Концепція рецептурного відпуску, або Чому зміни до наказу МОЗ № 360 не підлягають виконанню

У нас нет середины: либо в рыло, либо ручку пожалуйте
Михаил Евграфович Салтыков-Щедрин

Незважаючи на активне обговорення громадськістю проекту наказу щодо концептуальних змін до Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби та вироби медичного призначення, сам по собі факт прийняття наказу МОЗ України від 29.11.2013 р. № 1034 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360» (далі — наказ МОЗ № 1034), який був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 13.12.2013 р., пройшов непомітно.

Концепція рецептурного відпуску, або Чому зміни до наказу МОЗ № 360 не підлягають виконаннюЦе, безумовно, пов’язано, з одного боку, з наступаючими святами, а з іншого — суб’єкти фармацевтичного ринку більшість нововведень сприймають з часткою здорового скептицизму. Особливий імунітет мають суб’єкти фармринку стосовно рецептурного відпуску. Тому що всі розуміють, що наказ МОЗ № 360 стосовно загальних правил рецептурного відпуску, за винятком препаратів, які знаходяться на предметно-кількісному обліку, необхідно сприймати в контексті підготовки законодавства до запровадження обов’язкового медичного страхування та застосування елементів відшкодування витрат. Тобто суб’єкти фармринку, у тому числі органи державної влади, до останнього часу дотримувалися такого поняття, як правовий звичай, що саме з цього моменту зазначений наказ і буде діяти повноцінно.

З нашої точки зору, нерозуміння правової природи зазначеного нормативно-правового акта й допускає внесення таких змін до нього, що змінюють суть зазначеного документа.

Аналіз наказу МОЗ № 1034 нами був проведений із залученням наступних нормативно-правових актів:

1) Закону України «Про лікарські засоби»;

2) Закону України «Про страхування»;

3) постанови КМУ від 17.08.1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»;

4) постанови КМУ від 05.09.1996 р. № 1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету»;

5) наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень»;

6) наказу МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх запов­нення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування»;

7) наказу МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами»;

8) Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 467/2011 «Про Положення про Міністерство охорони здоров’я України»;

9) Указу Президента України від 30.03.2012 р. № 237/2012 «Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва».

Крім того, нами були дослідженні наступні документи:

1) аналіз регуляторного впливу до проекту наказу МОЗ України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360»;

2) лист Всеукраїнської аптечної асоціації щодо проекту наказу МОЗ «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360»;

3) рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 07.10.2013 р. № 17 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров’я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

На підставі аналізу вищевказаних нормативно-правових актів та інших документів можна резюмувати наступне.

Підставою для підготовки та запровадження наказу МОЗ № 1034 стало рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі — Держпідприємництва) від 07.10.2013 р. № 17. Про це свідчить аналіз регуляторного впливу до проекту наказу МОЗ «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360», підписаний одним із заступників міністра. У ньому чітко проголошено: «Метою даного проекту наказу є виконання рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 07 жовтня 2013 року № 17 шляхом внесення змін до Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 липня 2005 року № 360, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 липня 2005 року за № 782/11062».

Цікаво, що в документі взагалі не йде мова про права пацієнтів або лікарів чи лікувально-профілактичних закладів, хоча в даному випадку розробником проекту змін все одно залишається МОЗ, тобто відповідно до Положення Міністерство охорони здоров’я — «центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я», основним завданням якого є «формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я». А ініціатором підготовки цього проекту документа є Держпідприємництва, основне завдання якої, згідно з Положенням про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, — «реалізація державної політики у сфері розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Тобто не зовсім зрозуміло, як збігається ініціатива цього державного органу з його основним завданням. Але це другорядна річ, головним є те, що МОЗ, судячи не лише за аналізом регуляторного впливу, а й навіть згідно з пояснювальною запискою до проекту, безперешкодно і без будь-яких аргументів виконав, можна сказати, «доручення» іншого державного органу, повноваження якого щодо «формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я» є досить сумнівними. Навіть і сам головний аргумент рішення Держпідприємництва від 07.10.2013 р. № 17 — будемо його і в подальшому іменувати «дорученням», — з нашої точки зору, є не дуже обґрунтованим. Навіть більше, є вирваним з контексту.

Наприклад, в обґрунтуванні доручення є така фраза: «Отже, виходячи з положень статті 9 зазначеного Закону (мається на увазі Закон України «Про лікарські засоби» — прим. автора), міжнародна непатентована назва лікарського засобу є невід’ємною складовою поняття «назва лікарського засобу».

Одразу виникає питання, а хіба не є торговельна назва невід’ємною складовою такого поняття, як назва лікарського засобу?

Процитуємо, як звучить це речення в оригіналі законодавчого акта (ч. 7 ст. 9): «До Державного реєстру лікарських засобів України вносяться такі відомості про лікарський засіб: назва лікарського засобу (торговельна назва, міжнародна непатентована назва); виробник (назва, місцезнаходження юридичної особи та її виробничих потужностей); синоніми, хімічна назва, повний склад лікарського засобу; фармакологічна дія, фармакотерапевтична група лікарського засобу; показання, протипоказання, запобіжні заходи, взаємодія з іншими лікарськими засобами; способи застосування, доза діючої речовини в кожній одиниці та кількість одиниць в упаковці; побічна дія, форма випуску, умови зберігання, термін придатності, умови відпуску; інструкція для медичного застосування лікарського засобу; фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу».

Тобто, як ми бачимо, поняття «назва лікарського засобу» включає як торговельну назву, так і міжнародну непатентовану назву (МНН).

До речі, це визнає і сам автор доручення, однак висновок такого обґрунтування, на наш погляд, є не зовсім логічним. З якого дива пріоритет надано саме МНН.

Зауваження керівника Держпідприємництва про те, що діючі Правила виписування рецептів дозволяють лікарям лобіювати високовартісні лікарські препарати, на нашу думку, є не зовсім аргументованими. По-перше, з тієї причини, що будь-який аптечний заклад — це підприємницька структура, і тому будь-який провізор першого столу аптечного закладу більше вмотивований «всучити» пацієнту високовартісний препарат. Більше того, якщо лікар свої призначення зобов’язаний фіксувати в амбулаторній картці пацієнта, то фармпрацівник цього робити не повинен. А пацієнт у разі, якщо лікар не візь­ме на себе обов’язку конкретного призначення, буде довіряти іншому фахівцю, працівнику аптечного закладу, мотиви якого зрозумілі. Однак, якщо аптечний працівник буде знати, що існують обмеження в частині відшкодування витрат за той або інший препарат, він буде вимушений вже доводити до пацієнта реальну інформацію щодо вартості, можливих протипоказань і взаємодії з іншими препаратами.

Звичайно, це лише теоретичні викладки, усі розуміють, що лікарі не виписували і не будуть виписувати рецепти до запровадження компенсаторних механізмів, а хворі, як правило, звертаються до аптеки з амбулаторною карткою, у якій призначення лікаря записано, як того вимагають відповідні нормативно-правові акти, за торговельною назвою.

Чому зазначена ч. 7 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» нами процитована в пов­ному обсязі, пояснено нижче.

Суть змін до Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення полягає в тому, що при виписуванні рецептів на лікарські засоби лікарям тепер необхідно використовувати МНН, за винятком випадків, якщо лікарський засіб не має МНН, належить до подібних біологічних лікарських засобів (біосимілярів), відпускається на пільгових умовах чи безоплатно, підлягає предметно-кількісному обліку.

До речі, остання частина змін до Правил щодо відпуску на пільгових умовах чи безоплатно лише підтверджує, що одним із завдань цих Правил, затверджених наказом № 360, все-таки є забезпечення в майбутньому страхових випадків при обов’язковому медичному страхуванні. І хоча сама постанова КМУ від 17.08.1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» не стосується нашого дослідження, необхідно зазначити, що вона має характер посилання, зокрема, на постанову КМУ № 1071, якою затверджений Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Слід звернути увагу, що сам Перелік складений не лише за МНН, а й за загальноприйнятою назвою діючої речовини лікарського засобу.

Цікавим є й те, що до п. 18 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів зміни не вносилися, і в ньому наголошується: «У разі відсутності лікарського засобу, виписаного медичним працівником, пацієнту, за його згодою, може бути запропоновано лікарський засіб за іншою торговельною назвою, але з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, як і лікарський засіб, виписаний у рецепті. Зазначена норма не поширюється на лікарські засоби, які відпускаються безоплатно і на пільгових умовах, та ті, що підлягають предметно-кількісному обліку».

У даному випадку, незважаючи на внесення змін до Порядку виписування рецептів, без змін залишається Порядок відпуску лікарських засобів, фактично створюючи тим самим колізію, яка полягає в тому, що п. 18 Порядку відпуску «де-юре» передбачає можливість виписування рецептів за торговою назвою.

До речі, необхідно продовжити, що змінами до наказу МОЗ № 360 також встановлюються інші правила виписування вимог-замовлень на отримання лікувально-профілактичними закладами лікарських засобів з аптек. Якщо раніше у вимозі-замовленні обов’язково зазначалася торгова назва лікарського засобу, то в нових змінах зазначене обмеження скасовано, тобто зазначається «назва лікарського засобу». А вже замовник сам вирішує з урахуванням чинного законодавства, договірних умов тощо, яку саме назву необхідно зазначати в замовленні-вимозі, а саме МНН або торгову назву.

Ми відразу відкинемо аргументи доручення Держпідприємництва № 17 до МОЗ щодо нерівнозначності поняття «торгова назва» і «торговельна назва» як такі, що є несуттєвими. Це, з нашої точки зору, все одно, що розділяти такі поняття, як «лікарський засіб» і «лікарський препарат». Але ми будемо поблажливі до ініціаторів внесення змін до наказу МОЗ № 360, розуміючи, що вони просто, як кажуть, «не в темі».

Вищезазначені зміни щодо вимог-замовлень, на наш погляд, ніяким чином не можуть порушити права пацієнтів або інших споживачів медичних та фармацевтичних послуг.

Тобто залишається відкритим лише питання виписування рецептів за МНН.

З цього приводу можна згадати зауваження до проекту вищезазначеного нормативно-правового акта, що викладенні президентом Все­української аптечної асоціації В.М. Москаленко.

Вона вважає, по-перше, що виписування рецептів та вимог-замовлень за МНН позбавляє лікаря можливості вільного вибору та призначення лікарських засобів, які, на його думку, є оптимальними для пацієнта. Різні пацієнти можуть по-різному реа­гувати на подібні, але не ідентичні лікарські засоби. Це особливо стосується біологічних лікарських засобів (еритропоетин, інсулін і т.п.).

По-друге, лікар не зможе контролювати, який саме лікарський засіб отримав пацієнт. Відповідно, існує ймовірність втрати довіри пацієнта до лікаря, особливо з боку пацієнтів літнього віку із хронічними захворюваннями, а також плутанини, викликаної частою зміною лікарських засобів (так звана полімедикація).

По-третє, при виписуванні лікарських засобів за МНН виникає питання: хто несе відповідальність у разі, коли у пацієнта виникає тяжка побічна реакція — виробник, лікар, фармацевт? Як у такому випадку повинна діяти система фармаконагляду?

Деякі з наведених у листі аргументів дійсно мають місце і навіть закріплені у відповідному нормативно-правовому акті.

Так, відповідно до наказу МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування», а конкретно, згідно з п.п. 8, 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___», розділ І «Сигнальні позначки» цієї форми заповнюється лікарем відповідної спеціальності за наявності або при виявленні ознак, які перелічені в цьому розділі. Внесені дані засвідчуються підписом лікаря і печаткою. Далі цитуємо: «У рядку «Непереносимість лікарських препаратів» необхідно зазначати назви таких препаратів (за наявності), а також захворювання та стани, обумовлені побічною реакцією (дією) лікарського препарату, із зазначенням назви препарату та дати його призначення».

З цього речення фахівцям зрозуміло, що лікар може дослідити побічну дію препарату лише у випадку, якщо йому відома саме торгова або торговельна назва.

Далі в Інструкції наголошується: «Зазначені негативні реакції на лікарські засоби необхідно вказувати як основні, супутні або як ускладнення основного захворювання у формі № 025-2/о, затвердженій цим наказом, або у формі № 025-6/о «Талон амбулаторного пацієнта», затвердженій наказом МОЗ України від 27 грудня 1999 року № 302».

