Громадськість бажає знати і співпрацювати

27 серпня 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на  роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби». Досі тарифи на роботи і послуги в кожній області формувалися як окремі документи відповідно до собівартості робіт та послуг і були різними. Про наслідки прийняття цієї постанови для ринку медичних і фармацевтичних послуг кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» мав бесіду з головою Ради української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я і громадянського суспільства (далі Федерація) Олександром Руднєвим.

Олександр Руднєв, голова Ради української Федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я і громадянського суспільства

— Олександре Сергійовичу, що зумовило прийняття Кабінетом Міністрів України цієї постанови?

— Очевидно, що зазначену постанову прийнято з метою впорядкування роботи санітарно-епідеміологічної служби. Слід підкреслити, що в преамбулі постанови відсутня мотивація її прийняття. За нашими підрахунками, з прийняттям цієї постанови тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, збільшено в 10 разів! Громадськості незрозумілі економічні підстави для такого кроку.

У постанові є посилання на ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», в якій, з одного боку, сказано що «кошти до спеціального фонду державного бюджету установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби <…> відраховують за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню», а з іншого — ці кошти відраховують за «проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини». За логікою, виходячи з останнього, взагалі всі місця, де мешкає, працює, відпочиває людина, — середовище її життєдіяльності. У такому разі нас цікавить таке: якщо аптека, кабінет стоматолога — середовище життєдіяльності, а насправді там надають медичну допомогу населенню, то чи має право санітарно-епідеміологічна служба брати кошти із цих закладів за санітарний нагляд? Це питання залишається відкритим.

Після прийняття постанови до Федерації надійшла велика кількість звернень з проханням роз’яснити ситуацію. За твердженням головних лікарів, навіть багатим стоматологічним центрам не під силу платити за такими тарифами. Це може призвести до того, що окремим недобросовісним підприємцям легше буде шукати обхідні шляхи, ніж легально платити за нинішніми тарифами, від чого врешті програє суспільство.

Ми вже не раз намагалися отримати пояснення в Головному управлінні санітарно-епідеміологічної служби, проте так і не вдалося зустрітися з його керівництвом. Тому Федерація змушена була звернутися до своїх членів, керівників медичних закладів та фармацевтичних підприємств з проханням висловити свою думку з приводу введення нових тарифів.

На нашу думку, необхідно отримати офіційне роз’яснення щодо застосування положення ст. 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», оскільки невизначеність у цьому питанні дає можливість санітарно-епідеміологічній службі застосувати ці тарифи не тільки щодо діяльності суб’єктів підприємницької діяльності в медичній сфері, а й щодо всієї системи охорони здоров’я. Про це, до речі, нам повідомляють головні лікарі — члени Федерації, державних і комунальних закладів системи охорони здоров’я.

— Чи були офіційні звернення керівництва Федерації або її членів безпосередньо до Державної санітарно-епідеміологічної служби та інших державних органів за роз’ясненням щодо встановлених цін?

— Поки що ні. Спочатку ми бажаємо вислухати думку громадськості, а вже потім звернутися до МОЗ, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України.

Необхідно зазначити, що Федерація має широкі можливості і практику роботи з державними органами. Я, наприклад, є членом Координаційної ради при Держкомпідприємництва. Перед тим, як прийняти той чи інший нормативний акт, до нас звертаються, з нами радяться.

Федерація брала участь у підготовці Указу Президента України № 1148/2002 від 11.12.2002 р. «Про Програму захисту прав споживачів на 2003–2005 роки». Одинадцятим пунктом цієї програми члена Федерації — Українську асоціацію сприяння охороні здоров’я населення внесено як співвиконавця розроблення проектів нормативно-правових актів щодо впорядкування надання недержавними закладами охорони здоров’я медичної допомоги та фармацевтичних послуг населенню. Отже, досвід спільної роботи над розробленням проектів нормативних документів у Федерації є. Ми вважаємо, що постанова № 1351 мала б узгоджуватися з Федерацією.

На сьогоднішній день Федерація не має даних про те, що постанова № 1351 готувалася і була прийнята із залученням попереднього обговорення громадськості та професійних об’єднань, що не збігається з курсом нашої держави щодо вступу в Європейське Співтовариство, вимоги якого до процедури прийняття нормативних рішень щодо прав споживачів передбачають участь у них громадськості і професійних об’єднань.

Щодо тлумачення ст. 35 Закону «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», то згідно із законодавством України, офіційні роз’яснення законів входять до компетенції тільки двох державних органів: Верховної Ради (на загальному засіданні) та Конституційного суду України.

Володимир Погорілий
Фото Євгена Чорного

Стаття 35.

Фінансове забезпечення та майно державної санітарно-епідеміологічної служби

<…>

Кошти до спеціального фонду державного бюджету установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я відраховують за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню:

· підготовка та видача дозволів, висновків, гігієнічних сертифікатів, передбачених статтями 12, 16, 17, 23, 25 цього Закону;

· проведення лабораторних досліджень, вимірювань, випробувань факторів середовища життєдіяльності людини;

· вивчення, дослідження, аналіз проектів нормативних документів, проектної, технічної, інструктивно-методичної документації на відповідність вимогам санітарного законодавства;

· обгрунтування медичних вимог безпеки для життя і здоров’я людини, розробка гігієнічних нормативів і санітарних норм;

· участь в акредитації установ, організацій та закладів на право випробувань продукції щодо її безпеки для життя і здоров’я людини;

· атестація робочих місць;

· гігієнічне навчання професійних груп працівників;

· консультації за зверненнями юридичних і фізичних осіб;

· роботи з профілактичної дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

· інші види робіт і послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Оплата зазначених послуг здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

<…>

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті