Вітаємо ювіляра — Олегу Івановичу Клімову 60 років!

Цього року на життєвому календарі Олега Івановича Клімова, генерального директора столичного Комунального підприємства (КП) «Фармація», академіка Української технологічної академії, президента Асоціації «Міжнародний екологічний союз», провізора вищої кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Організація і управління фармацією», світла ювілейна дата — 29 липня йому виповнюється 60 років. Недарма в народі існує прислів я: «Мої роки — моє багатство». Життєвий шлях ювіляра, присвячений аптечній справі, є непростим, проте він яскраво свідчить — людина сама творить свою долю. Напередодні свята кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» зустрівся з Олегом Івановичем.

— Олеже Івановичу, що спонукало Вас присвятити своє життя фармації?

— Кожна людина ще з дитинства обирає, яким життєвим шляхом вона піде. Я народився в мальовничому закарпатському краї, де людина та природа — єдине ціле, і моя любов до неї, віра в її цілющі властивості, мабуть, ввібрана ще з материнським молоком. Бажання лікувати, яке потім переросло в зацікавленість фармацією, також було підкріплено прикладом моїх дядьків, один з яких працював хірургом, а другий — ветеринарним лікарем. У 1970 р. я вступив до Харківського фармацевтичного інституту (нині — Національний фармацевтичний університет, НФаУ) і закінчив його у 1975 р. Хочу висловити велику подяку всьому викладацькому складу цього навчального закладу за те, що в ньому створено особливу атмосферу — там навіть повітря пахне фармацією. І сьогодні Валентин Петрович Черних, керівник НФаУ, продовжує найкращі його традиції: студенти навчаються саме аптечній справі, а не аптечному бізнесу. Серед знакових людей на моєму шляху хочу виділити Марію Михайлівну Глонь, заступника завідуючого центральною районною аптекою № 24 в Борисполі, яка була моїм першим наставником у професії. Завдяки цій людині я став Аптекарем.

Після закінчення ВНЗ 4 роки довелося відслужити в групі радянських військ у Німеччині, де працював начальником аптеки медсанбату. Саме армійська служба загартувала професійні навики та закохала в аптечну справу: навіть сьогодні можу одягнути халат, сісти в асистентській і виготовити будь-яку лікарську форму. Після армії деякий час пропрацював в аптеці № 133 Київської міської фармації, де знайшов свою пару та одружився з колегою — провізором Любов’ю Черновою. Далі — робота в міжлікарняній аптеці № 239 Борисполя, яку без перебільшення можна було назвати найкращою не лише в місті, а й в усій Київській обл. Не залишився осторонь і від аварії на Чорнобильській АЕС — протягом перших 15 діб після катастрофи налагоджував роботу аптечної служби, після чого на об’єкті вже працювала постійна зміна працівників вахтовим методом. Очолював центральну республіканську аптечну базу МОЗ УРСР, а після розпаду СРСР керував Науково-виробничим об’єднанням «Укрфармація».

Це були важкі часи так званого лікарського голоду, до якого призвів розрив економічних зв’язків. Існуючі запаси сировини вичерпалися, фармацевтичні підприємства почали згортати виробництво, а придбати фармацевтичну продукцію за кордоном було неможливо. Так, уявіть, у республіканському резерві було лише 15 флаконів Валокордину! Велика подяка Юхиму Леонідовичу Звягільському, який на той час виконував обов’язки Прем’єр-міністра України, за надану рішучу підтримку, зокрема, — у вирішенні питання закупівлі зарубіжних препаратів. Хочу також подякувати своїм колегам: Олександру Павловичу Гудзенку («Луганська обласна «Фармація»), Володимиру Васильовичу Постольнику (Вінницьке обласне комунальне підприємство «Фармація»), Володимиру Васильовичу Синяку (Рівненське обласне виробниче об’єднання «Фармація»), Андрію Лукичу Сятині (Закарпатське обласне виробниче об’єднання «Фармація») та іншим. Саме ці керівники та друзі стояли поруч у складні часи, коли державна форма забезпечення ліками була на грані зникнення, та допомогли країні вийти з кризового становища.

До речі, у липні Олександр Павлович Гудзенко також відзначив свій ювілей. Хочу побажати міцного здоров’я та безмежного щастя на його плідному професійному шляху.

На початку 90-х років ХХ ст. ми не лише зберегли фармацевтичну галузь, а й заклали фундамент сучасної фармації, якою сьогодні можемо по праву пишатися. І в цьому процесі велику роль заграли Юрій Прокопович Спіженко, Володимир Іванович Мальцев, Олександр Вікторович Стефанов, Віталій Григорович Варченко.

Моє життя, насичене подіями, пробігло як одна хвилина, проте, якби випала нагода прожити його заново, я б не відступився від жодного зробленого кроку та жодного слова. Для того щоб стати фармацевтом-фахівцем та мати правильну точку зору, потрібно здобути багатий життєвий досвід, і я вдячний долі та Богу, що пройшов через усі випробування. Дякую за те, що Олександр Павлович Попов, голова Київської міської державної адміністрації, доручив мені честь очолити столичне КП «Фармація». Завдяки підтримці міської влади наша компанія впроваджує нові методи соціального захисту населення. Зокрема, це проект «Соціальна аптека», у рамках якого для власників «Картки киянина» в 10 аптеках мережі встановлено спеціальну роздрібну ціну, яка на 10–40% нижча, ніж інші роздрібні ціни на всі лікарські засоби. Уже найближчим часом мережу таких аптек буде розширено. Крім того, аптечні заклади підприємства — єдині в Києві беруть участь у реалізації Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою.

Наші досягнення відзначено й на міжнародному рівні — у березні 2013 р. КП «Фармація» отримала Міжнародний приз за якість надання послуг, присвоєний Міжнародним глобальним клубом лідерів торгівлі (Global Trade Leaders’ Club). Цією нагородою відзначаються найбільш видатні компанії в кожній галузі промисловості. Щиро дякую колективу за плідну працю та розуміння, адже реалізація соціального навантаження в столиці сьогодні виключно на наших плечах.

— Чи пішли шляхом батьків Ваші діти?

—Діти пішли власним шляхом: старший син закінчив НФаУ та працює інженером-технологом на одному з вітчизняних фармацевтичних підприємств, менший — юрист, але я плекаю надію, що онуки стануть аптекарями.

— Які, на Вашу думку, риси характеру повинен мати аптекар?

— По-перше, потрібно любити людей, мати бажання допомогти та зменшити їх страждання, а не бачити у відвідувачах лише засіб заробляння грошей, по-друге, слід бути високопрофесійним та вимогливим до себе.

Я вважаю, що керівником аптечного закладу повинен бути виключно фахівець з фармацевтичною освітою, а не економіст, юрист і т.д., адже фармація — це частина охорони здоров’я. Аптекар і лікар — єдине ціле: один призначає ліки, другий їх виготовляє та зберігає. І між ними не може бути розриву.

А молоді, що тільки обирає професію, хочу порекомендувати: при виборі спеціальності не ставте за мету отримання освіти в будь-який спосіб. Потрібно подумати — чи зможу я бути корисним людям, працюючи в цій сфері, чи вмію співчувати горю іншого. Проблема підготовки кадрів сьогодні стоїть дуже гостро. До нас приходять випускники ВНЗ, що до кінця не розуміють, яку відповідальну професію вони обрали, вимагаючи лише високу зарплатню. У першу чергу необхідно стати гідним фахівцем, поважати той вид послуг, який надаєш.

— Як Ви вважаєте, яке майбутнє чекає вітчизняну фармацевтичну галузь?

— Що стосується фармацевтичної промисловості, то її майбутнє прекрасне. У наших підприємств є потужний науковий, інтелектуальний, фінансовий потенціал. Вважаю, що в найближчі 10 років ряд світових виробників перемістить свої потужності в Україну. Стосовно системи дистрибуції, то, на моє переконання, залишиться приблизно 10 національних оптових компаній, що дозволить впровадити сучасну систему контролю якості ліків та стати їй ще більш ефективною.

Відносно роздрібного ринку зазначу, що кількість аптек нині значно перевищує потребу населення в них. Таке враження, що ми живемо в час, коли мораль не має права на існування. Аптеки відкриваються двері в двері, ряд аптек відпускає дітям специфічні ліки, які призводять до наркозалежності, сільська аптечна справа в багатьох випадках напівкримінальна. На жаль, держава не вирішує цих проблем. У першу чергу необхідно внести на законодавчому рівні норму щодо пішохідної доступності аптек — це дозволить їм цивілізовано конкурувати. Аптечні мережі також не повинні виходити за межі територіальної громади. Якщо компанія зареєстрована в Києві, то її аптеки також повинні знаходитися виключно в столиці.

Сьогодні йде мова про впровадження в роботу аптек вимог належної аптечної практики. На мій погляд, говорити про неї ще зарано, оскільки приватні та комунальні аптеки знаходяться в нерівних конкурентних умовах і по-різному ставляться до виконання завдань, що ставить держава. Чому соціальну функцію виконують переважно комунальні підприємства, якщо відповідно до Конституції України всі форми власності є рівними перед законом? Я вважаю, що необхідно на законодавчому рівні всіх суб’єктів, що займаються цим бізнесом, зобов’язати брати солідарну участь у реалізації таких програм, а після цього можна говорити й про належну аптечну практику.

Сьогодні Уряд доручив збільшити кількість аптечних закладів з екстемпоральним виготовленням лікарських засобів. На мій погляд, їх кількість не збільшуватиметься з декількох причин. Не вирішено питання щодо наявності субстанцій та допоміжних речовин, необхідних для виготовлення ліків в умовах аптеки, відсутні кваліфіковані кадри. Також не слід забувати, що для відкриття такої аптеки потрібні неабиякі інвестиції. Але попит на таку фармацевтичну продукцію завжди буде за умови освітньої роботи з лікарями. Так, наприклад, КП «Фармація» спільно з Департаментом охорони здоров’я Києва у 2012 р. опублікували приблизно 50 тис. буклетів з найбільш вживаними прописами, які отримали столичні лікарі.

Хочу зупинитися й на питанні можливого введення ПДВ на лікарські засоби. Не варто забувати, що більше 75% медикаментозного забезпечення здійснюється за рахунок коштів наших пацієнтів. При введенні ПДВ ціни на ліки неминуче зростуть, і цей тягар ляже на плечі найбільш незахищених верств населення. Враховуючи низьку платіжну спроможність наших співгромадян і вкрай обмежене фінансування лікувально-профілактичних закладів, підвищення роздрібних цін на фармацевтичну продукцію стане причиною зменшення об’ємів як її роздрібної реалізації, так і виробництва в натуральному вираженні, а головне — призведе до зростання соціальної напруги в суспільстві й не дасть прогнозованих надходжень до Державного бюджету. При цьому зростання цін не може стримуватися виробниками та оптовими компаніями за рахунок власних коштів (прибутку), оскільки це стане причиною значного зниження рентабельності фармацевтичних підприємств та поставить під загрозу самофінансування галузі.

Крім того, наслідками введення в дію ПДВ на лікарські засоби можуть стати:

  • скорочення переліку пільг і соціальних гарантій;
  • відсутність можливостей для аптечних закладів фінансувати власні витрати, що призведе до їх банкрутства;
  • зменшення об’єму інвестицій у фармацевтичну промисловість — одну з інвестиційно привабливих, стійких галузей економіки України;
  • загострення політичної ситуації;
  • знищення аптек у сільській місцевості.

Таким чином, на моє переконання, введення будь-якої ставки ПДВ на лікарські засоби негативно вплине на здоров’я населення в цілому.

Я вважаю, що сьогодні існує нагальна потреба в створенні Всеукраїнської федерації фармацевтів, яка б об’єднала в єдине ціле суб’єктів господарювання всіх форм власності та науковців. Це дозволить захистити інтереси всієї фармацевтичної спільноти, а не лише їх вузького кола — зокрема, встановити правила цивілізованої конкуренції, запобігти прийняттю непрофесійних законодавчих актів.

Шановний Олеже Івановичу!

З нагоди ювілейної дати прийміть найщиріші привітання та побажання щастя, міцного здоров’я, активного довголіття, любові рідних і близьких, творчих успіхів у роботі, плідних здобутків у вирішенні питань забезпечення та підвищення рівня надання медикаментозної допомоги населенню й лікувально-профілактичним закладам міста Києва.

З повагою
колектив КП «Фармація»

Шановний ювіляре! Редакція «Щотижневика АПТЕКА» сердечно вітає Вас з такою знаменною датою в житті. Бажаємо міцного здоров’я, великого людського щастя, невичерпної енергії, достатку, благополуччя, наснаги й невтомності, життєвого оптимізму. Нехай здійснюються найзаповітніші мрії й втілюються задуми, а все зроблене з душею та натхненням повертається до Вас сторицею. До нашої редакції надходять численні привітання на адресу Олега Івановича, з якими можна ознайомитися на сайті www.apteka.ua.

Ганна Барміна,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Сергей Распутняк 13.11.2013 11:08
Не все этапы биографии отображены, а почему?!

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті