Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Верховна Рада України

Подання

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів».

У зв’язку з актуальністю та необхідністю законодавчого врегулювання питання безпечності харчових продуктів пропонуємо розглянути законопроект у першочерговому порядку.

Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр аграрної політики та продовольства Присяжнюк Микола Володимирович.

Прем’єр-міністр України

М. АЗАРОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів» (далі — проект Закону України) розроблено на виконання пункту 89.1.1 Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 — 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128, підпункту 1 пункту 3 Плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1074-р, та пункту 3 доручення Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 8000/1/1–13.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розробки проекту Закону України є нормативно-правове забезпечення перерозподілу повноважень між органами виконавчої влади (Міністерством аграрної політики та продовольства України і Міністерством охорони здоров’я України, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України і Державною санітарно-епідеміологічною службою України) щодо формування політики та здійснення державного нагляду у сфері безпечності та якості харчових продуктів, а також приведення законодавчих актів України у відповідність до Конституції України в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, а також до законів України «Про Кабінет Міністрів України»,»Про центральні органи виконавчої влади».

З цією метою проектом Закону України пропонується внесення змін до 13 законодавчих актів України, зокрема: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ветеринарну медицину».

Запропоновані зміни уточнюють та деталізують поняття «безпечний» і «небезпечний продукт», визначають критерії, що використовуються для їх оцінки, уточнюють обов’язки щодо запровадження системи НАССР, щодо простежуваності та ведення записів тощо. Також пропонується відмовитись від використання декларації виробника як застарілого елемента системи контролю. До того ж у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, започаткованої Президентом України, пропонується змінити положення, які визначають функції, завдання та компетенцію органів виконавчої влади у сфері контролю за безпечністю харчових продуктів. Крім того, пропонується уточнити і посилити відповідальність виробника та посадових осіб за порушення їх обов’язків, визначених законодавством про безпечність харчових продуктів. У зв’язку із цим, пропонується доповнити Кримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушення новими положеннями.

3. Правові аспекти

Нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інші.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону України не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону України погоджено без зауважень — Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; погоджено із зауваженнями, які враховано частково — Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством доходів і зборів України, Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України та Державною митною службою України.

З метою врегулювання пропозицій центральних органів виконавчої влади до законопроекту, Координаційним центром з упровадження економічних реформ та Мінагрополітики було проведено декілька узгоджувальних нарад з представниками Мінекономрозвитку, Мінфіном, МОЗ, Держмитслужбою та Мінюстом, більшість з яких було враховано.

6. Регіональний аспект

Проект Закону України не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6 ¹ . Запобігання дискримінації

У проекті Закону України відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону України відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону України був обговорений з громадськістю, зокрема з представниками проекту Світового банку «Міжнародна фінансова корпорація» (IFC), проекту ЄС «Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ та європейської політики добросусідства в сільському секторі», Ліги виробників харчових продуктів, Громадської ради при Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України. Крім того, проект Закону України розміщений на сайті Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України: http://www.vet.gov.ua.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону України не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону України є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також принципам державної регуляторної політики.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України дозволить:

вдосконалити систему державного контролю в сфері безпечності харчових продуктів з урахуванням вимог законодавства ЄС;

чітко урегулювати відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначити порядок забезпечення безпечності харчових продуктів, що виробляються та перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;

здійснити формування конкурентного середовища у сфері безпечності харчових продуктів.

Перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України

І.Ю. Бісюк

Проект
від 20.08.2013 р. за реєстраційним № 3102

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

1) статтю 38 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою, третьою та п’ятою статті 166²² цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.».

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;

2) статті 42¹ і 42³виключити;

3) у статті 42²:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 42². Заготівля, переробка або збут радіоактивно забрудненої продукції (крім харчових продуктів)»;

у частині першій слова «продуктів харчування чи іншої продукції» замінити словами «продукції (крім харчових продуктів)»;

4) у назві і частині першій статті 96, назві і частині першій статті 152 слова «державний стандарт» в усіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку;

5) у статті 107:

частину першу після слова «законодавства» доповнити словами «(крім порушень у сфері безпечності харчових продуктів)»;

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

«тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб, фізичних осіб — підприємців — від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

6) доповнити Кодекс статтями 166²¹ і 166²² такого змісту:

«Стаття 166²¹. Порушення вимог законодавства щодо отримання документів дозвільного характеру, обов’язкового повідомлення або реєстрації у сфері безпечності харчових продуктів

Використання потужностей з виробництва харчових продуктів без відповідного повідомлення, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від ста п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Використання незареєстрованих допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена законом, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, —

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста тридцяти п’яти до ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян — від сорока п’яти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Терміни «введення в обіг» та «обіг», зазначені у цьому Кодексі, вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Стаття 166²². Порушення вимог щодо безпечності харчових продуктів

Введення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти трьох до тридцяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від тридцяти восьми до п’ятдесяти трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог щодо забезпечення простежуваності —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обіг непридатних харчових продуктів, а також харчових продуктів, дата «вжити до» або строк придатності яких минули, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від сімдесяти п’яти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчових продуктів, які є небезпечними, —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста тридцяти п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення параметрів безпечності стосовно об’єктів санітарних заходів —

тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від сорока до п’ятдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

7) у статті 167:

абзац перший після слова «продукції» доповнити словами «(крім харчових продуктів)»;

8) абзац перший статті 169 після слів «та її безпеки» доповнити словами «(крім харчових продуктів)»;

9) статтю 170 виключити;

10) в абзаці першому статті 170¹ слова «Введення виробником чи постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної)» замінити словами «Введення в обіг продукції (крім харчових продуктів)»;

11) статтю 188²²викласти у такій редакції:

«Стаття 188²². Невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділів ветеринарної міліції, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування

Невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділів ветеринарної міліції, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та/або щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки, а так само приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами зазначених осіб, відмова у їх допуску до здійснення державного нагляду (контролю) з підстав, не передбачених законом, —

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

12) доповнити Кодекс статтею 207¹ такого змісту:

«Стаття 207¹. Порушення законодавства щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності

Порушення встановленого законом порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме:

порушення встановлених законом строків здійснення заходів державного нагляду (контролю);
здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) частіше, ніж це встановлено Кабінетом Міністрів України;
здійснення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, установлених законом;
здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) без своєчасного письмового повідомлення або з порушенням строків подання такого повідомлення, якщо обов’язковість та/або строк подання такого повідомлення встановлені законом;
здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) без отримання погодження відповідного центрального органу виконавчої влади, якщо обов’язковість отримання такого погодження встановлено законом;
здійснення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності переліку питань, щодо яких здійснюється державний нагляд (контроль), або з питань, які відсутні в такому переліку;
порушення встановленого законодавством порядку відбору зразків продукції та/або порядку відшкодування витрат, пов’язаних з таким відбором;
проведення перевірки дотримання вимог законодавства, нагляд (контроль) за дотриманням якого не належить до компетенції органу державного нагляду (контролю);
вимагання надання документів, інформації, зразків продукції, що не стосуються предмета заходу державного нагляду (контролю) та/або не належить до компетенції органу державного нагляду (контролю);
ненадання або надання з порушенням встановленого законом строку акта, складеного за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю), —

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб органу державного нагляду (контролю) від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі діяння, вчинені посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, —

тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

13) у статті 221:

цифри «42¹–42³» замінити цифрами «42²»;

після цифр «106²» доповнити цифрами «107»;

після цифр «166¹⁸» доповнити цифрами «, 166²¹, 166²²»;

після цифр «206¹» доповнити цифрами «, 207¹»;

14) у статті 236 цифри «170» виключити;

15) статтю 238 виключити;

16) у статті 244⁴слова і цифри «, стаття 170 — стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм)» виключити;

17) у статті 244⁷цифри і слова «, 170 — за винятком правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам, і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм» виключити;

18) у частині першій статті 244⁸ слова і цифри «під час виробництва, зберігання, транспортування, реалізації чи використання лікарських засобів (статті 167–170)» замінити словами і цифрами «під час виробництва, реалізації лікарських засобів (статті 167–169)»;

19) у статті 255:

у пункті 1 частини першої:

в абзаці шістнадцятому слово і цифри «(статті 42¹–42³, 188²²)» замінити словом і цифрами «(стаття 42²)»;

абзац сімнадцятий викласти у такій редакції:

«центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, підрозділів ветеринарної міліції (статті 107, 166²¹, 166²²,
188²² — крім порушень, що стосуються сфери громадського харчування);»;

після абзацу сімнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

«центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування (статті 166²¹, 166²², 188²² — у частині, що стосується порушень у сфері громадського харчування);».

У зв’язку з цим абзаци вісімнадцятий — шістдесят четвертий вважати відповідно абзацами дев’ятнадцятим — шістдесят п’ятим;

20) у статтях 15, 42, 231, 236 і 242¹ і 259 слова «санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм», «державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм», «санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил» замінити словами «санітарних норм».

2. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25–26, ст. 131):

1) у назві і абзаці першому статті 227 після слів «небезпечної продукції» доповнити словами «(крім харчових продуктів)»;

2) доповнити Кодекс статтею 325¹ такого змісту:

«Стаття 325¹. Обіг небезпечних харчових продуктів

1. Обіг небезпечних харчових продуктів, вживання яких заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, —

карається штрафом від двохсот двадцяти п’яти до трьохсот сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо ними заподіяно середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, —

караються виправними роботами на строк від одного року до двох років або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Примітка. Термін «обіг харчових продуктів», зазначений у статтях 325¹ і 327 цього Кодексу, вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

3) статтю 327 викласти у такій редакції:

«Стаття 327. Обіг радіоактивно забруднених харчових продуктів чи іншої продукції

1. Обіг радіоактивно забруднених понад допустимі рівні харчових продуктів чи іншої продукції з метою їх збуту, якщо це заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, —

карається штрафом від двохсот двадцяти п’яти до трьохсот сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.».

3. У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18–22, ст. 144):

1) у статті 246:

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.»;

частину четверту виключити;

2) у тексті Кодексу слова «державний стандарт» в усіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку.

4. У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 44–48, ст. 552):

1) статтю 4 доповнити пунктом 62¹ такого змісту:

«62¹) упаковка виробника — промислове пакування з відповідним маркуванням, що здійснене товаровиробником;»;

2) у пункті 6 частини першої статті 235 слова «продуктів харчування» замінити словами «харчових продуктів»;

3) у статті 378:

у частині першій слова «для вільного обігу» виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Не підлягають переміщенню на митну територію України громадянами харчові продукти тваринного походження без упаковки виробника, що ввозяться в ручній поклажі чи супроводжуваному багажі, а також будь-які харчові продукти без упаковки виробника, що ввозяться в несупроводжуваному багажі.».

5. У Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 50, ст. 533; 2007 р., № 35, ст. 485; 2010 р., № 9, ст. 83, № 46, ст. 540; 2011 р., № 33, ст. 326):

1) преамбулу Закону викласти у такій редакції:

«Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.»;

2) статтю 1 викласти у такій редакції:

«Стаття 1. Терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) агропродовольчий ринок — суб’єкт господарювання, що створює належні умови для реалізації (оптової реалізації) сільськогосподарської продукції, в тому числі харчових продуктів, на спеціально оснащених та відведених місцях відповідно до закону;

2) акредитована лабораторія — лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC — Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандарту ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;

3) аналіз ризику — процес, що складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик;

4) арбітражне дослідження — лабораторні дослідження (випробування), що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);

5) ароматизатори — продукти, за винятком тих, що мають виключно солодкий, кислий чи солоний смак, які не вживаються окремо та додаються до харчових продуктів з метою надання їм аромату та/або смаку, або модифікації аромату та/або смаку і можуть містити харчові продукти та/або ароматизатори, та/або харчові добавки. До ароматизаторів належать ароматичні речовини, ароматичні препарати, термічно оброблені ароматизатори, ароматизатори коптильні, попередники аромату, а також інші ароматизатори та їх суміші, що не підпадають під зазначені категорії;

6) ароматична речовина — речовина з визначеною структурною формулою молекули;

7) ароматичний препарат (ароматизувальний екстракт) — інший ніж ароматична речовина ароматизатор, отриманий з матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або кількох таких процесів — відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або кількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, та/або з сировини тваринного чи рослинного походження, з якої не виробляють харчові продукти, із застосуванням одного або кількох таких процесів — відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес до її оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або кількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

8) безпечний харчовий продукт — харчовий продукт, який не справляє шкідливого впливу на здоров’я людини та є придатним для споживання;

9) валідація —перевірка і представлення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений законодавчим актом, стандартом, методикою проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;

10) введення в обіг — перше будь-яке платне або безоплатне постачання харчового продукту для його розповсюдження, споживання та/або використання на ринку України під час провадження господарської діяльності;

11) ветеринарний документ — міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка, ветеринарна картка, ветеринарно-санітарний паспорт на тварину;

12) вилучення харчового продукту — заходи, спрямовані на запобігання розповсюдженню, демонстрації чи пропонуванню небезпечного харчового продукту споживачам;

13) виробництво — діяльність, пов’язана з виробництвом об’єктів санітарних заходів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, виготовлення, підготовка, змішування та пов’язані з цим процедури, обробка, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану об’єкта;

14) відкликання харчового продукту — заходи, спрямовані на повернення небезпечного харчового продукту, який продано або передано споживачу, або який є доступним споживачу;

15) відповідні міжнародні організації — Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (МЕБ) та інші міжнародні організації, якими розробляються рекомендації, інструкції, стандарти, інші документи, що стосуються захисту здоров’я та життя людей від ризиків, пов’язаних із вживанням харчових продуктів, а також інших окремих показників якості харчових продуктів;

16) вода морська — природна, штучно добута або очищена морська вода, або опріснена методом зворотного осмосу, яка не містить забруднюючих речовин у кількостях, здатних прямо або опосередковано вплинути на придатність харчових продуктів;

17) вода питна — харчовий продукт, придатний для споживання людиною;

18) вода чиста — морська вода або інша свіжа вода такої ж якості;

19) гігієнічні вимоги — заходи та умови, що необхідні для управління небезпечними факторами і забезпечення придатності харчових продуктів для споживання людиною з урахуванням їх використання згідно з призначенням;

20) громадське харчування — сфера господарювання, суб’єкти якої забезпечують харчування невизначеної кількості осіб у закладах громадського харчування;

21) дата «вжити до» — дата, що визначається виробником для швидкопсувних продуктів і після настання якої харчовий продукт вважається небезпечним відповідно до положень цього Закону;

22) строк придатності харчового продукту — дата, до якої харчовий продукт зберігає свої властивості за умови його зберігання відповідно до встановлених виробником вимог;

23) державний інспектор — посадова особа компетентного органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування;

24) державний контроль — діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки додержання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також здоров’я і благополуччя тварин, з яких виготовляються харчові продукти тваринного походження;

25) державний моніторинг — здійснення послідовності спостережень та/або вимірювань під час виконання програм, передбачених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів;

26) дієтична добавка — харчовий продукт, що споживається у невеликих визначених кількостях додатково до звичайного харчового раціону, який є концентрованим джерелом поживних речовин, у тому числі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, і виготовлений у вигляді таблеток, капсул, драже, порошків, рідин або інших формах;

27) допоміжний матеріал для переробки — будь-який матеріал, за винятком матеріалів, з яких виготовлено обладнання та інвентар, які не споживаються у їжу самі по собі, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту або його складових для досягнення певної виробничої мети, результатом чого є присутність залишків або формування похідних речовин у кінцевому харчовому продукті;

28) експлуатаційний дозвіл — документ дозвільного характеру, який видається компетентним органом операторові ринку харчових продуктів на підставі результатів перевірки відповідності його потужностей вимогам санітарних заходів та дає змогу оператору ринку провадити господарську діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження;

29) етикетка — бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки з харчовими продуктами;

30) забруднення — наявність або поява небезпечного фактора в харчовому продукті;

31) забруднююча речовина — будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до харчового продукту і становить загрозу безпечності харчового продукту;

32) заінтересований торговий партнер — держава та інший суб’єкт міжнародного права, що є учасником багатосторонніх та/або двосторонніх угод, учасником яких є також Україна, які регулюють застосування санітарних заходів, а також член відповідних міжнародних організацій, до яких входить Україна;

33) заклад громадського харчування — ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам;

34) ідентифікація — процедура оцінки відповідності органолептичних, біологічних, фізичних та хімічних параметрів і властивостей, специфічних для даного виду харчового продукту, тим параметрам і властивостям, які зазначаються в маркуванні цього харчового продукту, а також процедура підтвердження загальновизнаної назви даного виду продукту, торговельної марки та/або комерційного (фірмового) найменування;

35) інгредієнт — будь-яка речовина (включаючи харчові добавки та ароматизатори), що використовується під час виробництва харчового продукту і залишається в цьому продукті після закінчення його виробництва навіть у зміненій формі. Не вважаються інгредієнтами залишки пестицидів та ветеринарних препаратів у харчовому продукті;

36) компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів;

37) коптильний ароматизатор — продукт, отриманий шляхом фракціонування та очищення конденсованого диму, що дає безпосередньо первинні конденсати диму, первинні фракції смоли та/або похідні ароматизатори із запахом диму;

38) коригувальні дії — дії, які застосовуються для ліквідації виявленої невідповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів та усунення або зменшення причини виявлених невідповідностей установленим вимогам для мінімізації або запобігання їх повторному виникненню, або дії, які застосовуються для усунення невідповідностей. До коригувальних дій, зокрема, належать дії з поводження з потенційно небезпечними харчовими продуктами;

39) максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) — максимально допустимий вміст у харчових продуктах певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і їх залишки, включаючи похідні такої речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми;

40) максимально допустимий рівень — максимальний допустимий вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті, які є допустимими для такого продукту;

41) маркування — слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до таких харчових продуктів;

42) міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат — документ, форма і зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій, видається посадовою особою компетентного органу і засвідчує здоров’я тварин та/або придатність харчового продукту для споживання;

43) міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації — стандарти, інструкції та рекомендації, що розроблені та прийняті відповідними міжнародними організаціями;

44) належний рівень захисту здоров’я людей — рівень захисту, що вважається достатнім під час здійснення санітарних заходів для захисту здоров’я та життя людей від шкідливого впливу, стосовно якого розробляються такі санітарні заходи, зокрема прийнятний рівень ризику від настання шкідливого впливу;

45) небезпечний фактор у харчовому продукті — будь-яка хімічна, фізична, біологічна складова харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини;

46) небезпечний харчовий продукт — харчовий продукт, що є шкідливим для здоров’я та/або непридатним для споживання.

Під час встановлення небезпечності харчового продукту враховуються:

звичайні умови використання харчового продукту споживачем, кожна стадія його виробництва, переробки та обігу;

інформація, надана споживачеві, зокрема про маркування, та інша загальнодоступна споживачеві інформація про уникнення негативних для здоров’я наслідків, пов’язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів.

Під час встановлення шкідливості харчового продукту для здоров’я враховується:

можливий безпосередній короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров’я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління;
можливий накопичувальний ефект токсичності;
особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів.

Непридатність для споживання харчового продукту виявляється з урахуванням того, чи може бути спожитий за призначенням харчовий продукт, який забруднений, до якого потрапили зовнішні фактори чи пошкоджений в інший спосіб, а також гнилий, зіпсований чи розкладений;

47) неприйнятний міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат — сертифікат, який має не менше однієї з таких ознак:

виданий неуповноваженою особою компетентного органу;
незатверджений або виданий з порушенням форми, встановленої компетентним органом країни походження;
оформлений нерозбірливо;
містить неповні або недостовірні відомості;
строк дії сертифіката закінчився;
має незасвідчені виправлення;
фальсифікований;
містить суперечливу інформацію;
складений мовою, яка не відповідає затвердженим в установленому порядку офіційним зразкам сертифікатів, виданим на харчові продукти, ввезення та/або вивезення (пересилання) яких заборонено, або не відповідає іншим вимогам країни призначення харчового продукту;

48) неперероблений харчовий продукт — харчовий продукт, який не піддавався переробці, крім поділу на частини, розрізання, виділення кісток, рублення, ламання, зняття шкіри, чищення, тримінгу, зняття шкарлупи або іншої оболонки, охолодження, замороження та розмороження;

49) неправильно маркований харчовий продукт — харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо маркування:

вводить в оману споживача, в тому числі якщо харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;
харчового продукту не відповідає вимогам статті 38 цього Закону;

50) непридатний харчовий продукт — харчовий продукт вважається непридатним до споживання людиною, якщо:

містить шкідливу речовину та/або організми з концентрацією, що робить його шкідливим для здоров’я людини;
підготовлений, запакований чи у будь-який інший спосіб вироблений або перебуває в обігу у такий спосіб чи за таких умов, що може спричинити його шкідливий вплив для здоров’я людини;
міститься у контейнері або упаковці, який частково або повністю складається із шкідливих речовин (речовини), що може зробити харчовий продукт небезпечним для здоров’я людини;
цілеспрямовано підданий іррадіації, за винятком використання іррадіаційної технології відповідно до встановлених вимог безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології;
містить харчову добавку, що не зареєстрована для використання в Україні, або харчову добавку, яка не дозволена для використання у певному харчовому продукті, або харчову добавку, яка зареєстрована для використання у певному харчовому продукті, але була включена в обсязі, що перевищує рівень, установлений санітарними заходами, або якщо такі відсутні, — рівень включень, установлений відповідними міжнародними організаціями;
пошкодження харчового продукту було приховано у будь-який спосіб для збільшення обсягу чи ваги або для зменшення його якості чи властивостей, або необґрунтовано (безпідставно) робить його більш привабливим чи таким, що має більшу цінність;

51) новітній харчовий продукт чи інгредієнт — харчовий продукт чи інгредієнт, який суттєво відрізняється від звичайних харчових продуктів або інгредієнтів, що присутні на ринку, який повинен бути оцінений з точки зору його впливу на споживача;

52) об’єкти санітарних заходів — харчові продукти, включаючи харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори та дієтичні добавки, тварини, призначені для споживання людиною, а також допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами;

53) обіг — введення в обіг та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов’язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом;

54) обладнання та інвентар — устатковання, машини, кухонні прилади, кухонна техніка, столові прилади, інструменти та інші засоби, поверхні яких безпосередньо контактують з харчовим продуктом під час його виробництва та обігу;

55) одиниця упаковки — будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);

56) окремі показники якості харчового продукту — показники та/або властивості харчового продукту, що застосовуються для виконання одного або кількох завдань:

відокремлення традиційного харчового продукту від інших харчових продуктів;
встановлення вимог до продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок;
інформування споживачів про властивості харчового продукту, в тому числі шляхом його маркування;

57) оператор ринку харчових продуктів (далі — оператор ринку) — суб’єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів (крім предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок;

58) офіційний лікар ветеринарної медицини — лікар ветеринарної медицини, уповноважений компетентним органом на виконання наданих йому повноважень, що пов’язані із захистом життя і здоров’я тварин та захистом здоров’я людей, а також проведення інспектування підконтрольних вантажів (товарів) та видачу необхідних супровідних ветеринарних документів, обов’язковість яких визначена цим Законом;

59) оцінка ризику — науково обґрунтований процес, який включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;

60) пакування — поміщення одного або кількох первинно запакованих харчових продуктів в іншу упаковку (контейнер);

61) параметри безпечності — науково обґрунтовані та затверджені центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, параметри, включаючи максимальні межі залишків, максимальні рівні, допустимі добові дози, рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини;

62) партія — будь-яка визначена оператором ринку кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності;

63) первинна продукція — продукція первинного виробництва, яка включає продукти рослинного походження, продукцію тваринництва, рибальства, мисливства;

64) первинне виробництво — виробництво та вирощування продукції, у тому числі збір врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, полювання на тварин, рибальство та збір врожаю диких рослин;

65) первинне пакування — поміщення харчових продуктів в будь-яку обгортку або упаковку (контейнер), що безпосередньо контактує з харчовим продуктом;

66) первинний конденсат диму — очищена частина конденсованого диму, що розчинена у воді та визначається як коптильний ароматизатор;

67) первинні фракції смоли — очищені частки смоли високої щільності, що не розчиняються у воді, або конденсованого диму, які визначаються як коптильний ароматизатор;

68) повідомлення про ризик — обмін інформацією і висновками протягом всього процесу аналізу ризику щодо небезпечних факторів і ризиків, факторів, пов’язаних з ризиком і усвідомленням ризику, між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, споживачами, операторами ринку та іншими заінтересованими сторонами;

69) поживна цінність — усі основні природні компоненти харчового продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;

70) позначка придатності — позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;

71) потужності — споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об’єктів санітарних заходів;

72) предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами — предмети та матеріали, які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність та інші характеристики продуктів;

73) прикордонний державний інспектор — посадова особа компетентного органу, яка здійснює прикордонний державний контроль та видає міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати;

74) прикордонний інспекційний пост — будь-який інспекційний пост, який призначений для здійснення державного контролю на державному кордоні відповідно до вимог цього Закону;

75) прикордонний стандартний державний контроль — перевірка прикордонним державним інспектором безпечності об’єктів санітарних заходів на підставі вивчення супровідних документів, огляду вантажу під час їх ввезення на територію України, вивезення з території України та перевезення через територію України (транзит);

76) продукти рослинного походження — гриби, ягоди, овочі, фрукти та інші харчові продукти рослинного походження, призначені для споживання людиною;

77) простежуваність — можливість документально ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження харчових продуктів, кормів, тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу;

78) референс-лабораторія — акредитована лабораторія, уповноважена компетентним органом згідно з вимогами цього Закону для проведення робіт, визначених цим Законом;

79) ризик — можливість виникнення шкідливого впливу на здоров’я людини та ступінь цього впливу, що походить з небезпечного (небезпечних) фактора (факторів) у харчовому продукті;

80) рівень включень — максимально допустима кількість (вміст) речовини або інгредієнта, яка може бути в харчовому продукті або додаватися до нього;

81) розчинник для екстрагування — будь-яка речовина для розчинення харчового продукту або його компонента, в тому числі для забруднюючої речовини, яка міститься в харчовому продукті або на його поверхні і використовується для екстрагування під час переробки харчових продуктів або їх компонентів та яка повинна видалятися в процесі виробництва для недопущення появи залишків або похідних речовин у харчових продуктах;

82) розширений державний контроль — перевірка безпечності харчового продукту на підставі його лабораторного дослідження (випробування), що проводиться компетентним органом;

83) рухомі та/або тимчасові потужності — малі архітектурні форми, рухомі транспортні засоби, призначені для торгівлі;

84) санітарний або фітосанітарний захід — будь-який захід, що проводиться з метою:

захисту життя або здоров’я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;
захисту життя або здоров’я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;
захисту життя або здоров’я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;
уникнення або обмеження іншої шкоди, що завдається внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.

Санітарні або фітосанітарні заходи включають застосування актів законодавства, які регулюють сферу безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури досліджень (випробувань), державний контроль; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;

85) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках — система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів;

86) стадії виробництва та обігу харчових продуктів — будь-які стадії, у тому числі виробництво, зберігання, транспортування, реалізація або постачання харчових продуктів кінцевому споживачу;

87) стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. Застосування стандарту є обов’язковим виключно у випадках, встановлених нормативно-правовими актами. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами;

88) технічний регламент — закон України або рішення Кабінету Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим. Технічний регламент може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва. Технічний регламент не містить санітарних заходів;

89) технологічний ароматизатор (термічно оброблений) — це продукт, отриманий шляхом теплової обробки суміші інгредієнтів, у тому числі таких, які не мають ароматичних властивостей, з яких один містить азот, а інший є відновлюючим цукром. Інгредієнтами для виробництва термічно оброблених ароматизаторів можуть бути харчові продукти та/або сировинні матеріали, які не є харчовими продуктами. Вимоги до такої теплової обробки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

90) традиційний харчовий продукт — харчовий продукт з особливими характеристиками, що чітко відрізняють його від інших продуктів цього ж виду у результаті використання традиційних інгредієнтів та/або внаслідок традиційного складу, та/або використання традиційної технології виробництва/переробки. Традиційним харчовим продуктом є той, що використовується в практиці та/або відповідає специфікаціям, що існували останні 25 років;

91) управління ризиком — процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та у разі необхідності вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи коригувальні заходи;

92) уповноважена лабораторія — акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано право досліджувати (випробовувати) харчові продукти, харчові добавки, дієтичні добавки, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами (включаючи відбір зразків), для цілей державного контролю;

93) функціональний харчовий продукт — харчовий продукт або інгредієнт у будь-якій формі, що призначений для споживання окремо або у складі харчового продукту і розміщується на ринку як такий, що має профілактичну дію та/або пом’якшує перебіг хвороби людини та/або задовольняє потреби організму у певних поживних речовинах, які він не може отримати за звичайної дієти;

94) харчова добавка — будь-яка речовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей);

95) харчовий продукт — будь-яка речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.

Термін «харчовий продукт» не включає:

корми;
живих тварин, якщо вони не призначені для розміщення на ринку для споживання людиною;
рослини (до збору врожаю);
лікарські засоби;
косметичні продукти;
тютюн і тютюнові вироби;
наркотичні і психотропні речовини у межах визначень Єдиної Конвенції ООН про наркотики 1961 року і Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 року;
залишки та забруднюючі речовини;

96) харчовий продукт для спеціального дієтичного споживання (використання) — харчовий продукт, який спеціально перероблений або розроблений для задоволення конкретних дієтичних потреб, що існують у зв’язку з конкретним фізичним чи фізіологічним станом людини та/або специфічною хворобою або розладом, і який реалізується як такий, у тому числі продукт дитячого харчування, харчування для спортсменів та осіб похилого віку. Склад такого харчового продукту повинен значною мірою відрізнятися від складу звичайного харчового продукту подібного роду, якщо такий звичайний харчовий продукт існує, але не може бути замінником лікарських засобів;

97) харчовий продукт тваринного походження — молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною;

98) якість харчового продукту — ступінь досконалості характерних властивостей харчового продукту, які здатні задовольнити потреби тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт.

Термін «державна ветеринарно-санітарна експертиза» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про ветеринарну медицину».»;

3) статтю 2 викласти у такій редакції:

«Стаття 2. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів

1. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

2. Законодавство щодо окремих видів харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону, у разі його невідповідності застосуванню підлягають положення цього Закону.

3. Стандарти для харчових продуктів, методики досліджень (випробувань) та порядок відбору зразків є обов’язковими для виконання лише у разі, коли це передбачено законами України, нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.»;

4) доповнити Закон статтею 2¹ такого змісту:

«Стаття 2¹. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

санітарні заходи, об’єкти санітарних заходів;
вимоги до окремих показників якості харчових продуктів;
вимоги стосовно інформування споживачів про властивості харчових продуктів, включаючи рекламу харчових продуктів;
операторів ринку та потужності;
державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів.

2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та/або зберігання харчових продуктів, призначених (вироблених) для особистого споживання.»;

5) статті 3 і 4 викласти у такій редакції:

«Стаття 3. Державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів

1. Державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів здійснюється з метою захисту життя, здоров’я та інтересів споживачів.

2. Держава здійснює регулювання безпечності харчових продуктів шляхом:

встановлення санітарних заходів;
встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів;
державної реєстрації визначених цим Законом об’єктів санітарних заходів;
видачі, припинення, анулювання та поновлення експлуатаційного дозволу;
оцінки наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які потребують спеціального дієтичного харчування;
інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та якості харчових продуктів;
встановлення вимог щодо стану здоров’я персоналу потужностей;
участі у роботі відповідних міжнародних організацій;
здійснення державного контролю;
притягнення у разі порушення законодавства у сфері безпечності харчових продуктів операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності відповідно до закону.

Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері безпечності харчових продуктів

1. До системи органів виконавчої влади у сфері безпечності харчових продуктів належать:

Кабінет Міністрів України;
центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;
центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган);
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.»;

6) статтю 5 виключити;

7) статтю 6 викласти у такій редакції:

«Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я

1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:

встановлює належний рівень захисту здоров’я людей, показники безпечності харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів, гігієнічні вимоги до об’єктів санітарних заходів;
встановлює максимально допустимі рівні небезпечних факторів, у тому числі залишків ветеринарних препаратів та пестицидів, у об’єктах санітарних заходів;
здійснює державну реєстрацію та веде державні реєстри новітніх харчових продуктів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів, а також допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, води питної, яку планується віднести до категорії «вода питна мінеральна»;
встановлює порядок повідомлення про харчові отруєння, що реєструються в закладах охорони здоров’я;
погоджує текст реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок;
розробляє технічні регламенти щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;
затверджує окремі показники якості харчових продуктів;
здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.»;

8) доповнити Закон статтями 6¹і 6² такого змісту:

«Стаття 6¹. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів

1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів:

1) затверджує:

довгостроковий план державного контролю;
вимоги щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи управління безпечністю харчових продуктів, включаючи випадки, коли застосування цих принципів може бути спрощеним;
порядок та критерії уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій;
вимоги та правила забою тварин, виробництва, транспортування та зберігання харчових продуктів, а також правила державної ветеринарно-санітарної експертизи;
рекомендації об’єднань виробників;

2) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Стаття 6². Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган):

бере участь у роботі Національної комісії України з Кодексу аліментаріус;
організовує та здійснює державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, крім громадського харчування;
делегує повноваження щодо здійснення державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів в установлених законом випадках;
розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю і звітує про стан його виконання;
затверджує програми щорічного державного контролю харчових продуктів та загальнодержавні програми державного моніторингу;
проводить передзабійне та післязабійне інспектування тварин на відповідних потужностях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, державну ветеринарно-санітарну експертизу на агропродовольчих ринках;
видає документи дозвільного характеру, передбачені цим Законом;
здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;
здійснює державний контроль харчових продуктів, тварин, що перетинають державний кордон;
уповноважує лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю;
встановлює на підставі результатів проведення аналізу ризиків періодичність здійснення державного контролю кожної потужності;
бере участь у розробленні технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;
проводить епізоотичне або у разі потреби бере участь у розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних та непридатних харчових продуктів;
вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону;
бере участь у розробленні санітарних заходів, вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів, технічних регламентів та стандартів;
залучає представників підрозділів ветеринарної міліції під час здійснення державного контролю;
здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.»;

9) статтю 7 викласти у такій редакції:

«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування:

здійснює державний контроль за харчовими продуктами в закладах громадського харчування;
встановлює на підставі результатів проведення аналізу ризиків періодичність здійснення державного контролю кожного закладу громадського харчування;
бере участь у проведені розслідувань у разі виявлення харчових отруєнь чи інфекційних хвороб;
разом з іншими заінтересованими державними органами бере участь у розробленні санітарних заходів, стандартів на об’єкти санітарних заходів;
бере участь у розробленні технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності упаковки;
бере участь у роботі Національної комісії України з Кодексу аліментаріус;
здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.».

10) у статті 8:

в абзаці першому частини першої слова «Головний державний санітарний лікар України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я,»;

пункти 3, 5 і 6 частини першої і частину другу виключити;

у частині третій слова «Головний державний ветеринарний інспектор України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів,»;

у пункті 1 частини четвертої слова «до міжнародного» замінити словами «із міжнародним»;

11) статтю 9 викласти у такій редакції:

«Стаття 9. Уповноважені лабораторії, референс-лабораторії, що проводять дослідження (випробування) для цілей державного контролю

1. Дослідження (випробування) об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю проводиться уповноваженими акредитованими лабораторіями.

2. Методики досліджень (випробувань) харчових продуктів, що застосовуються для цілей державного контролю, повинні пройти валідацію в лабораторії, в якій проводяться такі дослідження (випробування).

3. Функції референс-лабораторій здійснюють:

уповноважені компетентним органом акредитовані лабораторії;
референс-лабораторії, які визнані такими відповідно до вимог міжнародних організацій та/або Європейського Союзу.

4. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;

2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методик досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та їх досліджень (випробувань).

5. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розроблення методик досліджень (випробувань);

2) організація проведення навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань безпечності та якості харчових продуктів;

5) проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

6) проведення арбітражних досліджень.

6. Реєстр уповноважених лабораторій та референс-лабораторій веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.

7. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У разі обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або законодавством Європейського Союзу.

У разі відсутності зазначених методик використовуються інші методики, що розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій чи Європейського Союзу.

8. Переліки референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватися в арбітражних дослідженнях, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.

9. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться будь-якою акредитованою лабораторією, яка застосовує методики, зазначені в частині восьмій цієї статті, та яка не пов’язана та/або залежна від оператора ринку, що замовляє таке дослідження (випробування).

10. Результати арбітражних досліджень у цьому разі не можуть визнаватися судом, органами виконавчої влади, будь-якою особою недійсними та/або не братися до уваги на тій підставі, що вони:

замовлені оператором ринку;
проведені лабораторією, яка була обрана оператором ринку відповідно до критеріїв, установлених частиною дев’ятою цієї статті;
проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, установленим частиною дев’ятою цієї статті, але є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом.»;

12) статтю 10 виключити;

13) статті 11 і 12 викласти у такій редакції:

«Стаття 11. Повноваження державних інспекторів

1. Під час здійснення державного контролю державні інспектори мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час роботи таких потужностей;

2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу харчових продуктів;

3) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;

4) інспектувати і відбирати зразки об’єктів санітарних заходів, з поверхні матеріалів та обладнання, що використовуються для дослідження (випробування), управління технологічними процесами, санітарної обробки та технічного обслуговування потужностей;

5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і отримувати їх копії;

6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю;

7) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

8) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення санітарних вимог, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують або документально фіксують порушення;

9) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів;

10) наносити позначку придатності на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження.2. Під час здійснення прикордонного державного контролю прикордонні державні інспектори мають право:

1) перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об’єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;

2) видавати дозвіл на ввезення (пересилання) на митну територію України та/або вивезення (пересилання) з неї вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів, а також міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати та ветеринарні свідоцтва.

3. Головні державні інспектори мають право:

1) видавати постанови про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів;

2) видавати постанови про відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

3) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об’єкта санітарних заходів у передбачених цим Законом випадках;

4) видавати розпорядження, накази, приписи про тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів;

5) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;

6) у разі необхідності залучати представників підрозділів ветеринарної міліції до проведення інспекційних перевірок за їх згодою.

4. Якщо під час здійснення державного контролю, за оцінкою державного інспектора, існують підстави вважати, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним та/або неправильно маркованим, державний інспектор відбирає зразки такого об’єкта без надання компенсації власнику та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що інформує головного державного інспектора чи його заступників.

5. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, негайно направляються до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Уповноважена лабораторія після проведення досліджень (випробувань) негайно надає звіт про результати дослідження головному державному інспектору та/або його заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.

6. Після отримання результатів лабораторного дослідження (випробування) зразків головний державний інспектор чи його заступники приймають рішення щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.

7. Якщо за результатами лабораторних досліджень (випробувань) харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявлено порушення вимог цього Закону, головний державний інспектор чи його заступники вживають таких заходів:

1) у разі неправильного маркування — видають постанову про виправлення маркування;

2) у разі непридатності до споживання:

якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання, — видає постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) протягом погодженого з оператором ринку строку;

якщо харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання, — видає постанову про його вилучення з обігу протягом погодженого з оператором ринку строку та заборону використання за призначенням.

8. Якщо результати лабораторного дослідження (випробування) підтверджують, що харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, головний державний інспектор чи його заступники видають постанову про вилучення такого об’єкта з використання або обігу та зобов’язує його власника знищити цей об’єкт під наглядом державного інспектора.

9. Рішення щодо подальшого поводження з харчовим продуктом та/або іншим об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання результатів лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті.

Стаття 12. Засади здійснення державного контролю

1. Здійснення державного контролю за харчовими продуктами та/або іншими об’єктами санітарних заходів організовується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, в межах їх повноважень.

2. Державний контроль поділяється на:

стандартний;

розширений.

Якщо державний контроль здійснюється на прикордонному інспекційному посту, такий контроль є прикордонним державним контролем.

3. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку під час роботи потужності. Винятки становлять випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема у разі планування проведення державного аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках. Державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, проводиться за умови письмового повідомлення оператору ринку не пізніше ніж за десять днів до дня здійснення такого заходу.

4. Державний контроль здійснюється із застосуванням форм актів державного контролю. Форма акта державного контролю повинна містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

Кожне питання, що стосується перевірки, повинно містити посилання на конкретну вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Перелік питань під час перевірки, що включені до форми актів державного контролю, є вичерпним.

5. Забороняється перевіряти питання, які:

відсутні у формі акта державного контролю;

не містять посилань на конкретну вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Здійснення державного контролю без застосування форми акта державного контролю забороняється.

6. Форма акта державного контролю затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

7. Періодичність здійснення державного контролю ґрунтується на ризик-орієнтованому підході та повинна, зокрема, включати:

визначені ризики, пов’язані з об’єктом санітарних заходів або потужностями, а також з технологією виробництва та/або переробки;

результати попереднього державного контролю;

результативність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

Періодичність здійснення державного контролю встановлюється Кабінетом Міністрів України.»;

14) доповнити Закон статтею 12¹ такого змісту:

«Стаття 12¹. Довгостроковий план державного контролю

1. Компетентний орган розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю.

2. Довгостроковий план державного контролю містить інформацію про:

1) систему державного контролю за безпечністю харчових продуктів та кормів, здоров’ям і благополуччям тварин;

2) стратегічні цілі та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

3) поділ діяльності операторів ринку на категорії відповідно до ризиків;

4) організацію та управління державним контролем, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;

5) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, відповідальних за здійснення державного контролю;

6) делегування повноважень державного контролю за харчовими продуктами та/або іншими об’єктами санітарних заходів у встановлених законом випадках;

7) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;

8) процедури, необхідні для здійснення державного контролю;

9) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів або кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;

10) організацію взаємодії між компетентним органом та особами, уповноваженими здійснювати державний контроль.

3. Довгостроковий план державного контролю переглядається та у разі необхідності до нього вносяться зміни, зокрема у разі:

1) зміни законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;

2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;

3) коли за результатами виконання річної програми державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;

4) отримання нових наукових або інших даних;

5) аудиту системи державного контролю, що здійснювався представниками інших держав.

4. Компетентний орган розробляє до 1 грудня поточного року та затверджує річну програму державного контролю на наступний рік.

5. Компетентний орган звітує щороку центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.»;

15) статтю 13 викласти у такій редакції:

«Стаття 13. Обов’язки державних інспекторів

1. Під час здійснення державного контролю державний інспектор:

1) дотримується вимог цього Закону та інших актів законодавства;

2) забезпечує конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законом;

3) пред’являє документи, що засвідчують особу державного інспектора та повноваження на здійснення державного контролю, включаючи перелік об’єктів державного контролю;

4) пред’являє посвідчення державного інспектора, надає та оформляє документи, що стосуються здійснення державного контролю.»;

16) у статті 14:

назву статті викласти у такій редакції:

«Стаття 14. Розроблення, перегляд, затвердження та застосування санітарних заходів»;

абзац перший частини першої викласти у такій редакції:

«1. Санітарні заходи розробляються та переглядаються Національною комісією України з Кодексу аліментаріус, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, та/або центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, у межах їх повноважень та відповідно до таких вимог:»;

доповнити статтю після частини сьомої новою частиною восьмою такого змісту:

«8. Санітарні заходи, затверджені за надзвичайних обставин, переглядаються та у разі необхідності до них вносяться зміни не пізніше шести місяців з дня їх затвердження або внесення останніх змін з метою забезпечення (але неперевищення) належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.».

У зв’язку з цим частини восьму — дванадцяту вважати відповідно частинами дев’ятою — тринадцятою;

у частині десятій слово «імпорту» замінити словами «ввезення (пересилання) на митну територію України об’єктів санітарних заходів»;

у частині дванадцятій слово «імпортуються» замінити словами «ввозяться (пересилаються) на митну територію України»;

частину тринадцяту виключити;

17) доповнити Закон статтею 14¹ такого змісту:

«Стаття 14¹. Визначення та перегляд вимог щодо окремих
показників якості харчових продуктів

1. Визначення та перегляд вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням:

1) міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій щодо окремих показників якості харчових продуктів;

2) вимог законодавства Європейського Союзу щодо окремих показників якості харчових продуктів у разі відсутності міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендації.

2. Вимоги щодо окремих показників якості харчових продуктів не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення належного рівня захисту інтересів споживачів, ураховуючи технічну та економічну доцільність.

3. Зміни до вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів негайно після їх прийняття публікуються у відповідному офіційному друкованому виданні і набирають чинності не раніше ніж через дев’ять місяців з дня їх публікації.

4. Під час розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та застосування вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів відповідні вимоги, які застосовуються в іншій державі, вважаються еквівалентними заходам, які застосовуються та здійснюються в Україні, якщо така держава об’єктивно доведе, що ці заходи досягають такого або вищого рівня захисту інтересів людини порівняно з тим, що установлюється Україною.

5. Вимоги щодо окремих показників якості харчових продуктів застосовуються лише в обсязі, необхідному для захисту інтересів людини і з урахуванням неприпустимості без необґрунтованої дискримінації між вітчизняними та імпортними харчовими продуктами або між різними постачальниками харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.»;

18) у частині першій статті 15 слова «Головний державний санітарний лікар України за рекомендацією Національної комісії України з Кодексу Аліментаріус» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, за рекомендацією Національної комісії України з Кодексу аліментаріус»;

19) у статті 16:

у назві статті слова «та технічні регламенти» виключити;

в абзаці першому частини першої слова «та відповідні технічні регламенти щодо об’єктів санітарних заходів» виключити;

20) статті 17 і 18 викласти у такій редакції:

«Стаття 17. Вимоги до проведення процедур здійснення державного контролю

1. Процедури здійснення державного контролю повинні:

1) відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та проводитися у порядку, визначеному цим Законом;

2) проводитися у строки, встановлені законом;

3) під час відбору зразків обмежуватися обсягами, встановленими законодавством;

4) негайно інформувати заявника, який звертається із заявою про проведення процедури здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення, про будь-які недоліки поданої заяви;

5) повідомити про результати здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення протягом двох робочих днів заявникові у письмовій формі в повному обсязі;

6) повідомити заявнику за його запитом про очікуваний час завершення таких процедур;

7) застосовувати зазначені процедури рівною мірою до об’єктів санітарних заходів іноземного та вітчизняного походження;

8) відповідати затвердженим процедурам, включаючи процедури, що забезпечують відповідність харчового продукту, що був змінений (підданий обробці, переробці або змінений в інший спосіб), вимогам санітарних заходів, оприлюднювати інформацію, необхідну для проведення процедур, в межах обсягів, необхідних для здійснення санітарних заходів;

9) забезпечувати конфіденційність поданої заявником інформації;

10) мати однаковий розмір плати, що стягується за процедури здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення, для об’єктів санітарних заходів вітчизняного та імпортного походження;

11) під час відбору зразків та проведення процедур щодо використання потужностей звести до мінімуму пов’язані з цим незручності та додержання принципів недискримінаційності стосовно імпортних, експортних чи вітчизняних об’єктів санітарних заходів;

12) відповідати методам, які застосовуються для здійснення державного контролю, визначеним цілям.

Стаття 18. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів

1. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів проводиться центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, шляхом внесення відповідної інформації до реєстрів, передбачених цим Законом.

2. Державній реєстрації підлягають:

1) новітні харчові продукти;

2) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання;

3) функціональні харчові продукти;

4) дієтичні добавки;

5) харчові добавки;

6) окремі види ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;

7) допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, які вперше вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;

8) вода питна, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна».

3. Порядок, методи та обсяг необхідних досліджень (випробувань) для державної реєстрації повинні враховувати ступінь ризику об’єктів цієї реєстрації для здоров’я людини, а також факт затвердження зазначених об’єктів санітарних заходів відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.

4. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів, зазначених у цій статті, проводиться безоплатно.

5. Державна реєстрація об’єктів, зазначених у частині другій цієї статті, за винятком новітніх харчових продуктів та харчових добавок, проводиться протягом 30 робочих днів після отримання заяви про таку реєстрацію.

Державна реєстрація новітніх харчових продуктів проводиться протягом 180 робочих днів після отримання заяви.

Державна реєстрація харчових добавок проводиться протягом 120 робочих днів після отримання заяви.

6. Якщо державна реєстрація не закінчена протягом строку, визначеного у частині п’ятій цієї статті, замовнику надається письмове обґрунтування причин продовження строку проведення державної реєстрації, який не може бути продовжений більш як на 30 робочих днів.

7. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує процедури проведення державної реєстрації, ведення реєстрів та надання інформації з реєстрів заінтересованим особам.

8. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті всі державні реєстри об’єктів санітарних заходів, зазначених у частині другій цієї статті.»;

21) назву розділу ІІІ викласти у такій редакції:

«Розділ IIІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ»;

22) статті 19–21 викласти у такій редакції:

«Стаття 19. Права операторів ринку

1. Оператори ринку мають право:

1) одержувати в установленому порядку від компетентного органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування:

належним чином оформлені документи, що є результатом здійснення державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, які перебувають в управлінні оператора ринку, включаючи акти перевірок, приписи, розпорядження, протоколи, документи, на підставі яких оператор ринку або його посадові особи притягаються до відповідальності;

іншу інформацію, пов’язану із здійсненням державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, що перебувають в управлінні оператора ринку;

2) вимагати, в тому числі від державних інспекторів, зберігання та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених законом;

3) оскаржувати результати лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі арбітражних;

4) замовляти та використовувати як докази результати арбітражних досліджень (випробувань);

5) оскаржувати рішення державних інспекторів;

6) звертатися за захистом своїх прав до суду;

7) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об’єктів санітарних заходів за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих об’єктів санітарних заходів, або нормативно-правових актів;

8) бути звільненими за рішенням суду від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання та/або небезпечністю об’єкта санітарних заходів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;

9) на відшкодування збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів.

Стаття 20. Обов’язки операторів ринку

1. Оператори ринку відповідають за виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

2. Оператори ринку зобов’язані:

1) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу;

2) розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах зазначеної системи, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів;

3) надсилати компетентному органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою — п’ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;

4) забезпечувати якість харчового продукту та достовірність інформації про харчовий продукт, яка надається споживачеві, а також відповідність такої інформації вимогам цього Закону;

5) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою і третьою статті 21¹ цього Закону;

6) запобігати обігу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів;

7) вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти становлять високий ризик для здоров’я споживачів або є непридатними для споживання;

8) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей під час роботи цих потужностей та дозволяти відбір зразків об’єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для здійснення державного контролю;

9) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом;

10) у разі відсутності в нормативно-правових актах України вимог щодо безпечності харчових продуктів, які планується виробляти, застосовувати параметри безпечності, що визначені в документах відповідних міжнародних організацій, у разі відсутності таких параметрів у документах відповідних міжнародних організацій — застосовувати параметри безпечності, що встановлені законодавством Європейського Союзу. Відповідність зазначеним в цьому розділі параметрам безпечності означає виконання вимог законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів. Положення цього пункту не поширюються на об’єкти, що підлягають державній реєстрації, згідно з вимогами цього Закону.

3. Якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або обіг яких здійснює, не відповідають вимогам безпечності, він негайно розпочинає процедуру вилучення цих харчових продуктів з обігу та у строк не більше двох робочих днів письмово інформує про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі харчові продукти могли потенційно потрапити до споживача, оператор ринку інформує споживачів про причини їх вилучення та у разі потреби відкликає харчові продукти, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров’я споживачів.

4. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження харчових продуктів і не здійснює при цьому пакування або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність харчових продуктів, у межах своєї діяльності ініціює процедури вилучення з обігу продуктів, що не відповідає параметрам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності харчових продуктів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності харчових продуктів та будь-яких речовин, що використовуються для виробництва харчових продуктів, на вимогу відповідних осіб, а також співпрацювати з операторами ринку та/або компетентним органом та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.

5. Якщо оператор ринку має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввів в обіг, можуть бути шкідливими для здоров’я людей, він у строк не більше одного робочого дня письмово інформує про це компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, а також про вжиті заходи для запобігання виникненню ризиків для споживача.

6. Оператор ринку взаємодіє з компетентним органом та/або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню або зменшенню ризиків, що становлять харчові продукти, які він ввів або вводить в обіг.

7. У разі надходження інформації про невідповідність потужностей установленим законодавством вимогам, виявлену під час здійснення державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити необхідних заходів для усунення такої невідповідності.

8. Оператор ринку, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогами статті 22 цього Закону, подає повідомлення встановленої форми компетентному органу за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.

Оператор ринку, який є закладом громадського харчування, подає повідомлення встановленої форми центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.

У повідомленні зазначаються найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей та види харчових продуктів, що плануються до виробництва, керівництво оператора ринку та їх контактні дані.

9. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми компетентному органу або центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною восьмою цієї статті, — не пізніше ніж за 10 календарних днів до припинення роботи потужностей.

10. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, встановлюється компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третій — п’ятій цієї статті.

Стаття 21. Принципи системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках

1. Оператори ринку розробляють, запроваджують та використовують постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.

2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та обробку первинної продукції в місці первинного виробництва, за умови, що при цьому не змінюється суттєво стан таких продуктів, транспортування живих тварин, призначених для споживання людиною, а також транспортування з місця первинного виробництва до потужності продуктів рослинного походження, продуктів рибальства, а також продуктів полювання.

3. До принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, зазначених у частині першій цієї статті, належать:

1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, яких необхідно запобігти, усунути або зменшити до прийнятного рівня;

2) визначення критичних контрольних точок на етапах, на яких контроль управління є визначальним для запобігання виникненню небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;

3) установлення критичних меж у критичних контрольних точках управління, які дають змогу відрізнити прийнятність харчового продукту від неприйнятності з точки зору його безпечності;

4) проведення процедур моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами;

5) запровадження коригувальних дій, які повинні проводитися, якщо результати моніторингу свідчать про те, що певна критична контрольна точка вийшла з-під контролю;

6) розроблення процедур, які повинні застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки ефективності заходів, зазначених у пунктах 1–5 частини третьої цієї статті;

7) розроблення документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження ефективного застосування заходів, які зазначені у пунктах 1–6 частини третьої цієї статті.

4. Оператори ринку у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів харчового продукту, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність харчового продукту, мають переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, з метою внесення необхідних змін.

5. З метою виконання процедур, які засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, оператори ринку:

1) надають компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частини третьої цієї статті з урахуванням сфери діяльності та обсягу виробництва, а також спрощених вимог для невеликих потужностей та потужностей, діяльність яких становить незначний ступінь ризику для здоров’я споживачів;

2) гарантують, що документи, у яких наводиться опис процедур, розроблених відповідно до цієї статті, містять достовірну інформацію;

3) забезпечують зберігання документів і записів щодо виконання принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках протягом трьох місяців після закінчення дати «вжити до» або строку придатності харчового продукту, якщо інше не передбачено рекомендаціями об’єднань виробників, які затверджені центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

6. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, не є обов’язковою.»;

23) доповнити Закон статтею 21¹такого змісту:

«Стаття 21¹. Простежуваність

1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів.

2. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм харчові продукти та/або інші об’єкти санітарних заходів. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за їх запитами.

3. Оператори ринку застосовують процедури для встановлення операторів ринку, яким вони постачають харчові продукти та/або інші об’єкти санітарних заходів. Така інформація повинна бути доступною компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за їх запитами.

4. Рекомендації щодо забезпечення простежуваності затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.»;

24) статті 22 і 23 викласти у такій редакції:

«Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл

1. Експлуатаційний дозвіл отримують оператори ринку, що провадять діяльність, пов’язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження.

2. Зазначений обов’язок не поширюється на операторів ринку, які провадять діяльність, пов’язану з первинним виробництвом та/або транспортуванням та/або зберіганням харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10°С, залишаючись придатними для споживання людиною.

3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл на кожну окрему потужність та/або до початку її експлуатації.

Експлуатаційний дозвіл видається на потужності, що розташовані за однією адресою (тільки територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання з деталізацією на рівні виробничої лінії) і визначені оператором ринку.

4. У разі коли оператор ринку, який вже має експлуатаційний дозвіл, побудував нові або здійснює реконструкцію споруд і планує використовувати їх для виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, встановлює нову виробничу лінію, він повинен звернутися із заявою до головного державного інспектора про зазначені наміри не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку виробництва, переробки або реалізації.

Інспекція нових або реконструйованих споруд, нових виробничих ліній та необхідні дослідження проводяться протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.

Оператор ринку використовує нові або реконструйовані споруди, нових виробничих ліній після отримання акта за результатами проведення інспекції, якщо такий акт підтверджує відповідність вимогам санітарних заходів. Якщо в акті зазначено про невідповідність вимогам, використання нових або реконструйованих споруд, нових виробничих ліній можливе тільки після проведення повторної інспекції з оформленням відповідного акта.

5. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом.

6. За видачу експлуатаційного дозволу справляється плата, що зараховується до державного бюджету.

Видача або поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється оператором ринку після пред’явлення документа про внесення плати за його видачу або поновлення.

7. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.

8. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву та перелік харчових продуктів, що планується виробляти або зберігати.

9. Документи, зазначені у частині восьмій цієї статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, повинні бути засвідчені підписом особи, зазначеної у частині першій цієї статті, або уповноваженою нею особою.

10. Строк видачі експлуатаційного дозволу становить 30 календарних днів з дня отримання компетентним органом всіх документів, зазначених у цій статті.

11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності вимогам цього Закону та іншому законодавству про безпечність та якість харчових продуктів.

12. Огляд заявлених потужностей проводиться не пізніше 15 календарних днів з дня отримання компетентним органом документів, зазначених у цій статті.

13. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.

14. Оператори ринку та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл, вносяться до реєстру, який ведеться компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

15. Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюється реєстраційний номер.

16. Компетентний орган забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному веб-сайті.

17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:

1) неподання документів, передбачених частиною восьмою цієї статті;

2) недостовірність відомостей, зазначених у поданих документах;

3) заявлені потужності не відповідають вимогам цього Закону;

4) у разі коли потужністю є агропродовольчий ринок — оператором не створено умов для належної роботи лабораторії (не виділено у користування службових приміщень, облаштованих опаленням, електрикою, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією).

18. Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав, не передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, забороняється.

19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу особі, зазначеній у частині першій цієї статті, повинно бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) рішення про таку відмову з посиланням на положення цього Закону.

20. Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.

21. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється компетентним органом у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання повторної заяви та інших документів, передбачених цією статтею.

22. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дубліката здійснюються з підстав, у порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

23. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

Стаття 23. Тимчасове припинення та поновлення дії експлуатаційного дозволу

1. Якщо оператор ринку не виконує у погоджений з ним строк вимоги розпорядження або іншого розпорядчого документа про тимчасове припинення функціонування потужності або частини потужності та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, головний державний інспектор виносить постанову про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу.

2. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це вноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті.

3. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу якого тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів на таких потужностях.

4. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу на потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

5. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, встановлені статтю 22 цього Закону.

6. Рішення про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.»;

25) у статті 24:

у назві статті слово «(об’єкти)» виключити;

частини першу і другу викласти у такій редакції:

«1. Оператори ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, звертаються до компетентного органу із запитом про здійснення державного контролю за виконанням вимог, встановлених країною призначення.

2. Компетентний орган затверджує потужності із зазначенням дозволених до експорту видів харчових продуктів на підставі результатів перевірки державного контролю за виконанням вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів з відповідної потужності (далі — затверджені експортні потужності).»;

у другому реченні частини третьої слова «контрольний (реєстраційний)» замінити словом «реєстраційний»;

у частині четвертій:

слова «Відповідна служба» замінити словами «Компетентний орган»;

друге речення викласти у такій редакції:

«Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті компетентного органу.»;

частини п’яту і шосту виключити;

26) статті 25 — 28 викласти у такій редакції:

«Стаття 25. Внесення змін до реєстру затверджених експортних потужностей

1. Якщо у процесі здійснення державного контролю встановлено, що затверджені експортні потужності не відповідають вимогам країни призначення, головний державний інспектор негайно інформує про це компетентний орган.

2. Компетентний орган приймає рішення про виключення потужностей або тимчасове припинення функціонування затверджених експортних потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, або певних видів харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей.

3. Оператор ринку може оскаржити до суду рішення про тимчасове припинення або виключення потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей.

4. У разі прийняття рішення про тимчасове припинення або виключення затверджених експортних потужностей чи певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей компетентний орган України повинен невідкладно повідомити про це компетентному органу країни призначення.

5. Компетентний орган країни призначення, для якої компетентним органом України проведено перевірку виконання встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення зобов’язаний повідомити компетентному органу України про зазначене інспектування за 48 годин.

6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей для проведення перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення надасть висновок, що такі потужності не відповідають встановленим вимогам, компетентний орган України приймає рішення про тимчасове припинення функціонування потужностей або їх виключення з відповідного реєстру. Згідно з даним висновком зазначене рішення компетентного органу України не підлягає оскарженню.

Стаття 26. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилання) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних потужностей.

2. Компетентний орган може перевіряти дотримання вимог до потужностей, виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких харчові продукти ввозяться (пересилаються) на митну територію України (далі — потужності для імпорту в Україну).

3. Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Компетентний орган повідомляє відповідній компетентній службі країни-імпортера про зазначене інспектування за 60 днів. Період проведення процедури інспектування з моменту такого повідомлення або подання відповідної заяви оператором ринку до прийняття рішення не повинен перевищувати 60 календарних днів.

4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України харчових продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, не дозволяється.

5. Компетентний орган веде реєстр потужностей для імпорту в Україну.

6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та виключення з реєстру потужностей для імпорту в Україну встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

Стаття 27. Вимоги до харчових продуктів

1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством про безпечність та якість харчових продуктів.

2. Під час виробництва харчових продуктів в Україні забороняється:

1) використання харчових та дієтичних добавок, які не зареєстровані в Україні відповідно до вимог цього Закону;

2) використання ароматизаторів, не зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, якщо реєстрація таких ароматизаторів є обов’язковою;

3) використання допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо вони не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами.

Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок

1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, які не зареєстровані відповідно до вимог цього Закону.

2. Для проведення державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок оператором ринку або його уповноваженим представником до центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, подається заява в довільній формі та текст маркування продуктів.

3. Підставами для відмови в державній реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок є наявність доказів їх небезпечності та/або невідповідність маркування вимогам закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлює порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.

5. Зазначені в цій статті державні реєстри оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

27) у статті 29:

у частині першій слова «державну санітарно-епідеміологічну експертизу та» виключити;

у частині другій слова «і мінімальним специфікаціям якості» виключити;

28) статті 30–32 викласти у такій редакції:

«Стаття 30. Державна реєстрація харчових добавок

1. У виробництві харчових продуктів та харчових продуктах, які перебувають в обігу, дозволяється використання лише тих харчових добавок, що включені до державного реєстру харчових добавок, дозволених до використання в харчових продуктах (далі — реєстр харчових добавок).

2. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює їх державну реєстрацію та веде реєстр харчових добавок із зазначенням їх максимально допустимого рівня та харчових продуктів, в яких вони використовуються, вносить зміни до нього:

1) за власною ініціативою у разі:

створення початкового державного реєстру харчових добавок;

виключення харчової добавки з державного реєстру за наявності доказів її невідповідності вимогам, встановленим законодавством;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об’єднань після державної реєстрації;

3) за зверненням Національної комісії України з Кодексу аліментаріус.

Реєстр харчових добавок включає в себе харчові добавки, які визнані Європейським Союзом такими, що є безпечними для споживання людиною. Включення зазначених харчових добавок до реєстру харчових добавок не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, реєстру харчових добавок.

3. Під час державної реєстрації харчової добавки необхідно:

1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та у разі потреби умови, за яких вона може додаватися;

2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання, який є необхідним для досягнення бажаного ефекту;

3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або обсяг споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.

4. Харчова добавка дозволяється до використання у разі, коли:

1) вона є безпечною для здоров’я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі наукових доказів (досліджень);

2) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;

3) використовуючи її, оператор ринку не вводить споживача в оману.

5. Будь-який оператор ринку або об’єднання операторів ринку можуть звернутися із запитом про державну реєстрацію харчової добавки шляхом подання центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, заяви в довільній формі про державну реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, приймається протягом 120 робочих днів після надходження заяви.

6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої подано звернення і яка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом, підлягає експрес-реєстрації.

7. Експрес-реєстрація включає огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями.

8. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, приймається протягом 30 робочих днів після надходження заяви та документів.

9. Підставами для відмови в державній реєстрації харчової добавки є її небезпечність для здоров’я споживача та невідповідність положенням цього Закону.

Стаття 31. Державна реєстрація ароматизаторів

1. У виробництві харчових продуктів та харчових продуктах, які перебувають в обігу, дозволяється використання лише тих ароматизаторів, що пройшли державну реєстрацію та включені до державного реєстру ароматизаторів, дозволених до використання в харчових продуктах (далі — державний реєстр ароматизаторів), а також тих, що зазначені в переліку видів/груп ароматизаторів, які не підлягають державній реєстрації.

2. Державний реєстр ароматизаторів веде центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Державний реєстр ароматизаторів включає в себе ароматизатори, які визнані законодавством Європейського Союзу такими, що є безпечними для споживання людиною. Включення зазначених ароматизаторів до державного реєстру ароматизаторів не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, державного реєстру ароматизаторів.

4. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, має право вносити зміни до державного реєстру ароматизаторів:

1) за власною ініціативою у разі:

створення початкового державного реєстру ароматизаторів;
виключення ароматизаторів з державного реєстру за наявності доказів їх невідповідності вимогам, встановленим Законом;

2) за зверненнями операторів ринку або їх об’єднань після проведення державної реєстрації;

3) за зверненням Національної комісії України з Кодексу аліментаріус.

5. Для проведення державної реєстрації ароматизаторів оператором ринку або його уповноваженим представником до центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, подається заява в довільній формі та документація, що підтверджує їх безпечність.

6. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, визначає види/групи ароматизаторів додатково до тих, що визначені цим Законом, встановлює вимоги до безпечності окремих видів ароматизаторів та затверджує порядок державної реєстрації ароматизаторів.

7. Не підлягають державній реєстрації ароматизатори у разі, коли:

1) є сумішшю ароматизаторів, що включені до державного реєстру ароматизаторів та визнані безпечними для споживання людиною;

2) отримані з матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або кількох таких процесів, як фізичний, ензиматичний, мікробіологічний процес, до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування способів приготування традиційних харчових продуктів.

8. Підставами для відмови в державній реєстрації ароматизаторів є їх небезпечність для здоров’я споживачів та невідповідність положенням цього Закону.

9. За наявності наукових доказів (обґрунтувань) виникнення ризику для здоров’я споживачів ароматизатор виключається з державного реєстру ароматизаторів після прийняття відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

10. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує перелік видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державній реєстрації. Такий перелік повинен узгоджуватися з європейським законодавством.

11. Відсутність ароматизатора в державному реєстрі ароматизаторів не означає, що цей ароматизатор є небезпечним для здоров’я людини.

Стаття 32. Державна реєстрація допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, та води питної

1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює державну реєстрацію допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, а також води питної, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна».

2. Підставами для проведення державної реєстрації є:

1) для допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, — заява від оператора ринку або його уповноваженого представника в довільній формі та досьє на допоміжний матеріал для переробки та/або предмет та матеріал, що контактує з харчовими продуктами за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

2) для води питної, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна», — заява від оператора ринку або його уповноваженого представника в довільній формі та документація щодо результатів досліджень (випробувань) води і опис джерела, з якого вона видобувається, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Допоміжні матеріали для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, обіг яких здійснюється в Україні, не повинні спричиняти присутність небезпечних факторів у харчових продуктах у кількості, що перевищує максимальні межі залишків.

4. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, визначає умови використання, максимальні межі залишків у харчових продуктах допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами.

5. У державній реєстрації може бути відмовлено за таких підстав:

1) для допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, — у разі наявності доказів невідповідності цих об’єктів вимогам законодавчих актів щодо їх безпечності, а у разі відсутності таких актів — аналогічним вимогам, що викладені у нормативних документах;

2) для води питної, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна», — у разі наявності доказів її небезпечності та/або невідповідності вимогам законодавства щодо вод природних мінеральних.»;

29) у статті 33:

у частині першій слово «(об’єкта)» виключити;

у частині другій слова «ветеринарною службою» замінити словами «компетентним органом»;

частину третю виключити;

частини шосту і сьому викласти у такій редакції:

«6. Державний інспектор проводить до- та післязабійне інспектування всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних тварин, свійської птиці та інших тварин, а також необхідні дослідження (випробування).

7. На бійнях присутність державного інспектора є обов’язковою під час та після забою.»;

у частині восьмій слова «Ветеринарний інспектор» замінити словами «Державний інспектор», а слова «позначкою про придатність», «позначка про придатність» та «позначку про придатність» відповідно словами «позначкою придатності», «позначка придатності» та «позначку придатності»;

частину восьму доповнити реченням такого змісту: «Видача ветеринарних документів здійснюється відповідно до статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину».»;

у частині дев’ятій слова «Ветеринарний інспектор» замінити словами «Державний інспектор»;

у частині одинадцятій слова «ветеринарного інспектора» замінити словами «державного інспектора»;

у частині дванадцятій слова «ветеринарного інспектора» замінити словами «державного інспектора», а слова «сертифікат придатності для споживання людиною, що містить позначку придатності» — словами «відповідний ветеринарний документ, що містить позначку придатності»;

у частині тринадцятій слова «інспектор ветеринарної медицини» замінити словами «державний інспектор», а слова «контрольний (реєстраційний)» — словом «реєстраційний»;

частину чотирнадцяту викласти у такій редакції:

«14. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, встановлює форму та зміст позначки придатності, а також способи і процедуру нанесення такої позначки на тушу та її частини, упаковку для туші та її частин.»;

30) статті 34–38 викласти у такій редакції:

«Стаття 34. Здійснення державного контролю на бійнях, гуртівнях та потужностях з розбирання, обвалювання та переробки м’яса для його подальшого введення в обіг

1. Державний контроль на бійнях, гуртівнях та потужностях з розбирання, обвалювання та переробки м’яса для його подальшого введення в обіг здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя під час надходження та переробки продукції первинного виробництва тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних гігієнічних вимог щодо забезпечення безпечності готових харчових продуктів тваринного походження.

2. Державний контроль на потужностях, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини. Залежно від обсягів виробництва оператора ринку офіційний лікар ветеринарної медицини може мати заступників.

3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються головним державним інспекторам Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, перебувають у штаті державних установ та утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Роботу офіційних лікарів ветеринарної медицини контролює компетентний орган.

4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є незалежними. Втручання в роботу офіційних (уповноважених) лікарів ветеринарної медицини посадових осіб інших органів виконавчої влади забороняється.

5. До повноважень офіційного лікаря ветеринарної медицини належить здійснення контролю за:

1) відповідністю продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначки придатності;

2) дотриманням гігієнічних вимог під час технологічної переробки продукції первинного виробництва тваринного походження;

3) дотриманням технологічних режимів переробки продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;

4) дотриманням температурних режимів під час виробництва харчових продуктів тваринного походження;

5) проведенням оцінки продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження (у тому числі паразитологічної);

6) проведенням відбору зразків харчових продуктів для виконання загальнодержавних програм державного моніторингу, а також у разі необхідності з метою визначення їх безпечності під час здійснення державного контролю та експорту;

7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження;

8) дотриманням операторами ринку постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.

6. Оператори ринку мають право реалізовувати лише ті харчові продукти тваринного походження, що дозволені для обігу.

7. Офіційні лікарі ветеринарної медицини ведуть записи та періодично для вжиття необхідних заходів інформують головних державних інспекторів про порушення санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпечності харчових продуктів тваринного походження, загрози ускладнення епідеміологічної та епізоотичної ситуації.

8. Порядок здійснення державного контролю офіційними лікарями ветеринарної медицини затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

Стаття 35. Агропродовольчі ринки

1. На агропродовольчих ринках обіг необробленого молока та/або сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних тварин подвірного забою заборонено.

2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і продукти рослинного походження можуть продаватися на агропродовольчих ринках за умови проведення дослідження (випробування) перед їх продажем та наявності експертного висновку лабораторії. Власник таких харчових продуктів зобов’язаний надати їх для дослідження (випробування) до державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження (випробування) зазначених харчових продуктів.

3. Відповідні ветеринарні документи з позначкою придатності видаються державним інспектором на кожну тушу або у разі необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання людиною.

4. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на підставі результатів лабораторних досліджень (випробувань) не можуть використовуватися для споживання тваринами, наносяться насічки на поверхні усієї туші, що вказують на непридатність продукту для споживання людиною.

5. Власники продуктів рослинного походження, призначених для продажу на агропродовольчому ринку, зобов’язані надати ці продукти для проведення дослідження (випробування) до державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання людиною продуктів рослинного походження підтверджується відповідним експертним висновком лабораторії.

6. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п’ятій цієї статті, який є непридатним для споживання людиною, але не становить безпосередньої загрози (низький ризик) для здоров’я людини, не допускається до реалізації та утилізується власником. Харчовий продукт, який є непридатним для споживання людиною, але становить безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров’я людини, підлягає негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під контролем державного інспектора відповідно до законодавства.

7. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються адміністрацією (власником) агропродовольчого ринку особам, які здійснюють продаж туш або частин туш парнокопитних та інших копитних тварин, забитих на бійні, цілих туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць, продуктів рослинного походження та інших харчових продуктів, лише після пред’явлення ними експертних висновків, що видаються державною лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку.

8. Керівництво державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку не несе відповідальності за обіг харчових продуктів, які не пройшли відповідних досліджень (випробувань).

9. Відповідальність за реалізацію харчових продуктів, що не пройшли відповідні дослідження (випробування), покладається на адміністрацію (власника) агропродовольчого ринку відповідно до закону. Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності лабораторії. Адміністрація (власник) агропродовольчого ринку зобов’язана надавати пристосовані службові приміщення у користування лабораторії.

Стаття 36. Вимоги до обігу об’єктів санітарних заходів

1. Забороняється:

1) обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів;

2) продаж харчових продуктів домашнього виробництва (крім необробленого молока та/або сиру домашнього виробництва);

3) обіг неперероблених туш парнокопитних та/або однокопитних тварин, на яких безпосередньо або на упаковці відсутня позначка придатності, а також неперероблених харчових продуктів тваринного походження за відсутності відповідних ветеринарних документів;

4) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, щодо яких не отримано експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або його дія тимчасово припинена;

5) обіг харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або отримані з їх використанням, до їх державної реєстрації.

2. Забороняється також обіг об’єктів санітарних заходів, якщо ці об’єкти:

1) небезпечні;

2) непридатні до споживання;

3) неправильно марковані;

4) незареєстровані відповідно до вимог цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;

5) ввезені (переслані) на територію України контрабандно;

6) мають дату «вжити до» або строк придатності харчового продукту, що минули.

3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті харчові продукти підлягають вилученню з обігу та/або відкликанню у порядку, встановленому цим Законом.

4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв’язку з порушенням пунктів 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування або проведення державної реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання населенням, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.

6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших цілей здійснюються оператором ринку за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися оператором ринку для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших цілей, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

7. У разі коли будь-які небезпечні харчові продукти є частиною партії або вантажу харчових продуктів одного найменування, вважається, що всі харчові продукти цього найменування в даній партії або вантажі також є небезпечними і їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після проведення подальшої детальної оцінки не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.

8. Документом, який повинен супроводжувати харчовий продукт в обігу, крім випадків, передбачених цим Законом, є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що повинні супроводжувати харчові продукти в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

9. Товарно-транспортна накладна, зокрема, містить інформацію, яка забезпечує простежуваність харчового продукту, що транспортується, та повинна зберігатися протягом строку, необхідного для забезпечення простежуваності. Форму та порядок видачі товарно-транспортної накладної для об’єктів санітарних заходів встановлює центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

Стаття 37. Виробництво та обіг новітнього харчового продукту чи інгредієнта

1. Новітній харчовий продукт чи інгредієнт повинен бути таким, що:

1) не становить загрози для здоров’я людини;

2) його характеристики не вводять споживача в оману;

3) якщо новітній харчовий продукт розроблений на заміну звичайного, кількість поживних та інших речовин, енергії, що отримуватиме споживач за нормальних умов його споживання, не відрізнятиметься більш як у межах природних варіацій від тих, що отримуються від звичайного харчового продукту.

2. Забороняється обіг новітнього харчового продукту чи інгредієнта за відсутності державної реєстрації, проведеної центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

3. Критеріями, що відрізняють новітній харчовий продукт чи інгредієнт від звичайних, є такі:

1) харчовий продукт чи інгредієнт не має історії безпечного споживання в Україні і має значну зміну та/або вплив внаслідок:

застосування процесу вирощування тварин та/або рослин, що не застосовувався для зазначених цілей;
вироблення шляхом застосовування виробничого процесу, який раніше не використовувався для цього виду продукту чи інгредієнта;

2) харчовий продукт чи інгредієнт не має історії безпечного споживання в Україні, але має історію безпечного споживання в іншій країні/країнах і значну зміну та/або вплив.

4. Під терміном «історія безпечного споживання» розуміють дані про споживання харчового продукту чи інгредієнта протягом щонайменше 25 років як елементу звичайного раціону населення країни, що не містить даних про негативний вплив такого продукту або інгредієнта на здоров’я людей. Такі дані можуть, зокрема, включати результати наукових досліджень, статистичних спостережень.

5. Під терміном «значна зміна та/або вплив харчового продукту чи інгредієнта» розуміють зміну та/або вплив харчового продукту чи інгредієнта, які за досвідом оператора ринку та/або відповідно до наукових даних перевищують більш як на 100 відсотків значення звичайних (тобто тих, що зустрічалися раніше) варіацій у звичайних харчових продуктах чи інгредієнтах або тих варіацій, що мали місце у вже зареєстрованих новітніх харчових продуктах чи інгредієнтах, таких параметрів:

склад, структура, поживна цінність харчового продукту чи інгредієнта, його фізіологічний ефект;
спосіб, у який харчовий продукт чи інгредієнт метаболізується в організмі людини;
безпечність харчового продукту чи інгредієнта.

6. До новітніх харчових продуктів не належить вода питна будь-якого походження, у тому числі в будь-яких ємностях.

7. Оператор ринку, який збирається вводити новітній харчовий продукт в обіг на території України, подає заяву про проведення державної реєстрації центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. До заяви додаються документи, що містять інформацію про те, що новітній харчовий продукт відповідає положенням частини першої цієї статті.

8. Державна реєстрація здійснюється протягом строку, зазначеного у статті 18 цього Закону.

9. Виключною підставою для відмови в державній реєстрації новітніх харчових продуктів є їх небезпечність та невідповідність вимогам цього Закону.

10. Після проведення державної реєстрації та внесення новітнього харчового продукту чи інгредієнта до реєстру новітніх харчових продуктів чи інгредієнтів будь-який оператор ринку має право виробляти та вводити в обіг такий харчовий продукт чи інгредієнт з урахуванням положень законодавства про захист прав інтелектуальної власності.

11. Положення цієї статті не поширюються на виробництво та/або обіг новітнього харчового продукту, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, а також на харчові добавки, ароматизатори та ферменти.

Стаття 38. Вимоги до маркування харчових продуктів

1. Забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам цього Закону. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою, регіональною мовою або мовою меншини та містити у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:

1) назву харчового продукту;

2) найменування та місцезнаходження, номер телефону в Україні оператора ринку та/або потужностей, а для харчових продуктів, ввезених (пересланих) на митну територію України, — назву виробника і країну виробництва, а також назву і місцезнаходження оператора ринку, який здійснює функції щодо прийняття претензій від споживачів на території України;

3) кількість нетто харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса нетто, вага, об’єм або поштучно);

4) перелік інгредієнтів харчового продукту у порядку зменшення їх ваги або об’єму. Інгредієнти, масова частка яких становить менш як 2 відсотки кількості готового до вживання харчового продукту, перераховуються в переліку інгредієнтів харчового продукту після всіх інших його інгредієнтів у будь-якій послідовності;

5) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у визначених частиною шостою цієї статті випадках;

6) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

7) дату «вжити до» або строк придатності;

8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності;

9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та особами, хворими на алергію), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я під час його споживання;

10) наявність у харчових продуктах, зареєстрованих в установленому порядку, генетично модифікованих організмів або складових (інгредієнтів), які було вироблено із зареєстрованих у встановленому порядку генетично модифікованих організмів, якщо частка генетично модифікованих організмів у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка або з меншою часткою генетично модифікованих організмів, якщо така наявність є невипадковою чи такою, яку технічно можна було уникнути. Порядок маркування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми понад зазначений рівень, а також визначення терміна «відсоток» для цілей цієї частини, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

11) іррадіацію харчового продукту у разі дозволеного використання іррадіаційної технології.

2. Вимоги до маркування алкогольних напоїв, у тому числі виноробної продукції, води питної, дитячого харчування встановлюються нормативно-правовими актами, які регулюють питання виробництва та обігу цих продуктів.

3. Надання інформації споживачам про харчові продукти здійснюється виробником будь-яким доступним для нього способом.

4. Текст для маркування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, під час їх державної реєстрації у порядку, затвердженому зазначеним органом.

5. Кількість інгредієнтів або категорій інгредієнтів у харчовому продукті зазначається у разі, коли:

1) обов’язковість встановлено законом;

2) назва відповідного інгредієнта або категорії інгредієнтів використовується в назві харчового продукту або зазвичай асоціюється у споживача з назвою харчового продукту;

3) наявність відповідного інгредієнта або категорії інгредієнтів акцентується у маркуванні будь-яким способом, включаючи слова, малюнки;

4) відповідний інгредієнт або категорія інгредієнтів є необхідними для визначення харчового продукту та відокремлення його від інших харчових продуктів, з якими цей продукт може асоціюватися у споживача завдяки назві або зовнішньому вигляду.

Положення цієї частини не застосовуються до ароматизаторів, вага або об’єм яких не перевищує 2 відсотки ваги або об’єму харчового продукту.

6. Інформація про харчовий продукт, яка визначає ознаки суттєвої відмінності цього харчового продукту від інших того ж виду — «натуральний», «органічний», «екологічно чистий», «оригінальний», «без ГМО» (без генетично модифікованих організмів), та/або подібна інформація на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, може надаватися споживачу тільки після виконання процедури її підтвердження, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання зазначеної в цьому пункті інформації приймається оператором ринку.

7. Якщо харчовий продукт містить ароматизатор або групу ароматизаторів, у переліку інгредієнтів харчового продукту зазначається відповідно слово «ароматизатор» та «ароматизатори». Можна зазначати слова «натуральний ароматизатор» або «натуральні ароматизатори», якщо ароматизатор або всі ароматизатори, що є інгредієнтами харчового продукту, відповідають терміну «натуральний ароматизатор».

8. У маркуванні можуть бути зазначені певні речовини та їх кількість без зазначення властивостей, які харчовий продукт має завдяки цим речовинам. При цьому оператор ринку повинен мати докази щодо вмісту цих речовин, якими, зокрема, можуть бути результати досліджень (випробувань), що належать оператору ринку, інших суб’єктів або дані постачальників інгредієнтів.

Вимоги до зазначення у маркуванні певних речовин із вказівкою на зв’язок із властивостями харчового продукту, які він має завдяки цим речовинам, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

9. Вимоги стосовно маркування харчових продуктів встановлюються виключно цим Законом та нормативно-правовими актами, які регулюють питання виробництва та обігу харчових продуктів.»;

31) у статті 39:

частину першу після слова «влади» доповнити словами «, що формує та забезпечує реалізацію державної політики»;

доповнити статтю частинами третьою — одинадцятою такого змісту:

«3. Погодження тексту реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок видається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Для одержання погодження тексту реклами спеціальних харчових продуктів суб’єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:

1) заяву щодо погодження тексту реклами спеціального харчового продукту за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;

2) проект тексту реклами спеціального харчового продукту у паперовому та електронному вигляді.

5. Рішення про видачу або відмову у видачі погодження тексту реклами харчових продуктів приймається протягом 10 днів з дня надходження документів, передбачених частиною четвертою цієї статті.

6. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі погодження тексту реклами харчових продуктів є:

1) не подання оператором ринку документів, передбачених частиною четвертою цієї статті;

2) виявлення в документах, поданих оператором ринку, недостовірних відомостей;

3) використання у тексті реклами висловлювань:

щодо можливої лікувальної дії, втамування болю;

щодо подяки, визнання, поради, якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;

які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.

7. Підставою для переоформлення погодження тексту реклами є зміна найменування оператора ринку або його місцезнаходження.

8. Підставою для видачі дубліката погодження тексту реклами є його втрата або пошкодження.

9. Погодження тексту реклами може бути анульовано центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, у разі:

1) звернення оператора ринку із заявою про анулювання погодження;

2) припинення діяльності оператора ринку;

3) встановлення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, факту зазначення в заяві та документах до неї недостовірної інформації;

4) прийняття рішення судом;

5) порушення оператором ринку вимог законодавства під час реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок.

10. Порядок видачі погодження тексту реклами харчових продуктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

11. Погодження тексту реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок видається безоплатно.»;

32) доповнити Закон статтями 39¹— 39¹²такого змісту:

«Стаття 39¹. Загальні вимоги до операторів ринку, які здійснюють первинне виробництво та ведення записів щодо забезпечення безпечності харчових продуктів

1. З метою забезпечення безпечності первинної продукції під час здійснення первинного виробництва, перевезення, зберігання та іншого поводження з первинною продукцією в місці її виробництва та перевезення живих тварин, а також захисту здоров’я людей оператори ринку здійснюють заходи щодо:

1) управління небезпечними факторами;

2) забезпечення здорового стану рослин та тварин, а також тварин, які мають вплив на здоров’я людини, включаючи виконання загальнодержавних програм державного моніторингу та контролю зоонозів та їх збудників.

2. Оператори ринку, які займаються розведенням тварин, полюванням або первинним виробництвом продуктів тваринного походження:

1) підтримують потужності для виробництва та/або обігу первинної продукції та супутніх дій, включаючи потужності для зберігання та приготування кормів у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;

2) підтримують обладнання, інвентар та транспортні засоби у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;

3) забезпечують належний рівень чистоти тварин, які підлягають забою, та у разі необхідності чистоту тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів;

4) використовують на потужностях воду питну або воду чисту для запобігання забрудненню;

5) забезпечують допуск до виробництва та/або здійснення обігу харчових продуктів персоналу, стан здоров’я якого не становить загрози безпечності харчових продуктів та який пройшов обов’язковий медичний огляд і навчання (підготовку), що має бути документально підтверджено;

6) здійснюють ефективні заходи з боротьби із шкідниками;

7) зберігають та вивозять відходи та небезпечні речовини у максимально безпечний спосіб з метою запобігання забрудненню;

8) повідомляють з метою запобігання проникненню та поширенню хвороб, що передаються людині через харчовий продукт, компетентному органу про можливі спалахи хвороб, пов’язаних з появою нових тварин;

9) використовують результати досліджень (випробувань) зразків;

10) використовують тільки ті ветеринарні препарати, кормові добавки та премікси, що пройшли державну реєстрацію в установленому законом порядку.

3. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження, зобов’язані здійснювати дії, зазначені в частині другій цієї статті, крім дій, зазначених у пунктах 3, 8 і 10 частини другої цієї статті, а також використовувати засоби захисту рослин, які пройшли державну реєстрацію в установленому законом порядку.

4. У разі отримання інформації про невідповідності потужностей вимогам Закону, виявлені під час здійснення державного контролю, оператор ринку вживає всіх необхідних заходів для усунення таких невідповідностей.

5. З метою забезпечення високого рівня безпечності харчових продуктів та швидкого реагування у разі виявлення випадків, що можуть спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини, оператори ринку зобов’язані:

1) вести записи про заходи, які вживаються для управління небезпечними факторами, та зберігати їх протягом трьох місяців після закінчення дати «вжити до» або строку придатності;

2) надавати на запит компетентного органу або операторів ринку, які отримують первинну продукцію, інформацію, передбачену цією статтею.

6. Оператори ринку, які займаються розведенням тварин, полюванням або первинним виробництвом харчових продуктів тваринного походження, ведуть записи щодо:

1) виду та походження кормів;

2) ветеринарних препаратів для тварин, дати їх застосування, часу очікування, після якого дозволяється використання тварини та/або харчових продуктів тваринного походження;

3) наявності хвороб тварин, які можуть вплинути на безпечність харчових продуктів тваринного походження;

4) результатів досліджень (випробувань) зразків, отриманих від тварин, або інших зразків, відібраних з діагностичною метою;

5) звітів стосовно проведення перевірки тварин або харчових продуктів тваринного походження.

7. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження, ведуть записи щодо:

1) використання засобів захисту рослин;

2) наявності шкідливих організмів чи хвороб, що можуть вплинути на безпечність харчових продуктів рослинного походження;

3) результатів відповідних досліджень (випробувань) зразків рослин або інших зразків.

Стаття 39². Гігієнічні вимоги до потужностей

1. Потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчової продукції, повинні відповідати таким вимогам:

1) підтримуватися в чистому та робочому стані;

2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для утримання високого рівня гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів;

3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати;

4) забезпечені належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів;

5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.

2. Положення цієї статті не поширюються на операторів ринку, зазначених у статтях 39¹, 39⁴ і 39⁵цього Закону.

Стаття 39³. Гігієнічні вимоги до приміщень, де обробляються або переробляються харчові продукти

1. Конструкція та планування приміщень повинні забезпечувати можливість дотримання належного рівня гігієнічних вимог до харчових продуктів, включаючи захист від забруднення, під час операцій із харчовими продуктами та між такими операціями.

2. Приміщення, де харчові продукти обробляються або переробляються, повинні відповідати таким вимогам:

1) для стін та підлоги приміщень використовуються непроникаючі, непоглинаючі, нетоксичні та придатні до миття матеріали;

2) стеля (або у разі її відсутності внутрішня поверхня даху) та верхні кріплення побудовані таким чином, щоб запобігати накопиченню бруду, утворенню небажаної плісняви і відпаданню часток конструкції, зменшувати конденсат. Поверхня стелі, висота якої є належною для здійснення операцій, має бути гладкою;

3) вікна та інші отвори побудовані таким чином, щоб це запобігало накопиченню бруду. Вікна, що відкриваються назовні, у разі потреби обладнані сіткою від комах, що легко знімається для чищення. Вікна, відкриття яких може призвести до забруднення, під час виробництва повинні бути зачинені;

4) поверхня дверей гладка та зроблена з непоглинаючих вологу матеріалів. Двері легко чистяться та у разі потреби дезінфікуються;

5) всі поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться, у разі потреби дезінфікуються та зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів;

6) залежно від типу, розміру та виду діяльності на потужностях наявні приміщення для чищення, дезінфекції і зберігання робочих інструментів та обладнання, які виготовлені з нержавіючих матеріалів, легко чистяться, мають гарячу та холодну воду.

3. Положення цієї статті не поширюються на операторів ринку, зазначених у статтях 39⁴ і 39⁵цього Закону.

Стаття 39⁴. Гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей

1. Рухомі та/або тимчасові потужності (палатки, кіоски, прилавки, рухомі транспорті засоби для торгівлі) повинні відповідати таким вимогам:

1) утримуватися в чистоті та належному стані;

2) забезпечувати захист від будь-якого ризику забруднення, зокрема від шкідників та гризунів;

3) бути обладнані засобами для підтримання належної особистої гігієни;

4) поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та дезінфікуються, зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів;

5) забезпечені гарячою та/або холодною питною водою у необхідній кількості;

6) мати належні потужності для гігієнічного зберігання небезпечних та/або неїстівних речовин та відходів (рідких або твердих), а також засоби для їх зберігання та подальшого поводження та/або мати відповідний договір щодо їх утилізації (знищення);

7) мати належні засоби для підтримання температури, необхідної для зберігання харчових продуктів та її контролю;

8) розміщувати харчові продукти таким чином, щоб максимально знижувати ризик їх забруднення.

2. Оператори ринку повинні виконувати правила щодо чищення, миття та дезінфекції обладнання та інструментів.

Стаття 39⁵. Гігієнічні вимоги до транспортних засобів

1. Оператори ринку використовують лише транспортні засоби, що відповідають таким вимогам:

1) транспортні засоби та/або контейнери, що використовуються для перевезення харчових продуктів, є чистими, утримуються у належному стані, що забезпечує захист харчових продуктів від забруднення, та мають таку конструкцію, що забезпечує ефективне чищення та/або дезінфекцію;

2) якщо використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення нехарчових продуктів може призвести до забруднення харчового продукту, для перевезення якого вони можуть потім застосовуватися, вони використовуються тільки для перевезення харчових продуктів;

3) у разі одночасного використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення харчових та нехарчових продуктів або у разі одночасного перевезення різних харчових продуктів забезпечується таке розділення продуктів, що унеможливлює їх забруднення. Для уникнення ризику забруднення забезпечується ефективне очищення зазначених транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням;

4) перевезення рідких, гранульованих, порошкових харчових продуктів здійснюється в ємностях та/або контейнерах/танкерах, передбачених для перевезення тільки харчових продуктів. Зазначені ємності та/або контейнери/танкери чітко промарковані державною мовою, що вказує на їх використання виключно для перевезення харчових продуктів, або мають маркування «тільки для харчових продуктів»;

5) харчові продукти розміщуються у транспортних засобах та/або контейнерах таким чином, щоб мінімізувати ризик їх забруднення.

Стаття 39⁶. Гігієнічні вимоги до обладнання та інвентарю

1. Оператори ринку можуть використовувати обладнання та інвентар, з якими контактують харчові продукти, що відповідають таким вимогам:

1) є чистими та у разі потреби продезінфікованими. Чищення та дезінфекції здійснюються таким чином, щоб забезпечити захист від появи ризику забруднення;

2) виготовлені з матеріалів та утримуються у належному стані та умовах, що зменшують ризик забруднення та дають змогу проводити їх чищення та дезінфекцію (крім тари та упаковки, що не повертається оператору ринку);

3) розміщені у спосіб, що дозволяє належне чищення обладнання та навколишньої території.

2. Обладнання та інвентар мають бути каліброваними відповідно до законодавства.

3. У разі використання хімічних засобів з метою запобігання корозії обладнання та контейнерів такі засоби використовуються відповідно до належної виробничої практики.

Стаття 39⁷. Гігієнічні вимоги під час поводження з харчовими відходами

1. Оператори ринку під час поводження з харчовими відходами (неїстівні субпродукти та інші залишки) дотримуються таких вимог:

1) харчові відходи негайно видаляються з приміщення, де є харчові продукти;

2) харчові відходи розміщуються у закритих контейнерах, сконструйованих таким чином, щоб забезпечити максимальний рівень захисту та їх дезінфекцію;

3) дотримуватися відповідних положень щодо зберігання і утилізації (знищення) харчових та інших відходів та/або мати договори щодо їх утилізації (знищення).

2. Харчові відходи знищуються відповідно до законодавства.

Стаття 39⁸. Гігієнічні вимоги під час постачання води

1. Оператори ринку дотримуються таких вимог щодо постачання води:

1) забезпечення постачання питної води на потужностях у кількості, яка відповідає розміру та типу потужності;

2) вода чиста (непитна) може використовуватися під час оброблення продуктів рибальства з незміненою цілісністю, а також для зовнішнього миття. Вода чиста морська (опріснена) може використовуватися для оброблення живих двостулкових молюсків, голкошкірих, оболонкових і морських черевоногих. У таких випадках потужність має бути сконструйована та обладнана таким чином, щоб уможливити постачання такої води;

3) циркуляція води непитної, що використовується у системах пожежогасіння, виробництва пари, заморожування та інших цілях, здійснюється окремою чітко ідентифікованою водогінною мережею. Забороняється будь-яке з’єднання водогону з непитною водою з водогоном, через який відбувається циркуляція води питної;

4) оборотна вода, що використовується у виробництві або як інгредієнт, має відповідати вимогам, установленим до питної води, та не становити загрози забруднення (за винятком випадків, коли компетентний орган та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, отримають результати досліджень (випробувань), які засвідчують, що якість води не може вплинути на безпечність харчових продуктів у готовому вигляді);

5) лід, який контактує з харчовими продуктами і може спричинити забруднення харчових продуктів, виготовляється з питної води або, якщо він використовується для охолодження продуктів рибальства, щодо яких не змінюється цілісність, — з води чистої. Лід виготовляється, утримується і зберігається в умовах, які захищають його від забруднення;

6) пара, яка прямо контактує з харчовими продуктами, повинна бути без жодних речовин, що є небезпечними для здоров’я людей або можуть спричинити забруднення харчових продуктів;

7) у разі термічної обробки харчових продуктів у герметичних контейнерах оператор ринку забезпечує умови, за яких така вода не стає джерелом забруднення харчових продуктів.

Стаття 39⁹. Вимоги до особистої гігієни персоналу потужностей

1. Оператори ринку дотримуються таких вимог щодо особистої гігієни персоналу:

1) на потужності допускається персонал, який пройшов обов’язковий медичний огляд, дані якого заносяться до особистих медичних книжок, та гігієнічне навчання;

2) на потужностях підтримується необхідний рівень особистої гігієни персоналу;

3) персонал потужностей повинен бути забезпечений чистим, а у разі необхідності захисним одягом.

2. Заборонено допускати до роботи з харчовими продуктами персонал, який хворіє або є носієм хвороб, що можуть бути передані через харчові продукти, а також у разі, коли існує вірогідність прямого і непрямого забруднення харчових продуктів. Персонал потужностей, який має зазначені симптоми та може перебувати в контакті з харчовими продуктами, має негайно повідомити про це оператору ринку.

Стаття 39¹⁰. Гігієнічні вимоги до харчових продуктів

1. Оператори ринку дотримуються таких вимог до харчових продуктів:

1) забороняється прийняття первинної продукції, інгредієнтів або будь-яких інших матеріалів (крім живих тварин), що використовуються для переробки продуктів, щодо яких відомо, що вони забруднені або можуть бути забруднені паразитами, патогенними мікроорганізмами, або є токсичними, зіпсованими, або містять чужорідні речовини в такому обсязі, що навіть після того, як оператор ринку застосує належні процедури зберігання та/або приготування або переробки, готовий продукт буде непридатним для споживання людиною;

2) первинна продукція та всі інгредієнти, які зберігаються на харчових потужностях, утримуються в таких умовах, щоб запобігти їх псуванню та забезпечити захист від забруднення;

3) харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу;

4) ведеться ефективна боротьба із шкідниками і гризунами;

5) дотримується та постійно контролюється температурний режим, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів. Виключення щодо контролю температурного режиму можливі протягом обмеженого періоду під час підготовки, перевезення, зберігання, представлення і надання харчових продуктів за умови, що це не спричиняє ризик здоров’ю споживачів;

6) потужності з виробництва, поводження, первинного пакування перероблених харчових продуктів повинні мати належні приміщення для окремого зберігання перероблених харчових продуктів від неперероблених, у тому числі морозильні камери достатнього розміру;

7) якщо харчові продукти мають зберігатися або пропонуватися до споживання при низьких температурах, вони мають бути якнайшвидше охолоджені після стадії термічної обробки або останньої стадії виробництва до температури, яка не спричинить ризик здоров’ю споживачів;

8) розморожування харчових продуктів здійснюється таким чином, щоб мінімізувати ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів у харчових продуктах. Під час розморожування харчові продукти утримуються при температурі, яка не спричиняє ризик здоров’ю споживача. Якщо рідина, яка виникає внаслідок розморожування, може спричинити ризик здоров’ю, вона зливається у безпечний спосіб. Після розморожування харчові продукти утримуються у спосіб, що мінімізує ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів;

9) небезпечні та/або неїстівні речовини, включаючи корми для тварин, чітко маркуються та зберігаються в окремих безпечних контейнерах.

Стаття 39¹¹. Гігієнічні вимоги до пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування

1. Оператори ринку під час здійснення пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування, зобов’язані забезпечити дотримання таких вимог:

1) матеріали, які використовуються для пакування, включаючи первинне пакування, не повинні бути джерелом забруднення;

2) матеріали для первинного пакування зберігаються у спосіб, який унеможливлює їх забруднення;

3) пакування, включаючи первинне пакування, здійснюється у спосіб, що унеможливлює забруднення продуктів. У разі використання консервних банок і скляного посуду забезпечується цілісність конструкції упаковки та їх чистота.

2. Матеріали, які використовуються для пакування, включаючи первинне пакування, що використовується повторно, повинні легко чиститися і у разі необхідності дезінфікуватися.

Стаття 39¹². Гігієнічні вимоги під час термічної обробки

1. Вимоги цієї статті поширюються на харчові продукти, які вводяться в обіг у герметичних упаковках (контейнерах).

2. Будь-який процес термічної обробки, що використовується для переробки непереробленого харчового продукту або для подальшої переробки переробленого продукту, повинен включати:

1) нагрівання кожної частини продукту, що обробляється, до певної температури протягом певного періоду часу;

2) запобігання забрудненню продукту під час переробки.

3. Оператори ринку зобов’язані регулярно перевіряти, в тому числі за допомогою автоматичних приладів, основні параметри, характерні для такого процесу, зокрема температуру, тиск, герметизацію, мікробіологічні показники.

4. Застосовані процеси повинні відповідати міжнародним стандартам.»;

33) статті 40–42 викласти у такій редакції:

«Стаття 40. Харчові продукти, заборонені до ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Забороняється ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають санітарним заходам.

Стаття 41. Ввезення харчових продуктів для власного споживання в Україну

1. Забороняється ввезення на територію України громадянами України, іноземцями та особами без громадянства для власного споживання харчових продуктів тваринного походження без упаковки виробника.

2. Забороняється ввезення без упаковки виробника свіжих (сирих) продуктів рослинного походження, якщо вони походять з країни чи переміщуються через зону країни, на яку поширюється карантинний режим, та представляють високий ризик занесення шкідливих організмів в Україну.

Стаття 42. Вимоги до вантажів з об’єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

1. Відповідно до вимог санітарних заходів вантажі з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються, супроводжуються:

1) для харчових продуктів — міжнародним ветеринарним або санітарним сертифікатом (далі — міжнародний сертифікат) або іншим документом, виданим компетентним органом країни походження, що засвідчує придатність харчового продукту для споживання людиною;

2) для інших об’єктів санітарних заходів — документацією та/або маркуванням, що визначає потужності, на яких вироблено об’єкт санітарних заходів.»;

34) у частині першій статті 43 слова «Імпорт та експорт» замінити словами «Ввезення (пересилання) в Україну та вивезення (пересилання) з України»;

35) статтю 44 викласти у такій редакції:

«Стаття 44. Прикордонний державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

1. Будь-який вантаж харчових продуктів, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає прикордонному державному контролю з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів.

2. Усі вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають прикордонному стандартному державному контролю, який здійснюється на призначених прикордонних інспекційних постах та передбачає проведення перевірки документів та візуального огляду.

3. У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний державний контроль харчових продуктів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами шляхом попереднього документального контролю. Перелік харчових продуктів, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, згідно з програмою вибіркового державного контролю здійснюється в зоні діяльності митниці за місцем призначення вантажу в рамках відповідного виду державного контролю, що передує митному оформленню відповідно до Митного кодексу України, та є обов’язковим, якщо:

1) вантаж призначається для такого контролю згідно з програмою вибіркового державного контролю, передбаченого у статті 46 цього Закону;

2) харчовий продукт принаймні в одному з останніх п’яти вантажів певного харчового продукту з певних потужностей був визнаний небезпечним, непридатним до споживання, неправильно маркованим або іншим чином не відповідає санітарним заходам та/або технічним регламентам;

3) візуальний огляд під час прикордонного стандартного державного контролю виявив порушення санітарних заходів.

5. Вантажі з харчовими продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та представляють високий ризик для здоров’я людей, підлягають розширеному державному контролю з урахуванням результатів попереднього розширеного державного контролю таких харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з тих самих потужностей та/або тим самим імпортером або експортером з країни походження, та/або з тієї самої країни походження.

6. Зазначений у частині четвертій цієї статті розширений державний контроль не здійснюється щодо вантажів з харчовими продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, за умови, що до них не застосовуються положення частин другої та третьої цієї статті, та у разі, коли:

1) вантаж підпадає під дію двосторонньої угоди про визнання еквівалентності загальних санітарних заходів або санітарних заходів, специфічних для окремих видів або груп харчових продуктів, між країною-експортером та Україною, яка поширюється на харчовий продукт у вантажі;

2) усі харчові продукти вантажу визначені для ввезення (пересилання) на митну територію України та зареєстровані в установленому законом порядку;

3) усі харчові продукти з вантажу мають низький ступінь ризику для здоров’я людини через їх природні властивості.

7. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики з питань охорони здоров’я, затверджує критерії для складення програми вибіркового державного контролю, що зазначена у частині четвертій цієї статті та статті 46 цього Закону.

8. Відомості про результати здійснення державного контролю харчових продуктів за місцем призначення вантажу вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких харчових продуктів.»;

36) у статті 45:

у назві статті слова «що імпортуються» замінити словами «що ввозяться (пересилаються) на митну територію України»;

частину першу викласти у такій редакції:

«1. Прикордонний державний контроль вантажів з харчовими добавками, ароматизаторами, дієтичними добавками, допоміжними матеріалами для переробки та предметами і матеріалами, що контактують з харчовими продуктами, включає документальну перевірку, в разі обґрунтованої необхідності — перевірку маркування цих об’єктів та розширений державний контроль.»;

у частині другій:

після слова «Розширений» доповнити словом «державний»;

у пункті 2 слово «(об’єктами)» виключити;

частини третю і четверту викласти у такій редакції:

«3. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, затверджує порядок здійснення розширеного державного контролю об’єктів санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

4. У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний державний контроль об’єктів санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів санітарних заходів, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.»;

доповнити статтю частиною п’ятою такого змісту:

«5. Відомості про результати здійснення державного контролю об’єктів санітарних заходів за місцем призначення вантажу вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких об’єктів санітарних заходів.»;

37) у статті 46:

у частині першій слова «ветеринарний або санітарний контроль» замінити словами «державний контроль»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Компетентний орган до початку кожного календарного року затверджує спеціально визначений відсоток вантажів, зазначених у частині першій цієї статті.»;

38) у статті 47:

у частині першій:

в абзаці першому слова «ветеринарний або санітарний» замінити словом «державний»;

у пункті 1 слова «фітосанітарному або ветеринарно-санітарному» замінити словом «державному»;

пункт 4 викласти у такій редакції:

«4) вибіркову перевірку відповідності маркування вимогам статті 38 цього Закону;»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. Якщо харчовий продукт у вантажі не має маркування відповідно до вимог законодавства або є підстави вважати, що він іншим чином неправильно маркований, на вантаж поширюється дія положень статті 49 цього Закону.»;

39) у статті 48:

у частині першій слова «відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників» замінити словами «головного державного інспектора чи його заступників»;

у частині другій слова «Відповідний головний державний санітарний лікар або відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники» замінити словами «Головний державний інспектор чи його заступники»;

у частині третій слова «ветеринарному або санітарному» замінити словом «державному»;

40) статті 49 і 50 викласти у такій редакції:

«Стаття 49. Вантажі з неправильно маркованими харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

1. Вантажі з харчовими продуктами, крім неперероблених харчових продуктів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та марковані з порушенням вимог цього Закону, можуть за ініціативою власника або декларанта транспортуватися до митниці призначення з метою приведення маркування у відповідність з вимогами цього Закону. Перемаркування неперероблених харчових продуктів тваринного походження не проводиться. Після виправлень вантажі з харчовими продуктами підлягають державному контролю згідно із статтею 50 цього Закону.

2. Якщо власник або уповноважена особа не заявляє про свою готовність здійснити зміну маркування харчового продукту з метою приведення його у відповідність з вимогами цього Закону, вантаж підпадає під дію положень статті 51 цього Закону.

3. Перевірка додержання вимог щодо маркування харчових продуктів у митниці призначення проводиться державним інспектором під час здійснення державного контролю вантажів.

Стаття 50. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України

1. У випадках, передбачених статтями 47–49 цього Закону, імпортер або його уповноважений представник повинен бути письмово поінформований про рішення щодо застосування розширеного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Імпортер або його уповноважений представник повинен зафіксувати дату та час отримання такого повідомлення.

2. Вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та становлять безпосередню загрозу для здоров’я людини або тварини через можливість передачі зоонозів або інших хвороб тварин і у зв’язку з цим підлягають розширеному державному контролю, утримуються на призначеному прикордонному інспекційному посту у відповідному місті (об’єкті), де ризик для здоров’я людини або тварини мінімізований.

3. За винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті, вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та підлягають розширеному державному контролю, транспортуються під наглядом митного органу до митниці за місцем призначення вантажу.

4. Зразки харчових продуктів з вантажу відбираються згідно з планом відбору зразків та/або процедурами, що визначені санітарними заходами. Обсяг зразків повинен бути достатнім для проведення арбітражного дослідження (випробування) у разі оскарження результатів розширеного контролю.

5. Зразки з вантажу підлягають лабораторному дослідженню (випробуванню), що визначене державним інспектором як необхідне на основі потенційного ризику для здоров’я людини, зокрема:

1) дослідженню (випробуванню) на предмет потенційних джерел (джерела) ризику для здоров’я людини відповідно до санітарних заходів стосовно харчових продуктів з високим ступенем ризику для здоров’я людини — у разі, коли вантаж містить харчові продукти, які звичайно становлять високий ризик для здоров’я людини;

2) дослідженню (випробуванню) стосовно візуально встановлених порушень або щодо яких є підозра — у разі, коли під час стандартного прикордонного державного контролю візуально встановлюється порушення відповідних санітарних заходів або державний інспектор підозрює, що харчовий продукт є небезпечним або непридатним до споживання;

3) дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли вантаж підлягає розширеному державному контролю відповідно до програми державного контролю або харчовий продукт піддавався повторному маркуванню;

4) дослідженню (випробуванню) за показниками, які були раніше підставою для заборони ввезення такого харчового продукту згідно з відповідними санітарними заходами, дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли вантаж підлягає розширеному державному контролю у зв’язку з тим, що харчовий продукт було раніше визнано небезпечним, непридатним до споживання або неправильно маркованим, або таким, що іншим чином не відповідає санітарним заходам;

5) дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли харчовий продукт уперше ввозиться (пересилається) на митну територію України з певних потужностей походження.

6. Якщо протокол (звіт, експертний висновок) лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить, що харчові продукти безпечні, придатні до споживання відповідають санітарним заходам, державний інспектор інформує митні органи в установленому порядку про результати застосування розширеного державного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.

7. Якщо протокол (звіт, експертний висновок) лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить про те, що харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або не відповідають санітарним заходам, такі харчові продукти у вантажі не допускаються до ввезення (пересилання) на територію України та до них застосовуються положення статті 51 цього Закону.

8. Якщо лабораторне дослідження (випробування) під час розширеного державного контролю не закінчене протягом строку, що встановлений для відповідних досліджень (випробувань), або складність лабораторних досліджень (випробувань) потребує більшого строку, імпортеру або його уповноваженому представнику надається обґрунтоване пояснення причин продовження строку проведення лабораторного дослідження (випробування).»;

41) у статті 51:

у частині першій слова «технічним регламентам або» виключити;

у частині другій слова «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» замінити словами «відповідно до цього Закону»;

доповнити статтю після частини четвертої новою частиною п’ятою такого змісту:

«5. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.».

У зв’язку з цим частину п’яту вважати частиною шостою;

у частині шостій слова «санітарного або ветеринарного» замінити словами «прикордонного державного»;

42) у назві і тексті статті 52 слово «імпорт» у всіх відмінках замінити словами «ввезення (пересилання) на митну територію України»;

43) у статті 53:

у пункті 1 слова «ветеринарних (санітарних)» виключити;

у пункті 2 слово «(об’єкти)» виключити;

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

«Відомості про результати здійснення державного контролю харчових продуктів вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення щодо завершення митного оформлення таких харчових продуктів.»;

44) у статті 54:

у частині першій слово «(об’єктах)» виключити;

частину четверту виключити;

45) пункт 3 статті 55 викласти у такій редакції:

«3) гармонізації санітарних заходів та технічних регламентів з міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями відповідних міжнародних організацій.»;

46) статті 57–59 викласти у такій редакції:

«Стаття 57. Фінансування здійснення державного контролю та перелік адміністративних послуг

1. Державний контроль здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

2. Адміністративними послугами у сфері безпечності харчових продуктів є:

1) державна реєстрація:

новітніх харчових продуктів;
харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання;
функціональних харчових продуктів;
дієтичних добавок;
харчових добавок;
окремих видів ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;
допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, які вперше вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;
води питної, яку планується віднести до категорії «вода природна мінеральна»;

2) видача експлуатаційного дозволу;

3) видача ветеринарних документів, передбачених цим Законом.

3. Встановлення нових або скасування існуючих адміністративних послуг у сфері дії цього Закону здійснюється тільки шляхом внесення змін до нього.

4. Розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

Стаття 58. Платні послуги, які надаються операторам ринку

1. Оплата послуг здійснюється за рахунок операторів ринку під час:

1) ввезення (пересилання) на митну територію України, вивезення (пересилання) з неї та транспортування територією України об’єктів санітарних заходів;

2) дозабійного і післязабійного інспектування тварин (проведення передзабійного клінічного огляду тварин та державної ветеринарно-санітарної експертизи після їх забою) з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законодавством;

3) проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів тваринного та рослинного походження на агропродовольчих ринках, ярмарках;

4) проведення лабораторних досліджень (випробувань) харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів;

5) проведення оцінки результатів здійснення операторами ринку заходів для усунення виявлених порушень законодавства.

2. Перелік платних послуг, які надаються операторам ринку установами, що належать до сфери управління компетентного органу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 59. Відповідальність операторів ринку за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів

1. Оператори ринку в разі порушення вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів несуть відповідальність за:

1) використання потужностей з виробництва харчових продуктів без відповідного повідомлення, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена цим Законом, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

2) використання незареєстрованих допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена Законом, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;

3) виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена Законом, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;

4) введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;

5) введення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двох до трьох мінімальних заробітних плат;

7) обіг непридатних харчових продуктів, а також тих, дата «вжити до» або строк придатності яких минули, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

8) порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

9) обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

10) невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності, а у разі, коли на потужності необхідно отримувати експлуатаційний дозвіл, — тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу;

11) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчових продуктів, які є небезпечними, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

12) порушення параметрів безпечності стосовно об’єктів санітарних заходів —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

13) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі не приведення маркування у відповідність з нормативно-правовими актами у строк, погоджений з органами виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

14) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки —

15) приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб —підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

16) відмова у допуску посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених цим Законом, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.

2. Під час визначення розміру штрафу враховується категорія ризику щодо безпечності харчового продукту.

3. За правопорушення у сфері безпечності та якості харчових продуктів посадові особи операторів ринку, а також оператори ринку, які є фізичними особами, несуть відповідальність згідно із законом.

4. Кошти від санкцій (штрафи) зараховуються до загального фонду державного бюджету.»;

47) розділ Х доповнити статтями 59¹і 59² такого змісту:

«Стаття 59¹. Провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів

1. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

2. Протокол про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.

3. Протокол про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий — зберігається у компетентному органі або центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.

4. Форма протоколу про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, зазначеного у частині другій цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.

5. У протоколі про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про оператора ринку, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів; місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність; місцезнаходження свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

6. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичної особи — уповноваженою ним особою. За наявності свідків і потерпілих протокол підписується такими особами.

7. У разі відмови від підписання протоколу фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичною особою — уповноваженою ним особою в протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначають мотиви своєї відмови від його підписання.

8. Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.

9. Заява про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у п’ятнадцятиденний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.

10. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку харчових продуктів від обов’язку щодо усунення допущеного правопорушення, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого правопорушення шкоди (завданих збитків).

11. У випадках, передбачених частиною першою статті 59 цього Закону, компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя людей, строком не більш як на 10 робочих днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

12. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів понад строк, зазначений у частині одинадцятій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду.

13. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів, якщо:

1) компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, не подав до суду заяви про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів у визначений частиною одинадцятою цієї статті строк;

2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування;

3) суд прийняв рішення на користь оператора ринку;

4) компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, відкликав заяву до суду або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів.

14. Суд одночасно з прийняттям рішення за заявою про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів на користь оператора ринку вирішує питання щодо скасування рішення компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, про тимчасове припинення виробництва та/або обігу зазначених продуктів.

Стаття 59². Відшкодування шкоди (збитків)

1. Відшкодування операторами ринку заподіяної шкоди (завданих збитків) здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», іншими законодавчими актами.

2. Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) незаконними діями державних інспекторів, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.»;

48) у тексті Закону слово «(об’єкт)» у всіх відмінках і числах виключити.

6. У пункті 1 частини восьмої статті 9 Закону України «Про дитяче харчування» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 44, ст. 433; 2011 р., № 22, ст. 149) слова «та її похідних» замінити словами «похідних гідратованого білка сої».

7. У Законі України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84):

1) статтю 1 доповнити частиною такого змісту:

«Терміни «харчовий продукт», «непридатний харчовий продукт» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити Закон статтею 1¹ такого змісту:

«Стаття 1¹. Сфера дії цього Закону

1. Положення цього Закону, якими регулюються питання забезпечення якості, безпеки, інформування про властивості, у тому числі маркування продукції, не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом, якщо інше прямо не встановлено цим Законом.

2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 і 8, а також підпунктами «а» — «в», «ґ» пункту 7 частини першої статті 26 цього Закону, не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом.

3. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, якщо вони стосуються продукції, яка є харчовим продуктом, встановлюється Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.»;

3) частину третю статті 5 викласти у такій редакції:

«3. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.

Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.»;

4) в абзаці першому частини другої статті 7 слова «на етикетці чи» виключити, а після слова «продукції» доповнити словами «або шляхом маркування»;

5) частину восьму статті 8 викласти у такій редакції:

«8. У разі придбання споживачем непридатного харчового продукту продавець зобов’язаний замінити його на харчовий продукт, який є придатним до споживання, або повернути споживачеві сплачені ним кошти. Розрахунки із споживачем у такому разі проводяться в порядку, передбаченому абзацом третім частини сьомої цієї статті.»;

6) у статті 14:

абзац другий частини першої і абзац третій частини другої виключити;

у частині четвертій:

в абзаці першому слова «актами законодавства або іншими нормативними документами» замінити словами «технічними регламентами», а слова «декларації про відповідність та/або» виключити;

абзац другий викласти у такій редакції:

«Введення в обіг продукції без маркування національним знаком відповідності, якщо це передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та/або без проведення процедур оцінки відповідності, передбачених відповідним технічним регламентом, забороняється.»;

абзац третій виключити;

абзаци перший і другий частини п’ятої та частину шосту виключити;

7) у статті 15:

у частині першій:

пункт 2 виключити;

пункти 3 і 5 викласти у такій редакції:

«3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;»;

«5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;»;

абзац третій частини другої виключити;

частини третю — шосту доповнити абзацом такого змісту:

«Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.»;

8) у статті 23:

в абзаці першому частини першої слова «, у тому числі ресторанного господарства,» виключити;

абзац другий частини другої виключити;

у частині третій слова «, у тому числі ресторанного господарства» виключити;

9) у статті 26:

назву статті викласти у такій редакції:

«Стаття 26. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів»;

у частині першій:

в абзаці першому слова «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим — орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює»;

пункти 2 і 4 викласти у такій редакції:

«2) перевіряти додержання суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб’єктів;»;

«4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти. У разі неможливості повернення продукції, зокрема харчових продуктів, які використано (одержано) під час контрольної перевірки, відшкодування витрат здійснюється за рахунок суб’єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок затверджується Кабінетом Міністрів України;»;

підпункт «г» пункту 7 викласти у такій редакції:

«г) забороняти суб’єктам господарювання реалізацію харчових продуктів, у яких дата «вжити до» або строк придатності не зазначені або зазначені з порушенням вимог нормативно-правових документів з питань безпечності та якості харчових продуктів, або минули;»;

пункт 9 викласти у такій редакції:

«9) опломбовувати у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього чи такі, строк дії яких закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології;»;

у тексті статті слова «, у тому числі ресторанного господарства,» виключити;

10) у частині першій статті 27 слово «законодавством» замінити словом «законом»;

11) пункт четвертий частини першої статті 28 викласти у такій редакції:

«4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та супровідними документами, або продукції з простроченим строком придатності — тимчасово зупиняти реалізацію такої продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію; у разі виявлення фактів реалізації харчових продуктів, у яких дата «вжити до» або строк придатності минули, — зупиняти реалізацію таких продуктів;».

8. У Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 27, ст. 218; 2002 р., № 29, ст. 190; 2011 р., № 34, ст. 343):

1) у статті 1:

абзаци чотирнадцятий, п’ятнадцятий, дев’ятнадцятий — двадцять перший, двадцять сьомий, двадцять восьмий, тридцятий — тридцять п’ятий виключити;

в абзаці сімнадцятому слова «харчових продуктів і напоїв,» виключити;

доповнити статтю абзацом такого змісту:

«Термін «харчовий продукт» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити Закон статтею 1¹ такого змісту:

«Стаття 1¹. Сфера дії цього Закону

Положення цього Закону не поширюються на харчові продукти, крім харчових продуктів, щодо яких проводяться санітарно-епідеміологічні розслідування захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєннями та радіаційним ураженням людей.»;

3) абзац шостий частини першої статті 11 виключити;

4) у статті 14:

у частинах першій і другій слова «державний стандарт» у всіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку;

частини третю і п’яту виключити;

5) статті 16 і 17 виключити;

6) у частині першій статті 18 слова «і державного стандарту» виключити;

7) абзац шостий статті 33 викласти у такій редакції:

«проведення санітарно-епідеміологічних розслідувань захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєнь та радіаційних уражень людей і здійснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення і поширення;»;

8) пункт «ж» частини першої статті 42 виключити;

9) у статті 46:

частину першу виключити;

у частині другій:

у пункті «в» слово «стандартів,» виключити;

пункт «г» виключити.

9. Текст статті 22 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 12, ст. 95) викласти у такій редакції:

«Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну, кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Посадові особи органів виконавчої влади у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею несуть відповідальність відповідно до закону.».

10. У Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532):

1) пункт 79 виключити;

2) пункт 80 викласти у такій редакції:

«80. Експлуатаційний дозвіл Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»;»

3) доповнити Перелік пунктом 80¹такого змісту:

«80¹. Погодження тексту реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок

11. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 27, ст. 289):

1) статтю 1 доповнити абзацом такого змісту:

«Положення Декрету не поширюються на продукцію, що є харчовим продуктом.»;

2) статті 4–9 виключити;

3) у статті 15:

частину першу викласти у такій редакції:

«1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами із сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.»;

останнє речення частини третьої виключити;

4) у статті 18:

частину другу виключити;

частину третю викласти у такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на провадження цієї діяльності, включає дані про сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання відповідності.»;

частини четверту і п’яту виключити;

5) у тексті Декрету слова «державний стандарт України», «державний стандарт» та «центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання» у всіх відмінках замінити відповідно словами «національний стандарт» та «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання» у відповідному відмінку.

12. У Законі України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5–6, ст. 53; 2008 р., № 76, ст. 22):

1) у статті 1:

абзаци тридцятий, тридцять третій, тридцять шостий, тридцять дев’ятий, сімдесят сьомий, дев’яносто шостий, сто двадцять перший і сто двадцять п’ятий виключити;

в абзаці восьмому слова «виданий державним інспектором ветеринарної медицини або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини» замінити словами «виданий державною установою ветеринарної медицини»;

абзац дев’ятий викласти у такій редакції:

«ветеринарні документи — міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка, ветеринарна картка, ветеринарно-санітарний паспорт на тварину;»;

абзац сімнадцятий викласти у такій редакції:

«державна ветеринарно-санітарна експертиза — комплекс лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках — продуктів рослинного походження щодо безпечності харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів та кормів щодо відповідності санітарним та ветеринарно-санітарним заходам;»;

в абзаці двадцять шостому слова «що проводиться державною службою ветеринарної медицини» замінити словами «що проводиться державними інспекторами ветеринарної медицини»;

в абзаці двадцять сьомому друге речення виключити;

абзац тридцять другий викласти у такій редакції:

«державний контроль — діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки додержання вимог законодавства про здоров’я і благополуччя, реєстрацію та ідентифікацію тварин, виробництво та обіг ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо;»;

абзац тридцять четвертий викласти у такій редакції:

«державний інспектор ветеринарної медицини — посадова особа компетентного органу, що здійснює державний контроль у сфері ветеринарної медицини;»;

в абзаці тридцять сьомому слова «, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, або уповноважені на здійснення таких функцій» виключити;

в абзаці тридцять восьмому слова «виданий Департаментом» замінити словами «виданий компетентним органом»;

абзац сороковий викласти у такій редакції:

«експлуатаційний дозвіл — документ дозвільного характеру, який видається оператору потужностей з переробки продуктів тваринного походження та/або потужностей з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів на підставі результатів перевірки відповідності його потужностей вимогам ветеринарно-санітарних заходів та дає змогу оператору потужностей провадити господарську діяльність з виробництва та/або зберігання зазначених об’єктів державного контролю та нагляду;»;

в абзаці сорок першому слово «Департаментом» замінити словами «компетентним органом»;

в абзаці сорок третьому слова «Департаментом та державною службою ветеринарної медицини, або у разі якщо це стосується іноземної країни, — її ветеринарною адміністрацією,» виключити;

в абзаці сорок п’ятому слова «, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт» виключити;

в абзаці п’ятдесят сьомому слова «що перебуває під контролем державних органів ветеринарної медицини» замінити словами «що перебуває на контролі компетентного органу»;

абзац вісімдесят перший доповнити реченням такого змісту: «Перелік особливо небезпечних хвороб визначається Міжнародним епізоотичним бюро;»;

в абзаці вісімдесят шостому слова «продуктів, призначених для споживання людиною» замінити словами «продуктів тваринного походження»;

в абзаці вісімдесят восьмому слово «(об’єкти)» виключити;

абзац дев’яносто перший викласти у такій редакції:

«прикордонний державний інспектор — посадова особа компетентного органу, яка здійснює прикордонний державний контроль та видає міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати;»;

в абзаці дев’яносто четвертому слова «продукти тваринного походження для споживання людиною,» виключити;

в абзаці дев’яносто п’ятому слова «для споживання людиною» виключити;

в абзаці сто третьому слово «Департаментом» замінити словами «компетентним органом»;

абзац сто восьмий викласти у такій редакції:

«система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках — система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів;»;

в абзаці сто двадцять сьомому слова «затвердженого Департаментом» замінити словами «затвердженого компетентним органом», а слово «уповноваженому» — словом «офіційному»;

доповнити статтю абзацами такого змісту:

«компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини та здійснює функції ветеринарної адміністрації України;

карантинні обмеження — особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій зоні з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону;

офіційний лікар ветеринарної медицини — лікар ветеринарної медицини, уповноважений компетентним органом на виконання наданих йому повноважень, що пов’язані із захистом життя і здоров’я тварин, та здійснення обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів, а також проведення інспектування підконтрольних вантажів (товарів) та видачу необхідних супровідних ветеринарних документів;»;

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

«2. Терміни «харчовий продукт», «харчові продукти тваринного походження» вживаються в значенні, наведеному в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».»;

2) доповнити Закон статтею 1¹ такого змісту:

«Стаття 1¹. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, їх ідентифікації та реєстрації, виробництвом та обігом ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів, а також здійсненням пов’язаного з цим державного контролю.»;

3) частину другу статті 2 виключити;

4) текст статті 4 викласти у такій редакції:

«Державне управління у галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини (компетентний орган), у межах повноважень, визначених цим Законом.»;

5) абзац шостий статті 5 виключити;

6) статті 6 і 7 викласти у такій редакції:

«Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини

Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини:

забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини;

здійснює нормативно-правове регулювання у сфері ветеринарної медицини, зокрема затверджує:

методи здійснення контролю зоонозів;
максимальні межі залишків ветеринарних препаратів для кожного компонента, що вводиться в корм для тварин, та готового корму для тварин;
рівні включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;
перелік ветеринарних препаратів, що відпускаються за рецептом, та правила видачі рецептів;
вимоги до проведення клінічних та доклінічних випробувань ветеринарних препаратів;
порядок атестації суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво ветеринарних препаратів;
визначає пріоритетні напрями розвитку у сфері ветеринарної медицини;
здійснює інші повноваження, визначенні законом.

Стаття 7. Повноваження компетентного органу

1. До повноважень компетентного органу належить:

1) здійснення державного контролю за здоров’ям тварин, продуктами тваринного походження, кормами та іншими товарами, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), з територій інших держав або карантинних зон;

2) проведення аналізу причин і умов виникнення та поширення хвороб тварин, організація та здійснення заходів з локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, підготовка пропозицій щодо профілактики та боротьби з такими хворобами;

3) проведення моніторингу поширення та визначення біологічної характеристики збудників особливо небезпечних хвороб тварин, включених до списку МЕБ, з метою вжиття заходів, пов’язаних з епізоотичною та епідеміологічною діагностикою спалаху заразних хвороб;

4) розроблення, затвердження та здійснення в межах своїх повноважень санітарних та ветеринарно-санітарних заходів;

5) здійснення державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та супутніми об’єктами, а також потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;

6) здійснення державного контролю на державному кордоні України та транспорті за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами;

7) забезпечення у випадках, передбачених законом, своєчасного встановлення карантину в разі виникнення заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій та буферній зонах, а в разі необхідності — у зоні спостереження;

8) повідомлення МЕБ про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин у зв’язку з особливо небезпечними хворобами, включеними до списку МЕБ;

9) визначення ветеринарно-санітарного статусу України та відповідних зон у межах її території, ветеринарно-санітарного стану потужностей, що використовуються для виробництва товарів;

10) організація роботи з проведення аналізу ризику та здійснення управління ризиком хвороб тварин, а також установлення на підставі результатів аналізу ризику періодичності здійснення державного контролю за потужностями;

11) уповноваження акредитованих лабораторій на проведення досліджень (випробувань) параметрів безпечності та якості продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин, а також виконання загальнодержавних програм державного моніторингу кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, отриманих із використанням генетично модифікованих організмів, за критерієм наявності в них зареєстрованих генетично модифікованих організмів-джерел;

12) визначення переліку референс-лабораторій, уповноважених на проведення арбітражного дослідження продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин;

13) організація роботи з проведення лабораторно-діагностичних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, кормових добавок, преміксів та кормів, біологічних продуктів і води для тварин;

14) встановлення переліку методик вимірювання та методів проведення досліджень (випробувань) товарів;

15) розроблення максимально допустимих рівнів залишкової кількості ветеринарних препаратів, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі, рівнів включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;

16) організація роботи із здійснення прикордонного стандартного державного контролю та/або розширеного державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами;

17) здійснення державного контролю за переміщенням тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, призначених для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами; потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;

18) організація здійснення заходів для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях, що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування;

19) видача відповідно до закону експлуатаційних дозволів та забезпечення ведення їх реєстру;

20) здійснення державного контролю за проведенням державної ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях, які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках;

21) організація здійснення розширеного державного контролю на основі результатів професійної оцінки;

22) проведення оцінки ефективності роботи ветеринарної адміністрації інших держав;

23) проведення перевірки дотримання вимог, установлених щодо потужностей, виробничих процесів і умов зберігання, та інших вимог у державах, з яких імпортуються тварини, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми;

24) установлення обмеження або заборони на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об’єктів державного контролю, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, включені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих держав або карантинних зон у разі підтвердження факту спалаху таких хвороб;

25) видача дозволів на ввезення (пересилання) на територію України харчових продуктів, тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, ведення обліку виданих дозволів;

26) затвердження щорічної програми здійснення вибіркового державного контролю кормів для тварин;

27) затвердження щорічного плану в рамках загальнодержавних програм державного моніторингу наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах;

28) проведення сертифікації ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини на відповідність вимогам щодо належної виробничої практики, практики дистрибуції та лабораторної практики; перевірки ефективності, безпечності та якості ветеринарних препаратів і субстанцій у процесі їх реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування), а також атестації суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво ветеринарних препаратів;

29) організація роботи з проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, їх впливу на здоров’я тварин;

30) участь у розробленні технічних регламентів щодо ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, засобів ветеринарної медицини, засобів догляду за тваринами, інших об’єктів державного контролю з урахуванням належної практики виробництва ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів;

31) участь у розробленні технічних регламентів, що встановлюють окремі показники якості харчових продуктів;

32) координація діяльності спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування;

33) здійснення державного контролю за реєстрацією ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, ведення їх державного реєстру;

34) проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;

35) видача органам страхування висновків щодо причин захворювання вимушено забитих, загиблих або знищених тварин;

36) видача ветеринарних документів (міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок тощо) на корми, товари відповідно до закону;

37) встановлення відсотку вантажів, які підлягають розширеному державному контролю;

38) ведення:

реєстру потужностей, що імпортують в Україну тварин, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми;

реєстру затверджених експортних потужностей з виробництва та/або обігу продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів;

39) здійснення державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, штамами мікроорганізмів, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;

40) організація роботи із здійснення державного контролю за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження;

41) організація проведення в установленому порядку ідентифікації та реєстрації тварин, здійснення оформлення та видачі ідентифікаційних документів;

42) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

43) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві;

44) організація виконання загальнодержавних програм у галузі ветеринарної медицини, в тому числі проведення державного моніторингу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, харчових продуктах тваринного походження і кормах;

45) участь у реалізації науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадженні у виробництво науково-технічних досягнень та передового досвіду з питань ветеринарної медицини;

46) надання адміністративних послуг;

47) здійснення інших повноважень, передбачених законом.

2. Керівник компетентного органу та його заступники є за посадою відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками.

3. Компетентний орган делегує повноваження щодо здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.»;

7) у статті 8:

у назві статті слова «та їх територіальних органів» виключити;

у частині першій слова «та їх територіальних органів» виключити, а слова «Департаменту» та «Департаментом» замінити відповідно словами «компетентному органу» та «компетентним органом»;

у частині другій слова «Департаментом та його територіальними органами» замінити словами «компетентним органом»;

8) у статті 9:

у частині першій слова «державним органам ветеринарної медицини» замінити словами «компетентному органу»;

у частинах другій і третій слова «Департаменту та його територіальним органам» замінити словами «компетентному органу»;

9) назву розділу ІІІ викласти у такій редакції:

«Розділ ІІІ. Державний контроль»;

10) статті 10–12 викласти у такій редакції:

«Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний контроль

1. Державний контроль здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.

2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного контролю та може делегувати повноваження щодо здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

3. Втручання в роботу державних інспекторів ветеринарної медицини та офіційних лікарів ветеринарної медицини під час здійснення державного контролю забороняється.

4. Державний контроль на об’єктах окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з компетентним органом може здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини таких органів.

5. Прикордонні державні інспектори забезпечуються форменим одягом у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету.

6. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення для посадових осіб затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Права та обов’язки державних інспекторів ветеринарної медицини

1. Під час здійснення державного контролю державні інспектори ветеринарної медицини мають право:

1) безперешкодного доступу до потужностей, які використовуються для виробництва, переробки та обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, без попередження під час роботи таких потужностей;

2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, у будь-який час мати безперешкодний доступ на потужності, які здійснюють виробництво або обіг товарів, якщо такі потужності розташовані в межах карантинної зони, для проведення перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та/або товарів та/або здійснення необхідних заходів, які встановлюються під час карантину тварин;

3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану та безпечності товарів, виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони;

4) перевіряти під час транспортування товарів додержання ветеринарно-санітарних заходів та наявність ветеринарних документів, передбачених цим Законом;

5) перевіряти безпечність ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, у тому числі шляхом розширеного державного контролю, щодо їх відповідності вимогам законодавства;

6) проводити відбір зразків товарів та інших об’єктів державного контролю під час здійснення державного контролю;

7) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об’єктів державного контролю;

8) проводити оцінку зразків продуктів тваринного походження та інших об’єктів державного контролю з метою перевірки їх відповідності ветеринарно-санітарним заходам;

9) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;

10) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;

11) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на потужностях, які використовуються для утримання тварин, виробництва та обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, засобів догляду за тваринами;

12) вносити пропозиції щодо видачі, тимчасового припинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;

13) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувалися через карантинні зони, де є спалахи хвороби, що підлягає повідомленню;

14) здійснювати прикордонний стандартний державний контроль за об’єктами державного контролю, що перевозяться транзитом;

15) здійснювати прикордонний стандартний державний контроль, а у разі необхідності — вибірковий або розширений контроль за об’єктами державного контролю, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з митної території України;

16) видавати міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати, ветеринарні свідоцтва на товари, що вивозяться (пересилаються) з митної території України;

17) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини;

18) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі здійснювати відбір зразків об’єктів державного контролю.

2. Головні державні інспектори ветеринарної медицини та їх заступники мають право:

1) видавати розпорядження або приписи про виправлення маркування об’єктів державного контролю;

2) видавати розпорядження, накази та приписи про обов’язкові для виконання ветеринарно-санітарні заходи (включаючи забій, вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення товарів, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення об’єктів, якщо вони є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, або в разі виникнення підозри, що ці об’єкти заражені чи є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі речовини, радіонукліди в кількості, що перевищує максимальні рівні залишків);

3) забороняти ввезення (пересилання) на митну територію України, вивезення (пересилання) з митної території України та інший обіг товарів і засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;

4) видавати розпорядження стосовно вилучення (відкликання) з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;

5) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об’єктів державного контролю у передбачених цим Законом випадках;

6) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;

7) у разі необхідності залучати представників підрозділів ветеринарної міліції до проведення інспекційних перевірок (за згодою) та утворювати комісії з числа експертів з ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної медицини профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі;

8) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до законодавства господарську діяльність юридичних або фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодаством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров’ю людей і тварин;

9) організовувати проведення протиепізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, які провадять професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини;

10) складати протоколи про правопорушення.

3. Під час здійснення державного контролю державні інспектори ветеринарної медицини повинні:

1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законів, а також нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;

2) негайно після виявлення або виникнення підозри про спалах особливо небезпечної хвороби, включеної до списку МЕБ, або іншої хвороби, що підлягає повідомленню, або масового отруєння тварин повідомляти відповідні органи виконавчої влади про необхідність запровадження особливого режиму роботи потужностей та вжиття заходів для боротьби з хворобою тварин;

3) повідомляти органам ліцензування в галузі ветеринарної медицини про порушення ліцензійних умов суб’єктами ліцензування;

4) повідомляти головним державним інспекторам ветеринарної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством;

5) забезпечувати конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законом;

6) пред’являти документи, що засвідчують особу державного інспектора, та інші документи, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Стаття 12. Службові посвідчення

1. Посадовим особам компетентного органу та державних установ ветеринарної медицини видаються службові посвідчення.

2. Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

11) у статті 14:

у частині першій слово «уповноважені» замінити словом «офіційні»;

у частині четвертій слово «уповноважених» замінити словом «офіційних»;

12) у статті 15:

у частині першій слова «відповідними державними органами ветеринарної медицини» замінити словами «компетентним органом»;

у частині другій слова «та уповноважені лікарі ветеринарної медицини» виключити;

13) у статті 16:

у частині другій слова «спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд —» виключити;

у частині п’ятій слова «накладає штраф» замінити словами «складає протокол про адміністративні правопорушення»;

14) у статті 17:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних препаратів; інспектування суб’єктів ліцензування щодо дотримання ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування). Сертифікація належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики не є обов’язковою. Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

у частині третій слова «спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, уповноважених Департаментом» замінити словами «державними інспекторами ветеринарної медицини»;

у частині четвертій слова «, уповноважені Департаментом,» виключити;

у частині п’ятій слова «уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки Департамент та» замінити словами «державні інспектори ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки»;

друге речення частини шостої викласти у такій редакції: «Проведення таких досліджень організовується компетентним органом.»;

частину сьому викласти у такій редакції:

«7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів під час їх державної реєстрації здійснює відповідна державна установа.»;

15) статтю 18 доповнити частиною сьомою такого змісту:

«7. Відомості про результати здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю товарів за місцем надходження вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу «єдиного вікна», і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких товарів.»;

16) статтю 19 викласти у такій редакції:

«Стаття 19. Державний контроль під час мисливського сезону (полювання) та промислового рибальства

1. Відкриття мисливського сезону або промислового рибальства на певній території здійснюється за підтвердженням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини після проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів щодо визначення ветеринарно-санітарного стану мисливських угідь та районів водних промислів.

2. Користувачі мисливських угідь та районів водних промислів беруть участь в організації та здійсненні разом із спеціалістами державних установ ветеринарної медицини протиепізоотичних, діагностичних та інших ветеринарно-санітарних заходів на таких територіях.

3. Користувачі мисливських угідь та районів водних промислів інформують відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про відкриття мисливського сезону та промислового рибальства. У разі виявлення підозрілої (невластивої) поведінки тварин та підозрілих випадків їх загибелі державний інспектор ветеринарної медицини розглядає відповідну інформацію, а у разі необхідності після проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи тварин та/або на основі свого професійного висновку відбирає зразки для проведення відповідних досліджень (випробувань).

4. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо обладнання майданчиків мисливських угідь для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

17) в абзаці першому статті 20 слова «Департамент спільно з іншими органами державного управління» замінити словами «Компетентний орган»;

18) частину першу статті 21 викласти у такій редакції:

«1. Компетентний орган визначає належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.»;

19) частину сьому статті 22 виключити;

20) частину першу статті 23 викласти у такій редакції:

«1. Проведення аналізу ризику для товарів організовується компетентним органом. Оцінка ризику товарів, у тому числі тих, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, проводиться державними установами ветеринарної медицини, визначеними компетентним органом, та надається йому відповідний документ в письмовій формі.

Цей документ повинен містити таку інформацію:»;

21) у статті 24:

частину першу викласти у такій редакції:

«1. Управління ризиками для товарів, у тому числі тих, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, здійснюється для зменшення відповідних ризиків до належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей, який встановлений в Україні.»;

у частині другій після слова «занесення» доповнити словами «або поширення», а слова «від імпортних товарів» замінити словами «від товарів, у тому числі тих, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України (з метою транзиту)».

22) у статті 25:

частину восьму викласти у такій редакції:

«8. Компетентний орган розглядає письмові коментарі щодо надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, отримані від заінтересованих осіб та торгових партнерів за письмовим запитом, обговорює і враховує їх під час розгляду питання про внесення змін до надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, а також призначає посадових осіб, відповідальних за опублікування та надсилання повідомлень до Центру обробки запитів та повідомлень.»;

частину дев’яту виключити;

23) у статті 30:

назву статті після слова «Процедури» доповнити словом «державного»;

у частинах другій і шостій слова «Департамент» та «Департаментом» замінити відповідно словами «Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,» та «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

у частині третій слова «Державна служба ветеринарної медицини України» та «Уповноважені Департаментом спеціалісти державної служби ветеринарної медицини» замінити відповідно словами «Компетентний орган» та «Посадові особи компетентного органу»;

24) у статті 32:

частини третю і четверту викласти у такій редакції:

«3. Право надання адміністративної послуги з видачі ветеринарних документів (міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санітарних паспортів) надається посадовим особам компетентного органу та державних установ ветеринарної медицини, офіційним лікарям ветеринарної медицини.

4. Видача відповідних ветеринарних документів здійснюється без участі державного адміністратора на платній основі. Ветеринарні документи дійсні для пред’явлення до відправлення вантажу протягом п’яти днів і закінчення його транспортування та строків реалізації товарів.»;

частину восьму викласти у такій редакції:

«8. Порядок видачі ветеринарних документів установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

25) у частині першій статті 33 слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

26) частину другу статті 34 доповнити реченням такого змісту: «Порядок реєстрації тваринницьких потужностей визначається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

27) у статті 35:

слова «під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини» замінити словами «під державним контролем державного інспектора ветеринарної медицини»;

доповнити статтю частиною другою такого змісту:

«2. Порядок встановлення та проведення профілактичного карантину визначає центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

28) у пункті 2 статті 36 слова «державних органів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини та інших осіб, уповноважених Департаментом на виконання певних функцій» замінити словами «компетентного органу»;

29) у статті 37:

у пункті 2 слово «уповноважених» замінити словом «офіційних»;

у пункті 3 слова «уповноваженого лікаря ветеринарної медицини або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини» виключити;

у пункті 9 слово «уповноваженим» замінити словом «офіційним»;

пункт 10 викласти у такій редакції:

«10) на вимогу державного інспектора ветеринарної медицини або офіційного лікаря ветеринарної медицини надавати зразки для проведення відповідних досліджень (випробувань) або можливість їх відбору.»;

30) у статті 39:

у частині п’ятій слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

у частині шостій слово «Департамент» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

31) у частині першій статті 42 слово «уповноважені» замінити словом «офіційні»;

32) у статті 43:

частину шосту після слів «карантину» доповнити словами «або карантинних обмежень»;

частину сьому викласти у такій редакції:

«7. Переліки особливо небезпечних хвороб тварин, при яких встановлюється карантин, та особливо небезпечних хвороб тварин, при яких встановлюються карантинні обмеження, затверджуються Кабінетом Міністрів України.»;

33) доповнити Закон статтею 44¹ такого змісту:

«Стаття 44¹. Ветеринарно-санітарні заходи, які застосовуються під час карантинних обмежень під час спалаху особливо небезпечних хвороб тварин

1. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої оголошено, та рівня ризику в інфікованій зоні може прийняти рішення про вжиття таких заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню:

1) проведення термометрії, відокремлення здорових тварин від хворих та здійснення діагностичних досліджень;

2) ізоляція хворих тварин та закриття потужностей, де виявлено спалахи хвороби, що підлягає повідомленню;

3) заборона або обмеження переміщення тварин;

4) заборона переміщення за межі інфікованих потужностей будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супутніх об’єктів та гною;

5) застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом;

6) вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції;

7) здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій зоні;

8) зміна режиму роботи потужностей, що використовуються для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставки (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин, для виробництва та обігу продуктів тваринного походження;

9) заборона або обмеження здійснення злучки тварин, а також збирання, обробки, зберігання та використання сперми для штучного запліднення тварин, запліднених яйцеклітин та ембріонів, що походять з інфікованої зони;

10) вакцинація, клінічні обстеження та лікування тварин;

11) обмеження переміщення осіб, які були в контакті з інфікованими тваринами та тваринами, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, або з іншими товарами чи гноєм від інфікованих тварин;

12) закриття та блокування підходів до інфікованих зон, встановлення на цих підходах знаків, що попереджають про спалахи особливо небезпечної хвороби, включеної до списку МЕБ, та організація відповідного контролю;

13) дезінфекція, дератизація, дезінсекція тваринницьких приміщень, загонів для худоби, дворів, пасовиськ, місць водопою та інших місць, де утримуються інфіковані тварини або тварини, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, а також супутніх об’єктів, які перебували в контакті з такими тваринами;

14) спостереження за тваринами, включаючи відбір зразків крові або патологічного матеріалу для проведення досліджень, та доступ до записів, що велися тваринницькими господарствами в інфікованій зоні та на інших потужностях, за якими ведеться спостереження.

2. На період дії запроваджених карантинних обмежень здійснюються всі або окремі заходи, зазначені у частині першій цієї статті.

3. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може встановити карантинні обмеження та здійснити всі або окремі заходи, зазначені у частині першій цієї статті, але не більш як на 72 години.

4. Вивезення і переміщення тварин та інших товарів із зони карантинних обмежень здійснюється лише за рішенням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини.

5. Юридичні особи, діяльність яких пов’язана з виробництвом, переробкою та обігом товарів або інших продуктів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників хвороб тварин, для яких запроваджено карантинні обмеження, зобов’язані надавати в користування спеціалістам ветеринарної медицини, задіяним у проведенні карантинних заходів, на період карантинних обмежень службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв’язку.»;

34) у статті 45:

у частині першій слово «уповноваженими» замінити словом «офіційними»;

частину третю викласти у такій редакції:

«3. У разі виникнення на території України особливо небезпечних хвороб тварин, що включені до переліку хвороб МЕБ, що можуть перерости в епізоотію, панзоотію чи спричинити значні економічні збитки, Кабінет Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, узгодженою з центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету для організації і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію.»;

35) у статті 47:

у частині першій слова «або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини» виключити;

у частині другій слова «можуть залучатися працівники структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» замінити словами «може залучатися центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту,»;

у частині третій слова «центральний орган виконавчої влади з питань внутрішніх справ» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина,»;

36) частину першу статті 49 викласти у такій редакції:

«1. Майнова шкода (збитки), завдана особам — власникам тварин, які перебувають в карантинній зоні, що запроваджена внаслідок карантину (карантинних обмежень) тварин, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету у порядку і розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.»;

37) статті 50 і 51 викласти у такій редакції:

«Стаття 50. Експлуатаційний дозвіл

1. Експлуатаційний дозвіл зобов’язані отримувати оператори потужностей, що провадять діяльність, пов’язану з:

1) переробкою продуктів тваринного походження;

2) виробництвом, змішуванням та приготуванням кормових добавок, преміксів і кормів.

Будь-яка особа, яка здійснює виробництво, змішування або приготування кормів і використовує м’ясо-кісткове борошно та інші продукти від жуйних тварин, що можуть спричинити захворювання тварин на губчастоподібну енцефалопатію або іншу її форму, що передається, повинна мати окрему потужність та окремий експлуатаційний дозвіл на виробництво кормів із вмістом таких матеріалів з метою запобігання перехресному зараженню кормів, призначених для жуйних тварин, і зазначених продуктів жуйних тварин та мінімізації ризику в разі ненавмисного включення цих продуктів до складу кормів для жуйних тварин.

2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл на кожну окрему потужність до початку її експлуатації.

3. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужність вже діє та на неї відсутній експлуатаційний дозвіл, особа, зазначена у частині першій цієї статті, має отримати експлуатаційний дозвіл на таку потужність в порядку, встановленому цим Законом.

4. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом.

5. За видачу експлуатаційного дозволу справляється плата, що зараховується до державного бюджету.

6. Видача або поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється компетентним органом після пред’явлення документа про внесення плати за його видачу або поновлення.

7. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.

8. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву та перелік харчових продуктів, що планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати.

9. Документи, зазначені у цій статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, засвідчуються підписом особи, зазначеної у частині першій цієї статті, або уповноваженої нею особи.

11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності вимогам цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.

13. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.

14. Відомості про операторів та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл, заносяться до реєстру, який ведеться компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

15. Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюються реєстраційні номери.

16. Компетентний орган веде реєстр потужностей в електронному вигляді і оприлюднює його на офіційному веб-сайті, а також забезпечує відкритість та безоплатний доступ до реєстру.

17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:

1) відсутність будь-якого з документів, передбачених цією статтею;

2) недостовірність відомостей, зазначених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;

3) невідповідність заявлених потужностей вимогам цього Закону.

19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу особі, зазначеній у частині першій цієї статті, має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) таке рішення з посиланням на конкретні положення цього Закону.

22. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дубліката здійснюються з підстав, в порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

Стаття 51. Тимчасове припинення та поновлення дії експлуатаційного дозволу

1. Якщо оператор потужності не виконує у погоджений з ним строк вимоги розпорядження або іншого розпорядчого документа про тимчасове припинення функціонування потужності або частини потужності та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, головний державний інспектор виносить постанову про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу.

2. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це заноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється компетентним органом на офіційному веб-сайті.

3. Оператор потужності, дію експлуатаційного дозволу на яку тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво продуктів тваринного походження, виробництво, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів на такій потужності.

4. Оператор потужності, дію експлуатаційного дозволу на яку тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

5. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, що встановлені статтею 50 цього Закону.

38) статтю 52 виключити;

39) статтю 53 викласти у такій редакції:

«Стаття 53. Реєстрація потужностей, що використовують продукти тваринного походження

1. Оператор потужності, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогам статті 50 цього Закону, подає повідомлення за встановленою формою до компетентного органу за місцезнаходженням потужності не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку її роботи.

2. У повідомленні зазначаються найменування оператора потужності, місцезнаходження потужності та вид діяльності, керівництво оператора потужності та їх контактні дані.

3. Оператор потужності, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення за встановленою формою до компетентного органу, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною першою цієї статті, не пізніше ніж за 10 календарних днів.

4. Форма повідомлення встановлюється компетентним органом.

5. Компетентний орган веде реєстр потужностей, що використовують продукти тваринного походження.»;

40) у частині другій статті 54 слова «державними органами ветеринарної медицини» замінити словами «компетентним органом»;

41) у статті 57 слово «Департамент» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини» у відповідному відмінку;

42) у назві розділуIX слова «Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини, » виключити;

43) у статті 60:

у частині першій слова «Української академії аграрних наук України, Міністерства аграрної політики України» замінити словами «Національної академії аграрних наук України, центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

у частині другій слова «науково-методична рада Департаменту» виключити;

44) статтю 61 виключити;

45) у статті 62:

частину першу викласти у такій редакції:

«1. Лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану харчових продуктів, продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також державний контроль за показниками якості та безпечності здійснюють державні та уповноважені лабораторії відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини. Дослідження (випробування) проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або державних організацій.»;

частини другу, третю, сьому і десяту виключити;

частину шосту викласти у такій редакції:

«6. Компетентний орган проводить державний контроль/аудит діяльності державних та уповноважених лабораторій щодо лабораторної діагностики та/або ідентифікації хвороб тварин, державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження та кормів в Україні. Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі — Інститут з лабораторної діагностики) забезпечує методичну підтримку державних та уповноважених лабораторій. Компетентний орган визначає референс-лабораторії за напрямами досліджень.»;

частини восьму і дев’яту викласти у такій редакції:

«8. У разі виникнення спорів щодо висновків лабораторних досліджень (випробувань) заінтересована сторона може звернутися до референс-лабораторії для проведення арбітражного дослідження. Порядок проведення арбітражних досліджень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.

9. Інститут з лабораторної діагностики та державні лабораторії ветеринарної медицини, у тому числі державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (агропродовольчих ринках), діють на підставі типових положень, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, та у разі потреби можуть бути юридичними особами.»;

46) у статті 63:

у частині третій слова «Департамент, до одного з уповноважених Департаментом державних науково-дослідних контрольних інститутів» замінити словами «до державної установи, що здійснює державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок та кормів (далі — установа з питань реєстрації)»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Установа з питань реєстрації проводить оцінку (експертизу) поданих документів, організовує проведення необхідних досліджень, вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, та у строк, що не перевищує 210 днів від дати отримання заяви, повного комплекту документів та проведення відповідної оплати, приймає рішення про державну реєстрацію ветеринарного препарату та видає реєстраційне посвідчення або рішення про відмову в реєстрації, про що інформує заявника.»;

частини п’яту і шосту виключити;

пункт 3 частини сьомої викласти у такій редакції:

«3) період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності харчових продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, яких лікували таким препаратом, або є недостатньо обґрунтованим;»;

перше і друге речення частини дев’ятої виключити;

перше речення частини десятої викласти у такій редакції:

«10. Інформація про реєстрацію ветеринарного препарату надається компетентному органу з метою внесення її до реєстру ветеринарних препаратів. Реєстр веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.»;

у частині дванадцятій слова «Департаменту або до визначених ним установ у формі та порядку, встановлених Департаментом» замінити словами «компетентного органу та установи з питань реєстрації у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

47) у статті 64:

у частині другій слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Державна реєстрація ветеринарних препаратів за спрощеною процедурою здійснюється установою з питань реєстрації протягом 90 днів після отримання повного комплекту реєстраційних документів та проведення відповідної оплати.»;

частину п’яту виключити;

48) у статті 65:

частину третю викласти у такі редакції:

«3. Якщо ветеринарний препарат виявиться небезпечним, додатково до положення щодо скасування реєстрації установа з питань реєстрації надає компетентному органу пропозиції про заборону обігу такого препарату та вилучення (відкликання) його з обігу.»;

у частині четвертій слово «Департамент» замінити словами «Кабінет Міністрів України»;

49) у статті 66:

у частині третій слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

у частині п’ятій слова «Департаментом для використання на підставі результатів експертизи, проведеної уповноваженими державними установами ветеринарної медицини з метою перевірки їх якості та безпечності» замінити словами «установою з питань реєстрації для використання на підставі результатів оцінки (експертизи) щодо їх якості та безпечності»;

50) у статті 68:

у частині першій слова «Департаменту або уповноваженого ним органу» замінити словами «компетентного органу»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Матеріали, зазначені в частині третій цієї статті, повинні періодично подаватися до компетентного органу, а також негайно надаватися державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

51) у статті 69:

у частині п’ятій слова «і його копію, яка повинна» замінити словами «який повинен»;

52) у статті 70:

пункт 4 частини другої виключити;

у частині третій слово «Департамент» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

53) у частині першій статті 71 слова «або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини» виключити;

54) у частині другій статті 73 слово «Департаментом, з дотриманням вимог законодавства» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

55) текст статті 75 викласти у такій редакції:

«Нові засоби ветеринарної медицини до їх введення в обіг в Україні повинні подаватися до компетентного органу для проведення обов’язкової експертизи їх здатності досягати ефекту, для створення якого такі засоби призначаються.»;

56) у статті 76:

у частині третій слова «, перелік яких визначає Департамент, до уповноваженого ним Державного науково-дослідного контрольного інституту» замінити словами «до установи з питань реєстрації»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«4. Установа з питань реєстрації проводить оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, та в строк, що не перевищує 90 днів з дня отримання заяви, повного комплекту документів та відповідної оплати, приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів та видає реєстраційне посвідчення або рішення про відмову в їх реєстрації, про що інформує заявника.»;

частину п’яту виключити;

у частині шостій слова «Департамент приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів або відмову в їх реєстрації» виключити;

частину сьому викласти у такій редакції:

«7. Інформація про реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів надається компетентному органу з метою внесення її до реєстру. Реєстр веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.»;

у частині дев’ятій слово «Департамент» замінити словами «Установа з питань реєстрації»;

у пункті 5 частини одинадцятої слова «, виданого Департаментом» виключити;

частину тринадцяту викласти у такій редакції:

«13. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів затверджує Кабінет Міністрів України.»;

57) у статті 77:

у частинах першій і другій слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

у частині четвертій речення «Департамент уповноважує відповідні державні установи ветеринарної медицини на проведення такого контролю.» виключити;

58) частину третю статті 78 виключити;

59) статтю 80 викласти у такій редакції:

«Стаття 80. Використання харчових відходів для годівлі тварин

1. З метою запобігання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормів з інфікованих матеріалів тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин відходи харчових продуктів, які перевозилися транспортними засобами, що брали участь у міжнародних перевезеннях.

2. Використання харчових відходів з потужностей сфери громадського харчування та/або тих, що здійснюють обіг харчових продуктів, для годівлі продуктивних тварин заборонено.

3. Використання відходів, зазначених у частині другій цієї статті, можливе тільки для годівлі непродуктивних тварин, за умови попередньої термічної обробки таких відходів. Особи, які використовують харчові відходи для годівлі непродуктивних тварин, повинні протягом трьох років вести записи про походження харчових відходів та надавати їх державному інспектору ветеринарної медицини на його запит.

4. Харчові відходи повинні транспортуватися у контейнерах і такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування і після використання миються та дезінфікуються.

5. Порядок збирання харчових відходів, їх термічної обробки, тип і засоби транспортування, а також порядок очистки та дезінфекції транспортних засобів і контейнерів, ведення записів визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, та контролюються компетентним органом.»;

60) у частині другій статті 81 слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,»;

61) у частині п’ятій статті 82 слова «відповідним службам Міністерства охорони здоров’я України» замінити словами «центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

62) у статті 83:

частину четверту доповнити абзацом такого змісту:

«Строк дії дозволу становить один рік.»;

у частині шостій слова «за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності» виключити;

63) частину другу статті 84 викласти у такій редакції:

«2. Порядок такого повідомлення визначається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

64) у частині третій статті 85 слово «неїстівними» виключити;

65) у частині другій статті 88 слово «неїстівні» виключити;

66) у частині другій статті 92 слова « Департаментом» та «державною службою ветеринарної медицини» замінити відповідно словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини,» та «компетентним органом»;

67) статтю 99 викласти у такій редакції:

«Стаття 99. Фінансування здійснення державного контролю, надання адміністративних та платних послуг

1. Державний контроль здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

2. Адміністративними послугами у сфері ветеринарної медицини є:

1) видача експлуатаційного дозволу;

2) видача ветеринарних документів, передбачених цим Законом;

3) видача реєстраційного посвідчення.

Розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.

3. Оплата послуг, які надаються установами, що належать до сфери управління компетентного органу, здійснюється за рахунок операторів потужностей під час:

2) проведення лабораторних досліджень (випробувань) хвороб тварин, продуктів тваринного походження, кормів, ґрунту, води для тварин;

3) здійснення протиепізоотичних заходів, у тому числі профілактичних, діагностичних, з ліквідації хвороб тварин та їх лікування (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону);

4) проведення передзабійного клінічного огляду тварин та державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законодавством;

5) проведення оцінки результатів здійснення операторами потужностей заходів для усунення виявлених порушень законодавства.

4. Перелік платних послуг, які надаються операторам потужностей установами, що належать до сфери управління компетентного органу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Оплата експертизи та випробування з метою державної реєстрації ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів здійснюється за рахунок коштів оператора потужностей (заявника) згідно з прейскурантом, затвердженим відповідно до законодавства.

6. Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за проведення обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів здійснюється згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом.

7. Розмір плати за послуги з ветеринарної медицини, які надаються установами, що належать до сфери управління компетентного органу, затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.»;

68) у частині третій статті 100 слова «професійну громадську організацію, уповноважену Департаментом» виключити;

69) у частині сьомій статті 101 слово «Департамент» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

70) у статті 102:

у пункті 1 частини третьої слово «Департаментом» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

у частині дев’ятій слова «Спеціалісти державної служби ветеринарної медицини» замінити словами «Посадові особи компетентного органу»;

у частині десятій слово «Департаменту» замінити словами «центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини»;

71) друге речення частини другої статті 103 виключити;

72) у статті 105:

назву статті викласти у такій редакції:

«Стаття 105. Особи, уповноважені складати протоколи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини»;

частину першу виключити;

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Складати протоколи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини мають право державні інспектори ветеринарної медицини компетентного органу, посадові особи підрозділів ветеринарної міліції.»;

у частині третій слова «спеціалістів державної служби ветеринарної медицини» замінити словами «компетентного органу»;

73) у статті 106 слова «оформляються відповідними постановами» замінити словами «оформляються відповідно до закону»;

74) підпункт 2 пункту 1 розділу XVII «Прикінцеві положення» викласти у такій редакції:

«2) частини третьої статті 66 та частини першої статті 77, які набирають чинності з 1 січня 2020 року;»;

75) у тексті Закону:

слова «Департамент», «Департамент та його територіальні органи», «державний орган ветеринарної медицини», «відповідний державний орган ветеринарної медицини» в усіх відмінках замінити словами «компетентний орган» у відповідному відмінку;

слова «державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд» в усіх відмінках замінити словами «державний контроль» у відповідному відмінку;

слова «ввезення на територію України», «вивезення з території України» в усіх відмінках замінити словами «ввезення (пересилання) на митну територію України», «вивезенні (пересилання) з митної території України» у відповідному відмінку;

слова «державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини» в усіх відмінках і числах замінити словами «прикордонний державний інспектор» у відповідному відмінку і числі;

слова «об’єкт державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду» в усіх відмінках і числах замінити словами «об’єкт державного контролю» у відповідному відмінку і числі;

слова «та їх територіальних органів», «(об’єктів)», «неїстівних», «та нагляд», «або нагляд» в усіх відмінках виключити.

13. Статтю 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 44, ст. 281; 1998 р., № 10, ст. 37) викласти у такій редакції:

«Стаття 4. Контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукції

Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає радіологічному, а в разі ввезення об’єктів державного контролю — товарів першої — п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої — шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) — державному контролю, що здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. Ввезення в Україну харчових продуктів та супутніх матеріалів здійснюється в порядку, визначеному законом.».

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

1) абзаців дев’ятого, десятого, двадцять першого, двадцять другого, двадцять п’ятого, двадцять шостого підпункту 6, підпунктів 7 і 10 пункту 1, підпункту 1 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через один рік з дня його опублікування;

2) абзацу двадцятого підпункту 30 пункту 5 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2015 року;

3) підпункту 32 пункту 5 розділу І цього Закону, який набирає чинності через два роки з дня його опублікування;

4) абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого, двадцять третього, двадцять четвертого підпункту 6 пункту 1, абзаців дев’ятнадцятого та двадцять другого, тридцять восьмого — п’ятдесят третього підпункту 22, підпункту 23, підпункту 24, абзаців сорок дев’ятого, сімдесят другого — дев’яносто восьмого підпункту 30 пункту 5 розділу І цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня його опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти до приведення законодавства у відповідність із цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів, які відповідають вимогам, що діяли до набрання чинності цим Законом, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів можуть перебувати в обігу на ринку України до закінчення строку їх придатності.

4. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, оператори ринку повинні отримати експлуатаційний дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом. Експлуатаційний дозвіл, що діє на момент набрання чинності цим Законом, продовжує свою дію після набрання чинності цим Законом та не потребує заміни.

5. Положення частини п’ятої статті 4, частин другої та четвертої статті 5, частини першої статті 13, частини другої статті 14, абзацу другого частини третьої статті 15, частини першої статті 16, частини четвертої статті 17 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; із змінами, внесеними законами України від 2 жовтня 2012 року № 5404–VІ і від 20 червня 2013 року № 353–VІІ) під час здійснення заходів державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів не застосовуються.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства	Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.	Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.	Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
	Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частинами першою, третьою та п’ятою статті 166²² цього Кодексу може бути накладено протягом одного року з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.	У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Стаття 42¹. Виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентраціїВиробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива та інші хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб – від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.	Виключити.
Стаття 42². Заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукціїЗаготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України –тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від восьми до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.	Стаття 42². Заготівля, переробка або збут радіоактивно забрудненої продукції (крім харчових продуктів)Заготівля, переробка з метою збуту або збут продукції (крім харчових продуктів), радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються, за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України –тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від восьми до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.
Стаття 42³. Виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами та іншими біологічними агентами понад гранично допустимі рівніВиробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізмами, іншими біологічними агентами, біологічно активними речовинами та продуктами біотехнологій понад гранично допустимі рівні, -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої і на посадових осіб – від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.	Виключити.
Стаття 96. Недодержання будівельних норм, державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва Порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів чи споруд –	Стаття 96. Недодержання будівельних норм, національних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва Порушення вимог законодавства, будівельних норм, національних стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів чи споруд –
Стаття 107. Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимогПорушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України «Про ветеринарну медицину», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями, -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від дев’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 107. Порушення правил щодо карантину тварин, рішень щодо боротьби з епізоотіями та ветеринарно-санітарних вимогПорушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог, передбачених Законом України «Про ветеринарну медицину», іншими актами законодавства (крім порушень у сфері безпечності харчових продуктів), а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з епізоотіями, –тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, посадових осіб, фізичних осіб – підприємців – від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 152. Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів –	Стаття 152. Порушення національних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів Порушення національних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів –
	Стаття 166²¹. Порушення вимог законодавства щодо отримання документів дозвільного характеру, обов’язкового повідомлення або реєстрації у сфері безпечності харчових продуктівВикористання потужностей з виробництва харчових продуктів без відповідного повідомлення, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, —тягне за собою накладення штрафу на громадян — у розмірі від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — у розмірі від ста п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Використання незареєстрованих допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена законом, —тягне за собою накладення штрафу на громадян — у розмірі від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — у розмірі від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена законом, —тягнуть за собою накладення штрафу на громадян — у розмірі від ста тридцяти п’яти до ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — у розмірі від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, —тягне за собою накладення штрафу на громадян — у розмірі від сорока п’яти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — у розмірі від дев’яноста до ста тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Примітка. Терміни «введенням в обіг» та «обіг», зазначені у цьому Кодексі, вживаються у значенні, наведеному у Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».
	Стаття 166²². Порушення вимог щодо безпечності харчових продуктівВведення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів, —тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти трьох до тридцяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від тридцяти восьми до п’ятдесяти трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Порушення вимог щодо забезпечення простежуваності —тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб — від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Обіг непридатних харчових продуктів, а також харчових продуктів, дата «вжити до» або строк придатності яких минули, —тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів, —тягне за собою накладення штрафу на громадян від сорока п’яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини,—тягне за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від сімдесяти п’яти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, —тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб — від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчових продуктів, які є небезпечними, —тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста тридцяти п’яти до ста шістдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від двохсот десяти до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Порушення параметрів безпечності стосовно об’єктів санітарних заходів, –тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від сорока до п’ятдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 167. Введення в обіг або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартівВведення в обіг (випуск на ринок України, в тому числі з ремонту) або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо безпечності, якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 167. Введення в обіг або реалізація продукції, яка не відповідає вимогам стандартівВведення в обіг (випуск на ринок України, в тому числі з ремонту) або реалізація продукції (крім харчових продуктів), яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо безпечності, якості, комплектності та упаковки (за винятком випадків, передбачених законодавством України), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 169. Передача замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартівПередача замовнику або у виробництво конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та її безпеки, -тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб від трьох до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 169. Передача замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартівПередача замовнику або у виробництво конструкторської, технологічної та проектної документації, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та її безпеки (крім харчових продуктів), –тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб від трьох до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 170. Недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукціїНедодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні і використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції, -тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Виключити.
Стаття 170¹. Введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідностіВведення виробником чи постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної), яка підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи складеної відповідно до вимог технічного регламенту з підтвердження відповідності декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності -тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, від трьох до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 170¹. Введення в обіг продукції, щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідностіВведення в обіг продукції (крім харчових продуктів), яка підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності чи складеної відповідно до вимог технічного регламенту з підтвердження відповідності декларації про відповідність, а також неправомірне застосування національного знака відповідності -тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-власників підприємств чи уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, від трьох до вісімдесяти восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 188-2. Ухилення від виконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів	Стаття 188²². Невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділів ветеринарної міліції, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування
Невиконання посадовими особами, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про проведення перевірки діяльності по продажу товарів, виконанню робіт, наданню послуг громадянам-споживачам або про надання необхідних для цього матеріалів -тягне за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ухилення посадових осіб і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, від своєчасного виконання приписів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів -тягне за собою накладення штрафу від одного до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділів ветеринарної міліції, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та/або щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки, а так само приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами зазначених осіб, відмова у їх допуску до здійснення державного нагляду (контролю) з підстав, не передбачених законом, —тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Стаття 207¹. Порушення законодавства щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльностіПорушення встановленого законом порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме:порушення встановлених законом строків здійснення заходів державного нагляду (контролю);здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) частіше, ніж це встановлено Кабінетом Міністрів України;здійснення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, установлених законом;здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) без своєчасного письмового повідомлення або з порушенням строків подання такого повідомлення, якщо обов’язковість та/або строк подання такого повідомлення встановлені законом;здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) без отримання погодження відповідного центрального органу виконавчої влади, якщо обов’язковість отримання такого погодження встановлено законом;здійснення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності переліку питань, щодо яких здійснюється державний нагляд (контроль), або з питань, які відсутні в такому переліку;
	порушення встановленого законодавством порядку відбору зразків продукції та/або порядку відшкодування витрат, пов’язаних з таким відбором;проведення перевірки дотримання вимог законодавства, нагляд (контроль) за дотриманням якого не належить до компетенції органу державного нагляду (контролю);вимагання надання документів, інформації, зразків продукції, що не стосуються предмета заходу державного нагляду (контролю) та/або не належить до компетенції органу державного нагляду (контролю);ненадання або надання з порушенням встановленого законом строку акта, складеного за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю), —тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб органу державного нагляду (контролю) від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.Ті самі діяння, вчинені посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, —тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 – 41-3, 42-1 – 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85-1, 88 – 88-2, 90, 91, 92-1, частинами третьою – п’ятою статті 96-1, статтями 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 – 162-3, 163-1 – 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, 164, 164-3, 164-5 – 164-16, 166-1 – 166-4, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166-6, 166-8 – 166-12, 166-14 – 166-18, 171-2, 172-2 – 172-9, 173 – 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 – 185-11, 186-5 – 186-7, 187, 188, 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 – 195-6, статтями 204-1, 206-1, 212-2 – 212-20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.	Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 – 41-3, 42-2, 42-1 – 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, частинами другою, четвертою та п’ятою статті 85, статтями 85-1, 88 – 88-2, 90, 91, 92-1, частинами третьою – п’ятою статті 96-1, статтями 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 – 162-3, 163-1 – 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, 164, 164-3, 164-5 – 164-16, 166-1 – 166-4, частинами першою, другою, дев’ятою та десятою статті 166-6, 166-8 – 166-12, 166-14 – 166-18, 166-21, 166-22, 171-2, 172-2 – 172-9, 173 – 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 – 185-11, 186-5 – 186-7, 187, 188, 188-1, 188-13, 188-14, 188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39, 188-40, 188-41, частиною першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 – 195-6, статтями 204-1, 206-1, 207-1, 212-2 – 212-20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Стаття 236. Органи державної санітарно-епідеміологічної службиОргани державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 41, статтями 78, 80 – 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.	Стаття 236. Органи державної санітарно-епідеміологічної службиОргани державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 41, статтями 78, 80 – 83, 90-1, 95, 167, 168-1 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.
Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об’єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з’єднань, частин та підрозділів і їх заступники;2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби – щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 – 83, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм).	Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об’єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з’єднань, частин та підрозділів і їх заступники;2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби – щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 – 83, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм).
Стаття 238. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарна міліція Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, Міністерство внутрішніх справ України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, Міністерства внутрішніх справ України розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення: Головний державний інспектор ветеринарної медицини України та його заступники, головний державний інспектор ветеринарної міліції Міністерства внутрішніх справ України – штраф на громадян до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;	Виключити.
головні державні інспектори ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на державному кордоні та транспорті та їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, інспектори ветеринарної міліції Міністерства внутрішніх справ України, головні державні інспектори ветеринарної міліції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя – штраф на громадян до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – до дев’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; головні державні інспектори ветеринарної медицини міст, районів та їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на державному кордоні та транспорті, державні інспектори ветеринарної медицини на державному кордоні та транспорті, державні інспектори ветеринарної міліції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя – штраф на громадян до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
державні інспектори ветеринарної медицини міст, районів, районів у містах, завідуючі лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, інспектори ветеринарної міліції міст і районів – штраф на громадян до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – до сімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Державними інспекторами ветеринарної медицини міст, районів, районів у містах, завідуючими лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, інспекторами ветеринарної міліції міст і районів штраф може стягуватися на місці з громадян у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з посадових осіб – у розмірі дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 244-4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155-2 частина друга статті 156, статті 156-1, 156-2, 156-3, 167 – стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-1 (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-2, стаття 170 – стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 170-1 – щодо правопорушень під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, стаття 172 – стосовно порушень на підприємствах (в організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, стаття 188-2).	Стаття 244-4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155-2 частина друга статті 156, статті 156-1, 156-2, 156-3, 167 – стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-1 (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168-2, стаття 170-1 – щодо правопорушень під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, стаття 172 – стосовно порушень на підприємствах (в організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, стаття 188-2).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу; керівник органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у справах захисту прав споживачів та його заступники.	Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу; керівник органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у справах захисту прав споживачів та його заступники.
Стаття 244-7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (стаття 167 – за винятком правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; статті 169, 170 – за винятком правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; стаття 170-1 – за винятком правопорушень під час випуску, реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг громадянам-споживачам, статті 171, 171-1, 172, 172-1, 188-9).	Стаття 244-7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (стаття 167 – за винятком правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; статті 169; стаття 170-1 – за винятком правопорушень під час випуску, реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг громадянам-споживачам, статті 171, 171-1, 172, 172-1, 188-9).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації Автономної Республіки Крим, області, міста та їх заступники.	Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації, метрології та сертифікації; директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації Автономної Республіки Крим, області, міста та їх заступники.
Стаття 244-8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 44-2), з порушенням встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 45-1), з продажем лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (стаття 42-4), з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов під час виробництва, зберігання, транспортування, реалізації чи використання лікарських засобів (статті 167-170), а також з невиконанням законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів (стаття 188-10).	Стаття 244-8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (стаття 44-2), з порушенням встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (стаття 45-1), з продажем лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (стаття 42-4), з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов під час виробництва, реалізації лікарських засобів (статті 167-170), а також з невиконанням законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів (стаття 188-10).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів та його заступники, головні державні інспектори з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та їх заступники, державні інспектори з контролю якості лікарських засобів.	Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів та його заступники, головні державні інспектори з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та їх заступники, державні інспектори з контролю якості лікарських засобів.
Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушенняУ справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:1) уповноважені на те посадові особи:…органів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-1 – 42-3, 188-22);…	Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушенняУ справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:1) уповноважені на те посадові особи:…органів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-2);…

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, уповноважених підрозділів ветеринарної міліції (статті 42-1 – 42-3, 107, 188-22);…	центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, підрозділів ветеринарної міліції (статті 107, 166²¹, 166²², 188²² – крім порушень, що стосуються сфери громадського харчування);…
	центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування (статті 166²¹, 166²², 188²² – у частині, що стосується порушень у сфері громадського харчування);
Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушеньВійськовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних правопорушень, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.	Стаття 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушеньВійськовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів внутрішніх справ і Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних правопорушень, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Стаття 42. Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і нормПорушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм -тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 42. Порушення санітарних нормПорушення санітарних норм –тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 231. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об’єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра, а також невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частини друга (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і третя статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 188-4). Від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: 1) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм) і третьою статті 41, статтею 93:…	Стаття 231. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядає справи: про порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, щодо безпечного ведення робіт, зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об’єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про порушення законодавства про надра, а також невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (частини друга (крім порушень санітарних норм) і третя статті 41, статті 47, 57, 58, 93, 94, 188-4). Від імені органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: 1) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою (крім порушень санітарних норм) і третьою статті 41, статтею 93:…
Стаття 236. Органи державної санітарно-епідеміологічної служби Органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 41, статтями 78, 80 – 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.	Стаття 236. Органи державної санітарно-епідеміологічної служби Органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням державних санітарних норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 41, статтями 78, 80 – 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.
Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об’єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з’єднань, частин та підрозділів і їх заступники;2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби – щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 – 83, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм).	Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об’єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з’єднань, частин та підрозділів і їх заступники;2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби – щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 – 83, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм).
Стаття 242-1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсівЦентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 – 50, 52 – 53-1, 53-3 – 54, 59 – 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78-1 – 79, статтями 80-83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91-1 – 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.	Стаття 242-1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсівЦентральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 – 50, 52 – 53-1, 53-3 – 54, 59 – 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1 – 79, статтями 80-83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 – 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.
Стаття 259. Доставлення порушникаЗ метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в міліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку працівником міліції, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю – до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.	Стаття 259. Доставлення порушникаЗ метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника може бути доставлено в міліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського пункту з охорони громадського порядку працівником міліції, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю – до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.При вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в міліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.
2. Кримінальний кодекс України
Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції, тобто такої продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, –караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Під введенням в обіг (випуском на ринок України) небезпечної продукції, вчиненим у великих розмірах, слід вважати введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції (крім харчових продуктів) Умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції (крім харчових продуктів), тобто такої продукції, що не відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, –караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Примітка. Під введенням в обіг (випуском на ринок України) небезпечної продукції, вчиненим у великих розмірах, слід вважати введення в обіг продукції, загальна вартість якої перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
	Стаття 325¹. Обіг небезпечних харчових продуктів1. Обіг небезпечних харчових продуктів, вживання яких заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, —карається штрафом від двохсот двадцяти п’яти до трьохсот сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року.2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо ними заподіяно середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, —караються виправними роботами на строк від одного року до двох років або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.Примітка. Термін “обіг харчових продуктів”, зазначений у статтях 325¹ і 327 цього Кодексу, вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.
Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції 1. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяли шкоду здоров’ю потерпілого, – караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.	Стаття 327. Обіг радіоактивно забруднених харчових продуктів чи іншої продукції1. Обіг радіоактивно забруднених понад допустимі рівні харчових продуктів чи іншої продукції з метою їх збуту, якщо це заподіяло легке тілесне ушкодження потерпілому, —карається штрафом від двохсот двадцяти п’яти до трьохсот сімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року.2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо ними заподіяно середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, —караються виправними роботами на строк від одного року до двох років або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Господарський Кодекс України
Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання3. До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб’єктів у встановленому законом порядку.	Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання3. Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.
Стаття 246. Обмеження та зупинення діяльності суб’єкта господарювання4. Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, приймати обов’язкові рішення про припинення суб’єктом господарювання виробництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.	Виключити.
	У тексті кодексу слова «державний стандарт» у всіх відмінках замінити словами «національний стандарт» у відповідному відмінку.
4. Митний кодекс України
Стаття 4. Визначення основних термінів і понять62) умовне звільнення від оподаткування митними платежами – звільнення від сплати нарахованого податкового зобов’язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму;	Стаття 4. Визначення основних термінів і понять62) умовне звільнення від оподаткування митними платежами – звільнення від сплати нарахованого податкового зобов’язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму;62¹) упаковка виробника – промислове пакування з відповідним маркуванням, що здійснене товаровиробником;
Стаття 235. Заборони та обмеження щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях6) товарів, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються (пересилаються) на адресу громадян, крім продуктів харчування загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника.	Стаття 235. Заборони та обмеження щодо переміщення (пересилання) окремих видів товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях6) товарів, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД, які переміщуються (пересилаються) на адресу громадян, крім харчових продуктів загальною вагою не більше 10 кілограмів в упаковці виробника.
Стаття 378. Обмеження щодо ввезення громадянами товарів на митну територію України1. Пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.	Стаття 378. Обмеження щодо ввезення громадянами товарів на митну територію України1. Пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами в будь-яких обсягах не дозволяється.
3. Не підлягають переміщенню на митну територію України в несупроводжуваному багажі продукти харчування без упаковки виробника.	3. Не підлягають переміщенню на митну територію України громадянами харчові продукти тваринного походження без упаковки виробника, що ввозяться в ручній поклажі чи супроводжуваному багажі, а також будь-які харчові продукти без упаковки виробника, що ввозяться в несупроводжуваному багажі.
5. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»
Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.	Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.
Стаття 1. Терміни та їх визначення У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:	Стаття 1. Терміни та їх визначенняУ цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
агропродовольчий ринок – спеціально оснащене та відведене місце, що використовується для надання послуг зі створення належних умов для продажу сільськогосподарської продукції, що визначена цим Законом;	1) агропродовольчий ринок — суб’єкт господарювання, що створює належні умови для реалізації (оптової реалізації) сільськогосподарської продукції, в тому числі харчових продуктів, на спеціально оснащених та відведених місцях відповідно до Закону;
акредитована лабораторія – лабораторія, що акредитована згідно з відповідним законодавством України або міжнародними процедурами акредитації;	2) акредитована лабораторія — лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національною агенцією з акредитації України та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC — Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандарту ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;
аналіз ризику – процес, що складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінка ризику, управління (керування) ризиком та повідомлення про ризик;	3) аналіз ризику — процес, що складається із трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик;
арбітражне дослідження – лабораторні дослідження, що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження;	4) арбітражне дослідження — лабораторні дослідження (випробування), що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);
ароматизатори – ароматичні речовини, ароматичні препарати, технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші;	5) ароматизатори — продукти, за винятком тих, що мають виключно солодкий, кислий чи солоний смак, які не вживаються окремо та додаються до харчових продуктів з метою надання їм аромату та/або смаку, або модифікації аромату та/або смаку і можуть містити харчові продукти та/або ароматизатори, та/або харчові добавки. До ароматизаторів належать ароматичні речовини, ароматичні препарати, термічно оброблені ароматизатори, ароматизатори коптильні, попередники аромату, а також інші ароматизатори та їх суміші, що не підпадають під зазначені категорії;
ароматична речовина – певна хімічна речовина, що надає аромат (ароматизує):шляхом здійснення відповідних фізичних процесів (у тому числі дистиляції та екстрагування розчинника) або за допомогою ензиматичних чи мікробіологічних процесів у матеріалах рослинного чи тваринного походження, які беруться в сирому вигляді або після переробки в цілях споживання людиною із застосуванням традиційних способів приготування харчових продуктів (у тому числі обезводнення, висушування та ферментації); шляхом хімічного синтезу або виділення хімічними способами, причому цей ароматизатор за хімічними властивостями є ідентичним природній субстанції, що міститься в цій речовині рослинного чи тваринного походження, як зазначено в абзаці дев’ятому цієї статті; шляхом хімічного синтезу, але цей ароматизатор за хімічними властивостями не є ідентичним природній субстанції, що міститься в цій речовині рослинного чи тваринного походження, як зазначено в абзаці дев’ятому цієї статті;	6) ароматична речовина — речовина із визначеною структурною формулою молекули;
ароматичний препарат – продукт, який не є ароматичною речовиною, концентрований чи неконцентрований, який має ароматичні властивості та який отримують шляхом здійснення відповідних фізичних процесів (у тому числі дистиляції та екстрагування розчинника) або за допомогою ензиматичних чи мікробіологічних процесів з матеріалів рослинного чи тваринного походження, які беруться в сирому вигляді або після переробки в цілях споживання людиною із застосуванням традиційних способів приготування харчових продуктів (у тому числі обезводнення, висушування та ферментації);	7) ароматичний препарат (ароматизувальний екстракт) — інший ніж ароматична речовина ароматизатор, отриманий з матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або кількох таких процесів — відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або кількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, та/або з сировини тваринного чи рослинного походження, з якої не виробляють харчові продукти, із застосуванням одного або кількох таких процесів — відповідний фізичний процес, ензиматичний процес, мікробіологічний процес до її оброблення або після оброблення шляхом застосування одного або кількох традиційних способів приготування харчових продуктів, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;
безпечність харчового продукту – стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров’ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням;	Виключити.
безпечний харчовий продукт – харчовий продукт, який не створює шкідливого впливу на здоров’я людини безпосередньо чи опосередковано за умов його виробництва та обігу з дотриманням вимог санітарних заходів та споживання (використання) за призначенням;	8) безпечний харчовий продукт – харчовий продукт, який не справляє шкідливого впливу на здоров’я людини та є придатним для споживання;
	9) валідація — перевірка і представлення об’єктивних доказів того, що план виконання дій будь-якого виду, у тому числі визначений законодавчим актом, стандартом, методикою проведення досліджень (випробувань), дає змогу з високою вірогідністю досягти поставленої мети;
державний інспектор ветеринарної медицини (далі – ветеринарний інспектор) – лікар ветеринарної медицини, який працює у Державному департаменті ветеринарної медицини (далі – Департамент) та його територіальних органах, регіональній службі ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інших державних установах ветеринарної медицини, які мають повноваження державного інспектора ветеринарної медицини за посадою, або лікарі ветеринарної медицини, які уповноважені Департаментом або у випадку іноземної країни її відповідним державним ветеринарним органом здійснювати інспектування тварин та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з метою захисту здоров’я людини та/або здоров’я тварин та, якщо це необхідно для міжнародної або внутрішньої торгівлі, здійснювати їх сертифікацію згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій та законодавства України;	Виключити.
	10) введення в обіг — перше будь-яке платне або безоплатне постачання харчового продукту для його розповсюдження, споживання та/або використання на ринку України під час провадження господарської діяльності;
ветеринарні документи – міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;	11) ветеринарний документ — міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка, ветеринарна картка, ветеринарно-санітарний паспорт на тварину;
	12) вилучення харчового продукту — заходи, спрямовані на запобігання розповсюдженню, демонстрації чи пропонуванню небезпечного харчового продукту споживачам;
державна ветеринарно-санітарна експертиза – комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами ветеринарної медицини державних установ ветеринарної медицини, стосовно визначення безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, подальшої переробки або іншого використання, аналізу виробничої технології та технологічного обладнання, яких повинен дотримуватися виробник і постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;	Виключити.
ветеринарно-санітарний стан – підтвердження ветеринарним інспектором додержання ветеринарно-санітарних вимог на потужностях (об’єктах), підконтрольних ветеринарній службі;	Виключити.
ветеринарно-санітарні вимоги – будь-які заходи, спрямовані на захист життя і здоров’я тварин, а також на захист здоров’я людини від спільних з тваринами захворювань (зоонозів), включаючи всі відповідні закони, накази, постанови, зводи правил, вимоги та процедури, зокрема протиепізоотичні заходи, критерії безпеки кінцевого продукту, методи переробки та виробництва, процедури тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику, пов’язані з виробництвом та обігом харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;	Виключити.
виробник – фізична або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, представництва), що здійснює господарську діяльність з виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки та допоміжних засобів і матеріалів для виробництва з метою введення їх в обіг, а також обіг;	Виключити.
виробництво – господарська діяльність, пов’язана з виробленням об’єктів санітарних заходів, включаючи всі стадії технологічного процесу, у тому числі виготовлення, підготовку, змішування та пов’язані з цим процедури, обробку, наповнення, пакування, переробку, відновлення та інші зміни стану об’єкта;	13) виробництво — діяльність, пов’язана з виробництвом об’єктів санітарних заходів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, виготовлення, підготовка, змішування та пов’язані з цим процедури, обробка, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану об’єкта;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів – документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю), наданих виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинен дотримуватися виробник і постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;	Виключити.
експертний висновок (ветеринарний) – документ, виданий державною лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує придатність або непридатність до споживання людиною харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, або подальшої їх переробки чи іншого використання, а також щодо аналізу виробничої технології, якої повинен дотримуватися виробник і постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;	Виключити.
	14) відкликання харчового продукту — заходи, спрямовані на повернення небезпечного харчового продукту, який продано або передано споживачу, або який є доступним споживачу;
відповідні міжнародні організації – Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (МЕБ) та інші міжнародні організації, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов’язані із захистом здоров’я та життя людей від харчових ризиків;	15) відповідні міжнародні організації — Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (МЕБ) та інші міжнародні організації, якими розробляються рекомендації, інструкції, стандарти, інші документи, що стосуються захисту здоров’я та життя людей від ризиків, пов’язаних із вживанням харчових продуктів, а також інших окремих показників якості харчових продуктів;
	16) вода морська — природна, штучно добута або очищена морська вода, або опріснена методом зворотного осмосу, яка не містить забруднюючих речовин у кількостях, здатних прямо або опосередковано вплинути на придатність харчових продуктів;
	17) вода питна — харчовий продукт, придатний для споживання людиною;
	18) вода чиста — морська вода або інша свіжа вода такої ж якості;
	19) гігієнічні вимоги — заходи та умови, що необхідні для управління небезпечними факторами і забезпечення придатності харчових продуктів для споживання людиною з урахуванням їх використання згідно з призначенням;
	20) громадське харчування — сфера господарювання, суб’єкти якої забезпечують харчування невизначеної кількості осіб у закладах громадського харчування;
дата «Вжити до» (кінцевий термін споживання) – термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації;	21) дата “вжити до” — дата, що визначається виробником для швидкопсувних продуктів і після настання якої харчовий продукт вважається небезпечним відповідно до положень цього Закону;
	22) строк придатності харчового продукту — дата, до якої харчовий продукт зберігає свої властивості за умови його зберігання відповідно до встановлених виробником вимог;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів – професійна діяльність, яку провадять органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з метою запобігання, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров’я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведення перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових виробничих технологій і технологічного обладнання;	Виключити.
	23) державний інспектор — посадова особа компетентного органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування;
державний контроль – діяльність державних органів виконавчої влади, що здійснюється протягом усього процесу виробництва та/або обігу об’єктів санітарних заходів з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг таких об’єктів;	24) державний контроль — діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки додержання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також здоров’я і благополуччя тварин, з яких виготовляються харчові продукти тваринного походження;
державний моніторинг залишків ветеринарних препаратів, забруднювачів у необроблених харчових продуктах тваринного походження та кормах – виконання програм, передбачених Санітарним кодексом наземних тварин МЕБ;	25) державний моніторинг — здійснення послідовності спостережень та/або вимірювань під час виконання програм, передбачених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів;
державний нагляд – діяльність органів виконавчої влади, що здійснюється періодично з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг об’єктів санітарних заходів і технічних регламентів;	Виключити.
дієтична добавка – вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав’яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм, для додаткового порівняно із звичайним харчуванням вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров’я людини;	26) дієтична добавка — харчовий продукт, що споживається у невеликих визначених кількостях додатково до звичайного харчового раціону, який є концентрованим джерелом поживних речовин, у тому числі білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, і виготовлений у вигляді таблеток, капсул, драже, порошків, рідин або інших формах;
допоміжний матеріал для переробки – будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та інвентарю, які не споживаються у їжу самі по собі, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту або його складових для досягнення певної виробничої мети, результатом чого є присутність залишків або формування похідних речовин у кінцевому продукті;	27) допоміжний матеріал для переробки — будь-який матеріал, за винятком матеріалів, з яких виготовлено обладнання та інвентар, які не споживаються у їжу самі по собі, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту або його складових для досягнення певної виробничої мети, результатом чого є присутність залишків або формування похідних речовин у кінцевому харчовому продукті;
допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу – матеріали або речовини, включаючи обладнання та інвентар, одиниці упаковки (контейнери), які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність;	Виключити.
експлуатаційний дозвіл – дозвіл, який видається відповідним головним державним санітарним лікарем та/або відповідним головним державним інспектором ветеринарної медицини оператору потужностей (об’єкта) на підставі перевірки дотримання цими потужностями (об’єктами) санітарних заходів і технічних регламентів, та дозволяє оператору потужностей (об’єкта) здійснювати господарську діяльність згідно з цим Законом;	28) експлуатаційний дозвіл — документ дозвільного характеру, який видається компетентним органом операторові ринку харчових продуктів на підставі результатів перевірки відповідності його потужностей вимогам санітарних заходів та дає змогу оператору ринку провадити господарську діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження;
забруднення – внесення або наявність (потрапляння або контамінація) забруднюючої речовини у харчовому продукті або в об’єктах, з якими харчовий продукт контактує;	30) забруднення — наявність або поява небезпечного фактору у харчовому продукті;
забруднююча речовина – будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ставить під загрозу безпечність та придатність харчового продукту;	31) забруднююча речовина — будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до харчового продукту і ставить під загрозу безпечність харчового продукту;
заінтересовані торгові партнери – держави та інші суб’єкти міжнародного права, що є учасниками багатосторонніх та двосторонніх угод, учасником яких є також Україна, які регулюють застосування санітарних заходів, а також члени відповідних міжнародних організацій, членом яких є Україна;	32) заінтересований торговий партнер — держава та інший суб’єкт міжнародного права, що є учасником багатосторонніх та/або двосторонніх угод, учасником яких є також Україна, які регулюють застосування санітарних заходів, а також член відповідних міжнародних організацій, до яких входить Україна;
	33) заклад громадського харчування — ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад, що забезпечує харчуванням невизначену кількість фізичних осіб. Віднесення до закладів громадського харчування не залежить від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам;
звід правил – збірник підзаконних актів у сфері безпечності та якості харчових продуктів;	Виключити
ідентифікація – процедура підтвердження відповідності органолептичних, біологічних, фізичних та хімічних параметрів і властивостей, специфічних для даного виду харчового продукту, тим параметрам і властивостям, які зазначаються при етикетуванні цього харчового продукту, а також процедура підтвердження загальновизнаної назви даного виду продукту, торговельної марки та/або комерційного (фірмового) найменування;	34) ідентифікація — процедура оцінки відповідності органолептичних, біологічних, фізичних та хімічних параметрів і властивостей, специфічних для даного виду харчового продукту, тим параметрам і властивостям, які зазначаються в маркуванні цього харчового продукту, а також процедура підтвердження загальновизнаної назви даного виду продукту, торговельної марки та/або комерційного (фірмового) найменування;
	35) інгредієнт — будь-яка речовина (включаючи харчові добавки та ароматизатори), що використовується під час виробництва харчового продукту і залишається в цьому продукті після закінчення його виробництва навіть у зміненій формі. Не вважаються інгредієнтами залишки пестицидів та ветеринарних препаратів у харчовому продукті;
етикетка – будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами;	Виключено.
	36) компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів;
коптильний ароматизатор – коптильний екстракт, що використовується при традиційних процесах коптіння харчових продуктів;	37) коптильний ароматизатор — продукт, отриманий шляхом фракціонування та очищення конденсованого диму, що дає безпосередньо первинні конденсати диму, первинні фракції смоли та/або похідні ароматизатори із запахом диму;
	38) коригувальні дії — дії, які застосовуються для ліквідації виявленої невідповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів та усунення або зменшення причини виявлених невідповідностей установленим вимогам для мінімізації або запобігання їх повторному виникненню, або дії, які застосовуються для усунення невідповідностей. До коригувальних дій, зокрема, належать дії з поводження з потенційно небезпечними харчовими продуктами;
максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) – максимально допустимий вміст у харчових продуктах або тваринних кормах певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і залишки якої, включаючи похідні цієї речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для людей у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту у харчових продуктах, що споживаються людьми;	39) максимальна межа залишків (максимально допустимий рівень залишків) — максимально допустимий вміст у харчових продуктах певної речовини, включаючи пестициди, ветеринарні препарати, кормові добавки, залишки допоміжного матеріалу для переробки та іншу хімічну чи біологічну речовину, яка свідомо застосовується та/або вимагається технологією вирощування, зберігання, транспортування, виробництва харчових продуктів і їх залишки, включаючи похідні такої речовини, такі як продукти конверсії, обміну речовин, реакції, що мають токсикологічне значення і є небезпечними для організму людини у разі перевищення їх максимально допустимого вмісту в харчових продуктах, що споживаються людьми;
максимальний рівень – максимальний вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті або кормах для тварин, які є допустимими для такого продукту;	40) максимально допустимий рівень — максимальний допустимий вміст (концентрація) забруднюючої речовини у харчовому продукті, які є допустимими для такого продукту;
	41) маркування — слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до таких харчових продуктів;
міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат – сертифікат, форма та зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається державним лікарем ветеринарної медицини в країні експорту згідно з інструкціями відповідних міжнародних організацій і засвідчує стан здоров’я тварин та/або вимоги щодо охорони здоров’я людини, яким повинен відповідати харчовий продукт, що експортується;	42) міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат — документ, форма і зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій, видається посадовою особою компетентного органу і засвідчує здоров’я тварин та/або придатність харчового продукту для споживання;
міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації – стандарти, інструкції та рекомендації, що розроблені та прийняті Комісією з Кодексу Аліментаріус, ВООЗ, МЕБ та іншими міжнародними організаціями, якими розробляються рекомендації, інструкції та стандарти, пов’язані із захистом здоров’я та життя людей від харчових ризиків;	43) міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації — стандарти, інструкції та рекомендації, що розроблені та прийняті відповідними міжнародними організаціями;
мінімальні специфікації якості – характеристики якості, встановлені у вигляді органолептичних, хімічних, біологічних та фізичних характеристик харчового продукту, яким повинен відповідати певний харчовий продукт для того, щоб вважатися придатним для споживання людиною протягом його терміну придатності;	Виключити
м’ясо – всі їстівні частини тварини;	Виключити
належна практика виробництва – практика виробництва харчових продуктів і допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, яка необхідна для виробництва безпечних та якісних продуктів, що відповідають технічним регламентам, санітарним заходам та іншим вимогам, що визначені у цьому Законі;	Виключити
належний рівень захисту здоров’я людей – рівень захисту, що важається достатнім при розробці санітарних заходів для захисту здоров’я та життя людей від несприятливого впливу, стосовно якого розробляються ці санітарні заходи, тобто прийнятний рівень ризику від настання несприятливого впливу;	44) належний рівень захисту здоров’я людей — рівень захисту, що вважається достатнім під час здійснення санітарних заходів для захисту здоров’я та життя людей від шкідливого впливу, стосовно якого розробляються такі санітарні заходи, зокрема прийнятний рівень ризику від настання шкідливого впливу;
небезпечний фактор (у харчових продуктах) – будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов чи рівнів концентрації може негативно впливати через харчування на здоров’я людини;	45) небезпечний фактор у харчовому продукті — будь-яка хімічна, фізична, біологічна складова харчового продукту або його стан, що може спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини;
небезпечний харчовий продукт – харчовий продукт, який не відповідає вимогам, встановленим цим Законом;	46) небезпечний харчовий продукт — харчовий продукт, що є шкідливим для здоров’я та/або непридатним для споживання.Під час встановлення небезпечності харчового продукту враховуються:звичайні умови використання харчового продукту споживачем, кожна стадія його виробництва, переробки та обігу;інформація, надана споживачеві, зокрема про маркування, та інша загальнодоступна споживачеві інформація про уникнення негативних для здоров’я наслідків, пов’язаних з харчовим продуктом чи категорією харчових продуктів.
	Під час встановлення шкідливості харчового продукту для здоров’я враховується:можливий безпосередній короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров’я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління;можливий накопичувальний ефект токсичності;особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів.Непридатність для споживання харчового продукту виявляється з урахуванням того, чи може бути спожитий за призначенням харчовий продукт, який забруднений, до якого потрапили зовнішні фактори чи пошкоджений в інший спосіб, а також гнилий, зіпсований чи розкладений;
недійсний міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат – сертифікат, який оформлений нерозбірливо, містить неповні або недостовірні відомості, строк дії якого закінчився, має незасвідчені виправлення або підчистки, містить суперечливу або несумісну інформацію, складений мовою, яка не сумісна із офіційними зразками сертифікатів, виданий на харчові продукти, імпорт яких заборонено, або іншим чином не відповідає вимогам країни призначення харчового продукту;	47) неприйнятний міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат — сертифікат, який має не менше однієї з таких ознак:виданий неуповноваженою особою компетентного органу;незатверджений або виданий з порушенням форми, встановленої компетентним органом країни походження;оформлений нерозбірливо;містить неповні або недостовірні відомості;строк дії сертифіката закінчився;має незасвідчені виправлення;фальсифікований;містить суперечливу інформацію;складений мовою, яка не відповідає затвердженим в установленому порядку офіційним зразкам сертифікатів, виданим на харчові продукти, ввезення та/або вивезення (пересилання) яких заборонено, або не відповідає іншим вимогам країни призначення харчового продукту;
необроблений харчовий продукт тваринного походження – м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, та яйця, молоко, мед та їх продукти, які були вироблені шляхом зміни їх первинного стану без додавання харчових добавок, ароматизаторів або інших харчових продуктів;	48) неперероблений харчовий продукт — харчовий продукт, який не піддавався переробці, крім поділу на частини, розрізання, виділення кісток, рублення, ламання, зняття шкіри, чищення, тримінгу, зняття шкарлупи або іншої оболонки, охолодження, замороження та розмороження;
неправильно маркований харчовий продукт – харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо: етикетка підроблена або вводить в оману; харчовий продукт продається під назвою іншого продукту; інформація на етикетці представлена недержавною мовою; харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману; етикетка харчового продукту не відповідає обов’язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту; етикетка містить слова, словосполучення або дані, які важко прочитати або зрозуміти звичайному споживачу за звичайних умов використання, показу та продажу товару; харчовий продукт піддавався дозволеній радіоактивній обробці у будь-якій формі з метою збереження та забезпечення безпечності харчового продукту, а інформація про назву та адресу виробника, який здійснив радіоактивну обробку, не зазначена на етикетці згідно з вимогами етикетування, що визначені у цьому Законі, за винятком нефасованого товару, який не має етикеток та інформація стосовно якого повинна супроводжувати обіг, зазначатися у супровідному документі, який засвідчує те, що нефасований харчовий продукт піддавався радіоактивній обробці;	49) неправильно маркований харчовий продукт — харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо маркування:вводить в оману споживача, в тому числі якщо харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;харчового продукту не відповідає вимогам статті 38 цього Закону;
непридатний («едалтерований») харчовий продукт – харчовий продукт вважається непридатним до споживання людиною («едалтерованим»), якщо він:містить отруйну або шкідливу речовину, яка робить його небезпечним для здоров’я людини (за винятком речовин, які не єдоданими речовинами, якщо такі речовини є присутніми на рівнях, що не вважаються шкідливими для здоров’я людини);містить додані отруйні або шкідливі речовини (за винятком пестицидів у сільськогосподарській сировині, а також харчовихдобавок, барвників або лікарських препаратів для тварин, які дозволені і не перевищують встановлених максимальних меж залишків або рівнів включення);не відповідає обов’язковим мінімальним специфікаціям якості;підготовлений, запакований чи у будь-який інший спосіб вироблений або знаходиться в обігу у такий спосіб чи за таких умов, що може спричинити його забруднення та небезпеку для здоров’я людини;повністю або частково отриманий з хворої тварини або тварини, що була забитою у будь-який інший спосіб, ніж на скотобійні, яка знаходиться під наглядом;знаходиться у контейнері або упаковці, який частково або повністю складається з отруйних або шкідливих речовин (речовини), що може зробити харчовий продукт небезпечним для здоров’я людини;цілеспрямовано підданий іррадіації, за винятком використання іррадіаційної технології для прийнятних технічних цілей і відповідно до встановлених міжнародних вимог безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології;	50) непридатний харчовий продукт — харчовий продукт вважається непридатним до споживання людиною, якщо:містить шкідливу речовину та/або організми з концентрацією, що робить його шкідливим для здоров’я людини;підготовлений, запакований чи у будь-який інший спосіб вироблений або перебуває в обігу у такий спосіб чи за таких умов, що може спричинити його шкідливий вплив для здоров’я людини;міститься у контейнері або упаковці, який частково або повністю складається із шкідливих речовин (речовини), що може зробити харчовий продукт небезпечним для здоров’я людини;цілеспрямовано підданий іррадіації, за винятком використання іррадіаційної технології відповідно до встановлених вимог безпечного використання та застосування радіаційної іонізуючої технології;містить харчову добавку, що не зареєстрована для використання в Україні, або харчову добавку, яка не дозволена для використання у певному харчовому продукті, або харчову добавку, яка зареєстрована для використання у певному харчовому продукті, але була включена в обсязі, що перевищує рівень, установлений санітарними заходами, або якщо такі відсутні, — рівень включень, установлений відповідними міжнародними організаціями;пошкодження харчового продукту було приховано у будь-який спосіб для збільшення обсягу чи ваги або для зменшення його якості чи властивостей, або необґрунтовано (безпідставно) робить його більш привабливим чи таким, що має більшу цінність;
містить харчову добавку, яка не затверджена для використання в Україні, або харчову добавку, яка не дозволена для використання у певному харчовому продукті, або харчову добавку, яка затверджена для використання у певному харчовому продукті, але була включена в обсязі, що перевищує рівень включень, встановлений санітарними заходами або технічними регламентами, або, якщо такі відсутні, – рівень включень, встановлений відповідними міжнародними організаціями;містить пестициди або ветеринарні препарати чи їх залишки, які не дозволені у харчовому продукті, або залишки пестицидів чи ветеринарних препаратів у харчовому продукті перевищують максимальні межі залишку, встановлені санітарними заходами, або, якщо останні відсутні, – максимальні межі залишку, встановлені відповідними міжнародними організаціями;якщо будь-який корисний інгредієнт був частково або повністювиключений з харчового продукту, якщо будь-яка речовина булачастково або повністю замінена в харчовому продукті, якщо пошкодження або недоброякісність харчового продукту була прихована у будь-який спосіб або для збільшення обсягу чи ваги, або для зменшення його якості чи властивостей, або необґрунтовано (безпідставно) робить його більш привабливим чи таким, що має більшу цінність;іншим чином не відповідає відповідним санітарним заходам або технічним регламентам;
новий харчовий продукт – харчовий продукт, включаючи інгредієнти такого харчового продукту, який ще не виходив на споживчий ринок України, тому що цей харчовий продукт:має нову або цілеспрямовано модифіковану первісну молекулярну структуру;містить або складається з генетично модифікованих організмів;виготовлений з, але не містить генетично модифіковані організми;містить або виділений з мікроорганізмів, грибів та водоростей;містить або виділений з рослин та інгредієнтів харчовихпродуктів, виділених із тварин, за винятком харчових продуктів, включаючи інгредієнти цих харчових продуктів, що отримані за традиційними методами розведення тварин та мають історію безпечного харчового споживання;вироблений шляхом застосовування виробничого процесу, що раніше не використовувався і який може призвести до значних змін у складі та структурі харчових продуктів або інгредієнтів цих харчових продуктів та вплинути на їх поживну цінність, обмін речовин або рівень небезпечних факторів;	51) новітній харчовий продукт чи інгредієнт — харчовий продукт чи інгредієнт, який суттєво відрізняється від звичайних харчових продуктів або інгредієнтів, що присутні на ринку, який повинен бути оцінений з точки зору його впливу на споживача;
об’єкти санітарних заходів – харчові продукти, включаючи харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу;	52) об’єкти санітарних заходів — харчові продукти, включаючи харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори та дієтичні добавки, тварини, призначені для споживання людиною, а також допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами;
обіг – переміщення (транспортування) або зберігання та будь-які дії, пов’язані з переходом права власності чи володіння, включаючи продаж, обмін або дарування;	53) обіг — введення в обіг та/або зберігання харчових продуктів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, пов’язані з направленням на переробку (зміну призначеного використання), вилучення та/або утилізацію харчових продуктів, не вважаються обігом;
обладнання та інвентар – устаткування, машини, кухонні приладдя, кухонна техніка, столові приладдя, інструменти та інші засоби, поверхні яких безпосередньо контактують з харчовим продуктом під час його виробництва та обігу;	54) обладнання та інвентар — устатковання, машини, кухонні прилади, кухонна техніка, столові прилади, інструменти та інші засоби, поверхні яких безпосередньо контактують з харчовим продуктом під час його виробництва та обігу;
одиниця упаковки (контейнер) – будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);	55) одиниця упаковки — будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);
	56) окремі показники якості харчового продукту — показники та/або властивості харчового продукту, що застосовуються для виконання одного або кількох завдань:відокремлення традиційного харчового продукту від інших харчових продуктів;встановлення вимог до продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок;інформування споживачів про властивості харчового продукту, в тому числі шляхом його маркування;
оператор потужностей – виробник, який здійснює передбачені цим Законом види діяльності, використовуючи потужності (об’єкти), які належать йому на правах власності або користування;	Виключити.
	57) оператор ринку харчових продуктів (далі — оператор ринку) — суб’єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів (крім предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок;
офіційний (уповноважений) лікар ветеринарної медицини – спеціаліст ветеринарної медицини, призначений Департаментом та/або його територіальними органами для виконання наданих йому офіційних повноважень, що пов’язані із захистом життя і здоров’я тварин та захистом здоров’я людей від спільних з тваринами захворювань (зоонозів), інспектування підконтрольних вантажів (товарів) та видачі необхідних супровідних ветеринарних документів.	58) офіційний лікар ветеринарної медицини — лікар ветеринарної медицини, уповноважений компетентним органом на виконання наданих йому повноважень, що пов’язані із захистом життя і здоров’я тварин та захистом здоров’я людей, а також проведення інспектування підконтрольних вантажів (товарів) та видачу необхідних супровідних ветеринарних документів, обов’язковість яких визначена цим Законом;
оцінка ризику – науково обґрунтований процес, який складається з ідентифікації небезпеки, характеристики небезпеки, оцінки впливу, характеристики ризику;	59) оцінка ризику — науково обґрунтований процес, який включає ідентифікацію небезпечного фактора, характеристику небезпечного фактора, оцінку його впливу, характеристику ризику;
	60) пакування — поміщення одного або кількох первинно запакованих харчових продуктів в іншу упаковку (контейнер);
обов’язкові параметри безпечності – науково обґрунтовані та затверджені встановленому законодавством порядку параметри (санітарні нормативи), включаючи максимальні межі залишків (далі – ММЗ), максимальні рівні (далі – МР), допустимі добові дози (далі – ДДД), рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини;	61) параметри безпечності — науково обґрунтовані та затверджені центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, параметри, включаючи максимальні межі залишків, максимальні рівні, допустимі добові дози, рівні включень, недотримання яких у харчових продуктах може призвести до шкідливого впливу на здоров’я людини;
партія – будь-яка визначена кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за однакових умов на одній і тій самій потужності (об’єкті);	62) партія — будь-яка визначена оператором ринку кількість харчового продукту з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності;
	63) первинна продукція — продукція первинного виробництва, яка включає продукти рослинного походження, продукцію тваринництва, рибальства, мисливства;
	64) первинне виробництво — виробництво та вирощування продукції, у тому числі збір врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, полювання на тварин, рибальство та збір врожаю диких рослин;
	65) первинне пакування — поміщення харчових продуктів в будь-яку обгортку або упаковку (контейнер), що безпосередньо контактує з харчовим продуктом;
	66) первинний конденсат диму — очищена частина конденсованого диму, що розчинена у воді та визначається як коптильний ароматизатор;
	67) первинні фракції смоли — очищені частки смоли високої щільності, що не розчиняються у воді, або конденсованого диму, які визначаються як коптильний ароматизатор;
повідомлення про ризик – взаємний обмін інформацією про ризик між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та іншими заінтересованими сторонами;	68) повідомлення про ризик — обмін інформацією і висновками протягом всього процесу аналізу ризику щодо небезпечних факторів і ризиків, факторів, пов’язаних з ризиком і усвідомленням ризику, між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, споживачами, операторами ринку та іншими заінтересованими сторонами;
поживна цінність – усі основні природні компоненти харчового продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;	69) поживна цінність — усі основні природні компоненти харчового продукту, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;
позначка придатності – позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності необробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;	70) позначка придатності — позначка, яка застосовується згідно з положеннями цього Закону для підтвердження придатності непереробленого харчового продукту тваринного походження для споживання людиною;
потужності (об’єкти) – територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, що використовуються у виробництві або обігу об’єктів санітарних заходів;	71) потужності — споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу об’єктів санітарних заходів;
	72) предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами — предмети та матеріали, які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність та інші характеристики продуктів;
прийнятний сертифікат – міжнародний санітарний або ветеринарний сертифікат, який не є недійсним або фальсифікованим;	Виключити.
придатність харчового продукту або придатний харчовий продукт – стан харчового продукту або харчовий продукт, який є прийнятним для споживання людиною, тобто є безпечним та відповідає мінімальним специфікаціям якості згідно з його призначенням;	Виключити.
прикордонний державний інспектор ветеринарної медицини (далі – прикордонний ветеринарний інспектор) – ветеринарний інспектор відповідної кваліфікації, який уповноважений Департаментом перевіряти імпортні, транзитні та експортні вантажі харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, а також дозволяти ввезення або вивезення продуктів залежно від їх придатності для споживання людиною та видавати міжнародні ветеринарні сертифікати;	73) прикордонний державний інспектор — посадова особа компетентного органу, яка здійснює прикордонний державний контроль та видає міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати;
прикордонні інспекційні пости – потужності (об’єкти), що розташовані у пункті пропуску через державний кордон України, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється відповідний державний контроль (інспектування) імпортованих та експортованих вантажів з товарами, що переміщуються через державний кордон України;	74) прикордонний інспекційний пост — будь-який інспекційний пост, який призначений для здійснення державного контролю на державному кордоні відповідно до вимог цього Закону;
прикордонний санітарний інспектор – посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної кваліфікації, яка уповноважена Головним державним санітарним лікарем України перевіряти імпортні, експортні та транзитні вантажі з об’єктами санітарних заходів, за винятком харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, а також дозволяти ввезення або вивезення продуктів залежно від їх придатності для споживання людиною;	Виключити.
	75) прикордонний стандартний державний контроль — перевірка прикордонним державним інспектором безпечності об’єктів санітарних заходів на підставі вивчення супровідних документів, огляду вантажу під час їх ввезення на територію України, вивезення з території України та перевезення через територію України (транзит);
	76) продукти рослинного походження — гриби, ягоди, овочі, фрукти та інші харчові продукти рослинного походження, призначені для споживання людиною;
	77) простежуваність — можливість документально ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження харчових продуктів, кормів, тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в харчові продукти, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу;
референс (арбітражна) лабораторія – уповноважена відповідно Головним державним санітарним лікарем України та/або Головним державним ветеринарним інспектором України лабораторія, що залучається в якості «третьої сторони» при вирішенні спірних питань за результатами лабораторних досліджень;	78) референс-лабораторія — акредитована лабораторія, уповноважена компетентним органом згідно з вимогами цього Закону для проведення робіт, визначених цим Законом;
ризик – можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків від негативного впливу об’єктів санітарних заходів протягом певного періоду часу;	79) ризик — можливість виникнення шкідливого впливу на здоров’я людини та ступінь цього впливу, що походить з небезпечного (небезпечних) фактора (факторів) у харчовому продукті;
рівень включень – максимально допустима кількість (вміст) речовини, яка може використовуватися в харчовому продукті або додаватися до нього;	80) рівень включень — максимально допустима кількість (вміст) речовини або інгредієнта, яка може бути в харчовому продукті або додаватися до нього;
розчинник для екстрагування – будь-яка речовина для розчинення харчового продукту або будь-якого його компонента, в тому числі для будь-якої забруднюючої речовини, що міститься в харчовому продукті або на його поверхні, яка використовується при здійсненні процедури екстрагування під час переробки харчових продуктів або компонентів цих харчових продуктів та яка повинна видалятися, оскільки може призвести до ненавмисної, але з технічної точки зору неминучої появи залишків або похідних речовин у харчових продуктах;	81) розчинник для екстрагування — будь-яка речовина для розчинення харчового продукту або його компонента, в тому числі для забруднюючої речовини, яка міститься в харчовому продукті або на його поверхні і використовується для екстрагування під час переробки харчових продуктів або їх компонентів та яка повинна видалятися в процесі виробництва для недопущення появи залишків або похідних речовин у харчових продуктах;
розширений контроль – процес перевірки безпечності та мінімальних показників якості об’єкта санітарних заходів на підставі його лабораторного дослідження, що проводиться ветеринарною або санітарною службами згідно з їх компетенцією;	82) розширений державний контроль — перевірка безпечності харчового продукту на підставі його лабораторного дослідження (випробування), що проводиться компетентним органом;
рослинні продукти (харчові продукти рослинного походження) – гриби, ягоди, овочі, фрукти та інші харчові продукти рослинного походження, призначені для споживання людиною;	Виключено.
	83) рухомі та/або тимчасові потужності — малі архітектурні форми, рухомі транспортні засоби, призначені для торгівлі;
санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі – санітарний захід)-застосування будь-яких законів, постанов, інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя та здоров’я людей від ризику, що виникає від харчових домішок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов’язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов’язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методи оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;	84) санітарний або фітосанітарний захід — будь-який захід, що проводиться з метою:захисту життя або здоров’я тварин чи рослин від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів, хвороб, організмів, які є носіями хвороб, а також хвороботворних організмів;захисту життя або здоров’я людей та/або тварин від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у харчових продуктах або кормах;захисту життя або здоров’я людини від ризиків, що виникають внаслідок хвороб, які переносяться тваринами, рослинами або продукцією, що виробляється з них, або внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів;уникнення або обмеження іншої шкоди, що завдається внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідливих організмів.
	Санітарні або фітосанітарні заходи включають застосування актів законодавства, які регулюють сферу безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин і карантину рослин; виробничі процеси та способи виробництва; процедури досліджень (випробувань), державний контроль; карантинні режими, включаючи відповідні вимоги щодо перевезення тварин чи рослин або щодо матеріалів, необхідних для їх виживання під час перевезення; положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів аналізу ризику; вимоги щодо пакування та маркування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;
санітарний інспектор – посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, що має спеціальну медичну освіту та уповноважена здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд;	Виключити.
сертифікат придатності для споживання людиною – разовий документ суворої звітності, що видається за результатами державного контролю або розширеного контролю відповідно головним державним санітарним лікарем або головним державним ветеринарним інспектором згідно з компетенцією та засвідчує придатність харчового продукту для споживання людиною за призначенням;	Виключити.
сільськогосподарська продукція – сільськогосподарські харчові продукти тваринного і рослинного походження, що призначені для споживання людиною у сирому або переробленому стані як інгредієнти для їжі;	Виключити.
	85) система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках — система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності харчових продуктів;
	86) стадії виробництва та обігу харчових продуктів — будь-які стадії, у тому числі виробництво, зберігання, транспортування, реалізація або постачання харчових продуктів кінцевому споживачу;
стандарт – документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов’язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов’язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги;	87) стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов’язковим. Застосування стандарту є обов’язковим виключно у випадках, встановлених нормативно-правовими актами. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами;
строк придатності – проміжок часу, визначений виробником харчового продукту, протягом якого, у разі додержання відповідних умов зберігання, транспортування, харчовий продукт зберігає відповідність обов’язковим параметрам безпечності та мінімальним специфікаціям якості;	Виключити.
технічний регламент – нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов’язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов’язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвяченим вимогам щодо термінології, позначення, пакування, маркування та етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва;	88) технічний регламент — закон України або рішення Кабінету Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов’язковим. Технічний регламент може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва. Технічний регламент не містить санітарних заходів;
технологічний ароматизатор – продукт, одержаний з дотриманням належної практики виробництва, шляхом нагрівання (до температури, що не перевищує 180 (град.) C, не довше 15 хвилин) суміші інгредієнтів, які не обов’язково повинні мати ароматизуючі властивості і принаймні один з яких повинен містити азот, а інший – бути відновлюючим цукром;	89) технологічний ароматизатор (термічно оброблений) — це продукт, отриманий шляхом теплової обробки суміші інгредієнтів, у тому числі таких, які не мають ароматичних властивостей, з яких один містить азот, а інший є відновлюючим цукром. Інгредієнтами для виробництва термічно оброблених ароматизаторів можуть бути харчові продукти та/або сировинні матеріали, які не є харчовими продуктами. Вимоги до такої теплової обробки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;
	90) традиційний харчовий продукт — харчовий продукт з особливими характеристиками, що чітко відрізняють його від інших продуктів цього ж виду у результаті використання традиційних інгредієнтів та/або внаслідок традиційного складу, та/або використання традиційної технології виробництва/переробки. Традиційним харчовим продуктом є той, що використовується в практиці та/або відповідає специфікаціям, що існували останні 25 років;
управління ризиком – процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та в разі необхідності вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи;	91) управління ризиком — процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та у разі необхідності вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи коригувальні заходи;
уповноважена лабораторія – акредитована лабораторія, якій відповідним державним органом надано право випробовувати (вимірювати параметри, аналізувати) відповідно до спеціальних методів та процедур харчові продукти, харчові добавки, дієтичні добавки, допоміжні матеріали для переробки, допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу з метою проведення розширеного контролю (перевірки);	92) уповноважена лабораторія — акредитована лабораторія, якій компетентним органом надано право досліджувати (випробовувати) харчові продукти, харчові добавки, дієтичні добавки, допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами (включаючи відбір зразків), для цілей державного контролю;
фальсифікований (міжнародний санітарний або ветеринарний) сертифікат – сертифікат, який не затверджений до використання або виданий з порушенням форми, встановленої офіційним органом сертифікації країни експортера, або виданий не уповноваженими на це особами, організаціями, іншими суб’єктами, або містить неправдиву чи недостовірну інформацію;	Виключити.
функціональний харчовий продукт – харчовий продукт, який містить як компонент лікарські засоби та/або пропонується для профілактики або пом’якшення перебігу хвороби людини;	93) функціональний харчовий продукт — харчовий продукт або інгредієнт у будь-якій формі, що призначений для споживання окремо або у складі харчового продукту і розміщується на ринку як такий, що має профілактичну дію та/або пом’якшує перебіг хвороби людини та/або задовольняє потреби організму у певних поживних речовинах, які він не може отримати за звичайної дієти;
харчова добавка – будь-яка речовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва, та яка у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей);	94) харчова добавка — будь-яка речовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей);
харчовий продукт (їжа) – будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, включаючи воду, які навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки;	95) харчовий продукт — будь-яка речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.Термін “харчовий продукт” не включає:корми;живих тварин, якщо вони не призначені для розміщення на ринку для споживання людиною;рослини (до збору врожаю);лікарські засоби;косметичні продукти;тютюн і тютюнові вироби;наркотичні і психотропні речовини у межах визначень Єдиної Конвенції ООН про наркотики 1961 року і Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 року;залишки та забруднюючі речовини;
харчові продукти для спеціального дієтичного споживання (використання) – харчові продукти, які спеціально перероблені або розроблені для задоволення конкретних дієтичних потреб, що існують через конкретний фізичний чи фізіологічний стан людини та/або специфічну хворобу або розлад, і які реалізуються як такі, у тому числі продукти дитячого харчування, харчування для спортсменів та осіб похилого віку. Склад таких харчових продуктів повинен значною мірою відрізнятися від складу звичайних продуктів подібного роду, якщо такі звичайні харчові продукти існують, але не можуть бути замінниками лікарських засобів;	96) харчовий продукт для спеціального дієтичного споживання (використання) — харчовий продукт, який спеціально перероблений або розроблений для задоволення конкретних дієтичних потреб, що існують у зв’язку з конкретним фізичним чи фізіологічним станом людини та/або специфічною хворобою або розладом, і який реалізується як такий, у тому числі продукт дитячого харчування, харчування для спортсменів та осіб похилого віку. Склад такого харчового продукту повинен значною мірою відрізнятися від складу звичайного харчового продукту подібного роду, якщо такий звичайний харчовий продукт існує, але не може бути замінником лікарських засобів;
	97) харчовий продукт тваринного походження — молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною;
HACCP (Система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках) – система для ідентифікації, оцінки, аналізу та контролю ризиків, що є важливими для безпечності харчових продуктів;	Виключити.
якість харчового продукту – ступінь досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт;	98) якість харчового продукту — ступінь досконалості характерних властивостей харчового продукту, які здатні задовольнити потреби тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт.
	Термін “державна ветеринарно-санітарна експертиза” вживається у значенні, наведеному у Законі України “Про ветеринарну медицину”.
міжнародний санітарний сертифікат – сертифікат, форма і зміст якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається уповноваженим органом країни походження і засвідчує придатність харчового продукту для споживання людиною, крім продукції, підконтрольної ветеринарній службі;	Виключити.
м’ясопереробні, рибодобувні, рибопереробні, молокопереробні підприємства – потужності будь-якої форми власності, що здійснюють переробку м’яса, сирого товарного молока, живої, охолодженої або мороженої риби, інших морепродуктів з метою отримання готових харчових продуктів;	Виключити.
підприємства гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження (холодокомбінати, холодильники, спеціалізовані гуртівні) – потужності будь-якої форми власності, що здійснюють зберігання сировини та готових харчових продуктів за визначених умов з метою їх подальшої гуртової реалізації;	Виключити.
Стаття 2 Законодавство про безпечність та якість харчових продуктівЗаконодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Спеціальне законодавство України щодо окремих категорій харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. Дія цього Закону не поширюється на тютюн і тютюнові вироби та спеціальні вимоги до харчових продуктів, пов’язані з наявністю у них генетично модифікованих організмів чи їх компонентів, що є предметом регулювання спеціального законодавства, а також на харчові продукти, вироблені для особистого споживання.встановлення обов’язкових параметрів безпечності для харчових продуктів;	Стаття 2. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів1. Законодавство про безпечність та якість харчових продуктів складається з Конституції України, цього Закону, інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.2. Законодавство щодо окремих видів харчових продуктів повинне відповідати положенням цього Закону, у разі його невідповідності застосуванню підлягають положення цього Закону.3. Стандарти для харчових продуктів, методики досліджень (випробувань) та порядок відбору зразків є обов’язковими для виконання лише у разі, коли це передбачено законами України, нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.4. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.”
	Стаття 2¹. Сфера дії Закону1. Дія цього Закону поширюється на:санітарні заходи, об’єкти санітарних заходів;вимоги до окремих показників якості харчових продуктів;вимоги стосовно інформування споживачів про властивості харчових продуктів, включаючи рекламу харчових продуктів;операторів ринку та потужності;державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів.2. Дія цього Закону не поширюється на виробництво та/або зберігання харчових продуктів, призначених (вироблених) для особистого споживання.
Стаття 3. Державне забезпечення безпечності та якості харчових продуктів	Стаття 3. Державне регулювання у сфері безпечності та якості харчових продуктів
Держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров’я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом: встановлення мінімальних специфікацій якості харчових продуктів у технічних регламентах; забезпечення наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби; інформування та підвищення обізнаності виробників, продавців (постачальників) і споживачів стосовно безпечності харчових продуктів та належної виробничої практики; встановлення вимог щодо знань та умінь відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників); встановлення вимог щодо стану здоров’я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників); участі у роботі відповідних міжнародних організацій, які встановлюють санітарні заходи та стандарти харчових продуктів на регіональному і світовому рівнях; здійснення державного контролю на потужностях (об’єктах), де виробляються та переробляються продукти, що становлять значний ризик для здоров’я і життя людей; здійснення державного нагляду з метою перевірки виконання виробниками та продавцями (постачальниками) об’єктів санітарних заходів вимог цього Закону; виявлення порушень цього Закону та здійснення необхідних заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які не виконують положення цього Закону.	1. Метою державного регулювання у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів є захист життя, здоров’я та інтересів споживачів.2. Держава здійснює регулювання безпечності та якості харчових продуктів шляхом:встановлення санітарних заходів;встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів;державної реєстрації визначених цим Законом об’єктів санітарних заходів;видачі, припинення, анулювання та поновлення експлуатаційного дозволу;оцінки наявності у харчових продуктах для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктах і дієтичних добавках заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які потребують спеціального дієтичного харчування;інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та якості харчових продуктів;встановлення вимог щодо стану здоров’я персоналу потужностей;участі у роботі відповідних міжнародних організацій;здійснення державного контролю;притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності відповідно до закону.
Стаття 4. Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів1. До системи державних органів, які в межах їх компетенції забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів, а також державний контроль та нагляд за їх виконанням входять:Кабінет Міністрів України;центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я;Державна санітарно-епідеміологічна служба України (далі – Санітарна служба);Державна служба ветеринарної медицини України (далі – Ветеринарна служба);центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики;центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.2. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я є органом, який затверджує належний рівень захисту здоров’я людей, обов’язкові параметри безпечності та мінімальні специфікації якості харчових продуктів, звід правил і належну практику виробництва харчових продуктів та координує діяльність органів виконавчої влади з питань безпечності та якості харчових продуктів.	Стаття 4. Органи виконавчої влади у сфері безпечності харчових продуктів1. До системи органів виконавчої влади у сфері безпечності харчових продуктів належать:Кабінет Міністрів України;центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів;центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган);центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.
Стаття 5. Харчові продукти та потужності (об’єкти), підконтрольні Санітарній службі та Ветеринарній службі1. Санітарна служба здійснює державний нагляд (державний санітарно-епідеміологічний нагляд) за всіма об’єктами санітарних заходів. Санітарна служба здійснює державний контроль у визначених санітарним законодавством випадках за такими харчовими продуктами на потужностях (об’єктах) з їх виробництва та/або обігу (далі – харчові продукти, підконтрольні санітарній службі):1) усі харчові продукти для спеціального дієтичного споживання;2) усі функціональні харчові продукти;3) усі харчові продукти, крім визначених у частині другій цієї статті.	Виключити
2. Ветеринарна служба здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами (далі – харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі):1) необроблені харчові продукти тваринного походження на потужностях (об’єктах) з їх виробництва;2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукціята необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.3. Ветеринарна служба здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження.
Стаття 6. Повноваження Санітарної службиСанітарна служба:1) бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус з питань, що належать до її компетенції, включаючи розробку та перегляд санітарних заходів;2) встановлює санітарні (гігієнічні) вимоги для потужностей (об’єктів) з виробництва та обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу, допоміжних матеріалів для переробки;3) затверджує обов’язкові параметри безпечності харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів;4) впроваджує та здійснює державний нагляд за виконанням санітарних заходів у частині дотримання вимог санітарного законодавства щодо об’єктів санітарних заходів, які регулюють захист життя і здоров’я людини, та веде державний моніторинг його результатів;5) консультує та проводить навчання виробників та продавців (постачальників) стосовно систем HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності виробництва харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі;	Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:встановлює належний рівень захисту здоров’я людей, показники безпечності харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів, гігієнічні вимоги до об’єктів санітарних заходів;встановлює максимально допустимі рівні небезпечних факторів, у тому числі залишків ветеринарних препаратів та пестицидів, у об’єктах санітарних заходів;здійснює державну реєстрацію та веде державні реєстри новітніх харчових продуктів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів, а також допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, води питної, яку планується віднести до категорії “вода питна мінеральна”;
6) здійснює державний нагляд за запровадженням систем НАССР та аналогічних систем забезпечення якості та безпечності, які використовуються виробниками харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок і допоміжних матеріалів для переробки та продавцями (постачальниками) харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки;7) проводить державний контроль та/або державний нагляд на потужностях (об’єктах) з виробництва харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки;8) проводить державний контроль та/або державний нагляд на всіх потужностях (об’єктах) з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки;9) видає сертифікат придатності для споживання людиною на запит заінтересованих сторін на підставі результатів розширеного контролю харчових продуктів;10) запроваджує програми вибіркового та стандартного контролю харчових продуктів під час їх обігу;	встановлює порядок повідомлення про харчові отруєння, що реєструються в закладах охорони здоров’я;погоджує текст реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок;розробляє технічні регламенти щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;затверджує окремі показники якості харчових продуктів;здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
11) проводить розширений контроль на підставі професійної оцінки санітарного інспектора або в рамках програми вибіркового контролю харчових продуктів, що здійснюється в порядку державного нагляду, для перевірки:а) заявленої виробником поживної цінності харчового продукту;б) дотримання обов’язкових параметрів безпечності та мінімальних специфікацій якості харчових продуктів;в) безпечності об’єктів санітарних заходів;г) правильності умов використання харчових продуктів, у тому числі дотримання інструкцій виробника щодо зберігання, транспортування, виставлення на продаж та приготування, у разі виконання яких гарантується безпечність харчового продукту;12) разом з іншими відповідними державними органами бере участь у розробленні стандартів для харчових продуктів, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу; 13) разом з іншими відповідними державними органами бере участь у розробленні технічних регламентів, що встановлюють мінімальні специфікації якості для харчових продуктів;
14) разом з іншими відповідними державними рганами бере участь у розробленні технічних регламентів для харчових добавок, ароматизаторів, допоміжних засобів для переробки, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу і потужностей (об’єктів);15) призначає та проводить лабораторні дослідження для оцінки безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі;16) організовує та проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу;17) встановлює періодичність державного нагляду для потужностей (об’єктів) з виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, на підставі аналізу ризиків;18) здійснює стандартний та розширений санітарний прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, підконтрольних санітарній службі, що імпортуються або експортуються;19) визначає та затверджує перелік харчових продуктів, які звичайно представляють високий та низький ризик для здоров’я людей;
20) разом з іншими відповідними державними органами уповноважує акредитовані лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для перевірки параметрів безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі;21) здійснює погодження:а) технічних умов виробництва харчових продуктів;б) технічних регламентів, стандартів, що застосовуються до об’єктів санітарних заходів;в) проекти потужностей (об’єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів;г) методик вимірювань та методів випробувань харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, на предмет дотримання відповідних санітарних заходів;22) затверджує переліки:а) методик вимірювань та методів випробувань харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, на предмет дотримання відповідних санітарних заходів;б) лабораторій, призначених для ідентифікації, випробування та оцінки ефективності харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;
23) видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об’єктів), які займаються виробництвом харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, та веде реєстри таких експлуатаційних дозволів;24) видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об’єктів), які здійснюють введення в обіг харчових продуктів, та веде реєстри таких експлуатаційних дозволів;25) визначає форму та зміст інформації про придбання та використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, які повинні вести особи, що здійснюють виробництво з метою забезпечення відслідковування таких продуктів;26) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання і функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок; реєстр харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки; реєстр висновків санітарно-епідеміологічної експертизи;27)проводить санітарно-епідеміологічне розслідування, спрямоване на виявлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або непридатних до споживання харчових продуктів, виникнення і поширення інфекційних хвороб через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь та вживає заходів щодо припинення їх подальшого поширення;28) у межах компетенції вживає заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, у порядку, встановленому законом.
	Стаття 6¹. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів:1) затверджує:довгостроковий план державного контролю;вимоги щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи управління безпечністю харчових продуктів, включаючи випадки, коли застосування цих принципів може бути спрощеним;порядок та критерії уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій;вимоги та правила забою тварин, виробництва, транспортування та зберігання харчових продуктів, а також правила державної ветеринарно-санітарної експертизи;рекомендації об’єднань виробників;2) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
	Стаття 6². Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган):бере участь у роботі Національної комісії України з Кодексу аліментаріус;організовує та здійснює державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, крім громадського харчування;делегує повноваження щодо здійснення державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів в установлених законом випадках;розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю і звітує про стан його виконання;затверджує програми щорічного державного контролю харчових продуктів та загальнодержавні програми державного моніторингу;проводить передзабійне та післязабійне інспектування тварин на відповідних потужностях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, державну ветеринарно-санітарну експертизу на агропродовольчих ринках;
	видає документи дозвільного характеру, передбачені цим Законом;здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;здійснює державний контроль харчових продуктів, тварин, що перетинають державний кордон;уповноважує лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю;встановлює на підставі результатів проведення аналізу ризиків періодичність здійснення державного контролю кожної потужності;
	бере участь у розробленні технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності та інших характеристик предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами;проводить епізоотичне або у разі потреби бере участь у розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних та непридатних харчових продуктів;вживає у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону;бере участь у розробленні санітарних заходів, вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів, технічних регламентів та стандартів;залучає представників підрозділів ветеринарної міліції під час здійснення державного контролю;здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Стаття 7 Повноваження Ветеринарної службиВетеринарна служба:1) бере участь у роботі Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус з питань, що належать до її компетенції,включаючи розробку та перегляд санітарних заходів;2) проводить державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на потужностях (об’єктах) для вирощування (виробництва)тварин, необроблених харчових продуктів тваринного походження та обігу сільськогосподарської продукції і видає відповідні ветеринарні документи, що засвідчують їх ветеринарно-санітарний стан;3) проводить дозабійне інспектування тварин та післязабійне інспектування їх продуктів на бойнях, а також післязабійне інспектування тварин, забитих на полюванні, на потужностях(об’єктах), призначених для цих цілей;4) впроваджує та здійснює нагляд за виконанням санітарних заходів у частині дотримання вимог Закону України «Про ветеринарну медицину» та інших нормативно-правових актів, які регулюють захист життя і здоров’я тварин, а також людей від захворювань, спільних з тваринами (зоонозів), що застосовуються до об’єктів санітарних заходів, їй підконтрольних;	Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування:здійснює державний контроль за харчовими продуктами в закладах громадського харчування;встановлює на підставі результатів проведення аналізу ризиків періодичність здійснення державного контролю кожного закладу громадського харчування;бере участь у проведені розслідувань у разі виявлення харчових отруєнь чи інфекційних хвороб;разом з іншими заінтересованими державними органами бере участь у розробленні санітарних заходів, стандартів на об’єкти санітарних заходів;бере участь у розробленні технічних регламентів щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів, зокрема маркування, а також безпечності упаковки;бере участь у роботі Національної комісії України з Кодексу аліментаріус;здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
5) надає консультації та проводить навчання виробників харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з питань систем HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості;6) здійснює державний нагляд за запровадженням систем HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості, які використовуються виробниками харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;7) здійснює державний контроль та/або державний нагляд на потужностях (об’єктах) з виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та агропродовольчих ринках;8) видає сертифікати придатності для споживання людиною на запит заінтересованих сторін на підставі державного контролю або результатів розширеного контролю харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;9) проводить розширений контроль на підставі професійної оцінки ветеринарного інспектора або в рамках програми вибіркового контролю харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з метою перевірки:а) заявленої виробником поживної цінності харчового продукту;б) дотримання мінімальних специфікацій якості харчових продуктів;в) дотримання обов’язкових параметрів безпечності харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;г) правильності умов використання харчових продуктів, у тому числі інструкцій виробника щодо впливу зберігання, транспортування виставлення на продаж та приготування на безпечність харчового продукту, підконтрольних ветеринарній службі;
10) проводить стандартний та розширений прикордонний санітарний контроль імпортних, транзитних та експортних вантажів харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;11) видає експлуатаційні дозволи операторам потужностей (об’єктів), які займаються виробництвом харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та для агропродовольчих ринків, а також веде їх реєстри;12) видає міжнародні ветеринарні сертифікати на харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі;13) уповноважує акредитовані лабораторії на проведення досліджень (випробувань) для перевірки параметрів безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;14) затверджує методики вимірювань, методи випробувань харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та їх переліки;15) затверджує перелік референс лабораторій на проведення арбітражних досліджень харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
16) запроваджує програми вибіркового та стандартного контролю харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, під час їх обігу та виконання загальнодержавних програм державного моніторингу максимальних меж залишків ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі;17) встановлює періодичність проведення державного нагляду за потужностями (об’єктами) з виробництва харчових продуктів,підконтрольних ветеринарній службі, на підставі аналізу ризику;18) призначає та проводить лабораторні дослідження для оцінки безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;19) разом з іншими відповідними державними органами розробляє стандарти для харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;20) бере участь у розробці технічних регламентів, що встановлюють мінімальні специфікації якості для харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;
21) проводить епізоотичне або за необхідності бере участь у санітарно-епідеміологічних розслідуваннях, спрямованих на встановлення причин та умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або непридатних для споживання харчових продуктів,підконтрольних ветеринарній службі;22) у межах своєї компетенції вживає заходів для усунення порушень цього Закону та притягнення до відповідальності осіб, які є винними в таких порушеннях, у порядку, встановленому законом;23) встановлює та затверджує ветеринарно-санітарні вимоги для потужностей (об’єктів) з виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;24) бере участь або затверджує обов’язкові параметри безпечності харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;25) організовує та проводить державну ветеринарно-санітарну експертизу;26) погоджує технічні умови виробництва, технічні регламенти,стандарти, проекти потужностей (об’єктів) харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.
Стаття 8. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус 1. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а Головний державний санітарний лікар України затверджує:	Стаття 8. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус 1. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я затверджує:
3) методи та процедури впровадження державного нагляду, державного контролю, розширеного контролю та контролю ризиків, які становлять харчові продукти, підконтрольні санітарній службі;	Виключити.
5) вимоги до запровадження системи HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі;	Виключити.
6) щорічну програму проведення вибіркового розширеного контролю всіх харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, що перебувають в обігу в Україні.	Виключити.
2. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а Головний державний санітарний лікар України та Головний державний ветеринарний інспектор України разом затверджують: 1) вимоги до запровадження Системи аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках або аналогічних систем забезпечення безпечності під час виробництва підконтрольних харчових продуктів.	Виключити.
3. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а Головний державний ветеринарний інспектор України затверджує:	3. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус рекомендує, а центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань продовольчої безпеки держави затверджує:
4. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус:1) координує діяльність щодо гармонізації вітчизняного законодавства до міжнародного у сфері безпечності та якості харчових продуктів;	4. Національна Комісія України з Кодексу Аліментаріус: 1) координує діяльність щодо гармонізації вітчизняного законодавства із міжнародним в сфері безпечності та якості харчових продуктів;
Стаття 9. Лабораторії, що проводять оцінку безпечності та якості харчових продуктів	Стаття 9. Уповноважені лабораторії, референс-лабораторії, що проводять дослідження (випробування) для цілей державного контролю
1. Лабораторні вимірювання, випробування та/або дослідження харчових продуктів з метою оцінки їх безпечності та якості можуть проводитися такими акредитованими лабораторіями:1) лабораторіями потужностей (об’єктів), що здійснюють виробництво та/або введення в обіг харчових продуктів;2) лабораторіями Санітарної та Ветеринарної служб;3) лабораторіями центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики;4) іншими лабораторіями.2. Лабораторії, зазначені в частині першій цієї статті, підлягають акредитації для проведення вимірювань згідно з міжнародними вимогами, а також підлягають акредитації для проведення лабораторних досліджень харчових продуктів згідно з міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями національним органом України з акредитації або відповідним іноземним органом з акредитації.	1. Дослідження (випробування) об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю проводиться уповноваженими акредитованими лабораторіями.2. Методики досліджень (випробувань) харчових продуктів, що застосовуються для цілей державного контролю, повинні пройти валідацію в лабораторії, в якій проводяться такі дослідження (випробування).
3. Лабораторні вимірювання, випробування та/або дослідження харчових продуктів з метою державного контролю та державного нагляду, в тому числі при імпорті або експорті, проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими Головним державним санітарним лікарем України щодо харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, та Головним державним ветеринарним інспектором України щодо харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.4. Процедура та критерії уповноваження лабораторій, у тому числі арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою державного контролю або державного нагляду розробляються Національною Комісією України з Кодексу Аліментарус та затверджуються Головним державним санітарним лікарем України або Головним державним інспектором ветеринарної медицини України в межах їх компетенції.5. Методи вимірювань та методології досліджень харчових продуктів для перевірки обов’язкових параметрів безпечності та мінімальних специфікацій якості повинні відповідати міжнародним стандартам, інструкціям і рекомендаціям та затверджуватися Головним державним санітарним лікарем України для харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, та Головним державним ветеринарним інспектором України для харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.	3. Функції референс-лабораторій здійснюють:уповноважені компетентним органом акредитовані лабораторії;референс-лабораторії, які визнані такими відповідно до вимог міжнародних організацій та/або Європейського Союзу.4. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методик досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності об’єктів санітарних заходів та їх досліджень (випробувань).5. Основними функціями референс-лабораторій є:1) розроблення методик досліджень (випробувань);2) організація проведення навчальних курсів для персоналу лабораторій;3) управління програмами професійного тестування лабораторій;4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань безпечності та якості харчових продуктів;5) проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;6) проведення арбітражних досліджень.
	6. Реєстр уповноважених лабораторій та референс-лабораторій веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.7. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У разі обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або законодавством Європейського Союзу.У разі відсутності зазначених методик використовуються інші методики, що розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій чи Європейського Союзу.
	8. Переліки референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватися в арбітражних дослідженнях, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.9. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться будь-якою акредитованою лабораторією, яка застосовує методики, зазначені в частині восьмій цієї статті, та яка не пов’язана та/або залежна від оператора ринку, що замовляє таке дослідження (випробування).
	10. Результати арбітражних досліджень у цьому разі не можуть визнаватися судом, органами виконавчої влади, будь-якою особою недійсними та/або не братися до уваги на тій підставі, що вони:замовлені оператором ринку;проведені лабораторією, яка була обрана оператором ринку відповідно до критеріїв, установлених частиною дев’ятою цієї статті;проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, установленим частиною дев’ятою цієї статті, але є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом.
Стаття 10 Повноваження санітарного інспектора1. При здійсненні державного контролю та/або державного нагляду санітарний інспектор має право:1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей (об’єктів), що здійснюють виробництво або обіг об’єктів санітарних заходів, у будь-який час протягом звичайного часу роботи;2) інспектувати, з дотриманням вимог законодавства, будь-які будівлі, транспортні засоби, тимчасові та інші потужності (об’єкти), випробувальні лабораторії, що знаходяться на потужностях (об’єктах);3) інспектувати санітарний стан потужностей (об’єктів) для виробництва та/або обігу об’єктів санітарних заходів;4) інспектувати додержання гігієнічних вимог, встановлених термінів проходження медичного огляду персоналом, що опосередковано або безпосередньо контактує з харчовими продуктами, та в разі порушення цих вимог і термінів видавати припис про відсторонення їх від роботи до усунення порушення;5) під час державного нагляду проводити оцінку систем, що засновані на принципах HACCP;	Виключити.
6) інспектувати і відбирати зразки харчових продуктів на всіх етапах виробництва та їх етикетування, нехарчових субстанцій і об’єктів, допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу матеріалів та обладнання, що використовуються для випробування, контролювання технологічних процесів, очищення та технічного обслуговування приміщень;7) перевіряти та отримувати копії документів для перевірки їх відповідності вимогам цього Закону, а також матеріалів про системи внутрішнього контролю безпечності та якості, в тому числі системи НАССР;8) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень зразків об’єктів, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті;9) видавати припис про тимчасову заборону обігу харчових продуктів, якщо є підозра, що вони небезпечні, непридатні для споживання або неправильно марковані, до отримання результатів лабораторного дослідження цих харчових продуктів;
10) видавати припис щодо усунення порушень умов використання експлуатаційного дозволу;11) збирати докази, які необхідні для обґрунтування підозри порушення санітарних заходів та умов використання експлуатаційного дозволу, в тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують підозру або документально фіксують порушення;12) проводити санітарно-епідеміологічне розслідування порушень цього Закону.2. Головні державні санітарні лікарі або їх заступники мають такі повноваження:1) видавати постанову про виправлення етикетування або іншого виправлення неправильного маркування будь-яких харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів;2) видавати постанову щодо обробки, переробки (зміни стану) або утилізації (зміни призначеного використання) харчового продукту;3) видавати постанову щодо знищення об’єкта санітарних заходів його власником під наглядом санітарного інспектора;4) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та знищення об’єкта санітарних заходів у передбачених цим Законом випадках;5) видавати постанову про призупинення виробництва;6) видавати, призупиняти дію та скасовувати експлуатаційні дозволи на потужності (об’єкти) з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі.
Стаття 11. Повноваження ветеринарного інспектора 1. При здійсненні державного контролю та/або державного нагляду за харчовими продуктами, підконтрольними ветеринарній службі, на потужностях (об’єктах), що займаються виробництвом та обігом таких харчових продуктів, ветеринарний інспектор має права, зазначені у пунктах 2, 3, 5-11 частини першої статті 10, а головні державні ветеринарні інспектори мають права, зазначені в частині другій статті 10.	Стаття 11. Повноваження державних інспекторів1. Під час здійснення державного контролю державні інспектори мають право:1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей під час роботи таких потужностей;2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу харчових продуктів;3) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;4) інспектувати і відбирати зразки об’єктів санітарних заходів, з поверхні матеріалів та обладнання, що використовуються для дослідження (випробування), управління технологічними процесами, санітарної обробки та технічного обслуговування потужностей;
	5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів і отримувати їх копії;6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об’єктів санітарних заходів для цілей державного контролю;7) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;8) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення санітарних вимог, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують або документально фіксують порушення;9) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів;10) наносити позначку придатності на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки з непереробленими харчовими продуктами тваринного походження.
2. Ветеринарні інспектори та головні державні ветеринарні інспектори також мають право: 1) безперешкодного доступу без попередження до потужностей (об’єктів), що здійснюють виробництво та обіг харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, у будь-який час протягом звичайного часу роботи; 2) наносити позначку придатності для споживання людиною на туші тварин або їх частини, одиницю упаковки або контейнер з необробленими харчовими продуктами тваринного походження.	2. Під час здійснення прикордонного державного контролю прикордонні державні інспектори мають право:1) перевіряти вантажі харчових продуктів та/або інші об’єкти санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;2) видавати дозвіл на ввезення (пересилання) на митну територію України та/або вивезення (пересилання) з неї вантажів харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів, а також міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати та ветеринарні свідоцтва.
	3. Головні державні інспектори мають право:1) видавати постанови про виправлення маркування харчових продуктів, інших об’єктів санітарних заходів;2) видавати постанови про відкликання та/або вилучення з обігу харчових продуктів, що не відповідають вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;3) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об’єкта санітарних заходів у передбачених цим Законом випадках;4) видавати розпорядження, накази, приписи про тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів;5) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;6) у разі необхідності залучати представників підрозділів ветеринарної міліції до проведення інспекційних перевірок за їх згодою.
	4. Якщо під час здійснення державного контролю, за оцінкою державного інспектора, існують підстави вважати, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним та/або неправильно маркованим, державний інспектор відбирає зразки такого об’єкта без надання компенсації власнику та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що інформує головного державного інспектора чи його заступників.5. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, негайно направляються до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Уповноважена лабораторія після проведення досліджень (випробувань) негайно надає звіт про результати дослідження головному державному інспектору та/або його заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.6. Після отримання результатів лабораторного дослідження (випробування) зразків головний державний інспектор чи його заступники приймають рішення щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.
	7. Якщо за результатами лабораторних досліджень (випробувань) харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявлено порушення вимог цього Закону, головний державний інспектор чи його заступники вживають таких заходів:1) у разі неправильного маркування — видають постанову про виправлення маркування;2) у разі непридатності до споживання:якщо харчовий продукт не є таким, що створює загрозу здоров’ю людини, або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання, — видає постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання) протягом погодженого з оператором ринку строку;якщо харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання, — видає постанову про його вилучення з обігу протягом погодженого з оператором ринку строку та заборону використання за призначенням.
	8. Якщо результати лабораторного дослідження (випробування) підтверджують, що харчовий продукт та/або інший об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, головний державний інспектор чи його заступники видають постанову про вилучення такого об’єкта з використання або обігу та зобов’язує його власника знищити цей об’єкт під наглядом державного інспектора.9. Рішення щодо подальшого поводження з харчовим продуктом та/або іншим об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання результатів лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті.
Стаття 12. Принципи та порядок здійснення державного контролю та державного нагляду1. Методи, які використовуються при здійсненні державного контролю та державного нагляду за харчовими продуктами та іншими об’єктами санітарних заходів, повинні відповідати поставленим цілям. Державний контроль здійснюється постійно та вибірково (вибірковий контроль) і може бути розширеним або стандартним.2. Державний нагляд за об’єктами санітарних заходів здійснюється без попереднього повідомлення, регулярно, згідно ізскладеними програмами інспектування, що визначають періодичність проведення інспекцій та порядок здійснення державного нагляду за відповідністю об’єктів санітарних заходів вимогам, що встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.	Стаття 12. Засади здійснення державного контролю1. Здійснення державного контролю за харчовими продуктами та/або іншими об’єктами санітарних заходів організовується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, в межах їх повноважень.2. Державний контроль поділяється на:стандартний;розширений.Якщо державний контроль здійснюється на прикордонному інспекційному посту, такий контроль є прикордонним державним контролем.
3. Періодичність проведення державного нагляду будь-якої конкретної потужності (об’єкта), на яку поширюються положення цього Закону, або будь-яких об’єктів санітарних заходів, включаючи такий, що здійснюється в рамках програм вибіркового контролю харчових продуктів, повинна відображати:1) визначені ризики, пов’язані з об’єктом санітарних заходів або потужностями (об’єктами), а також з технологією виробництва та/або переробки;2) результати попереднього державного нагляду;3) надійність процедур контролю, які застосовуються оператором потужностей (об’єкта) для забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та технічних регламентів;4) існуючу підозру про невиконання оператором потужностей (об’єкта) вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.	3. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку під час роботи потужності. Винятки становлять випадки, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю, зокрема у разі планування проведення державного аудиту постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках. Державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, проводиться за умови письмового повідомлення оператору ринку не пізніше ніж за десять днів до дня здійснення такого заходу.
4. Якщо при проведенні державного нагляду, за професійною оцінкою санітарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт або інший об’єкт санітарних заходів, підконтрольний санітарній службі, є небезпечним, непридатним для споживання або неправильно маркованим, або якщо, за професійною оцінкою ветеринарного інспектора, існує підозра, що харчовий продукт, підконтрольний ветеринарній службі, є небезпечним або непридатним до споживання, санітарний інспектор або ветеринарний інспектор (далі – відповідний інспектор) відбирає зразки об’єкта без надання компенсації власнику та видає припис про тимчасову заборону обігу такого харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів, про що інформує відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників.	4. Державний контроль здійснюється із застосуванням форм актів державного контролю. Форма акта державного контролю повинна містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.Кожне питання, що стосується перевірки, повинно містити посилання на конкретну вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).Перелік питань під час перевірки, що включені до форми актів державного контролю, є вичерпним.
5. Зразки об’єктів санітарних заходів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності чи непридатності до споживання, повинні негайно направлятися до уповноваженої лабораторії на дослідження. Уповноважена лабораторія після проведення досліджень негайно повинна надати звіт про результати дослідження відповідному головному державному санітарному лікарю або відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини чи їх заступникам для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним об’єктом санітарних заходів.	5. Забороняється перевіряти питання, які:відсутні у формі акта державного контролю;не містять посилань на конкретну вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).Здійснення державного контролю без застосування форми акта державного контролю забороняється.
6. Після отримання результатів лабораторного дослідження зразків відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники приймають рішення щодо дій, яких необхідно вжити відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті.	6. Форма акта державного контролю затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
7. Якщо на підставі лабораторних досліджень харчового продукту або іншого об’єкта санітарних заходів виявляється порушення положень цього Закону, відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники повинні вжити таких заходів:1) у разі неправильного маркування – видати постанову про виправлення етикетування або іншим чином виправлення неправильного маркування;2) у разі непридатності до споживання:а)якщо харчовий продукт залишається безпечним для споживання людиною або інший об’єкт санітарних заходів можна зробити придатним для використання у виробництві харчових продуктів або для іншого використання – видати постанову про його обробку, переробку або утилізацію (зміну призначеного використання);б) якщо харчовий продукт є небезпечним для споживання людиною, але безпечним для іншого використання – видати постанову про вилучення з обігу та заборону використання за призначенням.	7. Періодичність здійснення державного контролю ґрунтується на ризик-орієнтованому підході та повинна, зокрема, включати:визначені ризики, пов’язані з об’єктом санітарних заходів або потужностями, а також з технологією виробництва та/або переробки;результати попереднього державного контролю;результативність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.Періодичність здійснення державного контролю встановлюється Кабінетом Міністрів України.
8. Якщо лабораторне дослідження підтверджує, що об’єкт санітарних заходів є небезпечним для споживання людиною та для іншого використання, відповідний головний державний санітарний лікар, головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники видають постанову про вилучення цього об’єкта з використання або обігу та зобов’язує власника цього об’єкта знищити цей об’єкт під наглядом відповідного інспектора.9. Рішення щодо подальшого поводження з об’єктом санітарних заходів, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності або непридатності до споживання, повинно бути доведено до відома виробника та/або продавця (постачальника) протягом одного робочого дня після отримання звіту лабораторії, зазначеного у частині п’ятій цієї статті.10. Рішення відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного державного інспектора ветеринарної медицини щодо поводження з харчовими продуктами або іншими об’єктами санітарних заходів може бути оскаржено вищестоящій посадовій особі або до суду.11. Збитки, завдані оператору потужностей (об’єкта) у зв’язку з неправомірною забороною обігу об’єкта санітарних заходів, зупиненням або припиненням виробничого процесу або застосуванням до цієї особи інших адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Господарським кодексом та іншими законами України
	Стаття 12¹. Довгостроковий план державного контролю1. Компетентний орган розробляє та впроваджує довгостроковий план державного контролю.2. Довгостроковий план державного контролю містить інформацію про:1) систему державного контролю за безпечністю харчових продуктів та кормів, здоров’ям і благополуччям тварин;2) стратегічні цілі та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;3) поділ діяльності операторів ринку на категорії відповідно до ризиків;4) організацію та управління державним контролем, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;5) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, відповідальних за здійснення державного контролю;6) делегування повноважень державного контролю за харчовими продуктами та/або іншими об’єктами санітарних заходів у встановлених законом випадках;7) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;8) процедури, необхідні для здійснення державного контролю;9) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів або кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;
	10) організацію взаємодії між компетентним органом та особами, уповноваженими здійснювати державний контроль.3. Довгостроковий план державного контролю переглядається та у разі необхідності до нього вносяться зміни, зокрема у разі:1) зміни законодавства про безпечність та якість харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;3) коли за результатами виконання річної програми державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;4) отримання нових наукових або інших даних;5) аудиту системи державного контролю, що здійснювався представниками інших держав.4. Компетентний орган розробляє до 1 грудня поточного року та затверджує річну програму державного контролю на наступний рік.5. Компетентний орган звітує щороку центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.
Стаття 13. Обов’язки санітарних і ветеринарних інспекторів 1. При здійсненні державного контролю та/або державного нагляду санітарний інспектор або ветеринарний інспектор повинен: 1) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону; 2) забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України; 3) надавати документи, що посвідчують його особу як санітарного або ветеринарного інспектора; 4) перевіряти виконання відповідних санітарних заходів, що встановлені для потужностей (об’єктів), які інспектуються; 5) складати та надавати документи про проведення інспекції та відбір зразків, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону. 2. Відповідний інспектор, який порушує вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до цього Закону, несе передбачену законом відповідальність.	Стаття 13. Обов’язки державних інспекторів1. Під час здійснення державного контролю державний інспектор:1) дотримується вимог цього Закону та інших актів законодавства;2) забезпечує конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законом;3) пред’являє документи, що засвідчують особу державного інспектора та повноваження на здійснення державного контролю, включаючи перелік об’єктів державного контролю;4) пред’являє посвідчення державного інспектора, надає та оформляє документи, що стосуються здійснення державного контролю.
Стаття 14 Розробка, перегляд, внесення змін, прийняття та застосування санітарних заходів1. Санітарні заходи розробляються, переглядаються, змінюються Національною Комісією України з Кодексу Аліментаріус, відповідними органами державної влади згідно з цим Законом та затверджуються Головним державним санітарним лікарем України, центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та/або Головним державним інспектором ветеринарної медицини України в межах їх компетенції та відповідно до таких вимог:	Стаття 14. Розроблення, перегляд, затвердження та застосування санітарних заходів1. Санітарні заходи розробляються та переглядаються Національною комісією України з Кодексу аліментаріус, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, та/або центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, у межах їх повноважень та відповідно до таких вимог:
8. Усі нові та змінені санітарні заходи негайно публікуються після їх прийняття у відповідному офіційному друкованому виданні і набирають чинності не раніше ніж через шість місяців після дати відповідної публікації.	8. Санітарні заходи, затверджені за надзвичайних обставин, переглядаються та у разі необхідності до них вносяться зміни не пізніше шести місяців з дня їх затвердження або внесення останніх змін з метою забезпечення (але неперевищення) належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.
9. За надзвичайних обставин, а також у разі вжиття заходів, що зменшують обмеження щодо імпорту, санітарний захід може вступати в силу з дати прийняття, за умови наступного опублікування у відповідному офіційному друкованому виданні.	9. За надзвичайних обставин, а також у разі вжиття заходів, що зменшують обмеження щодо ввезення (пересилання) на митну територію України, санітарний захід може вступати в силу з дати прийняття, за умови наступного опублікування у відповідному офіційному друкованому виданні.
11. Усі санітарні заходи застосовуються лише в обсязі, необхідному для захисту здоров’я людини і без необґрунтованої дискримінації між вітчизняними та імпортними харчовими продуктами або між різними постачальниками харчових продуктів, що імпортуються.	11. Усі санітарні заходи застосовуються лише в обсязі, необхідному для захисту здоров’я людини і без необґрунтованої дискримінації між вітчизняними та імпортними харчовими продуктами або між різними постачальниками харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
12. Кабінет Міністрів України за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус забезпечує прийняття нормативно-правових актів на виконання положень цієї статті.	Виключити.
	Стаття 14¹. Визначення та перегляд вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів1. Визначення та перегляд вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, з урахуванням:1) міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендацій щодо окремих показників якості харчових продуктів;2) вимог законодавства Європейського Союзу щодо окремих показників якості харчових продуктів у разі відсутності міжнародних стандартів, інструкцій чи рекомендації.2. Вимоги щодо окремих показників якості харчових продуктів не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення належного рівня захисту інтересів споживачів, ураховуючи технічну та економічну доцільність.3. Зміни до вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів негайно після їх прийняття публікуються у відповідному офіційному друкованому виданні і набирають чинності не раніше ніж через дев’ять місяців з дня їх публікації.
	4. Під час розроблення, перегляду, внесення змін, прийняття та застосування вимог щодо окремих показників якості харчових продуктів відповідні вимоги, які застосовуються в іншій державі, вважаються еквівалентними заходам, які застосовуються та здійснюються в Україні, якщо така держава об’єктивно доведе, що ці заходи досягають такого або вищого рівня захисту інтересів людини порівняно з тим, що установлюється Україною.5. Вимоги щодо окремих показників якості харчових продуктів застосовуються лише в обсязі, необхідному для захисту інтересів людини і з урахуванням неприпустимості без необґрунтованої дискримінації між вітчизняними та імпортними харчовими продуктами або між різними постачальниками харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
Стаття 15. Належний рівень захисту здоров’я людей 1. Головний державний санітарний лікар України за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус визначає належний рівень захисту здоров’я людини від ризиків, пов’язаних з харчовими продуктами.	Стаття 15. Належний рівень захисту здоров’я людей Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, за рекомендацією Національної комісії України з Кодексу аліментаріус визначає належний рівень захисту здоров’я людини від ризиків, пов’язаних з харчовими продуктами.
Стаття 16. Надання інформації про відповідні санітарні заходи та технічні регламенти	Стаття 16. Надання інформації про відповідні санітарні заходи
1. Центр обробки запитів та надання повідомлень на запит будь-якої особи України або будь-якої особи іншої держави надає будь-яку інформацію про санітарні заходи та відповідні технічні регламенти щодо об’єктів санітарних заходів.	1. Центр обробки запитів та надання повідомлень на запит будь-якої особи України або будь-якої особи іншої держави надає будь-яку інформацію про санітарні заходи.
Стаття 17. Процедури контролю, інспектування та ухвалення1. Санітарна і ветеринарна служби передбачають до всіх процедур державного контролю та державного нагляду (далі – процедури) такі вимоги:1) проведення процедур повинно відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій;2) процедури виконуються швидко та без невиправданої затримки;3) відбір зразків обмежується обсягами, що є необхідними та обґрунтованими;4) заявника, який звертається із заявою про проведення процедур контролю, інспектування та ухвалення, негайно інформують про будь-які недоліки поданої заяви;5) результати процедур негайно повідомляються заявнику у письмовій формі та в повному обсязі;6) заявнику за його запитом повідомляється про очікуваний час завершення таких процедур;	Стаття 17. Вимоги до проведення процедур здійснення державного контролю1. Процедури здійснення державного контролю повинні:1) відповідати міжнародним стандартам, інструкціям та рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та проводитися у порядку, визначеному цим Законом;2) проводитися у строки, встановлені законом;3) під час відбору зразків обмежуватися обсягами, встановленими законодавством;4) негайно інформувати заявника, який звертається із заявою про проведення процедури здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення, про будь-які недоліки поданої заяви;5) повідомити про результати здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення протягом двох робочих днів заявникові у письмовій формі в повному обсязі;6) повідомити заявнику за його запитом про очікуваний час завершення таких процедур;
7) зазначені процедури рівною мірою застосовуються до об’єктів санітарних заходів як іноземного, так і вітчизняного походження;8) усі затверджені процедури, включаючи процедури, що забезпечують відповідність харчового продукту, що був змінений (підданий обробці, переробці або зміні в інший спосіб), вимогам санітарних заходів, а також інформацію, необхідну для проведення процедур, обмежують обсягами, що необхідні для здійснення санітарних заходів;9) з метою захисту комерційних інтересів заявника виконуються правила щодо збереження конфіденційності наданої заявником інформації;10) плата, що стягується за процедури контролю, інспектування та ухвалення, є однаковою як для об’єктів санітарних заходів вітчизняного походження, так і іноземного походження;11) відбір зразків та проведення процедур щодо використання потужностей (об’єктів) зводять до мінімуму пов’язані з цим незручності та є справедливими стосовно імпортних, експортних чи вітчизняних об’єктів санітарних заходів;12) розгляд скарг щодо проведення процедур контролю, якщо скарга виявилась обґрунтованою.	7) застосовувати зазначені процедури рівною мірою до об’єктів санітарних заходів іноземного та вітчизняного походження;8) відповідати затвердженим процедурам, включаючи процедури, що забезпечують відповідність харчового продукту, що був змінений (підданий обробці, переробці або змінений в інший спосіб), вимогам санітарних заходів, оприлюднювати інформацію, необхідну для проведення процедур, в межах обсягів, необхідних для здійснення санітарних заходів;9) забезпечувати конфіденційність поданої заявником інформації;10) мати однаковий розмір плати, що стягується за процедури здійснення державного контролю, інспектування та ухвалення, для об’єктів санітарних заходів вітчизняного та імпортного походження;11) під час відбору зразків та проведення процедур щодо використання потужностей звести до мінімуму пов’язані з цим незручності та додержання принципів недискримінаційності стосовно імпортних, експортних чи вітчизняних об’єктів санітарних заходів;12) відповідати методам, які застосовуються для здійснення державного контролю, визначеним цілям.
2. Процедури контролю, інспектування та ухвалення здійснюються Санітарною та Ветеринарною службами для забезпечення виконання вимог санітарних заходів.
Стаття 18. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза та ветеринарно-санітарна експертиза1. Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:1) нові харчові продукти;2) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки, харчові добавки ароматизатори та допоміжні матеріали для переробки з метою їх затвердження для реєстрації і використання в Україні;3) допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу, що вводяться в обіг;4) проекти потужностей (об’єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів;5) системи забезпечення якості та безпечності на потужностях (об’єктах) для виробництва та обігу харчових продуктів;6) технології, що раніше не використовувалися в Україні;7) харчові продукти, які вперше ввозяться в Україну і на які у постачальника немає дійсного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або виданої цьому постачальнику декларації виробника.	Стаття 18. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів1. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів проводиться центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, шляхом внесення відповідної інформації до реєстрів, передбачених цим Законом.
2. Порядок, методи та обсяг необхідних досліджень державної санітарно-епідеміологічної експертизи повинні враховувати ступінь ризику об’єктів цієї експертизи для здоров’я людини, а також факт схвалення відповідними міжнародними організаціями об’єктів, систем забезпечення якості та безпечності технологій, що підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, для використання у, на або разом із харчовими продуктами.	2. Державній реєстрації підлягають:1) новітні харчові продукти;2) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання;3) функціональні харчові продукти;4) дієтичні добавки;5) харчові добавки;6) окремі види ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;7) допоміжні матеріали для переробки, предмети та матеріали, що контактують з харчовими продуктами, які вперше вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;8) вода питна, яку планується віднести до категорії “вода природна мінеральна”.
3. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, за винятком нових харчових продуктів, проводиться протягом 30 робочих днів після отримання повної заявки на таку експертизу. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза нових харчових продуктів проводиться протягом 90 робочих днів після отримання повної заявки на експертизу нових харчових продуктів.	3. Порядок, методи та обсяг необхідних досліджень (випробувань) для державної реєстрації повинні враховувати ступінь ризику об’єктів цієї реєстрації для здоров’я людини, а також факт затвердження зазначених об’єктів санітарних заходів відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом.
4. Якщо державна санітарно-епідеміологічна експертиза не закінчена протягом терміну, визначеного у частині третій цієї статті, замовнику експертизи надається письмове обґрунтування причин подовження термінів проведення експертизи.	4. Державна реєстрація об’єктів санітарних заходів, зазначених у цій статті, проводиться безоплатно.
5. Головний державний санітарний лікар України встановлює вимоги до заявки, процедуру для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та ведення реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, надання інформації з реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи та її публікації.	5. Державна реєстрація об’єктів, зазначених у частині другій цієї статті, за винятком новітніх харчових продуктів та харчових добавок, проводиться протягом 30 робочих днів після отримання заяви про таку реєстрацію.Державна реєстрація новітніх харчових продуктів проводиться протягом 180 робочих днів після отримання заяви.Державна реєстрація харчових добавок проводиться протягом 120 робочих днів після отримання заяви.
6. Порядок оплати та вартість робіт з проведення державної санітарно-епідеміологічної та ветеринарно-санітарної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.	6. Якщо державна реєстрація не закінчена протягом строку, визначеного у частині п’ятій цієї статті, замовнику надається письмове обґрунтування причин продовження строку проведення державної реєстрації, який не може бути продовжений більш як на 30 робочих днів.
7. Державній ветеринарно-санітарній експертизі підлягають:1) харчові продукти тваринного походження, підконтрольні ветеринарній службі;2) проекти потужностей (об’єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;3) потужності (об’єкти) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, з метою видачі експлуатаційного дозволу або відновлення його дії після призупинення;4) потужності (об’єкти), що виробляють харчові продукти, підконтрольні ветеринарній службі, для імпорту в Україну та експортні потужності (об’єкти) з метою відповідної реєстрації;5) системи забезпечення якості та безпечності на потужностях (об’єктах) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.	7. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує процедури проведення державної реєстрації, ведення реєстрів та надання інформації з реєстрів заінтересованим особам.
	8. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті всі державні реєстри об’єктів санітарних заходів, зазначених у частині другій цієї статті.
Розділ III. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВИРОБНИКІВ І ПРОДАВЦІВ (ПОСТАЧАЛЬНИКІВ)	Розділ IIІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ
Стаття 19. Права виробників та продавців (постачальників) Особи, які відповідно до цього Закону займаються виробництвом та обігом харчових продуктів, мають право: 1) одержувати в установленому порядку необхідну, доступну та достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про результати державного контролю та державного нагляду за виробництвом та обігом їх харчових продуктів; 2) одержувати від постачальників сільськогосподарської продукції, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та матеріалів для виробництва (переробки) харчових продуктів декларацію виробника, зазначену у статті 21 цього Закону; 3) вимагати зберігання конфіденційності будь-якої інформації та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством;	Стаття 19. Права операторів ринку1. Оператори ринку мають право:1) одержувати в установленому порядку від компетентного органу та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування:належним чином оформлені документи, що є результатом здійснення державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, які перебувають в управлінні оператора ринку, включаючи акти перевірок, приписи, розпорядження, протоколи, документи, на підставі яких оператор ринку або його посадові особи притягаються до відповідальності;іншу інформацію, пов’язану із здійсненням державного контролю потужностей та об’єктів санітарних заходів, що перебувають в управлінні оператора ринку;2) вимагати, в тому числі від державних інспекторів, зберігання та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених законом;3) оскаржувати результати лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі арбітражних;
4) оскаржувати результати лабораторних досліджень, якщо ці результати відрізняються від результатів, отриманих виробником з використанням таких самих або ідентичних методів аналізу, та проводити арбітражні дослідження в уповноваженій та акредитованій арбітражній лабораторії; 5) оскаржувати будь-які рішення відповідних інспекторів, що стосуються їх господарської діяльності, відповідно до законодавства; 6) звертатися за захистом своїх прав до суду; 7) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об’єктів санітарних заходів, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих їх постачальником; 8) бути звільненим від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання або небезпечністю харчового продукту, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, відповідних санітарних заходів.	4) замовляти та використовувати як докази результати арбітражних досліджень (випробувань);5) оскаржувати рішення державних інспекторів;6) звертатися за захистом своїх прав до суду;7) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних об’єктів санітарних заходів за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих об’єктів санітарних заходів, або нормативно-правових актів;8) бути звільненими за рішенням суду від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання та/або небезпечністю об’єкта санітарних заходів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;
	9) на відшкодування збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів.
Стаття 20. Обов’язки виробників та продавців (постачальників) 1. Особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.	Стаття 20. Обов’язки операторів ринку1. Оператори ринку відповідають за виконання вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.
2. Введення в обіг об’єктів санітарних заходів виробником та/або продавцем (постачальником) слід розуміти як декларацію про безпечність цього об’єкта та його відповідність вимогам цього Закону та іншим обов’язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами.	2. Оператори ринку зобов’язані:1) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу;2) розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах зазначеної системи, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів;3) надсилати компетентному органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою — п’ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;4) забезпечувати якість харчового продукту та достовірність інформації про харчовий продукт, яка надається споживачеві, а також відповідність такої інформації вимогам цього Закону;5) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою і третьою статті 21¹ цього Закону;6) запобігати обігу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів;
	7) вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках харчові продукти, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці продукти становлять високий ризик для здоров’я споживачів або є непридатними для споживання;8) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей під час роботи цих потужностей та дозволяти відбір зразків об’єктів санітарних заходів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для здійснення державного контролю;9) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом;10) у разі відсутності в нормативно-правових актах України вимог щодо безпечності харчових продуктів, які планується виробляти, застосовувати параметри безпечності, що визначені в документах відповідних міжнародних організацій, у разі відсутності таких параметрів у документах відповідних міжнародних організацій — застосовувати параметри безпечності, що встановлені законодавством Європейського Союзу. Відповідність зазначеним в цьому розділі параметрам безпечності означає виконання вимог законодавства щодо безпечності та якості харчових продуктів. Положення цього пункту не поширюються на об’єкти, що підлягають державній реєстрації, згідно з вимогами цього Закону.
3. За 30 днів до першого введення в обіг в Україні об’єктів санітарних заходів, за винятком харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виробник або продавець (постачальник), який вперше вводить ці об’єкти в обіг, зобов’язаний надати повідомлення про це та декларацію виробника Головному державному санітарному лікарю України.	3. Якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або обіг яких здійснює, не відповідають вимогам безпечності, він негайно розпочинає процедуру вилучення цих харчових продуктів з обігу та у строк не більше двох робочих днів письмово інформує про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі харчові продукти могли потенційно потрапити до споживача, оператор ринку інформує споживачів про причини їх вилучення та у разі потреби відкликає харчові продукти, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров’я споживачів.
4. За 30 днів до першого введення в обіг в Україні харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виробник або продавець (постачальник),який вперше вводить ці харчові продукти в обіг, зобов’язаний надати повідомлення про це та декларацію виробника Головному державному ветеринарному інспектору України.	4. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження харчових продуктів і не здійснює при цьому пакування або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність харчових продуктів, у межах своєї діяльності ініціює процедури вилучення з обігу продуктів, що не відповідає параметрам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності харчових продуктів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності харчових продуктів та будь-яких речовин, що використовуються для виробництва харчових продуктів, на вимогу відповідних осіб, а також співпрацювати з операторами ринку та/або компетентним органом та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.
5. Головний державний санітарний лікар України та Головний державний інспектор ветеринарної медицини України затверджують форму та порядок надання повідомлення, зазначеного у частинах третій і четвертій цієї статті.	5. Якщо оператор ринку має підстави вважати, що харчові продукти, які він ввів в обіг, можуть бути шкідливими для здоров’я людей, він у строк не більше одного робочого дня письмово інформує про це компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, а також про вжиті заходи для запобігання виникненню ризиків для споживача.
6. Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні: 1) виконувати вимоги цього Закону; 2) застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, системи HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів; 3) забезпечувати використання у харчових продуктах дозволених інгредієнтів, які використовуються у дозволених межах, є безпечними та належної якості;4) забезпечувати наявність достатньої та надійної інформації щодо поживної цінності, складу, належних умов зберігання,застережень та приготування харчових продуктів; 5) надавати декларацію виробника згідно із статтею 21 цього Закону; 6) забезпечувати належні умови зберігання та/або експонування харчових продуктів; 7) запобігати продажу небезпечних, непридатних до споживання та неправильно маркованих харчових продуктів; 8) добровільно вилучати харчові продукти, які вони виробили або вводять у обіг, у разі виявлення факту, що такі харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані;	6. Оператор ринку взаємодіє з компетентним органом та/або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню або зменшенню ризиків, що становлять харчові продукти, які він ввів або вводить в обіг.
9) виправляти недоліки харчових продуктів, які вироблені або знаходяться в обігу та не відповідають вимогам цього Закону; 10) забезпечувати безперешкодний доступ відповідного інспектора, який здійснює державний контроль або державний нагляд, до потужностей (об’єктів) з виробництва або обігу харчових продуктів протягом звичайного часу роботи та дозволяти відбір зразків об’єктів санітарних заходів, а також інших матеріалів і речовин на зазначених потужностях (об’єктах), та надавати за вимогою відповідного інспектора документи, необхідні для цієї мети; 11) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання непридатних до споживання або неправильно маркованих харчових продуктів та споживання харчових продуктів, які були визнані небезпечними, за умови їх зберігання,приготування та/або споживання згідно з інструкціями, наданими виробником та/або продавцем;12) вести облік придбання, з посиланням на відповідну декларацію виробника, та використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, що застосовуються для виробництва або обігу харчових продуктів,протягом трьох років для забезпечення відслідковування таких харчових продуктів. У разі серійного виробництва харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки такий облік здійснюється за номером партії.
	7. У разі надходження інформації про невідповідність потужностей установленим законодавством вимогам, виявлену під час здійснення державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити необхідних заходів для усунення такої невідповідності.
	8. Оператор ринку, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогами статті 22 цього Закону, подає повідомлення встановленої форми компетентному органу за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.Оператор ринку, який є закладом громадського харчування, подає повідомлення встановленої форми центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.У повідомленні зазначаються найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей та види харчових продуктів, що плануються до виробництва, керівництво оператора ринку та їх контактні дані.
	9. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми компетентному органу або центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною восьмою цієї статті, — не пізніше ніж за 10 календарних днів до припинення роботи потужностей.
	10. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, встановлюється компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третій — п’ятій цієї статті.
Стаття 21. Декларація виробникаВиробник сільськогосподарської продукції, призначеної для споживання людиною, харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки зобов’язаний видавати декларацію виробника на такі об’єкти під час введення їх в обіг.Декларація виробника засвідчує відповідність харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів або допоміжних матеріалів для переробки вимогам, визначеним у декларації заумови, що вимоги, встановлені виробником, виконуються протягом подальших дій.Декларація виробника видається на визначений період часу для серійного виробництва одного й того самого харчового продукту,харчової добавки, ароматизатора, допоміжного засобу для переробки або для партії.Якщо декларація виробника видається на серійне виробництво продукту, включені до неї партії повинні зазначатись у такій декларації виробника. Декларація виробника, що видається на партію, повинна містити посилання на конкретну партію.Декларація виробника повинна містити таку інформацію:1) назву та адресу виробника;	Стаття 21. Принципи системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках1. Оператори ринку розробляють, запроваджують та використовують постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та обробку первинної продукції в місці первинного виробництва, за умови, що при цьому не змінюється суттєво стан таких продуктів, транспортування живих тварин, призначених для споживання людиною, а також транспортування з місця первинного виробництва до потужності продуктів рослинного походження, продуктів рибальства, а також продуктів полювання.3. До принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, зазначених у частині першій цієї статті, належать:1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, яких необхідно запобігти, усунути або зменшити до прийнятного рівня;
2) назву харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного матеріалу для переробки та іншу інформацію, необхідну для ідентифікації продукту;3) посилання на санітарні заходи, технічні регламенти або стандарти, відповідність з якими засвідчується, та умови, за яких така відповідність буде підтримуватися (умови транспортування, зберігання та інші умови обігу);4) дату видачі, ім’я, підпис та посаду особи, яка видала декларацію виробника;5) для продуктів, вироблених в Україні, контрольний (реєстраційний) номер, наданий виробнику після отримання експлуатаційного дозволу відповідно до положень статті 22 цього Закону.	2) визначення критичних контрольних точок на етапах, на яких контроль управління є визначальним для запобігання виникненню небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;3) установлення критичних меж у критичних контрольних точках управління, які дають змогу відрізнити прийнятність харчового продукту від неприйнятності з точки зору його безпечності;4) проведення процедур моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами;5) запровадження коригувальних дій, які повинні проводитися, якщо результати моніторингу свідчать про те, що певна критична контрольна точка вийшла з-під контролю;
Виробник, що видає декларацію виробника, повинен мати документальні докази дійсності його декларації. Такими документальними доказами визнаються, зокрема, протоколи вимірювань, досліджень, проведених акредитованою лабораторією, документи про впровадження на виробництві систем HACCP або аналогічних систем забезпечення безпечності та якості вироблених товарів, експлуатаційні дозволи і документи про результати державного контролю та державного нагляду санітарної та/або ветеринарної служби відповідно.	6) розроблення процедур, які повинні застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки ефективності заходів, зазначених у пунктах 1—5 частини третьої цієї статті;7) розроблення документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження ефективного застосування заходів, які зазначені у пунктах 1—6 частини третьої цієї статті.4. Оператори ринку у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів харчового продукту, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність харчового продукту, мають переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, з метою внесення необхідних змін.
	5. З метою виконання процедур, які засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, оператори ринку:1) надають компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частини третьої цієї статті з урахуванням сфери діяльності та обсягу виробництва, а також спрощених вимог для невеликих потужностей та потужностей, діяльність яких становить незначний ступінь ризику для здоров’я споживачів;2) гарантують, що документи, у яких наводиться опис процедур, розроблених відповідно до цієї статті, містять достовірну інформацію;3) забезпечують зберігання документів і записів щодо виконання принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках протягом трьох місяців після закінчення дати “вжити до” або строку придатності харчового продукту, якщо інше не передбачено рекомендаціями об’єднань виробників, які затверджені центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.6. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, не є обов’язковою.
	Стаття 21¹. Простежуваність1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів.2. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм харчові продукти та/або інші об’єкти санітарних заходів. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за їх запитами.3. Оператори ринку застосовують процедури для встановлення операторів ринку, яким вони постачають харчові продукти та/або інші об’єкти санітарних заходів. Така інформація повинна бути доступною компетентному органу та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, за їх запитами.4. Рекомендації щодо забезпечення простежуваності затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів
Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл для потужностей (об’єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів1. Оператори потужностей (об’єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об’єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності. Потужностям (об’єктам), які потребують експлуатаційного дозволу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер. Потужності (об’єкти) та їх оператори заносяться до реєстру потужностей (об’єктів), який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	Стаття 22. Експлуатаційний дозвіл1. Експлуатаційний дозвіл отримують оператори ринку, що провадять діяльність, пов’язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження.
2. Оператори потужностей (об’єктів), що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та оператори агропродовольчих ринків повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для кожної з таких потужностей (об’єктів). Потужностям (об’єктам), які потребують експлуатаційного дозволу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер. Потужності (об’єкти) та їх оператори заносяться до реєстру потужностей (об’єктів), який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.	2. Зазначений обов’язок не поширюється на операторів ринку, які провадять діяльність, пов’язану з первинним виробництвом та/або транспортуванням та/або зберіганням харчових продуктів, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10°С, залишаючись придатними для споживання людиною.
3. Реєстри, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, повинні бути доступними для громадськості в електронному та/або іншому вигляді.	3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл на кожну окрему потужність та/або до початку її експлуатації.Експлуатаційний дозвіл видається на потужності, що розташовані за однією адресою (тільки територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання з деталізацією на рівні виробничої лінії) і визначені оператором ринку.
4. Форма та умови експлуатаційного дозволу, порядок його отримання, призупинення, скасування та поновлення, а також оплати за отримання експлуатаційного дозволу встановлюються Кабінетом Міністрів України ( 712-2007-п ) на підставі спільного подання центральних органів виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та з питань аграрної політики.	4. У разі коли оператор ринку, який вже має експлуатаційний дозвіл, побудував нові або здійснює реконструкцію споруд і планує використовувати їх для виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, встановлює нову виробничу лінію, він повинен звернутися із заявою до головного державного інспектора про зазначені наміри не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку виробництва, переробки або реалізації.Інспекція нових або реконструйованих споруд, нових виробничих ліній та необхідні дослідження проводяться протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.Оператор ринку використовує нові або реконструйовані споруди, нових виробничих ліній після отримання акта за результатами проведення інспекції, якщо такий акт підтверджує відповідність вимогам санітарних заходів. Якщо в акті зазначено про невідповідність вимогам, використання нових або реконструйованих споруд, нових виробничих ліній можливе тільки після проведення повторної інспекції з оформленням відповідного акта.
	5. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом.6. За видачу експлуатаційного дозволу справляється плата, що зараховується до державного бюджету.Видача або поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється оператором ринку після пред’явлення документа про внесення плати за його видачу або поновлення.7. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.8. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву та перелік харчових продуктів, що планується виробляти або зберігати.9. Документи, зазначені у частині восьмій цієї статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, повинні бути засвідчені підписом особи, зазначеної у частині першій цієї статті, або уповноваженою нею особою.10. Строк видачі експлуатаційного дозволу становить 30 календарних днів з дня отримання компетентним органом всіх документів, зазначених у цій статті.11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності вимогам цього Закону та іншому законодавству про безпечність та якість харчових продуктів.12. Огляд заявлених потужностей проводиться не пізніше 15 календарних днів з дня отримання компетентним органом документів, зазначених у цій статті.13. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.14. Оператори ринку та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл, вносяться до реєстру, який ведеться компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
	15. Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюється реєстраційний номер.16. Компетентний орган забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному веб-сайті.17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:1) неподання документів, передбачених частиною восьмою цієї статті;2) недостовірність відомостей, зазначених у поданих документах;3) заявлені потужності не відповідають вимогам цього Закону;4) у разі коли потужністю є агропродовольчий ринок — оператором не створено умов для належної роботи лабораторії (не виділено у користування службових приміщень, облаштованих опаленням, електрикою, вентиляцією, водопроводом з гарячою і холодною водою, каналізацією).18. Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав, не передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, забороняється.19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу особі, зазначеній у частині першій цієї статті, повинно бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) рішення про таку відмову з посиланням на положення цього Закону.
	20. Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.21. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється компетентним органом у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання повторної заяви та інших документів, передбачених цією статтею.22. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дубліката здійснюються з підстав, у порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.23. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
Стаття 23. Призупинення дії, анулювання та поновлення експлуатаційного дозволу для потужностей (об’єктів)1. Дія експлуатаційного дозволу не призупиняється у разі: 1) якщо під час державного контролю або державного нагляду відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного дозволу, яке можна негайно усунути у його присутності; 2) якщо під час державного контролю або державного нагляду відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного дозволу, яке неможливо негайно усунути, але яке не становить безпосередньої загрози для життя та здоров’я населення.	Стаття 23. Тимчасове припинення та поновлення дії експлуатаційного дозволу1. Якщо оператор ринку не виконує у погоджений з ним строк вимоги розпорядження або іншого розпорядчого документа про тимчасове припинення функціонування потужності або частини потужності та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, головний державний інспектор виносить постанову про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу.
2. У випадку, зазначеному у пункті 2 частини першої цієї статті, відповідний інспектор видає припис про усунення допущених порушень та/або тимчасову заборону обігу відповідних об’єктів санітарних заходів, про що негайно звітує відповідному головному державному санітарному лікарю або відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини чи їх заступникам, та бере на контроль виконання вимог цього припису.	2. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це вноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється компетентним органом на його офіційному веб-сайті.
3. Якщо під час державного контролю або державного нагляду відповідний інспектор виявляє порушення умов експлуатаційного дозволу, що становить безпосередню загрозу для здоров’я або життя населення, відповідний інспектор видає припис про призупинення функціонування потужності (об’єкта) та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, про що негайно інформує відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників, які на підставі цього припису видають постанову про призупинення експлуатаційного дозволу.	3. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу якого тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво, введення в обіг та/або обіг харчових продуктів на таких потужностях.
4. Якщо оператор потужностей (об’єктів), що підлягають державному контролю або державному нагляду, не виконає у встановлені терміни вимоги приписів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, відповідний головний державний санітарний лікар або відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники повинні винести постанову про анулювання дії експлуатаційного дозволу, виданого на ці потужності (об’єкти), та виключити ці потужності (об’єкти) з відповідного реєстру у встановленому порядку.	4. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу на потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.
5. Призупинення та/або анулювання експлуатаційного дозволу на потужності (об’єкт) оприлюднюється з метою захисту здоров’я споживачів.	5. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, встановлені статтю 22 цього Закону.
6. Оператор потужностей (об’єкта), експлуатаційний дозвіл на які був анульований, має право подавати заяву на одержання іншого експлуатаційного дозволу не раніше, ніж через шість місяців після дати анулювання попереднього дозволу.	6. Рішення про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.
7. Оператор потужностей (об’єкта), експлуатаційний дозвіл на які був призупинений або анульований, може оскаржити рішення про призупинення чи анулювання цього експлуатаційного дозволу вищестоящому головному державному санітарному лікарю або головному державному інспектору ветеринарної медицини протягом десяти днів після отримання рішення або до суду. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
Стаття 24. Затверджені експортні потужності (об’єкти)1. Особи, які мають експлуатаційний дозвіл на потужності (об’єкти) з виробництва харчових продуктів та мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, до країн призначення, які мають особливі вимоги до потужностей (об’єктів), процесів виробництва, умов зберігання або інші подібні вимоги, що стосуються харчових продуктів, можуть звертатися до санітарної служби із запитом про проведення офіційної перевірки виконання ними цих вимог, а стосовно харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, – до ветеринарної служби (далі – відповідна служба).	Стаття 24. Затверджені експортні потужності1. Оператори ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів, звертаються до компетентного органу із запитом про здійснення державного контролю за виконанням вимог, встановлених країною призначення.
2. Відповідна служба на підставі результатів офіційної перевірки виконання всіх вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів потужності (об’єкти), затверджує ці потужності (об’єкти) (далі – затверджені експортні потужності (об’єкти), про що вносить відповідні відомості до експлуатаційного дозволу.	2. Компетентний орган затверджує потужності із зазначенням дозволених до експорту видів харчових продуктів на підставі результатів перевірки державного контролю за виконанням вимог, встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів з відповідної потужності (далі — затверджені експортні потужності).
3. Будь-який продукт, який експортується до країни призначення і який походить із затверджених експортних потужностей (об’єктів), повинен бути маркований відповідно до вимог країни призначення. У разі необхідності таке маркування може включати контрольний (реєстраційний) номер, передбачений статтею 22 цього Закону.	3. Будь-який продукт, який експортується до країни призначення і який походить із затверджених експортних потужностей (об’єктів), повинен бути маркований відповідно до вимог країни призначення. У разі необхідності таке маркування може включати реєстраційний номер, передбачений статтею 22 цього Закону.
4. Відповідна служба веде реєстр затверджених експортних потужностей (об’єктів) із зазначенням країни призначення та кожного виду харчового продукту, для якого перевірено виконання встановлених вимог. Реєстр повинен бути доступним для громадськості в електронному та/або друкованому вигляді.	4. Компетентний орган веде реєстр затверджених експортних потужностей (об’єктів) із зазначенням країни призначення та кожного виду харчового продукту, для якого перевірено виконання встановлених вимог. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті компетентного органу
5. Порядок проведення офіційної перевірки виконання всіх вимог встановлених країною призначення, до якої мають намір здійснювати експорт харчових продуктів оператори затверджених експортних потужностей (об’єктів), процедура затвердження експортних потужностей (об’єктів), реєстрації та вилучення з реєстру встановлюються відповідно центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.	Виключити.
6. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за проведення офіційної перевірки виконання вимог, передбачених країною призначення.	Виключити.
Стаття 25. Вилучення затверджених експортних потужностей (об’єктів) з реєстру затверджених експортних потужностей (об’єктів) 1. Якщо в процесі здійснення державного контролю та/або державного нагляду відповідний інспектор встановить, що затверджені експортні потужності (об’єкти) не відповідають вимогам країни призначення, відповідний інспектор повинен зафіксувати порушення цих вимог у документі про проведення інспекції та негайно поінформувати про це відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступників.	Стаття 25. Внесення змін до реєстру затверджених експортних потужностей1. Якщо у процесі здійснення державного контролю встановлено, що затверджені експортні потужності не відповідають вимогам країни призначення, головний державний інспектор негайно інформує про це компетентний орган.
2. Відповідний головний державний санітарний лікар або головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступник повинні прийняти рішення щодо вилучення таких потужностей (об’єктів) або певних видів харчових продуктів, вироблених на таких потужностях (об’єктах), з реєстру затверджених експортних потужностей (об’єктів) у встановленому порядку.	2. Компетентний орган приймає рішення про виключення потужностей або тимчасове припинення функціонування затверджених експортних потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, або певних видів харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей.
3. Оператор затверджених експортних потужностей (об’єктів) може оскаржити рішення про тимчасове або постійне вилучення таких потужностей (об’єктів) або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях (об’єктах), з реєстру затверджених експортних потужностей (об’єктів) вищестоящому головному державному санітарному лікарю або головному державному інспектору ветеринарної медицини протягом десяти днів після отримання рішення або до суду. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.	3. Оператор ринку може оскаржити до суду рішення про тимчасове припинення або виключення потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей.
4. У разі прийняття рішення про тимчасове або постійне вилучення затверджених експортних потужностей (об’єктів) або певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях (об’єктах), з реєстру заекспортних потужностей (об’єктів) відповідна служба повинна невідкладно повідомити про це компетентний орган країни призначення.	4. У разі прийняття рішення про тимчасове припинення або виключення затверджених експортних потужностей чи певного виду харчових продуктів, вироблених на таких потужностях, з реєстру затверджених експортних потужностей компетентний орган України повинен невідкладно повідомити про це компетентному органу країни призначення.
5. Компетентний орган будь-якої країни призначення, для якої відповідною службою проведено офіційну перевірку виконання встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей (об’єктів) з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення зобов’язаний повідомити відповідну службу про зазначене інспектування принаймні за 48 годин.	5. Компетентний орган країни призначення, для якої компетентним органом України проведено перевірку виконання встановлених вимог, повинен мати безперешкодний доступ до затверджених експортних потужностей з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання встановлених вимог. Компетентний орган країни призначення зобов’язаний повідомити компетентному органу України про зазначене інспектування за 48 годин.
6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей (об’єктів) для перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення дійде висновку, що такі потужності (об’єкти) не виконують встановлені вимоги, відповідна служба призупиняє або вилучає з реєстру своє затвердження потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення згідно з рішенням зазначеного компетентного органу країни призначення. Рішення компетентного органу країни призначення про призупинення або вилучення з реєстру затвердження потужності для експорту харчових продуктів до відповідної країни призначення не підлягає оскарженню.	6. Якщо в результаті інспектування затверджених експортних потужностей для проведення перевірки виконання встановлених вимог компетентний орган країни призначення надасть висновок, що такі потужності не відповідають встановленим вимогам, компетентний орган України приймає рішення про тимчасове припинення функціонування потужностей або їх виключення з відповідного реєстру. Згідно з даним висновком зазначене рішення компетентного органу України не підлягає оскарженню.
Стаття 26. Вимоги до потужностей (об’єктів), що виробляють харчові продукти для імпорту в Україну1. Санітарна служба та Ветеринарна служба (далі – відповідна служба) відповідно до компетенції можуть встановлювати вимоги до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інші вимоги стосовно харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, що імпортуються в Україну. Такі вимоги не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних виробників, що здійснюють виробництво та/або обіг таких харчових продуктів.	Стаття 26. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилання) на митну територію України1. Вимоги до потужностей, що виробляють харчові продукти для їх ввезення (пересилання) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних потужностей.
2. Відповідна служба може перевіряти дотримання вимог до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких імпортуються харчові продукти (далі – потужності (об’єкти) для імпорту в Україну). Відповідна служба повинна мати безперешкодний доступ до потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Відповідна служба України зобов’язана повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування принаймні за 60 днів.	2. Компетентний орган може перевіряти дотримання вимог до потужностей, виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких харчові продукти ввозяться (пересилаються) на митну територію України (далі — потужності для імпорту в Україну).
3. Імпорт харчових продуктів або інших об’єктів санітарних заходів з потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну, під час інспектування яких відповідна служба виявила недотримання встановлених вимог, не дозволяється.	3. Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей для імпорту в Україну з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті. Компетентний орган повідомляє відповідній компетентній службі країни-імпортера про зазначене інспектування за 60 днів. Період проведення процедури інспектування з моменту такого повідомлення або подання відповідної заяви оператором ринку до прийняття рішення не повинен перевищувати 60 календарних днів.
4. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я веде реєстр потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі.	4. Ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України харчових продуктів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством про безпечність та якість харчових продуктів, не дозволяється.
5. Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики веде реєстр потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі.	5. Компетентний орган веде реєстр потужностей для імпорту в Україну.
6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині першій цієї статті, реєстрації та вилучення з реєстру потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну встановлюється відповідно центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.	6. Порядок проведення перевірки виконання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та виключення з реєстру потужностей для імпорту в Україну встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
Стаття 27. Вимоги до виробництва харчових продуктів1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.2. Для забезпечення безпечності харчових продуктів, вироблених в Україні, забороняється: 1) використання харчових добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;2) використання ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, які не зареєстровані для використання в Україні;3) використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;4) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами; 5) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які за своєю природою та складом можуть передавати забруднюючі речовини харчовим продуктам;6) використання харчових продуктів як інгредієнтів для виробництва, включаючи сільськогосподарську продукцію, якщо вони містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов’язкові параметри безпечності.	Стаття 27. Вимоги до харчових продуктів1. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством про безпечність та якість харчових продуктів.2. Під час виробництва харчових продуктів в Україні забороняється:1) використання харчових та дієтичних добавок, які не зареєстровані в Україні відповідно до вимог цього Закону;2) використання ароматизаторів, не зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, якщо реєстрація таких ароматизаторів є обов’язковою;3) використання допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо вони не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами.
3. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, зобов’язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.4. Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, зобов’язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері аграрної політики.
Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних добавок, які не пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та державну реєстрацію.2. Кабінет Міністрів України встановлює:1) порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок; 2) процедуру державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;3) процедуру ведення Державного реєстру харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;4) процедуру надання інформації, яка міститься у Державному реєстрі харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок;5) вартість робіт, пов’язаних з Державною реєстрацією харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, відповідно до положень статті 57 цього Закону.	Стаття 28. Державна реєстрація харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок1. Забороняється введення в обіг харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, які не зареєстровані відповідно до вимог цього Закону.2. Для проведення державної реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок оператором ринку або його уповноваженим представником до центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, подається заява в довільній формі та текст маркування продуктів.
	3. Підставами для відмови в державній реєстрації харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок є наявність доказів їх небезпечності та/або невідповідність маркування вимогам закону.4. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, встановлює порядок віднесення харчових продуктів до категорії харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок.5. Зазначені в цій статті державні реєстри оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
Стаття 29. Вимоги до виробництва харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок1. Забороняється виробництво харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних добавок, які не пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та державну реєстрацію. 2. Харчові продукти, що використовуються для виробництва харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, повинні відповідати обов’язковим параметрам безпечності і мінімальним специфікаціям якості, що є прийнятними для споживача з особливими дієтичними потребами відповідно до санітарних заходів та технічних регламентів.	Стаття 29. Вимоги до виробництва харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок1. Забороняється виробництво харчових продуктів спеціального дієтичного використання, функціональних продуктів та дієтичних добавок, які не пройшли державну реєстрацію.2. Харчові продукти, що використовуються для виробництва харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок, повинні відповідати обов’язковим параметрам безпечності, що є прийнятними для споживача з особливими дієтичними потребами відповідно до санітарних заходів та технічних регламентів.
Стаття 30. Реєстрація харчових добавок для харчових продуктів1. Дозволяється використання харчових добавок у виробництві харчових продуктів та у харчових продуктах, що знаходяться в обігу, після їх реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	Стаття 30. Державна реєстрація харчових добавок1. У виробництві харчових продуктів та харчових продуктах, які перебувають в обігу, дозволяється використання лише тих харчових добавок, що включені до державного реєстру харчових добавок, дозволених до використання в харчових продуктах (далі — реєстр харчових добавок).
2. Харчові добавки заносяться до відповідного реєстру за зверненням виробника та/або продавця (постачальника) або за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус на підставі затверджених Головним державним санітарним лікарем України санітарно-епідеміологічних нормативів стосовно рівня включень таких харчових добавок у певних видах харчових продуктів та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.	2. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює їх державну реєстрацію та веде реєстр харчових добавок із зазначенням їх максимально допустимого рівня та харчових продуктів, в яких вони використовуються, вносить зміни до нього:1) за власною ініціативою у разі:створення початкового державного реєстру харчових добавок;виключення харчової добавки з державного реєстру за наявності доказів її невідповідності вимогам, встановленим законодавством;2) за зверненнями операторів ринку або їх об’єднань після державної реєстрації;3) за зверненням Національної комісії України з Кодексу аліментаріус.Реєстр харчових добавок включає в себе харчові добавки, які визнані Європейським Союзом такими, що є безпечними для споживання людиною. Включення зазначених харчових добавок до реєстру харчових добавок не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, реєстру харчових добавок.
3. У процесі реєстрації харчової добавки необхідно:1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та умови, за яких вона може додаватися;2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання який необхідний для досягнення бажаного ефекту;3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або іншу еквівалентну оцінку обсягів споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.	3. Під час державної реєстрації харчової добавки необхідно:1) визначати харчові продукти, до яких ця добавка може додаватися, та у разі потреби умови, за яких вона може додаватися;2) обмежувати харчову добавку до найнижчого рівня використання, який є необхідним для досягнення бажаного ефекту;3) враховувати будь-яке допустиме щоденне споживання або обсяг споживання харчової добавки та її вірогідне щоденне споживання від усіх джерел, включаючи можливе щоденне споживання харчової добавки спеціальними групами споживачів.
4. Харчова добавка дозволяється до використання в Україні за умов, якщо:1) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;2) харчова добавка не являє собою небезпеки для здоров’я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі доступних наукових доказів;3) харчова добавка не вводить споживача в оману.	4. Харчова добавка дозволяється до використання у разі, коли:1) вона є безпечною для здоров’я споживача на рівні використання, на якому пропонується, що може бути встановлено на підставі наукових доказів (досліджень);2) існує обґрунтована технологічна необхідність у харчовій добавці і ця мета не може бути досягнута іншими технологічно доступними засобами;3) використовуючи її, оператор ринку не вводить споживача в оману.
5. Будь-який виробник може звернутись із запитом на реєстрацію харчової добавки шляхом подання до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я заяви про реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої, третьої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання повної заяви.	5. Будь-який оператор ринку або об’єднання операторів ринку можуть звернутися із запитом про державну реєстрацію харчової добавки шляхом подання центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, заяви в довільній формі про державну реєстрацію харчової добавки, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що харчова добавка відповідає положенням частин другої і четвертої цієї статті. Якщо харчова добавка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, інформація, що це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, приймається протягом 120 робочих днів після надходження заяви.
6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої було подано запит і яка була дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або відмови в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, повинне бути видане протягом 30 робочих днів після одержання повної заяви.	6. Будь-яка харчова добавка, стосовно реєстрації якої подано звернення і яка дозволена до використання відповідними міжнародними організаціями або Європейським Союзом, підлягає експрес-реєстрації.
7. Порядок реєстрації харчових добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	7. Експрес-реєстрація включає огляд звіту відповідних міжнародних організацій, які обґрунтовують можливість використання харчової добавки. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання харчових добавок у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями.
8. Вартість робіт, пов’язаних з реєстрацією харчових добавок, встановлюється Кабінетом Міністрів України.	8. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації харчової добавки для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять таку харчову добавку, приймається протягом 30 робочих днів після надходження заяви та документів.
	9. Підставами для відмови в державній реєстрації харчової добавки є її небезпечність для здоров’я споживача та невідповідність положенням цього Закону.
Стаття 31. Вимоги до використання ароматизаторів 1. Положення цієї статті не застосовуються щодо: 1) їстівних речовин та продуктів, призначених для безпосереднього споживання, з відновленням або без нього; 2) речовин, що мають виключно солодкий, кислий чи солоний смак; 3) матеріалів рослинного та тваринного походження, що мають природні ароматичні властивості, які не використовуються як ароматичні джерела.	Стаття 31. Державна реєстрація ароматизаторів1. У виробництві харчових продуктів та харчових продуктах, які перебувають в обігу, дозволяється використання лише тих ароматизаторів, що пройшли державну реєстрацію та включені до державного реєстру ароматизаторів, дозволених до використання в харчових продуктах (далі — державний реєстр ароматизаторів), а також тих, що зазначені в переліку видів/груп ароматизаторів, які не підлягають державній реєстрації.
2. Ароматизатори не повинні містити будь-які шкідливі фактори у кількостях, що перевищують максимальні рівні, та спричиняти присутність небажаних речовин у харчових продуктах у кількостях, що перевищують рівні, визначені обов’язковими показниками безпечності.	2. Державний реєстр ароматизаторів веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
3. Ароматизатори, які можуть використовуватися у харчових продуктах, що виробляються та знаходяться в обігу в Україні, підлягають реєстрації центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я за зверненням виробника та/або продавця (постачальника) або за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус на підставі затверджених Головним державним санітарним лікарем України гігієнічних нормативів стосовно рівня включень таких ароматизаторів у певних видах харчових продуктів та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.	3. Державний реєстр ароматизаторів включає в себе ароматизатори, які визнані Європейським Союзом такими, що є безпечними для споживання людиною. Включення зазначених ароматизаторів до державного реєстру ароматизаторів не залежить від затвердження чи будь-яких інших дій стосовно створення та/або ведення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, державного реєстру ароматизаторів.
4. Будь-який виробник може звернутись із запитом на реєстрацію ароматизаторів шляхом подання до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я заяви про реєстрацію ароматизатора, що супроводжується відповідною документацією, яка свідчить про те, що ароматизатор відповідає положенням частини другої цієї статті. Якщо ароматизатор дозволений до використання компетентними міжнародними організаціями, інформація, яка це підтверджує, додається до заяви про реєстрацію. Рішення щодо реєстрації або відмови у реєстрації ароматизатора для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять такий ароматизатор, повинне бути видане протягом 120 робочих днів після одержання повної заяви.	4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, має право вносити зміни до державного реєстру ароматизаторів:1) за власною ініціативою у випадках:створення початкового державного реєстру ароматизаторів;виключення ароматизаторів з державного реєстру за наявності доказів їх невідповідності вимогам, встановленим законодавством;2) за зверненнями операторів ринку або їх об’єднань після проведення державної реєстрації;3) за зверненням Національної комісії України з Кодексу Аліментаріус.
5. Будь-який ароматизатор, стосовно реєстрації якого було подано запит і який було дозволено до використання у харчових продуктах відповідними міжнародними організаціями, підлягає експрес-реєстрації. Експрес-реєстрація має включати огляд звіту відповідних міжнародних організацій, який обґрунтовує можливість використання ароматизатора. Цей огляд повинен враховувати обставини та умови, специфічні для населення України, а також технічні та економічні можливості визначення присутності та/або рівні використання ароматизатора у харчових продуктах відносно рівнів включень, що затверджені відповідними міжнародними організаціями. Згідно з процедурою експрес-реєстрації рішення щодо реєстрації або відмови у реєстрації ароматизатора для виробництва харчових продуктів в Україні чи обігу харчових продуктів, які містять такий ароматизатор, повинне бути видане протягом 30 робочих днів після одержання повної заяви.	5. Для проведення державної реєстрації ароматизаторів оператором ринку або його уповноваженим представником до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я подається заява в довільній формі та документація, що підтверджує їх безпечність.
6. Порядок реєстрації ароматизаторів встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, визначає види/групи ароматизаторів додатково до тих, що визначені цим Законом, встановлює вимоги до безпечності окремих видів ароматизаторів та затверджує порядок державної реєстрації ароматизаторів.
7. Вартість робіт, пов’язаних з реєстрацією ароматизаторів, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 57 цього Закону.	7. Не підлягають державній реєстрації ароматизатори, якщо вони:1) є сумішшю ароматизаторів, що включені до державного реєстру ароматизаторів та визнані безпечними для споживання людиною;2) отримані з матеріалів рослинного та/або тваринного та/або мікробіологічного походження шляхом здійснення одного або кількох таких процесів, як фізичний, ензиматичний, мікробіологічний процес, до їх оброблення або після оброблення шляхом застосування способів приготування традиційних харчових продуктів.
	8. Підставами для відмови в державній реєстрації ароматизаторів є їх небезпечність та не відповідність положенням цього закону.9. За наявності наукових доказів (обґрунтувань) виникнення ризику для здоров’я споживачів ароматизатор виключається з державного реєстру ароматизаторів після прийняття відповідного рішення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони здоров’я.10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджує перелік видів/груп ароматизаторів, що не підлягають державній реєстрації. Такий перелік має узгоджуватися з європейським законодавством.11. Відсутність ароматизатора в державному реєстрі ароматизаторів не означає, що цей ароматизатор є небезпечним для здоров’я людини.
Стаття 32. Вимоги до використання допоміжних матеріалів для переробки Допоміжні матеріли для переробки, що використовуються у виробництві харчових продуктів, обіг яких здійснюється в Україні, не повинні спричиняти присутність шкідливих факторів у харчових продуктах у кількостях, що перевищують максимальні межі залишків.Умови використання, максимальні межі залишків у харчовому продукті та мінімальні специфікації якості для допоміжних матеріалів для переробки, що використовуються у виробництві харчових продуктів, визначаються Головним державним санітарним лікарем України з урахуванням рекомендацій Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус.	Стаття 32. Державна реєстрація допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, та води питної1. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, здійснює державну реєстрацію допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, а також води питної, яку планується віднести до категорії “вода природна мінеральна”.
	2. Підставами для проведення державної реєстрації є:1) для допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, — заява від оператора ринку або його уповноваженого представника в довільній формі та досьє на допоміжний матеріал для переробки та/або предмет та матеріал, що контактує з харчовими продуктами за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;2) для води питної, яку планується віднести до категорії “вода природна мінеральна”, — заява від оператора ринку або його уповноваженого представника в довільній формі та документація щодо результатів досліджень (випробувань) води і опис джерела, з якого вона видобувається, за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.3. Допоміжні матеріали для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, обіг яких здійснюється в Україні, не повинні спричиняти присутність небезпечних факторів у харчових продуктах у кількості, що перевищує максимальні межі залишків.
	4. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, визначає умови використання, максимальні межі залишків у харчових продуктах допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами.5. У державній реєстрації може бути відмовлено за таких підстав:1) для допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, — у разі наявності доказів невідповідності цих об’єктів вимогам законодавчих актів щодо їх безпечності, а у разі відсутності таких актів — аналогічним вимогам, що викладені у нормативних документах;2) для води питної, яку планується віднести до категорії “вода природна мінеральна”, — у разі наявності доказів її небезпечності та/або невідповідності вимогам законодавства щодо вод природних мінеральних.
Стаття 33. Забій тварин1. Забороняється забій тварин, які не супроводжуються ветеринарним документом, що засвідчує здоров’я тварин, які направляються на забій, та ветеринарно-санітарний стан потужності (об’єкта) походження таких тварин.	Стаття 33. Забій тварин1. Забороняється забій тварин, які не супроводжуються ветеринарним документом, що засвідчує здоров’я тварин, які направляються на забій, та ветеринарно-санітарний стан потужності походження таких тварин.
2. Забороняється здійснювати забій парнокопитних та інших копитних, а також забій свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл і зареєстрована ветеринарною службою.	2. Забороняється здійснювати забій парнокопитних та інших копитних, а також забій свійської птиці та кролів в обсягах, що перевищують 5 голів на день, не на бойні, що має експлуатаційний дозвіл і зареєстрована компетентним органом.
3. Бойні, обсяги щоденного виробництва яких не перевищують у середньому 10 голів великої рогатої худоби, 30 голів свиней, 50 голів овець або кіз, 500 голів свійської птиці або 250 голів кролів, звільняються від вимоги застосовувати систему HACCP.	Виключити.
6. Ветеринарний інспектор проводить інспекцію до та після забою всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних, а також свійської птиці та кролів.	6. Державний інспектор проводить до- та післязабійне інспектування всіх здорових і хворих парнокопитних та інших копитних тварин, свійської птиці та інших тварин, а також необхідні дослідження (випробування).
7. На бойнях, визначених частиною третьою цієї статті, присутність ветеринарного інспектора є обов’язковою до забою, під час забою та після забою. Усі бійні, на яких відповідно до обсягів щоденного виробництва ветеринарний інспектор не присутній постійно, повинні організувати державний ветеринарний контроль під час забою згідно з процедурою, визначеною Ветеринарною службою.	7. На бійнях присутність державного інспектора є обов’язковою під час та після забою.
8. Ветеринарний інспектор клеймує всі туші та їх частини, що визнані придатними для споживання людиною, позначкою про придатність. Якщо це передбачено відповідними санітарними заходами, позначка про придатність проставляється у формі штампа на упаковку продукту та ветеринарний інспектор видає відповідний ветеринарний документ, де зазначається придатність продукту для споживання людиною та містить вказану позначку про придатність.	8. Державний інспектор клеймує всі туші та їх частини, що визнані придатними для споживання людиною, позначкою придатності. Якщо це передбачено відповідними санітарними заходами, позначка придатності проставляється у формі штампа на упаковку продукту та державний інспектор видає відповідний ветеринарний документ, де зазначається придатність продукту для споживання людиною та містить вказану позначку придатності. Видача ветеринарних документів здійснюється відповідно до статті 32 Закону України «Про ветеринарну медицину».
9. Ветеринарний інспектор відбирає зразки всіх туш або їх частин, щодо яких існує підозра про непридатність для споживання людиною (далі – непридатний продукт) згідно з відповідним зводом правил та зберігає ці зразки в умовах, прийнятних для лабораторного дослідження, не менше ніж 72 години. Протягом цього періоду часу ветеринарний інспектор повідомляє власника туші про свою підозру і встановлює відповідні умови зберігання для непридатного продукту.	9. Державний інспектор відбирає зразки всіх туш або їх частин, щодо яких існує підозра про непридатність для споживання людиною (далі – непридатний продукт) згідно з відповідним зводом правил та зберігає ці зразки в умовах, прийнятних для лабораторного дослідження, не менше ніж 72 години. Протягом цього періоду часу державний інспектор повідомляє власника туші про свою підозру і встановлює відповідні умови зберігання для непридатного продукту.
11. Власник необроблених харчових продуктів тваринного походження, які були визнані непридатними для споживання людиною і твариною на підставі лабораторного дослідження та стосовно яких було прийнято рішення про їх знищення, може знищити такі продукти самостійно під контролем ветеринарного інспектора.	11. Власник необроблених харчових продуктів тваринного походження, які були визнані непридатними для споживання людиною і твариною на підставі лабораторного дослідження та стосовно яких було прийнято рішення про їх знищення, може знищити такі продукти самостійно під контролем державного інспектора.
12. Мисливські організації та юридичні особи, які провадять діяльність з полювання, забезпечують тимчасове зберігання диких тварин та їх туш, а також забезпечують потужності (об’єкти) для державного післязабійного контролю після того, як вони були піймані чи застрелені. На вимогу мисливських організацій та юридичних осіб відповідний ветеринарний інспектор проводить інспектування. Якщо дичина є придатною для споживання людиною, ветеринарний інспектор наносить на тушу позначку придатності. Якщо неможливо нанести на тушу позначку придатності, ветеринарний інспектор видає сертифікат придатності для споживання людиною, що містить позначку придатності.	12. Мисливські організації та юридичні особи, які провадять діяльність з полювання, забезпечують тимчасове зберігання диких тварин та їх туш, а також забезпечують потужності для державного післязабійного контролю після того, як вони були піймані чи застрелені. На вимогу мисливських організацій та юридичних осіб державний інспектор проводить інспектування. Якщо дичина є придатною для споживання людиною, державний інспектор наносить на тушу позначку придатності. Якщо неможливо нанести на тушу позначку придатності, державний інспектор видає відповідний ветеринарний документ, що містить позначку придатності.
13. Позначка придатності повинна включати контрольний (реєстраційний) номер бойні або, якщо тварини не підлягають забою на бойні, персональний номер лабораторії або інших потужностей (об’єкта), де інспектор ветеринарної медицини наносить позначку придатності.	13. Позначка придатності повинна включати реєстраційний номер бойні або, якщо тварини не підлягають забою на бойні, персональний номер лабораторії або інших потужностей (об’єкта), де державний інспектор наносить позначку придатності.
14. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України встановлює форму та зміст позначки про придатність, а також способи і процедури нанесення позначки про придатність на туші, частини туш, упаковку для туш та частин туш і видає сертифікат придатності для споживання людиною.	14. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, встановлює форму та зміст позначки придатності, а також способи і процедуру нанесення такої позначки на тушу та її частини, упаковку для туші та її частин.
Стаття 34. Здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних та молокопереробних підприємствах, а також на підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження (холодокомбінатах, холодильниках, спеціалізованих гуртівнях)1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд (у межах своєї компетенції) на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах та підприємствах із зберігання продукції тваринного походження здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя при надходженні та переробці сировини тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних, санітарних (гігієнічних) вимог щодо забезпечення безпеки готової продукції тваринного походження.	Стаття 34. Здійснення державного контролю на бійнях, гуртівнях та потужностях з розбирання, обвалювання та переробки м’яса для його подальшого введення в обіг1. Державний контроль на бійнях, гуртівнях та потужностях з розбирання, обвалювання та переробки м’яса для його подальшого введення в обіг здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя під час надходження та переробки продукції первинного виробництва тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних гігієнічних вимог щодо забезпечення безпечності готових харчових продуктів тваринного походження.
2. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюють офіційні лікарі ветеринарної медицини (у межах своєї компетенції). Залежно від обсягів виробництва суб’єкта господарювання офіційний лікар може мати заступника.	2. Державний контроль на потужностях, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини. Залежно від обсягів виробництва оператора ринку офіційний лікар ветеринарної медицини може мати заступників.
3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва та Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті районної (міської) державної лікарні ветеринарної медицини, а в місті Києві – об’єднання державної ветеринарної медицини та утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Роботу офіційних лікарів контролює Державний департамент ветеринарної медицини та його територіальні органи. Втручання в роботу офіційних лікарів інших служб забороняється.	3. Офіційні лікарі ветеринарної медицини підпорядковуються головним державним інспекторам Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, перебувають у штаті державних установ та утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Роботу офіційних лікарів ветеринарної медицини контролює компетентний орган.
4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є незалежними, повинні професійно виконувати свої обов’язки, керуються відповідним положенням, затвердженим в установленому законодавством порядку, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.	4. Офіційні лікарі ветеринарної медицини у своїй роботі є незалежними. Втручання в роботу офіційних (уповноважених) лікарів ветеринарної медицини посадових осіб інших органів виконавчої влади забороняється.
5. Офіційний лікар ветеринарної медицини погоджує призначення та звільнення працівників служби ветеринарної медицини суб’єкта господарювання, контролює їх роботу, організовує професійне навчання і підвищення кваліфікації, визначає їх посадові права та обов’язки.	5. До повноважень офіційного лікаря ветеринарної медицини належить здійснення контролю за:1) відповідністю продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначки придатності;2) дотриманням гігієнічних вимог під час технологічної переробки продукції первинного виробництва тваринного походження;3) дотриманням технологічних режимів переробки продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання;4) дотриманням температурних режимів під час виробництва харчових продуктів тваринного походження;5) проведенням оцінки продукції первинного виробництва та неперероблених харчових продуктів тваринного походження (у тому числі паразитологічної);6) проведенням відбору зразків харчових продуктів для виконання загальнодержавних програм державного моніторингу, а також у разі необхідності з метою визначення їх безпечності під час здійснення державного контролю та експорту;7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження;8) дотриманням операторами ринку постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.
6. Ветеринарно-санітарний контроль за дотриманням суб’єктом господарювання ветеринарних, санітарних вимог, правил та заходів при переробці, зберіганні, транспортуванні та реалізації продукції тваринного походження здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини суб’єкта господарювання під контролем офіційного лікаря ветеринарної медицини. Структуру та штатну чисельність спеціалістів ветеринарної медицини суб’єкта господарювання визначає державний інспектор ветеринарної медицини.	6. Оператори ринку мають право реалізовувати лише ті харчові продукти тваринного походження, що дозволені для обігу.
7. До обов’язків офіційного лікаря ветеринарної медицини належить контроль за: 1) відповідністю сировини тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначкам придатності; 2) дотриманням санітарних (гігієнічних) вимог при технології переробки сировини тваринного походження; 3) дотриманням технологічних режимів переробки сировини тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання; 4) дотриманням температурних режимів при виробництві харчових продуктів тваринного походження; 5) проведенням ветеринарно-санітарної оцінки сировини тваринного походження (у тому числі паразитологічної); 6) проведенням відбору проб сировини та готових харчових продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а також у разі виробничої необхідності з метою визначення їх безпеки при здійсненні відомчого контролю та експорту; 7) здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження; 8) дотриманням власниками підприємств системи HACCP та наданням при цьому відповідних рекомендацій, необхідних до виконання.	7. Офіційні лікарі ветеринарної медицини ведуть записи та періодично для вжиття необхідних заходів інформують головних державних інспекторів про порушення санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпечності харчових продуктів тваринного походження, загрози ускладнення епідеміологічної та епізоотичної ситуації.
8. Власники потужностей (об’єктів) мають право реалізовувати лише ту продукцію тваринного походження, що вироблена під державним ветеринарно-санітарним контролем та наглядом (у межах компетенції) та дозволена для реалізації або зберігання з оформленням за необхідності відповідних ветеринарних документів, що засвідчують її безпеку.	8. Порядок здійснення державного контролю офіційними лікарями ветеринарної медицини затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
9. Офіційні лікарі ветеринарної медицини періодично, для вжиття необхідних заходів, інформують відповідних головних державних інспекторів ветеринарної медицини щодо порушень санітарних заходів, які можуть призвести до погіршення безпеки продукції тваринного походження, загрози ускладнення епідемічної та епізоотичної ситуації.
10. Функції щодо здійснення офіційними лікарями ветеринарної медицини державного ветеринарно-санітарного контролю на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження визначаються типовими інструкціями для відповідних підприємств із здійснення ветеринарно-санітарного контролю спільним наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України та Головного державного санітарного лікаря України. Державний нагляд на цих потужностях (об’єктах) санітарною службою та ветеринарною службою здійснюється в межах їх компетенції. Здійснення планових заходів державного нагляду санітарною та ветеринарною службою на цих потужностях проводиться за погодженим графіком, який затверджується спільним наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини та головного державного санітарного лікаря відповідних територій.11. Діяльність спеціалістів ветеринарної медицини та санітарно-епідеміологічної служби здійснюється у взаємному узгодженні, уникненні дублювання функцій та максимальному сприянні роботі підприємства.
Стаття 35. Агропродовольчі ринки1. Забороняється реалізація та обіг необробленого молока та сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних подвірного забою на агропродовольчих ринках.	Стаття 35. Агропродовольчі ринки1. На агропродовольчих ринках обіг необробленого молока та/або сиру домашнього виробництва, а також туш або частин туш парнокопитних та інших копитних тварин подвірного забою заборонено.
2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і рослинні продукти можуть продаватись наагропродовольчих ринках за умови їх перевірки на придатність для споживання людиною перед їх продажем. Власник таких туш зобов’язаний надати їх для дослідження у державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження зазначених харчових продуктів щодо їх придатності для споживання людиною згідно з відповідними зводами правил.	2. Цілі туші свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риба, мед, яйця і продукти рослинного походження можуть продаватися на агропродовольчих ринках за умови проведення дослідження (випробування) перед їх продажем та наявності експертного висновку лабораторії. Власник таких харчових продуктів зобов’язаний надати їх для дослідження (випробування) до державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Ця лабораторія проводить дослідження (випробування) зазначених харчових продуктів.
3. Головний державний ветеринарний інспектор України та Головний державний санітарний лікар України визначають перелік харчових продуктів тваринного та рослинного походження, які можуть продаватися на агропродовольчих ринках.	3. Відповідні ветеринарні документи з позначкою придатності видаються державним інспектором на кожну тушу або у разі необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання людиною.
4. Сертифікат придатності для споживання людиною з позначкою придатності видається ветеринарним інспектором на кожну тушу або за необхідності на партію туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, щодо яких підтверджено придатність для споживання людиною.	4. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на підставі результатів лабораторних досліджень (випробувань) не можуть використовуватися для споживання тваринами, наносяться насічки на поверхні усієї туші, що вказують на непридатність продукту для споживання людиною.
5. На тушах, непридатних для споживання людиною, які на підставі результатів лабораторних досліджень можуть використовуватися для споживання тваринами, ветеринарний інспектор наносить насічки по поверхні усієї туші, що вказують на непридатність продукту для споживання людиною.	5. Власники продуктів рослинного походження, призначених для продажу на агропродовольчому ринку, зобов’язані надати ці продукти для проведення дослідження (випробування) до державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання людиною продуктів рослинного походження підтверджується відповідним експертним висновком лабораторії.
6. Власники рослинних продуктів, призначених для продажу на агропродовольчому ринку, зобов’язані надати ці продукти для дослідження в державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Придатність для споживання людиною рослинних продуктів підтверджується відповідним сертифікатом лабораторії.	6. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п’ятій цієї статті, який є непридатним для споживання людиною, але не становить безпосередньої загрози (низький ризик) для здоров’я людини, не допускається до реалізації та утилізується власником. Харчовий продукт, який є непридатним для споживання людиною, але становить безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров’я людини, підлягає негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під контролем державного інспектора відповідно до законодавства.
7. Харчовий продукт, зазначений у частинах другій і п’ятій цієї статті, який непридатний для споживання людиною, не становить безпосередню загрозу (низький ризик) для здоров’я людини, підлягає недопущенню до реалізації або утилізації власником. Харчовий продукт, який непридатний для споживання людиною, становить безпосередню загрозу (високий ризик) для здоров’я людини, підлягає негайному вилученню власником та утилізації або знищенню під контролем інспектора ветеринарної медицини відповідно до законодавства.	7. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються адміністрацією (власником) агропродовольчого ринку особам, які здійснюють продаж туш або частин туш парнокопитних та інших копитних тварин, забитих на бійні, цілих туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць, продуктів рослинного походження та інших харчових продуктів, лише після пред’явлення ними експертних висновків, що видаються державною лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку.
8. У разі якщо власник непридатного харчового продукту відмовляється знищити такий харчовий продукт добровільно, державний інспектор ветеринарної медицини звертається до відповідного суду із заявою про прийняття рішення щодо такого знищення.	8. Керівництво державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку не несе відповідальності за обіг харчових продуктів, які не пройшли відповідних досліджень (випробувань).
9. Торгові місця на агропродовольчих ринках надаються їхоператорами особам, які здійснюють продаж туш або частин туш парнокопитних та інших копитних забитих на бойні, цілих туш свійської птиці, кроликів та малих диких тварин, риби, меду, яєць та рослинних продуктів лише після пред’явлення ними сертифіката придатності для споживання людиною зазначених продуктів, що видається державною лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчому ринку. Адміністрація (власник) агропродовольчого ринку зобов’язана надавати у користування лабораторії пристосовані службові приміщення.Лабораторії не несуть відповідальності за реалізацію продукції що не пройшла ветеринарно-санітарної експертизи. Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої продукції несе адміністрація (власник) агропродовольчого ринку. Функціонування агропродовольчого ринку за відсутності лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи забороняється.	9. Відповідальність за реалізацію харчових продуктів, що не пройшли відповідні дослідження (випробування), покладається на адміністрацію (власника) агропродовольчого ринку відповідно до закону. Забороняється функціонування агропродовольчого ринку за відсутності лабораторії. Адміністрація (власник) агропродовольчого ринку зобов’язана надавати пристосовані службові приміщення у користування лабораторії.
Стаття 36. Вимоги до обігу об’єктів санітарних заходів1. Забороняється:1) обіг харчових продуктів на потужностях (об’єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів;2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення;3) обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних документів.	Стаття 36. Вимоги до обігу об’єктів санітарних заходів1. Забороняється:1) обіг харчових продуктів на потужностях, що не відповідають вимогам санітарних заходів;2) продаж харчових продуктів домашнього виробництва (крім необробленого молока та/або сиру домашнього виробництва);3) обіг неперероблених туш парнокопитних та/або однокопитних тварин, на яких безпосередньо або на упаковці відсутня позначка придатності, а також неперероблених харчових продуктів тваринного походження за відсутності відповідних ветеринарних документів;4) обіг харчових продуктів, вироблених на потужностях, щодо яких не отримано експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або його дія тимчасово припинена;5) обіг харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або отримані з їх використанням, до їх державної реєстрації.
2. Забороняється також обіг об’єктів санітарних заходів, якщо ці об’єкти:1) небезпечні;2) непридатні до споживання;3) неправильно марковані;4) не зареєстровані або не затверджені відповідно до положень цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;5) не відповідають технічним регламентам;6) завезені на територію України контрабандно;7) дата споживання «Вжити до» яких минула.	2. Забороняється також обіг об’єктів санітарних заходів, якщо ці об’єкти:1) небезпечні;2) непридатні до споживання;3) неправильно марковані;4) незареєстровані відповідно до вимог цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;5) ввезені (переслані) на територію України контрабандно;6) мають дату “вжити до” або строк придатності харчового продукту, що минули.
3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті харчові продукти підлягають вилученню у порядку, встановленому цим Законом.	3. Зазначені у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті харчові продукти підлягають вилученню з обігу та/або відкликанню у порядку, встановленому цим Законом.
4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв’язку з порушеннями, визначеними у пунктах 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування та проведення реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.	4. Харчові продукти, що вилучені з обігу у зв’язку з порушенням пунктів 3 і 4 частини другої цієї статті, можуть бути повернуті в обіг за умови забезпечення виправлення маркування або проведення державної реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.	5. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання населенням, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом.
6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей здійснюється виробником (власником) за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей, встановлюються відповідним головним санітарним лікарем або головним ветеринарним інспектором.	6. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших цілей здійснюються оператором ринку за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися оператором ринку для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших цілей, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
	7. У разі коли будь-які небезпечні харчові продукти є частиною партії або вантажу харчових продуктів одного найменування, вважається, що всі харчові продукти цього найменування в даній партії або вантажі також є небезпечними і їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після проведення подальшої детальної оцінки не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.8. Документом, який повинен супроводжувати харчовий продукт в обігу, крім випадків, передбачених цим Законом, є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що повинні супроводжувати харчові продукти в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.9. Товарно-транспортна накладна, зокрема, містить інформацію, яка забезпечує простежуваність харчового продукту, що транспортується, та повинна зберігатися протягом строку, необхідного для забезпечення простежуваності. Форму та порядок видачі товарно-транспортної накладної для об’єктів санітарних заходів встановлює центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.
Стаття 37. Обіг нового харчового продукту1. Новий харчовий продукт, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, регулюється положеннями спеціального законодавства. Положення цієї статті не застосовуються до харчових добавок, ароматизаторів та розчинників для екстрагування.	Стаття 37. Виробництво та обіг новітнього харчового продукту чи інгредієнта1. Новітній харчовий продукт чи інгредієнт повинен бути таким, що:1) не становить загрози для здоров’я людини;2) його характеристики не вводять споживача в оману;3) якщо новітній харчовий продукт розроблений на заміну звичайного, кількість поживних та інших речовин, енергії, що отримуватиме споживач за нормальних умов його споживання, не відрізнятиметься більш як у межах природних варіацій від тих, що отримуються від звичайного харчового продукту.
2. Новий харчовий продукт не повинен:1) становити загрозу для споживача;2) вводити споживача в оману;3) відрізнятися від харчових продуктів, які він призначений замінити, настільки, щоб його звичайне споживання було для споживача несприятливим з точки зору поживності.	2. Забороняється обіг новітнього харчового продукту чи інгредієнта за відсутності державної реєстрації, проведеної центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
3. Виробник, імпортер або продавець, який вводить новий харчовий продукт в обіг в Україні (далі – заявник), подає заяву на проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Заява повинна містити інформацію про те, що новий харчовий продукт відповідає положенням частини другої цієї статті, а також відповідну пропозицію щодо його представлення та етикетування відповідно до вимог цієї статті.	3. Критеріями, що відрізняють новітній харчовий продукт чи інгредієнт від звичайних, є такі:1) харчовий продукт чи інгредієнт не має історії безпечного споживання в Україні і має значну зміну та/або вплив внаслідок:застосування процесу вирощування тварин та/або рослин, що не застосовувався для зазначених цілей;вироблення шляхом застосовування виробничого процесу, який раніше не використовувався для цього виду продукту чи інгредієнта;2) харчовий продукт чи інгредієнт не має історії безпечного споживання в Україні, але має історію безпечного споживання в іншій країні/країнах і значну зміну та/або вплив.
4. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза здійснюється протягом строку, зазначеного у статті 18 цього Закону.	4. Під терміном “історія безпечного споживання” розуміють дані про споживання харчового продукту чи інгредієнта протягом щонайменше 25 років як елементу звичайного раціону населення країни, що не містить даних про негативний вплив такого продукту або інгредієнта на здоров’я людей. Такі дані можуть, зокрема, включати результати наукових досліджень, статистичних спостережень.
5. Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи видаються заявнику та повинні містити рішення про те, чи допускається новий харчовий продукт в обіг, умови дозволу та, якщо це необхідно:1) умови використання харчового продукту;2) призначення харчового продукту та його специфікацію;3) всі особливі вимоги до етикетування, зазначені у статті 38 цього Закону.	5. Під терміном “значна зміна та/або вплив харчового продукту чи інгредієнта” розуміють зміну та/або вплив харчового продукту чи інгредієнта, які за досвідом оператора ринку та/або відповідно до наукових даних перевищують більш як на 100 відсотків значення звичайних (тобто тих, що зустрічалися раніше) варіацій у звичайних харчових продуктах чи інгредієнтах або тих варіацій, що мали місце у вже зареєстрованих новітніх харчових продуктах чи інгредієнтах, таких параметрів:склад, структура, поживна цінність харчового продукту чи інгредієнта, його фізіологічний ефект;спосіб, у який харчовий продукт чи інгредієнт метаболізується в організмі людини;безпечність харчового продукту чи інгредієнта.
6. Заявник може оскаржити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який не дозволяє обіг нового харчового продукту, до Головного державного санітарного лікаря України протягом 30 днів після отримання цього висновку або до суду.	6. До новітніх харчових продуктів не належить вода питна будь-якого походження, у тому числі в будь-яких ємностях.
	7. Оператор ринку, який збирається вводити новітній харчовий продукт в обіг на території України, подає заяву про проведення державної реєстрації центральному органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. До заяви додаються документи, що містять інформацію про те, що новітній харчовий продукт відповідає положенням частини першої цієї статті.8. Державна реєстрація здійснюється протягом строку, зазначеного у статті 18 цього Закону.9. Виключною підставою для відмови в державній реєстрації новітніх харчових продуктів є їх небезпечність та невідповідність вимогам цього Закону.10. Після проведення державної реєстрації та внесення новітнього харчового продукту чи інгредієнта до реєстру новітніх харчових продуктів чи інгредієнтів будь-який оператор ринку має право виробляти та вводити в обіг такий харчовий продукт чи інгредієнт з урахуванням положень законодавства про захист прав інтелектуальної власності.11. Положення цієї статті не поширюються на виробництво та/або обіг новітнього харчового продукту, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, а також на харчові добавки, ароматизатори та ферменти.
Стаття 38. Вимоги до етикетування харчових продуктів1. Забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:1) назву харчового продукту;2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів – назву, повну адресу і телефон імпортера;3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об’єм або поштучно);	Стаття 38. Вимоги до маркування харчових продуктів1. Забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам цього Закону. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою, регіональною мовою або мовою меншини та містити у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:1) назву харчового продукту;2) найменування та місцезнаходження, номер телефону в Україні оператора ринку та/або потужностей, а для харчових продуктів, ввезених (пересланих) на митну територію України, — назву виробника і країну виробництва, а також назву і місцезнаходження оператора ринку, який здійснює функції щодо прийняття претензій від споживачів на території України;3) кількість нетто харчового продукту в установлених одиницях виміру (маса нетто, вага, об’єм або поштучно);
4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві;5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;6) кінцеву дату споживання “Вжити до” або дату виробництва та строк придатності;7) номер партії виробництва;	4) перелік інгредієнтів харчового продукту у порядку зменшення їх ваги або об’єму. Інгредієнти, масова частка яких становить менш як 2 відсотки кількості готового до вживання харчового продукту, перераховуються в переліку інгредієнтів харчового продукту після всіх інших його інгредієнтів у будь-якій послідовності;5) кількість певних інгредієнтів або категорій інгредієнтів у визначених частиною шостою цієї статті випадках;6) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;7) дату “вжити до” або строк придатності;
8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості;9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні;10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО» чи «без ГМО» відповідно.	8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності;9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та особами, хворими на алергію), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я під час його споживання;10) наявність у харчових продуктах, зареєстрованих в установленому порядку, генетично модифікованих організмів або складових (інгредієнтів), які було вироблено із зареєстрованих у встановленому порядку генетично модифікованих організмів, якщо частка генетично модифікованих організмів у харчовому продукті перевищує 0,9 відсотка або з меншою часткою генетично модифікованих організмів, якщо така наявність є невипадковою чи такою, яку технічно можна було уникнути. Порядок маркування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми понад зазначений рівень, а також визначення терміна “відсоток” для цілей цієї частини, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;11) іррадіацію харчового продукту у разі дозволеного використання іррадіаційної технології.
2. Для деяких категорій харчових продуктів відповідними технічними регламентами можуть встановлюватися специфічні обов’язкові вимоги до етикетування, крім тих, що передбачені у цій статті.	2. Вимоги до маркування алкогольних напоїв, у тому числі виноробної продукції, води питної, дитячого харчування встановлюються нормативно-правовими актами, які регулюють питання виробництва та обігу цих продуктів.
3. Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України у порядку, встановленому технічними регламентами для певних харчових продуктів.	3. Надання інформації споживачам про харчові продукти здійснюється виробником будь-яким доступним для нього способом.
4. Забороняється надавати на етикетці інформацію про дієтичні та функціональні властивості харчового продукту без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	4. Текст для маркування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, під час їх державної реєстрації у порядку, затвердженому зазначеним органом.
5. Текст для етикетування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок підлягає обов’язковому затвердженню центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Порядок затвердження тексту для етикетування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.	5. Кількість інгредієнтів або категорій інгредієнтів у харчовому продукті зазначається у разі, коли:1) обов’язковість встановлено законом;2) назва відповідного інгредієнта або категорії інгредієнтів використовується в назві харчового продукту або зазвичай асоціюється у споживача з назвою харчового продукту;3) наявність відповідного інгредієнта або категорії інгредієнтів акцентується у маркуванні будь-яким способом, включаючи слова, малюнки;4) відповідний інгредієнт або категорія інгредієнтів є необхідними для визначення харчового продукту та відокремлення його від інших харчових продуктів, з якими цей продукт може асоціюватися у споживача завдяки назві або зовнішньому вигляду.Положення цієї частини не застосовуються до ароматизаторів, вага або об’єм яких не перевищує 2 відсотки ваги або об’єму харчового продукту.
6. Етикетки харчових продуктів, на яких використовуються символи, повинні містити тільки такі символи, які були затверджені відповідними міжнародними та регіональними організаціями з питань стандартизації.	6. Інформація про харчовий продукт, яка визначає ознаки суттєвої відмінності цього харчового продукту від інших того ж виду — “натуральний”, “органічний”, “екологічно чистий”, “оригінальний”, “без ГМО” (без генетично модифікованих організмів), та/або подібна інформація на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, може надаватися споживачу тільки після виконання процедури її підтвердження, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. Рішення про надання зазначеної в цьому пункті інформації приймається оператором ринку.
7. Написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як «повністю натуральний», «органічний», «оригінальний», «без ГМО» (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація, на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону.	7. Якщо харчовий продукт містить ароматизатор або групу ароматизаторів, у переліку інгредієнтів харчового продукту зазначається відповідно слово “ароматизатор” та “ароматизатори”. Можна зазначати слова “натуральний ароматизатор” або “натуральні ароматизатори”, якщо ароматизатор або всі ароматизатори, що є інгредієнтами харчового продукту, відповідають терміну “натуральний ароматизатор”.
8. Опис специфічних символів, їх використання та маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.	8. У маркуванні можуть бути зазначені певні речовини та їх кількість без зазначення властивостей, які харчовий продукт має завдяки цим речовинам. При цьому оператор ринку повинен мати докази щодо вмісту цих речовин, якими, зокрема, можуть бути результати досліджень (випробувань), що належать оператору ринку, інших суб’єктів або дані постачальників інгредієнтів.Вимоги до зазначення у маркуванні певних речовин із вказівкою на зв’язок із властивостями харчового продукту, які він має завдяки цим речовинам, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.
	9. Вимоги стосовно маркування харчових продуктів встановлюються виключно цим Законом та нормативно-правовими актами, які регулюють питання виробництва та обігу харчових продуктів.
Стаття 39. Вимоги до реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок	Стаття 39. Вимоги до реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок
1. Забороняється реклама харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок без попереднього погодження її тексту з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. 2. Забороняється для реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок використовувати:1) вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю;2) листи подяки, визнання, поради, якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;3) вислови, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.	1. Забороняється реклама харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок без попереднього погодження її тексту з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. 2. Забороняється для реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок використовувати:1) вислови щодо можливої лікувальної дії, втамування болю;2) листи подяки, визнання, поради, якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;3) вислови, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.
	3. Погодження тексту реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок видається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.4. Для одержання погодження тексту реклами спеціальних харчових продуктів суб’єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:1) заяву щодо погодження тексту реклами спеціального харчового продукту за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я;2) проект тексту реклами спеціального харчового продукту у паперовому та електронному вигляді.5. Рішення про видачу або відмову у видачі погодження тексту реклами харчових продуктів приймається протягом 10 днів з дня надходження документів, передбачених частиною четвертою цієї статті.6. Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі погодження тексту реклами харчових продуктів є:1) не подання оператором ринку документів, передбачених частиною четвертою цієї статті;2) виявлення в документах, поданих оператором ринку, недостовірних відомостей;3) використання у тексті реклами висловлювань:щодо можливої лікувальної дії, втамування болю;щодо подяки, визнання, поради, якщо вони пов’язані з лікуванням чи полегшенням умов перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття негативного психологічного стану.
	7. Підставою для переоформлення погодження тексту реклами є зміна найменування оператора ринку або його місцезнаходження.8. Підставою для видачі дубліката погодження тексту реклами є його втрата або пошкодження.9. Погодження тексту реклами може бути анульовано центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, у разі:1) звернення оператора ринку із заявою про анулювання погодження;2) припинення діяльності оператора ринку;3) встановлення центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, факту зазначення в заяві та документах до неї недостовірної інформації;4) прийняття рішення судом;5) порушення оператором ринку вимог законодавства під час реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок.10. Порядок видачі погодження тексту реклами харчових продуктів затверджується Кабінетом Міністрів України.11. Погодження тексту реклами харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок видається безоплатно.
	Стаття 39¹. Загальні вимоги до операторів ринку, які здійснюють первинне виробництво та ведення записів щодо забезпечення безпечності харчових продуктів1. З метою забезпечення безпечності первинної продукції під час здійснення первинного виробництва, перевезення, зберігання та іншого поводження з первинною продукцією в місці її виробництва та перевезення живих тварин, а також захисту здоров’я людей оператори ринку здійснюють заходи щодо:1) управління небезпечними факторами;2) забезпечення здорового стану рослин та тварин, а також тварин, які мають вплив на здоров’я людини, включаючи виконання загальнодержавних програм державного моніторингу та контролю зоонозів та їх збудників.
	2. Оператори ринку, які займаються розведенням тварин, полюванням або первинним виробництвом продуктів тваринного походження:1) підтримують потужності для виробництва та/або обігу первинної продукції та супутніх дій, включаючи потужності для зберігання та приготування кормів у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;2) підтримують обладнання, інвентар та транспортні засоби у чистоті шляхом чищення, миття та дезінфекції;3) забезпечують належний рівень чистоти тварин, які підлягають забою, та у разі необхідності чистоту тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів;4) використовують на потужностях воду питну або воду чисту для запобігання забрудненню;5) забезпечують допуск до виробництва та/або здійснення обігу харчових продуктів персоналу, стан здоров’я якого не становить загрози безпечності харчових продуктів та який пройшов обов’язковий медичний огляд і навчання (підготовку), що має бути документально підтверджено;6) здійснюють ефективні заходи з боротьби із шкідниками;7) зберігають та вивозять відходи та небезпечні речовини у максимально безпечний спосіб з метою запобігання забрудненню;8) повідомляють з метою запобігання проникненню та поширенню хвороб, що передаються людині через харчовий продукт, компетентному органу про можливі спалахи хвороб, пов’язаних з появою нових тварин;9) використовують результати досліджень (випробувань) зразків;10) використовують тільки ті ветеринарні препарати, кормові добавки та премікси, що пройшли державну реєстрацію в установленому законом порядку.
	3. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження, зобов’язані здійснювати дії, зазначені в частині другій цієї статті, крім дій, зазначених у пунктах 3, 8 і 10 частини другої цієї статті, а також використовувати засоби захисту рослин, які пройшли державну реєстрацію в установленому законом порядку.4. У разі отримання інформації про невідповідності потужностей вимогам Закону, виявлені під час здійснення державного контролю, оператор ринку вживає всіх необхідних заходів для усунення таких невідповідностей.5. З метою забезпечення високого рівня безпечності харчових продуктів та швидкого реагування у разі виявлення випадків, що можуть спричинити шкідливий вплив на здоров’я людини, оператори ринку зобов’язані:1) вести записи про заходи, які вживаються для управління небезпечними факторами, та зберігати їх протягом трьох місяців після закінчення дати “вжити до” або строку придатності;2) надавати на запит компетентного органу або операторів ринку, які отримують первинну продукцію, інформацію, передбачену цією статтею.
	6. Оператори ринку, які займаються розведенням тварин, полюванням або первинним виробництвом харчових продуктів тваринного походження, ведуть записи щодо:1) виду та походження кормів;2) ветеринарних препаратів для тварин, дати їх застосування, часу очікування, після якого дозволяється використання тварини та/або харчових продуктів тваринного походження;3) наявності хвороб тварин, які можуть вплинути на безпечність харчових продуктів тваринного походження;4) результатів досліджень (випробувань) зразків, отриманих від тварин, або інших зразків, відібраних з діагностичною метою;5) звітів стосовно проведення перевірки тварин або харчових продуктів тваринного походження.7. Оператори ринку, які займаються збором врожаю або виробництвом продуктів рослинного походження, ведуть записи щодо:1) використання засобів захисту рослин;2) наявності шкідливих організмів чи хвороб, що можуть вплинути на безпечність харчових продуктів рослинного походження;3) результатів відповідних досліджень (випробувань) зразків рослин або інших зразків.
	Стаття 39². Гігієнічні вимоги до потужностей1. Потужності, на яких здійснюється виробництво та/або обіг харчової продукції, повинні відповідати таким вимогам:1) підтримуватися в чистому та робочому стані;2) бути спланованими, сконструйованими та розміщеними для належного утримання, чищення та/або дезінфекції, запобігання або мінімізації будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для утримання високого рівня гігієнічних вимог, у тому числі заходів з боротьби із шкідниками, запобігання накопиченню бруду, контакту з токсичними речовинами та матеріалами, забрудненню харчових продуктів, підтримання необхідних температурних режимів;3) мати належну природну або механічну вентиляцію. Система вентиляції має бути сконструйована таким чином, щоб механічний потік повітря із забрудненої зони не потрапляв до чистої зони, був забезпечений безперешкодний доступ до фільтрів та інших частин, які необхідно чистити або замінювати;4) забезпечені належним природним та/або штучним освітленням приміщення, необхідним для виробництва та/або зберігання харчових продуктів;5) підлога повинна мати достатню дренажну систему, конструкція якої запобігатиме ризику забруднення. При відкритих та/або частково відкритих дренажних каналах рух відходів має бути з чистої до забрудненої зони.2. Положення цієї статті не поширюються на операторів ринку, зазначених у статтях 39¹, 39⁴ і 39⁵цього Закону.
	Стаття 39³. Гігієнічні вимоги до приміщень, де обробляються або переробляються харчові продукти1. Конструкція та планування приміщень повинні забезпечувати можливість дотримання належного рівня гігієнічних вимог до харчових продуктів, включаючи захист від забруднення, під час операцій із харчовими продуктами та між такими операціями.2. Приміщення, де харчові продукти обробляються або переробляються, повинні відповідати таким вимогам:1) для стін та підлоги приміщень використовуються непроникаючі, непоглинаючі, нетоксичні та придатні до миття матеріали;2) стеля (або у разі її відсутності внутрішня поверхня даху) та верхні кріплення побудовані таким чином, щоб запобігати накопиченню бруду, утворенню небажаної плісняви і відпаданню часток конструкції, зменшувати конденсат. Поверхня стелі, висота якої є належною для здійснення операцій, має бути гладкою;
	3) вікна та інші отвори побудовані таким чином, щоб це запобігало накопиченню бруду. Вікна, що відкриваються назовні, у разі потреби обладнані сіткою від комах, що легко знімається для чищення. Вікна, відкриття яких може призвести до забруднення, під час виробництва повинні бути зачинені;4) поверхня дверей гладка та зроблена з непоглинаючих вологу матеріалів. Двері легко чистяться та у разі потреби дезінфікуються;5) всі поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться, у разі потреби дезінфікуються та зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів;6) залежно від типу, розміру та виду діяльності на потужностях наявні приміщення для чищення, дезінфекції і зберігання робочих інструментів та обладнання, які виготовлені з нержавіючих матеріалів, легко чистяться, мають гарячу та холодну воду.3. Положення цієї статті не поширюються на операторів ринку, зазначених у статтях 39⁴ і 39⁵цього Закону.
	Стаття 39⁴. Гігієнічні вимоги до рухомих та/або тимчасових потужностей1. Рухомі та/або тимчасові потужності (палатки, кіоски, прилавки, рухомі транспорті засоби для торгівлі) повинні відповідати таким вимогам:1) утримуватися в чистоті та належному стані;2) забезпечувати захист від будь-якого ризику забруднення, зокрема від шкідників та гризунів;3) бути обладнані засобами для підтримання належної особистої гігієни;4) поверхні (включаючи поверхню обладнань), що контактують з харчовими продуктами, утримуються у непошкодженому стані, легко чистяться та дезінфікуються, зроблені з гладких, нержавіючих, нетоксичних, придатних до миття матеріалів;5) забезпечені гарячою та/або холодною питною водою у необхідній кількості;6) мати належні потужності для гігієнічного зберігання небезпечних та/або неїстівних речовин та відходів (рідких або твердих), а також засоби для їх зберігання та подальшого поводження та/або мати відповідний договір щодо їх утилізації (знищення);7) мати належні засоби для підтримання температури, необхідної для зберігання харчових продуктів та її контролю;8) розміщувати харчові продукти таким чином, щоб максимально знижувати ризик їх забруднення.2. Оператори ринку повинні виконувати правила щодо чищення, миття та дезінфекції обладнання та інструментів.
	Стаття 39⁵. Гігієнічні вимоги до транспортних засобів1. Оператори ринку використовують лише транспортні засоби, що відповідають таким вимогам:1) транспортні засоби та/або контейнери, що використовуються для перевезення харчових продуктів, є чистими, утримуються у належному стані, що забезпечує захист харчових продуктів від забруднення, та мають таку конструкцію, що забезпечує ефективне чищення та/або дезінфекцію;2) якщо використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення нехарчових продуктів може призвести до забруднення харчового продукту, для перевезення якого вони можуть потім застосовуватися, вони використовуються тільки для перевезення харчових продуктів;3) у разі одночасного використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення харчових та нехарчових продуктів або у разі одночасного перевезення різних харчових продуктів забезпечується таке розділення продуктів, що унеможливлює їх забруднення. Для уникнення ризику забруднення забезпечується ефективне очищення зазначених транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням;4) перевезення рідких, гранульованих, порошкових харчових продуктів здійснюється в ємностях та/або контейнерах/танкерах, передбачених для перевезення тільки харчових продуктів. Зазначені ємності та/або контейнери/танкери чітко промарковані державною мовою, що вказує на їх використання виключно для перевезення харчових продуктів, або мають маркування “тільки для харчових продуктів”;5) харчові продукти розміщуються у транспортних засобах та/або контейнерах таким чином, щоб мінімізувати ризик їх забруднення.
	Стаття 39⁶. Гігієнічні вимоги до обладнання та інвентарю1. Оператори ринку можуть використовувати обладнання та інвентар, з якими контактують харчові продукти, що відповідають таким вимогам:1) є чистими та у разі потреби продезінфікованими. Чищення та дезінфекції здійснюються таким чином, щоб забезпечити захист від появи ризику забруднення;2) виготовлені з матеріалів та утримуються у належному стані та умовах, що зменшують ризик забруднення та дають змогу проводити їх чищення та дезінфекцію (крім тари та упаковки, що не повертається оператору ринку);3) розміщені у спосіб, що дозволяє належне чищення обладнання та навколишньої території.2. Обладнання та інвентар мають бути каліброваними відповідно до законодавства.3. У разі використання хімічних засобів з метою запобігання корозії обладнання та контейнерів такі засоби використовуються відповідно до належної виробничої практики.
	Стаття 39⁷. Гігієнічні вимоги під час поводження з харчовими відходами1. Оператори ринку під час поводження з харчовими відходами (неїстівні субпродукти та інші залишки) дотримуються таких вимог:1) харчові відходи негайно видаляються з приміщення, де є харчові продукти;2) харчові відходи розміщуються у закритих контейнерах, сконструйованих таким чином, щоб забезпечити максимальний рівень захисту та їх дезінфекцію;3) дотримуватися відповідних положень щодо зберігання і утилізації (знищення) харчових та інших відходів та/або мати договори щодо їх утилізації (знищення).2. Харчові відходи знищуються відповідно до законодавства.
	Стаття 39⁸. Гігієнічні вимоги під час постачання води1. Оператори ринку дотримуються таких вимог щодо постачання води:1) забезпечення постачання питної води на потужностях у кількості, яка відповідає розміру та типу потужності;2) вода чиста (непитна) може використовуватися під час оброблення продуктів рибальства з незміненою цілісністю, а також для зовнішнього миття. Вода чиста морська (опріснена) може використовуватися для оброблення живих двостулкових молюсків, голкошкірих, оболонкових і морських черевоногих. У таких випадках потужність має бути сконструйована та обладнана таким чином, щоб уможливити постачання такої води;3) циркуляція води непитної, що використовується у системах пожежогасіння, виробництва пари, заморожування та інших цілях, здійснюється окремою чітко ідентифікованою водогінною мережею. Забороняється будь-яке з’єднання водогону з непитною водою з водогоном, через який відбувається циркуляція води питної;
	4) оборотна вода, що використовується у виробництві або як інгредієнт, має відповідати вимогам, установленим до питної води, та не становити загрози забруднення (за винятком випадків, коли компетентний орган та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, отримають результати досліджень (випробувань), які засвідчують, що якість води не може вплинути на безпечність харчових продуктів у готовому вигляді);5) лід, який контактує з харчовими продуктами і може спричинити забруднення харчових продуктів, виготовляється з питної води або, якщо він використовується для охолодження продуктів рибальства, щодо яких не змінюється цілісність, — з води чистої. Лід виготовляється, утримується і зберігається в умовах, які захищають його від забруднення;6) пара, яка прямо контактує з харчовими продуктами, повинна бути без жодних речовин, що є небезпечними для здоров’я людей або можуть спричинити забруднення харчових продуктів;7) у разі термічної обробки харчових продуктів у герметичних контейнерах оператор ринку забезпечує умови, за яких така вода не стає джерелом забруднення харчових продуктів.
	Стаття 39⁹. Вимоги до особистої гігієни персоналу потужностей1. Оператори ринку дотримуються таких вимог щодо особистої гігієни персоналу:1) на потужності допускається персонал, який пройшов обов’язковий медичний огляд, дані якого заносяться до особистих медичних книжок, та гігієнічне навчання;2) на потужностях підтримується необхідний рівень особистої гігієни персоналу;3) персонал потужностей повинен бути забезпечений чистим, а у разі необхідності захисним одягом.2. Заборонено допускати до роботи з харчовими продуктами персонал, який хворіє або є носієм хвороб, що можуть бути передані через харчові продукти, а також у разі, коли існує вірогідність прямого і непрямого забруднення харчових продуктів. Персонал потужностей, який має зазначені симптоми та може перебувати в контакті з харчовими продуктами, має негайно повідомити про це оператору ринку.
	Стаття 39¹⁰. Гігієнічні вимоги до харчових продуктів1. Оператори ринку дотримуються таких вимог до харчових продуктів:1) забороняється прийняття первинної продукції, інгредієнтів або будь-яких інших матеріалів (крім живих тварин), що використовуються для переробки продуктів, щодо яких відомо, що вони забруднені або можуть бути забруднені паразитами, патогенними мікроорганізмами, або є токсичними, зіпсованими, або містять чужорідні речовини в такому обсязі, що навіть після того, як оператор ринку застосує належні процедури зберігання та/або приготування або переробки, готовий продукт буде непридатним для споживання людиною;2) первинна продукція та всі інгредієнти, які зберігаються на харчових потужностях, утримуються в таких умовах, щоб запобігти їх псуванню та забезпечити захист від забруднення;3) харчові продукти повинні бути захищеними від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу;4) ведеться ефективна боротьба із шкідниками і гризунами;5) дотримується та постійно контролюється температурний режим, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів. Виключення щодо контролю температурного режиму можливі протягом обмеженого періоду під час підготовки, перевезення, зберігання, представлення і надання харчових продуктів за умови, що це не спричиняє ризик здоров’ю споживачів;
	6) потужності з виробництва, поводження, первинного пакування перероблених харчових продуктів повинні мати належні приміщення для окремого зберігання перероблених харчових продуктів від неперероблених, у тому числі морозильні камери достатнього розміру;7) якщо харчові продукти мають зберігатися або пропонуватися до споживання при низьких температурах, вони мають бути якнайшвидше охолоджені після стадії термічної обробки або останньої стадії виробництва до температури, яка не спричинить ризик здоров’ю споживачів;8) розморожування харчових продуктів здійснюється таким чином, щоб мінімізувати ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів у харчових продуктах. Під час розморожування харчові продукти утримуються при температурі, яка не спричиняє ризик здоров’ю споживача. Якщо рідина, яка виникає внаслідок розморожування, може спричинити ризик здоров’ю, вона зливається у безпечний спосіб. Після розморожування харчові продукти утримуються у спосіб, що мінімізує ризик розмноження патогенних мікроорганізмів або формування токсинів;9) небезпечні та/або неїстівні речовини, включаючи корми для тварин, чітко маркуються та зберігаються в окремих безпечних контейнерах.
	Стаття 39¹¹. Гігієнічні вимоги до пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування1. Оператори ринку під час здійснення пакування харчових продуктів, включаючи первинне пакування, зобов’язані забезпечити дотримання таких вимог:1) матеріали, які використовуються для пакування, включаючи первинне пакування, не повинні бути джерелом забруднення;2) матеріали для первинного пакування зберігаються у спосіб, який унеможливлює їх забруднення;3) пакування, включаючи первинне пакування, здійснюється у спосіб, що унеможливлює забруднення продуктів. У разі використання консервних банок і скляного посуду забезпечується цілісність конструкції упаковки та їх чистота.2. Матеріали, які використовуються для пакування, включаючи первинне пакування, що використовується повторно, повинні легко чиститися і у разі необхідності дезінфікуватися.
	Стаття 39¹². Гігієнічні вимоги під час термічної обробки1. Вимоги цієї статті поширюються на харчові продукти, які вводяться в обіг у герметичних упаковках (контейнерах).2. Будь-який процес термічної обробки, що використовується для переробки непереробленого харчового продукту або для подальшої переробки переробленого продукту, повинен включати:1) нагрівання кожної частини продукту, що обробляється, до певної температури протягом певного періоду часу;2) запобігання забрудненню продукту під час переробки.3. Оператори ринку зобов’язані регулярно перевіряти, в тому числі за допомогою автоматичних приладів, основні параметри, характерні для такого процесу, зокрема температуру, тиск, герметизацію, мікробіологічні показники.4. Застосовані процеси повинні відповідати міжнародним стандартам.
Стаття 40. Харчові продукти, заборонені до імпорту Забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам.	Стаття 40. Харчові продукти, заборонені до ввезення (пересилання) на митну територію України1. Забороняється ввезення (пересилання) оператором ринку на митну територію України харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають санітарним заходам.
Стаття 41. Ввезення харчових продуктів для власного споживання в УкраїнуГромадяни України, іноземці та особи без громадянства, які в’їжджають на територію України, повинні декларувати відповідному прикордонному інспектору види та обсяги всіх харчових продуктів тваринного походження та свіжих (сирих) рослинних продуктів, які вони ввозять для власного споживання. Забороняється ввезення зазначених продуктів, якщо вони представляють високий ризик для здоров’я людини, високий ризик занесення або передачі хвороби тварин або високий ризик занесення шкідливих організмів в Україну, як визначено у цьому та інших відповідних законах.	Стаття 41. Ввезення харчових продуктів для власного споживання в Україну1. Забороняється ввезення на територію України громадянами України, іноземцями та особами без громадянства для власного споживання харчових продуктів тваринного походження без упаковки виробника.2. Забороняється ввезення без упаковки виробника свіжих (сирих) продуктів рослинного походження, якщо вони походять з країни чи переміщуються через зону країни, на яку поширюється карантинний режим, та представляють високий ризик занесення шкідливих організмів в Україну.
Стаття 42. Вимоги до вантажів з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються Відповідно до вимог чинних санітарних заходів вантажі з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються, супроводжуються: 1) для харчових продуктів – оригіналом міжнародного ветеринарного (санітарного) сертифіката (далі – міжнародний сертифікат), що засвідчує придатність для споживання людиною; 2) для інших об’єктів санітарних заходів – документацією та/або маркуванням, що визначає потужності (об’єкти), на яких вироблено об’єкт санітарних заходів (далі – потужності (об’єкти) походження).	Стаття 42. Вимоги до вантажів з об’єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України1. Відповідно до вимог санітарних заходів вантажі з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються, супроводжуються:1) для харчових продуктів — міжнародним ветеринарним або санітарним сертифікатом (далі — міжнародний сертифікат) або іншим документом, виданим компетентним органом країни походження, що засвідчує придатність харчового продукту для споживання людиною;2) для інших об’єктів санітарних заходів — документацією та/або маркуванням, що визначає потужності, на яких вироблено об’єкт санітарних заходів.
Стаття 43. Прикордонні інспекційні пости 1. Імпорт та експорт харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів дозволяється тільки через прикордонні інспекційні пости, які призначені для цього (далі – призначені прикордонні інспекційні пости). 2. Усі вантажі, зазначені у частині першій цієї статті, що приходять на інший, ніж призначений інспекційний пост, направляються до найближчого призначеного прикордонного інспекційного посту та переміщаються територією України у режимі транзиту.	Стаття 43. Прикордонні інспекційні пости 1. Ввезення (пересилання) в Україну та вивезення (пересилання) з України харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів дозволяється тільки через прикордонні інспекційні пости, які призначені для цього (далі – призначені прикордонні інспекційні пости). 2. Усі вантажі, зазначені у частині першій цієї статті, що приходять на інший, ніж призначений інспекційний пост, направляються до найближчого призначеного прикордонного інспекційного посту та переміщаються територією України у режимі транзиту.
Стаття 44. Прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються1. Будь-який вантаж харчових продуктів, що імпортуються, підлягає прикордонному контролю санітарним або ветеринарним прикордонним інспектором (далі – відповідний прикордонний інспектор) з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та технічних регламентів, які діють на момент застосування.	Стаття 44. Прикордонний державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України1. Будь-який вантаж харчових продуктів, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає прикордонному державному контролю з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів.
2. Усі вантажі з харчовими продуктами, що імпортуються, підлягають стандартному ветеринарному або санітарному прикордонному контролю, який здійснюється на призначених прикордонних інспекційних постах та передбачає перевірку документів та візуальну інспекцію.	2. Усі вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають прикордонному стандартному державному контролю, який здійснюється на призначених прикордонних інспекційних постах та передбачає проведення перевірки документів та візуального огляду.
3. Розширений ветеринарний або санітарний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються, здійснюється на митницях за місцем призначення вантажу та є обов’язковим, якщо:1) вантаж призначається для такого контролю згідно з програмою вибіркового ветеринарного або санітарного контролю, передбаченого у статті 46 цього Закону;2) харчовий продукт принаймні в одному з останніх п’яти вантажів певного харчового продукту з певних потужностей (об’єктів) походження був визнаний небезпечним, непридатним до споживання, неправильно маркованим або іншим чином не відповідає технічним регламентам та санітарним заходам;3) візуальне інспектування під час ветеринарного або стандартного санітарного прикордонного контролю виявило очевидне порушення відповідних санітарних заходів;4) харчовий продукт ввозиться на митну територію України виробником чи постачальником вперше та не має декларації виробника виданої даному постачальнику.	3. У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний державний контроль харчових продуктів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами шляхом попереднього документального контролю. Перелік харчових продуктів, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
4. Вантажі з харчовими продуктами, що імпортуються та зазвичай представляють високий ризик для здоров’я людей, підлягають розширеному санітарному контролю відповідно до плану, заснованому на результатах попереднього розширеного санітарного контролю таких харчових продуктів, що імпортуються з тих самих потужностей (об’єктів) походження та/або тим самим імпортером або експортером з країни походження та/або з тієї самої країни походження.	4. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, згідно з програмою вибіркового державного контролю здійснюється в зоні діяльності митниці за місцем призначення вантажу в рамках відповідного виду державного контролю, що передує митному оформленню відповідно до Митного кодексу України, та є обов’язковим, якщо:1) вантаж призначається для такого контролю згідно з програмою вибіркового державного контролю, передбаченого у статті 46 цього Закону;2) харчовий продукт принаймні в одному з останніх п’яти вантажів певного харчового продукту з певних потужностей був визнаний небезпечним, непридатним до споживання, неправильно маркованим або іншим чином не відповідає санітарним заходам та/або технічним регламентам;3) візуальний огляд під час прикордонного стандартного державного контролю виявив порушення санітарних заходів.
5. Розширений ветеринарний або санітарний прикордонний контроль не проводиться щодо вантажів з харчовими продуктами, які імпортуються, якщо до них не застосовуються положення частин другої і третьої цієї статті та якщо:1) вантаж підпадає під дію двосторонньої угоди про визнання еквівалентності загальних санітарних заходів або санітарних заходів, специфічних для окремих видів або груп харчових продуктів, між країною експортером та Україною, яка поширюється на харчовий продукт у вантажі;2) усі харчові продукти вантажу, що походять з потужностей (об’єктів), які визначені для імпорту в Україну та зареєстровані у встановленому порядку;3) усі харчові продукти з вантажу представляють низький ступінь ризику для здоров’я людини через природні властивості харчових продуктів.	5. Вантажі з харчовими продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та представляють високий ризик для здоров’я людей, підлягають розширеному державному контролю з урахуванням результатів попереднього розширеного державного контролю таких харчових продуктів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України з тих самих потужностей та/або тим самим імпортером або експортером з країни походження, та/або з тієї самої країни походження.
6. Головний державний санітарний лікар України за погодженням з Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус затверджує перелік харчових продуктів, які звичайно представляють високий та низький ризик для здоров’я людей та критерії для складання програми, що зазначена у частині третій цієї статті.	6. Зазначений у частині четвертій цієї статті розширений державний контроль не здійснюється щодо вантажів з харчовими продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, за умови, що до них не застосовуються положення частин другої та третьої цієї статті, та у разі, коли:1) вантаж підпадає під дію двосторонньої угоди про визнання еквівалентності загальних санітарних заходів або санітарних заходів, специфічних для окремих видів або груп харчових продуктів, між країною-експортером та Україною, яка поширюється на харчовий продукт у вантажі;2) усі харчові продукти вантажу визначені для ввезення (пересилання) на митну територію України та зареєстровані в установленому законом порядку;3) усі харчові продукти з вантажу мають низький ступінь ризику для здоров’я людини через їх природні властивості.
	7. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики з питань охорони здоров’я, затверджує критерії для складення програми вибіркового державного контролю, що зазначена у частині четвертій цієї статті та статті 46 цього Закону.8. Відомості про результати здійснення державного контролю харчових продуктів за місцем призначення вантажу вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу “єдиного вікна”, і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких харчових продуктів.
Стаття 45. Прикордонний контроль вантажів з об’єктами санітарних заходів, що імпортуються1. Прикордонний санітарний контроль вантажів з харчовими добавками, ароматизаторами, дієтичними добавками, допоміжними матеріалами для переробки та допоміжними засобами і матеріалами для виробництва та обігу включає документальну перевірку та за необхідності перевірку етикетування цих об’єктів та розширений контроль.	Стаття 45. Прикордонний контроль вантажів з об’єктами санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України1. Прикордонний державний контроль вантажів з харчовими добавками, ароматизаторами, дієтичними добавками, допоміжними матеріалами для переробки та предметами і матеріалами, що контактують з харчовими продуктами, включає документальну перевірку, в разі обґрунтованої необхідності — перевірку маркування цих об’єктів та розширений державний контроль.
2. Розширений контроль об’єктів санітарних заходів, за винятком харчових продуктів, проводиться за встановленою періодичністю, з урахуванням:1) можливих ризиків, що можуть бути пов’язані з цим об’єктом;2) історичних даних дотримання цим об’єктом та потужностями (об’єктами) походження та/або імпортером або експортером з країни походження та/або країною походження відповідних санітарних заходів.	2. Розширений державний контроль об’єктів санітарних заходів, за винятком харчових продуктів, проводиться за встановленою періодичністю, з урахуванням:1) можливих ризиків, що можуть бути пов’язані з цим об’єктом;2) історичних даних дотримання цим об’єктом та потужностями походження та/або імпортером або експортером з країни походження та/або країною походження відповідних санітарних заходів.
3. Порядок проведення розширеного контролю щодо вантажів з іншими, ніж харчові продукти, об’єктами санітарних заходів, що імпортуються, встановлює Головний державний санітарний лікар України та Головний державний інспектор ветеринарної медицини України.	3. Центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності харчових продуктів, затверджує порядок здійснення розширеного державного контролю об’єктів санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
4. У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний санітарний контроль окремих об’єктів санітарних заходів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів санітарних заходів, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.	4. У пунктах пропуску через державний кордон України прикордонний державний контроль об’єктів санітарних заходів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю. Перелік об’єктів санітарних заходів, що підлягають попередньому документальному контролю, та порядок здійснення такого контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
	5. Відомості про результати здійснення державного контролю об’єктів санітарних заходів за місцем призначення вантажу вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу “єдиного вікна”, і є підставою для прийняття рішення посадовою особою митного органу щодо завершення митного оформлення таких об’єктів санітарних заходів.
Стаття 46. Вибірковий санітарний прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються 1. Обов’язковий розширений ветеринарний або санітарний контроль згідно з програмою вибіркового санітарного контролю застосовується протягом календарного року до визначеного відсотка вантажів з харчовими продуктами, за винятком харчових продуктів, які звичайно представляють високий ризик для здоров’я людей відповідно до положення частини третьої статті 44 цього Закону.	Стаття 46. Вибірковий прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються 1. Обов’язковий розширений державний контроль згідно з програмою вибіркового контролю застосовується протягом календарного року до визначеного відсотка вантажів з харчовими продуктами, за винятком харчових продуктів, які звичайно представляють високий ризик для здоров’я людей відповідно до положення частини третьої статті 44 цього Закону.
3. Головний державний санітарний лікар України та Головний державний інспектор ветеринарної медицини України за рекомендацією Національної Комісії України з Кодексу Аліментаріус до початку кожного календарного року затверджують спеціально визначений відсоток вантажів, зазначених у частині першій цієї статті.	3. Компетентний орган до початку кожного календарного року затверджує спеціально визначений відсоток вантажів, зазначених у частині першій цієї статті.
Стаття 47. Стандартний ветеринарний та санітарний прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються1. Стандартний прикордонний ветеринарний або санітарний контроль здійснюється відповідним прикордонним інспектором та передбачає:	Стаття 47. Стандартний ветеринарний та санітарний прикордонний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються1. Стандартний прикордонний державний контроль здійснюється відповідним прикордонним інспектором та передбачає:
1) якщо харчові продукти згідно з чинним законодавством України підлягають фіто-санітарному або ветеринарно-санітарному прикордонному контролю, перевірку проходження вантажем такого контролю, що здійснюється державними органами, для подальшого митного оформлення згідно з чинним законодавством України;	1) якщо харчові продукти згідно з чинним законодавством України підлягають прикордонному державному контролю, перевірку проходження вантажем такого контролю, що здійснюється державними органами, для подальшого митного оформлення згідно з чинним законодавством України;
4) вибіркову перевірку відповідності етикеток харчових продуктів технічним регламентам та санітарним заходам та правильності маркування харчових продуктів;	4) вибіркову перевірку відповідності маркування вимогам статті 38 цього Закону;
3. Якщо харчовий продукт у вантажі не має етикетки відповідно до технічних регламентів чи санітарних заходів або є підозра, що він іншим чином неправильно маркований, вантаж підпадає під дію положень статті 49 цього Закону.	3. Якщо харчовий продукт у вантажі не має маркування відповідно до вимог законодавства або є підстави вважати, що він іншим чином неправильно маркований, на вантаж поширюється дія положень статті 49 цього Закону.
Стаття 48. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами 1. Якщо вантаж з харчовими продуктами повинен супроводжуватися відповідним міжнародним сертифікатом і відповідний прикордонний інспектор виявляє, що відповідний міжнародний сертифікат, який супроводжує вантаж з харчовими продуктами, є неприйнятним або харчові продукти у вантажі не є тими, що вказані у супровідному відповідному міжнародному сертифікаті, відповідний прикордонний інспектор повідомляє про це відповідного головного державного санітарного лікаря або відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини чи їх заступники, а такий вантаж зберігається у відповідному місці на призначеному прикордонному інспекційному посту.	Стаття 48. Вантажі з неприйнятними міжнародними сертифікатами 1. Якщо вантаж з харчовими продуктами повинен супроводжуватися відповідним міжнародним сертифікатом і відповідний прикордонний інспектор виявляє, що відповідний міжнародний сертифікат, який супроводжує вантаж з харчовими продуктами, є неприйнятним або харчові продукти у вантажі не є тими, що вказані у супровідному відповідному міжнародному сертифікаті, відповідний прикордонний інспектор повідомляє про це головного державного інспектора чи його заступників, а такий вантаж зберігається у відповідному місці на призначеному прикордонному інспекційному посту.
2. Відповідний головний державний санітарний лікар або відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини чи їх заступники негайно повідомляють імпортера або його уповноваженого представника та встановлює зв’язок з відповідним офіційним органом країни експортера, який видав сертифікат для проведення консультацій щодо подальших дій із зазначеним вантажем.	2. Головний державний інспектор чи його заступники негайно повідомляють імпортера або його уповноваженого представника та встановлює зв’язок з відповідним офіційним органом країни експортера, який видав сертифікат для проведення консультацій щодо подальших дій із зазначеним вантажем.
3. Якщо під час консультацій з офіційним компетентним органом країни експортера було встановлено, що відповідний міжнародний сертифікат не є підробленим або в інший спосіб сфальсифікованим, за вимогою імпортера або його уповноваженого представника харчові продукти у вантажі можуть піддаватися розширеному ветеринарному або санітарному контролю для визначення придатності харчових продуктів та можливості їх подальшого імпорту.	3. Якщо під час консультацій з офіційним компетентним органом країни експортера було встановлено, що відповідний міжнародний сертифікат не є підробленим або в інший спосіб сфальсифікованим, за вимогою імпортера або його уповноваженого представника харчові продукти у вантажі можуть піддаватися розширеному державному контролю для визначення придатності харчових продуктів та можливості їх подальшого імпорту.
Стаття 49. Вантажі з неправильно маркованими харчовими продуктами, що імпортуються1. Вантаж з харчовими продуктами, що імпортуються та які етикетовані з порушенням вимог цього Закону, може за погодженням відповідного прикордонного інспектора транспортуватися до митниці, визначеної митним органом, з метою виправлення етикетування для приведення його у відповідність із цим Законом. Після завершення виправлення вантаж з харчовими продуктами підлягає розширеному ветеринарному або санітарному контролю згідно з положеннями статті 50 цього Закону.	Стаття 49. Вантажі з неправильно маркованими харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України1. Вантажі з харчовими продуктами, крім неперероблених харчових продуктів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України та марковані з порушенням вимог цього Закону, можуть за ініціативою власника або декларанта транспортуватися до митниці призначення з метою приведення маркування у відповідність з вимогами цього Закону. Перемаркування неперероблених харчових продуктів тваринного походження не проводиться. Після виправлень вантажі з харчовими продуктами підлягають державному контролю згідно із статтею 50 цього Закону.
2. Якщо відповідний прикордонний інспектор встановить, що виправлення етикетування харчового продукту з вантажу є неможливим або недоцільним, цей вантаж підпадає під дію положень статті 51 цього Закону.	2. Якщо власник або уповноважена особа не заявляє про свою готовність здійснити зміну маркування харчового продукту з метою приведення його у відповідність з вимогами цього Закону, вантаж підпадає під дію положень статті 51 цього Закону.
	3. Перевірка додержання вимог щодо маркування харчових продуктів у митниці призначення проводиться державним інспектором під час здійснення державного контролю вантажів.
Стаття 50. Розширений санітарний контроль вантажів з харчовими продуктами, що імпортуються1. У випадках, передбачених статтями 47-49 цього Закону, імпортер або його уповноважений представник повинен бути письмово поінформований про рішення щодо застосування розширеного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що імпортується. Імпортер або його уповноважений представник повинен зафіксувати дату та час отримання такого повідомлення.	Стаття 50. Розширений державний контроль вантажів з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України1. У випадках, передбачених статтями 47—49 цього Закону, імпортер або його уповноважений представник повинен бути письмово поінформований про рішення щодо застосування розширеного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Імпортер або його уповноважений представник повинен зафіксувати дату та час отримання такого повідомлення.
2. Вантажі з харчовими продуктами, що імпортуються та які становлять безпосередню загрозу для здоров’я людини або тварини через можливість передачі зоонозу або інших хвороб тварин і які у зв’язку з цим підлягають розширеному ветеринарному або санітарному контролю, утримуються на призначеному прикордонному інспекційному посту у відповідному місті (об’єкті), де ризик для здоров’я людини або тварини мінімізовано.	2. Вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та становлять безпосередню загрозу для здоров’я людини або тварини через можливість передачі зоонозів або інших хвороб тварин і у зв’язку з цим підлягають розширеному державному контролю, утримуються на призначеному прикордонному інспекційному посту у відповідному місті (об’єкті), де ризик для здоров’я людини або тварини мінімізований.
3. За винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті, вантажі з харчовими продуктами, що імпортуються та підлягають розширеному ветеринарному або санітарному контролю, транспортуються під наглядом митного органу до митниці за місцем призначення вантажу.	3. За винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті, вантажі з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та підлягають розширеному державному контролю, транспортуються під наглядом митного органу до митниці за місцем призначення вантажу.
4. Зразки харчових продуктів з вантажу відбираються згідно з планом відбору зразків та/або процедурами, що визначені у відповідних санітарних заходах. Обсяг зразків повинен бути достатнім для проведення арбітражного дослідження у відповідній арбітражній лабораторії у разі оскарження результатів розширеного контролю.	4. Зразки харчових продуктів з вантажу відбираються згідно з планом відбору зразків та/або процедурами, що визначені санітарними заходами. Обсяг зразків повинен бути достатнім для проведення арбітражного дослідження (випробування) у разі оскарження результатів розширеного контролю.
5. Зразки з вантажу підлягають лабораторному дослідженню, що визначене відповідним інспектором як необхідне, на основі потенційного ризику для здоров’я людини, який становлять об’єкти у вантажу, зокрема:1) дослідження на предмет потенційних джерел (джерела) ризику для здоров’я людини, як визначено у відповідних санітарних заходах стосовно харчових продуктів з високим ступенем ризику для здоров’я людини – якщо вантаж містить харчові продукти, які звичайно становлять високий ризик для здоров’я людини;2) дослідження стосовно візуально встановлених порушень або щодо яких є підозра – якщо під час стандартного прикордонного ветеринарного або санітарного контролю візуально встановлюється порушення відповідних санітарних заходів або відповідний прикордонний інспектор підозрює, що харчовий продукт є небезпечним або непридатним до споживання;	5. Зразки з вантажу підлягають лабораторному дослідженню (випробуванню), що визначене державним інспектором як необхідне на основі потенційного ризику для здоров’я людини, зокрема:1) дослідженню (випробуванню) на предмет потенційних джерел (джерела) ризику для здоров’я людини відповідно до санітарних заходів стосовно харчових продуктів з високим ступенем ризику для здоров’я людини — у разі, коли вантаж містить харчові продукти, які звичайно становлять високий ризик для здоров’я людини;2) дослідженню (випробуванню) стосовно візуально встановлених порушень або щодо яких є підозра — у разі, коли під час стандартного прикордонного державного контролю візуально встановлюється порушення відповідних санітарних заходів або державний інспектор підозрює, що харчовий продукт є небезпечним або непридатним до споживання;
3) дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини для конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами – якщо вантаж підлягає розширеному санітарному контролю в межах програми вибіркового ветеринарного чи санітарного контролю або харчовий продукт піддавався повторному етикетуванню;4) дослідження за показниками, які були раніше підставою для заборони ввезення такого харчового продукту згідно з відповідними санітарними заходами, дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами, якщо вантаж підлягає розширеному санітарному контролю через те, що харчовий продукт було раніше визнано небезпечним, непридатним до споживання або неправильно маркованим, або таким, що іншим чином не відповідає технічним регламентам або санітарним заходам;5) дослідження на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту із вантажу згідно з відповідними санітарними заходами, якщо харчовий продукт уперше імпортується з певних потужностей (об’єкта) походження.	3) дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли вантаж підлягає розширеному державному контролю відповідно до програми державного контролю або харчовий продукт піддавався повторному маркуванню;4) дослідженню (випробуванню) за показниками, які були раніше підставою для заборони ввезення такого харчового продукту згідно з відповідними санітарними заходами, дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли вантаж підлягає розширеному державному контролю у зв’язку з тим, що харчовий продукт було раніше визнано небезпечним, непридатним до споживання або неправильно маркованим, або таким, що іншим чином не відповідає санітарним заходам;5) дослідженню (випробуванню) на предмет найбільш типових ризиків для здоров’я людини стосовно конкретного харчового продукту з вантажу згідно з відповідними санітарними заходами — у разі, коли харчовий продукт уперше ввозиться (пересилається) на митну територію України з певних потужностей походження.
6. Якщо протокол (звіт) лабораторного дослідження або експертного висновку, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить, що ці харчові продукти безпечні, придатні до споживання відповідають технічним регламентам та санітарним заходам, відповідний інспектор інформує митні органи у встановленому порядку для забезпечення завершення митного оформлення цього вантажу.	6. Якщо протокол (звіт, експертний висновок) лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить, що харчові продукти безпечні, придатні до споживання відповідають санітарним заходам, державний інспектор інформує митні органи в установленому порядку про результати застосування розширеного державного контролю до вантажу з харчовими продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
7. Якщо протокол (звіт) лабораторного дослідження або експертного висновку, зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить про те, що харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або не відповідають технічним регламентам та санітарним заходам, такі харчові продукти у вантажі не допускаються до ввезення в Україну як харчові продукти та до них застосовуються положення статті 51 цього Закону.	7. Якщо протокол (звіт, експертний висновок) лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині п’ятій цієї статті, свідчить про те, що харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або не відповідають санітарним заходам, такі харчові продукти у вантажі не допускаються до ввезення (пересилання) на територію України та до них застосовуються положення статті 51 цього Закону.
8. Якщо лабораторне дослідження під час розширеного санітарного контролю не закінчене протягом терміну, що встановлений для відповідних досліджень, або складність лабораторних досліджень потребує більшого строку, імпортеру або його уповноваженому представнику надається обґрунтоване пояснення причин подовження лабораторних досліджень.	8. Якщо лабораторне дослідження (випробування) під час розширеного державного контролю не закінчене протягом строку, що встановлений для відповідних досліджень (випробувань), або складність лабораторних досліджень (випробувань) потребує більшого строку, імпортеру або його уповноваженому представнику надається обґрунтоване пояснення причин продовження строку проведення лабораторного дослідження (випробування).
Стаття 51 Поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні1. Харчові продукти у вантажі, які визнані небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що в інший спосіб не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам, не допускаються до ввезення для споживання людиною (далі – забраковані харчові продукти).	Стаття 51 Поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні1. Харчові продукти у вантажі, які визнані небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що в інший спосіб не відповідають санітарним заходам, не допускаються до ввезення для споживання людиною (далі – забраковані харчові продукти).
2. Усі забраковані харчові продукти, що становлять високий ризик для здоров’я людини та тварин і не підлягають переробці (обробці), знищуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.	2. Усі забраковані харчові продукти, що становлять високий ризик для здоров’я людини та тварин і не підлягають переробці (обробці), знищуються відповідно до закону.
5. Імпортер проводить обробку забракованих харчових продуктів, зазначених у частині третій цієї статті, та маркування забракованих харчових продуктів, як зазначено у частині четвертій цієї статті, під наглядом санітарного або ветеринарного інспектора в межах їх компетенції.	5. Оскарження прийнятого рішення не припиняє його дії.
	6. Імпортер проводить обробку забракованих харчових продуктів, зазначених у частині третій цієї статті, та маркування забракованих харчових продуктів, як зазначено у частині четвертій цієї статті, під наглядом прикордонного державного інспектора в межах їх компетенції.
Стаття 52. Обмеження імпорту харчових продуктів тваринного походження у зв’язку із хворобами списку Міжнародного епізоотичного бюро 1. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, якщо це рекомендується відповідними міжнародними організаціями або відповідно до аналізу ризику є необхідним для досягнення належного рівня захисту здоров’я людей та тварин, може обмежити або заборонити імпорт харчових продуктів тваринного походження з певних країн чи зон у межах певних країн у разі підтвердження спалаху хвороб списку МЕБ, які можуть зробити харчові продукти тваринного походження небезпечними. Ці обмеження та заборона скасовуються після підтвердження закінчення спалаху хвороби та підтвердження безпечності харчових продуктів тваринного походження.	Стаття 52. Обмеження ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження у зв’язку із хворобами списку Міжнародного епізоотичного бюро 1. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, якщо це рекомендується відповідними міжнародними організаціями або відповідно до аналізу ризику є необхідним для досягнення належного рівня захисту здоров’я людей та тварин, може обмежити або заборонити ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження з певних країн чи зон у межах певних країн у разі підтвердження спалаху хвороб списку МЕБ, які можуть зробити харчові продукти тваринного походження небезпечними. Ці обмеження та заборона скасовуються після підтвердження закінчення спалаху хвороби та підтвердження безпечності харчових продуктів тваринного походження.
2. У разі обмеження або заборони імпорту харчових продуктів тваринного походження згідно з частиною першою цієї статті дозвіл на ввезення заборонених харчових продуктів тваринного походження або таких, до яких застосовуються обмеження, з країни, країн або зон у межах певних країн вважається недійсним та скасовується на всі вантажі таких продуктів, включаючи вантажі, що вже виїхали з країни походження, якщо дата виїзду з указаної країни припадає на інкубаційний період для хвороб списку МЕБ, який визначається від дати підтвердження спалаху такої хвороби.	2. У разі обмеження або заборони ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження згідно з частиною першою цієї статті дозвіл на ввезення заборонених харчових продуктів тваринного походження або таких, до яких застосовуються обмеження, з країни, країн або зон у межах певних країн вважається недійсним та скасовується на всі вантажі таких продуктів, включаючи вантажі, що вже виїхали з країни походження, якщо дата виїзду з указаної країни припадає на інкубаційний період для хвороб списку МЕБ, який визначається від дати підтвердження спалаху такої хвороби.
Стаття 53. Умови, які застосовуються до вантажів з харчовими продуктами, що експортуютьсяВантажі з експортованими харчовими продуктами повинні супроводжуватися, якщо цього вимагає країна імпортер:1) оригіналами міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, виданих відповідним уповноваженим органом, що засвідчують придатність харчового продукту до споживання людиною;2) документами або маркуванням, де зазначаються потужності (об’єкти), з яких походить харчовий продукт.	Стаття 53. Умови, які застосовуються до вантажів з харчовими продуктами, що експортуютьсяВантажі з експортованими харчовими продуктами повинні супроводжуватися, якщо цього вимагає країна імпортер:1) оригіналами міжнародних сертифікатів, виданих відповідним уповноваженим органом, що засвідчують придатність харчового продукту до споживання людиною;2) документами або маркуванням, де зазначаються потужності, з яких походить харчовий продукт.
	Відомості про результати здійснення державного контролю харчових продуктів вносяться до єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для реалізації принципу “єдиного вікна”, і є підставою для прийняття посадовою особою митного органу рішення щодо завершення митного оформлення таких харчових продуктів.
Стаття 54. Видача міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, що експортуються1. Міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту, видаються лише на продукцію, що вироблена на затверджених експортних потужностях (об’єктах), зареєстрованих у встановленому порядку.	Стаття 54. Видача міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, що експортуються1. Міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту, видаються лише на продукцію, що вироблена на затверджених експортних потужностях, зареєстрованих у встановленому порядку.
4. Порядок видачі міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів на вантажі з харчовими продуктами, призначеними для експорту, встановлюється відповідно Головним державним санітарним лікарем України або Головним державним інспектором ветеринарної медицини України.	Виключити.
Стаття 55. Міжнародне співробітництво України у сфері безпечності та якості харчових продуктівМіжнародне співробітництво України у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів здійснюється шляхом:1) участі в роботі відповідних міжнародних організацій;2) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди про взаємне визнання санітарних заходів;3) гармонізації санітарних заходів та технічних регламентів з міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями щодо харчових продуктів та з процедурами оцінки відповідності.	Стаття 55. Міжнародне співробітництво України у сфері безпечності та якості харчових продуктівМіжнародне співробітництво України у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів здійснюється шляхом:1) участі в роботі відповідних міжнародних організацій;2) укладання міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди про взаємне визнання санітарних заходів;3) гармонізації санітарних заходів та технічних регламентів з міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями відповідних міжнародних організацій.
Стаття 57. Фінансування наданих послугУсі платежі, що стягуються у зв’язку з будь-якими адміністративними процедурами, лабораторними дослідженнями, експертизами, контролем та іншими процедурами, що вимагаються згідно з цим Законом, повинні дорівнювати фактичній вартості.	Стаття 57. Фінансування здійснення державного контролю та перелік адміністративних послуг1. Державний контроль здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.2. Адміністративними послугами у сфері безпечності харчових продуктів є:1) державна реєстрація:новітніх харчових продуктів;харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання;функціональних харчових продуктів;дієтичних добавок;харчових добавок;окремих видів ароматизаторів, що не внесені у відповідні державні реєстри;допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, які вперше вводяться в обіг та/або вперше використовуються на території України;води питної, яку планується віднести до категорії “вода природна мінеральна”;2) видача експлуатаційного дозволу;3) видача ветеринарних документів, передбачених цим Законом.
	3. Встановлення нових або скасування існуючих адміністративних послуг у сфері дії цього Закону здійснюється тільки шляхом внесення змін до нього.4. Розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.
Стаття 58. Фінансування державного наглядуДержавний нагляд за об’єктами, що підлягають санітарним заходам, здійснюється на безоплатній основі та фінансується за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.	Стаття 58. Платні послуги, які надаються операторам ринку1. Оплата послуг здійснюється за рахунок операторів ринку під час:1) ввезення (пересилання) на митну територію України, вивезення (пересилання) з неї та транспортування територією України об’єктів санітарних заходів;2) дозабійного і післязабійного інспектування тварин (проведення передзабійного клінічного огляду тварин та державної ветеринарно-санітарної експертизи після їх забою) з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законодавством;3) проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів тваринного та рослинного походження на агропродовольчих ринках, ярмарках;4) проведення лабораторних досліджень (випробувань) харчових продуктів та інших об’єктів санітарних заходів;5) проведення оцінки результатів здійснення операторами ринку заходів для усунення виявлених порушень законодавства.2. Перелік платних послуг, які надаються операторам ринку установами, що належать до сфери управління компетентного органу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ	Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬСтаття 59. Відповідальність за порушення вимог цього ЗаконуЗа порушення вимог цього Закону винні особи несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, передбачену законом.	Стаття 59. Відповідальність операторів ринку за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів1. Оператори ринку в разі порушення вимог законодавства про безпечність та якість харчових продуктів несуть відповідальність за:1) використання потужностей з виробництва харчових продуктів без відповідного повідомлення, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена цим Законом, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;2) використання незареєстрованих допоміжних матеріалів для переробки, предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена Законом, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;
	3) виробництво, зберігання харчових продуктів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена Законом, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;4) введення в обіг незареєстрованих новітніх харчових продуктів, продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок, харчових добавок, ароматизаторів та/або технологій, що раніше не використовувалися в Україні, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від дванадцяти до вісімнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат;
	5) введення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів — тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;6) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двох до трьох мінімальних заробітних плат;7) обіг непридатних харчових продуктів, а також тих, дата “вжити до” або строк придатності яких минули, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;
	8) порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних харчових продуктів, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;9) обіг харчових продуктів, що є шкідливими для здоров’я людини, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;10) невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності, а у разі, коли на потужності необхідно отримувати експлуатаційний дозвіл, — тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу;
	11) невиконання обов’язку щодо відкликання або вилучення з обігу харчових продуктів, які є небезпечними, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;12) порушення параметрів безпечності стосовно об’єктів санітарних заходів —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;13) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо усунення порушень законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі не приведення маркування у відповідність з нормативно-правовими актами у строк, погоджений з органами виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;
	14) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, щодо знищення небезпечних для споживання людиною чи для іншого використання харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок та допоміжних матеріалів для переробки —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;15) приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб —підприємців — у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;16) відмова у допуску посадових осіб компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, до здійснення державного контролю з підстав, не передбачених цим Законом, —тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.
	2. Під час визначення розміру штрафу враховується категорія ризику щодо безпечності харчового продукту.3. За правопорушення у сфері безпечності та якості харчових продуктів посадові особи операторів ринку, а також оператори ринку, які є фізичними особами, несуть відповідальність згідно із законом.4. Кошти від санкцій (штрафи) зараховуються до загального фонду державного бюджету.
	Стаття 59¹. Провадження у справах про порушення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів1. Провадження у справах про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів стосовно юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.2. Протокол про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати головні державні інспектори або їх заступники.3. Протокол про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий — зберігається у компетентному органі або центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.
	4. Форма протоколу про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, зазначеного у частині другій цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері безпечності харчових продуктів.5. У протоколі про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про оператора ринку, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів; місце, час вчинення і суть правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність; місцезнаходження свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.6. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичної особи — уповноваженою ним особою. За наявності свідків і потерпілих протокол підписується такими особами.
	7. У разі відмови від підписання протоколу фізичною особою — підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку — юридичною особою — уповноваженою ним особою в протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначають мотиви своєї відмови від його підписання.8. Розгляд справ про порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів здійснюється у судовому порядку відповідно до закону.9. Заява про правопорушення, передбачені статтею 59 цього Закону, разом з іншими матеріалами надсилається до суду у п’ятнадцятиденний строк з моменту складення протоколу про правопорушення.10. Сплата штрафу не звільняє оператора ринку харчових продуктів від обов’язку щодо усунення допущеного правопорушення, а також від відшкодування заподіяної внаслідок такого правопорушення шкоди (завданих збитків).11. У випадках, передбачених частиною першою статті 59 цього Закону, компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя людей, строком не більш як на 10 робочих днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.
	12. Тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів понад строк, зазначений у частині одинадцятій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду.13. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг харчових продуктів, якщо:1) компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, не подав до суду заяви про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів у визначений частиною одинадцятою цієї статті строк;2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного у рішенні компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування;3) суд прийняв рішення на користь оператора ринку;4) компетентний орган або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, відкликав заяву до суду або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів.14. Суд одночасно з прийняттям рішення за заявою про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів на користь оператора ринку вирішує питання щодо скасування рішення компетентного органу або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування, про тимчасове припинення виробництва та/або обігу зазначених продуктів.
	Стаття 59². Відшкодування шкоди (збитків)1. Відшкодування операторами ринку заподіяної шкоди (завданих збитків) здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції”, іншими законодавчими актами.2. Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) незаконними діями державних інспекторів, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
6. Закон України «Про дитяче харчування»
Стаття 9. Основні вимоги до виробництва дитячого харчування 8. У виробництві дитячого харчування з інгредієнтами тваринного походження забороняється використання: 1) м’яса механічного обвалювання, шкури свинячої, субпродуктів (крім серця, печінки, язика), гідратованого білка сої та її похідних, а також м’яса забійних тварин та птиці, підданого повторному заморожуванню;	Стаття 9. Основні вимоги до виробництва дитячого харчування 8. У виробництві дитячого харчування з інгредієнтами тваринного походження забороняється використання: 1) м’яса механічного обвалювання, шкури свинячої, субпродуктів (крім серця, печінки, язика), гідратованого білка сої та похідних гідратованого білка сої, а також м’яса забійних тварин та птиці, підданого повторному заморожуванню;
7. Закон України «Про захист прав споживачів»
Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:	Стаття 1. Визначення термінівУ цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
	Терміни “харчовий продукт”, “непридатний харчовий продукт” вживаються у значенні, наведеному в Законі України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.
	Стаття 1¹. Сфера дії цього Закону1. Положення цього Закону, якими регулюються питання забезпечення якості, безпеки, інформування про властивості, у тому числі маркування продукції, не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом, якщо інше прямо не встановлено цим Законом.2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 і 8, а також підпунктами “а” — “в”, “ґ” пункту 7 частини першої статті 26 цього Закону, не поширюються на продукцію, яка є харчовим продуктом.3. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, якщо вони стосуються продукції, яка є харчовим продуктом, встановлюється Законом України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Стаття 5. Захист прав споживачів 3. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.	Стаття 5. Захист прав споживачів 3. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування.
Стаття 7. Гарантійні зобов’язання 2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до продукції.	Стаття 7. Гарантійні зобов’язання 2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції або шляхом маркування.
Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості8. У разі придбання споживачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобов’язаний замінити їх на товари належної якості або повернути споживачеві сплачені ним гроші, якщо недоліки виявлено у межах строку придатності. При цьому розрахунки із споживачем провадяться в порядку, передбаченому абзацом третім частини сьомої цієї статті.	Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості8. У разі придбання споживачем непридатного харчового продукту продавець зобов’язаний замінити його на харчовий продукт, який є придатним до споживання, або повернути споживачеві сплачені ним кошти. Розрахунки із споживачем у такому разі проводяться в порядку, передбаченому абзацом третім частини сьомої цієї статті.
Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт)1. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.	Стаття 14. Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт)1. Споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров’я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.
У разі відсутності нормативних документів, нормативно-правових актів, що містять обов’язкові вимоги до продукції, використання якої може завдати шкоди життю, здоров’ю споживача, навколишньому природному середовищу, а також майну споживача, відповідні органи виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов’язані негайно заборонити випуск і реалізацію такої продукції.	Виключити.
2. На товари (наслідки робіт), використання яких понад визначений строк є небезпечним для життя, здоров’я споживача, навколишнього природного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється строк служби (строк придатності). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб у цілому, так і на окремі його частини.
Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов’язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.
Забороняється змінювати строк служби (строк придатності), який зазначено на етикетці, упаковці або у супровідних документах на товар, а також вводити в обіг товари, строк придатності яких минув.	Виключити.
4. Продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров’я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності декларації про відповідність та/або сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.	4. Продукція, на яку технічними регламентами встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров’я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. Виробник має право маркувати продукцію національним знаком відповідності за наявності сертифіката відповідності, виданих згідно із законодавством.
Реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність забороняється.	Введення в обіг продукції без маркування національним знаком відповідності, якщо це передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та/або без проведення процедур оцінки відповідності, передбачених відповідним технічним регламентом, забороняється.
Підставою для митного оформлення імпорту таких товарів на територію України є наявність передбачених законодавством документів, які засвідчують факт проходження ними процедури оцінки відповідності.	Виключити.
5. Якщо встановлено, що при додержанні споживачем правил використання, зберігання чи транспортування товарів (наслідків робіт) вони завдають або можуть завдати шкоди життю, здоров’ю, майну споживача чи навколишньому природному середовищу, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний негайно припинити їх виробництво (реалізацію) до усунення причин заподіяння шкоди, а в необхідних випадках – вжити заходів щодо вилучення їх з обігу і відкликання у споживачів.	Виключити.
Якщо причини заподіяння шкоди усунути неможливо, виробник (виконавець) зобов’язаний зняти таку продукцію з виробництва, вилучити з обігу, відкликати у споживачів. У разі невиконання цих обов’язків зняття продукції з виробництва, вилучення з обігу і відкликання у споживачів проводиться за приписом органів виконавчої влади, що здійснюють контроль за безпекою продукції.	Виключити.
Виробник (виконавець) зобов’язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов’язані з відкликанням продукції.	Виробник (виконавець) зобов’язаний відшкодувати у повному обсязі завдані споживачам збитки, пов’язані з відкликанням продукції.
6. Створюючи новий (модернізований) товар, розробник повинен подати технічну документацію відповідному органу для проведення державної експертизи на його відповідність вимогам щодо безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища.	Виключити.
Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію	Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію
1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.	1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити:	Інформація про продукцію повинна містити:
1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;	1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;	Виключити.
3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об’єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;	3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;	4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;	5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;
6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;	6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;	6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров’ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;
7) дату виготовлення;	7) дату виготовлення;
8) відомості про умови зберігання;	8) відомості про умови зберігання;
9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);	9) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;	10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;	11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.	12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація про послуги, пов’язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.	Інформація про послуги, пов’язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.
Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.	Стосовно продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.
Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).	Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров’я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов’язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.	Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.	2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку.	Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв’язку.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження.	Виключити.
3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.	3. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов’язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.
Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.	Написи щодо ціни реалізації продукції мають бути чіткими і простими для розуміння.
Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.	Ціна продукції повинна включати в себе всі податки та неподаткові обов’язкові платежі, які відповідно до законодавства сплачуються споживачем під час придбання відповідної продукції.
На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару.	На аукціонних торгах споживачам повинна повідомлятися стартова ціна продажу відповідного товару.
Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки – за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.	Ціна товару зазначається за одну упаковку такого товару, а якщо товар поставляється без упаковки – за одиницю вимірювання, яка звичайно застосовується до такого товару.
У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:	У разі коли за одну ціну пропонується кілька товарів, робіт або послуг чи їх поєднання або якщо продавець (виконавець) надає споживачеві при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:
1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну – ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо;	1) змісту та вартості пропозиції та у разі пропонування товарів, робіт або послуг за одну ціну – ціни таких товарів, робіт або послуг, взятих окремо;
2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.	2) умови прийняття пропозиції, зокрема строку її дії та будь-яких обмежень, включаючи обмеження щодо кількості.
	Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
4. Вживання понять «знижка» або «зменшена ціна» або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:	4. Вживання понять «знижка» або «зменшена ціна» або будь-яких інших, аналогічних за значенням, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;	1) якщо вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;
2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;	2) якщо такого роду знижка або зменшення ціни застосовується протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.	3) якщо ціна продукції є нижчою від її звичайної ціни.
	Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
5. Вживання поняття «розпродаж» або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:	5. Вживання поняття «розпродаж» або будь-яких інших, аналогічних йому, дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;	1) якщо здійснюється розпродаж усіх товарів у межах певного місця або чітко визначеної групи товарів;
2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;	2) якщо тривалість розпродажу обмежено в часі;
3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.	3) якщо ціни товарів, що підлягають розпродажу, є меншими від їх звичайної ціни.
	Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
6. Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.	6. Після публічного повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни до споживачів повинна доводитися інформація про ціну продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни, а також ціну цієї ж продукції, встановлену після їх початку.
	Дія положень цієї частини поширюється також на продукцію, що є харчовим продуктом.
7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:	7. У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:
1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, – споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;	1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, – споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням – споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;	2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням – споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
3) заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну споживача – споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.	3) заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну споживача – споживач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені законом, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об’єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.	8. Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.	Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.	9. Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.
Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів	Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:	1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговуваннянесуть відповідальність за:
2. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету.
Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.	Виключити.
Стаття 26. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів	Стаття 26. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів
1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим – орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:	Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:
2) перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов’язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб’єктів.Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів;	2) перевіряти додержання суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб’єктів;
4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб’єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;	4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію, у тому числі харчові продукти. У разі неможливості повернення продукції, зокрема харчових продуктів, які використано (одержано) під час контрольної перевірки, відшкодування витрат здійснюється за рахунок суб’єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок затверджується Кабінетом Міністрів України;
7) забороняти суб’єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:
а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;
б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров’я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);
в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;
г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;	г) забороняти суб’єктам господарювання реалізацію харчових продуктів, у яких дата “вжити до” або строк придатності не зазначені або зазначені з порушенням вимог нормативно-правових документів з питань безпечності та якості харчових продуктів, або минули;
ґ) яка є фальсифікованою;
9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології;	9) опломбовувати у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього чи такі, строк дії яких закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології;
	у тексті статті слова «, у тому числі ресторанного господарства» виключити;
Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів1. Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної законодавством.	Стаття 27. Повноваження інших органів виконавчої влади щодо захисту прав споживачів1. Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної законом.
Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів	Стаття 28. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо захисту прав споживачів
1. Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі:
3) у разі виявлення продукції неналежної якості, фальсифікованої, небезпечної для життя, здоров’я, майна споживачів і навколишнього природного середовища терміново повідомляти про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, інші органи, що здійснюють контроль і нагляд за якістю і безпекою продукції;	Виключити.
4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та відповідними документами, або продукції з простроченим строком придатності – тимчасово зупиняти реалізацію продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію;	4) у разі виявлення фактів реалізації продукції, яка не супроводжується необхідною, доступною, достовірною, своєчасною інформацією та супровідними документами, або продукції з простроченим строком придатності — тимчасово зупиняти реалізацію такої продукції до пред’явлення інформації, супровідних документів або припиняти її реалізацію; у разі виявлення фактів реалізації харчових продуктів, у яких дата “вжити до” або строк придатності минули, — зупиняти реалізацію таких продуктів;
8. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Стаття 1. Визначення основних термінів і понять	Стаття 1. Визначення основних термінів і понять
У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:	У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державна санітарно-епідеміологічна експертиза – це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об’єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об’єктах, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм – в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини;	Виключити.
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи – документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об’єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров’я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов’язковим для виконання власником об’єкта експертизи;	Виключити.
санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі – гігієнічний сертифікат) – разовий документ, виданий органами державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров’я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведених санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних та інших досліджень;	санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі – гігієнічний сертифікат) – разовий документ, виданий органами державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров’я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведених санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних та інших досліджень;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів – професійна діяльність, яку провадять органи державної санітарно-епідеміологічної служби з метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров’я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових технологій і технологічного обладнання;	Виключити.
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів – документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю) наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту;	Виключити.
об’єкти санітарних заходів – харчові продукти, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів;	Виключити.
санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі – санітарний захід) – застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров’я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов’язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов’язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів;	Виключити.
технічний регламент – нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов’язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов’язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених згідно із санітарними заходами, та може включати або визначати вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування або етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва;	Виключити.
харчовий продукт (їжа) – будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначені для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, зокрема воду, що навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки;	Виключити.
харчова добавка – будь-яка речовина, яка не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей);	Виключити.
ароматизатори – ароматичні речовини, ароматичні препарати, технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші;	Виключити.
дієтична добавка – вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав’яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм для додаткового, порівняно із звичайним харчуванням, вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров’я людини;	Виключити.
допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів – будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та інвентарю, які не споживаються, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту чи його складових для досягнення певної виробничої мети, в результаті чого утворюються залишки або похідні речовини у кінцевому продукті;	Виключити.
допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів – матеріали або речовини, включаючи обладнання та інвентар, одиниці упаковки (контейнери), які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність.	Виключити.
	Термін «харчовий продукт» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про безпечність та якість харчових продуктів».
	Стаття 1¹. Сфера дії ЗаконуПоложення цього Закону не поширюються на харчові продукти, крім харчових продуктів, щодо яких проводяться санітарно-епідеміологічні розслідування захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєннями та радіаційним ураженням людей.
Стаття 11. Об’єкти державної санітарно-епідеміологічної експертизи
Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:
проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;
інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;
схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;
проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров’я та середовища життєдіяльності людини;
продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров’ю людей;	Виключити.
документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;
діючі об’єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.
Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах	Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення у національних стандартах та інших нормативно-технічних документах
Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об’єкти середовища життєдіяльності людини.	Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у національних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об’єкти середовища життєдіяльності людини.
Проекти державних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов’язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.	Проекти національних стандартів та інших нормативно-технічних документів на всі види нової (модернізованої) продукції підлягають обов’язковій державній санітарно-епідеміологічній експертизі.
Продукція, на яку в державних стандартах та в інших нормативно-технічних документах є вимоги щодо безпеки для здоров’я і життя населення, підлягає обов’язковій сертифікації.	Виключити.
Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров’я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.
У разі, коли в державному стандарті відсутні необхідні обов’язкові вимоги безпеки для здоров’я і життя людини або зазначені вимоги не відповідають санітарним нормам, дія таких державних стандартів призупиняється відповідно до закону головним державним санітарним лікарем України і вони підлягають скасуванню у встановленому законом порядку. …	Виключити.
Стаття 16. Умови ввезення продукції з-за кордону, її реалізації та використанняПідприємства, установи, організації та громадяни можуть ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) і реалізовувати чи використовувати їх в Україні лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України.У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.До товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, застосовуються вимоги щодо їх безпеки для здоров’я і життя людини, а також до процедур контролю, експертиз, надання дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів, регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні.	Виключити.
Стаття 17. Вимоги до продовольчої сировини і харчових продуктів, умов їх транспортування, зберігання та реалізаціїПродовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов’язковій сертифікації.Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров’я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.	Виключити.
Стаття 18. Вимоги до господарсько-питного водопостачання і місць водокористування	Стаття 18. Вимоги до господарсько-питного водопостачання і місць водокористування
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.	Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання. .
Стаття 33. Основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.	Стаття 33. Основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду;визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров’я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища;вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров’я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб;проведення санітарно-епідеміологічних розслідувань захворювань, спричинених інфекційними хворобами, масовими неінфекційними захворюваннями, отруєнь та радіаційних уражень людей і здійснення контролю за усуненням їх причин та умов виникнення і поширення;державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь;видача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об’єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.
Стаття 42. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства	Стаття 42. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства
Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:	Головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:
ж) заборона виробництва або обігу, а також вилучення з обігу харчових продуктів, харчових добавок, ароматизаторів, дієтичних добавок, допоміжних матеріалів для переробки харчових продуктів, а також допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів на підставах та у порядку, що встановлені законами України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».	Виключити.
Стаття 46. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства
За порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах: на посадових осіб – від одного до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на громадян – від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.	Виключити.
До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:
в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;	в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;
г) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;	Виключити.
9. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»
Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції	Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції
Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть згідно з законом дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за:невилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції її власником;невиконання рішень спеціально уповноважених органів виконавчої влади щодо вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею;порушення порядку подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції;здійснення переробки, утилізації або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції підприємствами, виробництво яких не атестоване;невиконання вимог нормативно-правових актів і нормативних документів щодо поводження з окремими видами неякісної та небезпечної продукції.Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції.	Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну, кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Посадові та службові особи спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею несуть відповідальність згідно з законами України.	Посадові особи органів виконавчої влади у сфері вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальшого поводження з нею несуть відповідальність відповідно до закону.
10. Закон України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності»
Додаток до Закону України від 19 травня 2011 року № 3392-VI
Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності
Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»
79. Експлуатаційний дозвіл операторам потужностей (об’єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі	Виключити.
80. Експлуатаційний дозвіл операторам потужностей (об’єктів), що здійснюють виробництво харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, та для агропродовольчих ринків	80. Експлуатаційний дозвіл
	80¹. Погодження тексту реклами харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок
11. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»
Стаття 1. Сфера дії Декрету Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.	Стаття 1. Сфера дії Декрету Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності.Положення Декрету не поширюються на продукцію, що є харчовим продуктом.
Стаття 4. Категорія нормативних документів із стандартизації 1. Нормативні документи із стандартизації поділяються на: державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти підприємств. До державних стандартів України прирівнюються державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державних класифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.2. Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів. Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею, на території України встановлює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання.	Виключити.
Стаття 5. Державні стандарти України4. Державні стандарти України затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.Державні стандарти України підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання і публікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.	Виключити.
Стаття 6. Галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок3. Стандарти, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї статті, не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних стандартів України і підлягають державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання.	Виключити.
Стаття 7. Технічні умови і стандарти підприємств 2. Для організації інформування споживачів (замовників) про номенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідності технічних умов обов’язковим вимогам державних, а в передбачених законодавством випадках – галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до них підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. 3. За державну реєстрацію технічних умов і змін до них справляється реєстраційний збір, розмір якого встановлює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання за погодженням з Міністерством економіки України.	Виключити.
Стаття 8. Відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів Відповідальність за відповідність нормативних документів вимогам актів законодавства, а також їхній науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які провели експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.	Виключити.
Стаття 9. Використання нормативних документів Нормативні документи повинні використовуватися на стадіях розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації (використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації продукції.У договорі на поставку продукції повинні зазначатися посилання на нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.	Виключити.
Стаття 15. Обов’язкова сертифікація 1. Сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.	Стаття 15. Обов’язкова сертифікація1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації.
3. Випробування з метою обов’язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів – методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів.	3. Випробування з метою обов’язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів – методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань.
Стаття 18. Сертифікація продукції, що імпортується	Стаття 18. Сертифікація продукції, що імпортується
Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.	Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.	Виключити.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: 1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.	Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на провадження цієї діяльності, включає дані про сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі сертифікатів відповідності, свідоцтв про визнання відповідності.
Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.	Виключити.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України.	Виключити.
	у тексті Декрету слова “державний стандарт України”, “державний стандарт” та “центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання” у всіх відмінках замінити відповідно словами “національний стандарт” та “центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання” у відповідному відмінку.
12. Закон України «Про ветеринарну медицину»
Стаття 1. Визначення основних термінів	Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:	У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
ветеринарна довідка – разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов’язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин – засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень;	ветеринарна довідка – разовий документ, виданий державною установою ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов’язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин – засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень;
ветеринарні документи – документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів;	ветеринарні документи — міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка, ветеринарна картка, ветеринарно-санітарний паспорт на тварину;
ветеринарно-санітарна експертиза – комплекс необхідних лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних), які проводяться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини, щодо безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, включаючи аналіз виробничої технології та технологічного обладнання щодо відповідності ветеринарно-санітарним заходам;	державна ветеринарно-санітарна експертиза — комплекс лабораторних та спеціальних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках — продуктів рослинного походження щодо безпечності харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів та кормів щодо відповідності санітарним та ветеринарно-санітарним заходам;
вибірковий ветеринарно-санітарний контроль – періодична перевірка безпечності товарів шляхом розширеного контролю, що проводиться державною службою ветеринарної медицини;	вибірковий ветеринарно-санітарний контроль – періодична перевірка безпечності товарів шляхом розширеного контролю, що проводиться державними інспекторами ветеринарної медицини;
висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) – документ, виданий державною або уповноваженою лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів. Термін дії експертного висновку – не більше одного місяця;	висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) – документ, виданий державною або уповноваженою лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів;
Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини (далі – Департамент) – орган державного управління, що здійснює функції адміністрації ветеринарної медицини України;	Виключити.
державний ветеринарно-санітарний контроль – функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у постійному забезпеченні виконання встановлених чинним законодавством ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів;	державний контроль — діяльність (нагляд, інспектування, схвалення, аудит, моніторинг, огляд, відбір зразків та їх дослідження (випробування) та інші подібні за своїм змістом дії), що провадиться з метою проведення перевірки додержання вимог законодавства про здоров’я і благополуччя, реєстрацію та ідентифікацію тварин, виробництво та обіг ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо;
державний ветеринарно-санітарний нагляд – функції, що виконуються державними інспекторами ветеринарної медицини та/або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини і полягають у періодичній перевірці дотримання вимог чинного законодавства в галузі ветеринарної медицини;	Виключити.
державний інспектор ветеринарної медицини – лікар ветеринарної медицини, який працює в державній службі ветеринарної медицини або уповноважений Департаментом, або у разі якщо це лікар іноземної країни, – її ветеринарною адміністрацією, на здійснення інспектування товарів, потужностей (об’єктів), засобів ветеринарної медицини та супутніх об’єктів з метою захисту здоров’я людей та/або здоров’я тварин і за необхідності – сертифікації їх ветеринарно-санітарного стану згідно з вимогами відповідних міжнародних організацій та здійснення інших функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;	державний інспектор ветеринарної медицини — посадова особа компетентного органу, що здійснює державний контроль у сфері ветеринарної медицини;
державні органи ветеринарної медицини – Департамент і територіальні органи, регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті;	Виключити.
державні установи ветеринарної медицини – установи ветеринарної медицини, що здійснюють профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи, лабораторні дослідження щодо безпечності товарів, науково-дослідні та контрольні роботи, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини, або уповноважені на здійснення таких функцій;	державні установи ветеринарної медицини – установи ветеринарної медицини, що здійснюють профілактичні, діагностичні, лікувальні та інші протиепізоотичні заходи, лабораторні дослідження щодо безпечності товарів, науково-дослідні та контрольні роботи;
дозвіл на ввезення – документ дозвільного характеру, яким надається право на ввезення на територію України товарів, виданий Департаментом;	дозвіл на ввезення – документ дозвільного характеру, яким надається право на ввезення на територію України товарів, виданий компетентним органом;
доручення – письмове повноваження, за яким головними державними інспекторами ветеринарної медицини України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті або їх заступниками надається право іншій особі або установі від свого імені здійснювати певні юридичні дії або одержувати матеріальні цінності;	Виключити.
експлуатаційний дозвіл – документ дозвільного характеру, який видається відповідним головним державним інспектором ветеринарної медицини оператору потужностей (об’єктів) на підставі перевірки дотримання цими потужностями (об’єктами) ветеринарно-санітарних заходів і технічних регламентів та дозволяє оператору потужностей (об’єкта) здійснювати господарську діяльність згідно із цим Законом;	експлуатаційний дозвіл — документ дозвільного характеру, який видається оператору потужностей з переробки продуктів тваринного походження та/або потужностей з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів на підставі результатів перевірки відповідності його потужностей вимогам ветеринарно-санітарних заходів та дає змогу оператору потужностей провадити господарську діяльність з виробництва та/або зберігання зазначених об’єктів державного контролю та нагляду;
експортні потужності (об’єкти) – потужності, що використовуються для виробництва об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, які перевірені Департаментом на відповідність вимогам, що встановлені країною призначення для таких потужностей, з метою здійснення експорту вищезазначених об’єктів до цієї країни та мають відповідний експлуатаційний дозвіл;	експортні потужності (об’єкти) – потужності, що використовуються для виробництва об’єктів державного контролю та нагляду, які перевірені компетентним органом на відповідність вимогам, що встановлені країною призначення для таких потужностей, з метою здійснення експорту вищезазначених об’єктів до цієї країни та мають відповідний експлуатаційний дозвіл;
загальнодержавна програма контролю – програма, що розробляється Департаментом та виконується державною службою ветеринарної медицини, або у разі якщо це стосується іноземної країни, – її ветеринарною адміністрацією, з метою контролю (у тому числі локалізації та/або ліквідації) хвороби тварин та/або забруднюючих речовин і залишкових кількостей ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження і кормах шляхом здійснення спеціальних заходів, що застосовуються на всій території країни або в окремій зоні (зонах) на її території;	загальнодержавна програма контролю – програма, що розробляється та виконується, з метою контролю (у тому числі локалізації та/або ліквідації) хвороби тварин та/або забруднюючих речовин і залишкових кількостей ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження і кормах шляхом здійснення спеціальних заходів, що застосовуються на всій території країни або в окремій зоні (зонах) на її території;
заклад ветеринарної медицини – установа, підприємство, організація, де працює принаймні один лікар ветеринарної медицини, які засновані юридичною або фізичною особою (суб’єктом господарювання), що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та здійснює ветеринарну діяльність за ліцензією, у тому числі з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратів, роздрібної, оптової торгівлі ветеринарними препаратами, проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт;	заклад ветеринарної медицини – установа, підприємство, організація, де працює принаймні один лікар ветеринарної медицини, які засновані юридичною або фізичною особою (суб’єктом господарювання), що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини та здійснює ветеринарну діяльність за ліцензією, у тому числі з ветеринарної практики, виробництва ветеринарних препаратів, роздрібної, оптової торгівлі ветеринарними препаратами;
карантинна станція (пост) – місце (ділянка місцевості), що перебуває під контролем державних органів ветеринарної медицини, де групи тварин утримуються в ізоляції, без прямого або опосередкованого контакту з іншими тваринами, спеціально облаштоване для проведення обстеження протягом визначеного періоду часу і в разі необхідності – експертизи або лікування;	карантинна станція (пост) – місце (ділянка місцевості), що перебуває під контролем компетентного органу, де групи тварин утримуються в ізоляції, без прямого або опосередкованого контакту з іншими тваринами, спеціально облаштоване для проведення обстеження протягом визначеного періоду часу і в разі необхідності – експертизи або лікування;
неїстівні продукти тваринного походження – сировина тваринного походження, яка зазвичай не використовується для споживання людиною, але використовується для фармацевтичних, хірургічних, сільськогосподарських та промислових цілей;	Виключити.
особливо небезпечні хвороби, що входять до списку МЕБ, – заразні хвороби тварин, що можуть швидко поширюватися у значних масштабах незалежно від державних кордонів, які можуть мати значні соціально-економічні наслідки або становити загрозу для здоров’я людини чи тварини і суттєво вплинути на міжнародну торгівлю тваринами та продуктами тваринного походження;	особливо небезпечні хвороби, що входять до списку МЕБ, – заразні хвороби тварин, що можуть швидко поширюватися у значних масштабах незалежно від державних кордонів, які можуть мати значні соціально-економічні наслідки або становити загрозу для здоров’я людини чи тварини і суттєво вплинути на міжнародну торгівлю тваринами та продуктами тваринного походження. Перелік особливо небезпечних хвороб визначається Міжнародним епізоотичним бюро;
період виведення – період часу між останнім застосуванням щодо тварини ветеринарного препарату та виробництвом з такої тварини продуктів, призначених для споживання людиною, необхідний для того, щоб такі продукти не містили залишкових кількостей препарату, які перевищують встановлені рівні;	період виведення – період часу між останнім застосуванням щодо тварини ветеринарного препарату та виробництвом з такої тварини продуктів тваринного походження, необхідний для того харчових продуктів тваринного походження, щоб такі продукти не містили залишкових кількостей препарату, які перевищують встановлені рівні;
потужності (об’єкти) – будь-які споруда, комплекс споруд, приміщення, будівля або територія, включаючи обладнання, що використовується для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин;	потужності – будь-які споруда, комплекс споруд, приміщення, будівля або територія, включаючи обладнання, що використовується для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин;
прикордонний державний інспектор ветеринарної медицини – державний інспектор ветеринарної медицини регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, який перевіряє імпортні, транзитні та експортні вантажі, що є об’єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також дозволяє їх ввезення або вивезення залежно від їх ветеринарно-санітарного стану і видає відповідні ветеринарні документи;	прикордонний державний інспектор — посадова особа компетентного органу, яка здійснює прикордонний державний контроль та видає міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати;
продукти тваринного походження – продукти тваринного походження для споживання людиною, продукти тваринного походження для фармацевтичного та хірургічного використання і продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження;	продукти тваринного походження – продукти тваринного походження для фармацевтичного та хірургічного використання і продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження;
продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання – продукти тваринного походження, крім тих, що призначенідля споживання людиною, фармацевтичних та хірургічних цілей, та кормів тваринного походження;	продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання – продукти тваринного походження, крім тих, що призначенідля фармацевтичних та хірургічних цілей, та кормів тваринного походження;
продукти тваринного походження для споживання людиною – м’ясо, м’ясні продукти, желатин, яйця, яйцепродукти, молоко, молочні продукти, риба, рибні та морепродукти, мед та інші продукти тваринного походження, призначені для споживання людиною;	Виключити.
референс-лабораторія – уповноважена Департаментом лабораторія, що залучається як третя сторона під час вирішення спірних питань за результатами лабораторних досліджень;	референс-лабораторія – уповноважена компетентним органом лабораторія, що залучається як третя сторона під час вирішення спірних питань за результатами лабораторних досліджень;
система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points – HACCP) – система ідентифікації, оцінки, аналізу та контролю ризиків, що впливають на безпечність тварин, неїстівних продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тощо;	система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках — система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, що є визначальними для безпечності ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів;
територіальні органи – органи державної виконавчої влади, що утворюються Департаментом як головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та управління у містах, районах для виконання функцій Департаменту на певній території;	Виключити.
уповноважений (офіційний) лікар ветеринарної медицини – лікар ветеринарної медицини, уповноважений Департаментом здійснювати певні функції державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;	Виключити.
хвороба, що підлягає повідомленню, – хвороба тварин, внесена до переліку, затвердженого Департаментом, про випадки виявлення чи існування підозри якої необхідно негайно повідомляти державному інспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини;	хвороба, що підлягає повідомленню, – хвороба тварин, внесена до переліку, затвердженого компетентним органом, про випадки виявлення чи існування підозри якої необхідно негайно повідомляти державному інспектору ветеринарної медицини або офіційному лікарю ветеринарної медицини;
	компетентний орган — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини та здійснює функції ветеринарної адміністрації України;
	карантинні обмеження — особливий правовий режим, який застосовується в інфікованій зоні з метою локалізації спалаху хвороби тварин і ліквідації такої хвороби згідно із законами, відповідними ветеринарно-санітарними заходами та нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону;
	офіційний лікар ветеринарної медицини — лікар ветеринарної медицини, уповноважений компетентним органом на виконання наданих йому повноважень, що пов’язані із захистом життя і здоров’я тварин, та здійснення обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів, а також проведення інспектування підконтрольних вантажів (товарів) та видачу необхідних супровідних ветеринарних документів;
	2. Терміни “харчовий продукт”, “харчові продукти тваринного походження” вживаються в значенні, наведеному в Законі України “Про безпечність та якість харчових продуктів”.
	Стаття 1¹. Сфера дії цього ЗаконуДія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку із забезпеченням ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, карантину тварин, їх ідентифікації та реєстрації, виробництвом та обігом ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та кормів, а також здійсненням пов’язаного з цим державного контролю.
Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину	Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину
Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.
Дія цього Закону не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною у процесі їх виробництва та внутрішньодержавного обігу.	Виключити.
Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної медициниДержавне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.	Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної медициниДержавне управління у галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини (компетентний орган), у межах повноважень, визначених цим Законом.
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медициниДо повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини належать:забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини;розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорона території України від проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорона довкілля від потенційних негативних наслідків, пов’язаних з вирощуванням тварин;забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державної служби ветеринарної медицини;реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;укладення міжнародних договорів;здійснення інших повноважень відповідно до закону.	Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медициниДо повноважень Кабінету Міністрів України в галузі ветеринарної медицини належать:забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини;розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;організація здійснення ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, охорона території України від проникнення з інших держав або карантинних зон патогенних агентів хвороб тварин, забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, встановлення карантину тварин, охорона довкілля від потенційних негативних наслідків, пов’язаних з вирощуванням тварин;забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державної служби ветеринарної медицини;укладення міжнародних договорів;здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики в галузі ветеринарної медициниЦентральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики:забезпечує здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини та захист території України від проникнення хвороб тварин з інших країн або карантинних зон;спрямовує та координує діяльність державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;забезпечує проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за безпечністю продуктів тваринного походження;вирішення інших питань в галузі ветеринарної медицини відповідно до закону.	Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медициниЦентральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини:забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини;здійснює нормативно-правове регулювання у сфері ветеринарної медицини, зокрема затверджує:– методи здійснення контролю зоонозів;– максимальні межі залишків ветеринарних препаратів для кожного компонента, що вводиться в корм для тварин, та готового корму для тварин;– рівні включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;– перелік ветеринарних препаратів, що відпускаються за рецептом, та правила видачі рецептів;– вимоги до проведення клінічних та доклінічних випробувань ветеринарних препаратів;– порядок атестації суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво ветеринарних препаратів;визначає пріоритетні напрями розвитку у сфері ветеринарної медицини;здійснює інші повноваження, визначенні законом.
Стаття 7. Державні органи ветеринарної медицини та їх посадові особи1. Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини є урядовим органом державного управління, який діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини.	Стаття 7. Повноваження компетентного органу1. До повноважень компетентного органу належить:1) здійснення державного контролю за здоров’ям тварин, продуктами тваринного походження, кормами та іншими товарами, охорони території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, включених до списку Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), з територій інших держав або карантинних зон;2) проведення аналізу причин і умов виникнення та поширення хвороб тварин, організація та здійснення заходів з локалізації та ліквідації спалаху заразних хвороб, спільних для тварин і людей, підготовка пропозицій щодо профілактики та боротьби з такими хворобами;3) проведення моніторингу поширення та визначення біологічної характеристики збудників особливо небезпечних хвороб тварин, включених до списку МЕБ, з метою вжиття заходів, пов’язаних з епізоотичною та епідеміологічною діагностикою спалаху заразних хвороб;
	4) розроблення, затвердження та здійснення в межах своїх повноважень санітарних та ветеринарно-санітарних заходів;5) здійснення державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами та супутніми об’єктами, а також потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;6) здійснення державного контролю на державному кордоні України та транспорті за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами;
	7) забезпечення у випадках, передбачених законом, своєчасного встановлення карантину в разі виникнення заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій та буферній зонах, а в разі необхідності — у зоні спостереження;8) повідомлення МЕБ про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин у зв’язку з особливо небезпечними хворобами, включеними до списку МЕБ;9) визначення ветеринарно-санітарного статусу України та відповідних зон у межах її території, ветеринарно-санітарного стану потужностей, що використовуються для виробництва товарів;10) організація роботи з проведення аналізу ризику та здійснення управління ризиком хвороб тварин, а також установлення на підставі результатів аналізу ризику періодичності здійснення державного контролю за потужностями;11) уповноваження акредитованих лабораторій на проведення досліджень (випробувань) параметрів безпечності та якості продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин, а також виконання загальнодержавних програм державного моніторингу кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, отриманих із використанням генетично модифікованих організмів, за критерієм наявності в них зареєстрованих генетично модифікованих організмів-джерел;
	12) визначення переліку референс-лабораторій, уповноважених на проведення арбітражного дослідження продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів і на проведення лабораторних досліджень з метою діагностики хвороб тварин;13) організація роботи з проведення лабораторно-діагностичних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, кормових добавок, преміксів та кормів, біологічних продуктів і води для тварин;14) встановлення переліку методик вимірювання та методів проведення досліджень (випробувань) товарів;15) розроблення максимально допустимих рівнів залишкової кількості ветеринарних препаратів, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі, рівнів включень кормових домішок до корму для тварин або на його поверхні;16) організація роботи із здійснення прикордонного стандартного державного контролю та/або розширеного державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, біологічними продуктами, патологічним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, засобами ветеринарної медицини, призначеними для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами;
	17) здійснення державного контролю за переміщенням тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, призначених для вирощування тварин та догляду за ними, що не мають лікувальної і профілактичної дії, супутніми об’єктами; потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;18) організація здійснення заходів для проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях, що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, а також засобів, що використовуються для їх транспортування;19) видача відповідно до закону експлуатаційних дозволів та забезпечення ведення їх реєстру;20) здійснення державного контролю за проведенням державної ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях, які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, а також на агропродовольчих ринках;21) організація здійснення розширеного державного контролю на основі результатів професійної оцінки;22) проведення оцінки ефективності роботи ветеринарної адміністрації інших держав;23) проведення перевірки дотримання вимог, установлених щодо потужностей, виробничих процесів і умов зберігання, та інших вимог у державах, з яких імпортуються тварини, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми;24) установлення обмеження або заборони на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об’єктів державного контролю, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, включені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих держав або карантинних зон у разі підтвердження факту спалаху таких хвороб;
	25) видача дозволів на ввезення (пересилання) на територію України харчових продуктів, тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, ведення обліку виданих дозволів;26) затвердження щорічної програми здійснення вибіркового державного контролю кормів для тварин;27) затвердження щорічного плану в рамках загальнодержавних програм державного моніторингу наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах;28) проведення сертифікації ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини на відповідність вимогам щодо належної виробничої практики, практики дистрибуції та лабораторної практики; перевірки ефективності, безпечності та якості ветеринарних препаратів і субстанцій у процесі їх реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування), а також атестації суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво ветеринарних препаратів;29) організація роботи з проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, їх впливу на здоров’я тварин;30) участь у розробленні технічних регламентів щодо ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, засобів ветеринарної медицини, засобів догляду за тваринами, інших об’єктів державного контролю з урахуванням належної практики виробництва ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів;31) участь у розробленні технічних регламентів, що встановлюють окремі показники якості харчових продуктів;
	32) координація діяльності спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування;33) здійснення державного контролю за реєстрацією ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, ведення їх державного реєстру;34) проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;35) видача органам страхування висновків щодо причин захворювання вимушено забитих, загиблих або знищених тварин;36) видача ветеринарних документів (міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок тощо) на корми, товари відповідно до закону;37) встановлення відсотку вантажів, які підлягають розширеному державному контролю;38) ведення:реєстру потужностей, що імпортують в Україну тварин, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, біологічні продукти, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси та корми;реєстру затверджених експортних потужностей з виробництва та/або обігу продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів;
	39) здійснення державного контролю за тваринами, продуктами тваринного походження, репродуктивним матеріалом, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, штамами мікроорганізмів, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями, що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу;40) організація роботи із здійснення державного контролю за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження;41) організація проведення в установленому порядку ідентифікації та реєстрації тварин, здійснення оформлення та видачі ідентифікаційних документів;42) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;43) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві;44) організація виконання загальнодержавних програм у галузі ветеринарної медицини, в тому числі проведення державного моніторингу залишкової кількості ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, харчових продуктах тваринного походження і кормах;45) участь у реалізації науково-технічної, технологічної та інноваційної політики, впровадженні у виробництво науково-технічних досягнень та передового досвіду з питань ветеринарної медицини;46) надання адміністративних послуг;47) здійснення інших повноважень, передбачених законом.
2. Департамент для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та державні установи.	2. Керівник компетентного органу та його заступники є за посадою відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками.
3. Департамент, його територіальні органи становлять єдину систему державних органів ветеринарної медицини.	3. Компетентний орган делегує повноваження щодо здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.
4. Голова Департаменту, його заступники та начальники управлінь Державного департаменту ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, на яких покладено здійснення функцій державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, одночасно є за посадою відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками.
5. Начальники територіальних органів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів та регіональних служб, їх заступники одночасно є за посадою відповідно головними державними інспекторами ветеринарної медицини та заступниками головних державних інспекторів ветеринарної медицини зазначених регіонів, а державні лікарі ветеринарної медицини державної служби ветеринарної медицини та регіональних служб одночасно є за посадою відповідно державними інспекторами ветеринарної медицини. На начальників регіональних служб та їх заступників поширюється дія Закону України «Про державну службу».
6. Департамент розробляє, переглядає та затверджує ветеринарно-санітарні заходи, у тому числі заходи щодо профілактики, лікування, діагностики та ліквідації хвороб, що підлягають повідомленню, і щодо безпечності продуктів тваринного походження.
7. До повноважень державних органів ветеринарної медицини належать:1) застосування ветеринарно-санітарних заходів для охорони території України від занесення збудників хвороб тварин з території інших країн або з карантинних зон;2) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження, ветеринарними препаратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами, штамами мікроорганізмів, репродуктивним матеріалом, патологічним матеріалом, засобами ветеринарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностями (об’єктами), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу вищезазначених об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;
3) здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за охороною території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників заразних хвороб під час експорту, імпорту і транзиту об’єктів ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;4) здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за роботою уповноважених (офіційних) лікарів ветеринарної медицини щодо виконання ветеринарно-санітарних заходів;5) проведення розширеного ветеринарно-санітарного контролю на підставі професійної оцінки державного інспектора ветеринарної медицини та/або в рамках програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю з метою перевірки безпечності товарів;6) проведення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю товарів, а в разі необхідності – вибіркового та/або розширеного контролю;7) координація та організація виконання ветеринарно-санітарних заходів;8) визначення ветеринарно-санітарного статусу України та окремих зон у межах її території, ветеринарно-санітарного стану потужностей (об’єктів) в Україні;9) організація спільно з органами та закладами охорони здоров’я, державною санітарно-епідеміологічною службою, структурними підрозділами центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій захисту населення від зоонозів та своєчасного обміну інформацією про такі хвороби тварин;10) видача ветеринарних документів та перевірка їх достовірності;
11) організація проведення передзабійного огляду тварин та ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження;12) надання експлуатаційних дозволів на функціонування потужностей (об’єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, та ведення реєстру таких потужностей (об’єктів);13) призупинення дії експлуатаційного дозволу або обмеження діяльності потужностей (об’єктів), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування, у разі порушення операторами ветеринарно-санітарних заходів;14) проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у діяльності робочих і державних комісій з питань прийняття в експлуатацію цих потужностей (об’єктів), відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;
15) державний ветеринарно-санітарний нагляд за проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об’єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках – і рослинного походження;16) організація і проведення лабораторно-діагностичних (бактеріологічних, вірусологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин та оцінки безпечності продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів і води для тварин;17) здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за збором, утилізацією та знищенням загиблих тварин і відходів тваринного походження;
18) аналіз причин виникнення хвороб, недугів тварин та їх загибелі, розроблення рекомендацій щодо їх профілактики;19) видача органам страхування висновків щодо захворювання тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених;20) координація діяльності спеціалістів ветеринарної медицини незалежно від їх підпорядкування;21) організація здійснення заходів з дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях (об’єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів, що використовуються для їх транспортування.
8. До повноважень Департаменту належать:1) реєстрація ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів;2) організація розроблення і затвердження технічних регламентів на ветеринарні препарати, кормові добавки, премікси, готові корми, засоби ветеринарної медицини, засоби догляду за тваринами та інші об’єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, включаючи належну практику виробництва для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів і готових кормів;3) ведення Державного реєстру ветеринарних препаратів;4) організація здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на потужностях (об’єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу тощо;5) запровадження програми вибіркового ветеринарно-санітарного контролю товарів під час їх обігу та виконання загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів і забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження та кормах;
6) організація проведення оцінки використання ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, готових кормів та їх впливу на здоров’я тварин;7) уповноваження акредитованих лабораторій на проведення досліджень (випробувань) товарів;8) затвердження методик вимірювань, методів випробувань товарів, їх перелік та атестація;9) затвердження переліку референс-лабораторій на проведення арбітражних досліджень товарів;10) розподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету України на фінансування програм у галузі ветеринарної медицини, між державними органами ветеринарної медицини та державними установами ветеринарної медицини;11) повідомлення Міжнародного епізоотичного бюро про встановлення, очікуваний період дії та дату скасування карантину тварин за особливо небезпечними хворобами, занесеними до списку МЕБ;12) встановлення обмежень або заборони на імпорт, транзит та експорт товарів, інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що можуть переносити особливо небезпечні хвороби, занесені до списку МЕБ, або інші хвороби, що підлягають повідомленню, з окремих країн або карантинних зон у зв’язку з підтвердженням спалаху таких хвороб;13) участь у підготовці та розробленні міжнародних договорів з питань ветеринарної медицини, укладення міжвідомчих договорів з ветеринарними адміністраціями інших країн, участь у роботі відповідних міжнародних організацій;
14) розроблення та затвердження положень про територіальні органи та державні установи ветеринарної медицини, включаючи визначення структури і штатної чисельності державної служби ветеринарної медицини;15) розроблення та затвердження ветеринарно-санітарних заходів, нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини в межах своїх повноважень;16) встановлення максимально допустимих рівнів залишкових кількостей ветеринарних препаратів, кормових добавок та забруднюючих речовин у кормах і біологічному матеріалі;17) забезпечення здійснення державної політики в галузі ветеринарної медицини та захист території України від занесення збудників особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, з територій інших країн або карантинних зон;18) координація діяльності державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;19) забезпечення проведення державної політики в галузі ветеринарної медицини, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за безпечністю продуктів тваринного походження.
9. Нормативно-правові акти Департаменту, видані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання державними органами, юридичними особами (резидентами і нерезидентами України), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають/перебувають на території України.
Стаття 8. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів1. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів організовують і проводять роботу відповідно до цього Закону та підпорядковуються Департаменту з питань, визначених цим Законом. Керівники цих підрозділів призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням з Департаментом.	Стаття 8. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади1. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів організовують і проводять роботу відповідно до цього Закону та підпорядковуються компетентному органу з питань, визначених цим Законом. Керівники цих підрозділів призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням з компетентним органом.
2. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів діють на підставі положень, що затверджуються керівниками цих органів за погодженням з Департаментом та його територіальними органами.	2. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів діють на підставі положень, що затверджуються керівниками цих органів за погодженням з компетентним органом .
Стаття 9. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів1. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів утворюються для надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин і комплектуються виключно лікарями ветеринарної медицини, які за посадами є державними інспекторами ветеринарної медицини.2. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів функціонально підпорядковуються Департаменту та його територіальним органам.3. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів фінансуються за рахунок бюджетних коштів, що виділяються Департаменту та його територіальним органам на здійснення протиепізоотичних заходів.4. Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів затверджується Кабінетом Міністрів України.	Стаття 9. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів1. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів утворюються для надання практичної допомоги компетентному органу в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин і комплектуються виключно лікарями ветеринарної медицини, які за посадами є державними інспекторами ветеринарної медицини.2. Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних управлінь та відділів функціонально підпорядковуються компетентному органу.3. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів фінансуються за рахунок бюджетних коштів, що виділяються Департаменту та його територіальним органам на здійснення протиепізоотичних заходів.4. Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розділ ІІІ ДЕРЖАВНИЙ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД	Розділ ІІІ ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ
Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль1. Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.	Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний контроль1. Державний контроль здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.
2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється.	2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного контролю та може делегувати повноваження щодо здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.
3. Державний ветеринарно-санітарний контроль на об’єктах окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з Департаментом може здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини цих органів.	3. Втручання в роботу державних інспекторів ветеринарної медицини та офіційних лікарів ветеринарної медицини під час здійснення державного контролю забороняється.
	4. Державний контроль на об’єктах окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з компетентним органом може здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини таких органів.5. Прикордонні державні інспектори забезпечуються форменим одягом у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету.6. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення для посадових осіб затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Права та обов’язки посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль1. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, мають право:1) перевіряти під час транспортування об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду додержання ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів;2) перевіряти безпечність неїстівних продуктів тваринного походження, у тому числі шляхом розширеного ветеринарно-санітарного контролю, щодо їх відповідності вимогам законодавства та технічним регламентам;	Стаття 11. Права та обов’язки державних інспекторів ветеринарної медицини1. Під час здійснення державного контролю державні інспектори ветеринарної медицини мають право:1) безперешкодного доступу до потужностей, які використовуються для виробництва, переробки та обігу товарів, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, без попередження під час роботи таких потужностей;2) у разі спалаху хвороби, що підлягає повідомленню, у будь-який час мати безперешкодний доступ на потужності, які здійснюють виробництво або обіг товарів, якщо такі потужності розташовані в межах карантинної зони, для проведення перевірки їх ветеринарно-санітарного стану та/або товарів та/або здійснення необхідних заходів, які встановлюються під час карантину тварин;
3) проводити відбір зразків товарів та інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;4) проводити оцінку зразків неїстівних продуктів тваринного походження та інших об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду з метою перевірки додержання ветеринарно-санітарних заходів і мінімальних показників якості, встановлених відповідними технічними регламентами;5) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;6) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об’єктах), які використовуються для утримання тварин, виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, засобів догляду за тваринами;7) вносити пропозиції щодо призупинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;8) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати розпорядження або приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувалися через карантинні зони хвороб, що підлягають повідомленню;9) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль за об’єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що перевозяться транзитом;10) здійснювати стандартний прикордонний ветеринарно-санітарний контроль, а за необхідності – вибірковий або розширений контроль за об’єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що імпортуються або експортуються;	3) одержувати інформацію, необхідну для встановлення ветеринарно-санітарного стану та безпечності товарів, виявлення причин хвороби тварин, з метою визначення ветеринарно-санітарного статусу відповідної зони;4) перевіряти під час транспортування товарів додержання ветеринарно-санітарних заходів та наявність ветеринарних документів, передбачених цим Законом;5) перевіряти безпечність ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, у тому числі шляхом розширеного державного контролю, щодо їх відповідності вимогам законодавства;6) проводити відбір зразків товарів та інших об’єктів державного контролю під час здійснення державного контролю;7) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків об’єктів державного контролю;8) проводити оцінку зразків продуктів тваринного походження та інших об’єктів державного контролю з метою перевірки їх відповідності ветеринарно-санітарним заходам;9) перевіряти ветеринарно-санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання репродуктивного матеріалу;10) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках;
11) видавати міжнародні ветеринарні сертифікати на товари, що експортуються	11) перевіряти дотримання ветеринарно-санітарних заходів на потужностях, які використовуються для утримання тварин, виробництва та обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів, репродуктивного матеріалу, засобів догляду за тваринами;12) вносити пропозиції щодо видачі, тимчасового припинення, поновлення або анулювання (скасування) експлуатаційних дозволів;13) здійснювати інспектування та в разі необхідності видавати приписи щодо дезінфекції транспортних засобів, які переміщувалися через карантинні зони, де є спалахи хвороби, що підлягає повідомленню;14) здійснювати прикордонний стандартний державний контроль за об’єктами державного контролю, що перевозяться транзитом;15) здійснювати прикордонний стандартний державний контроль, а у разі необхідності — вибірковий або розширений контроль за об’єктами державного контролю, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України або вивозяться (пересилаються) з митної території України;16) видавати міжнародні ветеринарні (санітарні) сертифікати, ветеринарні свідоцтва на товари, що вивозяться (пересилаються) з митної території України;17) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини;18) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі здійснювати відбір зразків об’єктів державного контролю.
2. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, зобов’язані:1) додержуватися вимог законів і нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини та охорони праці;2) негайно повідомляти керівників відповідних державних органів ветеринарної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством.	2. Головні державні інспектори ветеринарної медицини та їх заступники мають право:1) видавати розпорядження або приписи про виправлення маркування об’єктів державного контролю;2) видавати розпорядження, накази та приписи про обов’язкові для виконання ветеринарно-санітарні заходи (включаючи забій, вимушений забій тварин, знешкодження, утилізацію або знищення товарів, дотримання процедур переробки, утилізації або знищення об’єктів, якщо вони є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, або в разі виникнення підозри, що ці об’єкти заражені чи є носіями хвороб, що підлягають повідомленню, чи містять забруднюючі речовини, радіонукліди в кількості, що перевищує максимальні рівні залишків);3) забороняти ввезення (пересилання) на митну територію України, вивезення (пересилання) з митної території України та інший обіг товарів і засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;
	4) видавати розпорядження стосовно вилучення (відкликання) з обігу товарів та засобів догляду за тваринами, які не відповідають ветеринарно-санітарним заходам та/або технічним регламентам;5) звертатися до суду із заявою про прийняття рішення про конфіскацію та/або знищення об’єктів державного контролю у передбачених цим Законом випадках;6) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;7) у разі необхідності залучати представників підрозділів ветеринарної міліції до проведення інспекційних перевірок (за згодою) та утворювати комісії з числа експертів з ветеринарної медицини із залученням спеціалістів ветеринарної медицини профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для ідентифікації хвороб тварин та причин їх загибелі;8) обмежувати, забороняти або припиняти відповідно до законодавства господарську діяльність юридичних або фізичних осіб у разі порушення ними ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодаством, якщо такі порушення можуть спричинити безпосередню загрозу життю та/або здоров’ю людей і тварин;9) організовувати проведення протиепізоотичних заходів юридичними та фізичними особами, які провадять професійну діяльність у галузі ветеринарної медицини;10) складати протоколи про правопорушення.
	3. Під час здійснення державного контролю державні інспектори ветеринарної медицини повинні:1) дотримуватися вимог цього Закону та інших законів, а також нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону;2) негайно після виявлення або виникнення підозри про спалах особливо небезпечної хвороби, включеної до списку МЕБ, або іншої хвороби, що підлягає повідомленню, або масового отруєння тварин повідомляти відповідні органи виконавчої влади про необхідність запровадження особливого режиму роботи потужностей та вжиття заходів для боротьби з хворобою тварин;3) повідомляти органам ліцензування в галузі ветеринарної медицини про порушення ліцензійних умов суб’єктами ліцензування;4) повідомляти головним державним інспекторам ветеринарної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних заходів, встановлених законодавством;5) забезпечувати конфіденційність інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законом;6) пред’являти документи, що засвідчують особу державного інспектора, та інші документи, передбачені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Стаття 12. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд1. Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.	Стаття 12. Службові посвідчення1. Посадовим особам компетентного органу та державних установ ветеринарної медицини видаються службові посвідчення.
2. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.	2. Зразки службових посвідчень, порядок їх видачі, вилучення та заміни встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.4. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України.5. Зразки форменого одягу і знаки розрізнення для посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за переміщенням тварин1. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об’єктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини.	Стаття 15. Державний контроль за переміщенням тварин1. Державний контроль за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об’єктів), де вони утримувалися, здійснюється компетентним органом.
2. Державні інспектори ветеринарної медицини та уповноважені лікарі ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи ветеринарні документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.	2. Державні інспектори ветеринарної медицини контролюють дотримання вимог щодо ідентифікації, обігу та переміщення тварин, включаючи ветеринарні документи, які вимагаються при переміщенні чи транспортуванні тварин.
Стаття 16. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках	Стаття 16. Державний контроль на ринках
2. Державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, а державний ветеринарно-санітарний нагляд – державними інспекторами ветеринарної медицини.	2. Державний контроль на ринках здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.
5. Якщо державний інспектор ветеринарної медицини встановлює, що торгівля на ринках здійснюється з порушенням ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі в не призначених для цього місцях, він видає припис заборонити обіг цих тварин або неїстівних продуктів тваринного походження до усунення виявлених порушень та накладає штраф.	5. Якщо державний інспектор ветеринарної медицини встановлює, що торгівля на ринках здійснюється з порушенням ветеринарно-санітарних заходів, у тому числі в не призначених для цього місцях, він видає припис заборонити обіг цих тварин або неїстівних продуктів тваринного походження до усунення виявлених порушень таскладає протокол про адміністративні правопорушення.
Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечністю і якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини	Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечністю і якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини
2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних препаратів; інспектування суб’єктів ліцензування щодо дотримання ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування). Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини затверджує Департамент.	2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних препаратів; інспектування суб’єктів ліцензування щодо дотримання ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування). Сертифікація належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики не є обов’язковою. Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, уповноважених Департаментом. Такий контроль здійснюється без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які складаються попередньо і в яких визначено частота інспектування і процедури, що застосовуються, включаючи підстави вірогідності того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної медицини не відповідають встановленим вимогам.	3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини. Такий контроль здійснюється без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які складаються попередньо і в яких визначено частота інспектування і процедури, що застосовуються, включаючи підстави вірогідності того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної медицини не відповідають встановленим вимогам.
4. Державні установи ветеринарної медицини, уповноважені Департаментом, виконують загальнодержавну програму здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах для перевірки належного використання препаратів власниками (утримувачами) тварин і запобігання шкоді здоров’ю людей та тварин.	4. Державні установи ветеринарної медицини виконують загальнодержавну програму здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах для перевірки належного використання препаратів власниками (утримувачами) тварин і запобігання шкоді здоров’ю людей та тварин.
5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій, перевищують встановлені максимально допустимі рівні залишків, уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки Департамент та відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для вжиття необхідних заходів відповідно до законодавства з метою запобігання введенню в обіг таких продуктів.	5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій, перевищують встановлені максимально допустимі рівні залишків, державні інспектори ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для вжиття необхідних заходів відповідно до законодавства з метою запобігання введенню в обіг таких продуктів.
6. Державний контроль також включає дослідження безпечної залишкової кількості та побічних ефектів від застосування ветеринарних препаратів. Цю роботу виконують національні референс-лабораторії з контролю залишкових кількостей ветеринарних препаратів та кормових добавок Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок і Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів.	6. Державний контроль також включає дослідження безпечної залишкової кількості та побічних ефектів від застосування ветеринарних препаратів. Проведення таких досліджень організовується компетентним органом.
7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних препаратів та кормових добавок з метою їх подальшої державної реєстрації здійснюють Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок, яке функціонує на базі Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок, а ветеринарних імунобіологічних препаратів – Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів, яке функціонує на базі Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів. До цієї роботи можуть залучатися Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, інші науково-дослідні установи.	7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів під час їх державної реєстрації здійснює відповідна державна установа.
Стаття 19. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд під час полювання1. Відкриття мисливського сезону на певній території здійснюється з підтвердження відповідними державними органами ветеринарної медицини після проведення обов’язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь.	Стаття 19. Державний контроль під час мисливського сезону (полювання) та промислового рибальства1. Відкриття мисливського сезону або промислового рибальства на певній території здійснюється за підтвердженням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини після проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів щодо визначення ветеринарно-санітарного стану мисливських угідь та районів водних промислів.
2. Користувачі мисливських та рибальських угідь повинні інформувати найближчого державного інспектора ветеринарної медицини про підозрілу (невластиву) поведінку тварин та підозрілі випадки загибелі тварин. Державний інспектор ветеринарної медицини розглядає ці звіти, у разі необхідності після інспектування туш і на основі свого професійного висновку відбирає зразки тканин тварин для проведення дослідження у відповідній лабораторії ветеринарної медицини.	2. Користувачі мисливських угідь та районів водних промислів беруть участь в організації та здійсненні разом із спеціалістами державних установ ветеринарної медицини протиепізоотичних, діагностичних та інших ветеринарно-санітарних заходів на таких територіях.
	3. Користувачі мисливських угідь та районів водних промислів інформують відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини про відкриття мисливського сезону та промислового рибальства. У разі виявлення підозрілої (невластивої) поведінки тварин та підозрілих випадків їх загибелі державний інспектор ветеринарної медицини розглядає відповідну інформацію, а у разі необхідності після проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи тварин та/або на основі свого професійного висновку відбирає зразки для проведення відповідних досліджень (випробувань).4. Ветеринарно-санітарні вимоги щодо обладнання майданчиків мисливських угідь для проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи встановлюються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 20. Цілі ветеринарно-санітарних заходівДепартамент спільно з іншими органами державного управління в галузі ветеринарної медицини здійснює належні та необхідні ветеринарно-санітарні заходи з метою:	Стаття 20. Цілі ветеринарно-санітарних заходівКомпетентний орган в галузі ветеринарної медицини здійснює належні та необхідні ветеринарно-санітарні заходи з метою:
Стаття 21. Належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей1. Департамент спільно з іншими органами державного управління в галузі ветеринарної медицини визначає належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.	Стаття 21. Належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей1. Компетентний орган визначає належний рівень захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей.
Стаття 22. Розроблення, внесення змін та затвердження ветеринарно-санітарних заходів7. Порядок розроблення та внесення змін до ветеринарно-санітарних заходів, що застосовуються відповідно до цієї статті, затверджується Департаментом.	Виключити.
Стаття 23. Проведення аналізу ризику1. Аналіз ризику, що проводиться спеціалістами державної служби ветеринарної медицини, визначеними Департаментом, у зв’язку з можливим імпортом товарів, складається винятково у письмовій формі. Цей документ повинен містити таку інформацію:1) мета аналізу ризику;2) виявлення хвороб тварин, шляхів проникнення (носії, тип передачі), які сприяють їх занесенню, укоріненню та поширенню;3) джерела інформації;4) оцінка ризику хвороби тварин, включаючи вірогідність завдання шкоди тваринам і людям, та можливих наслідків;5) визначені варіанти управління ризиком та причини, з яких відхиляються альтернативні варіанти.	Стаття 23. Проведення аналізу ризику1. Проведення аналізу ризику для товарів організовується компетентним органом. Оцінка ризику товарів, у тому числі тих, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, проводиться державними установами ветеринарної медицини, визначеними компетентним органом, та надається йому відповідний документ в письмовій формі.Цей документ повинен містити таку інформацію:1) мета аналізу ризику;2) виявлення хвороб тварин, шляхів проникнення (носії, тип передачі), які сприяють їх занесенню, укоріненню та поширенню;3) джерела інформації;4) оцінка ризику хвороби тварин, включаючи вірогідність завдання шкоди тваринам і людям, та можливих наслідків;5) визначені варіанти управління ризиком та причини, з яких відхиляються альтернативні варіанти.
Стаття 24. Процедури управління ризиком1. При імпорті товарів мета управління ризиком полягає у зменшенні відповідних ризиків до належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей, який встановлений в Україні.	Стаття 24. Процедури управління ризиком1. Управління ризиками для товарів, у тому числі тих, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, здійснюється для зменшення відповідних ризиків до належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей, який встановлений в Україні.
2. При розгляді альтернативних варіантів зменшення ризику занесення збудників хвороб тварин від імпортних товарів обрані ветеринарно-санітарні заходи не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей, враховуючи технічну та економічну доцільність запропонованих альтернативних заходів.	2. При розгляді альтернативних варіантів зменшення ризику занесення або поширення збудників хвороб тварин від товарів, у тому числі, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України (з метою транзиту), обрані ветеринарно-санітарні заходи не повинні обмежувати торгівлю більше, ніж це необхідно для досягнення належного рівня захисту здоров’я тварин та пов’язаного з цим здоров’я людей, враховуючи технічну та економічну доцільність запропонованих альтернативних заходів.
Стаття 25. Повідомлення про запропоновані ветеринарно-санітарні заходи8. Департамент розглядає письмові коментарі щодо надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, отримані від заінтересованих осіб та торгових партнерів за письмовим запитом, обговорює і враховує їх при розгляді питання про внесення змін до надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу.	Стаття 25. Повідомлення про запропоновані ветеринарно-санітарні заходи8. Компетентний орган розглядає письмові коментарі щодо надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, отримані від заінтересованих осіб та торгових партнерів за письмовим запитом, обговорює і враховує їх під час розгляду питання про внесення змін до надзвичайного ветеринарно-санітарного заходу, а також призначає посадових осіб, відповідальних за опублікування та надсилання повідомлень до Центру обробки запитів та повідомлень.
9. Департамент затверджує критерії визначення того, чи матиме запропонований ветеринарно-санітарний захід або затверджений надзвичайний ветеринарно-санітарний захід значний вплив на експортні можливості інших країн, і призначає посадових осіб, відповідальних за опублікування та надсилання повідомлень до Центру обробки запитів та повідомлень.	Виключити.
Стаття 30. Процедури контролю, інспектування та ухвалення2. Департамент може встановлювати вимоги до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інші вимоги стосовно товарів, що імпортуються в Україну. Такі вимоги не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних виробників, що здійснюють виробництво та/або обіг таких товарів.	Стаття 30. Процедури державного контролю, інспектування та ухвалення2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини може встановлювати вимоги до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання або інші вимоги стосовно товарів, що імпортуються в Україну. Такі вимоги не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для вітчизняних виробників, що здійснюють виробництво та/або обіг таких товарів.
3. Державна служба ветеринарної медицини України може перевіряти дотримання вимог до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких імпортуються товари (далі – потужності (об’єкти) для імпорту в Україну). Уповноважені Департаментом спеціалісти державної служби ветеринарної медицини повинні мати безперешкодний доступ до потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну з метою їх інспектування для перевірки дотримання вимог, визначених у частині другій цієї статті. Департамент зобов’язаний повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування щонайменше за 48 годин.	3. Компетентний орган може перевіряти дотримання вимог до потужностей (об’єктів), виробничих процесів, умов зберігання та інших вимог у країнах, з яких імпортуються товари (далі – потужності (об’єкти) для імпорту в Україну). Посадові особи компетентного органу повинні мати безперешкодний доступ до потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну з метою їх інспектування для перевірки дотримання вимог, визначених у частині другій цієї статті. Департамент зобов’язаний повідомити відповідну компетентну службу країни-імпортера про зазначене інспектування щонайменше за 48 годин.
6. Порядок проведення перевірки дотримання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та виключення з реєстру потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну встановлюється Департаментом.	6. Порядок проведення перевірки дотримання вимог, визначених у частині другій цієї статті, реєстрації та виключення з реєстру потужностей (об’єктів) для імпорту в Україну встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 32. Видача відповідних ветеринарних документів	Стаття 32. Видача відповідних ветеринарних документів
3. Право видачі міжнародних ветеринарних сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санітарних паспортів на тварин надається відповідним державним інспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лікарям ветеринарної медицини: 1) управлінь ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах; 2) державних закладів ветеринарної медицини;3) регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.	3. Право надання адміністративної послуги з видачі ветеринарних документів (міжнародних ветеринарних (санітарних) сертифікатів, ветеринарних свідоцтв, ветеринарних довідок, ветеринарних карток та/або ветеринарно-санітарних паспортів) надається посадовим особам компетентного органу та державних установ ветеринарної медицини, офіційним лікарям ветеринарної медицини.
4. Ветеринарні довідки та ветеринарно-санітарні паспорти на тварин також можуть видаватися ліцензованими лікарями ветеринарної медицини.	4. Видача відповідних ветеринарних документів здійснюється без участі державного адміністратора на платній основі. Ветеринарні документи дійсні для пред’явлення до відправлення вантажу протягом п’яти днів і закінчення його транспортування та строків реалізації товарів.
8. Порядок видачі ветеринарних документів установлюється Департаментом за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.	8. Порядок видачі ветеринарних документів установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 33. Хвороби, що підлягають повідомленню1. Список хвороб, що підлягають повідомленню, затверджується Департаментом та включає:	Стаття 33. Хвороби, що підлягають повідомленню1. Список хвороб, що підлягають повідомленню, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини та включає:
Стаття 34. Реєстрація тваринницьких потужностей2. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності – назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.	Стаття 34. Реєстрація тваринницьких потужностей2. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності – назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація. Порядок реєстрації тваринницьких потужностей визначається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 35. Застосування профілактичного карантину тваринТварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.	Стаття 35. Застосування профілактичного карантину тваринТварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під державним контролем державного інспектора ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.2. Порядок встановлення та проведення профілактичного карантину визначає центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 36. Права осіб щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччяЮридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та обігом тварин, а також з виробництвом, переробкою та обігом продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя мають право:2) оскаржувати до відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини або до суду рішення і дії посадових осіб державних органів ветеринарної медицини, уповноважених лікарів ветеринарної медицини та інших осіб, уповноважених Департаментом на виконання певних функцій.	Стаття 36. Права осіб щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччяЮридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та обігом тварин, а також з виробництвом, переробкою та обігом продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя мають право:2) оскаржувати до відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини або до суду рішення і дії посадових осіб компетентного органу.
Стаття 37. Обов’язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу	Стаття 37. Обов’язки осіб, які утримують тварин чи беруть участь у їх обігу
Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані:	Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом тварин, зобов’язані:
2) виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів;	2) виконувати законні вимоги державних інспекторів ветеринарної медицини та офіційних лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотичних заходів та/або заходів карантину тварин, включаючи обмеження на переміщення тварин та/або осіб, що мали контакт з хворими тваринами або з тваринами, щодо яких є підозра на захворювання на хворобу, що підлягає повідомленню, та інших ветеринарно-санітарних заходів;
3) негайно інформувати державного інспектора ветеринарної медицини, уповноваженого лікаря ветеринарної медицини або посадових осіб державних органів ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива;	3) негайно інформувати державного інспектора ветеринарної медицини про раптову загибель тварин, підозру на захворювання або виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, або поведінку тварин, яка їм невластива;
9) сприяти державним інспекторам ветеринарної медицини та уповноваженим лікарям ветеринарної медицини у виконанні службових обов’язків;	9) сприяти державним інспекторам ветеринарної медицини та офіційним лікарям ветеринарної медицини у виконанні службових обов’язків;
10) на вимогу державних інспекторів ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини надавати зразки неїстівних продуктів тваринного походження для проведення відповідних досліджень.	10) на вимогу державного інспектора ветеринарної медицини або офіційного лікаря ветеринарної медицини надавати зразки для проведення відповідних досліджень (випробувань) або можливість їх відбору.
Стаття 39. Моніторинг здоров’я племінної худоби5. За запитом власника центру племінних тварин або власника тварини в порядку, встановленому Департаментом, повинно проводитися арбітражне дослідження для підтвердження наявності хвороби тварин або усунення підозри на захворювання тварин.	Стаття 39. Моніторинг здоров’я племінної худоби5. За запитом власника центру племінних тварин або власника тварини в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, повинно проводитися арбітражне дослідження для підтвердження наявності хвороби тварин або усунення підозри на захворювання тварин.
6. Департамент встановлює порядок проведення систематичного моніторингу.	6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини встановлює порядок проведення систематичного моніторингу.
Стаття 43. Підтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ6. Після запровадження карантину тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, Головний державний інспектор ветеринарної медицини України надсилає повідомлення згідно з узгодженими процедурами про деталі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вірогідне джерело інфекції, заходи, що вживаються для контролю спалаху, а також заплановані ветеринарно-санітарні заходи до відповідних міжнародних організацій та ветеринарних адміністрацій сусідніх країн і до заінтересованих торгових партнерів, на які може мати вплив спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.	Стаття 43. Підтвердження спалаху особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ6. Після запровадження карантину або карантинних обмежень тварин особливо небезпечних хвороб, занесених до списку МЕБ, Головний державний інспектор ветеринарної медицини України надсилає повідомлення згідно з узгодженими процедурами про деталі спалаху особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, вірогідне джерело інфекції, заходи, що вживаються для контролю спалаху, а також заплановані ветеринарно-санітарні заходи до відповідних міжнародних організацій та ветеринарних адміністрацій сусідніх країн і до заінтересованих торгових партнерів, на які може мати вплив спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ.
7. Перелік особливо небезпечних (карантинних) хвороб затверджується Кабінетом Міністрів України.	7. Переліки особливо небезпечних хвороб тварин, при яких встановлюється карантин, та особливо небезпечних хвороб тварин, при яких встановлюються карантинні обмеження, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
	Стаття 44¹. Ветеринарно-санітарні заходи, які застосовуються під час карантинних обмежень під час спалаху особливо небезпечних хвороб тварин1. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої оголошено, та рівня ризику в інфікованій зоні може прийняти рішення про вжиття таких заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню:1) проведення термометрії, відокремлення здорових тварин від хворих та здійснення діагностичних досліджень;2) ізоляція хворих тварин та закриття потужностей, де виявлено спалахи хвороби, що підлягає повідомленню;3) заборона або обмеження переміщення тварин;
	4) заборона переміщення за межі інфікованих потужностей будь-яких товарів, засобів догляду за тваринами, супутніх об’єктів та гною;5) застосування заходів стемпінг-ауту професійним та гуманним шляхом;6) вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції;7) здійснення спеціальних ветеринарно-санітарних заходів в інфікованій зоні;8) зміна режиму роботи потужностей, що використовуються для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставки (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин, для виробництва та обігу продуктів тваринного походження;
	9) заборона або обмеження здійснення злучки тварин, а також збирання, обробки, зберігання та використання сперми для штучного запліднення тварин, запліднених яйцеклітин та ембріонів, що походять з інфікованої зони;10) вакцинація, клінічні обстеження та лікування тварин;11) обмеження переміщення осіб, які були в контакті з інфікованими тваринами та тваринами, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, або з іншими товарами чи гноєм від інфікованих тварин;12) закриття та блокування підходів до інфікованих зон, встановлення на цих підходах знаків, що попереджають про спалахи особливо небезпечної хвороби, включеної до списку МЕБ, та організація відповідного контролю;13) дезінфекція, дератизація, дезінсекція тваринницьких приміщень, загонів для худоби, дворів, пасовиськ, місць водопою та інших місць, де утримуються інфіковані тварини або тварини, щодо яких є підозра, що вони інфіковані, а також супутніх об’єктів, які перебували в контакті з такими тваринами;14) спостереження за тваринами, включаючи відбір зразків крові або патологічного матеріалу для проведення досліджень, та доступ до записів, що велися тваринницькими господарствами в інфікованій зоні та на інших потужностях, за якими ведеться спостереження.
	2. На період дії запроваджених карантинних обмежень здійснюються всі або окремі заходи, зазначені у частині першій цієї статті.3. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини своїм розпорядженням може встановити карантинні обмеження та здійснити всі або окремі заходи, зазначені у частині першій цієї статті, але не більш як на 72 години.4. Вивезення і переміщення тварин та інших товарів із зони карантинних обмежень здійснюється лише за рішенням відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини.5. Юридичні особи, діяльність яких пов’язана з виробництвом, переробкою та обігом товарів або інших продуктів і матеріалів, що можуть бути носіями збудників хвороб тварин, для яких запроваджено карантинні обмеження, зобов’язані надавати в користування спеціалістам ветеринарної медицини, задіяним у проведенні карантинних заходів, на період карантинних обмежень службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв’язку.
Стаття 45. Особливі розпорядження під час карантину3. У разі виникнення на території України епізоотії особливо небезпечних хвороб тварин, що загрожує перерости в панзоотію чи спричиняє значні економічні втрати, Кабінет Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики, узгодженою з центральними органами виконавчої влади з питань фінансів та економіки, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету на організацію і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію.	Стаття 45. Особливі розпорядження під час карантину3. У разі виникнення на території України особливо небезпечних хвороб тварин, що включені до переліку хвороб МЕБ, що можуть перерости в епізоотію, панзоотію чи спричинити значні економічні збитки, Кабінет Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, узгодженою з центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері економічного розвитку, приймає рішення щодо виділення необхідних коштів з резервного фонду державного бюджету для організації і проведення заходів, спрямованих на її локалізацію та ліквідацію.
Стаття 47. Завдання органів внутрішніх справ під час спалаху хвороби тварин1. Під час спалаху хвороби тварин за заявою державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини органи внутрішніх справ зобов’язані надавати їм допомогу у виконанні заходів щодо обмеження та запровадження заборони на обіг тварин, інших товарів і переміщення людей в межах інфікованої зони та у здійсненні інших карантинних заходів, визначених цим Законом.	Стаття 47. Завдання органів внутрішніх справ під час спалаху хвороби тварин1. Під час спалаху хвороби тварин за заявою державного інспектора ветеринарної медицини органи внутрішніх справ зобов’язані надавати їм допомогу у виконанні заходів щодо обмеження та запровадження заборони на обіг тварин, інших товарів і переміщення людей в межах інфікованої зони та у здійсненні інших карантинних заходів, визначених цим Законом.
2. Для виконання завдань, зазначених у частині першій цієї статті, ветеринарна міліція встановлює карантинні ветеринарно-міліцейські пости згідно з рішеннями відповідної місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Облаштування карантинних ветеринарно-міліцейських постів здійснюється за участю місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. У разі необхідності до виконання цих завдань можуть залучатися працівники структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.	2. Для виконання завдань, зазначених у частині першій цієї статті, ветеринарна міліція встановлює карантинні ветеринарно-міліцейські пости згідно з рішеннями відповідної місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Облаштування карантинних ветеринарно-міліцейських постів здійснюється за участю місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. У разі необхідності до виконання цих завдань може залучатися центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
3. Протягом дії карантину тварин, запровадженого через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, центральний орган виконавчої влади з питань внутрішніх справ за рішенням Кабінету Міністрів України надає допомогу щодо локалізації, контролю та ліквідації такої хвороби.	3. Протягом дії карантину тварин, запровадженого через спалах особливо небезпечної хвороби, занесеної до списку МЕБ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина за рішенням Кабінету Міністрів України надає допомогу щодо локалізації, контролю та ліквідації такої хвороби.
Стаття 49. Гарантії прав юридичних та фізичних осіб в умовах дії карантину (карантинних обмежень) тварин 1. Майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв’язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.	Стаття 49. Гарантії прав юридичних та фізичних осіб в умовах дії карантину (карантинних обмежень) тварин1. Майнова шкода (збитки), завдана особам — власникам тварин, які перебувають в карантинній зоні, що запроваджена внаслідок карантину (карантинних обмежень) тварин, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету у порядку і розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 50. Потужності, які потребують експлуатаційного дозволу Департаменту	Стаття 50. Експлуатаційний дозвіл
1. Здійснення діяльності з виробництва та обігу без отримання експлуатаційного дозволу відповідного державного органу ветеринарної медицини забороняється на таких потужностях (об’єктах): 1) потужностях (об’єктах) з переробки неїстівних продуктів тваринного походження;4) потужностях (об’єктах) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів.	1. Експлуатаційний дозвіл зобов’язані отримувати оператори потужностей, що провадять діяльність, пов’язану з:1) переробкою продуктів тваринного походження;2) виробництвом, змішуванням та приготуванням кормових добавок, преміксів і кормів.Будь-яка особа, яка здійснює виробництво, змішування або приготування кормів і використовує м’ясо-кісткове борошно та інші продукти від жуйних тварин, що можуть спричинити захворювання тварин на губчастоподібну енцефалопатію або іншу її форму, що передається, повинна мати окрему потужність та окремий експлуатаційний дозвіл на виробництво кормів із вмістом таких матеріалів з метою запобігання перехресному зараженню кормів, призначених для жуйних тварин, і зазначених продуктів жуйних тварин та мінімізації ризику в разі ненавмисного включення цих продуктів до складу кормів для жуйних тварин.
2. Експлуатаційний дозвіл, дійсний протягом одного року, видається після надання відповідному державному органу ветеринарної медицини заяви на отримання такого дозволу, що супроводжується необхідною інформацією, якщо проведене на місці інспектування підтверджує відповідність потужностей (об’єктів) ветеринарно-санітарним заходам, технічним регламентам та положенням цього Закону.	2. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл на кожну окрему потужність до початку її експлуатації.
3. Надання експлуатаційного дозволу спрямоване на забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні, виробництва і обігу безпечних неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів та кормів. Порядок отримання, призупинення, скасування та поновлення, форма та умови отримання експлуатаційного дозволу встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності. До переліку документів для отримання експлуатаційного дозволу також можуть включатися проектні вимоги і вимоги щодо будівництва, наявності кваліфікованого персоналу, тривалості застосування системи контролю безпечності та якості. Департамент встановлює відповідні технічні регламенти та ветеринарно-санітарні заходи для кожного типу потужностей (об’єктів), зазначених у частині першій цієї статті, та процедури перевірки їх дотримання.	3. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужність вже діє та на неї відсутній експлуатаційний дозвіл, особа, зазначена у частині першій цієї статті, має отримати експлуатаційний дозвіл на таку потужність в порядку, встановленому цим Законом.
4. Усі потужності (об’єкти), яким Департамент надає експлуатаційний дозвіл, підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду.	4. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом.
5. Видача експлуатаційного дозволу здійснюється Департаментом безоплатно.	5. За видачу експлуатаційного дозволу справляється плата, що зараховується до державного бюджету.
6. Будь-яка особа, яка здійснює виробництво, змішування або приготування кормів і використовує м’ясо-кісткове борошно та інші продукти від жуйних тварин, що можуть спричинити захворювання тварин на губчастоподібну енцефалопатію або іншу її форму, що передається, повинна мати окрему потужність (об’єкт) та окремий експлуатаційний дозвіл на виробництво кормів із вмістом цих матеріалів з метою запобігання перехресному зараженню кормів, призначених для жуйних тварин, і вищезазначених продуктів жуйних тварин та мінімізації ризику в разі ненавмисного включення цих продуктів до складу кормів для жуйних тварин.	6. Видача або поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється компетентним органом після пред’явлення документа про внесення плати за його видачу або поновлення.
	7. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно.8. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву та перелік харчових продуктів, що планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати.9. Документи, зазначені у цій статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, засвідчуються підписом особи, зазначеної у частині першій цієї статті, або уповноваженої нею особи.10. Строк видачі експлуатаційного дозволу становить 30 календарних днів з дня отримання компетентним органом всіх документів, зазначених у цій статті.11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається головним державним інспектором на підставі результатів огляду заявлених потужностей щодо їх відповідності вимогам цього Закону та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів.
	12. Огляд заявлених потужностей проводиться не пізніше 15 календарних днів з дня отримання компетентним органом документів, зазначених у цій статті.13. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.14. Відомості про операторів та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл, заносяться до реєстру, який ведеться компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.15. Потужностям, на які видано експлуатаційний дозвіл, присвоюються реєстраційні номери.16. Компетентний орган веде реєстр потужностей в електронному вигляді і оприлюднює його на офіційному веб-сайті, а також забезпечує відкритість та безоплатний доступ до реєстру.17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:1) відсутність будь-якого з документів, передбачених цією статтею;2) недостовірність відомостей, зазначених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;3) невідповідність заявлених потужностей вимогам цього Закону.18. Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав, не передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, забороняється.
	19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу особі, зазначеній у частині першій цієї статті, має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) таке рішення з посиланням на конкретні положення цього Закону.20. Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.21. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється компетентним органом у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня отримання повторної заяви та інших документів, передбачених цією статтею.22. Анулювання експлуатаційного дозволу, його переоформлення, видача дубліката здійснюються з підстав, в порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.23. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 51. Ідентифікаційний контрольний номер потужностей, що отримали експлуатаційний дозвіл1. При видачі експлуатаційного дозволу потужностям (об’єктам) Департамент присвоює їм контрольний номер для ідентифікації (далі – ідентифікаційний контрольний номер).2. Ідентифікаційний контрольний номер заноситься Департаментом у відповідний реєстр потужностей (об’єктів).	Стаття 51. Тимчасове припинення та поновлення дії експлуатаційного дозволу1. Якщо оператор потужності не виконує у погоджений з ним строк вимоги розпорядження або іншого розпорядчого документа про тимчасове припинення функціонування потужності або частини потужності та/або тимчасову заборону обігу об’єктів санітарних заходів, що пов’язані з такими порушеннями, головний державний інспектор виносить постанову про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу.2. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це заноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється компетентним органом на офіційному веб-сайті.
	3. Оператор потужності, дію експлуатаційного дозволу на яку тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво продуктів тваринного походження, виробництво, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів на такій потужності.4. Оператор потужності, дію експлуатаційного дозволу на яку тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.5. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється в порядку та строки, що встановлені статтею 50 цього Закону.6. Рішення про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.
Стаття 52. Призупинення або скасування експлуатаційного дозволу1. Якщо під час державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду виявиться, що потужності (об’єкти), на які видано експлуатаційний дозвіл, порушують відповідні ветеринарно-санітарні заходи або технічні регламенти, державний інспектор ветеринарної медицини видає письмовий припис про усунення порушення. Якщо вагомість цього порушення створює безпосередню загрозу здоров’ю тварин, державний інспектор ветеринарної медицини видає припис про негайне усунення цього порушення або заборону використання відповідного обладнання та подає звіт разом з необхідними матеріалами і документами відповідному головному державному інспектору ветеринарної медицини або його заступнику. 2. Відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини або його заступник, який отримав звіт державного інспектора ветеринарної медицини про наявність порушень цього Закону, може прийняти рішення про призупинення експлуатаційного дозволу на потужність (об’єкт).3. Призупинення експлуатаційного дозволу застосовується на строк не більше трьох місяців. Якщо протягом строку, встановленого у приписі головного державного інспектора ветеринарної медицини про усунення порушення, або періоду призупинення експлуатаційного дозволу зазначені порушення не усунуто, Департамент скасовує експлуатаційний дозвіл та виключає потужності (об’єкти) з реєстру.	Виключити.
Стаття 53. Реєстрація потужностей (об’єктів), що використовують неїстівні продукти тваринного походження	Стаття 53. Реєстрація потужностей, що використовують продукти тваринного походження
1. Оператори потужностей, за винятком зазначених у статті 50 цього Закону, на яких використовуються неїстівні продукти тваринного походження (для цілей сільськогосподарського виробництва, промисловості, фармакології, хірургії тощо), що можуть переносити або передавати хвороби тварин, повинні зареєструвати такі потужності (об’єкти) у Департаменті.2. Департамент веде реєстр потужностей (об’єктів), які використовують неїстівні продукти тваринного походження.3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України визначає потужності (об’єкти), що використовують неїстівні продукти тваринного походження для цілей сільськогосподарського виробництва, промисловості, фармакології, хірургії тощо, які підпадають під дію частини першої цієї статті, та процедуру реєстрації таких потужностей Департаментом.	1. Оператор потужності, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогам статті 50 цього Закону, подає повідомлення за встановленою формою до компетентного органу за місцезнаходженням потужності не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку її роботи.2. У повідомленні зазначаються найменування оператора потужності, місцезнаходження потужності та вид діяльності, керівництво оператора потужності та їх контактні дані.3. Оператор потужності, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення за встановленою формою до компетентного органу, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною першою цієї статті, не пізніше ніж за 10 календарних днів.4. Форма повідомлення встановлюється компетентним органом.5. Компетентний орган веде реєстр потужностей, що використовують продукти тваринного походження.
Стаття 54. Затвердження експортних потужностей (об’єктів) для неїстівних продуктів тваринного походження	Стаття 54. Затвердження експортних потужностей (об’єктів) для неїстівних продуктів тваринного походження
2. Департамент приймає рішення про затвердження експортних потужностей (далі – затверджені експортні потужності (об’єкти) після офіційної перевірки державними органами ветеринарної медицини дотримання потужностями (об’єктами) вимог, встановлених законодавством країни призначення.	2. Компетентний орган приймає рішення про затвердження експортних потужностей (далі – затверджені експортні потужності) після офіційної перевірки компетентним органом дотримання потужностями вимог, встановлених законодавством країни призначення.
Стаття 57. Обіг шкіряної сировини1. Обіг шкіряної сировини, отриманої з великої рогатої худоби, овець та кіз, проводиться лише після попереднього дослідження на сибірку. Правила здійснення такої перевірки, правила зберігання не дослідженої на сибірку шкіряної сировини, процедури обробки шкіряної сировини, що виявилася зараженою сибіркою, правила маркування шкіряної сировини, вільної від сибірки, встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту, прийнятими відповідно до цього Закону.	Стаття 57. Обіг шкіряної сировини1. Обіг шкіряної сировини, отриманої з великої рогатої худоби, овець та кіз, проводиться лише після попереднього дослідження на сибірку. Правила здійснення такої перевірки, правила зберігання не дослідженої на сибірку шкіряної сировини, процедури обробки шкіряної сировини, що виявилася зараженою сибіркою, правила маркування шкіряної сировини, вільної від сибірки, встановлюються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, прийнятими відповідно до цього Закону.
2. Оператори, які здійснюють обіг шкіряної сировини, повинні вести записи щодо походження закупленої шкіряної сировини та зберігати зазначені записи протягом трьох років. Департамент встановлює вимоги щодо ведення таких записів.	2. Оператори, які здійснюють обіг шкіряної сировини, повинні вести записи щодо походження закупленої шкіряної сировини та зберігати зазначені записи протягом трьох років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини встановлює вимоги щодо ведення таких записів.
3. Необроблені відходи шкіряної сировини, що не пройшли хімічної обробки, необхідно знищити з дотриманням правил безпеки у порядку, визначеному відповідним зводом правил.	3. Необроблені відходи шкіряної сировини, що не пройшли хімічної обробки, необхідно знищити з дотриманням правил безпеки у порядку, визначеному відповідним зводом правил.
Розділ IX НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. ДЕРЖАВНА ФАРМАКОЛОГІЧНА КОМІСІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ, ДЕРЖАВНІ ТА УПОВНОВАЖЕНІ ЛАБОРАТОРІЇ	Розділ IX НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. ДЕРЖАВНІ ТА УПОВНОВАЖЕНІ ЛАБОРАТОРІЇ
Стаття 60. Наукове забезпечення ветеринарної медицини1. Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють наукові установи Національної академії наук України, Української академії аграрних наук, Міністерства аграрної політики України, інші наукові установи та факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.	Стаття 60. Наукове забезпечення ветеринарної медицини1. Наукове забезпечення ветеринарної медицини здійснюють наукові установи Національної академії наук України, Національної академії аграрних наук України, Української академії аграрних наук, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, інші наукові установи та факультети ветеринарної медицини вищих навчальних закладів.
2. Координацію роботи, пов’язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здійснюють спільно відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук і науково-методична рада Департаменту.	2. Координацію роботи, пов’язаної з науковим забезпеченням ветеринарної медицини, здійснюють спільно відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук.
Стаття 61. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини1. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє при Департаменті.2. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини є експертно-дорадчим органом з питань регламентації безпечного та ефективного застосування ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів, а також їх реєстрації.	Виключити.
3. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини рекомендує, а Головний державний інспектор ветеринарної медицини України – голова Департаменту затверджує:1) державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів;2) максимально допустимі рівні залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у кормових добавках та кормах;3) щорічну програму проведення вибіркового ветеринарно-санітарного контролю кормів для тварин;4) щорічний план моніторингу наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах;5) перелік ветеринарних препаратів, що відпускаються за рецептом, та правила видачі рецептів;6) вимоги до проведення клінічних та доклінічних випробувань ветеринарних препаратів.4. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини діє на підставі положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 62. Державні та уповноважені лабораторії1. Лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану продуктів тваринного походження, неїстівних продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також періодичного контролю за показниками якості та безпечності здійснюють Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи і його філіали в Автономній Республіці Крим, областях, а також регіональні, міжобласні, міські, районні, міжрайонні державні лабораторії ветеринарної медицини та інші лабораторії, уповноважені на проведення необхідних досліджень відповідно до порядку, встановленого Департаментом. Дослідження проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або вітчизняних організацій.	Стаття 62. Державні та уповноважені лабораторії1. Лабораторну діагностику хвороб тварин та оцінку ветеринарно-санітарного стану харчових продуктів, продуктів тваринного походження, кормових добавок, преміксів, кормів, ґрунту, води для тварин, а також державний контроль за показниками якості та безпечності здійснюють державні та уповноважені лабораторії відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини. Дослідження (випробування) проводяться згідно з рекомендаціями, інструкціями та стандартами відповідних міжнародних або державних організацій.
2. Директор, заступники директора, завідувачі відділів Інституту з лабораторної діагностики та його філіалів в Автономній Республіці Крим, областях, регіональних, міських державних лабораторій ветеринарної медицини є державними інспекторами ветеринарної медицини.	Виключити.
3. Лабораторії інших установ ветеринарної медицини, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів та інших юридичних осіб також можуть здійснювати лабораторні дослідження відповідно до повноважень, наданих Департаментом.	Виключити.
6. Інститут з лабораторної діагностики відповідає за проведення лабораторної діагностики та/або ідентифікації хвороб тварин, ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження та кормів в Україні, забезпечує методичну підтримку державних та уповноважених лабораторій ветеринарної медицини і здійснює контроль за проведенням ними лабораторних досліджень. На базі Інституту з лабораторної діагностики утворюються референц-центри за напрямами досліджень.	6. Компетентний орган проводить державний контроль/аудит діяльності державних та уповноважених лабораторій щодо лабораторної діагностики та/або ідентифікації хвороб тварин, державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження та кормів в Україні. Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі — Інститут з лабораторної діагностики) забезпечує методичну підтримку державних та уповноважених лабораторій. Компетентний орган визначає референс-лабораторії за напрямами досліджень.
7. Інститут з лабораторної діагностики та інші державні лабораторії ветеринарної медицини можуть здійснювати методичне забезпечення відомчих лабораторій потужностей (об’єктів), підконтрольних державній службі ветеринарної медицини.	Виключити.
8. У разі виникнення спорів щодо висновків лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи Інститут з лабораторної діагностики проводить арбітражне дослідження. Результати арбітражних досліджень є остаточними. Порядок проведення арбітражних досліджень встановлюється Департаментом.	8. У разі виникнення спорів щодо висновків лабораторних досліджень (випробувань) заінтересована сторона може звернутися до референс-лабораторії для проведення арбітражного дослідження. Порядок проведення арбітражних досліджень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
9. Лабораторії на ринках (агропродовольчих ринках) є структурними підрозділами відповідних державних установ ветеринарної медицини, що діють на підставі положень, затверджених Департаментом.	9. Інститут з лабораторної діагностики та державні лабораторії ветеринарної медицини, у тому числі державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (агропродовольчих ринках), діють на підставі типових положень, затверджених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, та у разі потреби можуть бути юридичними особами.
10. Інститут з лабораторної діагностики та державні лабораторії ветеринарної медицини можуть бути юридичними особами, які діють на підставі положень, затверджених Департаментом.	Виключити.
Стаття 63. Державна реєстрація ветеринарних препаратів	Стаття 63. Державна реєстрація ветеринарних препаратів
3. Для здійснення державної реєстрації ветеринарних препаратів особа (далі – заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає Департамент, до одного з уповноважених Департаментом державних науково-дослідних контрольних інститутів. Заявник несе відповідальність за недостовірну інформацію, надану у реєстраційному досьє, відповідно до закону. Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів установлює Кабінет Міністрів України.	3. Для здійснення державної реєстрації ветеринарних препаратів особа (далі – заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, до державної установи, що здійснює державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок та кормів (далі – установа з питань реєстрації). Заявник несе відповідальність за недостовірну інформацію, надану у реєстраційному досьє, відповідно до закону. Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів установлює Кабінет Міністрів України.
4. Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок та/або Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів здійснюють оцінку (експертизу) поданих документів, організовують проведення необхідних досліджень, вживають інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, а також готують експертні висновки на розгляд Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини у термін, що не перевищує 210 днів від дати отримання заяви, повного комплекту документів та проведення відповідної оплати.	4. Установа з питань реєстрації проводить оцінку (експертизу) поданих документів, організовує проведення необхідних досліджень, вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, та у строк, що не перевищує 210 днів від дати отримання заяви, повного комплекту документів та проведення відповідної оплати, приймає рішення про державну реєстрацію ветеринарного препарату та видає реєстраційне посвідчення або рішення про відмову в реєстрації, про що інформує заявника.
5. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації Департаменту щодо державної реєстрації відповідних ветеринарних препаратів.	Виключити.
6. Департамент на підставі поданої заявником заяви, рішення Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини та оцінки (експертизи) Національного агентства ветеринарних препаратів та кормових добавок та/або Національного агентства ветеринарних імунобіологічних препаратів приймає рішення про державну реєстрацію ветеринарного препарату або про відмову в реєстрації.	Виключити.
7. У державній реєстрації ветеринарного препарату може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки поданих відомостей та документів було виявлено, що:3) період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, отриманих від тварин, які лікувалися цим препаратом, або є недостатньо обґрунтованим;	7. У державній реєстрації ветеринарного препарату може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки поданих відомостей та документів було виявлено, що:3) період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності харчових продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, яких лікували таким препаратом, або є недостатньо обґрунтованим;
9. Про рішення щодо державної реєстрації ветеринарного препарату заявнику повідомляється разом з наданням реєстраційного посвідчення. Термін видачі реєстраційного посвідчення Департаментом не повинен перевищувати 30 днів. У реєстраційному посвідченні зазначаються назва ветеринарного препарату, інформація про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер, строк дії реєстрації. До реєстраційного посвідчення обов’язково додаються коротка характеристика препарату, листівка-вкладка (інструкція про застосування) та маркування українською мовою.	9. У реєстраційному посвідченні зазначаються назва ветеринарного препарату, інформація про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер, строк дії реєстрації. До реєстраційного посвідчення обов’язково додаються коротка характеристика препарату, листівка-вкладка (інструкція про застосування) та маркування українською мовою.
10. Після прийняття рішення про державну реєстрацію ветеринарний препарат для його обігу та використання в Україні заноситься до реєстру ветеринарних препаратів, який веде Департамент. Запис у реєстрі містить назву ветеринарного препарату, інформацію про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер, строк дії реєстраційного посвідчення та іншу інформацію, яка вимагається відповідно до законодавства.	10. Інформація про реєстрацію ветеринарного препарату надається компетентному органу з метою внесення її до реєстру ветеринарних препаратів. Реєстр веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті. Запис у реєстрі містить назву ветеринарного препарату, інформацію про виробника та особу, яка має право власності на препарат, реєстраційний номер, строк дії реєстраційного посвідчення та іншу інформацію, яка вимагається відповідно до законодавства.
12. Особа, якій видано реєстраційне посвідчення на ветеринарний препарат, зобов’язана забезпечувати збір та обробку інформації про всі випадки негативних реакцій на цей ветеринарний препарат. Така інформація подається до Департаменту або до визначених ним установ у формі та порядку, встановлених Департаментом.	12. Особа, якій видано реєстраційне посвідчення на ветеринарний препарат, зобов’язана забезпечувати збір та обробку інформації про всі випадки негативних реакцій на цей ветеринарний препарат. Така інформація подається до компетентного органу та установи з питань реєстрації у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 64. Спрощена державна реєстрація ветеринарних препаратів2. Спрощена державна реєстрація застосовується щодо препаратів, які є значним чином схожими, містять рівну кількість однаково діючих субстанцій в одній і тій самій формі, результати відповідних досліджень яких підтверджують їх ідентичність щодо біодоступності та біоеквівалентності, а також те, що їх терапевтичний вплив є по суті однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратів (препаратів-брендів), зареєстрованих в Україні та в інших країнах, а також щодо препаратів, визначених Департаментом як такі, що мають однакові критерії для реєстрації.	Стаття 64. Спрощена державна реєстрація ветеринарних препаратів2. Спрощена державна реєстрація застосовується щодо препаратів, які є значним чином схожими, містять рівну кількість однаково діючих субстанцій в одній і тій самій формі, результати відповідних досліджень яких підтверджують їх ідентичність щодо біодоступності та біоеквівалентності, а також те, що їх терапевтичний вплив є по суті однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратів (препаратів-брендів), зареєстрованих в Україні та в інших країнах, а також щодо препаратів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини як такі, що мають однакові критерії для реєстрації.
4. Оцінка (експертиза) можливості реєстрації ветеринарних препаратів за спрощеною процедурою видається Національним агентством ветеринарних препаратів та кормових добавок або Національним агентством ветеринарних імунобіологічних препаратів протягом 90 днів після отримання повного комплекту реєстраційних документів та проведення відповідної оплати.	4. Державна реєстрація ветеринарних препаратів за спрощеною процедурою здійснюється установою з питань реєстрації протягом 90 днів після отримання повного комплекту реєстраційних документів та проведення відповідної оплати.
5. Департамент визначає порядок та перелік документів, які подаються для отримання рішення про процедуру спрощеної реєстрації.	Виключити.
Стаття 65. Призупинення або скасування реєстрації ветеринарних препаратів3. Якщо ветеринарний препарат виявиться небезпечним, додатково до положення скасування реєстрації Департамент видає розпорядження про заборону обігу цього препарату та вилучення його з обігу.	Стаття 65. Призупинення або скасування реєстрації ветеринарних препаратів3. Якщо ветеринарний препарат виявиться небезпечним, додатково до положення щодо скасування реєстрації установа з питань реєстрації надає компетентному органу пропозиції про заборону обігу такого препарату та вилучення (відкликання) його з обігу.
4. Департамент визначає порядок призупинення, поновлення та скасування державної реєстрації ветеринарного препарату.	4. Кабінет Міністрів України визначає порядок призупинення, поновлення та скасування державної реєстрації ветеринарного препарату.
Стаття 66. Виробництво ветеринарних препаратів3. Під час виробництва ветеринарних препаратів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених Департаментом.	Стаття 66. Виробництво ветеринарних препаратів3. Під час виробництва ветеринарних препаратів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
5. Субстанції, пакувальний матеріал та інші ресурси для виробництва ветеринарних препаратів дозволяються Департаментом для використання на підставі результатів експертизи, проведеної уповноваженими державними установами ветеринарної медицини з метою перевірки їх якості та безпечності.	5. Субстанції, пакувальний матеріал та інші ресурси для виробництва ветеринарних препаратів дозволяються установою з питань реєстрації для використання на підставі результатів оцінки (експертизи) щодо їх якості та безпечності.
Стаття 68. Оптова торгівля ветеринарними препаратами1. Усі суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю ветеринарними препаратами на рівні оптових партій (далі – оптові підприємства), повинні отримати від Департаменту або уповноваженого ним органу ліцензію на провадження господарської діяльності у сфері оптової торгівлі ветеринарними препаратами.	Стаття 68. Оптова торгівля ветеринарними препаратами1. Усі суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю ветеринарними препаратами на рівні оптових партій (далі – оптові підприємства), повинні отримати від компетентного органу ліцензію на провадження господарської діяльності у сфері оптової торгівлі ветеринарними препаратами.
4. Матеріали, зазначені в частині третій цієї статті, повинні періодично подаватися до Департаменту або установ, уповноважених Департаментом, а також негайно надаватися державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом у формі та порядку, встановлених Департаментом.	4. Матеріали, зазначені в частині третій цієї статті, повинні періодично подаватися до компетентного органу, а також негайно надаватися державному інспектору ветеринарної медицини за його запитом у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 69. Роздрібна торгівля ветеринарними препаратами2. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарні аптеки повинні вести записи стосовно придбання і реалізації окремих ветеринарних препаратів та подавати відповідні звіти у формі та порядку, встановлених Департаментом.	Стаття 69. Роздрібна торгівля ветеринарними препаратами2. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарні аптеки повинні вести записи стосовно придбання і реалізації окремих ветеринарних препаратів та подавати відповідні звіти у формі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
5. Ліцензований лікар ветеринарної медицини або лікар ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, що виписує рецепт на ветеринарний препарат, зобов’язаний надати власникам або утримувачам тварин рецепт і його копію, яка повинна зберігатися власниками (утримувачами) тварин разом із записами, ведення яких передбачено у статті 71 цього Закону.	5. Ліцензований лікар ветеринарної медицини або лікар ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, що виписує рецепт на ветеринарний препарат, зобов’язаний надати власникам або утримувачам тварин рецепт який повинен зберігатися власниками (утримувачами) тварин разом із записами, ведення яких передбачено у статті 71 цього Закону.
Стаття 70. Ветеринарні препарати, реалізація та використання яких потребує рецепта2. При роздрібній торгівлі забороняється продаж без рецепта ліцензованого лікаря ветеринарної медицини або лікаря ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, таких ветеринарних препаратів:1) ветеринарних лікарських засобів, використання та обіг яких обмежуються відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;2) ветеринарних лікарських засобів, застосування яких потребує вжиття спеціальних застережних заходів або які мають застосовуватися тільки під контролем державного або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини для уникнення небажаного ризику, що може загрожувати тваринам, особам, які вводять препарат тварині, споживачам продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, що лікувалися відповідним ветеринарним лікарським засобом, або навколишньому середовищу;3) ветеринарних лікарських засобів, призначених для лікування, яке вимагає попереднього діагнозу, або застосування яких може спричинити процеси, що перешкоджатимуть подальшим діагностичним або терапевтичним заходам;4) ветеринарних імунобіологічних засобів.	Стаття 70. Ветеринарні препарати, реалізація та використання яких потребує рецепта2. При роздрібній торгівлі забороняється продаж без рецепта ліцензованого лікаря ветеринарної медицини або лікаря ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, таких ветеринарних препаратів:1) ветеринарних лікарських засобів, використання та обіг яких обмежуються відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;2) ветеринарних лікарських засобів, застосування яких потребує вжиття спеціальних застережних заходів або які мають застосовуватися тільки під контролем державного або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини для уникнення небажаного ризику, що може загрожувати тваринам, особам, які вводять препарат тварині, споживачам продуктів тваринного походження, отриманих від тварин, що лікувалися відповідним ветеринарним лікарським засобом, або навколишньому середовищу;3) ветеринарних лікарських засобів, призначених для лікування, яке вимагає попереднього діагнозу, або застосування яких може спричинити процеси, що перешкоджатимуть подальшим діагностичним або терапевтичним заходам.Виключити.
3. Департамент установлює перелік ветеринарних препаратів, зазначених у частині другій цієї статті, та правила видачі рецептів.	3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини установлює перелік ветеринарних препаратів, зазначених у частині другій цієї статті, та правила видачі рецептів.
Стаття 71. Ведення записів використання ветеринарних препаратів та лікувальних кормів власниками (утримувачами) продуктивних тварин1. Власники (утримувачі) продуктивних тварин зобов’язані вести записи закупівлі та використання ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів стосовно кожної тварини протягом її життя та надавати ці записи державному інспектору ветеринарної медицини або уповноваженому лікарю ветеринарної медицини за їх запитом. У разі передачі продуктивної тварини її попередній власник (утримувач) повинен передати новому власнику (утримувачу) такі записи на цю тварину.Зазначені записи повинні містити дату придбання, назву ветеринарного лікарського чи імунобіологічного засобу або лікувального корму, кількість (обсяг) закупленої продукції, назву та місцезнаходження закладу ветеринарної медицини або ветеринарної аптеки, де був придбаний ветеринарний лікарський чи ветеринарний імунобіологічний засіб або лікувальний корм, та інформацію про тварин, яких ними лікують.	Стаття 71. Ведення записів використання ветеринарних препаратів та лікувальних кормів власниками (утримувачами) продуктивних тварин1. Власники (утримувачі) продуктивних тварин зобов’язані вести записи закупівлі та використання ветеринарних лікарських засобів, ветеринарних імунобіологічних засобів і лікувальних кормів стосовно кожної тварини протягом її життя та надавати ці записи державному інспектору ветеринарної медицини за їх запитом. У разі передачі продуктивної тварини її попередній власник (утримувач) повинен передати новому власнику (утримувачу) такі записи на цю тварину.Зазначені записи повинні містити дату придбання, назву ветеринарного лікарського чи імунобіологічного засобу або лікувального корму, кількість (обсяг) закупленої продукції, назву та місцезнаходження закладу ветеринарної медицини або ветеринарної аптеки, де був придбаний ветеринарний лікарський чи ветеринарний імунобіологічний засіб або лікувальний корм, та інформацію про тварин, яких ними лікують.
Стаття 73. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів2. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів здійснюються відповідно до правил, встановлених Департаментом, з дотриманням вимог законодавства.	Стаття 73. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів2. Утилізація та знищення ветеринарних препаратів здійснюються відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, з дотриманням вимог законодавства.
Стаття 75. Регулювання обігу засобів ветеринарної медициниНові засоби ветеринарної медицини, на які немає державних стандартів або технічних регламентів і стандарту ISO/IEC, до їх введення в обіг в Україні повинні подаватися до Департаменту для проведення обов’язкової експертизи їх здатності досягати ефекту, для створення якого такі засоби призначаються.	Стаття 75. Регулювання обігу засобів ветеринарної медициниНові засоби ветеринарної медицини до їх введення в обіг в Україні повинні подаватися до компетентного органу для проведення обов’язкової експертизи їх здатності досягати ефекту, для створення якого такі засоби призначаються.
Стаття 76. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів3. Для здійснення державної реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів особа (далі – заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких визначає Департамент, до уповноваженого ним Державного науково-дослідного контрольного інституту. Заявник відповідає за достовірність наданої інформації у реєстраційному досьє відповідно до законодавства. Заявник, який подає заяву на реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів, вказує у супровідних документах до неї всю інформацію, яку він бажає залишити конфіденційною. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів установлює Кабінет Міністрів України.	Стаття 76. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів3. Для здійснення державної реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів особа (далі – заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами до установи з питань реєстрації. Заявник відповідає за достовірність наданої інформації у реєстраційному досьє відповідно до законодавства. Заявник, який подає заяву на реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів, вказує у супровідних документах до неї всю інформацію, яку він бажає залишити конфіденційною. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів установлює Кабінет Міністрів України.
4. Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок здійснює оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, а також готує експертні висновки на розгляд Державної фармакологічної комісії ветеринарної медицини в термін, що не перевищує 90 днів з дня отримання заяви, повного комплекту документів та відповідної оплати.	4. Установа з питань реєстрації проводить оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, та в строк, що не перевищує 90 днів з дня отримання заяви, повного комплекту документів та відповідної оплати, приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів та видає реєстраційне посвідчення або рішення про відмову в їх реєстрації, про що інформує заявника.
5. Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації Департаменту щодо державної реєстрації відповідних кормових добавок, преміксів і готових кормів.	Виключити.
6. Департамент приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів або відмову в їх реєстрації. У державній реєстрації може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки відомостей та документів, поданих заявником, виявлено некомплектність досьє або належним чином не підтверджені якість та безпечність кормових добавок, преміксів і готових кормів чи є інші характерні показники, зазначені в частині другій цієї статті.	6. У державній реєстрації може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки відомостей та документів, поданих заявником, виявлено некомплектність досьє або належним чином не підтверджені якість та безпечність кормових добавок, преміксів і готових кормів чи є інші характерні показники, зазначені в частині другій цієї статті.
7. Після прийняття рішення про реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів вони заносяться до реєстру кормових добавок, преміксів та готових кормів, який веде Департамент.	7. Інформація про реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів надається компетентному органу з метою внесення її до реєстру. Реєстр веде компетентний орган та оприлюднює його на офіційному веб-сайті.
9. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів підтверджується шляхом видачі реєстраційного посвідчення, термін дії якого не може перевищувати п’ять років. Департамент видає реєстраційне посвідчення протягом 30 днів. У реєстраційному посвідченні зазначаються назва кормових добавок, преміксів і готових кормів, інформація про виробника та особу, яка має право власності на них, реєстраційний номер та строк дії реєстрації.	9. Реєстрація кормових добавок, преміксів та готових кормів підтверджується шляхом видачі реєстраційного посвідчення, термін дії якого не може перевищувати п’ять років. Установа з питань реєстрації видає реєстраційне посвідчення протягом 30 днів. У реєстраційному посвідченні зазначаються назва кормових добавок, преміксів і готових кормів, інформація про виробника та особу, яка має право власності на них, реєстраційний номер та строк дії реєстрації.
11. Кормові добавки, премікси і готові корми, які перебувають в обігу в Україні, повинні відповідати вимогам щодо маркування та містити таку інформацію, чітко викладену українською мовою у формі, що привертає увагу і не стирається:1) конкретну назву, отриману при реєстрації;2) ім’я або назву та адресу чи зареєстроване місце здійснення діяльності власника реєстраційного посвідчення;3) якісний та кількісний склад компонентів;4) інструкцію для застосування та всі рекомендації стосовно безпечності, у разі необхідності – особливі вимоги, включаючи види та категорії тварин, для яких призначаються кормові добавки, премікси та готові корми;5) номер реєстраційного посвідчення, виданого Департаментом;6) номер партії (серії), дату виробництва та дату закінчення терміну придатності.	11. Кормові добавки, премікси і готові корми, які перебувають в обігу в Україні, повинні відповідати вимогам щодо маркування та містити таку інформацію, чітко викладену українською мовою у формі, що привертає увагу і не стирається:1) конкретну назву, отриману при реєстрації;2) ім’я або назву та адресу чи зареєстроване місце здійснення діяльності власника реєстраційного посвідчення;3) якісний та кількісний склад компонентів;4) інструкцію для застосування та всі рекомендації стосовно безпечності, у разі необхідності – особливі вимоги, включаючи види та категорії тварин, для яких призначаються кормові добавки, премікси та готові корми;5) номер реєстраційного посвідчення;6) номер партії (серії), дату виробництва та дату закінчення терміну придатності.
13. Департамент установлює порядок реєстрації кормових добавок, преміксів та готових кормів. Реєстрація проводиться, поновлюється і змінюється згідно з порядком, установленим Департаментом.	13. Положення про державну реєстрацію кормових добавок, преміксів та готових кормів затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 77. Виробництво та обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів1. Забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу та/або ліцензії на виробництво. Під час виробництва кормових добавок, преміксів і готових кормів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених Департаментом.	Стаття 77. Виробництво та обіг кормових добавок, преміксів та готових кормів1. Забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу та/або ліцензії на виробництво. Під час виробництва кормових добавок, преміксів і готових кормів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
2. Особи, які здійснюють виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, зобов’язані вести детальні записи стосовно постачальників, дати отримання складових чи інгредієнтів матеріалів для такого виробництва, включаючи корми тваринного і рослинного походження, що використовуються у виробництві, а також вести записи стосовно всіх кормових добавок, преміксів та готових кормів, проданих протягом трьох років відповідно до форми та інструкцій, встановлених Департаментом.	2. Особи, які здійснюють виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, зобов’язані вести детальні записи стосовно постачальників, дати отримання складових чи інгредієнтів матеріалів для такого виробництва, включаючи корми тваринного і рослинного походження, що використовуються у виробництві, а також вести записи стосовно всіх кормових добавок, преміксів та готових кормів, проданих протягом трьох років відповідно до форми та інструкцій, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
4. Кормові добавки, премікси та готові корми, що перебувають в обігу, підлягають періодичному вибірковому контролю на предмет дотримання умов реєстрації та відповідних технічних регламентів. Департамент уповноважує відповідні державні установи ветеринарної медицини на проведення такого контролю.	4. Кормові добавки, премікси та готові корми, що перебувають в обігу, підлягають періодичному вибірковому контролю на предмет дотримання умов реєстрації та відповідних технічних регламентів.
Стаття 78. Програма моніторингу кормів, кормових добавок та преміксів3. Періодичність відбору зразків, потужності (об’єкти), на яких відбираються зразки, методи відбору зразків та проведення лабораторних досліджень у державних лабораторіях ветеринарної медицини, заходи, які вживаються у разі, якщо корми, кормові добавки або премікси визнано непридатними чи такими, що не відповідають технічним регламентам, визначаються відповідно до нормативно-правових актів, виданих Департаментом на виконання цього Закону.	Стаття 78. Програма моніторингу кормів, кормових добавок та преміксівВиключити.
Стаття 80. Використання харчових відходів для годівлі тварин1. З метою запобігання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормів з інфікованих матеріалів тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин відходи харчових продуктів, які перевозилися транспортними засобами, що брали участь у міжнародних перевезеннях в інфіковані зони або зони спостереження чи з них, без проведення відповідних ветеринарно-санітарних заходів.	Стаття 80. Використання харчових відходів для годівлі тварин1. З метою запобігання спалахам хвороб тварин, спричинених використанням кормів з інфікованих матеріалів тваринного походження, забороняється використовувати як корми для тварин відходи харчових продуктів, які перевозилися транспортними засобами, що брали участь у міжнародних перевезеннях.
2. Використання харчових відходів з потужностей (об’єктів), що здійснюють продаж харчових продуктів або зайняті у сфері громадського харчування, за винятком кормів, зазначених у частині першій цієї статті, для годівлі тварин, призначених для забою, можливе тільки за умови попередньої термічної обробки цих відходів.	2. Використання харчових відходів з потужностей сфери громадського харчування та/або тих, що здійснюють обіг харчових продуктів, для годівлі продуктивних тварин заборонено.
3. Особи, які використовують харчові відходи для годівлі тварин, призначених для забою, повинні протягом трьох років вести записи про походження харчових відходів та надавати таку інформацію державному інспектору ветеринарної медицини на його запит.	3. Використання відходів, зазначених у частині другій цієї статті, можливе тільки для годівлі непродуктивних тварин, за умови попередньої термічної обробки таких відходів. Особи, які використовують харчові відходи для годівлі непродуктивних тварин, повинні протягом трьох років вести записи про походження харчових відходів та надавати їх державному інспектору ветеринарної медицини на його запит.
4. Харчові відходи повинні транспортуватись у контейнерах і такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування, які після використання миються та дезінфікуються.	4. Харчові відходи повинні транспортуватися у контейнерах і такими транспортними засобами, що виключають загрозу витоку або виплескування і після використання миються та дезінфікуються.
5. Умови використання харчових відходів, включаючи порядок їх збирання, теплову обробку, тип і засоби транспортування, а також порядок очистки та дезінфекції транспортних засобів і контейнерів та ведення записів визначаються Департаментом та контролюються його територіальними органами.	5. Порядок збирання харчових відходів, їх термічної обробки, тип і засоби транспортування, а також порядок очистки та дезінфекції транспортних засобів і контейнерів, ведення записів визначаються центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини, та контролюються компетентним органом.
Стаття 81. Призначені прикордонні інспекційні пости2. Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися Департаментом та бути прийнятними для таких цілей:1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних досліджень;2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких є підозра захворювання;3) проведення дезінфекції транспортних засобів, що використовуються для перевезення товарів.	Стаття 81. Призначені прикордонні інспекційні пости2. Ветеринарно-санітарні, технічні та виробничі умови на призначених прикордонних інспекційних постах повинні визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини та бути прийнятними для таких цілей:1) проведення клінічного огляду тварин та відбору зразків від таких тварин або інших товарів для діагностичних і лабораторних досліджень;2) ізоляції тварин, що страждають на хвороби тварин чи недуги, або тварин, щодо яких є підозра захворювання;3) проведення дезінфекції транспортних засобів, що використовуються для перевезення товарів.
Стаття 82. Товари та інші продукти, ввезення яких на територію України заборонено5. Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення) мікроорганізмів, що є підконтрольним відповідним службам Міністерства охорони здоров’я України.	Стаття 82. Товари та інші продукти, ввезення яких на територію України заборонено5. Дія цієї статті не поширюється на ввезення (вивезення) мікроорганізмів, що є підконтрольним центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Стаття 83. Дозволи на ввезення на територію України товарів4. Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом 30 днів з дати надходження документів на розгляд.	Стаття 83. Дозволи на ввезення на територію України товарів4. Дозволи видаються Департаментом безоплатно протягом 30 днів з дати надходження документів на розгляд. Строк дії дозволу становить один рік.
6. Порядок видачі дозволів на ввезення на територію України товарів установлюється Кабінетом Міністрів України за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.	6. Порядок видачі дозволів на ввезення на територію України товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 84. Повідомлення державних інспекторів ветеринарної медицини про ввезення на територію України живих тварин2. Порядок та форма повідомлення регіональної служби визначаються Департаментом.	Стаття 84. Повідомлення державних інспекторів ветеринарної медицини про ввезення на територію України живих тварин2. Порядок такого повідомлення визначається центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 85. Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на територію України або переміщуються транзитом	Стаття 85. Вимоги до вантажів товарів, що ввозяться на територію України або переміщуються транзитом
3. Транзит через територію України вантажів з неїстівними продуктами тваринного походження та репродуктивним матеріалом здійснюється згідно із встановленим загальним порядком транзиту інших товарів.	3. Транзит через територію України вантажів з продуктами тваринного походження та репродуктивним матеріалом здійснюється згідно із встановленим загальним порядком транзиту інших товарів.
Стаття 88. Вибірковий ветеринарно-санітарний контроль	Стаття 88. Вибірковий державний контроль
2. Обов’язковий розширений ветеринарно-санітарний контроль застосовується за державною програмою вибіркового ветеринарно-санітарного контролю протягом календарного року до спеціально визначеного відсотка вантажів з товарами, класифікованими за трьома категоріями: живі тварини; неїстівні продукти тваринного походження; інші товари.	2. Обов’язковий розширений державний контроль застосовується за державною програмою вибіркового державного контролю протягом календарного року до спеціально визначеного відсотка вантажів з товарами, класифікованими за трьома категоріями: живі тварини; продукти тваринного походження; інші товари.
Стаття 92. Вимоги щодо карантину тварин, які ввозяться на територію України2. Тривалість профілактичного карантину тварин та методи діагностичного контролю перевірки стану їх здоров’я визначаються у відповідних зводах правил, які затверджуються Департаментом згідно з вимогами МЕБ. Місце проведення профілактичного карантину тварин, особи, які здійснюють відповідні процедури, визначаються та контролюються державною службою ветеринарної медицини.	Стаття 92. Вимоги щодо карантину тварин, які ввозяться на територію України2. Тривалість профілактичного карантину тварин та методи діагностичного контролю перевірки стану їх здоров’я визначаються у відповідних зводах правил, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини згідно з вимогами МЕБ. Місце проведення профілактичного карантину тварин, особи, які здійснюють відповідні процедури, визначаються та контролюються компетентним органом.
Стаття 99. Оплата послуг, що надаються державною службою ветеринарної медицини 1. Оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.	Стаття 99. Фінансування здійснення державного контролю, надання адміністративних та платних послуг1. Державний контроль здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
2. Оплата експертизи та випробування з метою реєстрації в Україні ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів здійснюється за рахунок коштів заявника згідно з прейскурантом, затвердженим відповідно до законодавства.	2. Адміністративними послугами у сфері ветеринарної медицини є:1) видача експлуатаційного дозволу;2) видача ветеринарних документів, передбачених цим Законом;3) видача реєстраційного посвідчення.Розмір плати за надання адміністративної послуги і порядок її справляння визначаються законом з урахуванням її соціального та економічного значення.
3. Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.	3. Оплата послуг, які надаються установами, що належать до сфери управління компетентного органу, здійснюється за рахунок операторів потужностей під час:1) ввезення (пересилання) на митну територію України, вивезення (пересилання) з неї та транспортування територією України об’єктів санітарних заходів;2) проведення лабораторних досліджень (випробувань) хвороб тварин, продуктів тваринного походження, кормів, ґрунту, води для тварин;3) здійснення протиепізоотичних заходів, у тому числі профілактичних, діагностичних, з ліквідації хвороб тварин та їх лікування (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону);4) проведення передзабійного клінічного огляду тварин та державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження з наданням відповідних ветеринарних документів, якщо обов’язковість проведення таких інспекцій встановлена законодавством; 5) проведення оцінки результатів здійснення операторами потужностей заходів для усунення виявлених порушень законодавства.
4. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.	4. Перелік платних послуг, які надаються операторам потужностей установами, що належать до сфери управління компетентного органу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
	5. Оплата експертизи та випробування з метою державної реєстрації ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів здійснюється за рахунок коштів оператора потужностей (заявника) згідно з прейскурантом, затвердженим відповідно до законодавства.6. Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за проведення обов’язкових або необхідних протиепізоотичних заходів здійснюється згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом.7. Розмір плати за послуги з ветеринарної медицини, які надаються установами, що належать до сфери управління компетентного органу, затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 100. Ветеринарна практика3. Питання щодо підвищення кваліфікації, атестації та етики спеціалістів ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику, покладаються на професійну громадську організацію, уповноважену Департаментом.	Стаття 100. Ветеринарна практика3. Питання щодо підвищення кваліфікації, атестації та етики спеціалістів ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику, покладаються на компетентний орган.
Стаття 101. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації, післядипломна освіта та атестація спеціалістів ветеринарної медицини7. Положення про післядипломну освіту та періодичні курси підвищення кваліфікації спеціалістів, а також порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує Департамент.	Стаття 101. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації, післядипломна освіта та атестація спеціалістів ветеринарної медицини7. Положення про післядипломну освіту та періодичні курси підвищення кваліфікації спеціалістів, а також порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 102. Заходи правового та соціального захисту, матеріальне та соціальне забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини3. Забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини житлом здійснюється шляхом:1) придбання та будівництва службового житла (будинків, квартир) за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Таке житло може передаватися спеціалістам ветеринарної медицини у тимчасове або постійне користування у порядку, встановленому Департаментом;	Стаття 102. Заходи правового та соціального захисту, матеріальне та соціальне забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини3. Забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини житлом здійснюється шляхом:1) придбання та будівництва службового житла (будинків, квартир) за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, не заборонених законом. Таке житло може передаватися спеціалістам ветеринарної медицини у тимчасове або постійне користування у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини;
9. Спеціалісти державної служби ветеринарної медицини для виконання службових обов’язків забезпечуються спеціальними службовими транспортними засобами. У разі використання спеціалістами особистого автомобільного транспорту в службових цілях їм виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.	9. Посадові особи компетентного органу для виконання службових обов’язків забезпечуються спеціальними службовими транспортними засобами. У разі використання спеціалістами особистого автомобільного транспорту в службових цілях їм виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.
10. Фінансування видатків, пов’язаних із соціальним і правовим захистом спеціалістів ветеринарної медицини, здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України, виділених Департаменту, в межах законодавства.	10. Фінансування видатків, пов’язаних із соціальним і правовим захистом спеціалістів ветеринарної медицини, здійснюється за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету України, виділених центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, в межах законодавства.
Стаття 103. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини2. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюється за допомогою системи державної, галузевої та оперативної звітності. Характер, обсяг, порядок і строки подання цієї інформації до державних органів та установ ветеринарної медицини встановлюються Департаментом. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані надавати державним органам та установам ветеринарної медицини таку інформацію безоплатно.	Стаття 103. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини2. Інформаційне забезпечення державної служби ветеринарної медицини здійснюється за допомогою системи державної, галузевої та оперативної звітності. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані надавати державним органам та установам ветеринарної медицини таку інформацію безоплатно.
Стаття 105. Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини	Стаття 105. Особи, уповноважені складати протоколи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини
1. Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення – двох місяців з дня його виявлення.	Виключити.
2. Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини та їх заступники.	2. Складати протоколи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини мають право державні інспектори ветеринарної медицини компетентного органу, посадові особи підрозділів ветеринарної міліції.
Стаття 106. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами.	Стаття 106. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідно до Закону.
РОЗДІЛ XVII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ2) частини третьої статті 66 та частини першої статті 77, які набирають чинності з 1 січня 2010 рок»;	РОЗДІЛ XVII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ2) частини третьої статті 66 та частини першої статті 77, які набирають чинності з 1 січня 2020 рок»;
	У тексті Закону:слова «Департамент», «Департамент та його територіальні органи», «державним органам ветеринарної медицини», «відповідний державний орган ветеринарної медицини» в усіх відмінках та числі замінити словами «компетентний орган» у відповідному відмінку;
	слова «державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд» в усіх відмінках та числі замінити словами «державний контроль» у відповідному відмінку;слова «ввезення на територію України», «вивезення з території України» в усіх відмінках та числі замінити словами «ввезення (пересилання) на митну територію України», «вивезенні (пересилання) з митної території України» у відповідному відмінку;слова «державний прикордонний інспектор ветеринарної медицини» в усіх відмінках та числі замінити словами «прикордонний державний інспектор» у відповідному відмінку;слова «об’єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду» в усіх відмінках та числі замінити словами « об’єкти державного контролю» у відповідному відмінку;слова «та їх територіальних органів», «(об’єктів)», «неїстівних», «та нагляд», «або нагляд» в усіх відмінках виключити.
13. Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції»
Стаття 4. Сертифікація та контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукції Сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду – товарів першої – п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої – шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) ( 2371а-14 ) – ветеринарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів здійснюється в порядку, визначеному законом.	Стаття 4. Контроль за ввезенням імпортної сільськогосподарської продукціїСільськогосподарська продукція, яка ввозиться (пересилається) на митну територію України, підлягає радіологічному, а в разі ввезення об’єктів державного контролю — товарів першої — п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої — шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) — державному контролю, що здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. Ввезення в Україну харчових продуктів та супутніх матеріалів здійснюється в порядку, визначеному законом.
Продукти, призначені для продажу населенню, що підпадають під визначення другої – двадцять першої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), можуть бути випущені з-під митного контролю на територію України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаковках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об’єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук. Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, побічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчових добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктів та посилання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів – відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою, за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами.Продукти, які продаються населенню із порушенням вимог, встановлених цією статтею, вважаються такими, що були ввезені в Україну із порушенням митних правил. Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює перелік харчових добавок (консервантів), продукти із вмістом яких не можуть бути ввезені на територію України.
	II. Прикінцеві та перехідні положення1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:1) абзаців дев’ятого, десятого, двадцять першого, двадцять другого, двадцять п’ятого, двадцять шостого підпункту 6, підпунктів 7 і 10 пункту 1, підпункту 1 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через один рік з дня його опублікування;2) абзацу двадцятого підпункту 30 пункту 5 розділу І цього Закону, який набирає чинності з 1 січня 2015 року;3) підпункту 32 пункту 5 розділу І цього Закону, який набирає чинності через два роки з дня його опублікування;4) абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого, двадцять третього, двадцять четвертого підпункту 6 пункту 1, абзаців дев’ятнадцятого та двадцять другого, тридцять восьмого — п’ятдесят третього підпункту 22, підпункту 23, підпункту 24, абзаців сорок дев’ятого, сімдесят другого — дев’яносто восьмого підпункту 30 пункту 5 розділу І цього Закону, які набирають чинності через три роки з дня його опублікування.
	2. Закони та інші нормативно-правові акти до приведення законодавства у відповідність із цим Законом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.3. Харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів, які відповідають вимогам, що діяли до набрання чинності цим Законом, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені харчові продукти та інші об’єкти санітарних заходів можуть перебувати в обігу на ринку України до закінчення строку їх придатності.4. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, оператори ринку повинні отримати експлуатаційний дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом. Експлуатаційний дозвіл, що діє на момент набрання чинності цим Законом, продовжує свою дію після набрання чинності цим Законом та не потребує заміни.
	5. Положення частини п’ятої статті 4, частин другої та четвертої статті 5, частини першої статті 13, частини другої статті 14, абзацу другого частини третьої статті 15, частини першої статті 16, частини четвертої статті 17 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; із змінами, внесеними законами України від 2 жовтня 2012 року № 5404–VІ і від 20 червня 2013 року № 353–VІІ) під час здійснення заходів державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів не застосовуються.

Голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України

В.М. Горжеєв

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів» (реєстр. № 3102 від 20.08.2013р.)

від 02.10.2013 р.

У проекті передбачається внесення змін до 13 законодавчих актів України, серед яких: закони України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», Кримінальний, Господарський, Митний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» та деякі інші. Запропоновані зміни стосуються здійснення повноважень центральних органів виконавчої влади у сфері безпечності харчових продуктів, у тому числі державного контролю. Також уточнюються терміни та їх визначення, передбачені Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», зокрема, із системи санітарних заходів пропонується вилучити процедури державної ветеринарно-санітарної та санітарно-епідеміологічної експертиз та запровадити заходи «простежуваності», «державної реєстрації об’єктів санітарних заходів». Встановлюються вимоги до маркування харчових продуктів, до гігієни приміщень, транспортних засобів, гігієни під час поводження з харчовими продуктами та постачання води, до особистої гігієни персоналу потужностей та харчових продуктівтощо.

Відповідно до Пояснювальної записки метою проекту є перерозподіл повноважень між центральними органами виконавчої влади (Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством охорони здоров’я, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України і Державною санітарно-епідеміологічною службою України) щодо формування політики та здійснення державного нагляду у сфері безпечності та якості харчових продуктів; приведення законодавчих актів України у відповідність до Конституції України в частині перерозподілу повноважень між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи.

Головне управління, проаналізувавши проект, вважає за доцільне зазначити наступне.

1. Насамперед звертаємо увагу на те, що до Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», що є базовим у визначеній сфері, вносяться зміни, які за змістом та обсягом слід вважати його новою редакцією. Такі кардинальні зміни створюють неузгодженість норм у законодавстві про безпечність та якість харчових продуктів, яке складається як з цього Закону, так і інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього і передбачають дотримання вимог санітарних заходів безпечності харчових продуктів, технічних регламентів, проведення санітарно-епідеміологічної експертизи тощо (наприклад, ст.ст. 8, 9 Закону України «Про «Про дитяче харчування»; ст. 14 Закону України «Про молоко і молочні продукти» та ін.). Зазначене потребує належного обґрунтування численних змін та більш системного підходу до їх запровадження, оскільки докорінно змінює порядок правового регулювання відповідної сфери.

2. Суттєвих змін зазнають при цьому система державних органів, що забезпечують розробку, затвердження та впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів (статті 4 – 7) та засади здійснення державного контролю (статті 12, 12-1, 17). Так, повністю з системи відповідних державних органів вилучається центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики. Як наслідок, Мінекономрозвитку України фактично позбавляється повноважень в частині безпосередньої участі у формуванні та реалізації політики технічного регулювання та захисту прав споживачів стосовно харчових продуктів.

При цьому викликають зауваження повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, який визначається «компетентним органом» (Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України). Цей орган має об’єднати функції, що відповідно до чинного законодавства виконуються на сьогодні Державною санітарно-епідеміологічною службою, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою та Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів. Компетентний орган має відповідати як за реалізацію державної політики, у тому числі й видачі дозвільних документів, так і за «організацію та здійснення державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів, крім громадського харчування», що на думку управління призведе до небажаної монополізації у цій сфері. Зазначимо, що відповідно до Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України № 464/2011 від 13 04.2011 р., вказана служба є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві,що є значно вужчим від повноважень, передбачених у проекті.

З проекту залишається незрозумілим, який орган відноситься до «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування» (ст. 7 проекту). Згідно з Пояснювальною запискою, за своїми функціями новоутворений орган має відповідати Державній санітарно-епідеміологічній службі України, що є цілком логічним. Проте це створює внутрішні неузгодженості у самому проекті. Відповідно до змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «положення цього Закону не поширюються на харчові продукти» (стаття 1-1, якою пропонується доповнити цей Закон). При цьому відповідно до преамбули цього Закону останній «встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні».

3. Низку зауважень викликає нова редакція статті 1 «Терміни та їх визначення» Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», яка не повністю узгоджується із текстом Закону. Так, замість терміну «санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі – санітарний захід)» запроваджується «санітарний або фітосанітарний захід». До сфери останнього входять «здоров’я тварин і карантин рослин», що є об’єктом окремого законодавчого регулювання. У тексті ж Закону застосовується термін «санітарні заходи».

Із Закону пропонується вилучити низку термінів, які, на нашу думку, є базовими у Законі. Наприклад, важливість терміну «безпечність харчового продукту» підтверджується назвою Закону та визначеними у його преамбулі і тексті змістом мети та сфери державної політики щодо забезпечення безпечності харчових продуктів. Його вилучення призведе до невизначеності та довільного тлумачення даного поняття.

Те ж саме стосується й виключення терміну «мінімальні специфікації якості», який передбачає визначення характеристик якості харчових продуктів (органолептичних, хімічних, біологічних, фізичних), яким повинен відповідати будь-який харчовий продукт, щоб вважатися придатним для споживання. Введення ж для визначення характеристик якості харчових продуктів нового поняття «окремі показники якості харчового продукту» (п. 56 статті 1 ) не може рівноцінно замінити чинний термін, оскільки стосується не всіх продуктів харчування, а застосовується лише «для виконання одного або кількох завдань».

Не можна погодитись і з вилученням із Закону понять державних ветеринарно-санітарної та санітарно-епідеміологічної експертиз та їх висновків, а також технічних регламентів на харчові продукти (згідно з проектом у цій сфері залишаються лише технічні регламенти щодо інформування споживачів про властивості харчових продуктів), а також сертифіката придатності для споживання людиною, що призведе до втрати чітко встановленого механізму визначення придатності або непридатності до споживання людиною харчових продуктів.

Окремі терміни та їх визначення потребують доопрацювання та уточнення, оскільки у запропонованому вигляді вони тільки створюють труднощі для тлумачення або не дають повної відповіді щодо їх змісту. У зв’язку з цим вважаємо, що визначення термінів «ароматизатори», «ароматична речовина», «ароматичний препарат», «міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації», «новітній харчовий продукт» варто залишити у чинній редакції, оскільки внесені до них зміни ускладнюють їх сприйняття, а поняття «ароматичної речовини» як «речовини із визначеною структурною формулою молекули» взагалі позбавлене ознак правового визначення.

Термін «державний контроль» (п. 24 статті 1) пропонується визначати через поняття «аудит» та «моніторинг», які поряд із контролем є самостійними функціями управління і мають здійснюватись окремо від нього. Вважаємо, що таке широке трактування «державного контролю», основним призначенням якого відповідно до проекту має бути перевірка дотримання законодавства господарюючими суб’єктами, призведе до певної невизначеності цього поняття.

Визначення терміну «вода чиста» – «вода морська або інша свіжа вода такої ж якості» (п. 18 ст. 1) – не дає однозначного його тлумачення, зокрема, стосовно «якості» чистої води, а визначення «води питної» (харчовий продукт, придатний для харчування людиною (п. 17 ст. 1) не узгоджується з аналогічним терміном, що визначений у Законі України «Про питну воду та питне водопостачання».

Наведення розширеного переліку складових, які враховуються під час встановлення «небезпечності» та «шкідливості» харчового продукту при визначенні терміну «небезпечний харчовий продукт» (п. 46 ст. 1) є зайвим. До того ж, на нашу думку, розмежовувати при цьому ці дві ознаки небезпечного харчового продукту (шкідливість та небезпечність) є тавтологією, оскільки вони синонімічні, що виявляється і в тому, що згаданий термін «небезпечний харчовий продукт» розкривається через визнання його «шкідливим для здоров’я». Некоректним є також визначення одного поняття за допомогою того ж поняття, що також має місце у проекті (наприклад, «обіг» – це «введення в обіг») (п. 53 ст. 1).

Замість терміну «максимальний рівень» у проекті передбачено запровадження терміну «максимально допустимий рівень» (п. 40 ст. 1), однак при цьому до «параметрів безпечності», що визначаються пунктом 61 цієї статті проекту, входять «максимальні рівні», що потребує узгодження. При цьому у визначеннях «параметри безпечності», а також «гігієнічні вимоги» (п. 19. ст. 1) не передбачено, що вони мають бути обов’язковими до виконання. Занадто загальною є нова редакція термінів «референс-лабораторія» та «уповноважена лабораторія», що не дає можливості встановити відмінності між ними.

4. У статті 20 декларується можливість введення в обіг операторами ринку продукції (за відсутності в Україні показників безпечності до неї) за параметрами безпечності, визначеними у документах міжнародних організацій, а у разі їх відсутності – «застосовувати параметри безпечності, що встановлені законодавством Європейського Союзу» (п. 10 ч. 2 ст. 20). Між тим кожна країна встановлює вимоги безпечності до продукції, враховуючи національну систему харчування, екологічні аспекти проживання та інші фактори, що впливають на життя та здоров’я людей. Це підтверджується загальновідомими фактами, коли, наприклад, деякі харчові добавки в одних країнах дозволені, а в інших заборонені до використання. Законодавче запровадження згаданої норми може мати наслідком безконтрольне ввезення в Україну та широке власне виробництво неякісної та небезпечної продукції. Зазначимо, що законодавство у цій сфері, зокрема «Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», затверджена відповідним Законом України від 18 березня 2004 року (з подальшими змінами) визначає механізм досягнення Україною відповідності критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає у першу чергу вимоги щодо адаптації законодавства, тобто приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС. Цей процес передбачає прийняття національних законодавчих актів, що включають вимоги законодавства ЄС, а не довільне вибіркове використання законодавства Європейського Союзу, зокрема, відповідних параметрів безпечності харчових продуктів, що фактично пропонується запровадити в Україні.

5. Як свідчить аналіз, частина положень проекту не має безпосереднього відношення до його предмету, оскільки вони стосуються інших питань, ніж безпечність харчових продуктів. Зокрема, йдеться про зміни до Господарського кодексу України, до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» (щодо вилучення з нього розділу ІІ, зміни до ст. 15 тощо), частину змін до Закону України «Про захист прав споживачів» (зміни до ст.ст. 5, 7, 8, 14, 23, 26, 32), які у зв‘язку з цим доцільно вилучити з проекту, відокремивши їх (у разі необхідності) в спеціальний законопроект. Щодо змісту зазначених змін варто зазначити наступне.

6. У змінах до Господарського кодексу України пропонується за його текстом слова «державний стандарт» замінити на «національний стандарт» у відповідних відмінках. Не заперечуючи щодо цього, звертаємо увагу на те, що здійснення такої заміни не може бути обмежено лише цим Кодексом, оскільки термін «державний стандарт» використовується і в деяких інших законах. Зокрема, йдеться про Закон України «Про енергозбереження», у ст. 11 якого згадуються державні стандарти у сфері енергозбереження; Закон України «Про державний рух», де згадуються державні стандарти на транспорті засоби (ст. 12), на державні номерні знаки (ст. 34), державні стандарти дорожнього руху (ст. 39). У зв‘язку з цим пропонуємо вилучити зміни до ГК України з проекту або доповнити його внесенням змін до інших законів, у яких використовується термін «державний стандарт».

7. У змінах до Закону України «Про захист прав споживачів» пропонується, зокрема, доповнити його новою статтею 1¹ «Сфера дії Закону». Проте насправді у цій статті визначаються відносини, на які положення названого закону не поширюватимуться. Отже назва статті суперечить її змісту. У зв‘язку з цим слід доповнити статтю визначенням сфери дії цього Закону або відповідним чином змінити її назву. Не відноситься до визначення сфери дії Закону України «Про захист прав споживачів» також встановлення складу законодавства, яким регулюється відповідальність за порушення законодавства про безпечність та якість харчових продуктів (частина 3 ст. 1¹, якою доповнюється названий Закон). Щодо змісту цієї частини, то варто звернути увагу на те, що Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» з урахуванням змін, які запропоновані у цьому проекті, не містить положень, які регулюють відповідальність за порушення прав споживача. Варто зважити також на те, що у Законі України «Про захист прав споживачів» зберігаються норми, які регулюють інші (крім забезпечення безпеки та якості харчових продуктів та інформування про них) питання захисту прав споживачів, а отже положення цього Закону мають визначати відповідальність за їх порушення.

У змінах до ст. 8 вказаного Закону управління не підтримує позбавлення споживача права на обмін придбаних ним продовольчих товарів неналежної якості на товари належної якості або повернення витрачених на їх придбання грошей, оскільки це негативно позначиться на рівні захисту прав споживачів. Крім цього, слід звернути увагу на те, що запропонована у проекті заміна цього права на право обміну непридатного харчового продукту на придатний харчовий продукт не відповідає назві цієї статті – «Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості». Так само управління не підтримує запропонованого у змінах до ст. 14 цього Закону звуження змісту права споживача на безпеку продукції (товарів, наслідків робіт), у змінах до ст. 15 – позбавлення споживача права на інформацію про нормативні документи, яким повинна відповідати вітчизняна продукція. Зазначимо також, що, на нашу думку, вказані новели не узгоджуються з частиною 2 ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

8. Аналогічні зауваження стосуються й змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», положення якого відповідно до статті 1-1, якою доповнюється Закон, «не поширюються на харчові продукти». Вважаємо, що таке обмеження сфери дії цього Закону є порушенням прав громадян у сфері санітарного та епідемічного благополуччя. У числі основних прав, визначених статтею 4 Закону, є право громадян на безпечні для здоров’я і життя харчові продукти та питну воду, яке має забезпечуватись діючими механізмами, визначеними у Законі. До того ж умови харчування є складовою факторів середовища життєдіяльності людини, на створення безпечних умов якого власне й спрямовано цей Закон.

9. Викликає зауваження нова редакція підпункту 2 пункту 1 розділу ХVІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про ветеринарну медицину». (пп. 74 п. 12 розділу І проекту), відповідно до якого частина третя статті 66 та частина перша статті 77 цього Закону набирають чинності з 1 січня 2020 року. Вказані норми стосуються заборони виробництва кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу (ліцензії), а також дотримання вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених компетентним органом. За чинною редакцією підпункту 2 ці вимогивже набрали чинності з 1 січня 2010 року, що вимагає на сьогоднішній день їх відміни, а не формального перенесення строку набрання чинності.

10. Щодо запропонованих у законопроекті змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) Головне управління вважає за необхідне зазначити наступне.

10.1. У частині четвертій статті 166-22, якою пропонується доповнити КУпАП, встановлюється адміністративна відповідальність за порушення нормативно-правових актів щодо гігієни харчових продуктів. На наш погляд, таке формулювання має надто загальний характер і потребує суттєвої конкретизації, оскільки з нього незрозуміло, за порушення яких саме вимог законодавства особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності. Адже не можна встановлювати відповідальність взагалі за невиконання вимог всіх нормативно-правових актів щодо гігієни харчових продуктів. Прийняття такого положення може призвести до суб’єктивізму з боку уповноважених посадових осіб і відповідно до порушення прав фізичних осіб.

Не заперечуючи в цілому проти встановлення адміністративної відповідальності за допущення до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами (частина четверта статті 166-22 КУпАП), управління звертає увагу на використання при цьому оціночного формулювання «…присутність яких на робочому місці може спричинити…». Таке формулювання, на нашу думку, є зайвим та таким, що не несе ніякого змістовного навантаження, а тому його доцільно видалити з тексту вказаної статті.

10.2. У законопроекті пропонується викласти в новій редакції статтю 188-22 КУпАП, якою встановити відповідальність за невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, підрозділів ветеринарної міліції, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування. Оновлення редакції цієї статті пов’язане з удосконаленням функцій та повноважень органів державної влади, які згадуються в диспозиції цієї статті. Зауважень по суті запропонованих змін немає, проте, на думку Головного управління, законопроект в цій частині не відповідає потребам системного підходу до оновлення відповідних положень КУпАП.

Зазначена проблема полягає в тому, що аналіз змін, які вносились до КУпАП протягом останнього часу, виявляє тенденцію до збільшення складів адміністративних правопорушень, які передбачають відповідальність за невиконання приписів або законних вимог, або ухилення від виконання, або перешкоджання посадовим особам, які мають відповідні повноваження, щодо усунення порушень законодавства або виконання покладених на них обов’язків, приховування (ненадання), відмову в наданні, наданні неправдивої інформації за запитами зазначених осіб. Зокрема, на сьогоднішній день КУпАП містить в собі близько 50 таких складів, які відрізняються між собою лише належністю посадових осіб до того чи іншого державного органу. Сюди можна віднести і статтю 188-22 КУпАП, яку у законопроекті пропонується змінити. Таку тенденцію не можна визнати позитивною, оскільки Кодекс перевантажується значною кількістю статей, які, по суті, мають один і той же предмет правового регулювання – встановлений порядок управління. У той же час відповідальність за правопорушення, передбачені цими статтями, суттєво відрізняється. При цьому збільшення розмірів штрафів у деяких із таких статей збільшує відмінності у підході держави до захисту цих правовідносин. У результаті складається ситуація, коли за дуже схожі за своїм характером та ступенем шкідливості правопорушення може наставати різна відповідальність, що є неприпустимим. На підставі викладеного пропонуємо провести уніфікацію вказаних правопорушень з урахуванням досвіду практики застосування відповідних статей КУпАП.

10.3. У статті 207-1 КУпАП, якою пропонується доповнити Кодекс, міститься ціла низка складів правопорушень, за які пропонується встановити адміністративну відповідальність. Ці порушення стосуються встановленого порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (порушення строків здійснення заходів державного нагляду (контролю); порушення періодичності здійснення планових заходів державного нагляду (контролю); проведення заходів державного нагляду (контролю) за відсутності підстав, установлених законом тощо).

При цьому виконання обов’язків щодо здійснення такого нагляду віднесено до службових обов’язків посадових осіб органу державного нагляду. А тому, на думку Головного управління, за своєю природою невиконання або неналежне виконання таких обов’язків, якщо це не спричинило негативних наслідків, є нічим іншим, як дисциплінарним проступком, за який відповідно до чинного законодавства України передбачено стягнення у виді догани, а в окремих випадках – звільнення з роботи (служби). Достатніх підстав для того, щоб надавати цьому правопорушенню статус адміністративного проступку, немає.

10.4. У діючому законодавстві України відсутній єдиний законодавчий акт, який би врегульовував процесуальний порядок притягнення юридичних осіб до юридичної відповідальності. На сьогоднішній день існує близько 50 законодавчих актів, які визначають цей порядок, причому останнім часом вбачається тенденція до збільшення їх кількості. Законопроект, який розглядається, у разі його прийняття, стане черговим законом, який внесе свої відмінності в цю процедуру (статті 59, 59-1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» в редакції законопроекту).

Що стосується фізичних осіб – підприємців, службових (посадових) осіб, то їх відповідальність встановлюється КУпАП та Кримінальним кодексом України. Проте у законопроекті передбачається, що відповідальність фізичних осіб – підприємців здійснюється аналогічно до запропонованої процедури притягнення до відповідальності юридичних осіб. Таке становище не можна визнати позитивним. Тому доцільно було б вилучити положення, які врегульовують процесуальні моменти притягнення юридичних осіб до відповідальності як з цього законопроекту, так і з інших законодавчих актів, та розробити проект закону (з назвою, наприклад, «Про порядок притягнення до відповідальності юридичних осіб»), в якому передбачатиметься єдиний процесуальний порядок притягнення їх до відповідальності.

Враховуючи викладене вважаємо, що положення законопроекту щодо внесення змін до КУпАП потребують суттєвого концептуального доопрацювання.

11. У законопроекті пропонується доповнити Кримінальний кодекс України (далі – КК) новою статтею 325-1, якою встановлюється кримінальна відповідальність за обіг небезпечних харчових продуктів. Одночасно відповідні зміни вносяться до чинної статті 227 КК, в якій зі складу умисного введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції “виокремлюється” такий предмет злочину, як харчові продукти.

З такою пропозицією навряд чи можна погодитися з наступних причин.

11.1. Встановлення кримінальної відповідальності за те чи інше діяння має бути належним чином обґрунтованим відповідними кримінологічними, статистичними та іншими необхідними даними, які б свідчили про необхідність такого законодавчого кроку. Втім, у Пояснювальній записці до законопроекту взагалі відсутні будь-які аргументи на користь таких законодавчих нововведень, а також дані про те, що чинна стаття 227 КК, якою, фактично, охоплюються пропоновані проектом діяння, не виконує своєї функції.

11.2. Об’єктивна сторона пропонованого у законопроекті злочину сконструйована таким чином, що кримінально караним має визнаватися навіть законний обіг небезпечних харчових продуктів. Адже поняття “обіг харчових продуктів”, про яке йдеться у пункті 49 статті 1 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, не виключає можливості цілком законного обігу таких продуктів. До того ж таким, що суперечить усталеним правилам конструювання кримінально-правових норм, вважаємо відсутність чітко визначеної об’єктивної сторони запропонованого у проекті злочину. Замість того, щоб на рівні частини першої запропонованої статті 325-1 КК розкрити поняття обігу небезпечних харчових продуктів, у примітці до цієї статті чомусь робиться відсилання до Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”. При цьому така відсилка робиться на зовсім інше поняття – “обіг харчових продуктів”.

11.3. Обов’язковим наслідком запропонованого у проекті встановлення кримінальної відповідальності за обіг небезпечних харчових продуктів пропонується визнавати відповідний ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та смерть потерпілого. На наш погляд, така пропозиція є дещо нелогічною. Адже сам по собі обіг небезпечних харчових продуктів не може заподіяти таких наслідків. Тим більше, що відповідно до пункту 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р. № 6, з медичної точки зору тілесні ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних. Крім того, довести наявність причинного зв’язку між обігом небезпечних харчових продуктів та зазначеними вище наслідками на практиці фактично буде неможливо.

10.4. Особливо кваліфікованим складом обігу небезпечних продуктів пропонується визнавати таке діяння, якщо воно спричинило смерть потерпілого. При цьому, за відсутності прямого умислу щодо настання таких наслідків, встановлюється безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років. І це не дивлячись на те, що, наприклад, за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини чинний КК передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. На наш погляд, тим самим порушується принцип відповідності рівня суспільної небезпечності злочину – виду та розміру покаранню за його вчинення.

Майже аналогічні зауваження стосуються також запропонованої у проекті нової редакції статті 327 КК, якою встановлюється відповідальність за обіг радіоактивно забруднених харчових продуктів чи іншої продукції. До того ж, радіоактивно забруднені харчові продукти також є одним із видів небезпечних харчових продуктів. Отже, у разі прийняття запропонованих змін виникне невиправдана конкуренція принаймні двох статей КК.

З огляду на зазначене вважаємо, що запропоновані зміни до КК є юридично необґрунтованими, а тому у пропонованій редакції приймати їх недоцільно.

Узагальнюючий висновок: законопроект потребує доопрацювання.

Керівник Головного управління

В.І. Борденюк

Висновок

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров‘я

від 06.11.2013 р.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров‘я розглянув два законопроекти, якими практично запропонована нова концепція Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та передбачається внесення змін до низки законів та кодексів України, а саме: проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо безпечності харчових продуктів (реєстр. № 3102), поданий Кабінетом Міністрів України, та альтернативний законопроект (реєстр. № 3102-1), поданий народними депутатами України Продан О.П., Агафоновою Н.В., Негоєм Ф.Ф., Бельковою О.В., Капліним С.М., Павленком Р.М. (далі законопроекти № 3102 та № 3102-1).

Метою обох законопроектів є створення прозорих умов ведення господарської діяльності, запровадження механізмів саморегулювання ринку харчових продуктів, що ґрунтуються на відповідальності виробників та постачальників продукції (операторів ринку), зменшення дозвільних процедур та усунення дублювання функцій державних контролюючих органів у цій сфері, а також перерозподіл встановлених чинним законодавством повноважень цих органів у сфері безпечності харчових продуктів.

Задля досягнення цієї мети законопроектами № 3102 та № 3102-1 передбачена докорінна зміна редакції чинного Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (запропоновані зміни за змістом та обсягом є практично новою редакцією цього Закону) з метою гармонізації його положень із відповідними положеннями Регламенту ЄС № 178/2002 щодо встановлення загальних принципів і вимог законодавства про харчові продукти, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів і встановлення процедур у питаннях, пов’язаних із безпекою харчових продуктів, постанов Європейського Парламенту і Ради Європи № 852/2004 щодо гігієни харчових продуктів, № 853/2004, якою встановлені правила щодо харчових продуктів тваринного походження, № 882/2004 щодо офіційних заходів контролю, які застосовуються для забезпечення підтвердження відповідності з кормовим та харчовим законодавством, правилами здоров’я та захисту тварин тощо.

Серед іншого, законопроектами передбачено створення компетентного органу у сфері безпечності харчових продуктів.

Також даними законопроектами пропонується уточнення видів правопорушень у сфері забезпечення безпечності та якості харчових продуктів і мір відповідальності за їх вчинення та скасування практично усіх, встановлених чинним законодавством дозвільних документів та процедур у цій сфері.

Проаналізувавши положення законопроектів №3102 та №3102-1, слід зазначити, що обидва законопроекти викликають серйозні застереження з позицій можливості збалансування інтересів бізнесу та захисту громадського здоров‘я.

Про це свідчить їх спрямованість, в основному, на спрощення умов для ведення бізнесу, зокрема імпортно-експортних операцій, пов’язаних з виробництвом і реалізацією харчових продуктів, а також зосередження державного контролю на продукції тваринного походження та тій, що призначена для експорту.

Питання щодо контролю за безпечністю харчових продуктів на внутрішньому споживчому ринку України залишаються неврегульованими. Обидва законопроекти визначають лише вимогу до оператора ринку щодо необхідності інформування про намір здійснення своєї діяльності до початку роботи. Жодних процедур державного контролю у цій сфері не передбачено.

Так, урядовим законопроектом № 3102 запропоновано передати функції державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів Державній ветеринарній і фітосанітарній службі, визначивши її компетентним органом у цій сфері. Водночас функції зі здійснення державного контролю у закладах громадського харчування і розслідування випадків харчових отруєнь та інфекційних захворювань покладено на «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадського харчування».

Проте центральний орган виконавчої влади з такими повноваженнями на сьогодні відсутній у визначеній Президентом України системі центральних органів виконавчої влади, а вказані функції виконує Державна санітарно-епідеміологічна служба України, яка не тільки відіграє ключову роль в питаннях профілактики інфекційних і неінфекційних захворювань, а й здійснює на сьогодні безпосереднє розслідування випадків харчових отруєнь і спалахів інфекційних захворювань.

За таких умов стає незрозумілим, навіщо створювати ще один орган у цій сфері та витрачати державні кошти на його утримання, оснащення та підготовку відповідних фахівців.

Крім того, законопроектом № 3102 запропоновані зміни до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», з прийняттям яких буде заблоковано діяльність Державної санітарно-епідеміологічної служби з виконання покладених на неї законами функцій із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення в інших сферах життєдіяльності людини, що не стосуються питань безпечності харчових продуктів.

На думку Комітету, це є дуже небезпечним з позицій захисту громадського здоров‘я, а також санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Щодо законопроекту № 3102-1, то він як концептуально, так і за більшістю своїх положень практично повторює урядовий законопроект №3102.

Цим законопроектом запропонована аналогічна за суттю система державного контролю у сфері безпечності та якості харчових продуктів, в якій функції державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів передаються єдиному компетентному органу.

На сьогодні, відповідно до визначених Президентом України повноважень, таким органом в системі центральних органів виконавчої влади є Державна ветеринарна і фітосанітарна служба.

Суттєвим недоліком законопроекту № 3102-1 є те, що ним не передбачено внесення відповідних змін до законів України «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист прав споживачів», «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та низки інших законодавчих актів, що регулюють правовідносини у цій сфері, що призведе до правових колізій у регульованій сфері та унеможливить виконання запропонованих ним норм у разі його прийняття.

При цьому виправити цю ситуацію, у разі прийняття законопроекту у першому читанні, буде неможливим, оскільки відповідно до вимог статті 116 Регламенту Верховної Ради України пропозиції та поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (його статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою України за основу.

Не заперечуючи необхідності гармонізації національного законодавства у сфері безпечності харчових продуктів до вимог європейського законодавства у цій сфері, а також усунення дублювання функцій державних контролюючих органів у цій сфері, слід зазначити, що кінцевою метою контролю за харчовими продуктами є захист здоров‘я населення та попередження виникнення масових захворювань харчового походження, а критерієм оцінки надійності існуючої у державі системи безпечності харчових продуктів є показники захворюваності населення.

На користь цього свідчить те, що Глобальна стратегія Всесвітньої організації охорони здоров’я в галузі безпеки харчових продуктів прямо передбачає створення національних програм з безпеки харчування на базі посилення епідеміологічної складової таких програм. Дві сесії (53 та 62) Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я визнали безпечність харчових продуктів основною функцією національних систем охорони здоров’я.

З огляду на це Комітет вважає, що запропоноване законопроектами № 3102 чи № 3102-1 виключення з системи державного контролю безпечності харчової продукції органів охорони здоров‘я є неприйнятним, а усунення їх від розслідування та аналізу причин виникнення харчових отруєнь та інфекційних захворювань – неприпустимим.

Це призведе до унеможливлення виконання Державною санітарно-епідеміологічною службою покладених на неї законом функцій з контролю за безпечністю харчування населення та профілактики харчових отруєнь і гострих кишкових захворювань, як невід’ємної складової санітарного та епідемічного благополуччя населення (у 70% випадків кишкових інфекційних захворювань основним чинником передачі збудника інфекції є харчовий продукт) та захисту громадського здоров‘я.

На суттєві недоліки законопроектів № 3102 та № 3102-1, особливо в частині запропонованих змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказує у своїх висновках Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (висновки від 02.10.2013 р. № 16/3-1326/3102 та від 09.10.2013 р. № 16/3-1386/3102-1) та пропонує направити законопроекти на доопрацювання.

Опрацювавши питання щодо можливості врахування наданих Комітетом принципових зауважень до другого читання, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні:

прийняти за основу проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо безпечності харчових продуктів (реєстр. № 3102), поданий Кабінетом Міністрів України, з урахуванням окремих положень альтернативного законопроекту (реєстр. № 3102-1), поданого народними депутатами України Продан О.П., Агафоновою Н.В., Негоєм Ф.Ф., Бельковою О.В., Капліним С.М., Павленком Р.М., передбачивши в ньому положення щодо визначення відповідних повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, необхідних для здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням вимог законодавства суб‘єктами господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері громадського харчування і торгівлі харчовими продуктами.

Проект відповідної Постанови Верховної Ради України додається.

Співдоповідачем із зазначеного питання при розгляді його на пленарному засіданні Верховної Ради України пропонується визначити –Голову Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров‘я, народного депутата України Бахтеєву Тетяну Дмитрівну.

Голова Комітету

Т.Д. Бахтеєва

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Верховна Рада України

Подання

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Коментарі

Добавить свой Скасувати відповідь

Останні новини та статті

Аптечний продаж за підсумками І кв. 2024 р.

Програма реімбурсації: підсумки реалізації у І кв. 2024 р.

Темпи зростання ринку відновилися

Мобільні аптечні пункти та бюджетні закупівлі ліків — тижневий дайджест новин

Обираємо засоби захисту від комарів та кліщів

Муколітик БРОНЛЕС — актуально при кашлі

Низькі ціни та інші причини проблем із доступністю «основних ліків» у Франції

ЙОДОМАРИН^®: коли існує проблема йододефіциту, яку потрібно вирішити

У деяких країнах фармацевти вже виписують рецепти за консультацією з лікарем. Так буде і у нас — Костянтин Косяченко

Карипразин виявляє ефективність у лікуванні подвійного розладу

Верховна Рада України

Подання

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

Коментарі

Добавить свой Скасувати відповідь

Останні новини та статті

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів»