Як захистити бізнес від внутрішніх та зовнішніх посягань?

Однією з актуальних тем сьогодення є питання перевірок суб’єктів господарювання різними державними регуляторними, контролюючими та правоохоронними органами. Розібратись, які права та обов’язки під час перевірок мають дві сторони — суб’єкти господарювання та органи виконавчої влади, допомогли Ірина Шляховська, адвокат, юрист юридичної компанії «Правовий Альянс», та Євген Щеглов, адвокат, старший юрист юридичної компанії «Правовий Альянс» у рамках міні-семінару на тему «Використання інсайдерської інформації при перевірках органами державного контролю», що відбувся 18 квітня 2012 р.

Законодавча база та органи державного контролю

Сьогодні в Україні існує велика кількість контролюючих органів, які мають право перевіряти суб’єктів господарювання. Суттєво допоможе суб’єкту господарювання у правовому захисті свого бізнесу його обізнаність стосовно характеру перевірок, повноважень перевіряючих та взаємовідносин з ними, а також сприятиме підвищенню стабільності та результативності цього бізнесу.

Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» визначив контролюючі органи, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Наступним кроком на шляху впорядкування діяльності органів державного контролю став Закон України від 5 квітня 2007 р. № 877-V «Про основ­ні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон), яким було визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного контролю у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного контролю, їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного контролю.

Як захистити бізнес від внутрішніх та зовнішніх посягань?Як зазначила Ірина Шляховська, фактично всі органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку діяльності господарюючих суб’єктів, можна поділити на такі категорії:

  • фіскальні органи, які забезпечують напов­нення Державного бюджету України;
  • контролюючі органи, які забезпечують безпеку життєдіяльності громадян;
  • правоохоронні органи, які забезпечують інтереси суспільства та держави.

До фіскальних органів можна включити: органи податкової служби; контрольно-ревізійної служби; соціального страхування. Як окремий перевіряючий орган можна сюди також віднести Пенсійний фонд (далі — ПФ), хоча його кош­ти не включаються до бюджету, але враховуючи особливий статус внесків у ПФ, його органи є контролюючим­и щодо цих внесків.

Контролюючі органи, зокрема, включають санітарно-епідеміологічну службу; державну пожежну службу; органи захисту прав споживачів; органи екологічного контролю.

Наостанок, правоохоронні органи, до числа яких входить міліція; органи служби безпеки, прокуратури та митної служби.

У разі, якщо закон прямо не уповноважує орган державного контролю на здійснення контролю у певній сфері господарської діяльності та не визначає його повноваження під час здійснення державного контролю, такий орган не може здійснювати перевірки господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Типи державного нагляду через призму чинного законодавства

Основна маса перевірок проводиться в рамках підстав, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контро­лю) у сфері господарської діяльності». Законом передбачено два типи державного нагляду:

  • планові заходи, які здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому;
  • позапланові заходи. Ст. 6 Закону встановлює вичерпний перелік підстав для їх проведення. Слід звернути увагу на те, що під час проведення позапланового заходу з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим їх зазначенням у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Планові та позапланові заходи можуть відрізнятися за видами: перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо. Далі детальніше розглянемо кожний із вищеза­значених заходів.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові перевірки за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання не пізніш ніж за 10 днів до дня здійснення. Повідом­лення має містити: а) дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; б) найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи — підприємця; в) найменування органу державного нагляду (контролю). Надсилається таке повідомлення рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку.

Необхідно звернути увагу, що суб’єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати 15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів. Крім цього, продовження строку проведення планового заходу не може бути здійснено.

Щодо позапланового заходу, то суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою його проведення з наданням йому копії відповідного документа. Строк здійснення такого заходу не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва — 2 робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу, як і планового, не допускається.

І. Шляховська виділила основні етапи проведення перевірок:

етап 1: плановий чи позаплановий захід має здійснюватися у присутності керівника (його заступника), або уповноваженої особи суб’єкта господарювання. Посадові особи контролюючого органу повинні пред’явити суб’єкту перевірки службові посвідчення та посвідчення або направлення на проведення перевірки. Якщо у суб’єкта перевірки ведеться журнал перевірок, посадова особа органу державного контролю вносить до цього журналу відповідний запис до початку перевірки;

етап 2: посадові особи контролюючого органу після допущення до перевірки вивчають документи, здійснюють дії, передбачені окремими порядками проведення перевірок, та зобов’язані зберігати комерційну таємницю суб’єкта господарювання, яка стала відома їм у ході роботи;

етап 3: за результатами проведення планової чи позапланової перевірки посадова особа контролюючог­о органу (в разі виявлення порушень вимог законодавства) складає акт проведеної перевірки у 2 примірниках. В останній день перевірки 2 примірники акта підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснювали перевірку, та суб’єктом перевірки. Якщо суб’єкт господарювання не погоджуєтьс­я з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід’ємною частиною акта. Один примірник акта залишається у суб’єкта господарювання, другий зберігається у контролюючому органі, що здійснював перевірку;

етап 4: на підставі акта, в якому зафіксовано факти порушення вимог законодавства, протягом 5 робочих днів з дня завершення перевірки, в 2 примірниках складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки;

Як захистити бізнес від внутрішніх та зовнішніх посягань?етап 5: перший примірник такого розпорядчого документа не пізніше ніж через 5 днів з моменту складання надається суб’єкту господарювання для виконання, а другий — з його підписами щодо погоджених термінів усунення порушень залишається в органі державного контролю. У разі відмови суб’єкта господарювання від отримання розпорядчого документа останній направляється рекомендованим листом, а на примірнику контролюючог­о органу проставляються відповідний вихідний номер та дата направлення.

Джерела отримання інформації органами державного контролю

Євген Щеглов у ході семінару розкрив ряд питань стосовно джерел витоку інформації з підприємства, отримання інформації від державних органів, правил надання пояснень таким органам.

Поділити джерела витоку інформації з підприємства, які досліджуються у ході перевірок, можна на зов­нішні та внутрішні (таблиця).

Таблиця Джерела витоку інформації
Зовнішні джерела Внутрішні джерела
Огляд кореспонденції на митниці Документи
Документи у контрагентів Матеріальні носії
Огляд листів у контрагентів Пояснення працівників
Електронні листи у контрагентів Електронні носії
Інформація, отримана від інших державних органів  

Зупинимося на деяких з них. Щодо огляду кореспонденції на митниці, то не передбачено право її посадових осіб розповсюджувати інформацію, отриману при митному огляді кореспонденції. Якщо у міжнародній кореспонденції митниками не виявлено предметів, заборонених до пересилання на митну територію України, то підстави ознайомлення з вкладеними документами відсутні.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України одним із обов’язків платників податку є обов’язок подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи. Причому звітність, подана до різних державних органів, не має містити розбіжностей. Оскільки вся отримана інформація систематизується і у разі необхідності може бути передана від одного державного органу іншому на його запит.

Щодо документів, які можуть послужити джерелом інформації при проведенні перевірки, то їх надійне та належне зберігання є запорукою безпеки підприємства. Зокрема, такими є бухгалтерські та технічні документи (накладні кредит-ноти, рахунки, інструкції, патенти, гарантії тощо).

Електронні листи: теоретично електронна переписка не є доказом, проте бувають випадки, коли при обшуку підприємства перевіряються комп’ютери з подальшим вилученням з них елект­ронних листів. В основному такі листи не містять інформації стосовно певної операції, проте вони можуть містити дані, у кого в розпорядженні є така інформація чи документи. Тому обережність при електронному листуванні запобігає непорозумінням у спілкуванні з державними органами.

Те ж саме стосується електронних носіїв (флеш-карт, дисків, інших накопичувачів інформації), які потребують певного порядку їх використання та захисту (регулярного видалення непотрібної інформації, її архівації).

Щодо свідчень (пояснень по роботі) працівників, які вони можуть надавати перевіряючим органам, то не варто цього робити до консультацій з керівником, адвокатом.

Є. Щеглов виділив узагальнювальні правила надання пояснень:

  • відповідати на запитання коротко і давати відповіді тільки на зрозумілі працівнику питання;
  • не давати роз’яснень, які виходять за рамки питання;
  • відповідати лише на ті питання, які знаходяться у межах компетенції працівника;
  • і найголовніше — давати правдиві відповіді.

Неабияку роль для підприємства відіграє штатний юрист. Проте, якщо компанія його не має, є сенс звернутися за допомогою до адвоката, який виступає захисником і порадником. Краще зробити це до виникнення проблем, оскільки вони ускладнюють процес вирішення того чи іншого питання. Аудит документів та їх правовий аналіз адвокатом допоможе вирішити проблему тією чи іншою мірою.

Таким чином, необхідно усвідомлювати і пам’ятати, що взаємодія з органами державного контролю вимагає від працівників компаній наявності відповідних знань, правової обізнаності та професійної підготовки.

Тому корисним може стати корпоративне навчання працівників, під час якого можна здійснити правову підготовку, розробити певні алгоритми дій під час перевірок органами державного контролю.

Не менш важливим є співробітництво компаній з юридичними фірмами, які забезпечать правовий захист бізнесу та зорієнтують у можливих нестандартних ситуаціях під час перевірок.

Катерина Горбунова,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*