Проект постанови КМУ «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця»

ПОВІДОМЛЕННЯ

про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця»

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про зайнятість населення», що набирає чинності з 01.01.2013 року, виникла необхідність в розробленні проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця» відповідно до статті 39 цього Закону.

Запропонованим проектом акта передбачається нормативне врегулювання діяльності суб’єктів господарювання-роботодавців з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця, даний нормативно-правовий акт сприятиме підвищенню відповідальності роботодавців у разі здійснення діяльності з найму працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця без відповідного дозволу та захисту прав найманих працівників, 

В проекті акта передбачено чіткий перелік вимог для отримання суб’єктами господарювання-роботодавцями дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні іншого роботодавця, порядок прийому та розгляду документів, підстави для прийняття рішень про видачу та анулювання дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, відповідальність суб’єктів господарювання-роботодавців у разі провадження такої діяльності без дозволу виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Пропозиції та зауваження до зазначеного проекту постанови приймаються протягом одного місяця з дня оприлюднення проекту за наступними адресами:

Міністерство  соціальної політики України, 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10; e-mail: [email protected], тел./факс: 289-86-85.

Проект регуляторного акту та аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики в мережі Інтернет: (http://mlsp.kmu.gov.ua/labour/control/, проекти нормативно-правових актів)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця» розроблений з метою реалізації статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ (далі – Закон України «Про зайнятість населення»).

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України є реалізація статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ, котра полягає у нормативно-правовому врегулюванні діяльності суб’єктів господарювання-роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Досягнення поставленої мети є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідної постанови, яка б врегулювала питання видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, суб’єктам господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця дозволу на право здійснення такої діяльності.

3. Правові аспекти

Правовідносини у сфері видачі суб’єктам господарювання-роботодавцям, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, законами України «Про зайнятість населення» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація проекту постанови Кабінету Міністрів України не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект акта погоджений без зауважень Міністерством фінансів України, Державною інспекцією України з питань праці, Пенсійним фондом України, Державною реєстраційною службою України.

До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державною податковою службою України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, які враховані редакційно.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

 7. Запобігання корупції.

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта не потребує громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

До проекту акта висловлено зауваження (пропозиції) Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, які враховані частково.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект постанови Кабінету Міністрів України є регуляторним актом. Для оцінки результативності впливу регуляторного акта буде проводитись базове, повторне та періодичне відстеження. Базове відстеження результативності дії регуляторного акту здійснюється до набрання ним чинності шляхом опрацювання наданих зауважень та пропозицій за наслідками оприлюднення проекту наказу на сайті Міністерства соціальної політики (http://mlsp.kmu.gov.ua/labour/control/, проекти нормативно-правових актів).

Повторне відстеження буде здійснено через рік після набуття чинності актом, але не пізніше ніж через два роки, з метою оцінки ступеня досягнення цим актом визначених цілей, на підставі наявної у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції інформації щодо кількості виданих дозволів на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця, кількості прийнятих рішень про анулювання дозволів та кількості виявлених порушень щодо здійснення відповідними суб’єктами господарювання-роботодавцями діяльності без отримання відповідного дозволу.

Періодичне відстеження буде здійснюватись раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження.

11. Прогноз результатів

Прийняття акта забезпечить дотримання вимог Закону України «Про зайнятість населення», а також сприятиме нормативно-правовому регулюванню діяльності суб’єктів господарювання-роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Проект

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про зайнятість населення» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити  Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності одночасно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів».

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від _____ 2013 р. № ______

ПОРЯДОК

видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця

1. Цей Порядок визначає процедуру видачі дозволів на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

2. Для цілей цього Порядку терміни вживаються у такому значенні:

роботодавець – суб’єкт господарювання  (юридична особа або фізична особа – підприємець), що наймає працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця (замовника персоналу);

 замовник персоналу – юридична особа, фізична особа – підприємець або фізична особа, на користь якої виконується робота або надаються послуги найманими працівниками роботодавця відповідно до укладених між ними договорів;

виконання роботи у замовника персоналу – застосування праці найманих працівників на території або на користь замовника персоналу (у тому числі на роботах, що мають строковий або сезонний характер, із застосуванням вахтового методу, відрядження тощо), до якого вони направлені роботодавцем відповідно до укладеного між ним та замовником персоналу договору про виконання робіт (надання послуг).

3. Діяльність роботодавців з наймання працівників для використання їх праці замовником персоналу зазначається ним як один з основних видів діяльності у реєстраційній картці про проведення державної реєстрації  юридичної особи або фізичної особи – підприємця та здійснюється лише на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості (далі – Служба).

4. Забороняється діяльність суб’єктів господарювання – роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу.

5. Роботодавець (уповноважена ним особа) подає особисто чи надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Служби заяву за формою, встановленою Міністерством соціальної політики.

6. До заяви для отримання дозволу на провадження діяльності з наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів додаються:

для юридичної особи – копія установчого документа, засвідчена в установленому порядку;

для фізичної особи – підприємця – у разі подання ним заяви особисто, під час подачі заяви пред’являються паспорт громадянина України, а в разі подання заяви через уповноважену особу або поштовим відправленням – копія паспорта, засвідчена нотаріально;

проект трудового договору з включенням до нього положень щодо можливостей виконання працівником роботи у (або) на користь замовника персоналу, а також із зазначенням заробітної плати в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом;

копії документів, що підтверджують повноваження особи, що підписала заяву.     

7. Служба перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, та реєструє заяву і документи, що додаються до неї, в журналі, який ведеться за формою, встановленою Службою. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого негайно видається (направляється) заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації.

8. Забороняється вимагати від заявника для одержання дозволу   документи, не передбачені цим Порядком.

9. Роботодавець несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї.

10. Служба після надходження заяви та документів до неї, передбачених пунктом 6 цього Порядку, перевіряє також наявність:

заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за результатами електронного обміну інформацією з органами Пенсійного фонду України, строк сплати якої настав;

несплачених штрафів за порушення Закону України «Про зайнятість населення».

11. Рішення про видачу дозволу (або відмову у його видачі) приймається Службою та оформлюється наказом протягом не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви. Дозвіл за формою згідно з додатком до цього Порядку видається під підпис роботодавцю або уповноваженій ним особі.

Днем видачі дозволу вважається останній день строку розгляду заяви Службою. У разі якщо такий день припадає на вихідні або святкові дні, – перший робочий день, що слідує за ними.

12. У разі втрати виданого дозволу, що підтверджується оголошенням у друкованому засобі масової інформації, Службою за заявою роботодавця протягом п’яти робочих днів видається його дублікат, про що ставиться відповідна відмітка на дозволі.

13. Письмове повідомлення Служби про відмову у видачі дозволу надається роботодавцю особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення із зазначенням підстав для такої відмови. Інформація про прийняття рішення (про видачу, відмову у видачі або анулювання дозволу) розміщується Службою на офіційному сайті Служби у мережі Інтернет.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

до проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця ”

1. Визначення проблеми, яку буде розв’язано шляхом державного регулювання

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця» розроблений з метою реалізації статті 39 Закону України  «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ (далі – Закон України  «Про зайнятість населення»).

2. Визначення цілей державного регулювання

Ціллю прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України є реалізація статті 39 Закону України «Про зайнятість населення», котра полягає у нормативно-правовому врегулюванні діяльності суб’єктів господарювання-роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця шляхом видачі Державною службою зайнятості України відповідного дозволу на право здійснення такої діяльності.

3. Визначення та оцінка прийнятих альтернативних способів досягнення цілей, аргументація щодо переваги обраного способу

4. Механізм і заходи, які забезпечать розв’язання проблеми шляхом прийняття регуляторного акта

У запропонованому проекті акта передбачається визначити порядок видачі дозволу Державною службою зайнятості України суб’єктам господарювання-роботодавцям на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Так, проектом постанови Кабінету Міністрів України визначено процедуру видачі дозволів на застосування праці іноземців.

Передбачено, що такий дозвіл видається Державною службою зайнятості України – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Встановлено чіткий перелік вимог для отримання роботодавцями дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, підстави для прийняття рішень про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Запропоновані норми дозволять забезпечити досягнення визначених цілей, оскільки регуляторний акт спрямований на реалізацію статті 39 Закону  України «Про зайнятість населення» та нормативне врегулювання процесів найму працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця, а також сприятиме підвищенню відповідальності роботодавців у разі застосування найманої праці без отримання відповідного дозволу.

Перешкод для реалізації норм цього регуляторного акту у разі його прийняття немає.

Ризик впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на дію регуляторного акта відсутній.

Державний нагляд за додержанням вимог цього акта здійснюватиметься Міністерством соціальної політики України.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття акта

Негативних результатів від прийняття регуляторного акта не очікується.

Прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця» дасть змогу нормативно врегулювати процеси пов’язані із найманням працівників для подальшого виконання ними роботи в іншого роботодавця, сприятиме захисту прав найманих працівників, а також підвищенню відповідальності роботодавців у разі здійснення вказаної діяльності без отримання відповідного дозволу.

7. Термін дії акта

Термін дії регуляторного акту пропонується не обмежувати у часі.

8. Визначення  показників результативності регуляторного акта

Впровадження регуляторного акту не вплине на розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів.

Рівень поінформованості  середній, оскільки постанова оприлюднена в мережі системи Інтернет на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України: (http://mlsp.kmu.gov.ua/labour/control/, проекти нормативно-правових актів).

Виконання вимог регуляторного акта не потребує додаткових витрат  коштів та часу суб’єктами господарювання.

Дія акту поширюється на Державну службу зайнятості України та суб’єктів господарювання-роботодавців, які здійснюють найм робочої сили для подальшого виконання працівниками роботи в Україні у іншого роботодавця.

Державна служба зайнятості України надаватиме суб’єктам господарювання-роботодавцям та найманим працівникам відповідні  консультації та роз’яснення.

Показники результативності регуляторного акта будуть визначатися на підставі наявної у Державної служби зайнятості України інформації щодо кількості виданих дозволів на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця, кількості прийнятих рішень про анулювання дозволів та кількості виявлених порушень щодо здійснення відповідними суб’єктами господарювання-роботодавцями діяльності без отримання відповідного дозволу.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності регуляторного акта

Для оцінки результативності впливу регуляторного акта буде проводитись базове, повторне та періодичне відстеження.

Базове відстеження результативності дії регуляторного акту здійснюється до набрання ним чинності шляхом опрацювання наданих зауважень та пропозицій за наслідками оприлюднення проекту наказу на сайті Міністерства соціальної політики (http://mlsp.kmu.gov.ua/labour/control/, проекти-нормативно правових актів).

Повторне відстеження буде здійснено через рік після набуття чинності актом, але не пізніше ніж через два роки, з метою оцінки ступеня досягнення цим актом визначених цілей, на підставі наявної у Державної служби зайнятості України інформації щодо кількості виданих дозволів на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого роботодавця, кількості прийнятих рішень про анулювання дозволів та кількості виявлених порушень щодо здійснення відповідними суб’єктами господарювання-роботодавцями діяльності без отримання відповідного дозволу.

Періодичне відстеження буде здійснюватись раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження.

Аналіз регуляторного впливу підготовлено Державним центром зайнятості Міністерства соціальної політики України.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!