Вимоги до довіреності, що подається для декларування змін оптово-відпускних цін на лікарські засоби або вироби медичного призначення

Довіреність — письмове уповноваження, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, (довірителем) яку представляють, безпосередньо третій особі (частина 3 ст. 244 Цивільного кодексу України) (далі — ЦК України).

Форма довіреності

За змістом ст. 244 та 245 ЦК України форма довіреності може бути звичайною письмовою або нотаріальною письмовою.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (частина 1 ст. 245 ЦК України).

Довіреність юридичних осіб

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).

Строк дії довіреності

Строк дії довіреності вказується у ній. Якщо його не встановлено, довіреність зберігає чинність до припинення її дії.

Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК України).

Строк дії довіреності, посвідченої нотаріально, зазначається словами та визначається роками, місяцями, тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої події (підпункт 2.1. п. 2 глави 4 Порядку вчинення окремих нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого 22.02.2012 р. № 282/20595) (далі — Порядок).

Вимоги до змісту довіреності

У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦК України).

У тексті довіреності, засвідченої нотаріально, мають бути зазначені місце й дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в окремих випадках — і посади, які вони займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначається їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання) (підпункт 2.4. п. 2 глави 4 Порядку).

Передоручення

Представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (частина 1 ст. 240 ЦК України).

Довіреність, що видається в порядку передоручення, підлягає нотаріальному засвідченню (частина 2 ст. 245 ЦК України).

Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю. Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана (підпункти 5.4. та 5.5. п. 2 глави 4 Порядку).

Припинення представництва за довіреністю

Представництво за довіреністю припиняється в разі закінчення строку дії довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення (ст. 248 ЦК України).

Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для засвідчення автентичності підпису, якості, у якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, у якій документ було складено. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють у державі, у якій документ представлено, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації (ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов’язковість якої надана Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів») (далі — Конвенція).

Апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до Конвенції (ст. 4 Конвенції).

Апостиль повинен мати форму квадрата, довжина сторін якого повинна становити щонайменше 9 см.

APOSTILLE

(Convention de La Haye du 5 octobre 1961)

1. Країна:

Цей офіційний документ

2. підписаний

3. у якості

4. містить проставлену печатку/штамп

Підтверджено

5. у __________________

6. дата

7. ким

8. №________________

(додаток до Конвенції)

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!