Відкрила урочистості й тепло привітала колег з професійним святом Світлана Соколова, начальник Держлікслужби в Чернігівській області. Вона ознайомила присутніх з сучасним станом фармацевтичної галузі Чернігівщини. На сьогоднішній день у Чернігівській області працює 116 суб’єктів господарювання, що здійснюють фармацевтичну діяльність; функціонує 387 місць впровадження такої діяльності (загалом по Україні їх близько 22 тис.), з них:
- 4 аптечні склади: 3 приватні та 1 комунальний;
- 226 аптек: 167 приватних і 59 комунальних, 68 аптек знаходяться в сільській місцевості;
- 154 аптечні пункти: 79 приватних і 75 комунальних, з них 46 знаходяться в сільській місцевості;
- лишилося 3 аптечні кіоски, які працюють до кінця поточного року.
1 аптечний заклад обслуговує 3111 мешканців області (у середньому по Україні цей показник складає 2074 особи). В області існує мережа аптек комунальної власності в особі одного суб’єкта господарювання — КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради, що складає майже 35% від загальної кількості місць провадження діяльності. 115 суб’єктів господарювання належать до приватної форми власності. У мережі аптечних закладів працює близько 1 тис. фахівців: провізорів та фармацевтів. Високий професіоналізм і відповідальність — цим критеріям відповідає майже кожен з них, а колоритні особливості притаманні як комунальним, так і приватним аптечним закладам.
Забезпечення відповідної якості лікарських засобів в області є головним завданням Державної служби з лікарських засобів у Чернігівській області. Можливість контролю якості лікарських засобів Держлікслужбою доповідач назвала наріжним каменем фармацевтичної системи області. За 8 міс поточного року фахівцями Держлікслужби в Чернігівській області проведено 154 перевірки аптечних та лікувально-профілактичних закладів на дотримання чинного законодавства щодо якості лікарських засобів — це 312 місць провадження діяльності, з них планово 129 (273 місця провадження діяльності) і позапланово 29 (39 місць провадження діяльності); надано 105 приписів щодо усунення порушень. За той же період у рамках контролю за дотриманням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами здійснено 96 перевірок (200 місць провадження діяльності), з яких 78 планових та 18 позапланових; за результатами перевірок надано 67 розпоряджень щодо усунення порушень Ліцензійних умов; 4 перевірки здійснено за дорученням прокуратури.
Станом на сьогодні в Чернігівській області є 9 аптек, які займаються екстемпоральним виготовленням ліків. З 2010 р. при Держлікслужбі в Чернігівській області працює атестаційна комісія, яку очолює Микола Пономаренко, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри організації та управління фармацією НМАПО ім. П.Л. Шупика. За цей час проведено 5 засідань комісії та проатестовано 207 фармацевтичних спеціалістів з регіонів області. До складу Держлікслужби входить акредитована лабораторія з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції, де за 8 міс поточного року проведено 856 аналітичних досліджень.
Далі з вітальними промовами, що переривалися моментами нагороджень та бурхливих оплесків, виступили голова Чернігівської обласної державної адміністрації Володимир Хоменко, заступник голови Чернігівської обласної ради Валентин Мельничук, секретар Чернігівської міської ради Олег Шеремета, начальник обласного управління охорони здоров’я Галина Василькова, голова обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я Володимир Карцан і, звичайно ж, Світлана Пасталиця — генеральний директор КП «Ліки України» Чернігівської облради, кандидат фармацевтичних наук, заслужений працівник охорони здоров’я України, президент Чернігівської асоціації фармацевтичних працівників. Серед нагороджених трудівників фармації Чернігівщини: Світлана Матюшенко, Олександра Мельник, Ірина Резніченко, Надія Хорошок, Надія Ярченко (почесна грамота Чернігівської ОДА), Сергій Авдієнко, Валентина Науменко, Анатолій Поліщук, Любов Лазаренко, Світлана Швець (почесна грамота Чернігівської облради), Олена Апекунова, Світлана Дмитренко, Світлана Новацька, Олена Прохоренко, Ніна Шакун (почесна грамота Чернігівської міськради та виконкому), Ольга Тарановська, Тетяна Гавриш, Валентина Гарига, Лідія Гриценок, Ніна Куштурна, Валерія Нестапенко, Людмила Лещенко, Катерина Ольховик, Ніна Прищепа, Ірина Цибулько, Надія Шульга (подяка Чернігівського міського голови), Олена Бабко, Оксана Бублик, Ганна Євтушенко, Валентина Сіленок, Тетяна Ткаченко (почесна грамота обласного управління охорони здоров’я), Тетяна Іващенко, Тетяна Климчук, Тетяна Олійник, Олена Костюкова (почесна грамота міського управління охорони здоров’я), Марина Бойко, Ганна Брюховецька, Любов Літош, Світлана Родинченко, Валентина Пелешок, Світлана Кирієнко, Наталія Яковенко (почесні грамоти обласного управління охорони здоров’я та президії обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я).
Конференція «Аптечна справа на Чернігівщині» була побудована в класичному історико-хронологічному порядку, що дало змогу слухачам простежити весь славний шлях обласної фармації, починаючи з сивої давнини й детальніше протягом останнього сторіччя. У серії яскраво-емоційних та історично-ґрунтовних доповідей, з якими послідовно виступили Світлана Пасталиця, Наталія Ясна, Галина Купріяненко, Тамара Зименко, Людмила Федорова, Володимир Комаров , Людмила Мішура, Вікторія Здор , Людмила Костюк, Ірина Чулюк, Світлана Соколова, Любов Бойко, як у дзеркалі промайнула історія фармації Чернігівщини: в подіях і долях, постатях і обличчях, спогадах і легендах. Світлою згадкою й вічною шаною пом’янули імена фармацевтичних працівників Чернігівщини, які захищали Батьківщину в пеклі Великої Вітчизняної війни. Низка доповідей була присвячена розвиткові фармації в окремих районах та територіальних громадах (Ічнянщина та Прилуччина, Ніжинщина та Корюківщина з іншими північними районами області тощо). Пропонуємо шановному читачеві ознайомитися з ювілейними історичними нарисами «Чернігівщина фармацевтична» на с. 13–14: Vertae!
Чернігівщина фармацевтична
— З глибини віків бере свій початок стародавня аптечна справа. Скільки існує світ і в ньому людина, стільки ж існує й проблема збереження її життя та здоров’я. Тому й зародилося лікування і лікознавство ще на найраніших стадіях розвитку суспільства. У ХІІ–ХІІІ ст. в ряді європейських держав королівськими декретами були розділені функції лікаря й аптекаря. У ХІІІ ст. в Європі був введений Закон про порядок отримання фармацевтичної освіти, згідно з яким до отримання звання фармацевта потрібно було певні роки пропрацювати аптекарським учнем та помічником фармацевта. Новою віхою в розвитку аптекарської справи на Чернігівщині став період земської медицини, який починає свій відлік з 2 листопада 1865 р., коли Чернігівська земська управа прийняла справи від Приказу громадського опікування. За свою піввікову історію земська медицина зробила так багато, що це не йшло ні в яке порівняння з попередньою казенно-приказною, яка проіснувала 90 років (1775–1865). Для лікування хворих при земських медичних закладах були створені аптеки. Вони, як правило, розміщувалися в амбулаторіях, тобто в тих приміщеннях, де відбувався прийом хворих. Деякі земства винаймали приміщення для амбулаторій та аптек. На початку зародження земської медицини в 1866 р. на безкоштовні ліки майже всі повітові земства витратили лише 50 руб. З роками прийшло розуміння того, що витрати на медицину і, зокрема, на ліки мають бути значно більшими. Уже в 1881 р. видатки на медикаменти, інструменти, аптечні прилади в губернії становили 35 242 руб., або 14% всіх видатків на медицину. За законом у 70– 80-ті роки ХІХ ст. земствам дозволялося безкоштовно відпускати медикаменти незабезпеченим прошаркам суспільства. Винятком був Городнянський повіт, де в 1884 р. під час безкоштовної видачі ліків бралася плата 3 коп. за медичний посуд. Земства також мали право на власний розсуд надавати безкоштовно ліки й забезпеченим хворим, які сплачували земські збори. Такий стан речей викликав незадоволення у власників вільних аптек, які неодноразово писали скарги, звинувачуючи земські аптеки в підриві їхньої фінансової діяльності. На це Медичний департамент у 1887 р. надав наступне роз’яснення: відповідно до указів Сенату 1882, 1884–1886 років земства мають право видавати безкоштовно ліки всім земським платникам податків (у тому числі й забезпеченим), які зверталися в лікувальні заклади за допомогою. Земство також отримало право запроваджувати на покриття витрат на медикаменти особливий збір за послуги земського лікаря, за умови, що його розмір буде затверджений міністром внутрішніх справ, а суми надходжень оприлюднені в щорічному кошторисі. З метою забезпечення населення безкоштовними ліками земствам надавалися різноманітні пільги. У 1881р. кабінет міністрів дозволив земським аптекам (що не мали права вільного продажу) продавати за заготівельними цінами всі нерецептурні й несильнодіючі ліки, які надходили в так званий ручний продаж. Земства неодноразово зверталися до Медичної ради стосовно перегляду існуючих правил відкриття аптек. Замість передбачених правилами від 25 травня 1873 р. аптечних відділень, філій у невеликих містах, посадах, селах і містечках у 1881 р. були відкриті так звані сільські аптеки. Сільські аптеки не потребували для свого облаштування таких коштів, які необхідні були для створення вільних аптек (Лікарський статут вимагав наявність капіталу в 3 тис. руб. сріблом для створення вільних аптек), відкривалися не ближче ніж за 7 верст від існуючих вільних і одна від одної. Вони повинні були мати медикаменти, матеріали, інструменти та інші речі за скороченим каталогом, а також звільнялися від обов’язкової в нормальних (вільних) аптеках підготовки аптекарських учнів. Відкривати сільські аптеки дозволялося фармацевтам, аптекарським помічникам, приватним особам, вік яких становив не менше 25 років, та громадським установам.
На Чернігівщині перша аптека заснована Я. Штормом у м. Ніжині в 1740 р. Ця аптека існувала два роки, після чого була закрита, оскільки ніжинські лікарі забезпечували хворих власними ліками, обходячись без аптеки. Після закриття аптеки її засновник виїхав з Ніжина. Тільки через 37 років, у 1777 р. в Ніжині, який на той час був великим торговельним містом, усе ж відкривається аптека. Вона була створена за ініціативою відставного лікаря Ізюмського гусарського полку, ніжинського грека Михайла Лігди та з дозволу медичної колегії. Розміщувалась аптека в центрі міста, в одноповерховому будинку по теперішній вулиці Червоних партизанів. Вона мала широкий асортимент ліків, відповідні меблі, спеціальний аптечний посуд. Роком відкриття першої аптеки у м. Чернігові вважається 1782 р. До 1796 р. належить заснування приватної аптеки в м. Новгород-Сіверський, у якій починав трудову діяльність аптекарським учнем ветеран аптечної справи Чернігівщини Л.Г. Карасик. У 1800 р. земська управа видала розпорядження про відкриття в Н.-Сіверському державної аптеки, згідно з яким у цьому ж році було відкрито аптеку. Аптека розміщувалася на другому поверсі будинку, на першому були розташовані складські приміщення, у яких у 1902 р. почав працювати аптечний склад — один у повіті. Керував аптекою німець за походженням. В історії с. Карпилівка, що на Срібнянщині, є відомості про те, що вперше аптеку в цьому селі відкрив у 1868 р. фельдшер Сребродольський. З її відкриттям лікування хворих у селі стало безкоштовним, бо гроші виділялися земською управою. У Чернігові в 70-х роках ХІХ ст. створено одну з найбільших аптек, яка була розміщена по вул. Богоявленській (потім вул. Шевченка, 4). Цікава історія її заснування. Вона пов’язана з родиною міщан Маркельсів. Глава сім’ї Кальман Маркельс був бідним євреєм, який займався дрібним перепродажем всілякого непотребу. Доля нагородила його великим виграшем по білету державного займу в розмірі 200 тис. карбованців. Для тих часів це була велика сума, адже бюджет міста в 1861 р. становив близько 25 тис. карбованців. Отримані гроші К. Маркельс використав на благодійні цілі, надавши допомогу для єврейської богадільні, та на здобуття фармацевтичної освіти сину Ісааку й відкриття аптеки. У цій аптеці працював Ісаак Маркельс, отримавши звання провізора в 1872 р. Ісаак успішно вів аптечну справу, а також активно займався благодійною та громадською діяльністю. На початку першої світової війни І. Маркельс продав аптеку Ю. Костовецькому й виїхав з сім’єю за кордон. Але досі в цьому будинку функціонує аптека за номером «один». У дореволюційний період функціонала приватна аптека і в м. Короп, власником якої був Г.С. Фельтштейн. За розповідями старих мешканців Коропщини, він був людиною доброзичливою, за потреби відпускав ліки в борг або зовсім безкоштовно. Жив він при аптеці і в будь-який час забезпечував необхідними ліками. Аптека розміщувалася в двох кімнатах, мала торговий зал і виробниче приміщення, а також підвал і льодник. Після націоналізації аптека стала державною й Г.С. Фельтшейн продовжував у ній працювати аж до початку Великої Вітчизняної війни.
Тяжкою була праця аптечних працівників до лютого 1905 р. Усі вони, за винятком завідувача, не мали права сідати під час роботи. Сама конструкція аптечних меблів не дозволяла працювати сидячи. Робочий день тривав з 8-ї ранку до 10-ї години вечора, і помічники повинні були чергувати вночі в аптеці, спати при цьому серед ліків та зілля. Щоправда, після страйку фармацевтів у 1905 р. в Києві, Львові та інших великих містах було прийнято постанову про введення подвійної робочої зміни з 8-годинним робочим днем. Підготовка фармацевтичних кадрів була на низькому рівні. За браком спеціалістів аптечною справою займалися сестри милосердя, помічники лікарів і люди без освіти. У період 1914–1917 рр. у губернії було 57 приватних аптек, 4 земських і 1 аптека Червоного хреста.
— У 1917 р. в Чернігівській губернії налічувалося 57 аптек, аптечних пунктів не існувало взагалі. В аптеках працювали 98 фармацевтів і 59 аптекарських учнів. Про бідність аптек можна судити з опису господарства аптеки, у якому зазначено: різноваг, ваги, бензиново-гасова лампа для виготовлення відварів, ступка. Декрет про націоналізацію аптек в Україні був прийнятий 17 травня 1919 р. У Чернігівській губернії було націоналізовано 24 міських, 17 містечкових і 10 сільських аптек, усього 51 аптека. Власники приватних аптек чинили опір націоналізації, ховали медикаменти, робили спробу розвалити аптечну справу. Під час громадянської війни аптеки переходили із рук в руки, залежно від того, кому належав населений пункт — червоному чи білогвардійському війську. Активну участь у націоналізації аптек на Чернігівщині брали Саф’ян, Тартило, Ройтман. Завдяки їх праці вдалося підняти аптечну справу Чернігівщини. Після закінчення громадянської війни велася робота з поновлення роботи аптек. У 1919 р. у Чернігівській губернії було організовано аптечний склад. У 1920 р. при ньому почав функціонувати галеновий відділ, який займався виготовленням галенових лікарських засобів.На початку 20-х років ХХ ст. дуже відчувалася відсутність необхідної кількості фармацевтичних спеціалістів. Так, у Борзні аптеку очолював лікар, а в Козельці — помічник лікаря. З метою підготовки фармацевтичних фахівців 1 лютого 1921 р. в м. Ніжин організуються перші курси для фармацевтів, на яких було підготовлено 50 спеціалістів, направлених у повітові аптеки. У 1921 р. прийнято постанову уряду про підвищення заробітної плати аптечним фахівцям. Провізору було встановлено заробітну плату 400 крб., а фармацевтам — 250 крб. Це послужило поштовхом для отримання вищої фармацевтичної освіти шляхом заочного навчання. У березні 1922 р. аптеки Чернігівської губернії переводяться на повний госпрозрахунок. У зв’язку з обмеженим постачанням ліків товарообіг аптек був низьким, що стало причиною тяжкого фінансового стану. У 1922 р. у період НЕПу багато аптек губернії були здані в оренду приватним особам. Перші 3 міс вони навіть звільнялися від орендної плати, невдовзі знову декретом дозволяється відкриття приватних аптек. Але одночасно розширюється й державна мережа аптек та аптекарських магазинів. Перший державний аптекарський магазин був відкритий у Чернігові в липні 1923 р. Одним з перших його працівників був Михайло Григорович Примаков, який пішов на пенсію у 80-річному віці. Він розповідав, що в цьому аптечному магазині виробів санітарії й гігієни майже не було, а торгували кремом для взуття, синькою для білизни, зеленкою, фотоматеріалами. У 1925 р. рада народних комісарів УРСР приймає постанову «Про керівництво аптеками і аптечними закладами». Згідно з цією постановою було створено 5 окружних аптекоуправлінь, у тому числі Ніжинське, Чернігівське, Глухівське, Прилуцьке, у підпорядкування яких були передані як державні, так і приватні аптеки, а також аптеки Червоного хреста. Із цього часу посилюється контроль за якістю ліків, з’являється поняття фальсифіковані лікарські засоби.
У 1930 р. приймається постанова про створення Всеукраїнського аптечного управління (ВАУ), яке в 1934 р. отримало назву Аптекоуправління, а потім — Головне аптекоуправління — ГАПУ (в 1942 р.). Виконувати функції з управління аптечною справою на Чернігівщині стало Чернігівське відділення ВАУ. 15 жовтня 1932 р. із введенням нового адміністративного устрою створюється Чернігівська область. Цікаво, що до складу області увійшли й такі населені пункти, як Лубни, Ромни, Конотоп, Шостка, Глухів. Із цього періоду починається активне розширення й зміцнення мережі сільських аптек, переобладнуються існуючі аптеки. У м. Прилуки організовується майстерня з виготовлення аптечних меблів. Наприкінці 1934 р. в області функціонувало вже 73 аптеки й 23 аптекарські магазини. 1 березня 1935 р. ліквідуються окружні аптекоуправління й створюються обласні аптечні управління, у тому числі й Чернігівське. Із цього року починається забезпечення сільського населення через аптечні пункти, організовані при ФАПах та сільських амбулаторіях. За кожний відпущений за рецептом лікаря медикамент завідувач аптечним пунктом отримував 10 коп., а завідувач аптеки, який постачав ліки в аптечний пункт, — 5 коп. У 1936 р. було відкрито 8 сільських і 2 міські аптеки в Чернігові. Напередодні Великої Вітчизняної війни на Чернігівщині діяло 98 аптек, у тому числі 33 міських, 65 сільських, 348 аптечних пунктів при ФАПах, 2 аптечні склади, галеново-фасувальна і контрольно-аналітична лабораторія, 4 аптекарських магазини. Кількість відпущених лікарських засобів становила 2,37 млн, у тому числі готових лікарських форм — 370 тис., тобто 16%.
Війна нанесла обласній аптечній мережі, як і всьому господарству України, величезну шкоду. Більшість аптек було зруйновано, медикаменти та обладнання розграбовано. З 98 аптек залишились лише 22. Декілька аптек працювали на окупованій території. У Чернігові під час окупації функціонувала Чернігівська аптечна база. Під її відомче керівництво було прийнято декілька аптек: Чернігівська міська аптека № 1, Добрянська № 3, Носівська № 4, Козелецька № 5, Ново-Басанська № 6, Куликівська № 7.
Завідувач бази Захарченко за медикаментами часто виїздив до Києва. Значна частина ліків закуповувалася у приватних осіб за спекулятивними цінами. Так, 1 г аспірину коштував 6 крб., 1 г азотнокислого срібла — 40 крб., 1 кг лікарських рослин — 500 крб. Аптека робила 100% націнку й продавала ліки населенню. Аптеки знаходилися у відомстві управлінь. Останні накази по аптечній базі датовані 13 серпня 1943 р. А 21 вересня 1943 р. Чернігів був визволений. І в цей день поновило свою діяльність аптечне управління. У тяжких умовах окупації фармацевтам вдалося зберегти частину ліків у погребах та закопавши в землю. У відання аптекоуправління надійшло майно аптечної бази. Усього на облік було прийнято медикаментів та інструментарію на 258 000 крб., у тому числі на 100 тис. аптечного майна, збереженого в Ніжині. Укомплектовується штат апарату аптечного управління, на посади управляючих аптеками призначаються фармацевтичні спеціалісти, яким необхідно було своїми силами здійснити будівельні та ремонтні роботи. Ветерани аптечної справи Л.С. Грищенко та Г.М. Косач згадують, як відбудовували будинок аптекоуправління по вул. Фрунзе, 7: «Працювали в неділю, виходячи на «воскресники», адже робочий тиждень становив 6 днів. Вихідних днів не мали. Збирали споруду по цеглині. Усе робилося вручну, ніяких механізмів не було».
Поступово аптечна мережа відновлювалася. Уже в 1944 р. були відкриті аптека № 14 в м. Ніжин, № 65 в м. Прилуки, Сосницька аптека, аптека в с. Кобижча Бобровицького району, Н.-Сіверська, Бобровицька, Остерська аптеки. Навесні 1944 р. для аптечної служби надали окреме приміщення, де розмістилися аптекоуправління, центральний аптечний склад, галенова лабораторія. За рік після визволення Чернігівщини було відбудовано 70 аптек, відновлено роботу 3 аптекарських магазинів, 3 складів, галенової та контрольно-аналітичної лабораторії, 129 аптечних пунктів. Через відсутність медикаментів активізується робота із заготівлі лікарської рослинної сировини. Для цього була введена посада інспектора з лікарських рослин. У 1944 р. відкривається галенова лабораторія також в м. Ніжин. У 1945 р. вперше після війни проводиться атестація кадрів. Поновлюють свою роботу курси удосконалення фармацевтів при Чернігівському аптекоуправлінні.
— Свою розповідь про видатні постаті фармації розпочну згадкою про Йосипа Юрієвича Тартило. Народився в 1898 р., литовець за походженням, він у 1911 р. при Київському університеті здав іспит і отримав звання аптекарського помічника, після чого приїхав працювати в аптеку Червоного хреста в Чернігові. У 1914 р. він вступив до Московського університету і в 1916 р. отримав ступінь провізора. З 1918 р. понад 40 років пропрацював в аптечній системі Чернігова. Брав участь у націоналізації аптек, завідував губернським аптечним складом. З 1922 р. завідував міською аптекою, а в 1934 р. організував обласну судово-медичну лабораторію і працював в ній до 1941 р. У період Великої Вітчизняної війни був управляючим Ленінобадським аптекоуправлінням. Й.Ю. Тартило був активним громадським діячем — очолював громадську організацію «Медсантруд» аптечних працівників Чернігівщини. Одночасно працював викладачем хімії в Чернігівській медичній школі. Пішов на пенсію у 1960-х з посади завідувача лікарняної аптеки, залишивши добрий слід в аптечній справі Чернігівщини.Григорій Юрійович Левицький трудову діяльність почав у віці 16 років аптекарським учнем приватної аптеки. У 1916 р. отримав звання аптекарського помічника й працював з 1928 до 1957 рр. на різних фармацевтичних посадах: завідувача обласного аптечного складу, аналітика контрольно-аналітичної лабораторії, старшого фармінспектора обласного аптекоуправління; у тяжкі повоєнні роки брав активну участь у відбудові й розвитку аптечної справи.
