ФАРКОВІТ В12 в комплексному лікуванні неалкогольного стеатогепатиту

Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) — захворювання, гістологічні ознаки якого характерні для алкогольної хвороби печінки, але виникає в осіб, які не вживають алкоголь у гепатотоксичних дозах. Уперше захворювання було описано Ludwig et al. (1980), які назвали його «неалкогольний стеатогепатит». Подібно до алкогольної хвороби печінки, НАСГ проходить ряд стадій — від простого стеатозу до фіброзу і цирозу печінки. Обстеження значної кількості хворих з криптогенним цирозом печінки, яке полягало в оцінці супутніх захворювань та факторів ризику, дало змогу висунути гіпотезу, що в 60–80% пацієнтів «криптогенний» цироз розвивається на фоні недіагностованого НАСГ. Це робить проблему НАСГ однією з найважливіших проблем у сучасній гепатології [1].

Частота виявлення НАСГ у хворих, яким проводили біопсію печінки, склала 7–9% у країнах Заходу та 1,2% — в Японії. Незважаючи на більш високу частоту виявлення НАСГ у хворих з надлишковою масою тіла, цукровим діабетом та гіперліпідемією, захворювання може виникнути і без очевидних факторів ризику. Виділяють також вторинний НАСГ, що виник унаслідок повного парентерального харчування чи медикаментозної терапії [2].

Основними патогенетичними механізмами розвитку НАСГ вважають оксидативний стрес, активацію перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та TNF-опосередковане ураження. Вважають, що у хворих із НАСГ немедикаментозного генезу активація ПОЛ обумовлена підвищеною експресією цитохрому CYP2E1, який здатен генерувати вільні радикали з ендогенних кетонів, альдегідів та N-нітрозамінів, що надходять з їжею [3].

Останніми роками сформульовано ряд уявлень про патогенетичну роль хронічного оксидативного стресу в прогресуванні НАСГ. Окрім дієти, корекції гіперліпідемії та гіперглікемії, методи лікування цього захворювання спрямовані на пригнічення надлишкової активності макрофагів та надмірного бактеріального росту в тонкій кишці. Досліджується ефективність застосування a-токоферолу, клофібрату, урсодеоксихолової кислоти, метронідазолу, есенціальних фосфоліпідів, але ефективність цих препаратів у лікуванні хворих з НАСГ остаточно не доведена [1].

Таким чином, питання лікування хворих з НАСГ залишається відкритим і потребує свого подальшого вивчення.

Препарат ФАРКОВІТ В12 виробництва фірми «Фарко Фармасьютикалз», Єгипет, до складу якого входять тіаміну мононітрат (2 мг), рибофлавін (1 мг), піридоксину гідрохлорид (2 мг), ціанокобаламін (10 мкг), кальцію пантотенат (5 мг), фолієва кислота (0,5 мг), нікотинамід (10 мг), біотин (0,1 мг), оротова кислота (20 мг), інозитол (50 мг), есенціальні фосфоліпіди (10 мг), екстракт артишоку (50 мг), олія сафлорова (150 мг), має мембраностабілізувальні, антиоксидантні, гепатопротекторні, холеретичні властивості, сприяє накопиченню АТФ у гепатоцитах, нормалізації ліпідного обміну. Його можна застосовувати в комплексній терапії хворих з НАСГ.

Мета дослідження — оцінити ефективність застосування препарату ФАРКОВІТ В12 у лікуванні хворих з НАСГ.

Дослідження проводили на базі Київського Центру хірургії печінки, жовчних проток та підшлункової залози. До нього було включено 36 пацієнтів. Середній вік хворих склав 53,2± 4,6 року, середній індекс маси тіла — 31,7±2,4. Хворих на цукровий діабет було 19 (12 отримували пероральні гіпоглікемічні препарати, 7 — інсулін), у 18 хворих — жовчнокам’яна хвороба, ускладнена гострим чи хронічним калькульозним холециститом. Хворим із жовчнокам’яною хворобою виконано холецистектомію. Лікування ФАРКОВІТОМ В12 було розпочато через 2 міс після оперативного втручання.

Діагноз НАСГ базувався на даних гістологічного дослідження (пункційну біопсію печінки було виконано 15 пацієнтам, інцизійну (під час холецистектомії) — 18), на відсутності зловживання алкоголем як причини захворювання. Враховували дані відповідних досліджень, що виключали інші хронічні захворювання печінки (відсутність маркерів гепатитів В і С, нормальний рівень заліза та церулоплазміну в крові), підвищення активності аспартат- і аланінамінотрансферази (АсАТ/АлАТ) у 3–5 разів.

Практично у всіх хворих спостерігали диспептичний, больовий та астеновегетативний синдроми, підвищення рівня гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ) — у 32%, лужної фосфатази (ЛФ) — у 46%, рівня білірубіну (31–62 мкмоль/л) — у 32% хворих. Рівень холестерину був підвищений у 70%, тригліцеридів — у 54% хворих. Гепатомегалію спостерігали у 80% хворих, спленомегалію — у 10%.

Морфологічні зміни, характерні для НАСГ, проявлялися жировою дистрофією гепатоцитів, стеатонекрозом та запаленням часток печінки. У більшості хворих виявляли крупнокраплинний стеатоз, переважно центролобулярно, та стеатоз змішаного типу, у 5 — дрібнокраплинний стеатоз. Спостерігали гепатоцити у стані балонної дистрофії, гіалінові тільця Мелорі. Фокальні центролобулярні некрози частіше відзначали при дрібнокраплинному стеатозі. Запальний інфільтрат містив лімфоцити, мононуклеари, нейтрофільні гранулоцити. Для фіброзу характерним було перицелюлярне та перивенулярне поширення, переважали помірно (у 70% хворих) та різко виражені (у 30% хворих) фіброзні зміни.

Критерії виключення хворих із дослідження: хронічні вірусні та метаболічні захворювання печінки, зловживання алкоголем, застосування під час дослідження будь-яких інших гепатопротекторів, цироз печінки.

У складі комплексної терапії (корекція гіперглікемії, дієта тощо) всім хворим призначали препарат ФАРКОВІТ В12 у дозі 2 капсули 3 рази на добу після їди протягом 6 тиж. Контроль ефективності лікування здійснювали на 3-му та 6-му тижнях з урахуванням клінічних даних, біохімічних показників (рівень білірубіну, холестерину, тригліцеридів, активність АсАТ, АлАТ, ГГТ, вміст малонового діальдегіду (МДА) в крові). Контрольну біопсію печінки було виконано у 10 хворих.

Під час аналізу результатів лікування виявлено суттєвий позитивний ефект ФАРКОВІТУ В12, що вплинуло на ступінь вираженості астенічного синдрому — через 3 тиж від початку лікування він зник у 68% хворих, через 6 тиж — у 77,8%, гіркота в роті, дискомфорт у животі через 6 тиж зникли в усіх хворих. Динаміку клінічних синдромів наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка клінічних синдромів у досліджуваних хворих

Клінічний синдром

Кількість хворих

до лікування

після лікування

Астеновегетативний

36 (100%)

8 (22,2%)

Диспептичний

31 (86,1%)

4 (11,1%)

Больовий

28 (77,8%)

0 (0%)

Про вплив ФАРКОВІТУ В12 на біохімічні показники свідчило зниження рівня білірубіну, активності АсАТ, АлАТ, ГГТ, ЛФ, рівень тригліцеридів та холестерину практично не змінювався (табл. 2). На фоні лікування суттєво знизилася активність ПОЛ, про що свідчило зменшення вмісту МДА.

Таблиця 2

Зміни біохімічних показників у досліджуваних хворих під впливом лікування

Показник

До лікування

Через 3 тиж

Через 6 тиж

Білірубін, мкмоль/л

29,2± 2,8

24,5± 1,1

16,8± 0,9*

ГГТ, од./л

69,4± 3,5

53,4± 5,7*

34,2± 7,9*

ЛФ, од./л

80,67± 4,6

76,5± 7,8

92,3± 3,4

Холестерин, ммоль/л

6,88± 1,1

5,86± 0,86

6,73± 0,71

Тригліцериди, ммоль/л

2,19± 0,32

2,45± 0,21

2,10± 0,54

АсАТ, ммоль/л

2,34± 0,78

1,43± 0,32*

0,94± 0,12*

АлАТ, ммоль/л

1,54± 0,14

1,08± 0,09*

0,74± 0,07*

МДА, мкмоль/л

3,47± 1,15

2,56± 0,97*

1,89± 0,54*

* p<0,05 порівняно з показниками до лікування.

У 10 хворих, яким після курсу лікування виконували повторну біопсію, спостерігалося суттєве зменшення числа центролобулярних некрозів та запальних інфільтратів, тоді як ступінь фіброзу практично не змінювався.

ФАРКОВІТ В12 ефективний засіб лікування хворих з НАСГ, сприяє швидкому купіруванню клінічних симптомів, позитивно впливає на інтенсивність процесів вільнорадикального окиснення, виявляє виражений гепатопротекторний ефект, суттєво покращує гістологічну картину.

Висока терапевтечна ефективність, добра переносимість та відсутність побічних ефектів дають змогу рекомендувати ФАРКОВІТ В12 до широкого застосовування у клінічній практиці.

Євгенія Крючина, кандидат медичних наук,
Київський Центр хірургії печінки, жовчних проток та підшлункової залози

ЛІТЕРАТУРА

1. Ивашкин В.Т., Шульпекова Ю.О. Неалкогольный стеатогепатит // Болезни органов пищеварения. — 2000. — Т. 2, № 2. — С. 41–45.

2. Fromenty B., Berson A., Pessyre D. Microvesicular steatosis and steatohepatitis : role of mitochondrial disfunction and lipid peroxidation // J. Hepatol. — 1997. — Vol. 27, Suppl. 1. — P. 13–23.

3. Sherlock S., Dooley J. Diseases of the liver and biliary system. 10th edition. — 1997.

Ексклюзивний дистриб’ютор
фірми «ФАРКО ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ»
в Україні та країнах СНД —
АТ «Укрімпекс», тел.: (044) 216-93-50,
тел./факс: (044) 216-57-51
E-mail: [email protected]

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті