Сьомий випуск Державного формуляра лікарських засобів. Частина 1

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 30.03.2015 року № 183
Про затвердження сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності

Відповідно до статті 14¹ Основ законодавства про охорону здоров’я, Методики створення формулярів лікарських засобів та Положення про Державний формуляр лікарських засобів, затверджених наказом МОЗ України від 22 липня 2009 року № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 29 жовтня 2009 року за № 1003/17019, на виконання Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 роки, затвердженої наказом МОЗ України від 13 вересня 2010 року № 769, та Галузевої програми стандартизації медичної допомоги на період до 2020 року, затвердженої наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 597, з метою подальшого удосконалення державної формулярної системи та забезпечення найбільш раціональних, високоефективних та економічно доцільних методів фармакотерапії на принципах доказової медицини

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити сьомий випуск Державного формуляра лікарських засобів, що додається.

2. Генеральному директору Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» І. Шкробанцю забезпечити видання сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів у необхідному накладі.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних (міських), державних адміністрацій тримати на особистому контролі подальше впровадження формулярної системи та забезпечити доступність сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності для функціонування формулярної системи.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ МОЗ України від 08 квітня 2014 року № 252 «Про затвердження шостого випуску Державного формуляра лікарських засобів та забезпечення його доступності».

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Ю. Савка.

Міністерство охорони здоров’я України

Центральний формулярний комітет МОЗ України ДП «Державний експертний центр МОЗ України»

ДЕРЖАВНИЙ ФОРМУЛЯР
лікарських засобів

Випуск сьомий

Київ

2014

УДК 615.015.083.2 (477)

ISBN

Затверджено Міністерством охорони здоров’я України

(наказ МОЗ України від 30 березня 2015 р. № 183)

Випуск сьомий

Редакційна колегія:

Аряєв М.Л., Бебешко В.Г., Бухтіарова Т.А., Глумчер Ф.С., Гончарова В.М., Грищенко М.А., Губський Ю.І., Гуляєва М.В., Гусева Г.В., Денисова М.Ф., Думенко Т.М., Задорожна В.І., Звягінцева Т.В., Зіменковський А.Б., Зупанець І.А., Кицюк Н.І., Ковальчук Т.С., Коношевич Л.В., Косяченко К.Л., Ліщишина О.М., Марута Н.О., Матвєєва О.В., Матюха Л.Ф., Немченко А.С., Нетяженко В.З., Ніженковська І.В., Парій В.Д., Педаченко Є.Г., Садовнича О.О., Сахнюк О.М., Свінціцький А.С., Соколова Л.І., Степаненко А.В., Талаєва Т.В., Тітов І.І., Толкачова Я.А., Цимбалюк В.І., Чоп’як В.В., І.Д. Шкробанець І.Д., Яковлєва Л.В.

Д 362 Державний формуляр лікарських засобів. Випуск сьомий. — К. 2014.

Видання є Державним формуляром лікарських засобів. Містить рекомендації щодо раціонального призначення та використання лікарських засобів з урахуванням ефективності, безпеки та економічної доцільності їх застосування при медикаментозному лікуванні хвороб та станів.

Розрахований на лікарів всіх спеціальностей, клінічних фармакологів, провізорів, клінічних провізорів, організаторів системи охорони здоров’я, студентів вищих медичних навчальних закладів.

Видання підготовлене

ДП «Державний експертний центр МОЗ України»

ЗМІСТ

 ВСТУП

Проект сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів (далі — Державний формуляр)спрямований на подальший розвиток в Україні формулярної системи лікарських засобів (далі — ЛЗ). Стаття 14–1 змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає лікарський формуляр, тобто перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним, як складову системи галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Перегляд та оновлення Державного формуляра здійснюється відповідно до рекомендацій ВООЗ щодо створення національного формуляру, які реалізовані у наказі МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2009 за №1003/17019 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я №429 від 26.06.2014).

Метою розробки Державного формуляра лікарських засобів є створення на державному рівні та впровадження якісної формулярної системи раціональної фармакотерапії — безпечного, ефективного та економічно обґрунтованого застосування ліків через забезпечення працівників охорони здоров’я об’єктивною професійно спрямованою інформацією про них, що є вагомою складовою покращання якості та підвищення клінічної та економічної ефективності медичної допомоги.

Структура документу є традиційною і відповідає міжнародним вимогам до складання формулярів. Державний формуляр містить, зокрема, інформацію щодо фармакотерапевтичної дії, вибору, виписування, особливостей призначення, правил відпуску ЛЗ тощо.

Розробка сьомого випуску Державного формуляра здійснювалась за 21 основними розділами та 9 додатками. Згідно загальноприйнятих міжнародних принципів розробки формулярів національного рівня всі ліки вказано за міжнародною непатентованою назвою (МНН). Наведення даних про рівень доказовості ефективності ЛЗ, а також їх перспективне опрацювання, є пріоритетним, проте не простим питанням, механізм реалізації якого активно розробляється та буде постійно удосконалюватись при подальшому перегляді Державного формуляру.

У проекті сьомого випуску оновлено всі розділи, вилучені ЛЗ, що не були зареєстровані в Україні станом на 01.09.2014 р., а також вилучено низку лікарських засобів, що не відповідали сучасним підходам та об’єктивним критеріям включення їх до формуляра.

Разом з тим, включення до проекту сьомого випуску Державного формуляра нових ЛЗ з доведеною ефективністю, безпекою, базувалося на даних первинних, вторинних, третинних джерел наукової інформації у відповідності до засад доказової медицини.

Фаховий науковий супровід Державного формуляра здійснено консультативно-експертними групами, в складі яких працювали головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, співробітники науково-дослідних установ, підпорядкованих НАМН та МОЗ України. Авторський колектив включає фахівців з клінічної фармації, клінічної фармакології, клініцистів, представників професійних медичних асоціацій, науковців, організаторів охорони здоров’я та ін. (детальніше — див. «Колектив розробників проекту сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів»).

Для забезпечення публічності процесу створення даного медико-нормативного документу проект сьомого випуску Державного формуляра традиційно розміщується на сайтах МОЗ України, (http://www.moz.gov.ua) та ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — ДЕЦ) (http://www.dec.gov.ua) для громадського обговорення.

Розробка проекту сьомого випуску Державного формуляра забезпечує впровадженню багатовекторної системи раціонального використання лікарських засобів в медичній практиці. На виконання Концепції розвитку фармацевтичного сектору охорони здоров’я України на 2011 — 2020 роки, затвердженого наказом МОЗ України від 13.09.2010 № 769, із змінами у редакції наказу МОЗ України від 27.03.2013 № 242. Протягом 2008–2014 рр. в Україні створюються умови, необхідні для раціонального використання лікарських засобів, зокрема впроваджена та удосконалюється державна формулярна система, яка впроваджує в медичну практику формуляри 3 рівнів:

1. Державний формуляр лікарських засобів — у вигляді керівництва, що включає перелік ЛЗ, зареєстрованих в Україні з доведеною ефективністю, допустимою безпекою та економічно вигідним використанням.

2. Регіональний формуляр лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (у форматі формулярного переліку).

3. Локальний формуляр лікарських засобів закладу охорони здоров’я (у форматі формулярного переліку).

Створення та забезпечення регулярного перегляду та оновлення формулярів ЛЗ покладено відповідно на такі структури:

1. Центральний формулярний комітет МОЗ України;

2. Регіональні формулярні комітети МОЗ Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

3. Фармакотерапевтичні комісії закладів охорони здоров’я державної та комунальної форм власності.

Авторський колектив висловлює щиру подяку за поради та рекомендації усім, хто прийняв участь в роботі над черговим випуском Державного формуляра.

Автори висловлюють надію, що проект сьомого випуску Державного формуляра принесе користь у роботі широкого кола лікарів, провізорів, клінічних провізорів, організаторів охорони здоров’я, а також у процесі підготовки студентів медичних та фармацевтичних вищих навчальних закладів ІІІ — ІV рівнів акредитації та фахівців медичної галузі на післядипломному етапі.

Колектив розробників сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів

Розділ 1. Невідкладна допомога при гострих отруєннях

Розділ 2. Кардіологія. Лікарські засоби

Розділ 3. Гастроентерологія. Лікарські засоби

Розділ 4. Пульмонологія. Лікарські засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів

Розділ 5. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні розділів психіки та поведінки

Розділ 6. Неврологія. Лікарські засоби

Розділ 7. Ендокринологія. Лікарські засоби

Розділ 8. Ревматологія. Лікарські засоби

Розділ 9. Дерматовенерологія. Лікарські засоби

Розділ 10. Анестезіологія та реаніматологія. Лікарські засоби

Розділ 11. Акушерство, гінекологія. Лікарські засоби

Розділ 12. Урологія, андрологія, сексопатологія та нефрологія. Лікарські засоби

Розділ 13. Гематологія. Лікарські засоби

Розділ 14. Неонатологія. Лікарські засоби

Розділ 15. Офтальмологія. Лікарські засоби

Розділ 16. Оториноларингологія. Лікарські засоби

Розділ 17. Протимікробні та антигельмінтні засоби

Розділ 18. Імуномодулятори та протиалергічні засоби

Розділ 19. Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень

Розділ 20. Вітаміни та мінерали

Розділ 21. Вакцини та анатоксини

Педіатричні аспекти Державного формуляра

Розробка додатків 1–7, додатку 9

Розробка формуляра лікарських засобів для надання хоспісної та паліативної допомоги (Додаток 8)

Департамент раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи Центру

Група розробки формулярних статей, технічний супровід перегляду та оновлення Державного формуляра лікарських засобів

Фармакоекономічний аналіз

Рецензенти

Як користуватись Державним формуляром лікарських засобів

Державний формуляр містить загальну інформацію, основні розділи та додатки.

Загальна інформація включає зміст, вступ, колектив координаторів та розробників, рекомендації щодо користування державним формуляром, перелік основних позначень та скорочень, зміни, що внесені до проекту сьомого випуску Державного формуляра лікарських засобів.

Основні розділи формуляру структуровані за групами ЛЗ, що застосовуються в медикаментозному лікуванні хвороб та станів відповідно напрямку медицини, в яких переважає консервативна терапія.

Лікарські засоби у Державному формулярі систематизовані за міжнародною непатентованою назвою (далі — МНН). Інформація про ЛЗ, що включені до ДФ, подається відповідно до формату формулярної статті. Джерелом наповнення формулярної статті є діюча Інструкція для медичного застосування (далі — Інструкція) оригінального ЛЗ, зареєстрованого в Україні; за відсутності реєстрації в Україні оригінального ЛЗ використовується Інструкція генеричного ЛЗ, що першим був зареєстрований в Україні. Формулярні статті розроблено тільки на монопрепарати, оскільки вони є пріоритетними для включення до формуляру.

Поряд з МНН ЛЗ проставляються додаткові позначки (індекси):

(*) мають ЛЗ, що включені до Національного переліку основних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»;

(**) мають ЛЗ, що включенні до Переліку лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом МОЗ України № 303 від 06.05.2014р.;

^[П] — наявність ЛЗ у Переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами та установами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету» від 05.09.1996 р. № 1071;

^[ПМД] — наявність рекомендацій в уніфікованих клінічних протоколах медичної допомоги щодо застосування ЛЗ на етапі первинної медичної допомоги.

Наявність рекомендацій третинних джерелах наукової інформації до застосування ЛЗ позначена додатковими індексами формулярної статті у рубриці «Показання для застосування лікарського засобу»:

^БНФ — у Британському Національному Формулярі, 65 випуск;

^ВООЗ — у Базовому формулярі ВООЗ, 2008 рік випуску;

^ПМД — наявність рекомендацій в уніфікованих клінічних протоколах медичної допомоги щодо застосування ЛЗ на етапі первинної допомоги.

Торговельні назви всіх зареєстрованих в Україні ЛЗ розміщаються в алфавітному порядку у двох підрозділах:

І — ЛЗ вітчизняного виробництва

ІІ — ЛЗ іноземного виробництва

Якщо в різних розділах вказано однакові ЛЗ в однакових лікарських формах, то повна формулярна стаття розміщена в тому розділі, який відповідає основним/переважним показанням. Наприклад, повна формулярна стаття Еналаприл (Еnalapril) розміщена у розділі «Кардіологія. Лікарські засоби», а в інших розділах, що містять рекомендації до застосування цього ЛЗ, після назви Еналаприл (Еnalapril) міститься тільки посилання на розділ «Кардіологія. Лікарські засоби».

Якщо в одному розділі вказано різні лікарські форми з вмістом однакової діючої речовини, то вся інформація вміщена до однієї формулярної статті з відповідною МНН. В такому разі кожен пункт формулярної статті містить узагальнену інформацію з інструкцій для медичного застосування кожної вказаної лікарської форми. Наприклад, повна формулярна стаття Сальбутамол (Salbutamol), що розміщена у розділі «Пульмонологія. Лікарські засоби, що застосовуються при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів», включає інформацію про всі лікарські форми, рекомендовані до застосування в пульмонології (аерозоль для інгаляцій, дозований, р-н для інгаляцій у небулах, р-н для ін’єкцій, капс. з модифікованим вивільненням).

Якщо в різних розділах вказано ЛЗ, що містять однакову діючу речовину в різних лікарських формах, то повна формулярна стаття розміщена в тому розділі, де рекомендується застосування лікарської форми системної дії (р-н для ін’єкцій, табл., капс. та ін.). В тих розділах, де рекомендується застосування місцевих лікарських форм (мазі, гелі, краплі очні/вушні та ін.), після МНН вказується стисла інформація стосовно показання до застосування, способу застосування, форми випуску та торгової назви ЛЗ. Наприклад, повна формулярна стаття Гідрокортизон (Hydrocortisone) розміщена у розділі «Ендокринологія. Лікарські засоби» з інформацією про лікарські форми системної дії — суспензія для ін’єкцій, порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін’єкцій. В той час в розділі «Дерматовенерологія. Лікарські засоби», де рекомендовано застосування препаратів місцевої дії з діючою речовиною «гідрокортизон» (крем, мазь для зовнішнього застосування, емульсія нашкірна), вказана лише стисла інформація про застосування лікарської форми місцевої дії та міститься посилання на розділ «Ендокринологія. Лікарські засоби», де розміщена повна формулярна стаття даного ЛЗ.

Інформація про комбіновані препарати подається стисло — в назву виносяться всі діючі речовини, далі вказується інформація стосовно торгової назви, форми випуску, вмісту (кількості) діючих речовин та назви виробника.

У проекті сьомого випуску також міститься інформація щодо цінової характеристики лікарських засобів. Розробка та регулярне оновлення реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, визначеного наказом МОЗ України від 18.08.2014 № 574 «Про затвердження Положення про реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядок внесення до нього змін та форм декларації зміни оптово-відпускної ціни на лікарський засіб та виріб медичного призначення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.09.2014 за № 1097/25874, стали юридичним підгрунттям для реалізації в Україні міжнародних підходів до відображення цінової характеристики лікарського засобу у Державному формулярі.

У проекті сьомого випуску надається інформація про ціну визначеної добової дози (Defined Daily Dose — DDD) або стандартної добової дози, для розрахунку яких використовуються дані реєстру оптово-відпускних цін. DDD — це середня підтримуюча доза на день для лікарських засобів, що використовуються за їх основним показанням, для дорослих вагою 70 кг. DDD розраховується Міжнародним Центром співпраці ВООЗ та Інституту Громадського Здоров’я Норвегії з питань методології статистичних досліджень лікарських засобів і повинна розглядатися не як «правильна доза», а як міжнародний компроміс, що базується на огляді баз доказової медицини, доступних на момент розрахунку DDD (офіційний сайт зазначеної вище організації — http://www.who.no).

Оскільки станом на 01.09.2014 р. не всі ЛЗ, що включені до Державного формуляра, мали DDD для відображення цінової характеристики ЛЗ використовувалась стандартна доза. Інформацію про величину DDD та стандартної дози, використану авторами для розрахунків цінової характеристики ЛЗ, представлено у рубриці формулярної статті «Визначена/стандартна доза». Така характеристика лікарського засобу має стати для управлінців системи охорони здоров’я об’єктивним інструментом у виборі препарату з числа лікарських засобів різних виробників.

Додатки включають інформацію про правила виписування рецептів, особливості застосування ЛЗ у пацієнтів окремих вікових груп, застосування ЛЗ у пацієнтів з порушеннями функції життєвонеобхідних органів та систем, питання фармацевтичної опіки, скерованої на лікарів та пацієнтів, післяреєстраційний нагляд за побічними реакціями та відсутністю ефективності ЛЗ в Україні та предметні покажчики ЛЗ. Структурно Додатки 2–6 розроблені у вигляді таблиць, в крайній лівій колонці яких розміщено список ЛЗ (монопрепаратів), включених до ДФ українському мовою в алфавітному порядку, в інших колонках — тематична інформація. Додаток 7 окрім загальних питань фармаконагляду також містить бланк карти-повідомлення про побічну реакцію чи відсутність ефективності ЛЗ при медичному застосуванні із зазначенням вимог до складання.

Додаток 8 представлений формуляром лікарських засобів для хоспісної та паліативної допомоги. У Додатку 9 наведено накази МОЗ України щодо створення, впровадження формулярної системи лікарських засобів в Україні, а також щодо впровадження нового механізму збору інформації про ефективність та безпеку медичного застосування лікарських засобів — моніторинг стаціонарів. Починаючи з третього по шостий випуск включно, Державний формуляр містив Додаток 10 — формуляр первинної медичної допомоги, який формувався на основі Переліку основних (життєвонеобхідних) ЛЗ, рекомендованого ВООЗ. У зв’язку з імплементацією положень уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги у частині рекомендацій щодо застосування ЛЗ на етапі первинної медичної допомоги, відповідну інформацію перенесено до формулярних статей ЛЗ, включених до основних розділів Державного формуляру.

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ,
ЩО ВИКЛЮЧЕНІ З СЬОМОГО ВИПУСКУ ДЕРЖАВНОГО ФОРМУЛЯРА

 ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВКЛЮЧЕНІ ДО СЬОМОГО ВИПУСКУ ДЕРЖАВНОГО ФОРМУЛЯРА (МНН)

 ОСНОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

1. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ

1. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРИХ ОТРУЄННЯХ

1.1. Основні принципи надання невідкладної допомоги при гострих отруєннях

Причинами отруєння можуть бути: лікарські засоби, харчові продукти, речовини побутової хімії, отрути рослин і тварин. Отруйна речовина може потрапити в організм різними шляхами: ч/з шлунково-кишковий тракт, дихальні шляхи, шкіру, кон’юнктиву, при введенні речовини п/ш, в/м, в/в. Отуйна речовина може чинити токсичну дію у місці надходження, що проявляється найчастіше опіками різного ступеня, місцевоподразнюючою дією, ушкодженням шкіри та/або слизової оболонки тощо. У разі надходження отрути в організм, вона викликає загальнотоксичну (резорбтивну) дію, що характеризується переважним ураженням окремих органів і систем організму. Надання невідкладної медичної допомоги при г. отруєннях повинно проводитись із врахуванням шляхів надходження отрути в організм, кількості отрути, процесів біотрансформації та шляхів виведення із організму, а також механізму розвитку інтоксикації та клінічної синдроматики.

Лікування г. екзогенних інтоксикацій має характерні особливості, які полягають у необхідності поєднаного проведення лікувальних заходів, а саме використання методів прискореного виведення токсичних речовин з організму; одночасного застосування специфічної (антидотної) терапії, яка впливає на метаболізм токсичних речовин в організмі або зменшує їх токсичність; проведення лікувальних заходів, направлених на захист і підтримання тієї функції організму, яка переважно вражається даною токсичною речовиною.

Основні лікувальні заходи при наданні невідкладної медичної допомоги при г. інтоксикаціях наступні:

1. Забезпечення та підтримка життєво важливих функцій організму, що полягає у наступному:

1.1. Підтримка й відновлення адекватної функції зовнішнього дихання:

– забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх предметів та ін.);

– респіраторна терапія (оксигенотерапія, штучна вентиляція легень за показаннями).

1.2. Підтримка й відновлення функції серцево-судинної системи:

– забезпечення адекватного венозного доступу до периферичних судин (пункція/катетеризація судин);

– підтримка ефективного рівня артеріального тиску для забезпечення адекватного кровообігу.

1.3. Підтримка й відновлення функції ЦНС: протисудомна терапія.

2. Видалення токсичної речовини з місць її надходження до організму постраждалого (дерма, слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт та ін.):

– обробка шкіри — за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування на її поверхні токсичної речовини та/або інформації про інтрадермальний шлях надходження отрути до організму;

– обробка слизових оболонок ротової порожнини — за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування на їх поверхнях токсичної речовини та/або інформації про пероральний шлях надходження отрути до організму;

– обробка слизових оболонок очей — за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування на слизових оболонках очей токсичної речовини та/або інформації про інтракон’юнктивальний шлях надходження отрути до організму;

– санація шлунку (зондова, беззондова) — за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування у верхніх відділах ШКТ токсичної речовини та/або інформації про пероральне надходження отрути до організму;

– санація кишечника із застосуванням антидотних препаратів та ентеросорбентів (зондовий лаваж, очищувальна клізма) — за умов наявних або потенційно можливих ознак перебування у нижніх відділах ШКТ токсичної речовини та/або інформації про інтестинальний шлях надходження отрути до організму.

3. Детоксикаційна терапія спрямована на видалення отрути із організму. При цьому поряд із застосуванням специфічних детоксикаційних ЛЗ (антидотів) важливу роль відіграє водне навантаження (ентеральне та/або парентеральне) з форсованим діурезом (р-н глюкози 5–10–20%, р-н натрію хлориду 0,9%, сольові р-ни, альбумін 5–10%, реополіглюкін, реосорбілакт, рефортан, гелофузин, теофілін 2,4%, фуросемід, сечовина, манітол, трисамін), корекція дизелектролітемії (р-н калію хлориду 7,5%, р-н кальцію хлориду 10%, натрію гідрокарбонату 4%), а також екстракорпоральна детоксикація: методи діалізної терапії (гемодіаліз, перитонеальний діаліз), методи роздільної терапії (плазмаферез), методи фільтраційної терапії (гемодіафільтрація, гемофільтрація), методи сорбційної терапії (гемосорбція, плазмасорбція). Показання до операції водного навантаження з форсованим діурезом та екстракорпоральної детоксикації в залежності від характеру отрути та важкості отруєння передбачені чинними клінічними протоколами (Наказ МОЗ від 20.10.2010 р. № 897.).

Успіх лікування при г. інтоксикаціях в основному залежить від своєчасного виконання всього комплексу терапевтичних процедур, проведених на догоспітальному етапі і безпосередньо в лікувальних закладах.

1.2. Детоксикаційна (антидотна) терапія

Таблиця 1.

Детоксикаційні засоби, які використовуються для інактивації отрут в місцях їх надходження до організму (дерма, слизові оболонки, гастро-інтестинальний тракт та ін.) та для знешкодження в організмі (антидоти)

1.3. Ентеросорбція

При гострих отруєннях застовується ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання: гідрогель метилкремнієвої кислоти; вугілля активоване

1.4. Детоксикаційні лікарські засоби

• Кислота аскорбінова (Ascorbic acid) ^{* [П]} (див. п. 20. розділу « ВІТАМІНИ ТА МІНЕРАЛИ»)

Показання для застосування ЛЗ: передозування антикоагулянтів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при отруєннях добову дозу підвищують до 500 мг; максимальна разова доза — 200 мг, МДД — 1 г.

• Атропін (Atropine) ^{* [П]} (див. п. 3.3.3. розділу «ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: специфічний антидот при отруєннях холіноміметичними сполуками і антихолінестеразними (у тому числі фосфорорганічними) речовинами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при отруєнні антихолінестеразними препаратами вводять по 2 мг в/м кожні 20–30 хв. до виникнення почервоніння і сухості шкіри, розширення зіниць і появи тахікардії, нормалізації дихання; при помірному і тяжкому отруєнні атропін можна вводити протягом 2-х днів (до появи ознак «переатропінізації»).

• Ацизол (Acyzol)

Фармакотерапевтична група: V03AB — Антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: перешкоджає утворенню карбоксигемоглобіну ч/з вплив на кооперативну взаємодію субодиниць гемоглобіну, у результаті чого зменшується відносна спорідненість гемоглобіну до оксиду вуглецю, покращуються кисневозв’язуючі (зниження константи Хілла) та газотранспортні властивості крові; знижує вираженість інтоксикації при отруєнні оксидом вуглецю за показниками тяжкості метаболічного ацидозу, прискорює елімінацію оксиду вуглецю (СО) з організму; знижує потребу організму в кисні, сприяє опірності до гіпоксії органів, найбільш чутливих до нестачі кисню: головного мозку, міокарда, печінки; є комплексною цинкоорганічною сполукою та поповнює дефіцит цинку в організмі.

Показання для застосування ЛЗ: антидот при загрозі отруєння або при отруєнні оксидом вуглецю (СО) та іншими продуктами термоокиснювальної деструкції різного ступеня тяжкості.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: з профілактичною метою дорослим 1 мл р-ну вводять в/м при загрозі отруєння за 20–30 хв. до передбачуваної дії СО та інших продуктів термодеструкції; повторне введення можливе ч/з 1 год. після першого введення; захисна дія препарату зберігається протягом 1,5–2 год.; вводять дорослим по 1 мл в/м зразу після вилучення потерпілого із зони пожежі (загазованого приміщення); у подальшому вводять в/м по 1 мл 2- 4 р/добу. МДД для дорослого — 240 мг (4 мл); курс лікування становить 7 — 10 днів. Капсули: з профілактичною метою — внутрішньо по 1 капсулі (120 мг) за 30–40 хв. до входження у задимлену (загазовану) зону за наявності високого ризику інгаляції СО у період проведення робіт по ліквідації наслідків аварій та катастроф, які супроводжуються пожежами, або при тушінні пожеж та порятунку потерпілих; захисна дія зберігається протягом 2–2,5 год.; повторне застосування препарату допускається ч/з 1,5–2 год. після першого застосування; можливе багаторазове застосування засобу особами, які протягом тривалого часу перебувають у зоні задимлення (загазованості), але не більше 7 днів. Лікування: при отруєнні СО та іншими продуктами горіння застосовують внутрішньо по 1 капсулі 4 рази у першу добу та по 1 капс. 2 р/день протягом наступних 7 днів. МДД для дорослого — 480 мг (4 капс.).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: виникнення помірної болючості в місці введення препарату; при застосуванні капс. натщесерце можлива нудота.

Протипоказання до застосування ЛЗ: індивідуальна підвищена чутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Вугілля медичне активоване (Medicinal charcoal) * ** ^[П] (див. п. 10.8.1. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: : г. отруєння побутовими, промисловими та харчовими отрутами, лікарськими препаратами, отруєння алкалоїдами, солями важких металів; диспепсія, метеоризм, харчові токсикоінфекції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл.: дорослі: при отруєннях та інтоксикаціях призначати у дозі 20–30 г на прийом у вигляді водної суспензії в 0,5–2 склянках води, така суспензія використовується і для промивання шлунка; при різних отруєннях дітям 3 — 7 років призначати внутрішньо у дозі 5 г 3 р/добу; віком від 7 років — внутрішньо 7 г 3 р/добу; курс лікування при г. захворюваннях становить 3–5 днів, при хр. захворюваннях, зумовлених ендогенними інтоксикаціями — 10–15 днів; порошок: внутрішньо за 1,5 — 2 год. до або після їди чи прийому інших ЛЗ, запиваючи водою, або у вигляді суспензії (5 г на 0,5 склянки води; залежно від ступеня інтоксикації дорослі приймають по 5 — 10 г 3 р/добу, діти віком 7 — 14 років — по 2,5 — 5 г 3 р/добу; тривалість курсу залежить від характеру інтоксикації і становить 3 — 15 діб; капс.: при отруєннях та інтоксикаціях дорослим застосовувати по 500–1500 мг 3 р/добу; дітям старше 7 років — по 250–750 мг 3 — 4 р/добу; курс лікування при г. станах становить до 3 — 5 днів, при хр. захворюваннях, які зумовлені ендогенними інтоксикаціями — до 10 — 15 днів.

• Галантамін (Galantamine) ^[П] (див. п. 5.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ»)

Показання для застосування ЛЗ: отруєння антихолінергічними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: як антикурарний засіб та антидот при передозуванні периферичними недеполяризуючими нейром’язовими блокаторами препарат вводиться в/в в дозі 10–20 мг/добу; при післяопераційних парезах ШКТ і сечового міхура вводиться п/ш, в/м або в/в у дозах відповідно віку, розподілених на 2–3 р/добу.

• Гідрогель метилкремнієвої кислоти (Methylsiliconic acid hydrogel) ** ^[П] (див. п. 3.12.2.2. розділу «ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: отруєння алкоголем і наркотичними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо 3 р/добу за 1,5–2 год. до або ч/з 2 год. після їди або прийому медикаментів, запиваючи достатньою кількістю води; для дорослих та дітей віком від 14 років разова доза — 15 г (1 ст. л.), добова доза — 45 г; для дітей від народження до 5 років разова доза 5 г (1 ч.л.), добова — 15 г; від 5 до 14 років разова доза — 10 г (дес.л.), добова доза — 30 г; курс лікування 7 — 14 діб; при тяжких формах захворювань протягом перших трьох діб можна застосовувати подвійну разову дозу.

• Глюкагон (Glucagon) ** ^[П] (див. п. 7.2. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі гіпоглікемічні реакції, які можуть виникати у хворих на інсулінозалежний ЦД^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим вводять весь вміст фл. — 1 мл; застосування дітям залежить від віку або/та маси тіла дитини: дітям з масою тіла > 25 кг або віком від 6–8 років вводять весь вміст фл. — 1 мл; дітям з масою тіла < 25 кг або віком до 6–8 років вводять вміст ½ фл. — 0,5 мл; вводять п/ш, в/м.

• Десферіоксамін (Deferoxamine)

Фармакотерапевтична група: V03AC01 — засоби, що утворюють хелатні сполуки з залізом.

Основна фармакотерапевтична дія: утворює комплекси переважно з іонами заліза і з тривалентними іонами алюмінію; спорідненість з двовалентними іонами Fe²⁺, Cu²⁺, Zn²⁺, Ca²⁺, значно нижча; завдяки своїм хелатуючим властивостям здатний захоплювати вільне залізо в плазмі чи в клітинах і утворювати феріоксаміновий комплекс (ФО); залізо може хелатуватися з феритину та гемосидерину, цей процес при клінічних концентраціях десферіоксаміну відносно повільний; не видаляє залізо з трансферину, гемоглобіну або інших речовин, в яких міститься гемін; може мобілізовувати та хелатувати алюміній з утворенням алюміноксамінового (AlO) комплексу; обидва комплекси — ФО та AlO — повністю виводяться з організму; сприяє екскреції заліза та алюмінію із сечею та калом, зменшує надто великі запаси цих елементів в органах.

Показання для застосування ЛЗ: монотерапія хелатним комплексом заліза при хр.перевантаженні залізом: трансфузійний гемосидероз, який спостерігається при великій таласемії, сидеробластичній анемії, аутоімунній гемолітичній анемії та інших хр.анеміях; ідіопатичний (первинний) гемохроматоз у хворих, у яких супутні захворювання (тяжка анемія, захворювання серця, гіпопротеїнемія) не дозволяють проводити флеботомію; перевантаження залізом, пов’язане з пізньою порфирією шкіри у хворих, які не переносять флеботомії. Лікування г. отруєння залізом; лікування хр. перевантаження алюмінієм у хворих з термінальною стадією ниркової недостатності (на підтримуючому діалізі): з алюмінійзалежним захворюванням кісток, з діалізною енцефалопатією або алюмінійзалежною анемією. Діагностика: перевантаження залізом або алюмінієм.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування хр. перевантаження залізом дітей та дорослих: розпочинати після перших 10–20 переливань крові або коли рівень феритину у сироватці крові становить 1000 нг/мл; дозування та спосіб введення визначати індивідуально і під час лікування змінювати залежно від вираженості навантаження організму хворого залізом. Після встановлення оптимальної дози можна визначати швидкість екскреції заліза нирками ч/з кожні кілька тижнів; іншим способом підбору середньої добової дози може бути її коригування за кількістю феритину з утриманням терапевтичного індексу менше 0,025 (тобто середня добова доза (мг/кг) препарату, розділена на рівень феритину у сироватці крові (mг/л), має бути менше 0,025). Середня добова доза 20–60 мг/кг; пацієнтам з рівнем феритину у сироватці крові менше 2000 нг/мл необхідно близько 25 мг/кг/добу, з рівнем феритину увід 2000 до 3000 нг/мл — 35 мг/кг/добу; пацієнтам з більш високим рівнем феритину у сироватці крові може знадобитись введення дози аж до 55 мг/кг/добу. Постійно перевищувати середню добову дозу 50 мг/кг/добу небажано, за винятком випадків, коли потрібне дуже інтенсивне хелатування для хворих, у яких уже припинився ріст. Якщо рівень феритину падає нижче 1000 нг/мл, ризик токсичності препарату збільшується; більшості пацієнтів потрібно вводити цей препарат не кожного дня протягом тижня, дійсна доза в одному вливанні відрізняється від середньої добової дози; лікування г. отруєння залізом:хворим з наявністю симптомів отруєння, якщо ці симптоми дуже виражені і не транзиторні (більше одного нападу блювання або появи рідких випорожнень); хворим з ознаками летаргії, сильним болем у животі, гіповолемією або ацидозом; хворим, в яких результати рентгенографії органів черевної порожнини вказують на множинну рентгеноконтрастність (у більшості цих пацієнтів виникають симптоми отруєння залізом); хворим з наявністю симптомів отруєння, в яких рівень заліза у сироватці більше 300–350 мкг/дл, незалежно від загальної здатності заліза зв’язуватись; для хворих без наявності симптомів отруєння з рівнем заліза у сироватці 300–500 мкг/дл, а також для хворих зі спонтанним купіруванням некривавого блювання або діареї і за умов відсутності інших симптомів рекомендується проводити консервативне лікування без застосування препарату або навантаження; найкращим шляхом введення є тривала в/в інфузія, рекомендована швидкість інфузії — 15 мг/кг за год., яку одразу ж після поліпшення стану необхідно зменшити, найчастіше — ч/з 4–6 год., щоб загальна в/в доза не перебільшувала рекомендованої дози 80 мг/кг у будь-яку добу; десфералова проба на перевантаження залізом у хворих із нормальною функцією нирок: в/м 500 мг, потім збирати сечу протягом 6 год. і визначити в ній вміст заліза; рівень екскреції 1–1,5 мг (18–27 мкмоль) протягом 6 год. свідчить про перевантаження залізом; рівень понад 1,5 мг (27 мкмоль) може розглядатись як патологічний; достовірні результати за допомогою цієї проби можна отримати тільки при нормальній функції нирок; десфералова інфузійна проба на перевантаження алюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності: пацієнтам з рівнем алюмінію у сироватці більше 60 нг/мл на фоні рівня феритину у сироватці вище 100 нг/мл. Для визначення початкового рівня алюмінію у сироватці пробу крові беруть безпосередньо перед початком сеансу гемодіалізу; протягом останніх 60 хв. сеансу гемодіалізу вводять 5 мг/кг десферіоксаміну у вигляді повільної в/в інфузії; на початку наступного сеансу гемодіалізу (тобто ч/з 44 год. після вищезгаданої інфузії десферіоксаміну) беруть другу пробу крові для повторного визначення рівня алюмінію у сироватці; проба вважається позитивною, якщо рівень алюмінію у сироватці при повторному вимірюванні збільшився на 150 нг/мл; негативна проба абсолютно не виключає діагнозу алюмінієвого перевантаження.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль; гарячка; артеріальна гіпотензія у випадку недотримання попереджень; нудота; кропив’янка; артралгія, міалгія; затримка росту та порушення функції кісткової тканини (метафізарна дисплазія) при застосуванні високих доз і у дітей молодшого віку; реакції в місці введення препарату, в т.ч. біль, припухлість, інфільтрація, почервоніння шкіри, свербіж, струп; нейросенсорна глухота, дзвін у вухах; астма; г. респіраторний дистрес-синдром, легеневий інфільтрат; блювання, біль у животі, діарея; реакція в місці введення, в т.ч. везикули, набряки, печіння; мукормікоз; гастроентерит, спричинений Yersinia; порушення показників крові (включаючи тромбоцитопенію); анафілактичний шок, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк; запаморочення, уповільнення або прогресування енцефалопатії, повязаної з підвищеним рівнем алюмінію з проведенням гемодіалізу, периферична нейропатія, парестезії; втрата зору, скотома, дегенерація сітківки, неврит зорового нерва, катаракта, зниження гостроти зору, хроматопсія, помутніння рогівки, нічна сліпота, порушення полів зору; генералізований висип.

Протипоказання до застосування ЛЗ: відома підвищена чутливість до активної речовини, за винятком випадків, коли проведення успішної десенсибілізації робить лікування можливим.

Торговельна назва:

• Калію перманганат (Potassium permanganate)  * ** [П] (див. п. 9.1.4.1. розділу «ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Фармакотерапевтична група: V03AB18 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидотна при отруєннях фосфором, опіоїдами; сильний окислювач; у присутності органічних речовин, що легко окислюються (компоненти тканин, гнійні виділення), легко відщеплює кисень і перетворюється у діоксид марганцю, який в залежності від концентрації р-ну виявляє в’яжучу, подразливу, припікальну дію; кисень, що вивільнився, зумовлює протимікробний і дезодораційний вплив.

Показання для застосування ЛЗ: отруєння опіоїдами, алкалоїдами, фосфором, нікотином, синильною к-тою, хініном; для промивання шлунка.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для промивання шлунка застосовують 0,01–0,1% р-н.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при потраплянні внутрішньо у людей зі зниженою кислотністю шлункового соку спричиняє гемотоксичну дію (метгемоглобінемія).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до калію перманганату.

Визначена добова доза (DDD): Зовнішньо — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Кальцію глюконат (Calcium gluconate) * ^[П] (див. п. 7.7.1.5. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: токсичні ураження печінки; гіперкаліємія; гіперкаліємічна форма пароксизмальної міоплегії; як антидот при отруєннях солями магнію, щавлевою кислотою або її розчинними солями, розчинними солями фтористої к-ти.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в або в/м, повільно, протягом 2–3 хв.; дорослим та дітям віком від 14 років — по 5–10 мл щоденно або ч/з 1–2 доби, залежно від перебігу захворювання та стану пацієнта; дітям тільки в/в, залежно від віку, 10% р-н вводять у таких дозах: вік до 6 місяців — 0,1–1 мл, 6–12 місяців — 1–1,5 мл, 1–3 роки — 1,5–2 мл, 4–6 років — 2–2,5 мл, 7–14 років — 3–5 мл; для введення р-ну у кількості менше 1 мл разову дозу доводять до відповідного об’єму (об’єм шприца) 0,9% р-ном натрію хлориду або 5% р-ном глюкози.

• Кальцію хлорид (Calcium chloride) * ^[П] (див. п. 10.5.6. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: гіпокальціємія, що потребує швидкого підвищення концентрації іонів кальцію у плазмі крові (тетанія при функціональній недостатності паращитовидної залози, тетанія при недостатності вітаміну D, гіпокальціємія при обмінному переливанні крові та вливанні цитратної крові, алкалозі); у складі комплексної терапії при г. свинцевій коліці; магнієва інтоксикація, що виникає при передозуванні магнію; гіперкаліємія, зареєстрована на ЕКГ порушенням серцевої функції.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в струминно (дуже повільно) і в/в краплинно (повільно); дорослим в/в струминно: 5 мл 10% р-ну зі швидкістю 1 мл/хв; в/в краплинно: 5–10 мл 10% р-ну розводити в 100–200 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози; вводять зі швидкістю 6–8 крапель/хв; обмінне переливання крові та переливання цитратної крові: дорослим і дітям по 30 мг (0,3 мл) на кожні 100 мл крові; тетанія у дорослих: 10 мл 10% р-ну (1 г) протягом 10–30 хв, у разі необхідності повторити ч/з 6 год; дітям при гіпокальціємії вводять повільно, зі швидкістю до 0,5 мл/хв, у дозі 10–20 мг/кг маси тіла (0,1–0,2 мл/кг маси тіла), при необхідності повторюють кожні 4–6 год.; при тетанії — 10 мг/кг маси тіла (0,1 мл/кг маси тіла) протягом 5–10 хв., у разі необхідності повторюють ч/з 6 год. або продовжують у вигляді інфузій; МДД для дітей (незалежно від віку) — 10 мл (1000 мг).

• Магнію сульфат (Magnesium sulfate) * ^[П] (див. п. 10.5.6. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: судомний с-м; еклампсія, гіпомагніємія; при отруєнні солями важких металів, тетраетилсвинцем, розчинними солями барію (антидот).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при інтоксикації ртуттю, миш’яком, тетраетилсвинцем вводити в/в по 5–10 мл розведеного у 2,5–5 разів 25% р-ну магнію сульфату; при отруєнні розчинними солями барію вводити 4–8 мл в/в або промити шлунок 1% р-ном магнію сульфату; для ліквідації дефіциту магнію у новонароджених призначати по 0,5–0,8 мл/кг 1 р/добу протягом 5–8 днів.

• Менадіон (Menadione) ^[П] (див. п. 13.7.2. розділу «ГЕМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: кровотечі та гіпопротромбінемії, зумовлені передозуванням феніліну, неодикумарину, інших антикоагулянтів — антагоністів вітаміну К.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/м; дорослим разова доза — 10 мг, максимальна разова доза — 15 мг; МДД — 30 мг; тривалість лікування — 3–4 дні, після 4-денної перерви курс у разі необхідності повторюють.

• Метіонін (Methionine) **

Фармакотерапевтична група: V03AB26 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: незамінна амінокислота, що бере участь у процесах переметилювання; виявляє ліпотропну дію, сприяє синтезу холіну, фосфоліпідів; бере участь у синтезі адреналіну, креатину; активує дію гормонів, вітамінів, ферментів; має детоксикуючі властивості завдяки здатності метилювати токсичні продукти; знижує концентрацію холестерину в крові і збільшує вміст фосфоліпідів.

Показання для застосування ЛЗ: лікування та профілактика захворювань і токсичних уражень печінки: токсичний гепатит, алкогольна гепатопатія, цироз печінки, отруєння препаратами миш’яку, хлороформом, бензолом та гепатотоксичними речовинами; в основі комбінованої терапії при хр. алкоголізмі, ЦД, для лікування дистрофії, що розвивається при білковій недостатності після дизентерії та інфекційних захворювань, атеросклерозу, при тяжких хірургічних операціях, опіках.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим по 500–1500 мг 3–4 р/добу; дітям разові дози: у віці 3–6 років — 250 мг, 7 років і старше — 500 мг; кратність прийому — 3–4 р/добу; застосовувати за 30 хвилин -1 год. до їди; курс лікування — 10–30 днів або по 10 днів з 10-денними перервами між цими курсами.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: г. вірусні гепатити, печінкова енцефалопатія, важка печінкова недостатність, підвищена чутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Налоксон (Naloxone) * ^[П] (див. п. 5.5.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ»)

Показання для застосування ЛЗ: передозування опіоїдів; для усунення пригнічення дихального центру, спричиненого опіоїдами; для відновлення дихання у новонароджених після введення породіллі опіоїдних аналгетиків; як діагностичний засіб у хворих з підозрою на опіоїдну залежність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в струминно (ін’єкція), в/в краплинно (інфузія), та в/м; дозу встановлює лікар індивідуально для кожного пацієнта; у г. випадках надавати перевагу в/в застосуванню; при г. передозуванні опіатів у дорослих: початкова доза 0,4–2 мг в/в; якщо не настає відновлення дихання, введення повторити ч/з 2–3 хв.; можна також вводити в/м у початковій дозі — 0,4–2 мг, якщо в/в введення неможливе; дітямпочаткова доза — 0,1 мг/кг маси тіла в/в; якщо бажаного ефекту не досягнуто, додатково у вигляді ін’єкції вводити 0,1 мг/кг маси тіла; залежно від стану пацієнта може бути показана в/в інфузія; якщо в/в введення неможливе, вводять в/м у початковій дозі 0,01 мг/кг маси тіла, розподіленій на кілька введень; для відновлення дихання у новонароджених, матері яких отримували опіоїди: звичайна доза — 0,01 мг/кг маси тіла в/в; якщо при застосуванні цієї дози дихальна функція не відновлюється, введення можна повторити ч/з 2–3 хв.; при неможливості в/в введення вводять в/м у початковій дозі 0,01 мг/кг маси тіла.

• Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrocarbonate) ^[П] (див. п. 7.9.2.1. розділу «ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: некомпенсований метаболічний ацидоз при різних захворюваннях, таких як інтоксикації різної етіології, в т.ч. отруєння слабкими органічними к-тами (барбітурати, ацетилсаліцилова к-та), шок; абсолютне показання — зниження рН крові нижче 7,2.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим і дітям старше 1 року в/в краплинно зі швидкістю 1,5 ммоль/кг на год. (3 мл 4,2% /кг за год.), під контролем рН крові і показників кислотно-лужного та водно-електролітного балансу; новонародженим в/в у дозі 1–2 мл/кг маси тіла за 1 раз під контролем рН крові і показників кислотно-лужного та водно-електролітного балансу; у разі коригування метаболічних ацидозів дозування визначається з урахуванням рівня розладу балансу кислот та основ; доза вираховується залежно від показників газів крові за формулою: об’єм 0,5-молярного буферованого гідрокарбонату натрію 4,2% у мл = дефіцит баз (-ВЕ) х кг маси тіла хворого х 0,3 х 2 (фактор 0,3 відповідає частці позаклітинної рідини порівняно з загальною рідиною); МДД для дорослих — 300 мл (при підвищеній масі тіла — 400 мл), для дітей, залежно від маси тіла, від 100 до 200 мл.

• Натрію тіосульфат (Sodium thiosulfate) ^[П] * (див. п. 5.5.2.2. розділу «ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ»)

Показання для застосування ЛЗ: отруєння сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, синильною к-тою та її солями, йодом, бромом та їх солями.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при отруєннях сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, йодом, бромом та їх солями призначати в/в болюсно у дозі 1,5–3 г (5–10 мл р-ну для ін’єкцій 300 мг/мл); при отруєннях синільною к-тою та її солями вводити у дозі 15 г (50 мл р-ну для ін’єкцій 300 мг/мл); призначати протягом усього токсикогенного періоду (від появи перших клінічних симптомів отруєння до повної елімінації токсину з організму).

• Неостигмін (Neostigmine) ^[П] * (див. п. 6.6.1. розділу «НЕВРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: усунення залишкових явищ після блокади нервово-м’язової передачі недеполяризуючими міорелаксантами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: як антидот при передозуванні міорелаксантами (після попереднього введення атропіну сульфату у дозі 0,6–1,2 мг в/в, до збільшення частоти пульсу до 80 уд/хв) призначають в/в повільно у дозі 0,5–2 мг ч/з 0,5–2 хв.; у разі необхідності ін’єкції повторюють (у т. ч. атропіну у разі брадикардії) загальною дозою не більше 5–6 мг (10–12 мл) протягом 20–30 хв.; дітям (тільки в умовах стаціонару як антидот при передозуванні міорелаксантами(після попереднього введення атропіну сульфату у дозі 0,02–0,03 мг/кг маси тіла в/в, до збільшення частоти пульсу до 80 уд/хв.) призначають в/в повільно у дозі 0,05–0,07 мг/кг маси тіла протягом 1 хв; максимальна рекомендована доза у дітей 2,5 мг.

• Пеніциламін (Penicillamine) ^[П] * (див. п. 8.7.1.7. розділу «РЕВМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: отруєння свинцем.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають не менше ніж за 30 хв. до їди; дорослим1–1,5 г на добу у дрібних дозах до досягнення виділення свинцю із сечею у межах 0,5 мг на добу; хворим літнього віку 20 мг/кг маси тіла у дрібних дозах до моменту досягнення виділення свинцю із сечею у межах 0,5 мг на добу; дітям —20 мг/кг маси тіла на добу.

• Піридоксин (Pyridoxine) ^[П] * (див. п. 20. розділу « ВІТАМІНИ ТА МІНЕРАЛИ»)

Показання для застосування ЛЗ: попереджує або зменшує токсичні ефекти (особливо поліневрити) при лікуванні протитуберкульозними препаратами; лікування піридоксинзалежних судом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/м, в/в або п/ш у випадках, коли пероральний прийом неможливий; курс лікування індивідуальний і визначається типом і тяжкістю захворювання; дорослі: при застосуванні препаратів групи ізоніазиду призначають у добовій дозі 5–10 мг (0,1–0,2 мл) протягом усього курсу лікування ізоніазидом; при передозуванні препаратів групи ізоніазиду: на кожен 1 г передозованого препарату вводять в/в 1 г (20 мл) піридоксину зі швидкістю 0,5 г/хв.; при передозуванні ізоніазиду понад 10 г піридоксин вводять в/в в дозі 4 г (80 мл), а потім в/м — по 1 г (20 мл) кожні 30 хв.; загальна добова доза — 70–350 мг/кг; діти: при передозуванні препаратів групи ізоніазиду на кожен 1 г передозованого препарату вводять в/в 1 г (20 мл) піридоксину; якщо доза ізоніазиду невідома, піридоксин вводять із розрахунку 70 мг/кг маси тіла; максимальна доза — 5 г (100 мл).

• Протамін (Protamine) ^[П] *

Фармакотерапевтична група: V03АВ14 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: має гемостатичну дію; нейтралізує дію гепарину, зменшує його антикоагуляційні властивості; утворює з гепарином стабільні комплекси, при цьому гепарин втрачає здатність гальмувати згортання крові; комплексоутворення зумовлене великою кількістю катіонних груп (за рахунок аргініну), які зв’язуються з аніонними центрами гепарину; ефективний при деяких видах геморагій, пов’язаних із гепаринподібними порушеннями згортання крові.

Показання для застосування ЛЗ: для нейтралізації надлишкової небажаної антикоагуляційної дії гепарину ^{ВООЗ БНФ} : передозування, перед та після операцій на тлі терапії гепарином, після операцій на серці і кровоносних судинах із застосуванням екстракорпорального кровообігу, при проведенні гемодіалізу із застосуванням гепарину.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовувати у вигляді дуже повільних в/в^{ВООЗ БНФ} або п/ш ін’єкцій; потрібна кількість залежить від рівня гепарину, що циркулює в крові; ч/з короткий період напіврозпаду гепарину, доза протаміну, потрібна для його нейтралізації, знижується відповідно до часу, який пройшов з моменту введення гепарину; при болюсних ін’єкціях гепарину доза протаміну залежить від часу, який минув з моменту ін’єкції гепарину; дози протаміну, що застосовуються залежно від часу, який минув з моменту ін’єкції гепарину: якщо час, який минув з моменту ін’єкції гепарину 15–30 хв. — доза протаміну у перерахуванні на 100 МО (1 мг) гепарину 100–150 МО (1–1,5 мг); ч/з 30–60 хв. — 50–75 МО (0,5–0,75 мг); ч/з більш ніж 2 год. — 25–37,5 МО (0,25–0,375 мг). У поодиноких випадках, коли потрібне лікування кровотечі, спричиненої гепарином, доза протаміну 10000 МО має становити 50% від останньої введеної дози гепарину (у МО). При в/в краплинному введенні гепарину, припинити інфузію і ввести 2500–3000 МО (25–30 мг) протаміну шляхом повільної в/в ін’єкції; при п/ш ін’єкціях гепарину доза препарату — 100–150 МО (1–1,5 мг) на кожні 100 МО (1 мг) гепарину; перші 2500–5000 МО (25–50 мг) протаміну вводити в/в струминно повільно, а дозу, що залишилась, — в/в крапельно протягом 8–16 год. Протамін можна застосовувати для інактивації гепарину після екстракорпорального діалізу, залежно від необхідної дози: у випадку застосування екстракорпорального кровообігу при оперативному втручанні доза становить 150 МО (1,5 мг) на кожні 100 МО (1мг) гепарину; якщо рівень гепарину невідомий, розпочинати введення протаміну у дозі не більше 1 мл у вигляді 1000 МО (10 мг/мл) для повільної в/в; щоб запобігти передозуванню протаміну, продовжувати введення препарату до нормалізації тромбінового часу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР, у т.ч. анафілактичні та анафілактоїдні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; вазодилатація, лівошлуночкова або загальна СН із легеневою гіпертензією; набряк легень; бронхоспазм; тромбоцитопенія, лейкопенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливістьдо компонентівпрепарату; ідіопатична та вроджена гіпергепаринемія; виражена артеріальна гіпотензія, тромбоцитопенія, недостатність кори надниркових залоз, гіповолемія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Сугамадекс (Sugammadex)

Фармакотерапевтична група: V03AB35 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: модифікований гамма-циклодекстрин; формує комплекс із нейром’язовими блокуючими агентами рокуронієм і верокуронієм, знижуючи кількість молекул, що зв’язуються з нікотиновим рецептором у нейром’язовому комплексі, що призводить до реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм.

Показання для застосування ЛЗ: реверсія нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм ^БНФ; у педіатрії рекомендується застосовувати дітям лише для стандартної реверсії блокади, спричиненої рокуронієм.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в у вигляді одноразової болюсної ін’єкції, яку зробити швидко, протягом 10 с, безпосередньо у вену або в існуючу систему для в/в введення; застосовується тільки лікарем-анестезіологом чи під його наглядом; рекомендована доза залежить від рівня нейром’язової блокади, яка повинна бути реверсована, та не залежить від режиму анестезії; можена застосовувати для реверсії різних ступенів глибини нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм або верокуронієм; дорослим стандартна реверсія нейром’язової блокади: рекомендована доза при відновленні, що досягає рівня 1–2 посттетанічних скорочень при блокаді, спричиненій рокуронієм або верокуронієм, 4,0 мг/кг маси тіла; середній час відновлення відношення T₄/T₁ до 0,9 — близько 3 хв.; рекомендована доза при виникненні спонтанного відновлення повторної появи Т₂ при блокаді, спричиненій рокуронієм або верокуронієм, становить 2 мг/кг маси тіла; середній час відновлення відношення T₄/T₁ до 0,9 — близько 2 хв.; при застосуванні рекомендованих доз для стандартної реверсії відновлення відношення T₄/T₁ до 0,9 відбувається швидше, якщо нейром’язова блокада спричинена рокуронієм, а не верокуронієм; при необхідності негайної реверсії нейром’язової блокади, спричиненої рокуронієм, рекомендована доза 16 мг/кг маси тіла; при застосуванні 16 мг/кг ч/з 3 хв. після болюсної дози 1,2 мг/кг рокуронію середній час відновлення відношення T₄/T₁ до 0,9 становить близько 1,5 хв.; повторне введення в дозі 4 мг/кг рекомендується у виняткових ситуаціях поновлення нейром’язової блокади в післяопераційний період після початкової дози 2 мг/кг або 4 мг/кг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції підвищеної чутливості; небажаний прихід до свідомості під час анестезії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Кислота фолієва (Folic acid) ^[П] * (див. п. 13.1.2.2. розділу «ГЕМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

Показання для застосування ЛЗ: анемії та лейкопенії, обумовлені іонізуючою радіацією, хімічними речовинами, у т.ч. ліками.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добову доза та тривалість лікування визначає лікар залежно від тяжкості захворювання; з лікувальною метою дорослим по 1–2 табл. (1–2 мг) 1–3 р/день; добова доза — до 5 мг (5 табл.); дітям, починаючи з 3 років, залежно від віку і характеру захворювання, призначають у менших дозах (по 1 мг 1–2 р/добу); МДД — 2 мг (2 табл.); курс лікування 20–30 днів.

2. КАРДІОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

2.1. β-адреноблокатори

2.1.1. Селективні (β1) — адреноблокатори

• Атенолол (Atenolol) * ^{[П] [ПМД]} 

Фармакотерапевтична група: С07АВ0З -селективні блокатори бета-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиаритмічна, гіпотензивна дія; блокує β1-адренорецептори серця (кардіоселективний блокатор бета-адренорецепторів), зменшує стимулюючий вплив на міокард симпатичного відділу вегетативної нервової системи і циркулюючих в крові катехоламінів; зменшує автоматизм синусного вузла, ЧСС (в стані спокою і при фізичному навантаженні), скоротливість міокарда, уповільнює AV-провідність, знижує потребу міокарда в кисні; при систематичному застосуванні поступово знижує АТ; гіпотензивний ефект стабілізується наприкінці другого тижня регулярного застосування препарату; має негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дії.

Показання для застосування ЛЗ: АГ ^{БНФ, ВООЗ, ПМД}, профілактика нападів стенокардії^{БНФ, ВООЗ} та лікування (хр. стабільна^ПМД і нестабільна стенокардія^{БНФ, ВООЗ}, особливо у разі поєднання з тахікардією та АГ); порушення серцевого ритму ^{БНФ, ВООЗ}(аритмія, синусова тахікардія, профілактика надшлуночкової тахікардії, пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія, мерехтіння і тріпотіння передсердь; вентрикулярні (шлуночкові) аритмії, у тому числі спричинені підвищеним фізичним навантаженням, прийомом симпатоміметичних засобів; профілактика шлуночкової тахікардії і мерехтіння шлуночків);ІМ ^{БНФ, ВООЗ} (лікування і профілактика для зниження летальності і зменшення ризику повторного інфаркту).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: ІМ: після в/в ведення, через 12 годин після ін’єкції, призначають 50 мг перорально і 100 мг ще через 12 год.^{БНФ, ВООЗ} Суправентрикулярні (надшлуночкові) і вентрикулярні (шлуночкові) аритмії: 1–2 р/добу по 50–100 мг^ВООЗ. МДД — 200 мг. Хр. стабільна і нестабільна стенокардія: по 50–100 мг атенололу 1 р/добу або 50 мг 2р/добу^{БНФ, ВООЗ}. АГ: розпочинають із 100 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: артеріальна гіпотензія, брадикардія, порушення атріовентрикулярної провідності (аж до зупинки серця), ортостатична гіпотензія, поява симптомів СН, відчуття холоду і парестезії у кінцівках; відчуття втоми, запаморочення, порушення сну, головний біль, посилення потовиділення, депресивні розлади, нічні жахи, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, зміни настрою, психози; порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, кон’юнктивіт, відчуття сухості в очах; нудота, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, порушення рівня трансаміназ, внутрішньопечінковий холестаз, гепатотоксичність;гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет); порушення лібідо і потенції, імпотенція, гінекомастія, утруднення сечовипускання;у схильних пацієнтів — поява симптомів бронхіальної обструкції, бронхоспазм;пурпура, тромбоцитопенія;гіперемія шкіри, свербіж, шкірні висипання (загострення псоріазу), псоріазоподібні шкірні реакції, екзантема, алопеція, кропив’янка, підвищення рівня антинуклеарних антитіл, фотосенсибілізація, реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк),м’язова слабкість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до компонентів препарату або до інших β-адреноблокаторів;гостра СН; кардіогенний шок; атріовентрикулярна блокада II і III ст.; с-м слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; синусова брадикардія (ЧСС менше 45 за хв);артеріальна гіпотензія (систолічний тиск менше 90 мм. рт. ст.); БА; метаболічний ацидоз; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-В); нелікована феохромоцитома; НН.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 75 мг.

Торговельна назва:

• Бетаксолол (Betaxolol) * ^{[П] [ПМД]} 

Фармакотерапевтична група: С07АВ05 — селективний блокатор β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиаритмічна, гіпотензивна дія; кардіоселективна β-блокуюча дія; не виявляє власної симпатоміметичної дії; має слабкий мембраностабілізуючий ефект у концентраціях, які перевищують рекомендовані терапевтичні дози.

Показання для застосування ЛЗ: АГ^ПМД, профілактика нападів стенокардії напруження^ПМД

Спосіб застосування та дози ЛЗ: звичайна доза — 1 табл. по 20 мг/добу при АГ та з метою профілактики нападів стенокардії напруження; максимальна рекомендована доза — 40 мг/добу

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: астенія, похолодання кінцівок, брадикардія, шлунково-кишкові розлади (болі в животі, нудота та блювання), імпотенція, безсоння; уповільнення AV-провідності або посилення існуючої AV-блокади, СН, зниження АТ, бронхоспазм, гіпоглікемія, с-м Рейно, погіршення переміжної кульгавості, різні шкірні реакції, включаючи псоріазоподібні висипання або загострення псоріазу, парестезія, запаморочення, головний біль, парестезія, відчуття сухості в очах, порушення гостроти зору, нічні кошмари, депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

Протипоказання до застосування ЛЗ: тяжкі форми БА та хр. обструктивні захворювання легенів;СН, яка не контролюється лікуванням; кардіогенний шок; AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня у хворих, які не мають водія ритму; монотерапія препаратом при типовій формі стенокардія Принцметала (протипоказана монотерапія при ізольованій/типовій формі);дисфункція синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду); брадикардія (<45–50 ударів за хв); тяжкі форми с-му Рейно та порушення периферичного кровообігу; нелікована феохромоцитома; артеріальна гіпотензія;гіперчутливість до бетаксололу; анафілактичні реакції в анамнезі; метаболічний ацидоз.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 20 мг.

Торговельна назва:

• Бісопролол (Bisoprolol) ^{[П] [ПМД]} *

Фармакотерапевтична група: С07АВ07 — селективні блокатори β1-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, не виявляє внутрішньої симпатоміметичної активності; антиангінальна дія пов’язана з блокадою β1-адренорецепторів, що призводить до зменшення потреби міокарда за рахунок зниження ЧСС, зменшення серцевого викиду та зниження АТ; нормалізує перфузію міокарда за рахунок зменшення кінцевого діастолічного тиску та подовження діастоли; механізм антигіпертензивної дії здійснюється шляхом зниження хвилинного об’єму серця, зменшення симпатичної стимуляції периферичних судин і пригнічення вивільнення реніну нирками; при хр. СН препарат зменшує активацію симпато-адреналової системи і запобігає прогресуванню захворювання.

Показання для застосування ЛЗ: АГ^ПМД, ІХС (стенокардія)^ПМД; хр. СН ^БНФ; із систолічною дисфункцією лівого шлуночка у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, у разі необхідності — серцевими глікозидами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ; ІХС(стенокардія).Рекомендована доза 5 мг на добу^БНФ.У випадку помірної гіпертензії (діастолічний тиск до 105 мм рт.ст) доза 2,5 мг. Добова доза може бути підвищена до 10 мг на добу^БНФ. Максимальна рекомендована доза 20 мг на добу^БНФ. Лікування хр. СН розпочинається відповідно до поданої схеми: 1,25 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу протягом 1 тижня, підвищуючи до 2,5 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу протягом наступного 1 тижня,підвищуючи до 3,75 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу протягом наступного 1 тижня,підвищуючи до 5 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до 7,5 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу протягом наступних 4-х тижнів, підвищуючи до 10 мг бісопрололу фумарату 1 р/добу як підтримуюча терапія. Максимальна рекомендована доза бісопрололу фумарату становить 10 мг 1 р/добу.^БНФ

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ознаки погіршення СН, порушення атріовентрикулярної провідності, брадикардія (у пацієнтів з АГабо ІХС, з хр. СН), запаморочення, головний біль,сінкопе,зниження сльозовиділення,кон’юнктивіт,погіршення слуху,бронхоспазм у пацієнтів з БА в анамнезі та ХОЗ дихальних шляхів,алергічний риніт,нудота, блювання, діарея, запор, свербіж, почервоніння, висипання,алопеція,м’язова слабкість, судоми, гепатит,відчуття холоду або оніміння в кінцівках, артеріальна гіпотензія,порушення потенції, депресія, порушення сну,нічні кошмари, галюцинації,підвищення рівня тригліцеридів у крові, підвищення активності печінкових ферментів у плазмі крові (АСТ, АЛТ), астенія, втомлюваність

Протипоказання до застосування ЛЗ: Підвищена чутливість до бісопрололу або інших компонентів препарату; метаболічний ацидоз; кардіогенний шок, AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня, симптоматична брадикардія, с-м слабкості синусового вузла;виражена синоатріальна блокада; тяжка форма БА або тяжкі ХОЗЛ, сиптоматична артеріальна гіпотензія, пізні стадії порушення периферичного кровообігу або хвороби Рейно; феохромоцитома, що не лікувалася; г.СН або СН у стані декомпенсації, які потребують інотропної терапії.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Метопрололу тартрат (Metoprolol tartrate) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С07АВ02 — селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна дія; кардіоселективний β-блокатор, без власної симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності, діє переважно на β₁-рецептори серця, меншою мірою — на β₂-рецептори периферичних судин та бронхів; характеризується негативною інотропною дією, знижує скоротливість міокарда, серцевий викид, автоматизм синусного вузла, ЧСС, уповільнює AV-провідність, пригнічує стимулюючий вплив катехоламінів на серце при фізичних та психоемоційних навантаженнях.; при стенокардії напруження препарат зменшує кількість та тяжкість нападів, підвищує толерантність до фізичних навантажень; сприяє нормалізації серцевого ритму; при ІМ — сприяє обмеженню зони некрозу серцевого м’яза; знижує ризик розвитку фатальних аритмій та рецидивів ІМ; антигіпертензивний ефект стабілізується до кінця 2-го тижня регулярного застосування; на відміну від неселективних β-адреноблокаторів метопролол при застосуванні в середніх терапевтичних дозах виявляє менш виражену дію на гладеньку мускулатуру бронхів і периферичних артерій, вивільнення інсуліну, вуглеводний та ліпідний обміни.

Показання для застосування ЛЗ: лікування тахіаритмії, зокрема суправентрикулярної тахіаритмії ^БНФ; г ІМ ^{БНФ, ПМД}; раннє застосування з метою зменшення зони інфаркту та частоти випадків фібриляції шлуночків; зменшення больових с-мів, що може знизити потребу в опіатних аналгетиках; зниження смертності у хворих на г. ІМ ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування тахіаритмії. Початкова доза 5 мг, швидкість інфузії 1–2 мг/хв. Введення препарату у дозі 5 мг можна повторювати кожні 5 хв ^БНФдо досягнення необхідного ефекту. 10–15 мг достатньо для досягнення необхідного ефекту^БНФ. Профілактика аритмій під час анестезії. 2–4 мг вводять в/венно повільно під час індукції^БНФ. Таку саму дозу можна також застосовувати для попередження розвитку аритмії безпосередньо під час проведення анестезії. При потребі далі можна вводити по 2 мг препарату, загальна максимальна доза 10 мг^БНФ. ІМ. ^БНФВ/венно протягом 12 год з початку появи болю в ділянці серця. Початкова доза становить 5 мг в/венно кожні 2 хв до загальної максимальної дози, що становить15 мг^БНФ, під постійним контролем АТ та ЧСС.Через 15 хв після останнього в/венного введення препарату призначити внутрішньо 50 мг кожні 6 год протягом 48 год.^БНФ Пацієнтам, які погано переносять повну в/венну дозу, призначити половину рекомендованої пероральної дози.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: стомлюваність,головний біль,парестезії, судоми, депресія, зниження уваги, амнезія, погіршення пам’яті, сплутанність свідомості, збентеження, галюцинації, нервозність, тривожність,брадикардія, постуральна гіпотензія, кардіогенний шок, посилення існуючої АV- блокади,серцебиття, аритмії, с-м Рейно, периферичні набряки та прекардіальний біль, порушення серцевої провідності, гангрена у пацієнтів з існуючими тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, похолодання кінцівок та посилення існуючої переміжної кульгавості, діарея, запор, сухість у роті, порушення функції печінки, висип (кропив’янка, псоріазоформний дерматит, дистрофічні ураження шкіри), наявність позитивних антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із СЧВ),фоточутливість, загострення псоріазу, посилення пітливості,алопеція, диспное при фіз.навантаженнях, бронхоспазм, риніт, порушення статевої функції/імпотенцію,збільшення маси тіла, тромбоцитопенія, порушення зору, коньюнктивіт, дзвін у вухах, сухість або подразнення очей, порушення смаку та артралгія,тимчасове посилення СН, кардіогенний шок у пацієнтів із гостр. ІМ. Порушення сну, парестезії.задишка, бронхоспазм у пацієнтів із БА або астматичними симптомами, тромбоцитопенія,непритомність.Нічні кошмари, депресія, нервозність, тривожність, гепатит, м’язові спазми, погіршення концентрації уваги.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АV-блокада. Декомпенсована СН. Тяжка брадикардія. Синдром слабкості синусового вузла. Кардіогенний шок. Тяжкі захворювання периферичних артерій. Підвищена чутливість до β-блокаторів або до будь-якого із компонентів препарату. Метаболічний ацидоз. Нелікована феохромоцитома. Якщо гостр. ІМ ускладнюється значною брадикардією, серцевою блокадою першого ст., систолічною гіпотензією (менше 100 мм рт. ст.) та/або тяжкою СН. АV-блокада ІІ або ІІІ ступеня, декомпенсована СН (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальна гіпотензія), тривала або періодична інотропна терапія агоністами бета-рецепторами).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,15 г., парентерально — 0,15 г.

Торговельна назва:

• Метопрололу сукцинат (Metoprolol succinati) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С07АВ02 — селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна дія; селективний β₁-блокатор, є рацемічною сумішшю S- та R- ізомерів; здатність селективно блокувати β1-рецептори притаманна лівообертаючому S(-) ізомеру, в той час як R(+) ізомер не забезпечує позитивного терапевтичного впливу; активність між S : R ізомерами дорівнює 33:1 завдяки більшій спорідненості S-метопрололу до β1-рецепторів ніж у R-форми; S (-) метопролол у дозі 50 мг має таку ж активність, як рацемічний метопролол у дозі 100 мг; антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням серцевого викиду і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензинової системи, відновленням чутливості барорецепторів, що зменшує периферичні симпатичні впливи; антиангінальний ефект є наслідком зменшення ЧСС і сили серцевих скорочень, енергетичних витрат і потреби міокарда в кисні; зменшує частоту і важкість нападів стенокардії, показник смертності у пацієнтів з діагностованим ІМ, підвищує переносимість навантажень; при тривалому використанні підвищує виживаність та знижує частоту госпіталізації при хр. СН завдяки покращанню функції лівого шлуночка; редукує ризик летального результату (включаючи раптову смерть), виникнення повторного ІМ (у т.ч. у пацієнтів з ЦД) і поліпшує якість життя пацієнтів з г. ІМ та ідіопатичною дилатаційною кардіоміопатією; антиаритмічна дія виявляється в усуненні аритмогенних симпатичних впливів на провідну систему серця, уповільненні синусового ритму і швидкості розповсюдження збудження через AV-вузол, гальмуванні автоматизму і подовженні рефрактерного періоду; має незначний мембраностабілізуючий ефект і не виявляє активності часткового агоніста, знижує або інгібує агоністичний вплив на серцеву діяльність катехоламінів, що виділяються при нервових і фізичних стрессах, має здатність перешкоджати збільшенню ЧСС, хвилинного об’єму і посиленню скоротливості серця, а також підвищенню АТ, викликаного різким викидом катехоламінів; завдяки пролонгованій формі, при застосуванні препарату спостерігається постійна концентрація метопрололу в плазмі протягом 24 год, що забезпечує стійкий клінічний ефект та зменшується потенційний ризик побічних ефектів, що спостерігаються при пікових концентраціях препарату в плазмі, наприклад, брадикардія і слабість у ногах при ході; стабільний ефект, як і при лікуванні іншими β-блокаторами, досягається після 2–3 тижнів терапії; метопролол у меншому ступені, ніж неселективні β-адреноблокатори, впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін.

Показання для застосування ЛЗ: АГ^ПМД;стенокардія^ПМД, стабільна симптоматична хр. СН із порушенням систолічної функції лівого шлуночка, попередження серцевої смерті та повторного інфаркту після г. фази ІМ, серцеві аритмії, включаючи суправентрикулярну тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистол, функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям,профілактика мігрені.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: приймають 1 р/добу, бажано зранку; АГ — 50 — 100 мг 1 р/добу. Якщо доза 100 мг є недостатньою для досягнення терапевтичного ефекту, препарат можна комбінувати з іншими антигіпертензивними засобами; стенокардія — дорослі: 100 — 200 мг 1 р/добу. Стабільна СН, ІІ ФК. Початкова доза у перші 2 тижні становить 25 мг 1 р/добу. Після двох тижнів доза може бути збільшена до 50 мг 1 р/добу, і далі доза може подвоюватися кожні 2 тижні. Цільова доза для тривалого лікування становить 200 мг 1 р/добу.Стабільна СН, ІІІ-IV ФК.Початкова доза перші 2 тижні становить 12,5 мг. Після 1 — 2 тижнів прийому 12,5 мг доза може бути збільшена до 25 мг 1 р/добу. Через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг 1 р/добу. Пацієнтам, які добре переносять більш високі дози, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг на добу.Серцева аритмія.Рекомендована доза для дорослих: 100 — 200 мг 1р/добу.Профілактичне лікування після ІМ. Рекомендована підтримуюча доза становить 200 мг 1 р/добу.Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються серцебиттям, 100 мг 1 р/добу. Профілактика мігрені. 100 — 200 мг 1 р/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищена втомлюваність, головний біль, запаморочення, холодні кінцівки, брадикардія, синдром Рейно, відчуття серцебиття, периферичні набряки, артеріальна гіпотензія, біль у грудній клітці, синкопе,абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея, запор, здуття, печія,біль у грудях, збільшення маси тіла,тимчасове погіршення симптомів СН, кардіогенний шок у пацієнтів з гострим ІМ,порушення сну, парестезії,задишка, бронхоспазм у пацієнтів з БА або астматичними симптомами, гіпергідроз, випадіння волосся, порушення смакових відчуттів, тимчасове порушення лібідо,тромбоцитопенія, подовження AV-провідності, серцева аритмія, набряк, непритомність, посилення симптомів переміжної кульгавості, постуральна гіпотензія,нічні кошмари, депресія, порушення пам’яті, сплутаність свідомості, нервозність, тривожність, галюцинації, амнезія, сонливість, безсоння,реакції підвищеної чутливості шкіри (кропив’янка), загострення псоріазу,реакції фоточутливості,підвищення активності трансаміназ,порушення зору, дзвін у вухах, артралгія, гепатит, м’язові спазми, сухість у роті, симптоми, подібні до кон’юнктивіту, риніт, погіршення концентрації уваги, гангрена у пацієнтів із захворюваннями судин, агрунулоцитоз, хвороба Пейроні, імпотенція,атріо-вентрикулярна блокаду ІІ да ІІІ ступеня

Протипоказання до застосування ЛЗ: Кардіогенний шок. С-м слабкості синусового вузла. AV-блокада другого та третього ступеня. СН у стадії декомпенсації (набряк легень, синдром гіпоперфузії або гіпотензії); тривала або періодична інотропна терапія агоністами бета-рецепторів. Симптоматична брадикардія або артеріальна гіпотензія.Не призначати пацієнтам з підозрою на гостр. ІМ при ЧСС< 45 уд/хв., P-Q інтервалі > 0,24 с або САТ< 100 мм рт. ст. Серйозне захворювання периферичних судин із загрозою гангрени. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату або до інших бета-блокаторів

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,15 г.

Торговельна назва:

• Небіволол (Nebivolol) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С07АВ12 — селективні блокатори β-адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, антиаритмічна дія; являє собою рацемат, який складається з двох енантіомерів: D-небіволол та L-небіволол і поєднує дві фармакологічні властивості — конкурентного і селективного блокатора β₁-адренорецепторів та «м’якого» вазодилататора внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном/оксидом азоту (NO); при одноразовому і повторному застосуванні знижується ЧСС у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним АТ, так і у хворих на АГ; у терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається; не має симпатикоміметичної активності; у фармакологічних дозах мембраностабілізуюча активність відсутня; не чинить суттєвого впливу на навантаження чи витривалість.

Показання для застосування ЛЗ: есенціальна АГ^ПМД; хр.СН легкого ст. або помірного ст. тяжкості в якості доповнення до стандартних методів лікування у хворих літнього віку після 70 років ^БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: АГ — доза 5 мг/добу ^БНФ (приймати її завжди в один і той же час); антигіпертензивний ефект виявляється через 1–2 тижні лікування, в окремих випадках оптимальна дія досягається лише 4 тижні по тому; хр. СН — початкове титрування дози проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів та орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а надалі — до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу^БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, ортостатична гіпотензія, задишка, набряки, СН, AV-блокада, с-м Рейно, кардіалгія, головний біль, запаморочення, депресія, втома, парестезії, «кошмарні» сновидіння, нудота, запор, діарея, сухість у роті, шкірний висип, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк,гіперчутливість,синкопе, порушення зору, посилення переміжної кульгавості, диспепсія, метеоризм, блювання,свербіж, посилення псоріазу,імпотенція,галюцинації, психози, сплутаність свідомості, похолодання/ціаноз кінцівок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до інших компонентів препарату; ПН або обмеження функції печінки; г. СН, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації СН, що вимагають в/венного введення діючих речовин із позитивним інотропним ефектом; с-м слабкості синусового вузла, у тому числі синоаурикулярна блокада, АВ-блокада ІІ-ІІІ ст. (без штучного водія ритму); бронхонхоспазм та БА в анамнезі; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; брадикардія (до початку лікування ЧСС менше 60 ударів/хв); артеріальна гіпотензія (САТ менше 90 мм рт. ст.); тяжкі порушення периферичного кровообігу.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 5 мг.

Торговельна назва:

Комбіновані препарати

• Бісопролол + гідрохлортіазид (Bisoprolol + hydrochlorothiazide) ^[ПМД]

2.1.2. Неселективні β-адреноблокатори

• Пропранолол (Propranolol) ^{[П] [ПМД]} *

Фармакотерапевтична група: C07AA05 — неселективні блокатори β-адренорецепторів. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему

Основна фармакотерапевтична дія: блокує β₁– і β₂-адренорецептори, виявляє мембраностабілізуючу дію; пригнічує автоматизм СА-вузла, виникнення ектопічних ділянок у передсердях, AV-вузлі і в шлуночках; знижує швидкість проведення збудження в AV-з’єднанні по пучку Кента переважно у антероградному напрямку; сповільнює ЧСС та зменшує силу серцевих скорочень, потребу міокарда в кисні; знижує серцевий викид, АТ, секрецію реніну, нирковий кліренс і швидкість клубочкової фільтрації; пригнічує реакцію барорецепторів дуги аорти на зниження АТ; пригнічує ліполіз у жировій тканині, перешкоджаючи підвищенню рівня вільних жирних кислот (коефіцієнт атерогенності може збільшуватися); пригнічує глікогеноліз, секрецію глюкагону та інсуліну, перетворення тироксину в трийодтиронін; підвищує тонус мускулатури бронхів і скоротливість матки; підсилює секреторну та моторну активність ШКТ; у хворих на ІХС зменшує частоту нападів стенокардії, підвищує переносимість фізичних навантажень, знижує потребу у нітрогліцерині; виявляє кардіопротективну дію, ймовірно знижуючи ризик повторного ІМ та раптової смерті на 20–50%; після прийому одноразової дози пропранололу спостерігається зниження систолічного та діастолічного АТ у положенні як лежачи, так і стоячи; стійкий гіпотензивний ефект розвивається до кінця другого тижня лікування.

Показання для застосування ЛЗ: АГ^ПМД, стенокардія, синусова тахікардія (у тому числі при тиреотоксикозі^{) БНФ}, надшлуночкова і миготлива тахікардії, профілактична терапія після перенесеного ІМ ^БНФ, есенціальний тремор; довготривала профілактична терапія після перенесеного ІМ; у складі комбінованої терапії — феохромоцитома (у поєднанні з α-адреноблокаторами) ^БНФ, профілактика мігрені ^{ВООЗ, БНФ}

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування індивідуальний; при АГ — початкова доза становить 40 мг 2–3 р/добу, при необхідності дозу поступово підвищують кожен тиждень до підтримуючої добової дози — 160–320 мг за 2–3 прийоми ^БНФ, МДД — 320 мг; стенокардія,^БНФ мігрень,^{БНФ,ВООЗ} есенціальний тремор: початкова доза становить 40 мг 2–3 р/добу ^{БНФ,ВООЗ}, при необхідності дозу поступово підвищують на ту ж величину залежно від р-ції хворого на лікування, адекватна р-ція на лікування мігрені та есенціального тремору спостерігається у діапазоні доз 80–160 мг/ добу ^{БНФ,ВООЗ}, стенокардії — 120–240 мг/добу ^БНФ; тахікардії^.: зазвичай дози становлять 10–40 мг 3–4 р/добу ^БНФ;профтерапія після перенесеного ІМ: розпочинають на 5–21 день після ІМ ^БНФ, доза становить 20–40 мг 3–4 р/добу ^БНФ; феохромоцитома: 30–60 мг/добу у 2–3 прийоми протягом 3 днів перед операцією; у неоперабельних випадках — 30 мг/добу.^БНФ

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: артеріальна гіпотензія, синусова брадикардія, AV-блокада, розвиток/прогресування СН, порушення периферичного кровообігу,ортостатична гіпотензія, тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, агранулоцитоз, астенія, запаморочення, головний біль, безсоння або сонливість, нічні кошмари, зниження швидкості психічних і рухових реакцій, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна амнезія, парестезії,судоми, психози, зміни настрою, порушення гостроти зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість та болючість очей, кератокон’юнктивіт, нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, діарея або запор, тромбоз мезентеріальної артерії, ішемічний коліт, порушення функції печінки (у тому числі холестаз), фарингіт, кашель, задишка, респіраторний дистрес-с-м, бронхо- та ларингоспазм, гіпоглікемія, шкірні реакції, свербіж, гарячка, алопеція, загострення псоріазу, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, хвороба Пейроні.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, AV-блокада II і III ступеня, СА-блокада, СССВ, синусова брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, неконтрольована СН, БА або бронхоспазм в анамнезі, тяжкі порушення периферичного кровообігу, метаболічний ацидоз (у тому числі діабетичний ацидоз), після тривалого голодування, нелікована феохромоцитома,ЦД, хр.захворювання печінки.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,16 г.

Торговельна назва:

2.1.3. Комбіновані α- и β-адреноблокатори

• Карведилол (Carvedilol) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: C07AG02 — сполучені блокатори α- і β- адренорецепторів.

Основна фармакотерапевтична дія: неселективний β-блокатор з антиоксидантними властивостями; його незначний вазодилатуючий ефект проявляється через селективну блокаду α₁-рецепторів; завдяки вазодилатації знижує периферичний судинний опір; пригнічує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи за допомогою блокади β-адренорецепторів; не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючу властивість; виявлені антиоксидантні властивості карведилолу та його метаболітів; у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка або застійною СН, позитивно впливає на гемодинаміку, а також на фракцію викиду лівого шлуночка та його розміри.

Показання для застосування ЛЗ: есенціальна АГ^{БНФ, ПМД}, хр. стабільна СН помірного та тяжкого ступеня, як додаткова терапія^БНФ, хр. стабільна стенокардія ^{БНФ, ПМД}.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при АГ (самостійно або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, особливо тіазидовими діуретиками) рекомендується прийом однієї дози 1 р/добу, разова рекомендована доза 25 мг, МДД — 50 мг; для дорослих початкова рекомендована доза становить 12,5 мг 1 р/добу, потім — по 25 мг 1 р/добу, при необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні; для літніх пацієнтів початкова рекомендована доза при АГ становить 12,5 мг 1 р/добу ^БНФ,що також може бути достатнім і для тривалого лікування, при необхідності дозу можна збільшувати поступово з інтервалами у 2 тижні; хр. стабільна стенокардія початкова доза для дорослих — 12,5 мг 2 р/добу в перші два дні, після цього по 25 мг 2 р/добу ^БНФ, якщо необхідно, дозу можна збільшувати поступово з інтервалами збільшення в 2 тижні або ще рідше до рекомендованої максимальної дози 100 мг/добу, розділеної на два прийоми; для літніх пацієнтів початкова доза становить 12,5 мг 2 р/добу в перші два дні, після чого лікування триває дозами 25 мг 2 р/добу, що є рекомендованою МДД; при СН — початкова доза становить 3,125 мг 2 р/добу протягом двох тижнів, при добрій переносимості дозу збільшують із інтервалами не менш двох тижнів, до 6,25 мг 2 р/добу, потім до 12,5 мг 2 р/добу, потім до 25 мг 2 р/добу; дозу варто збільшувати до максимальної, переносимої хворим (у пацієнтів з масою тіла менш 85 кг максимальна рекомендована доза становить 25 мг 2 р/добу, при масі тіла понад 85 кг 50 мг 2 р/добу ^БНФ; підвищення дози до 50 мг 2 р/добу повинно проводитися обережно; якщо карведілол був відмінений, лікування повинне знову починатися з дози 3,125 мг 2 р/добу з поступовим підвищенням як рекомендовано вище.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: периферичні набряки, брадикардія, повна AV-блокада, загострення СН; порушення функції нирок та сечовипускання; ортостатична гіпотензія, недостатність периферичного кровообігу, нудота, пронос, біль у животі, запор, блювання, сухість у роті; закладання носа, генітальний набряк, біль у суглобах; набряки, стомлюваність,синкопе, тромбоцитопенія, лейкопенія, гіперхолестеринемія, гіперглікемія у пацієнтів хворих на ЦД, гіповолемія, затримка рідини, порушення сну, депресія, запаморочення, зниження сльозовиділення, імпотенція, подразнення слизової оболонки,зорові порушення,подразнення очей,

Протипоказання до застосування ЛЗ: декомпенсована СН (ІV класу за NYHA); виражені порушення ф-ції печінки; БА або бронхоспазм в анамнезі; обструктивні захворювання легень; AV-блокада ІІ й ІІІ ст.; важка брадикардія (< 50 уд/хв); СССВ, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 85 мм рт ст), гіперчутливість до препарату; метаболічний ацидоз; вагітність та годування груддю; дитячий вік; непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція, непереносимість фруктози, або цукрозо-ізомальтозна недостатність;феохромоцитома.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 37,5 мг.

Торговельна назва:

2.2. Селективні інгібітори I f каналів

• Івабрадин (Ivabradin) ^[П]

Фармакотерапевтична група: С01ЕB17 -кардіологічні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, антиішемічна дія; діє шляхом селективного та специфічного інгібування f-каналів синусового вузла серця, контролює спонтанну діастолічну деполяризацію синусового вузла та зменшує ЧСС; діє тільки на рівні синусового вузла та не впливає на внутрішньопередсердну, AV- та внутрішньошлункову провідність, скоротність міокарда та реполяризацію шлуночків; не змінює показник QT-корегований; може взаємодіяти з h-каналами сітківки, що може призвести до тимчасового порушення світлосприняття; раптова зміна освітлення, часткове інгібування h-каналів обумовлюють можливість розвитку фотопсій; основною фармакодинамічною особливістю є ексклюзивне зменшення ЧСС.

Показання для застосування ЛЗ: ІХС: Симптоматичне лікування хр. стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом ^БНФ, дорослим пацієнтам з протипоказаннями чи обмеженнями до застосування бета-адреноблокаторів; в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози бета-адреноблокаторів; лікування хр. СН^БНФ: зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу погіршення СН) у дорослих пацієнтів із симптомною хр. СН, синусовим ритмом та ЧСС ≥ 70 уд/хв.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування ІХС: дорослим рекомендовано — 2 р/добу: вранці та ввечері під час прийому їжі; початкова доза — 5 мг 2 р/добу; після трьох-чотирьох тижнів лікування, за необхідності подальшого зменшення ЧСС, дозу івабрадину можна збільшити до 7,5 мг 2 р/добу і перейти на прийом 7,5 мг 2 р/добу ^БНФ; якщо під час лікування ЧСС стає менше 50 уд/хв чи пацієнт відчуває симптоми, які є наслідком брадикардії (запаморочення, слабкість, гіпотензія), необхідно зменшити дозу методом титрування, включаючи можливість застосування івабрадину у дозі 2,5 мг 2 р/добу; у разі утримання ЧСС нижче 50 уд/хв необхідно припинити застосування івабрадину; лікування хр.СН: рекомендована початкова доза івабрадину — 5 мг 2р/день, після 2-тижневого курсу лікування дозу івабрадину можна підвищити до 7,5 мг 2р/день ^БНФу випадку, коли під час лікування ЧСС лишається на рівні > 60 уд/хв у спокої, або дозу необхідно зменшити до 2,5 мг 2р/день (¹/₂ табл. 5 мг 2р/день), якщо ЧСС лишається на рівні < 50 уд/хв у спокої, або пацієнт відчуває симптоми, обумовлені брадикардією (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), у разі гарної переносимості ЧСС 50–60 уд/хв дозу 5 мг івабрадину 2р/день залишають незміненою, у випадку, коли під час лікування ЧСС залишається на рівні < 50 уд/хв у спокої або пацієнт відчуває симптоми, обумовлені брадикардією, пацієнтам, які застосовують івабрадин у дозі 7,5 мг або 5 мг 2р/день, необхідно поступово зменшити дозу до наступної меншої, якщо ЧСС постійно > 60 уд/хв у спокої, пацієнтам, які застосовують івабрадин у дозі 2,5 мг або 5 мг 2р/день, необхідно поступово підвищити дозу до наступної більшої, якщо під час лікування ЧСС лишається < 50 уд/хв або якщо симптоми брадикардії тривають, застосування препарату необхідно припинити^БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, АV- блокада І ступеня (на ЕКГ — подовження інтервалу PQ), шлуночкова екстрасистолія, підсилене серцебиття та надшлуночкова екстрасистолія, артеріальна гіпотензія (вірогідно пов’язана з брадикардією), нудота, диспное, закреп або діарея, головний біль (у перші місяці застосування), запаморочення (вірогідно пов’язане з брадикардією), непритомність (вірогідно пов’язана з брадикардією), вертиго, підвищення креатиніну плазми, еозинофілії, підвищення рівня сечової кислоти, судоми, м’язові спазми, ангіоневротичний набряк, висипання, еритема, свербіж, кропив’янка, астенія (вірогідно пов’язана з брадикардією), втома (вірогідно пов’язане з брадикардією), нездужання (вірогідно пов’язане з брадикардією).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату; брадикардія (ЧСС у спокої < 60 уд/хв); кардіогенний шок; г. ІМ., тяжка ПН; СССВ, СА-блокада, наявність у пацієнта штучного водія ритму, AV-блокада III ступеня; комбінація з інгібіторами CYP3A4 сильної та помірної дії: протигрибкові препарати похідні азолу (кетоконазол та інші), макролідні а/б (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), противірусні препарати (нелфінавір, ратонавір) та нефазодон; нестабільна стенокардія, тяжка артеріальна гіпотензія (АТ < 90/50 мм. рт.ст.).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

2.3. Антагоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів)

2.3.1. Дигідропіридин

• Амлодипін (Amlodipine) ^{[П] [ПМД]} *

Фармакотерапевтична група: С08СА01 — селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, антиангінальна дія; антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин; механізм гіпотензивної дії зумовлений безпосереднім впливом на гладенькі м’язи судин; антиангінальний ефект реалізується у два способи: розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферійний опір (постнавантаження); оскільки ЧСС практично не змінюється, зниження навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні; також сприяє розширенню коронарних артеріол, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда; дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія) і запобігає розвитку коронарної вазоконстрикції; у хворих на АГ разова доза забезпечує клінічно значуще зниження АТ протягом 24 год у положенні як лежачи, так і стоячи; завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє г. гіпотензії; у хворих на стенокардію сприяє підвищенню фізичної працездатності, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у вживанні таблеток нітрогліцерину.

Показання для застосування ЛЗ: АГ^ПМД, хр. стабільна стенокардія, ^{ВООЗ, БНФ, ПМД;} вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала)

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при АГ та стенокардії звичайна початкова доза — 5 мг 1 р/добу; залежно від індивідуальної реакції хворого, дозу можна збільшити до МДД, яка дорівнює 10 мг ^{БНФ, ВООЗ}; діти віком від 6 років з АГ:рекомендована початкова доза для цієї категорії пацієнтів становить 2,5 мг на 1 р/добу, якщо необхідний рівень АТ не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, набряки, втома, сонливість, нудота, біль у шлунку, приливи, серцебиття та запаморочення; алопеція, запори, артралгія, астенія, біль у спині, диспепсія, задишка, гіперплазія ясен, гінекомастія, гіперглікемія, імпотенція, збільшення частоти сечовипускання, лейкопенія, нездужання, зміна настрою, сухість у роті, судоми м’язів, міалгія, периферична нейропатія, панкреатит, пітливість, непритомність, тромбоцитопенія, васкуліт; АР (свербіж, висип, набряк та мультиформна еритема); гепатит, жовтяниця та підвищення рівнів печінкових ферментів; ІМ, аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), біль за грудниною.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дигідропіридинів; артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня; шок (включаючи кардіогенний шок); обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня); нестабільна стенокардія; застосування протягом 8 днів після ІМ.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 5 мг.

Торговельна назва:

• Лацидипін (Lacidipine) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С08СА09 — блокатор кальцієвих каналів. Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, антиангінальна дія; специфічний антагоніст кальцію, який має виражену селективність дії відносно кальцієвих каналів, що знаходяться у гладкій мускулатурі стінки судин; механізм дії складається з дилатації периферичних артеріол, зменшення периферичного судинного опору та зниження АТ.

Показання для застосування ЛЗ: лікування АГ ^{БНФ, ПМД} як засіб монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами (наприклад бета-адреноблокаторами, діуретиками або інгібіторами АПФ).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: початкова доза для дорослих — 2 мг 1 р/добу, яка приймається кожного дня, в один і той самий час, бажано вранці; через 3–4 тижні дозу збільшують до 4 мг 1 р/добу^, при необхідності — до 6 мг ^БНФ після закінчення часу, необхідного для досягнення повного фармакологічного ефекту; термін лікування визначається індивідуально залежно від тяжкості та перебігу захворювання.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, посилене серцебиття, загострення явищ стенокардії, приплив крові до обличчя, гіперемія шкіри, відчуття жару, функціональний розлад шлунка, нудота, гіперплазія слизової оболонки ясен, висип на шкірі (включаючи еритему та свербіж), поліурія; загальне — астенія, набряк, зворотнє збільшення рівня ЛФ, депресія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; тяжкий аортальний стеноз.

Торговельна назва:

• Лерканідипін (Lercanidipine) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С08СА13 — селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, антиангінальна дія; антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, який блокує трансмембранний потік кальцію в серцевому м’язі та гладеньких м’язах судин; механізм його антигіпертензивної дії зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладенькі м’язи судин, за рахунок чого зменшується їх периферичний опір; незважаючи на його короткий T1/2, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок його високого коефіцієнта мембранного розподілу; завдяки високій судинній селективності препарату його інотропна дія не має клінічного значення, а також рідко спостерігається г. гіпотензія з рефлекторною тахікардією завдяки поступовому розвитку вазодилатації.

Показання для застосування ЛЗ: лікування АГ^ПМД легкого або помірного ступеня тяжкості ^БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: рекомендована доза для дорослих становить 10 мг 1 р/добу, не менше, ніж за 15 хв до їди, доза може бути підвищена до 20 мг, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта; максимальна антигіпертензивна дія розвивається протягом 2 тижнів лікування ^БНФ. Дозування встановлюється поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія може проявитися через 2 тижні після початку лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: приплив крові до обличчя, периферичні набряки, підсилене серцебиття, тахікардія, головний біль, запаморочення, астенія, втомлюваність, диспепсія, нудота, блювання, біль у епігастрії, діарея, поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія, гіпотензія, гіперплазія ясен, оборотні збільшення у сироватці кількості трансаміназ печінки, збільшення частоти сечовипускання, поява у хворих нападів стенокардії, збільшення частота і тривалість нападів стенокардії, розвиток ІМ.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дигідропіридинів або до будь-якого компонента препарату; вагітність та період годування груддю; жінки дітородного віку, якщо вони не застосовують ефективну контрацепцію; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (виражений мітральний і аортальний стеноз та виражена обструкція при гіпертрофічній кардіоміопатії); нелакована застійна СН, нестабільна стенокардія; стан після ІМ протягом 1 місяця; тяжка дисфункція печінки та нирок (кліренс креатиніну < 10 мл/хв); дитячий вік; одночасне застосування з інгібіторами CYP3А4, циклоспорину, грейпфрутовим соком.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Ніфедипін (Nifedipine) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С08СА05 — селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини; похідні дигідропіридину.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, гіпотензивна дія; гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію у клітини гладенької мускулатури артеріальних судин; знижує тонус гладеньких м’язів коронарних артерій, що призводить до збільшення коронарного кровотоку та запобігає ангіоспазму; при довготривалому застосуванні запобігає розвитку атеросклеротичних бляшок у стінці судин; зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зменшення після навантаження; знижує тонус гладенької мускулатури артеріол, тим самим зменшує підвищений опір периферичних судин, що призводить до зниження АТ; збільшує виведення натрію та води з організму; антигіпертензивна дія ніфедипіну особливо виражена у пацієнтів, які страждають на АГ; на початку лікування ніфедипіном можливе тимчасове рефлекторне підвищення ЧСС та величини серцевого викиду.

Показання для застосування ЛЗ: вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія), гіпертонічні кризи, лікування АГ ^БНФ, лікування ІХС, хр. стабільної стенокардії ^БНФ (стенокардії напруження)^ПМД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для купірування гіпертензивного кризу препарат вводять в/в крапельно по 50 мл (5 мг ніфедипіну) протягом 4–8 год, тобто зі швидкістю 6,3 — 12,5 мл інфузійного р-ну/год; МДД 150 — 300 мл (15–30 мг); інфузійна терапія може проводитись не більше 3 днів, потім рекомендується призначати таблетовані форми; має високу чутливість до впливу світла — при підготовці змішаної інфузії необхідно забезпечити захист р-ну від впливу світла; для лікування ІХС та хр. стабільної стенокардії (стенокардії напруження) рекомендується приймати по 1 табл. препарату 2 р/добу (20х2 мг/добу); якщо необхідні вищі дози препарату, їх підвищувати поступово до МДД — 60 мг/добу ^БНФ; для лікування АГ рекомендується приймати по 1 табл. 2 р/добу (20х2 мг/добу); внаслідок його вираженого антиішемічного та антигіпертензивного ефекту препарат відміняти поступово; залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції пацієнта, дозу ніфедипіну можно поступово збільшити до 60 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: алергічний набряк/ангіонабряк, свербіж, кропив’янка, висипання, анафілактична/анафілактоїдна реакція, реакції стривоженості, розлади сну, головний біль, вертиго, мігрень, запаморочення, тремор, пар-/дизестезія, тахікардія, посилене серцебиття, вазодилатація, гіпотензія, втрата свідомості, носова кровотеча, закладення носу, диспное, біль у животі, нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, гіперплазія ясен, дисфагія, кишкова непрохідність, виразка кишечника, блювання, транзиторне підвищення активності ферментів печінки, еритема, м’язові судоми, набряки суглобів, поліурія, дизурія, еректильна дисфункція, відчуття нездужання, неспецифічний біль, лихоманка.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок, нестабільна стенокардія, г.ІМ протягом перших 4-х тижнів; застосування під чіс вагітності до 20-го тижня г. коронарні с-ми, аортальний стеноз; період лактації; не рекомендується призначати пацієнтам, у яких біль має ішемічний характер, можливо, пов’язаний з попередньою терапією ніфедипіном;порфірія; застосування у комбінації з рифампіцином (через неможливість досягти ефективних рівнів ніфедипіну у плазмі внаслідок індукції ферментів).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг.

Торговельна назва:

• Фелодипін (Felodipine) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: С08СА02 — селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, гіпотензивна дія; механізм дії пов’язують з блокадою трансмембранного надходження іонів кальцію через селективні потенціалзалежні «повільні» L- канали у клітини гладкої мускулатури артеріальних судин і міокарда; має виражену селективність відносно гладкої мускулатури судин у порівнянні з міокардом, тому основним гемодинамічним ефектом препарату вважають системну периферичну вазодилатацію, що приводить до зниження системного периферичного судинного опору і зумовлює його антигіпертензивний ефект; знижує систолічний та діастолічний АТ, ефект фелодипіну є дозозалежним; має незначну діуретичну дію.

Показання для застосування ЛЗ: лікування есенціальної гіпертензії^ПМД, профілактичне лікування хр. стабільної стенокардії ^{БНФ, ПМД}

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при АГ звичайна доза становить 5 мг 1 р/добу, за необхідності доза може бути збільшена до МДД — 10 мг в один прийом чи додати інший антигіпертензивний препарат; для деяких пацієнтів початкова доза може бути зменшена до 2,5 мг 1 р/ добу (для хворих літнього віку)^; при стенокардії режим дозування завжди визначається індивідуально, терапія починається з дози 5 мг 1 р/день, у разі необхідності цю дозу можна збільшити до 10 мг 1 р/день, МДД становить 20 мг. ^БНФ

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття жару, головний біль, дзвін у вухах; периферичні набряки (ступінь вираженості набряку залежала від дози фелодипіну); напади стенокардії; запаморочення, слабкість, гіпотензія, в тому числі ортостатична, непритомність, посилене серцебиття, тахікардія, диспное, втомлюваність, парестезії, тремор, міалгії, артралгії, шлунково-кишкові розлади (у тому числі нудота, блювання, діарея, запори, біль у животі, метеоризм), збільшення маси тіла, пітливість, полакіурія, шкірні АР (свербіж, кропив’янка, екзантема, фоточутливість), гіперплазія ясен, гінгівіт; лейкоцитокластичний васкуліт, порушення функцій печінки (підвищення рівнів трансаміназ), ексфоліативний дерматит, пропасниця, порушення ерекції, гінекомастія, ІМ, аритмії, менорагія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: АР на фелодипін та інші дигідропіримідини (теоретичний ризик перехресної реактивності) або на інші складові препарату, нестабільна стенокардія, клінічно значущий аортальний стеноз, декомпенсована СН, під час або протягом 1 міс. після ІМ, кардіогенний шок, вагітність або період годування груддю, дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 5 мг.

Торговельна назва:

Комбіновані препарати

• Атенолол + хлорталідон + ніфедипін (Atenolol + chlortalidone + nifedipine) ^[ПМД] **

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Амлодипін + Атенолол (Amlodipine + Atenolol) ^{[П] [ПМД]}

• Амлодипін + Аторвастатин (Amlodipine + Atorvastatin) ^{[П] [ПМД]}

Визначена добова доза (DDD): перорально- не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Амлодипін + Валсартан (Amlodipine + Valsartan) ^{[П] [ПМД]}

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Амлодипін + гідрохлортіазид (Amlodipine + hydrochlorothiazide) ^[ПМД]

• Амлодипін + Лізиноприл (Amlodipine + Lisinopril) ^[ПМД]

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Амлодипін + Периндоприл (Amlodipine + Perindopril) ^{[П] [ПМД]}

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Еналаприл + Нітрендипін (Enalapril + Nitrendipine) ^{[П] [ПМД]} **

2.3.2. Бензодіазепіни

• Дилтіазем (Diltiazem) ^{[П] [ПМД]}

Фармакотерапевтична група: C08DB01 — селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце. Похідні бензотіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: антиангінальна, гіпотензивна, антиаритмічна дія; зменшує надходження іонів кальцію через повільні кальцієві канали мембрани в кардіоміоцити і гладком’язові клітини; механізм дії при стенокардії обумовлений розширенням коронарних судин і зниженням постнавантаження на міокард; ефективний при лікуванні стабільної стенокардії, що при об’єктивній оцінці виражається в збільшенні тривалості періоду, протягом якого не виникано депресії сегмента ST при виконанні фізичних навантажень, а при суб’єктивній оцінці — у зниженні частоти нападів стенокардії і необхідності прийому нітрогліцерину; ефективність дії дилтіазему при лікуванні нестабільної стенокардії приблизно еквівалентна дії ніфедипіну або верапамілу, а частота розвитку побічних ефектів сутєво нижча, ніж при застосуванні вказаних препаратів; має гіпотензивну дію, знижуючи систолічний та діастолічний АТ, не впливає при цьому на нормальний рівень АТ; не викликає розвитку рефлекторної тахікардії; незважаючи на слабку негативну інотропну дію препарату, при його застосуванні не зменшується ударний об’єм серця і фракція викиду лівого шлуночка; при тривалому систематичному застосуванні дилтіазем може спричиняти регресію гіпертрофії лівого шлуночка; препарат можна використовувати для монотерапії або з іншими гіпотензивними засобами у складі комбінованої терапії, особливо з діуретиками і інгібіторами АПФ, в тих випадках, коли застосування блокаторів β-адренорецепторів протипоказано (лікування хворих з БА, ЦД або периферичними ангіопатіями); не чинить негативної дії на ліпідний спектр плазми крові; пригнічує кальцієвий рух в клітинах синусного та AV-вузлів, завдяки терапевтичній дії при суправентрикулярних аритміях.

Показання для застосування ЛЗ: стенокардія^ПМД, АГ ^{БНФ, ПМД}; стенокардія Принцметала, для зниження шлуночкового ритму при фібриляції передсердь.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при лікуванні стенокардії та АГ призначають 180 — 360 мг/добу у 2 — 3 прийоми ^БНФ; середня добова доза для дорослих — 180–240 мг, також застосовуються дози до 480 мг на добу; зазвичай початкова доза становить 60 мг 3–4 р/ добу, доза може бути збільшена відповідно до терапевтичного ефекту до 120 мг 3 р/ добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, іритація, запаморочення, набряк гомілок, нудота; AV-блокада І -ІІІ ступеня, брадикардія, пригнічення синусового вузла, погіршення перебігу стенокардії; відчуття сухості у роті або горлі, порушення зорового та смакового відчуттів, запори, гіперплазія ясен, підвищення печінкових трансаміназ; в окремих випадках — тромбоцитопенія, лейкопенія, а також розвиток с-му, подібного до с-му Стівенса-Джонсона; застійна СН, аритмія, екстрасистола, приливи крові до обличчя, периферичні набряки, синкопе, анорексія, диспепсія, блювання, збільшення маси тіла; ангіоневротичний набряк, токсичний епідермальний некроз, ексфоліативний дерматит, червоний вовчак, петехія, фоточутливість, кропив’янка, АР шкіри, включаючи мультиформну еритему, васкуліт, лімфаденопатія, еозинофілія; гранулематозний гепатит, підвищення рівня ЛФ, ЛДГ, гіперглікемія, подовження часу кровотечі; сплутаність свідомості, амнезія, депресія, галюцинації, безсоння, нервозність, порушення ходи, парестезія, сонливість, тремор, астенія, амбліопія, подразнення очей, шум у вухах; біль у кістках і суглобах, міалгія; задишка, носова кровотеча, застій у носі; ніктурія, поліурія, підвищення рівня КФК; гінекомастія, сексуальні розлади.

Протипоказання до застосування ЛЗ: AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня (окрім випадків наявності функціонуючого пейсмейкера), виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); с-м WPW, СССВ; декомпенсована СН, недавній ІМ з ускладненим перебігом, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. ст.); гіперчутливість до похідних бензотіазепіну; вагітність, лактація; кардіогенний шок (внаслідок інтоксикації препаратами дигіталісу), шлуночкова екстрасистолія; г.СН, хр.СН II-III стадії; тріпотіння або фібриляція передсердь при синдромі Лауна-Ганонга-Левіна (крім хворих з імплантованими кардіостимуляторами).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,24 г.

Торговельна назва:

2.3.3. Фенілалкіламіни

• Верапаміл (Verapamil) ^{[П] [ПМД]} *

Фармакотерапевтична група: С08DА01 — Селективні антагоністи кальцію з переважаючою дією на серце, похідне фенілалкіламіну.

Основна фармакотерапевтична дія: антигіпертензивна, антиангінальна, антиішемічна, антиаритмічна дія; селективний блокатор кальцієвих каналів; механізм фармакологічної дії препарату полягає в блокаді Са2+-каналів і пригніченні трансмембранного переміщення іонів Са2+ переважно в клітинах гладких м’язів судин і міокарда; при ішемії міокарда усуває диспропорцію між потребою і постачанням серця киснем, знижує скоротність міокарда, чинить вазодилатуючу дію; зменшення тонусу периферичних артерій сприяє зниженню загального периферичного опору судин і АТ; пригнічує СА- і АV-провідність, виявляє антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії,затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується,нормальний рівень ЧСС не змінюється або незначно знижується.

Показання для застосування ЛЗ: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь (за винятком синдрому Вольфа — Паркінсона — Уайта (WPW)^БНФ; нестабільна стенокардія у пацієнтів, яким протипоказані нітрати та/або β-адреноблокатори, включаючи вазоспастичну стенокардію, варіантну стенокардію, стенокардію Принцметала^{БНФ, ВООЗ}; АГ^ПМД; у педіатричній практиці — при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: Дорослі та підлітки з вагою понад 50 кг: початкова доза становить 5 мг; за необхідності через 5–10 хв вводять ще 5 мг^БНФ. Середня добова доза при в/венному введенні не повинна перевищувати 100 мг верапамілу гідрохлориду. Діти: при тахікардії, пов’язаній з СН, перед в/венним введенням необхідно провести дигіталізацію.0 — 1 рік-тільки за життєвими показаннями, якщо немає альтернативного лікування.Новонароджені-0,75 — 1 мг верапамілу гідрохлориду; грудні діти-0,75 — 2 мг верапамілу гідрохлориду,1 — 5 років-2 — 3 мг верапамілу гідрохлориду,6 — 14 років — 2 — 5 мг верапамілу гідрохлориду. ІХС:рекомендована доза — у межах 240–480 мг/добу^БНФ, розділена на 2 прийоми. АГ:рекомендована доза — у межах 240–480 мг/добу, розділена на 2 прийоми^БНФ.Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, тріпотіння/мерехтіння передсердь:рекомендована доза — у межах 240–480 мг/добу, розділена на 2 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, головний біль;парестезія, тремор; екстрапірамідальні розлади,дзвін у вухах; вертиго,відчуття серцебиття, АV-блокада І, II або III ст.,зупинка синусового вузла, синусова брадикардія,нудота, запори;блювання,дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, гіперплазія ясен(гінгівіт та кровотеча),ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, макулопапульозний висип, алопеція, кропив’янка, свербіж, еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея, міалгія, артралгія, м’язова слабкість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, кардіогенний шок,г. фаза ІМ з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, СН),тяжкі порушення провідності (СА- або АV- блокада II і III ст.),с-м слабкості синусового вузла,застійна СН,тріпотіння/мерехтіння передсердь із супутнім с-мом Вольфа — Паркінсона -Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,24 г., парентерально — 0,24 г.

Торговельна назва:

2.3.4. Дифенілалкіламіни

• Цинаризин (Cinnarizine) ^[П] (див. п. 6.7.3.2. розділу «НЕВРОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)

2.4. Інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента (АПФ)

• Еналаприл (Enalapril) ^{[П] [ПМД]} *

Фармакотерапевтична група: С09АА02 — інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, монокомпонентні.

Основна фармакотерапевтична дія: гіпотензивна, кардіо- та ренопротективна дія; еналаприлу малеат в організмі гідролізується з утворенням активного метаболіту — еналаприлату, що пригнічує АПФ, порушуючи каталітичну трансформацію ангіотензину I в ангіотензин II; антигіпертензивний ефект пов’язаний з периферичною вазодилатацією, зниженням концентрації в крові ангіотензину II та альдостерону, пригніченням пресорної та активацією депресорних систем організму, підвищенням секреції судинного ендотеліального фактора; препарат покращує метаболізм у міокарді, перешкоджає ремоделюванню серця у хворих з АГ, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка; при СН знижує загальний периферичний опір судин, що супроводжується збільшенням серцевого викиду без зміни ЧСС, зниженням тиску в легеневих капілярах і розвантаженням малого кола кровообігу; тривале (протягом 6 місяців) лікування СН препаратом підвищує толерантність до фізичних навантажень, сприяє зменшенню розмірів дилатованого серця; еналаприл чинить ренопротективну дію, покращує функцію нирок, перешкоджає прогресуванню діабетичної нефропатії; збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е; має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію; не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматична АГ ^{БНФ, ВООЗ, ПМД};клінічно виражена СН^{БНФ, ВООЗ}; профілактика клінічно вираженої СН у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка^БНФ; ^ВООЗ;

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально еналаприл приймають внутрішньо 1–2 р/добу, незалежно від прийому їжі; при АГ початкова доза становить 5–10 мг 1 р/добу^{БНФ, ВООЗ}, при недостатньому ефекті дозу підвищують до 10–20 мг/добу за 1–2 прийоми; МДД не повинна перевищувати 40 мг за 1–2 прийоми ^БНФ;^ВООЗ; при СН/безсимптомній дисфункції лівого шлуночка початкова доза становить 2,5 мг^{БНФ, ВООЗ}, потім дозу поступово підвищують до середньої підтримуючої дози 20 мг/добу в 1 або 2 прийоми^{БНФ, ВООЗ} (ефект терапії оцінюють через 4 тижні від початку прийому препарату) ^БНФ; ^ВООЗ; пацієнтам з порушеннями функції нирок збільшити інтервал між прийомами препарату або зменшити дозу^{БНФ, ВООЗ},для пацієнтів із СН/ безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка:тиждень 1:з 1 по 3 день: 2,5 мг/добу за 1 прийом;тиждень 2:10 мг/добу за 1 або 2 прийоми,з 4 по 7 день: 5 мг/добу за 2 прийоми;тиждень 3 та 4: 20 мг/добу за 1 або 2 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), непритомність, посилене серцебиття, при гіпотензії запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, астенія, порушення сну, депресія, сплутаність свідомості, ринорея, фарингіт, дисфонія, кашель, задишка, бронхоспазм, зміна смакових відчуттів, нудота, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, АР — шкірні реакції, ангіоневротичний набряк; підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці, підвищення рівня білірубіну в сироватці, гіперкаліємія та гіпонатріємія, зниження рівня гемоглобіну і гематокриту; ІМ або інсульт можуть бути вторинними при значній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику; болі в грудях, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно, синдром порушення секреції антидіуретичного гормона; кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит; пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння; імпотенція, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до будь-якої складової препарату, пацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов’язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтам зі спадковим чи ідіопатичним ангіоневротичним набряком; вагітність.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.