Медичні представники: податкові аспекти діяльності та взаємовідносини з правоохоронними органами

Нещодавно ми знайомили наших читачів з діяльністю медичних представників, або, як їх називають у народі, медрепами (від англ. MedRep — Medical Representative), що реалізують політику компанії по просуванню препаратів на ринку. Щоб мати більш чітке уявлення про медрепів, а також особливості їх діяльності в контексті чинного законодавства, у жовтні юридична фірма «ОМП» і «УкрКомЕкспо» провели фокус-семінар на тему «Захищаємо медичних представників (медрепів) — як?». У першій частині семінару Євгенія Ярмолюк, юрист юридичної фірми «ОМП», звернула увагу присутніх на врегулювання трудових відносин з медичними представниками, а також як один із розробників Настанови «Лікарські засоби. Належна практика промоції» окреслила основні її положення, що підсумовують вже існуючі обмеження, однак деталізують певні положення законодавства. У даній публікації мова піде про податкові аспекти діяльності медичних представників, а також про так звану азбуку оборони — правильну реакцію медрепів на вимоги контролюючих органів.

Податки — ціна, яку ми платимо за можливість жити в цивілізованому суспільстві. Олівер Уенделл Холмс-старший

Податкові аспекти відряджень медрепів

Микола Орлов, партнер юридичної фірми «ОМП», ознайомив учасників заходу з організаційними і податковими особливостями відряджень медичних представників. Так, за словами юриста постійні відрядження є невід’ємною складовою роботи медичних представників. Щоб процедура відряджень була врегульованою нормативно, на підприємстві може розроблятися та затверджуватися внутрішній локальний документ — положення про відрядження. Доповідач зазначив, що максимальний строк відрядження визначається положенням про відрядження чи колективним договором.

Одночасно з цим чинним законодавством встановлено максимальний строк відрядження — 30 календарних днів в межах України. Відповідне положення міститься в Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон (наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59). Проте її дія поширюється тільки на відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету. Інші підприємства можуть використовувати її як орієнтир, у тому числі при розробці власного положення про відрядження.

Податковий кодекс України встановлює обмеження розміру добових витрат

Податковий кодекс України (далі — ПК України) встановлює особливості визнання витрат подвійного призначення. Зокрема, ст. 140 ПК України до витрат подвійного призначення, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, віднесено й витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат відрядженої особи.

При цьому важливо врахувати, що витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують розмір цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків — за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць для проживання, страхових полісів тощо.

ПК України встановлює обмеження розміру добових витрат, які чинним законодавством віднесено до складу витрат на відрядження: для відряджень у межах України — не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження; для відряджень за кордон — не вище 0,75.

Тактика взаємовідносин медичних представників з правоохоронними органами

Валерій Біцюк, партнер юридичної фірми «ОМП», детальніше зупинився на питаннях, пов’язаних з діяльністю правоохоронних органів, у тому числі відносно до медичних представників.

Непоодинокі випадки, коли медичним представникам доводиться співпрацювати зі службовими особами МВС і Служби безпеки України. Підставами для цього можуть бути як безпосереднє виявлення співробітниками цих органів правопорушення чи злочину, так і розслідування раніше порушених адміністративних та кримінальних справ.

Діяльність, права та обов’язки співробітників міліції регулює Закон України від 20.12.1990 р. № 565-XII «Про міліцію». Проте, за словами В. Біцюка, посилаючись на цей закон, міліція не рідко забуває про те, що Кримінально-процесуальним кодексом України (далі — КПК України) більш детально регламентовано процесуальні дії цього органу. Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) встановлено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, проте він на відміну від КПК України є більш застарілим.

Детально доповідач зупинився на процедурі огляду та обшуку автотранспорту медичних представників співробітниками ДАІ та представниками інших правоохоронних органів і надав рекомендації стосовно поведінки медрепа у такому випадку.

Для обшуку автомобіля у співробітників міліції мають бути конкретні підстави, озвучені медрепу

Так, п. 21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов’язків надається право у тому числі оглядати транспортні засоби і перевіряти наявність посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, наявність поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ця процедура не викликає зайвих запитань у медрепів. Перш за все, працівник ДАІ повинен повідомити водієві про причину зупинки транспортного засобу і суть вчиненого правопорушення. Доповідач звернув увагу й на те, що у випадку, коли співробітники ДАІ вимагають відкрити багажник автомобіля, водій може відмовити, оскільки це не вимога, а саме проханням.

Що стосується обшуку автомобіля, то на це у співробітників міліції мають бути конкретні підстави, озвучені медрепу, який повинен вимагати законного обгрунтування таких дій.

Законом України «Про міліцію» передбачено право співробітників правоохоронних структур проводити огляд осіб, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть стати речовими доказами або бути використані, аби завдати шкоди здоров’ю. Необхідно звернути увагу на 2 моменти:

  • по-перше, доречніше говорити про обшук, не зважаючи на те, що у відповідному положенні закону мова йде про огляд;
  • по-друге, п. 5 ст. 11 цього закону встановлює вичерпний перелік осіб, обшук яких дозволено. Серед них особи, підозрювані у вчиненні злочину або особи, що вчиняли правопорушення.

Таким чином, обшук особистих речей, автомобіля працівники міліції можуть проводити тільки щодо осіб, затриманих у кримінально-процесуальному або адміністративному порядку. У такому випадку від працівника ДАІ, який зупинив автомобіль, необхідно вимагати наступне: пред’явити службове посвідчення, вказати причину проведення обшуку, складання протоколу обшуку та протоколу про адміністративне затримання або протоколу затримання за підозрою у вчиненні злочину у присутності понятих. За словами доповідача, застосування цих прав нерідко сприяє тому, що працівники ДАІ відпускають водія без подальших дій зі свого боку.

Процедура адміністративного затримання не може тривати більше 3 год

Що стосується адміністративного затримання, то воно можливе лише в разі вчинення адміністративного правопорушення, а затримувати за більшість правопорушень, за які може бути застосоване затримання, мають право працівники органів внутрішніх справ. При цьому затримання в разі скоєння злочину регулюється КПК України. КУпАП містить вичерпний перелік адміністративних правопорушень, за які правоохоронними органами може бути застосоване затримання до порушника.

В. Біцюк зазначив, що процедура адміністративного затримання не може тривати більше 3 год, але обчислюється з моменту складання протоколу про адміністративне затримання, в якому зазначається місце затримання, дата, посада, ПІБ особи, яка склала протокол, відомості про затриманого, час і мотиви затримання. Таким чином, протокол повинен відображати фактичні обставини, при яких було здійснено затримання.

У будь-якому разі, з метою уникнення непорозумінь з правоохоронними органами під час просування медичними представниками лікарських засобів на ринку необхідно, перш за все, керуватися чинним законодавством України, яке, крім обмежень, визначає й можливості.

Враховуючи зазначені нюанси, доповідач порекомендував учасникам фокус-семінару у разі виникнення непорозумінь з представниками правоохоронних органів завжди користуватися гарантованим Конституцією України правом на отримання правової допомоги адвоката. 

Катерина Горбунова,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті