Консультує економіст

Спирт етиловий — специфічний лікарський засіб і питання щодо його виробництва та реалізації регулюються відповідними нормативними документами.

Спирт етиловий — лікарська форма — рідина 96% флакони 100 мл, зареєстровано в Україні і внесено до Державного реєстру лікарських засобів (наказ МОЗ України № 226 від 17.07.97 р.). Цим антисептичним лікарським засобом аптеки забезпечують лікувально-профілактичні заклади за їх вимогами та хворих за рецептами лікарів, у тому числі за безоплатними та пільговими. При цьому вимоги на спирт етиловий та деякі інші лікарські засоби, визначені Правилами виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного призначення, затвердженими наказом МОЗ України № 117 від 30.06.94 р. (зі змінами та доповненнями), лікувально-профілактичними закладами виписуються окремо від усіх інших ліків.

Правилами відпуску лікарських засобів та виробів медичного призначення з аптек, затвердженими наказом МОЗ України № 117 від 30.06.94 р., дозволяється відпуск спирту етилового у чистому вигляді і в суміші з іншими лікарськими речовинами в кількості до 150 г амбулаторним хворим за рецептами лікарів. Цим же Наказом спирт етиловий віднесено до Переліку лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в аптечних і лікувально-профілактичних закладах.

Дія зазначеного Наказу МОЗ України поширюється на всі заклади охорони здоров’я незалежно від форм власності і підпорядкування та суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою та реалізацією лікарських засобів.

Щодо врахування суми ПДВ до вартості спирту етилового як лікарського засобу існують різні точки зору, пов’язані з неузгодженістю законів України «Про податок на додану вартість» та «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої».

Позицію Державної податкової адміністрації України висловлено в листі № 9189/7/16-1217 від 09.07.2001 р., де зазначено, що операції з продажу спирту етилового як лікарського засобу (незалежно від категорії постачальника (безпосередній виробник чи особа, яка здійснює торгово-посередницькі функції) та споживача (в тому числі заклади охорони здоров’я, до яких належать фармацевтичні (аптечні) заклади) підлягають оподаткуванню ПДВ, виходячи з того, що відповідно до закону України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» спирт етиловий визнано підакцизним товаром незалежно від сфери його застосування. При цьому в листі підкреслюється, що «за висновком Головного юридичного управління Верховної Ради України до роз’яснень, наданих Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України листом від 03.05.2001 року за № 06-10/247, спирт етиловий визнано підакцизним товаром незалежно від сфери його застосування, а існуючу неузгодженість законів України «Про податок на додану вартість» та «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» можливо усунути шляхом внесення змін до відповідних законів».

Враховуючи те, що Державна податкова адміністрація (ДПА) України — контролюючий орган, то відповідно до п. 4.4 ст. 4 закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до усунення зазначеної колізії на законодавчому рівні суб’єкт господарювання може керуватися листом ДПА № 9189/7/16-1217 від 09.07.2001 р. (Прим. ред. — Відстоюючи свої законні інтереси, суб’єкт господарювання може не керуватися вимогами ДПА щодо оподаткування спирту етилового в готових лікарських формах та, якщо необхідно, доводити свою правоту в суді. Тобто коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків чи контролюючих органів, унаслідок чого може бути прийняте рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається в межах апеляційного узгодження на користь платника податків («Щотижневик АПТЕКА», № 5 (326) від 4 лютого 2002 р.).

Автор цієї публікації вважає, що зазначену вище неузгодженість законів України «Про податок на додану вартість» та «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» можна усунути шляхом внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п. 5.6 ст. 5 доповнити реченням: «Дія цього пункту не поширюється на операції, передбачені підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 цієї статті».

Підставою для внесення таких змін є те, що спирт етиловий ректифікований — сировина для виготовлення лікарських засобів (код ТН ЗЕД 2007) і відповідно до закону України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» — це підакцизний товар, а спирт етиловий як лікарський засіб (код ТН ЗЕД 3004 90 190) до підакцизних товарів не належить. Оскільки спирт етиловий як лікарський засіб не є підакцизним товаром, то дія п. 5.6 ст. 5 закону України «Про податок на додану вартість» на нього не поширюється. Тобто згідно з п. 5.1.7 ст. 5 цього Закону операції з продажу спирту етилового як лікарського засобу, в тому числі надання послуг щодо продажу його аптечними установами, останні звільняються від ПДВ.

Спирт етиловий не віднесено до Переліку вітчизняних та імпортних лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 480/294 від 03.12.2001 р. У зв’язку з цим під час формування роздрібної ціни на нього торговельні надбавки (націнки) визначаються суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють оптову і роздрібну реалізацію ліків самостійно. Однак при цьому необхідно враховувати, що згідно з Порядком отримання закладами та установами охорони здоров’я спирту етилового і здійснення контролю за його цільовим використанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1197 від 05.07.99 р. (зі змінами та доповненнями) аптечні бази (склади) повинні відпускати спирт етиловий закладам та установам охорони здоров’я з оптово-торговельною націнкою не більше ніж 15%.

Валентина Юрченко, економіст