Промоція лікарських засобів в умовах діючого законодавства

Податкові аспекти промоції лікарських засобів

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України (далі — ПК України) порядку, становить податкову систему України. Вона не оминає й діяльність, пов’язану з просуванням лікарських засобів. З огляду на податкові наслідки промоція включає:

• рекламу;
• маркетинг;
• поширення інформації;
• науково-освітню діяльність;
• спонсорство і гранти;
• представницькі витрати.

З-поміж податкових наслідків Микола Орлов виділив основні податки, які впливають на промоцію, зокрема податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток і податок з доходів фізичних осіб.

Послуги з маркетингу завжди обкладаються ПДВ. До маркетингових послуг належать у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу; з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту; внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу; зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У разі надання послуг нерезидентам значення має п. 186.3 (в) ПК України, який виводить з-під оподаткування ПДВ низку послуг, а саме: рекламні послуги; послуги з обробки інформації та створення баз даних; консалтингові послуги.

Говорячи про промоцію лікарських засобів, доповідач виділив 3 основних «спонсорів» промодіяльності:

• іноземні компанії (виробники, дистриб’ю­тори);
• українські дочірні компанії (сервісні, торгові);
• представництва іноземних компаній в Україні (зазвичай з пільговим податковим статусом).

При цьому податкові наслідки є різними для того чи іншого платника. Так, представництво може здійснювати промоцію за рахунок коштів, отриманих від головного офісу, що, у свою чергу, не тягне за собою обкладання ПДВ. Сервісна компанія, яка отримує фінансування на промоцію у вигляді оплати за надані послуги, при промоції лікарських засобів, заборонених до рекламування, буде зобов’язана сплатити ПДВ. Тому з точки зору податкових наслідків М. Орлов рекомендував здійснювати промоцію лікарських засобів за допомогою представництв.

Доповідач детальніше зупинився на особливостях оподаткування промороздач, зазначивши, що операції з безоплатного розповсюдження матеріалів з метою рекламування є об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах. Водночас, у роз’ясненні Державної податкової служби України (далі — ДПС України) від 04.02.2013 р. № 1673/6/15-31155 йдеться про те, що якщо вартість рекламних матеріалів, які передаються споживачам рекламних послуг, включена у вартість таких послуг, що надаються рекламодавцем і обкладаються ПДВ, то їх поширення не підлягає обкладенню ПДВ.

Одним із методів просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премії, бонуси, інші заохочення) на користь третіх осіб — організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори). Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг. Враховуючи зазначене, мотиваційні виплати є об’єктом обкладання ПДВ. Таку позицію висловила ДПС України у листі від 21.12.2012 р. № 7540/0/61-12/15-3115.

Що стосується витрат на збут, які віднесено до інших витрат підприємства, М. Орлов зазначив, що вони також включають витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. ДПС України листом від 21.06.2012 р. № 10601/6/15-1415 надала роз’яснення щодо відображення в податковому обліку послуг з рекламної роздачі сувенірної продукції, що надаються сторонньою організа­цією, і зазначила, що витрати на оплату цих послуг сторонньої організації, що містять інформацію про товар або виробника товару, замовлені цим виробником, враховуються у складі його витрат на збут. Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв’язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Вплив законодавчих змін на просування лікарських засобів

Про вплив законодавчих змін протягом 2011–2013 рр. на просування лікарських засобів, а також практику розгляду порушень у сфері промоції розповіла Євгенія Ярмолюк.

Для систематизації знань слухачів доповідач здійснила екскурс в історію просування лікарських засобів та тих змін, що мали місце протягом 2011–2012 рр.

За результатами таких змін було запроваджено ряд обмежень у сфері просування лікарських засобів, а також у професійній діяльності медичних і фармацевтичних працівників, зокрема:

• заборона отримання спеціалістами сфери охорони здоров’я неправомірної вигоди;
• обмеження розповсюдження сувенірної продукції, а саме її вартості;
• запровадження нового поняття «інформація про лікарські засоби», яка призначена для спеціалістів сфери охорони здоров’я;
• заборона отримання зразків препаратів;
• заборона рекламування лікарських засобів лікарями і фармацевтами;
• заборона використання назв виробників на рецептурних бланках;
• поява категорії безрецептурних лікарських засобів, заборонених до рекламування.

Є. Ярмолюк детальніше зупинилася на ключових змінах, а також охарактеризувала їх вплив на промоактивність фармкомпаній. Найбільше учасників семінару цікавило антикорупційне законодавство. Нагадаємо, Законом України від 4 липня 2012 р. № 5036-VI «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності» заборонено отримання спеціалістами сфери охорони здоров’я неправомірної вигоди — грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Юристи, зважаючи на недосконалість ухвалених змін, звертали увагу на відсутність у чинному законодавстві визначення понять «медичний працівник» і «фармацевтичний працівник». Також відсутнє визначення професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників, співвідношення такої діяльності з робочим часом і правом на наукову роботу.

Що стосується кола осіб, на яких поширюється встановлена заборона, то Законом України від 07.04.2011 р. № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» було розширено коло суб’єктів корупційних правопорушень. Зокрема, ними є посадові особи юридичних осіб публічного права та/або які наділені адміністративно-розпорядчими функціями незалежно від організаційної форми юридичної особи, де вони працюють. Простіше кажучи, це — головні лікарі, завідуючі та інші особи, наділені організаційно-розпорядчими функціями у клініках.

При кваліфікації дій осіб за вчинення адміністративних корупційних правопорушень є ймовірність, що правоохоронні органи можуть плутати такі поняття, як «подарунок» і «неправомірна вигода». Хоча законодавством допускається презентувати подарунки в рамках ділового обігу, Є. Ярмолюк звернула увагу присутніх на те, що вартість подарунків посадовим особам не повинна перевищувати 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття подарунка, одноразово (починаючи з 01.01.2014 р. і до 01.07.2014 р. 609 грн.). Сукупна вартість таких подарунків, отриманих від одного джерела протягом року, не повинна перевищувати однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року (1218 грн.). Такі обмеження встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Доповідач зазначила, що цінові обмеження не розповсюджуються на подарунки, які презентуються близькими (родичами) і отримуються як загальнодоступні виграші, призи, знижки на товари, послуги. Однак, абсолютно неприпустимими завжди залишаються: презентація подарунків (пожертв) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, які приймаються, здійснюються особисто чи при сприянні інших осіб, органів; якщо дарувальником виступає особа, яка підпорядковується обдарованому. При цьому, за словами Є. Ярмолюк, у першому випадку доволі складним видається процес доказування взаємозв’язку між подарунком, що презентується лікарю у зв’язку з виконанням його службових обов’язків, та його впливом на прийняття того чи іншого рішення, дії чи бездіяльності на користь дарувальника.

Унаслідок існування заборони рекламування Rx-препаратів фармкомпанії постійно перебувають у пошуках нових способів донесення інформації про цю групу лікарських засобів. Тому і законодавці постійно вносять зміни для вдосконалення регулювання у цій сфері. Втім, успішність таких змін залишається доволі дискусійною. Так, з появою Закону України від 20.12.2011 р. № 4196-VI було введено новий термін в обіг фармацевтичних компаній – «надання інформації про лікарський засіб». Законом визначено складові інформації про лікарські засоби, а саме: його назва, характеристика, лікувальні властивості та можливі побічні дії. Представлено і способи поширення подібної інформації: публікації у виданнях, призначених для медичних і фармацевтичних працівників, а також матеріали, що поширюються на спеціалізованих семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики. Проте документом не встановлений чіткий обсяг інформації, яка має міститися в кожному з цих розділів, що дає можливість у їх межах вказувати більш широкі відомості про лікарський засіб. При наданні такої інформації Є. Ярмолюк допускає також можливість використання графіків, схем, зображень тощо, які дозволяють відобразити суть інформації. При цьому, розробляючи макети інформаційних матеріалів, доповідач рекомендує дотримуватися наступних принципів:

• вказувати застереження про те, що інформація надається для спеціалістів сфери охорони здоров’я чи для конкретного заходу (у разі поширення такої інформації під час спеціалізованих конференцій, симпозіумів тощо);
• здійснювати структурування інформації відповідно до встановлених ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби» складових інформації;
• у разі, коли інформаційний матеріал стосується незареєстрованого препарату, необхідно робити відповідні посилання на те, що дані є некінцевими чи неповними і можуть бути доповнені.

Фармкомпанії також повинні зважати на доречність і логічність використання графічного елементу, відсутність рекламного ефекту, а також враховувати вимоги антиконкурентного законодавства.

Говорячи про зміни законодавства у сфері промоції лікарських засобів у 2013 р., Є. Ярмолюк нагадала про затверджену наказом МОЗ України від 09.10.2013 р. № 870 «Настанову «Лікарські засоби. Належна практика промоції» СТ-Н МОЗУ 42–1.2:2013». Настанова пропонувала комплексну структуру видів діяльності з просування лікарських засобів; деталізувала поняття, що зазначені в законодавстві, і містила нові поняття, що відповідають сучасним реаліям («візити медичних представників», «медичний представник», «промоція» тощо); уточнювала шляхи взаємодії фармкомпаній з професіоналами сфери охорони здоров’я; деталізувала вимоги законодавства України в частині змістовного наповнення рекламних та інформаційних матеріалів.

Незважаючи на те що введення у дію Настанови відповідало проголошеному Україною курсу на євроінтеграцію, діяла вона трохи більше місяця і вже 18.11.2013 р. наказом МОЗ України № 984 її було скасовано ( прим. ред: Державна служба України з лікарських засобів виступила з ініціативою створити робочу групу для опрацювання і поновлення дії Настанови. Об’єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України надано пропозиції щодо кандидатур для включення до складу зазначеної робочої групи. Тому є надія, що робота у цьому напрямку буде продовжуватися і загальна стратегія документа зберігатиметься).

Організатори семінару надали його учасникам ще одну можливість побудувати стратегію успішного просування лікарських засобів з урахуванням діючих обмежень і можливостей. Беручи до уваги вищезазначене, фармкомпанії зможуть уникнути небажаної уваги з боку правоохоронних органів, а також непередбачених витрат, пов’язаних з усуненням допущених помилок.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 21.12.2012 р. № 7540/0/61–12/15–3115
Щодо обкладення ПДВ мотиваційних платежів

Державна податкова служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на додану вартість мотиваційних платежів за досягнення встановлених показників у рамках роботи з товаровиробниками та повідомляє.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання послуг — будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) — послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Таким чином, одним з методів просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори)).

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Враховуючи зазначене, мотиваційні виплати є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!