Саме тому ми зустрілися з доктором медичних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, завідувачем відділу Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Володимиром Ніколаєвим. Це відомий в науковому світі фахівець з проблем детоксикації організму, який не тільки зробив вагомий внесок у розробку та впровадження різноманітних методів очищення крові та її компонентів, але й запропонував саму назву другого, не менш популярного методу сорбційної терапії — ентеросорбції, розробивши її теоретичні основи.
— Володимире Григоровичу, який є на сьогодні досвід використання сорбційних методів у лікуванні гострих інфекційних захворювань
— Справа в тім, що для багатьох тяжких інфекційних захворювань типовим є синдром глибокої ендогенної інтоксикації, розвиток якого пов’язаний не тільки з токсичними метаболітами, що виділяються збудником хвороби, але й з погіршенням функцій власних органів — печінки та нирок. При всій різноманітності патологічних станів, що викликаються різними інфекційними агентами, багато з них можуть бути згруповані згідно з присутністю таких ознак, як наявність патогенів у плазмі крові, а також поява в ній біохімічних факторів патогенності: гіалуронідази, колагенази, нейрамінідази, лецитінази, бактеріальних екзо- та ендотоксинів. До цих патохімічних проявів слід додати надмірне утворення гістаміну, серотоніну, активацію системи комплементу та серинових протеїназ, посилення синтезу проінфламаторних, а потім антиінфламаторних цитокінів, накопичення в організмі продуктів розпаду тканин та інших ендогенних токсинів, що недостатньо елімінуються органами секреції та детоксикації.
Важливу роль у несприятливому фіналі інфекційного захворювання може грати діарейний синдром, порушення водно- електролітного, кислотно-лужного та газового балансів, ДВС-синдром, інфекційно-токсичний шок, гостра легенева, печінкова, ниркова та мультиорганна недостатність.
На сьогодні вже накопичено значний досвід у використанні при лікуванні інфекційних захворювань як екстракорпоральних, так і ентеральних методів сорбційної терапії. Метод гемосорбції з успіхом використовується в лікуванні загального та абдомінального сепсису, гострих та хронічних вірусних гепатитів, лептоспірозу, туберкульозу тощо. Американські дослідники з фірми «Aethlon Medical Inc.» запропонували пристрій, медичний очищувач крові — Hemopurifier®, який в змозі видаляти з крові пацієнтів різні патогени — віруси, бактерії та найпростіші.
Також нещодавно ми разом із завідуючим кафедрою інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, членом-кореспондентом АМН України, доктором медичних наук, професором Михайлом Андрейчиним ініціювали створення європейського проекту, який надасть можливість не тільки проводити дезактивацію та видалення з плазми крові практично всіх типів інфекційних патогенів, але й суттєво зменшити притаманні тяжким інфекціям прояви синдрому ендогенної інтоксикації.
— Чи можна щось з усього вищеназваного використати для лікування хворих з тяжкими формами пневмонії, кількість яких останнім часом збільшується
— Класичний метод гемосорбції з успіхом може бути застосований для лікування тяжких деструктивних пневмоній. Але, на жаль, зараз ми маємо справу з геморагічним типом пневмонії, при якому стабілізація крові великими дозами гепарину, потрібними для гемосорбції, може призвести до погіршення стану хворого. Тому більш безпечними у цьому конкретному випадку є екстракорпоральні детоксикаційні процедури, що проводяться під локальною цитратною антикоагуляцією, яка практично не впливає на системні показники гемостазу.
Також треба згадати (хоч це й не належить до детоксикації) методи допоміжної екстра- та інтракорпоральної оксигенації крові, що давно вже довели свою високу ефективність при лікуванні легеневої недостатності та дихальних дистрес-синдромів різного походження.
— Тобто найбільш потужні, а саме екстракорпоральні методи сорбційної детоксикації та плазмоферезу, якщо і можуть бути застосовані при наявності геморагічної пневмонії, то з великими застереженнями та обмеженнями? А чи є в арсеналі сорбційної терапії щось, що можна було б використати зараз, в умовах епідемії грипу та ГРВІ, широко та безпечно
— Так, це — ентеросорбція. Справа в тім, що практично незалежно від типу ентеросорбенту, тобто від того, чи є він вуглецевий або кремнійвмісний, основні його позитивні ефекти в лікуванні синдрому ендогенної інтоксикації мають стандартний характер і зводяться до пом’якшення проявів оксидативного стресу, системної запальної реакції та поліпшення показників кишечного мікробіоценозу.
У нашій прикрій ситуації є щонайменше декілька резонів для призначення ентеросорбентів. По-перше, вірусне захворювання, з яким ми маємо справу, досить часто протікає з наявністю блювоти і діареї, а це — класичні показання до прийому ентеросорбентів, і чим гостріші ці прояви, тим частіше треба приймати препарати цієї групи, тим масивнішою має бути ентеросорбційна терапія. По-друге, ентеросорбція має системний позитивний вплив на перебіг синдрому ендогенної інтоксикації та порушень гуморального та клітинного імунітету. По-третє, агресивна медикаментозна терапія, яку слід вживати у тяжких випадках захворювання, сама по собі може дати токсичні прояви, нейтралізація яких теж входить до переліку можливостей ентеросорбції.
— Чи можете Ви сказати, які ентеросорбенти присутні зараз на вітчизняному ринку
— Їх знає кожен фармацевт. З вуглецевих можна назвати загальнодоступний СОРБЕКС, а з кремнійвмісних — ЕНТЕРОСГЕЛЬ у формі пасти для перорального прийому. Деінде в аптеках можна придбати ентеросорбенти на основі аморфного діоксиду кремнію — препарати ПОЛІСОРБ і СІЛІКС. Зовсім в обмеженій кількості на ринок надходить вітчизняний ентеросорбент КАРБОЛАЙН, зареєстрований як харчова добавка. Також на ринку представлений сорбент російського виробництва на основі лігніну, відомий під торговельною маркою ПОЛІФЕПАН, але власного досвіду його використання ми практично не маємо.
— А чи не адсорбують на собі ентеросорбенти інші ліки, які приймає пацієнт
— Так, і щоб такого не сталося, існує стандартна схема прийому ентеросорбентів — через 1,5–2 год після їжі або прийому пероральних препаратів. Взагалі, найбільш надійний варіант, коли ліки приймаються до або під час їжі, а ентеросорбени — за 1,5–2 год потому.
— Чи є якийсь спосіб ввести сорбент хворому, який перебуває у тяжкому стані і не може сам проковтнути препарат
— У такому разі з ентеросорбентів роблять суспензію та вводять її через назогастральний зонд прямо у шлунок пацієнту або у верхні відділи кишечника.
Сподіваємося, інформація, наведена В. Ніколаєвим, буде корисна нашим читачам.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим