Витяг із Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ

Документ набув чинності 01.01.2015 р. у зв’язку із опублікуванням в газеті «Голос України» від 31.12.2014 р. № 254

Документ діє в редакції Закону України від 03.11.2016 р. № 1728

ЗАКОН УКРАЇНИ
від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ
Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи

Витяг

І. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) такі зміни:

1) пункт 8.3 статті 8 викласти у такій редакції:

«8.3. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад»;

2) пункт 9.1 статті 9 викласти у такій редакції:

«9.1. До загальнодержавних податків належать:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. екологічний податок;

9.1.6. рентна плата;

9.1.7. мито»;

3) статтю 10 викласти в такій редакції:

«Стаття 10. Місцеві податки

10.1. До місцевих податків належать:

10.1.1. податок на майно;

10.1.2. єдиний податок.

10.2. До місцевих зборів належать:

10.2.1. збір за місця для паркування транспортних засобів;

10.2.2. туристичний збір.

10.2. Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

10.3. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

10.4. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

10.5. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України»;

18) у статті 78:

пункт 78.2 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків»;

21) у пункті 87.1 статті 87:

після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Джерелом самостійної сплати грошових зобов’язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту».

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім;

доповнити абзацом четвертим такого змісту:

«Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість»;

110) у статті 296:

пункт 296.10 викласти у такій редакції:

«296.10. Платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи — підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій»;

28. Установити, що платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи — підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм цього Кодексу перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

31. За наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

32. Тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановити, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім:

абзаців шостого — дев’ятого, дванадцятого — шістнадцятого пункту 45 (щодо змін до статті 198), пункту 46 (щодо змін до статті 199), абзацу тридцять першого пункту 49 (щодо змін до статті 201), абзаців двадцять шостого і двадцять сьомого пункту 118 (щодо доповнення підрозділу 2 новим пунктом 36) розділу І цього Закону стосовно системи електронного адміністрування податку на додану вартість, які набирають чинності з 1 липня 2015 року;

абзаців п’ятнадцятого і шістнадцятого пункту 110 розділу I цього Закону (щодо змін до пункту 296.10 статті 296) стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій, які набирають чинності:

для платників єдиного податку третьої групи — з 1 липня 2015 року;

для платників єдиного податку другої групи — з 1 січня 2016 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

15) у частині другій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; 2014 р., № 36, ст. 1189):

після слів «що виникають під час здійснення заходів» доповнити словами «контролю органами державної фіскальної служби»;

слова «митного контролю на кордоні» виключити;

16) у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315 із наступними змінами):

у статті 3:

абзац перший викласти в такій редакції:

«Стаття 3. Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані»;

пункти 2 і 9 викласти в такій редакції:

«2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції»;

«9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій»;

у статті 9:

пункти 1 і 2 викласти в такій редакції:

«1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

2) при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу»;

пункт 3 виключити;

пункт 6 викласти в такій редакції:

«6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій»;

пункт 13 виключити;

у розділі ІІ «Прикінцеві положення»:

пункт 8 доповнити абзацом третім такого змісту:

«Дозволяється до 1 січня 2016 року використання електронних контрольно-касових апаратів, введених в експлуатацію до 1 січня 2015 року, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді та подають до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв’язку тільки інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, яка міститься в їх фіскальній пам’яті, і при цьому не подають електронних копій розрахункових документів»;

пункт 9 викласти в такій редакції:

«9. Тимчасово до 1 липня 2015 року суб’єкти господарювання звільняються від санкцій за порушення вимог цього Закону при наданні послуг у разі проведення розрахунків у касах з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу; при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції)»;

17) у Законі України від 31 липня 2014 року № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 31, ст. 2006):

у розділі І:

підпункти 2, 3, 8-10, 12-17, абзац другий підпункту 18, абзаци третій — шостий підпункту 21 пункту 1 виключити;

пункт 4 виключити;

розділ ІІ виключити;

абзац п’ятий пункту 1 розділу ІІІ виключити;

3. Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи — підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування:

у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

7. Кабінету Міністрів України провести аналіз ефективності запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість та протягом першого півріччя 2015 року поінформувати про результати її запровадження у перехідний період.

За окремим рішенням Верховної Ради України, але не пізніше 1 липня 2015 року, термін перехідного періоду може бути скорочено.

8. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2015 року розробити та подати на розгляд Верховної Ради України законодавчі пропозиції щодо формування «нульової» бази оподаткування для здійснення у подальшому контролю за доходами і витратами громадян, яка передбачатиме обов’язкове одноразове декларування фізичними особами своїх активів (матеріальних, нематеріальних, грошових) з наданням таким фізичним особам — декларантам державних гарантій щодо звільнення від оподаткування задекларованих активів, звільнення від відповідальності за несплату податків із задекларованих активів під час їх одержання (набуття у власність) та відсутності вимог до обов’язкового розміщення задекларованих грошових коштів на банківських рахунках, а також запровадження непрямих методів контролю за відповідністю доходів і витрат фізичних осіб, передбачивши на рівні закону конкретні механізми та порядок здійснення непрямих методів контролю.

9. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

10. Рекомендувати Національному банку України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Президент України
П. Порошенко

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*


Последние новости и статьи