А хто це у вас працює? — Штраф

Через певну юридичну необізнаність часто українські підприємці отримують інформацію про конкретну норму законодавства від перевіряючого, який накладає штраф за порушення цієї норми.

Якщо Ви — власник аптеки або фармацевтичної фірми, то Вам потрібно знати, що, можливо, особа, яка працює у Вас, не має на те права, і на Вашу компанію може бути накладений за це штраф. Мова йде про осіб, які отримали освіту за кордоном.

Для початку постулат — особа, що набула спеціальності «фармацевт» чи «провізор» не в Україні, працювати на її території за фахом не має права. Щоб такого права набути, для початку потрібно ознайомитися із наказом Міністерства охорони здоров’я України № 118-С від 19 серпня 1994 р. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 вересня 1994 року за № 218/428 і набув чинності 22.09.1994 року. Зазначеним наказом затверджений «Порядок допуску до медичної та фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн» (далі — Порядок).

Згідно з Порядком громадяни України, які пройшли підготовку в медичних або фармацевтичних навчальних закладах за кордоном, можуть бути допущені до медичної та фармацевтичної діяльності в Україні:

— лікарі та провізори — з дозволу Міністерства охорони здоров’я України;

— середні медичні та фармацевтичні працівники — з дозволу управлінь охорони здоров’я обласних (міських) Рад народних депутатів.

До роботи на посаді провізора допускаються:

— особи, які пройшли підготовку у вищих навчальних закладах фармацевтичного профілю за межами СНД з терміном навчання не менше як 4,5 року з присвоєнням кваліфікації провізора, доктора або магістра фармації, або іншого еквівалентного ступеня і правом самостійно займатись провізорською практикою;

— особи, які пройшли підготовку у вищих фармацевтичних навчальних закладах (факультетах) на території країн СНД до 1992 р. або після 1992 р. і пройшли однорічну інтернатуру з отриманням звання провізора загального профілю.

До роботи на посаді фармацевта допускаються:

— особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі на території країн СНД до 1992 р. чи мають стаж роботи за спеціальністю, або особи, які пізніше пройшли 3-місячну післядипломну підготовку і мають право на самостійну діяльність за фахом;

— особи, які пройшли підготовку у фармацевтичних навчальних закладах з терміном навчання не менше ніж 2 роки і одержали диплом з присвоєнням кваліфікації фармацевта, помічника провізора, помічника аптекаря або іншого еквівалентного ступеня, а також особи, які пройшли підготовку у вищому фармацевтичному навчальному закладі (факультеті) чи пройшли підготовку в обсязі їх повних 4 курсів (8 семестрів).

Перелік документів, що їх потрібно надати для отримання дозволу:

— заява встановленої форми;

— довідка про роботу за фахом;

— нотаріально засвідчені копії оригіналу навчального плану з печаткою закладу освіти, у якому навчався заявник, та його переклад українською мовою з переліком дисциплін та зазначенням кількості годин навчання за кожною дисципліною (для громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, крім країн СНД);

— копія диплома про освіту, легалізована згідно з чинним законодавством (визнаються лише дипломи осіб, які пройшли підготовку в навчальних закладах, офіційно визнаних урядом відповідної країни як фармацевтичні заклади).

Слід нагадати, що легалізація — це надання юридичної сили документам, які були видані на території іноземної держави. Ці документи мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі i перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, якi були видані в країнах — членах СНД, а також в Албанії, Алжирi, Болгарії, Угорщині, В’єтнамі, Кореї, Кубі, Монголії, Румунії, Польщі, Чехії, Словаччині та країнах, що утворилися на території колишньої Югославії. Правильність перекладу документів з іноземної на українську мову засвідчується нотаріально.

Для громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, крім країн СНД, підставою для видачі посвідчення є експертний висновок комісії, створеної при Центральному методичному кабінеті з вищої медичної освіти МОЗ України, яка визначає відповідність виконання навчального плану заявника діючим державним стандартам підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти I–IV рівнів акредитації МОЗ України. При цьому не менше ніж 75% професійно орієнтованих дисциплін повинні збігатися за переліком і обсягом навчальних годин з діючими в Україні навчальними планами. При виявленні розбіжностей виконання навчального плану заявника більше ніж на 25% з державними стандартами підготовки фахівців у вищих медичних закладах освіти I–IV рівнів акредитації МОЗ України комісія визначає необхідний додатковий термін навчання заявника у відповідних закладах освіти МОЗ України за рахунок заявника.

Допуск здійснюється шляхом видачі посвідчення встановленої форми, причому посвідчення не є документом про освіту, а тільки надає дозвіл на право займатися фармацевтичною діяльністю. Якщо перерва в роботі за фахом становить більше 3 років для осіб з вищою фармацевтичною освітою на момент розгляду питання про видачу посвідчення на право зайняття фармацевтичною діяльністю, посвідчення видається після проходження особою стажування і отримання посвідчення провізора-спеціаліста.

І наостанок. Що ж робити? Перегляньте особові справи своїх працівників (вони повинні бути у юриста або бухгалтера). Можливо, Вашому провізору треба негайно їхати в Вільнюс (країни Балтії не є членами СНД), нотаріально засвідчувати диплом, перекладати його на українську мову, легалізувати у консула, проходити в Україні стажування, отримувати посвідчення, подавати документи в МОЗ і, нарешті (!), отримати дозвіл. Складно? Звичайно. А що поробиш? — Вимоги законодавства!

Щасти Вам.