Крім того, ще раз згадаємо ч. 7 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» стосовно того, що до державного реєстру поряд з назвою лікарського препарату вносяться показання, протипоказання, запобіжні заходи, взаємодія з іншими лікарськими засобами. Причому дещо з вище­вказаного безпосередньо пов’язано з торговельною назвою.

Тобто саме лікар повинен досліджувати можливі побічні дії лікарських препаратів і, відповідно, саме він несе відповідальність не лише за побічні реакції, а й за те, який саме лікарський засіб він призначив хворому. І у разі, якщо лікар конкретно не зазначить хворому торгову назву лікарського засобу згідно з призначенням, викладеним у медичній картці амбулаторного хворого, то лікувально-профілактичний заклад та безпосередньо він можуть нести відповідальність як за нормами кримінального/адміністративного законодавства, так і в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, у разі невиконання лікарем своїх обов’язків щодо фармакологічного нагляду за побічною дією лікарського препарату підставою для притягнення до відповідальності лікувально-профілактичного закладу або безпосередньо лікаря є, по-перше, наказ МОЗ від 14.02.2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування». По-друге, п. 18 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, у якому допускається можливість призначення медпрацівником ліків із застосуванням торгової назви.

Далі можна згадати також пацієнтів, застрахованих за програмами добровільного медичного страхування. Якщо раніше будь-яка страхова компанія працювала з конкретними лікувально-профілактичними та аптечними закладами, які в межах суми договору призначали та відпускали ліки, безумовно, за торговою назвою, то виникає нерозуміння, як вони повинні діяти в подальшому.

Зрозуміло, що страхові компанії будуть діяти в межах Закону України «Про страхування», у якому встановлені як суми страхових премій, страхові випадки, так і суми страхових виплат, які, до речі, обмежені. Страхові компанії, застраховані особи, лікувально-профілактичні й аптечні заклади з метою недопущення виходу за рамки страхових виплат просто будуть вимушені ігнорувати вимоги наказу № 1034 щодо виписування рецептів.

Далі можна нагадати, що хоча п. 3.5.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом МОЗ України від 31.10.2011 р. № 723, забороняє відпуск рецептурних препаратів без рецептів, єдиною можливістю встановлення такого факту може бути лише спосіб, який не дозволено використовувати органу ліцензування, а саме — контрольна закупка. Причому важливим є те, що виявлення такого факту повинно бути здійснено саме органом ліцензування. Виявлення фактів безрецептурного відпуску за допомогою конт­рольної закупки іншими державними органами, навіть Міністерством внутрішніх справ, може бути лише підставою для проведення позапланової перевірки органом ліцензування.

Однак, необхідно пам’ятати, що це правило не розповсюджується на лікарські препарати, що підлягають предметно-кількісному обліку.

Крім того, всі пам’ятають, як спроби посилення контролю за рецептурним відпуском фармацевтичної продукції закінчилися фіаско, коли чиновники від медицини були вимушені визнати, що на сьогодні лікарі не готові до переформатування ринку медичних послуг, перш за все у зв’язку з тим, що не в змозі, не лише приймати до огляду велику армію хворих, а й грамотно виписувати рецепти.

Враховуючи вищевикладене, можна констатувати, що по-перше, наказ МОЗ № 1034 за своєю правовою природою є колізійним стосовно таких нормативно-правових актів:

1) Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___», що затверджена наказом МОЗ від 14.02.2012 р. № 110;

2) Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затверджений наказом МОЗ № 360.

По-друге, зазначений нормативно-правовий акт підготовлений без належної аргументації за ініціативою державного органу, повноваження якого щодо порушених питань є сумнівними, а сам нормативно-правовий акт не спрямований на захист прав пацієнтів у частині дослідження побічної дії препаратів і не пристосований до головної мети — запровадження процедури відшкодування витрат як при добровільному, так і обов’язковому медичному страхуванні.

Крім того, зазначені зміни не в повному обсязі враховують вимоги ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби».

Незрозумілою залишається основна мета внесення змін до наказу № 360. Аргументація МОЗ України про те, що існує доручення іншого органу державної влади, основне завдання діяльності якого є дуже далеким від охорони здоров’я, ми вважаємо недостатньою.

У даному випадку необхідно визнати, що внесення змін усе ж таки можливе, але лише з урахуванням усіх нормативно-правових актів, і вони повинні мати комплексний характер.

Ніхто не заперечує можливість перенесення точки прийняття рішень щодо лікарських препаратів від лікаря до фармацевта, однак цей процес повинен бути комплексним і взаємо­зваженим. Головне — необхідно зрозуміти, що цей процес можливий, і доцільно його запроваджувати за наявності процедури відшкодування витрат, коли фармацевт буде знати про існуючі обмеження щодо відшкодування і повідомляти про них пацієнту.

Віталій Пашков
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Неля 06.01.2014 7:41
Чудова стаття! "Незрозумілою залишається основна мета внесення змін" - пише автор. Важко не погодитись, і не тільки щодо цих змін. Шкода, що пан Віталій останніх кілька років не так часто з'являється на сторінках "Аптеки", як хотілося б читачам.
Костянтин 07.01.2014 8:40
Власне кажучи, це той випадок, коли юриста Пашкова можна віднести до професійної громади фармацевтів. А от Держпідприємницва до певної групи лоббістів від фармації. Адже обговорювані зміни мають мало здорового глузду. І не тому, що виписування за МНН погано, а тому, що такі вимоги потребують комплексного підходу. І поки у нас на ринку не будуть ліки тільки з доведеною клінічною та економічною ефективністю, наслідки таких змін не прогнозовані.
Ira 08.01.2014 3:55
Замечательная статья - ответ господам неотфармации.
Провізор 08.01.2014 6:28
Держкомпідприємництво пішло дуже прагматичним шляхом.... і, нажаль, цей шлях не має нічого спільного з інтересами пацієнтів. Дуже легко прослідкувати звідки у такої ініціативи "ростуть ноги" на прикладі компанії "Лугал", долі ринку препаратів якої ( в упаковках) цього-річ зросли в ТИСЯЧІ!!!! разів, а препарати, на думку і лікарів і пацієнтів, повноцінне плацебо! Сюди можна віднести ще цілий ряд подібних "кустарних" підприємств і майбутню Біло-Церківську фабрику.... І цей лобізм навіть ніхто не намагається приховати....
Врач-вредитель 08.01.2014 9:35
Масса документов, масса слов, итог - не пущать. Пусть и дальше паразитируют на шее украинского пациента фармфирмы, аптеки, дистрибьюторы, разрешительные органы. Пусть украинский пациент знает, что лечиться даром - даром лечиться.Поэтому можно привезти 30 молекул одного и того же генерика и соревноваться в количестве отката.А пох - спина украинца крепкая, голова тупая - выдержит. Единственное - правильное и конкретное во всей статье - это то, что аптека уже не аптека, это магазин лекарсв и аптеке нужна выручка. прежде всего и пох все аптекарям качество и польза препаратов :) Поэтому в Украине в полтора раза больше всякой херни завезено, чем в той-же германии. А че уважаемый юрист не отметит САМОЕ главное - зароботную плату врача. Вот поэтому и коррупция в медицине, поэтому врач назначает то, за что ему заплатят, и среди одинаковых препаратов - назначит то, за что больше заплатят.А в аптеке вам с удовольствие и в первую очередь продадут самое дорогое из всех синонимов, что есть в аптеке.
Врач-вредитель 08.01.2014 9:55
Далее, уважаемый юрист,поймите ЛЕЧИТ организм не торговое наименование, а лечит МОЛЕКУЛА (и имеет побочные, аллергические и проч. действия). И эта молекула имеет идентификационное название, по которому доктор и в америке, и в Австралии, и в африке поймет, чем лечили больного. При этом любой врач в америке, германии, да и в тойже африке ЗНАЕТ, что эта молекула прошла стандартный цикл клин. испытаний и синтезирована согласно определенных правил. И эта молекула работает на принципах ДОКАЗАТЕЛЬНОЙ медицины. А в страну Украина до недавнего времени можно было дать взятку в соответствующие органы и ввезти всякую хрень и назвать лекаством. Заплатить хороший откат врачам - и поехали продавать - вам, товарисч юрист нужны примеры таких препаратов? С другой стороны - пройдитесь по антибиотикам (не буду перечислять группы и непосредственно молекулы) - сколько одинаковых молекул привезли наши братья по разуму индусы? А че приперли? ДА ПОТОМУ, ЧТО в индусии грамм препарата стоит 10 центов, а украинскому Васылю можно двинуть за 5 баксов, при этом хватит на всех: на взятку в регистрирующий орган, на содержание медрепов, на откат врачам, на процент дистрибьютору.
Врач-вредитель 08.01.2014 10:23
Возвращаясь к многочисленным генерикам - и "отмазке" о знании врача о действии препарата, а например, имею непоколебимое мнение о том, что гененрик с торговым названием Х1 - фуфло, Х2 - тоже, Х3 - вообще не знаю - медпредставитель не приходит. А вот Х4 - о! бомба, а не лекарство - медреп регулярно приходит и приносит бабло. Вот, в принципе и все знания о качестве препарата. А то, что молекула во всех Х1-Х4 - абсолютно идентичная, и покупается на одного и того-же синтезатора-производителя,НО РАСФАСОВЫВАЕТСЯ В РАЗНЫХ ФИРМАХ (странах) вот ОБ ЭТОМ НЕ ЗНАЕТ НИКТО. Поэтому Х3 стоит 1 гривню, а Х4 2 гривни. Т.к. 1 гривню надо отдать доктору. А теперь представим, что Х1 решил форсировать события и выйти в лидеры рынка. Что делать? Просто - увеличиваем откат, ставим цену 3 гривни, 2 - доктору. Но доктор уже привык к Х4... а мы ему аванс за будущие назначения. Через пол-года встрепенулась представительство Х3, оба-на, теперь Х3 стоит 5 гривень. Думаете, уважаемый юрист это сказка, это суровая, сермяжная украинская правда :) А теперь риторический вопрос - хорошо ли это? Хороша ли схема украинской фарминдустрии? Если мы говорим рынок, конкуренция - это хорошо, выигрывает покупатель, то что выигрывает украинский пациент? Что он выиграет от желания доктора возместить недоплаченную государством заработную плату и заработать на назначении преапарата, с одной стороны, с другой - жесткой откатной конкуренции среди генериков, и, с третьей стороны - острым желанием аптекарей "двинуть" наиболее дорогое лекарство??? ЧТО? А ничего, уважаемы юрист, все это ведет только к одному - УДОРОЖАНИЮ ПРЕПАРАТОВ. Что, в общем -то и требовалось доказать. Не верите. Вот пример. В начале века, (21 века) наш флагман фарм промышленности производил мазь Мирамистин и продавал ее в аптеке по цене 3-50. Это при курсе вечнозеленого в 5 наших вечно повышающихся.Сегодня цена мази от 18 до 22 гривень. Курс какой? А что произошло? Овес нынче дорог? :)
Врач-вредитель 08.01.2014 10:35
Вы, уважаемый юрист, перелопатили кучу документов, нашли крючки и крючочки за которые можно уцепиться, чтобы не "пущать" выписку рецептов по МНН :) А секундочку, а где вы видели рецепты? На той портянке, списке лекарств, которую тащит пациент в аптеку готовясь к операции? У нас же нет рецептурных препаратов :) В аптеке вам выдадут все без рецепта, за исключением кодеин- и прочих сильносодержащих - потому как можно нарваться на доблестных блюстителей порядка в обороте наркотических веществ - а это их хлеб :)
Пашков 09.01.2014 1:00
Уважаемый врач-вредитель. Вы все таки невнимательно читали материал. Я в самом начале обозначил, что на сегодня врачи рецепты не выписывают и об этом всем известно. Но если, госорганы подошли к этому вопросу формально, мной был дан формальный ответ. Кроме этого, никто не против рецептов по МНН, но я против формального подхода, и я указал, что концепция приказа №360 это страховая медицина и возмещение затрат для пациента. Все таки будьте пожалуйста внимательней.
Ira 10.01.2014 3:03
Вредитель ничего не читал о биофармации - молекула индийского производства может отличаться по биодоступности от молекулы укр.производителя. Молекула в той-же таблетки не одна, рядом еще находятся формообразующие вещества (тоже -молеккулы), они также влияют на всасываемость и биодоступность. Вредитель лечит не тем , что лечит, а тем, что дешевле?
