У Києві зібралися фахівці швидкої допомоги та медицини катастроф

Програма Школи-семінару була насиченою та цікавою: крім окремих проблем, пов’язаних з наданням екстреної медичної допомоги, розглядалися питання організації служби швидкої та невідкладної медичної допомоги. З вітальним словом до присутніх звернувся Ю. Вороненко, ректор КМАПО, професор. Він, зокрема, наголосив на актуальності питання поліпшення стану служби екстреної медичної допомоги, що надається жителям нашої країни. Існуючі проблеми з фінансуванням медичної галузі, безперечно, найболючіше вдаряють по службам екстреної медичної допомоги. Викликають нарікання громадськості якість медичної допомоги, відсутність необхідних медикаментів, а також швидкість прибуття бригади швидкої медичної допомоги на місце події.

З доповіддю «Основні напрямки розвитку екстреної медичної допомоги та медицини катастроф в Україні» виступив професор А. Картиш, зазначивши, що матеріально-технічна база служби швидкої та невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф знаходиться в скрутному становищі. Потребують переоснащення і телефонізації фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП), лікарські амбулаторії в сільській місцевості, не вистачає санітарного транспорту, а той, що є, на 80–90% вичерпав свій ресурс тощо.

У доповіді «Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим внаслідок терористичних актів з використанням хімічних, бактеріологічних та радіаційних матеріалів» Г. Рощин, зокрема, підкреслив, що на сьогодні вся система надання невідкладної медичної допомоги потребує докорінної реформи. Розроблено проект програми щодо поліпшення діяльності служби екстреної медичної допомоги, яка включає такі положення: переоснащення, оптимізація закупівлі лікарських засобів, запровадження протоколів і стандартів надання екстреної медичної допомоги, створення навчальних центрів, підготовка й випуск навчальної літератури, соціальний захист медичних працівників тощо.

Як зазначив доповідач, для поліпшення організаційних і технічних питань надання екстреної медичної допомоги ця служба потребує докорінної реорганізації. Головним напрямком розвитку екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі має стати уніфікація функцій бригад: зменшення кількості спеціалізованих на користь загальних. Таким чином, акцент у наданні екстреної медичної допомоги зміщується з догоспітального етапу на госпітальний, що сприятиме поліпшенню її якості. Такий підхід виправдовується ще й вимогами економічної доцільності, оскільки спроможність держави утримувати великий штат кваліфікованих фахівців з надання екстреної допомоги обмежена.

Важливим у доступності екстреної медичної допомоги є навчання працівників інших служб (наприклад, міліції) навичкам її надання. Це актуальне питання, оскільки часто до потерпілого першими приїздять працівники міліції чи пожежної охорони, отже, саме вони повинні вміти надати кваліфіковану першу допомогу.

Один із найважливіших факторів швидкості, а отже, й якості надання екстреної медичної допомоги — вчасне отримання відповідної інформації. На жаль, на сьогодні непоодинокі випадки спізнення з наданням такої інформації, тому одним із пунктів програми є створення розгалуженої інформаційно-аналітичної системи, за допомогою якої можна буде оперативно отримувати і розповсюджувати інформацію по каналах служби швидкої та невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф.

З доповіддю «Лікувальна тактика при поєднаній травмі ЦНС» виступив Голова комітету з охорони здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради України, член-кореспондент АМН України, професор М. Поліщук. Він зазначив, що на сьогодні 25% потерпілих гинуть внаслідок поєднаної черепно-мозкової травми, причому 50–60% із них — на догоспітальному етапі. На сьогодні в Україні смертність серед потерпілих з поєднаною черепно-мозковою травмою в 1-шу добу становить до 80%. Показовим у цьому плані є досвід Канади, де протягом 6 років з моменту реформування системи первинної медичної допомоги вдалося досягти зниження смертності потерпілих з 52 до 18%.

Невтішну статистику у своїй доповіді «Проблеми становлення служби швидкої медичної допомоги і медицини катастроф та шляхи їх вирішення» навів А. Вершигора. Кількість виїздів бригад швидкої медичної допомоги у зв’язку з дорожньо-транспортними пригодами за 10 останніх років зросла на 39%, смертність — на 27,6%. За останні 3 роки більше ніж на 30% збільшилася кількість політравм, майже на 40% — черепно-мозкових травм.

Доповідь В. Завального, завідуючого відділом Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, «Стан екстреної медичної допомоги на до- та ранньому госпітальному етапі в Україні» була присвячена наданню екстреної медичної допомоги населенню сільської місцевості, яку внаслідок віддаленості від лікувально-профілактичних установ в основному надають сільські ФАП і лікарські амбулаторії. Про стан, що склався з наданням первинної медико-соціальної допомоги, свідчать цифри: із загальної кількості померлих дітей кожна 7-ма дитина віком до 1 року і кожна 4-та — від 1 до 2 років помирає поза межами стаціонару. За даними на 1 січня 2003 р. в Україні працює майже 16 тис. ФАП; порівняно з 2001 р. кількість їх зменшилася на 110. Стан із забезпеченням ФАП телефонним зв’язком можна вважати незадовільним: тільки у двох областях усі ФАП забезпечені телефонним зв’язком, а в окремих областях не мають його до 41%. Сьогодні середня лікарська амбулаторія обслуговує 8–9 тис. населення, радіус обслуговування — 15–17 км, забезпеченість санітарним автотранспортом — близько 12 600 одиниць, проте потреба в ньому залишається дуже великою — більше ніж 14 тис. За останній рік кількість лікарів швидкої медичної допомоги в сільській місцевості зменшилася майже на 200, кількість спеціалізованих педіатричних бригад швидкої медичної допомоги в обласних центрах скоротилася із 145 до 95. У процесі реформування первинної ланки медико-соціальної допомоги великі надії покладалися на систему надання медичної допомоги за принципом сімейної медицини, проте сподівання виявилися передчасними, оскільки потреба в сімейних лікарях є вкрай гострою і задовольнити її в короткі терміни неможливо.

У розмові з кореспондентом «Щотижневика АПТЕКА» професор І. Зозуля зазначив, що Школа-семінар «Організаційно-нормативні питання служби швидкої та невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф» відбулася вперше. Учасники Школи брали активну участь в обговоренні проекту реформування системи екстреної медичної допомоги, вносили свої пропозиції та зауваження. Уже сам цей факт має велике значення, а проведення подібних заходів — важливий чинник поліпшення системи медичної допомоги в нашій державі.

Велику увагу було приділено практичним аспектам надання невідкладної медичної допомоги. Корисними для практичних лікарів стали доповіді, присвячені лікуванню хворих нестабільною стенокардією (професор В.О. Бобров), інсультом (професор А.І. Трещинський), сучасним питанням діагностики травми грудної клітки (професор А.В. Макаров), невідкладним станам в акушерстві і гінекології (професор С.С. Леуш), перспективам розвитку сімейної медицини (професор Г.І. Лисенко) та ін. На завершення Школи-семінару відбулося вручення сертифікатів.

Отже, система надання екстреної медичної допомоги в Україні потребує подальшого вдосконалення, а головне полягає в тому, щоб реформа цієї системи відбувалася виважено, з урахуванням специфіки вітчизняної медичної допомоги.

Денис Сухінін