МОЗ опрацювало план заходів щодо впровадження референтного ціноутворення

Засідання робочої групи пройшло під головуванням Романа Богачова, заступника міністра охорони здоров’я, керівника апарату. Відкриваючи захід, він повідомив, що запровадження референтного ціноутворення на лікарські засоби потребує зваженого підходу, а відтак цей процес триватиме декілька місяців, але нині настав час робити перші кроки у цьому напрямку. Виконуючи відповідне доручення Уряду, МОЗ напрацьовує проекти нормативних актів, які дозволять створити в Україні єдину систему регулювання цін на лікарські засоби з використанням механізму порівняльних (референтних) цін, зокрема пілотних проектів із впровадження референтних цін та механізмів реімбурсації на прикладі інсулінів та препаратів для лікування артеріальної гіпертензії.

Дмитро Подтуркін, радник міністра охорони здоров’я України, підкреслив, що МОЗ пропонує не просто ввести референтне ціноутворення на ліки, а запровадити єдину державну систему регулювання цін на препарати. Тобто під час напрацювання проектів нормативних актів у цій сфері важливо не тільки розглянути питання створення системи референтних цін, а й вирішити, як їх використовувати в єдиній системі регулювання цін на ліки. Основне прагнення розробників — не нашкодити пацієнту та вітчизняному фармацевтичному ринку, тобто слід ретельно прорахувати можливі наслідки запропонованих змін із метою уникнення таких небажаних явищ, як дефіцит деяких ліків. За словами радника міністра, впровадження референтного ціноутворення необхідне для гармонізації системи регулювання цін на лікарські засоби з європейським законодавством. Нарешті, цей крок потрібен для вступу України до Центру співпраці ВООЗ з питань ціноутворення та реімбурсації. Доповідач висловив надію, що протягом весни–літа поточного року МОЗ напрацює достатню інформаційну та нормативну базу, і це дозволить восени розпочати реалізацію пілотного проекту.

Костянтин Косяченко, голова громадської організації «Спілка працівників фармації», зазначив, що нині часто можна почути, що референтне ціноутворення дозволить знизити ціни на ліки, проте цей механізм у світі використовується для визначення рівня відшкодування їх вартості, а не для цінового регулювання. Тобто референтне ціноутворення покликане не знизити ціни на лікарські засоби, а підвищити їх економічну доступність для населення за рахунок відшкодування (повного або часткового) вартості лікарських засобів, що відпускаються амбулаторним пацієнтам за рецептами лікарів, з боку держави або недержавних страхових фондів. Залишається з’ясувати ціну питання, тобто визначитися з можливими обсягами державного фінансування цього проекту. К. Косяченко звернув увагу присутніх на те, що наука не повинна залишатися осторонь процесу розробки й впровадження референтного ціноутворення, та повідомив про науково-дослідницьку діяльність Національного фармацевтичного університету в цій сфері.

Тетяна Котляр, виконавчий директор громадської організації «Всеукраїнська аптечна асоціація», зауважила, що нині суб’єктам ринку важливо зрозуміти, на який перелік препаратів буде запроваджено референтне ціно­утворення. Сьогодні державному регулюванню підлягають ціни на ліки, що входять до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Стосовно останнього Т. Котляр висловила побажання щодо його перегляду та зменшення кількості препаратів у ньому.

На думку виконавчого директора Всеукраїнської аптечної асоціації, впровадження референтних цін має відбуватися паралельно із введенням відшкодування вартості ліків із боку держави. Т. Котляр нагадала, що на першому засіданні робочої групи МОЗ акцентувало увагу на тому, що референтна ціна розглядається як основа для визначення можливого рівня відшкодування вартості лікарського засобу. Нині ж мова йде про єдину систему прямого регулювання цін на препарати з використанням механізму порівняльних (референтних) цін.

Також вона зазначила, що фактично на сьогодні державне регулювання поширюється на оптову та роздрібну торгівлю шляхом обмеження постачальницько-збутових та роздрібних націнок на лікарські засоби. Реєстрація оптово-відпускних цін, передбачена постановою КМУ від 08.08.2011 р. № 932 «Про удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів» дає державі можливість регулювати ціну виробників. Отже, у суб’єктів ринку виникає питання: яку роль відіграватиме референтна ціна в єдиній системі регулювання цін на препарати з використанням механізму порівняльних (референтних) цін, тобто чи використовуватиметься вона для прямого цінового регулювання ринку?

Олена Алексєєва, директор Асоціації «Виробники ліків України», зазначила, що підприємства-виробники, які входять до асоціації, у цілому підтримують ініціативу МОЗ щодо поступового впровадження системи відшкодування вартості препаратів. Вона також звернула увагу присутніх на те, що у світі референтні ціни застосовують для визначення рівня відшкодування вартості лікарського засобу з боку держави. Таким чином, у цих країнах пацієнт має можливість за рецептом лікаря отримати препарат, вартість якого повністю або частково відшкодовується державою або страховим фондом. У останньому випадку різницю сплачує пацієнт. Такий механізм солідарної оплати застосовується в більшості країн ЄС. Проте, за словами директора Асоціації «Виробники ліків України», нині від окремих можновладців можна почути про інші механізми застосування референтних цін. Вона висловила занепокоєність щодо можливих негативних наслідків у разі застосування референтних цін для прямого цінового регулювання ринку.

На думку О. Алексєєвої, під час розробки системи референтного ціноутворення слід зважено обирати країни для порівняння цін та встановлення референтних. Такі країни, як Росія, Молдова, Білорусь, — не найкращий вибір, адже у них не запроваджено обов’язкові вимоги належної виробничої практики, а від витрат на якість залежить собівартість виробництва. До речі, на собівартість продукції також впливає ПДВ, який виробники сплачують за частинку субстанцій, допоміжні речовини, обладнання тощо. Отже, порівнювати ціни на ліки в країнах із різними економічними умовами, на думку О. Алексєєвої, недоцільно.

Крім того, вона звернула увагу на те, що вітчизняним виробникам необхідно розуміти, про які обсяги державних закупівель йде мова в контексті запровадження референтного ціноутворення. Розробники проекту повинні роз’яснити суб’єктам ринку, чи буде держава єдиним платником або референтні ціни планується встановити й для препаратів, які пацієнти купують за власні кошти. У такому випадку в Україні референтне ціноутворення застосовуватиметься для прямого цінового регулювання ринку, чого немає в інших країнах.

Враховуючи вищезазначене, представники Асоціації «Виробники ліків України» вважають, що нині, на етапі розробки проекту, МОЗ повинно роз’яснити, на який перелік лікарських засобів розповсюджуватиметься референтне ціноутворення. Крім того, занепокоєність вітчизняних виробників викликають заяви щодо запровадження цього механізму в поточному році. За словами О. Алексєєвої, ринок буде готовий до нововведень не раніше ніж з наступного року.

Віктор Чумак, віце-президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММПУ), зазначив, що для визначення рівня відшкодування вартості лікарських засобів слід визначитися з вартістю лікування конкретного захворювання. Для прикладу можна розглянути вартість лікування артеріальної гіпертензії. До речі, в Україні нараховується близько 13 млн пацієнтів із цією патологією.

На основі протоколів лікування потрібно обрати для розрахунку лікарські засоби I ряду за групами 2-го рівня АТС-класифікації (блокатори рецепторів ангіотензину ІІ; діуретики; блокатори бета-адренорецепторів; антагоністи кальцію). Згідно з даними щодо структури роздрібного споживання лікарських засобів у розрізі різних груп слід виокремити найбільш вживані лікарські засоби за кількістю споживаних встановлених добових доз (defined daily doses — DDD), але виникає питання, за якою формулою розраховувати референтну ціну лікарського засобу.

Дослідження цін за деякими класами лікарських засобів, що застосовуються при лікуванні артеріальної гіпертензії в Україні, у деяких країнах СНГ та ЄС, у яких використовується референтне ціноутворення, продемонструвало значний діапазон, якщо розраховувати їх для DDD. Отже, слід визначитися з методикою розрахунку внутрішніх та зовнішніх референтних цін.

Доповідач звернув увагу на те, що нині в Україні діє Державна цільова програма «Цукровий діабет» на 2009–2013 рр., у рамках якої передбачено відповідне державне фінансування. Згідно з цією програмою інсуліни закуповуються за бюджетні кошти на місцевих рівнях шляхом проведення тендерів. У роздрібному сегменті на ринку інсулінів немає цінової конкуренції, тобто якщо компанія-постачальник виграла тендер, то її препарат поставляється кінцевому споживачу. В. Чумак вважає, що механізм встановлення зовнішніх референтних цін слід відпрацювати в сегменті інсулінів.

Що стосується внутрішніх референтних цін, то, на думку доповідача, методику їх розрахунку потрібно опрацювати в сегменті лікарських засобів, які застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії, адже це захворювання має неабияку соціальну значущість.

В. Чумак вважає, що міжнародний досвід референтного ціноутворення дуже корисний для України, але слід брати до уваги національні особливості. Зокрема, підхід до референтного ціноутворення в Росії відрізняється від такого в країнах ЄС. У світі немає єдиної моделі визначення референтних цін.

На думку віце-президента ООРММПУ, перед запровадженням в Україні системи відшкодування вартості слід навести порядок у ціновому регулюванні фармацевтичного ринку. Також він звернув увагу на те, що коли мова заходить про регулювання ціни виробника, суб’єкти ринку, котрі не підтримують таку ініціативу, аргументують свою позицію відсутністю в Україні реімбурсації. Проте за цих же умов здійснюється регулювання ринку на рівні оптової та роздрібної торгівлі. Тому, за словами В. Чумака, запровадження єдиної системи регулювання цін на лікарські засоби в умовах відсутності відшкодування не лише можливе, а й необхідне.

Юрій Комаров, начальник відділу стратегічного маркетингу ВАТ «Фармак», зазначив, що поки участь держави у фінансуванні лікувального процесу не збільшиться, питання економічної доступності лікарських засобів для населення залишатиметься невирішеним. Він висловив сподівання, що єдина система регулювання цін на препарати з використанням механізму порівняльних (референтних) цін буде прозорою та не створюватиме умов для зниження темпів приросту виробництва, тобто рівень споживання ліків повинен зростати. Це необхідна умова для подальшого розвитку фармацевтичної промисловості, яка є високотехнологічною.

Олексії Соловйов, голова Державної служби України з лікарських засобів (далі — Держлікслужба), учасник робочої групи, повідомив, що фахівці Держлікслужби також проводили дослідження цін на вітчизняному фармацевтичному ринку в сегменті препаратів для лікування артеріальної гіпертензії. Розрахунок показав, що середньозважена ціна DDD в сегменті лікарських засобів, які реалізуються за міжнародними непатентованими назвами, у рази нижча, ніж така в сегменті ліків, котрі знаходяться в обігу на ринку України під торговельною назвою. Слід розуміти, що компанії, які реєструють лікарський засіб під брендом, вкладають значні кошти в його просування. Ці витрати позначаються на вартості товару для кінцевого споживача. При цьому в структурі споживання брендовані лікарські засоби займають більшу частину в грошовому вираженні, але меншу — в натуральному. Тобто, на думку О. Соловйова, державне регулювання шляхом зовнішнього референтного ціноутворення слід запроваджувати для сегмента лікарських засобів, які реалізуються за торговельними назвами.

Для ліків, що реалізуються за міжнародними непатентованими назвами, О. Соловйов запропонував використовувати методику внутрішніх референтних цін.

У засіданні робочої групи взяв участь Олег Пензін, директор Департаменту розвитку реального сектору економіки Міністерства економічного розвитку й торгівлі України. У цілому він схвалив напрямки діяльності МОЗ та підкреслив, що повноваження стосовно встановлення референтних цін та контролю за ними слід покласти на експертну установу профільного міністерства.

Підсумовуючи результати засідання, необхідно зазначити, що нині на рівні регуляторних органів активно напрацьовується нормативна та інформаційна база у сфері впровадження та подальшого застосування референтного ціноутворення. У суб’єктів ринку залишаються питання стосовно пілотних проектів, які розглядаються Урядом та Адміністрацією Президента України, адже жоден із них на сьогодні не оприлюднено. Застереження представників фармацевтичного бізнесу викликають пропозиції представників регуляторних органів щодо застосовування референтного ціноутворення для прямого цінового регулювання ринку без впровадження механізму відшкодування вартості ліків для населення. Існує думка, що такий підхід несе загрози щодо здорожчання дешевих препаратів, виробники яких матимуть умови для підвищення цін до рівня референтних, та виникнення дефіциту деяких ліків. Нагадаємо також, що, за словами Раїси Богатирьової, віце-прем’єр-міністра, міністра охорони здоров’я України, запровадження пілотних проектів із впровадження регулювання цін на лікарські засоби для населення шляхом встановлення референтних цін та часткової компенсації їх вартості розпочнеться з 1 травня 2012 р.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!