Врач-вредитель 11.01.2014 10:20
Ira все знает о каждой молекуле из Индии? Все "читала". Я не "за" Индию, я за то, что бы: 1)пациент в Украине получил качественный препарат по оптимальной цене 2) украинский врач получал достойную оплату своего труда и не был звеном коррупционной схемы лечения пациента. Возвращаясь к индийским производителям (да и у китайских тоже) - там можно выбрать заводы, где производится та, или иная молекула с соблюдением ВОЗовского GMP, где синтез препарата инспектирован ребятами из FDI или другими организациями, которым можно доверять гораздо больше, чем чиновникам из нашего МЗ (и естественно будет иметь аналогичные показатели биодоступности и биоэквивалентность). И!!! Самое главное - такая молекула будет стоить МИНИМУМ в 5 раз дешевле, чем ее продают в аптеках. и не нужно будет плодить генеричекие наименования и повышать откаты (читай стоимость) препарата. P.S. уважаемый юрист, общее впечатление от вашей статьи осталось прежним - не пущать :) Разумеется, такой аналаз многие (даже с высшим медобразованием)даже и не смогли бы сделать самостоятельно - в чем вам респект. И я соглашусь - введение данного ограничения-запрета - филькина грамота, не подкрепленная ничем, даже наказанием.
Валентин Могилюк 13.01.2014 1:20
Ув. комментаторы! Хотелось бы обратить ваше внимание на следующие аспекты. «Молекулы» в лекарственных препаратах находятся вместе со вспомогательными веществами. От качества субстанции («молекул») вспомогательных веществ, лекарственной формы и использованного технологического процесса, упаковочных материалов, условий логистики и хранения исходных компонентов и готовой лекарственной формы зависит профил «профиль примесей». Эти примеси, в свою очередь, определяют частоту и интенсивность дополнительных побочных реакций. Для таблеток, например, вышеперечисленные факторы влияют на скорость высвобождения «молекул» из таблетки, определяя, таким образом, фармакокинетику и, как следствие, фармакодинамику (эффект лекарственного препарата). Посему, понимая, что разными производителями таблеток из «одной и той же молекулы» в используются: различные компании производители субстанции, различные вспомогательные вещества, различные логистические цепочки, различное технологическое оборудование, различные технологические стадии и процессы, различные упаковочные материалы, то у экспертов отрасли и специалистов не возникает сомнений, что препараты различных производителей будут различными по качеству (побочные реакции и фармакологический эффект). С ув., Валентин Могилюк
Ira 13.01.2014 2:07
Вредитель много говорил, но не привел ни одного конкретного примера - так какие лексредства он применял-бы или применял и знает , что эти препараты оказывают нужный еффект (указать наименование и производителя), и спасибо В. Могилюку за развернутое разъяснение основных принципов билфармации, основу которым еще заложил наш покойный ректор Д.П. Сало.
Ira 13.01.2014 2:12
информация для вредителя - существует организация PIC/S. Наша страна входит в эту организацию.
Врач-вредитель 13.01.2014 7:56
Люби друзи... я повторюсь в своем "политическом кредо": 1) низкие цены на качественные препараты 2) отсутствие присутствия коррупции в схеме лечения пациента. Для того, что бы пациент получал качественный препарат в на глобусе Украина должны быть честные и неподкупные структуры, которые не пустят плохой препарат через границу. Для того, чтобы убрать коррупционную (откатную) составляющую в процессе назначения лекарств ОБЯЗАН быть закон, который заставит врача назначать МНН, т.е. молекулу. Не знаю, я не учился в фарминституте, а в мединституте, на кафедре фармакологии я учил о действующее вещество, без всяких довесок и балластов. Примеры своих предпочтений называть не буду, не в этом дело. Спасибо тов. Могилюк за подсказку. У нас также есть и милиция, и прокуратура, и суды :) самые гуманные в мире....

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті