ЦИПРАЛЕКС від “Лундбек” – нове слово у лікуванні пацієнтів з  депресивними та тривожними розладами

Роботу міжнародного симпозіуму «Сучасні методи лікування депресії та панічних розладів» відкриває головний психіатр МОЗ України, професор Олександр Напреєнко

Як зазначив у своїй доповіді «Актуальні проблеми депресії в загальносоматичній та загальнопсихіатричній практиці» директор УНДІССПН, професор Станіслав Табачніков, афективні порушення сьогодні належать до найбільш поширених форм психічної патології, питома вага депресивних розладів (ДР) складає до 40% у загальній структурі. Приблизно за 90 років кількість хворих з ДР, що проходили лікування в умовах стаціонару, збільшилася з 8 до 34% (Rendon M., 1996). Протягом усього ХХ століття практично в усіх розвинутих країнах світу відзначалося екстенсивне збільшення кількості хворих з ДР. Якщо на початку минулого століття ДР в популяції відзначали з частотою 0,2%, то в 90-х роках цей показник зріс до 4%. Тенденція його подальшого зростання спостерігається і нині — особливо серед осіб старшого віку (Підкоритов В.С., Чайка Ю.Ю., 2003). До найбільш небезпечних проявів ДР належать суїцидальні наміри та вчинки, які у більшості випадків мають істинний, а не демонстративний характер і часто призводять до смерті. Показник смертності від суїциду не набагато нижчий за показник смертності від серцево-судинних та онкологічних захворювань. Аналіз результатів епідеміологічних досліджень, здійснених під егідою ВООЗ, свідчить, що до 2020 р. ДР можуть посісти друге місце серед 10 основних захворювань, які призводять до інвалідності.

Як повідомив С. Табачніков, прямі витрати на лікування ДР лише у США в 1998 р. склали 5,8 млрд дол. США, непрямі витрати (від непрацездатності та смертності) сягнули 39,8 млрд дол. США, а вартість ліків не перевищила 3% від загальної суми витрат. На думку доповідача, наведені показники пояснюють значну стурбованість фахівців у всьому світі з приводу удосконалення методів ранньої діагностики та лікування хворих з ДР і переконливо свідчать, що проведення своєчасної та адекватної антидепресивної терапії дозволяє зберегти життя пацієнтів і уникнути невиправданих матеріальних витрат. Клінічна картина ДР не обмежується зниженим емоційним фоном: у більшості випадків хворі звертаються з різноманітними скаргами до терапевтів, хірургів, неврологів, дерматологів, що зумовлює несвоєчасне виявлення депресії, пізній початок специфічної терапії, і як наслідок — хронізацію захворювання, погіршення якості та зменшення тривалості життя хворих.

Особливості фармакологічної дії та клінічного застосування нового антидепресивного препарату класу СІЗЗС ЦИПРАЛЕКС докладно висвітлили у своїх доповідях зарубіжні вчені — медичний директор компанії «Лундбек», професор Ханс Ерікссон (Данія) і доцент департаменту психіатрії Ризького університету Страдиня Елмарс Рансанс (Латвія).

Протягом останнього десятиліття антидепресанти класу СІЗЗС визнані в світі як препарати вибору для лікування ДР, також підтверджено їх ефективність в лікуванні панічних, тривожних та обсесивно-компульсивних станів (Isaac M., 1999). СІЗЗС впливають на серотонінергічну нейромедіаторну систему шляхом високоспецифічної взаємодії з протеїнами пресинаптичної мембрани, які відповідають за зворотне захоплення серотоніну з синаптичної щілини. Така селективність дає змогу уникнути більшості побічних реакцій внаслідок застосування трициклічних антидепресантів та інгібіторів моноамінооксидази (Gorman J.M., Kent J.M., 1999).

Останнім часом для лікування пацієнтів з ДР широко застосовують (у тому числі й українські фахівці) СІЗЗС компанії «Лундбек» — препарат ЦИПРАМІЛ (циталопрам). Нещодавно вченим компанії «Лундбек» вдалося виділити чисту діючу речовину — есциталопрам. Клінічні результати застосування препарату ЦИПРАЛЕКС (есциталопрам) засвідчили, що одержано цілком новий за своїми фармакологічними властивостями антидепресант, який перевищує циталопрам за ефективністю — як за вираженістю, так і за початком лікувальної дії, — за практично ідентичного профілю безпеки.

У цьому контексті неабиякий інтерес становлять результати чотирьох багатоцентрових рандомізованих подвійних сліпих, з паралельними групами плацебо-контрольованих клінічних досліджень ефективності та безпеки есциталопраму та циталопраму (активний препарат порівняння). Усі чотири дослідження мали однаковий дизайн: складалися з одиничного сліпого ввідного плацебо-періоду (1 тиждень) з подальшим подвійним сліпим періодом терапії протягом 8 тижнів. Два дослідження проводили у США в умовах спеціалізованих відділень, два інших — у країнах Європи на базі лікувальних закладів системи первинної медичної допомоги; загалом у них взяли участь 1698 пацієнтів з важкими ДР. Застосовували режими як фіксованих, так і гнучких доз. Основним критерієм клінічної ефективності було обрано відмінності відносно плацебо за Рейтинговою шкалою депресії Монтгомері — Асберга (Montgomery and Asberg Depression Rating Scale — MADRS). Результати об’єднаного аналізу зазначених досліджень засвідчили, що як есциталопрам, так і циталопрам достовірно порівняно з плацебо коригували депресивну та тривожну симптоматику за шкалою MADRS; також спостерігалася достовірна корекція тривожної симптоматики, що розцінювалося як вторинний показник ефективності. У той же час, порівняно з рацемічним циталопрамом есциталопрам виявляє більш виражений і ранній антидепресивний ефект: більш суттєве покращання відзначали на 1-му, 6-му та 8-му тижні лікування хворих з важкими ДР (Gorman J.M. et al., 2002). Частота відмови від терапії була незначною за відсутності істотних розбіжностей між групами хворих, які одержували есциталопрам (6%), цеталопрам (5%) і плацебо (10%) (Reines E.H. et al., 2002); зафіксовані побічні реакції були легкими та транзиторними. Дані проведеного в Європі короткострокового (8 тижнів) дослідження із застосуванням препарату у фіксованих дозах не вказують на будь-який вплив есциталопраму на масу тіла (Wade A.C. et al., 2002).

За повідомленням Е. Рансанса, дані довгострокових досліджень можливості фармакотерапії ДР з метою консолідації терапевтичного успіху та попередження рецидивів свідчать про значне зниження ризику рецидивування ДР та забезпечення подальшої корекції депресивної симптоматики на тлі тривалої терапії есциталопрамом (Rapaport M. et al., 2002). Було також оприлюднено дані клінічних досліджень, які підтверджують ефективність есциталопраму в дозі 10–20 мг на добу для лікування пацієнтів з тривожними розладами, у тому числі панічними, генералізованими тривожними та соціально-тривожними розладами (Lydiard R.B., 2001; Kasper S. et al., 2002; Stahl S.H., et al., 2002).

Дані фармакокінетичних досліджень засвідчили біоеквівалентність есциталопраму в дозі 20 мг і рацемічного циталопраму — в дозі 40 мг на добу (Drewes P. et al., 2001), тому у вищезгаданих клінічних дослідженнях ефективності есциталопраму препарат використовували у дозах 10 і 20 мг на добу. Два дослідження із застосуванням фіксованих доз (Burke W.J. et al., 2002; Wade A.S. et al., 2002) та європейське дослідження із використанням гнучких доз протягом перших 4 тижнів лікування (Montgomery S.A. et al., 2001) надали переконливі докази щодо ефективності есциталопраму у дозі 10 мг на добу — ця доза ЦИПРАЛЕКСУ може розглядатися як ефективна початкова та підтримувальна. У дослідженні, що проводилися у США із застосуванням фіксованих доз (20 мг на добу), терапія есциталопрамом характеризувалася більшою ефективністю та результативністю, ніж використання препарату в дозі 10 мг на добу, що свідчить про можливість досягнення більш вираженого антидепресивного ефекту при вищих дозах ЦИПРАЛЕКСУ, особливо у хворих з важкими ДР. Таким чином, рекомендована добова доза есциталопраму повинна становити 10 мг (перорально), хоча хворим з важкими формами ДР доцільніше призначати препарат у дозі 20 мг один раз на добу (Burke W.J. et al., 2002).

На правах реклами

?