Лея Гедальївна Ройтман в 16 років почала працювати в аптеці аптекарським учнем, а в 1918 р. витримала іспит у Київський університет і здобула там ступінь аптекарського помічника. У період націоналізації вона — член комісії з націоналізації аптек на Чернігівщині, а в період Великої Вітчизняної війни — помічник начальника аптеки військового шпиталю. У 1936–1960 рр. працювала в аптеці № 1, а з 1960 р. і до виходу на пенсію — в аптеці № 25. 10 років очолювала парторганізацію аптекоуправління, неодноразово обиралася до президії Чернігівського обласного комітету профспілки медпрацівників. Завдяки енергійній праці таких спеціалістів вдалося підняти аптечну справу Чернігівщини.
Особливої уваги заслуговує постать Льва Григоровича Карасика, який у 1946 р. був призначений на посаду управляючого Чернігівським обласним аптекоуправлінням і відіграв особливу роль у розвитку аптечної справи в регіоні. Народився у 1900 р. в Н.-Сіверському, трудову діяльність розпочав у віці 10 років в аптекарському магазині дрогістом, а потім в аптеці — аптекарським учнем. У 1918–1919 рр. здобував середню фармацевтичну освіту й працював на посаді асистента в Н.-Сіверській аптеці, 1921 р. був призначений завідувачем Глухівського аптечного складу, а в 1925 р. обраний головою правління Глухівського окружного аптечного управління. У 1928–1930 рр. заочно отримує вищу фармацевтичну освіту. З ліквідацією Глухівського округу певний час працює керуючим аптекою в м. Глухів, в 1939 р. його призначають керуючим Сумським аптекоуправлінням, де він і працює до початку війни. З червня 1941 р. Лев Григорович знаходиться в лавах Радянської Армії на посадах начальника аптеки, начальника армійського аптечного складу, начальника медпостачання дивізій на Карельському, Воронезькому, Західному, 2-му і 3-му Українських фронтах. За заслуги під час Великої Вітчизняної війни нагороджений орденами «Червоної зірки» та «Вітчизняної війни», численними медалями. Починаючи з 1946 р. і до останнього дня свого життя — 27 квітня 1966 р. він очолював Чернігівське обласне аптекоуправління. Під його керівництвом в повоєнні роки було відновлено зруйновані війною аптеки та побудовано багато нових. Мабуть, не було такого дня, щоб він не виїжджав до міст і сіл області для вирішення аптечних справ. Одночасно його службова машина завантажувалася аптечним товаром, який він завозив в аптеки: його «УАЗик» можна було бачити і біля аптеки, і на польовому стані, куди доставлялися аптечки першої допомоги, і біля селищної ради чи управління колгоспу, де він вирішував питання відкриття аптек. Велику увагу приділяв співпраці з лікарями, любив робити аналіз рецептури й доводив його на нарадах. Брав активну участь у громадському житті, неодноразово обирався депутатом міської ради. Нагороджений званням «Відмінник охорони здоров’я» та орденом Леніна.
Сьогодні не можна забути імена деяких завідуючих сільськими аптеками, які в тяжкі післявоєнні роки розвивали аптечну справу на селі. Серед них Степан Карпович Моргун, який в 1941 р. закінчив фармацевтичне відділення Київського військово-медичного училища і в 1949 р. був призначений керівником аптеки № 48 в с. Стольне Менського району; в умовах сільської аптеки на належному рівні організував виготовлення ліків, одним з перших почав використовувати бюреточну систему. Подружжя Кирило Петрович та Ольга Йосипівна Журавель близько півсторіччя пропрацювали в аптечній системі області й дуже багато зробили для медикаментозного забезпечення жителів Менського району. У 1948 р. на посаду управляючої аптеки в с. Андріївка Чернігівського району затверджується Марія Іванівна Очкаль (у подальшому Ворожбит), яка організувала відкриття аптеки в цьому селі й пропрацювала в ній майже 55 років. Ця життєрадісна, активна жінка-трудівниця, ветеран аптечної справи користувалася великою повагою в односельчан, які йшли до неї за допомогою і за порадою; нагороджена званням «Відмінник охорони здоров’я», почесними грамотами. У 1951 р. випускниця Дніпропетровського фармінституту Олександра Петрівна Данченко очолила галеново-фасувальну лабораторію, в подальшому перетворивши її на фармацевтичну фабрику, якою керувала понад 40 років і внесла неоціненний внесок у розвиток галенового виробництва на Чернігівщині. Широковідомий лікарський засіб «Меновазин» бере свій початок із запровадження Олександрою Петрівною технології фабричного виготовлення після вивчення частоповторюваних прописів аптек. Олександра Лук’янівна Хижнякова за своє довге трудове життя обіймала багато керівних посад — завідувач відділу аптечної мережі, заступник управляючого аптекоуправління, завідувач галено-фасувальної лабораторії і понад 20 років завідувач ЦРА № 13 м. Ніжин. Ганна Йосипівна Довнорович після закінчення Київського фармацевтичного інституту розпочала свою трудову діяльність у 1932 р. в аптеці № 34 спочатку асистентом, потім рецептарем, а з 1950 до 1972 рр. очолювала цю аптеку, здійснила відкриття сільських аптек в районі. Валентина Олександрівна Коваленко після закінчення Харківського фармінституту в 1949 р. приїхала працювати в Батуринську аптеку й пропрацювала на посаді завідувача з 1950 р. і до виходу на пенсію. В 1949 р., після закінчення Дніпропетровського фармінституту, в Чернігівську область приїхала працювати Парасковія Василівна Сущенко: 1950 р. була призначена на посаду завідувача аптеки № 80 в м. Бобровиці і пропрацювала на цій посаді майже 30 років; у 60–70 рр. ХХ ст. їй вдалося за підтримки колгоспів відновити матеріально-технічну базу сільських аптек. Килина Савеліївна Левченко народилася в 1907 р. в сім’ї дрібних поміщиків на Срібнянщині, отримала гарну освіту й виховання; у 1948–1954 рр. працювала управляючою сільською аптекою № 69 в с. Яблунівка Прилуцького району, а з 1954 р. до 1979 р. — фармінспектором аптекоуправління.
У 1954 р. на посаду управляючого аптекою призначається Давид Меєрович Лейбкінд, який обіймав її до 1972 р. Це була видатна особистість у фармації. Народився на Кіровоградщині в 1890 р. і вже в 17 років здав іспит на звання аптекарського учня, а згодом отримав звання аптечного помічника. У 1930 р. отримав вищу фармацевтичну освіту. На його долю припало три війни: 1914–1917 рр. — фармацевт царської армії, 1920–1922 рр. — начальник аптеки госпіталю Червоної армії, 1942–1946 рр. — начальник аптеки військ НКВД. У 1946–1952 рр. працював управляючим Житомирським облаптекоуправлінням, а з 1952 р. його трудова діяльність була пов’язана з Чернігівщиною. Це був істинний фахівець аптечної справи. У нього скрізь був відпрацьований порядок, свій досвід він передавав молодим колегам. Аптека № 5 в м. Остер під його керівництвом стала однією з кращих в області.
В 50–70-ті роки минулого сторіччя аптечна справа на Чернігівщині зазнала бурхливого розвитку, у цей час з’явилася ціла плеяда талановитих керівників аптечних закладів. Євдокія Василівна Хуторенко очолювала аптеку в м. Борзна (ЦРА № 29) 24 роки — у 1951–1975 рр. доклала чимало зусиль до організації медикаментозного забезпечення жителів Борзнянського району. У 1957 р. на посаду завідуючої ЦРА № 50 була призначена Лариса Данилівна Ярема — висококваліфікований провізор і відповідальний керівник, яка очолювала аптеку 24 роки, мала заслужені нагороди, неодноразово заносилася на дошку пошани аптекоуправління. У 1959 р. на посаду завідувача аптеки № 32 в м. Бахмач була призначена Галина Захарівна Шевченко — за 26 років роботи на цій посаді нею була розбудована одна з найбільших районних аптечних мереж. В 1955 р. прийшла на роботу в Щорську аптеку № 6 провізор Галина Анатоліївна Костюкова, яка пропрацювала в ній 25 років, організувала будівництво нових приміщень для 3 сільських аптек та транспортне забезпечення їх діяльності. В 1963 р. аптеку № 67 в м. Прилуки очолила Ніна Андріївна Яцків, випускниця Львівського медичного інституту: понад 50 років пропрацювала в аптечних закладах області; 40 років очолювала ЦРА № 6, яка її зусиллями була переведена в нове сучасне приміщення.
У 1968–1995 р. ЦРА в м. Мена очолював Володимир Іларіонович Смирнов, який приїхав на Чернігівщину після закінчення з відзнакою Харківського фармінституту. Багато зробив для покращення матеріально-технічної бази аптек району, впровадження в роботу засобів малої механізації, популяризації професії фармацевта. Віддаючи заслужену шану Володимиру Іларіоновичу, за ініціативою аптечних працівників ЦРА № 36 в м. Мена, їй присвоєно ім’я В.І. Смирнова. Це єдина аптека в Україні, яка носить ім’я провізора.
Завідувач ЦРА № 43 м. Н.-Сіверський Раїса Іванівна Шевель відзначилася відбудовою найбільшої мережі сільських аптек. Блискучий фахівець Василь Митрофанович Петровський постійно займався вдосконаленням системи виготовлення ліків, його раціоналізаторські пропозиції отримали розповсюдження в багатьох аптеках області; у його сім’ї фах провізора отримали донька та онук. Іван Михайлович Косенко працював в аптечній мережі Чернігівщини з 1944 р., майже 17 років очолював торговий відділ підприємства, вдало вирішуючи питання медикаментозного забезпечення населення та лікувально-профілактичних закладів. Людмила Михайлівна Любченко працювала на різних посадах в системі аптечного управління майже 25 років і зробила значний внесок в удосконалення й підвищення якості роботи аптечних закладів. Ніна Іванівна Савченко пройшла шлях від санітарки аптеки до заступника начальника виробничого об’єднання «Фармація». Василь Дмитрович Головко розпочав професійну діяльність з посади управляючого аптекою в с. Яблунівка Прилуцького району, потім очолював ЦРА №180 Чернігівського району, а в 1979 р. був призначений на посаду начальника аптекоуправління, багато зробив для зміцнення аптечної мережі області. В 1960 р. на посаду завідувача Чернігівським аптечним складом був призначений Володимир Федорович Папоротний, який пропрацював на цій посаді майже 30 років і дуже багато зробив для створення належних умов праці на складі та зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення роботи автотранспорту. Ним було внесено цілий ряд раціоналізаторських пропозицій. Нагороджений званням «Відмінник охорони здоров’я», медаллю «За доблестный труд». Особистий внесок в розбудову аптечної справи Козелецького району зробив Федор Андрійович Данченко, який пропрацював в аптеці майже 30 років і побудував нове приміщення для центральної районної аптеки № 81. Його справу продовжив Володимир Григорович Корбач, який в умовах жорсткої конкуренції здійснює медикаментозне забезпечення жителів району.
З особливою приємністю я хочу розповісти про людину, без якої, мабуть, не було б можливо провести цю конференцію, бо вона змогла систематизувати дуже багато документів про діяльність аптечних закладів області починаючи з 20-х років минулого століття. Це Галина Петрівна Купріяненко, незмінний протягом багатьох років керівник кадрової служби КП «Ліки України». Вона багатьох з нас приймала на роботу, проводжала на пенсію і була поряд, як кажуть, і в радості, і в горі.
Не можу не назвати сьогодні імена двох фармацевтичних фахівців, які є гордістю нашої спільноти.
Світлана Василівна Пасталиця пройшла шлях від рядового провізора до керівника найбільшого в області комунального підприємства «Ліки України». Світлана Василівна має науковий ступінь кандидата фармацевтичних наук, вдало поєднує професійну діяльність з активною громадською роботою.
Людмила Олександрівна Федорова довгі роки очолювала службу контролю якості ліків в Чернігівській області. А починала вона з посади провізора-аналітика контрольно-аналітичної лабораторії. Зараз Людмила Олександрівна — старший викладач НМАПО ім. П.Л. Шупика, кандидат фармацевтичних наук, заслужений працівник фармації України, президент Чернігівської ліги фармацевтів.
З особливим відчуттям гордості, що мала щастя працювати під його керівництвом, називаю ім’я корифея аптечної справи не тільки Чернігівщини, а й усієї України — Дмитра Степановича Волоха. Уродженець Срібнянського району, після закінчення фармфакультету Львівського медінституту він в 1959 р. розпочав свою професійну діяльність із завідувача сільської аптеки. Уже наступного року його перевели на посаду фармінспектора, а через рік уже на посаду заступника управляючого аптекоуправлінням. У 1966 р. Дмитро Степанович у 30-річному віці призначений управляючим аптекоуправлінням і на цій посаді пропрацював 13 років. За цей період в області було відкрито 82 аптеки, а 53 установи переведені в нові приміщення. Під його керівництвом Чернігівське аптекоуправління неодноразово ставало переможцем у Всесоюзному та республіканських змаганнях. У 1979 р. Д.С. Волох був переведений в Головне аптечне управління, де невдовзі призначений на посаду керівника. Став одним з перших практичних працівників фармації, хто захистив наукову працю і здобув звання кандидата фармацевтичних наук. Заслужений діяч науки і техніки України, заслужений працівник охорони здоров’я, кавалер ордена «Знак пошани», доктор фармацевтичних наук, професор Дмитро Волох багато років завідував кафедрою організації та економіки фармації НМУ ім. О.О. Богомольця, був організатором і першим деканом фармацевтичного факультету цього ВНЗ.
Пилип Снєгірьов, фото автора
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим