховна Рада, і експеримент буде проводитися не тільки в Києві та області.

— Як у контексті проекту закону про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування будуть враховуватись такі затратні види медичної допомоги, як трансплантація, протезування, гемосорбція тощо?

— Як на мій погляд, це не є питанням медичного страхування. Це принципове питання бюджетного фінансування.

— Проектом закону про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування декларується право пацієнта вільно обирати собі лікаря. Але наявне протиріччя, бо згідно з тим самим проектом замінити лікаря можна лише через рік…

— Згідно з проектом планується створити механізм на засадах сімейної медицини, тобто людину буде «вести» сімейний лікар від народження і до смерті. Вільний вибір лікаря — це невід’ємне право хворого. Це означає, що хворий може отримувати медичну допомогу у того лікаря, який його влаштовує, і саме йому хворий віддає свій поліс. Цей лікар укладає договір з Фондом, згідно з яким Фонд перераховує йому гроші за лікування. Тобто ми голосуємо грошима за якісну медицину!

— Ці договори укладатимуться автоматично чи існуватиме певна система відбору?

— Я думаю, що буде створена певна система відбору. Якщо це відбуватиметься із залученням асистанських компаній, то конкурсна, якщо у системі загальнообов’язкового медичного страxування, то на засадах ліцензування.

— Практичні лікарі занепокоєні можливим судовим свавіллям, що напевне виникне у зв’язку з переходом до економічних механізмів регулювання медичної галузі. Наприклад, американські лікарі потерпають від великої кількості судових позовів. Як планується захистити нашого практичного лікаря?

— Нашу систему не можна порівнювати з системою Сполучених Штатів Америки з багатьох причин. Можливо, вона буде наближена до канадської чи британської моделі, які є більш гуманними, в тому числі і до лікаря. Мають бути створені відповідні законодавчі акти, які захистять лікаря. Але якщо лікар непрофесійно виконує свої обов’язки, до нього не будуть звертатися пацієнти. Зрештою, ринок розставить усі крапки над «і».

— Стосовно створення стандартів надання медичної допомоги, які мусять стати основою співпраці страхових фондів і практичних лікарів, як це реально відбувається і чи завжди ці стандарти вмотивовані?

— Стандарти, за якими буде проводитися лікування хворого, розробляються у такий самий спосіб, як і у всьому світі. Наприклад, у випадку пневмонії хворий має бути госпіталізований, лікування слід здійснювати у певному обсязі і протягом певного часу. При фондах працюватимуть експерти, які визначатимуть доцільність призначення тих чи інших препаратів, якість лікування і кінцевий результат. Тобто лікар не зможе «списувати» собі гроші за рахунок використання дорогих ліків, а мусить керуватися стандартом.

Характерним є те, що гроші «підуть не на ліжко, а за хворим». Якщо хворий звернувся до лікаря і після лікування його стан поліпшився, тобто це лікування було ефективним, авторитет лікаря підвищився. Відповідно, до цього лікаря буде звертатися більше хворих, внаслідок чого зросте його доход незалежно від того, приватний чи державний лікар. Саме це відрізняє систему медичного страхування від системи Семашка.

З іншого боку, лікар змушений буде визначати доцільність використання того чи іншого додаткового методу обстеження. Наприклад, чи слід призначати хворому магнітно-резонансну томографію, чи вона зовсім не потрібна, оскільки це дорогий метод. І у стандартах буде зазначено, що при певній патології магнітно-резонансна томографія не потрібна.

— Але чи буде лікар мати певну свободу вибрати з переліку, скажімо, 200 антибіотиків саме той, який, на його думку, буде більш ефективним?

— В усьому світі лікар не зважає на вартість препарату. Якщо цей препарат найкращий для цього хворого, для цієї специфічної хвороби, то лікар призначає саме його. І у стандартах, безперечно, визначальним чинником є саме ефективність лікування, а не його вартість. А доцільність призначення конкретного препарату будуть визначати експерти Фонду, але вже після лікування.

— Як Ви прогнозуєте вплив експерименту, що буде проводитись у Києві та області, на розвиток фармацевтичного ринку?

— Я не можу висловлювати ніяких прогнозів стосовно впливу експерименту на ринок, про це ми зможемо поговорити пізніше, коли він буде проводитися. Адже мета експерименту — виключити можливі помилки при впровадженні медичного страхування в масштабах держави та орієнтуватись на позитивний досвід.

Я можу говорити тільки про те, що в нашому проекті (МОЗ України) експериментів не передбачено. І ми будемо обстоювати нашу точку зору, яка полягає в тому, що закон потрібно вводити в дію не шляхом експериментів, а поетапно. Тобто потрібно починати з певних верств населення, можливо, з певних регіональних груп, а не експериментувати, наприклад, у Києві. Бо у столиці напевне експеримент буде проходити нормально, а от як він спрацює в області, то вже питання.

Денис Сухінін
Фото Євгена Кривші


1 Мета залучення так званих асистанських компаній до системи медичного страхування полягає у необхідності розділити деякі специфічні функції на ринку. Страховій компанії невигідно мати зайвий персонал, як-то лікарів-експертів та ін., тому для виконання сервісних функцій залучаються асистанські компанії.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті