Законопроект стосовно удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», ст. 12 Закону України «Про статус народного депутата України» в порядку законодавчої ініціативи вноситься на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників)». Доповідати проект Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Яриніч Костянтин Володимирович.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників)»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

15 січня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» №116-VIII.

Законодавчим актом збільшено до 27 років вік громадян України, які підлягатимуть призову на строкову військову службу та термін проходження строкової служби.

Відповідно до абзацу другого частини тринадцятої ст. 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, – на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості.

В той же час, медичним працівникам, які працюють за фахом у міській місцевості відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності Законом не передбачена.

15 січня 2015 року Верховна Рада України також прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 113-VIII.

Відповідно до затвердженого Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію» передбачено протягом 2015 року провести часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У зв’язку із зазначеним, медичним працівникам надходять повістки з військових комісаріатів щодо призову на військову службу під час часткової мобілізації.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

В той же час, стаття 49 Основного Закону гарантує кожному право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

У складній соціально-економічній ситуації, обмеженому бюджетному фінансуванні, забезпечення даних умов можливе, в першу чергу, за рахунок належної організації кадрової системи охорони здоров’я, в якій роль медичного працівника є визначальною. Адже, саме від наявності кадрів, їхньої фаховості та професіоналізму залежить якість та своєчасність надання медичної допомоги.

Проте, ситуація з кадровим забезпеченням медичних закладів з року в рік погіршується і є одною з основних проблем системи охорони здоров’я.

Так, за даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров’я України станом на 01.01.2014 року в Україні налічувалось 22,5 тис. вакантних посад лікарів. Загалом, забезпеченість лікарями в Україні становить 41,5 на 10 тис. населення. Із них – 27,5 лікарів (на 10 тис. населення), які безпосередньо надають медичну допомогу, решта – організатори охорони здоров’я, методисти, санітарні лікарі, вчені, освітяни тощо.

Відсоток укомплектованості закладів охорони здоров’я України лікарями становить 81,7%, з яких працюючих пенсіонерів – 24,6 %. Біля 15 % лікарів – особи перед пенсійного віку. Фактично спостерігається тенденція до старіння працівників галузі охорони здоров’я.

За даними МОЗ України, відсоток укомплектованості лікарями обласних лікарень становить 83,2%, міських – 78,6%, центральних районних лікарень – 77,1%, дільничних – 77,1%, селищних лікарських амбулаторій – 70,5%.

Необхідно відмітити і проблему територіально асиметричного розподілу лікарів й середнього медичного персоналу за регіонами країни, що зумовлений відмінностями в соціально-економу потенціалі регіонів та пріоритетах розвитку галузей національної економіки.

Так, станом на 01.01.2014 року найнижчий рівень укомплектованості штатних лікарських посад фізичними особами-лікарями зафіксований в Кіровоградській (69,32 %), Миколаївській (71,47 %) та Київській (72,28 %) областях. В той час, як в Чернівецькій області даний показник становив 107,65 %, Львівській – 104,88 %, Івано-Франківській – 103,35 %, що свідчить про слабкість державного впливу на регіональні процеси кадрового забезпечення закладів охорони здоров’я.

Стала тенденція до скорочення спостерігається і щодо середнього медичного персоналу. За даними МОЗ України станом на 01.01.2014 року не укомплектовано понад 22 тис штатних посад середнього медичного персоналу. Найнижчий рівень укомплектованості в м. Києві – 76,9 %.

На сьогодні проблема кадрового дефіциту залишається однією з основних проблем галузі охорони здоров’я, що, в свою чергу, не дозволяє забезпечити рівний доступ всіх членів суспільства до медичних послуг високої якості.

Нерегульований призов на військову службу під час часткової мобілізації лікарів може призвести до обмеження конституційного права громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу, ефективне і доступне медичне обслуговування. При недостатньому рівні укомплектованості медичних закладів лікарями подальше зменшення їх кількості призведе до збільшення навантаження на інших працівників системи охорони здоров’я, що матиме негативний вплив на якість надання медичних послуг та загалом роботу медичних закладів.

Збільшення призовного віку громадян, в тому числі медичних працівників, які працюють за фахом у міській місцевості, для строкової військової служби та строків її проходження може мати наслідком ще більше погіршення ситуації з забезпеченням медичних закладів.

Відтак, актуальним й важливим є пошук усіх можливих резервів і джерел притоку лікарів та вжиття заходів для закріплення тих фахівців та кадрів середніх й молодших медичних спеціалістів, які уже працюють в медичних установах.

2. Мета і завдання проект Закону

Метою прийняття проекту Закону є захист конституційного права громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу, ефективне і доступне медичне обслуговування шляхом удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників, що зумовлено низьким рівнем укомплектованості закладів охорони здоров’я України.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», надавши право на відстрочку від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, – на весь період їх роботи за фахом у міській місцевості.

Проектом Закону пропонується внести зміни також до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у відповідності з якими законодавчо обмежити призов на військову службу під час мобілізації лікарів, за умови повного навантаження на займаній посаді за фахом в закладах, установах та організаціях охорони здоров’я, в яких укомплектованість штатних лікарських посад фізичними особами-лікарями є нижчою ніж середній показник укомплектованості медичних закладів системи охорони здоров’я України, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. При цьому, законопроектом передбачено, що такі лікарі можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У даній сфері правового регулювання діють Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII, Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 113-VIII.

Прийняття проекту Закону України не потребує внесення змін до інших законодавчих актів, крім зазначених в цьому законопроекті.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація законопроекту не передбачає збільшення видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття законопроекту дозволить захистити конституційні права громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу, ефективне і доступне медичне обслуговування шляхом удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників.

Проект

від 16.02.2015 р. № 2145

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006, № 38, ст. 324 з наступними змінами):

абзац другий частини тринадцятої статті 17 викласти в такій редакцій:

«медичним працівникам, за умови повного навантаження на займаній посаді, – на весь період їх роботи за фахом у сільській та міські         й місцевості;».

2. У Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 16, ст. 255):

частину першу статті 23 після абзацу восьмого доповнити новим абзацом такого змісту:

«лікарі, за умови повного навантаження на займаній посаді за фахом в закладах, установах та організаціях охорони здоров’я, в яких укомплектованість штатних лікарських посад фізичними особами-лікарями є нижчою ніж середній показник укомплектованості медичних закладів системи охорони здоров’я України, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (такі лікарі можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди);».

ІI. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників)»

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 22.04.2015 р.

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників).

Реєстр. № 2145 від 16 лютого 2015 року.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народний депутат України К. Яриніч

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань національної безпеки і оборони.

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 22.04.2015, протокол № 22).

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку призову на військову службу медичних працівників)»

від 01.12.2015 р.

У законопроекті пропонується внести зміни до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», надавши право на відстрочку від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді – на весь період їх роботи за фахом у міській місцевості.

Також у проекті пропонується внести зміни до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у відповідності з якими обмежується призов на військову службу під час мобілізації лікарів, за умови повного навантаження на займаній посаді за фахом в закладах, установах та організаціях охорони здоров’я, в яких укомплектованість штатних лікарських посад фізичними особами-лікарями є нижчою, ніж середній показник укомплектованості медичних закладів системи охорони здоров’я України, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Відповідно до приписів законопроекту такі лікарі можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди.

На думку суб’єктів законодавчої ініціативи, нерегульований призов на військову службу під час часткової мобілізації лікарів може призвести до обмеження конституційного права громадян України на охорону здоров’я, медичну допомогу, ефективне і доступне медичне обслуговування.

Головне науково-експертне управління, проаналізувавши законопроект, звертає увагу на таке.

1. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України.

З метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту установлюється військовий обов’язок.

Однією із форм виконання військового обов’язку є проходження військової служби, зокрема таких її видів, як строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (ч. 3 ст. 1, ч. 6, 7 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

У свою чергу, мобілізація – це комплекс заходів, спрямованих, зокрема, на виконання громадянами України свого конституційного обов’язку безпосередньо щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Таким чином, проходження строкової військової служби і військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період є формою виконання громадянами конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни.

З іншого боку, стаття 49 Основного Закону України гарантує кожному право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

З метою дотримання певного паритету між вищенаведеними конституційними правами і обов’язками громадян держава надала відстрочку від призову на строкову військову службу медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді – на весь період їх роботи за фахом у сільській місцевості (див. ст. 17Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»). У законопроекті пропонується поширити вказану відстрочку також і на медичних працівників, які працюють за фахом у міській місцевості. Однак доцільність звільнення від призову на строкову службу всіх практикуючих медичних працівників в сучасних умовах можливої збройної агресії, на наш погляд, є сумнівною.

З іншого боку, Стратегією національної безпеки України проголошений такий напрям підвищення обороноздатності держави, як активізація підготовки населення і території держави до виконання завдань оборони (див. п.п. 4.3 п. 4 Указу Президента України від 26.05.2015 р. № 287/2015).

Отже, розвиток Збройних Сил України в майбутньому здійснюватиметься за ізраїльською та швейцарською моделлю, тобто за зразком не тих країн, які створюють контрактну армію для наступу, а тих, які ставлять за основну мету боронити свою територію. Передбачається, що відповідним наслідком такої стратегії стане те, що всі медики знову стануть військовозобов’язаними. З огляду на зазначене на розгляді у Верховній Раді України вже знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до статті 11 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (щодо проходження студентами вищих медичних, фармацевтичних навчальних закладів військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби в обов’язковому порядку)» (№ 2210а від 01.07.2015 р.), з яким, на наш погляд, було б доцільно узгодити даний законопроект.

2.Пропозиція законопроекту щодо законодавчого обмеження призову лікарів на військову службу під час мобілізації потребує додаткового аналізу. Адже у Пояснювальній записці до проекту наведені дані, які свідчать про незадовільний стан укомплектованості закладів охорони здоров’я України лікарями та розподілу лікарів й середнього медичного персоналу за регіонами країни.

Натомість, у супровідних документах до законопроекту відсутні дані про рівень укомплектованості медичним персоналом тієї території України, де наразі ведуться бойові дії, наявності необхідних медичних кадрів у Збройних Силах та правоохоронних органах, які безпосередньо задіяні в бойових діях і де потреба у швидкій і кваліфікованій медичної допомозі є набагато вищою, ніж на інших територіях України.

Нагадаємо, що на відміну від призову на строкову військову службу призов по мобілізації здійснюється у разі необхідності захисту території України від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тобто коли виникає загроза втрати всієї країни.

Тому, на нашу думку, у даному випадку знайти необхідний паритет між гарантіями громадян на медичне обслуговування і обов’язком щодо захисту Вітчизни має допомогти не тотальне звільнення від призову усіх лікарів, а удосконалення системи бронювання (див. Розділ V Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

3. Враховуючи специфічність питань, про які йдеться у законопроекті, вважаємо за доцільне погодити його із зацікавленими державними органами, насамперед, з Міністерством оборони України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!