Лікування залізодефіцитної анемії

Досвідчені лікарі добре знають латинський вираз: «Qui nescit martem, nescit artem» (хто не знає заліза, той не знає мистецтва лікування), що був поширений ще з давніх часів. Цей вираз і сьогодні є надзвичайно актуальним. Чому? Це зумовлено тим, що за останні роки більш детально вивчено значення заліза в організмі людини.

Залізо є не тільки важливим компонентом гемоглобіну, що транспортує кисень з легень до тканин, запобігаючи виникненню гіпоксії, але й регулює функцію клітинного метаболізму. Цей мікроелемент відіграє суттєву роль у функціонуванні імунної системи і неспецифічному захисті організму.

Загальний вміст заліза в організмі становить 3–6 г (у чоловіків — 50 мг/кг, у жінок — 35 мг/кг). Близько 2/3 цієї кількості міститься в крові у складі гемоглобіну, решта — в кістковому мозку, селезінці, м’язах, печінці. Добова потреба заліза для дорослих складає 20–30 мг. При деяких фізіологічних станах (період вагітності та годування груддю, статеве дозрівання), важкій роботі, підвищеній температурі навколишнього середовища), у разі захворювань потреба в залізі значно підвищується.

Анемія (недокрів’я) — хвороба, що характеризується зниженням кількості еритроцитів і гемоглобіну в крові та гіпоксією. Симптоми анемії: блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції багатьох органів.

Причинами залізодефіцитної анемії (ЗДА) найчастіше є кровотеча з ран чи пептичної виразки, гемороїдальні кровотечі, надмірна крововтрата під час місячних, міома матки, виразковий коліт, злоякісні пухлини, резекція шлунка та ін. При цьому захворюванні депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДА того чи іншого ступеня важкості спостерігається у 20% населення.

Під час лікування ЗДА слід насамперед усунути причину кровотечі, призначити дієту, збагачену білками, вітамінами, мікроелементами. Хворим на ЗДА слід рекомендувати страви з гречки, кукурудзи, пшона, моркви, столового буряка, часнику, цибулі, селери. Особливо корисно вживати волоські горіхи, чорниці, чорну смородину, суниці, полуниці, малину, черешню, сливи, виноград.

Абрикос звичайний — добре відома рослина. У м’якоті плодів абрикосу звичайного міститься близько 27% цукрів (переважно сахароза), понад 2,5% органічних кислот (винна, лимонна, саліцилова, яблучна), пектини, флавоноїди, вітаміни, залізо, срібло та ін. Ці біологічно активні речовини, в першу чергу залізо, каротин та флавоноїди, виявляють протианемічний ефект.

Багатим джерелом надзвичайно важливих для організму людини біологічно активних речовин є буряк звичайний (столовий буряк). У буряку є цукри (фруктоза, глюкоза, сахароза), органічні кислоти (лимонна, щавлева, яблучна), пектини (1,2%), білок (1,7%), бетаїн. У коренеплодах буряка міститься велика кількість мікроелементів. За вмістом заліза (1400 мг на 100 г маси) буряк столовий займає одне із перших місць серед городніх та ягідних культур. Цей продукт містить також багато міді (140 мг на 100 г маси), калію (280 мг%), магнію (40 мг%), а також такі біометали, як ванадій, бор, йод, марганець, молібден, кобальт, літій, рубідій, фтор, цинк. Отже, ефективність вживання буряка при ЗДА зумовлена наявністю в ньому зазначених біометалів і в першу чергу заліза, міді, марганцю, кобальту.

Коренеплоди буряка столового містять також вітаміни: аскорбінову кислоту (5–15 мг%), тіамін (0,02%), рибофлавін (0,04 мг%), каротин (0,01 мг%), вітамін Е. За умов вживання коренеплодів буряка столового щоденно і у відносно великій кількості з цим продуктом до організму надходить значна кількість необхідних вітамінів. Сік буряка можна пити по 50 мл 3 рази на добу перед їдою разом з соком редьки, моркви, чорної смородини, абрикосу. Буряк можна вживати вареним, додавати до салатів.

Горох посівний зелений можна вживати по 20–30 г 3 рази на день перед їдою. Насіння гороху посівного містить до 30% легко засвоюваного білка, багатого на незамінні амінокислоти (лізин, метіонін, тирозин, триптофан, цистеїн та ін.), вуглеводи — крохмаль (до 50%), вітаміни А, Е, С, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, каротин, інозит, холін, солі калію, фосфору, марганцю. У сухому гороху міститься така кількість білка, як у яловичині, але горох має вищу калорійність. Протипоказано вживати горох у разі гострого нефриту, подагри, хронічної серцевої недостатності.

Плоди персика звичайного слід вживати по 200–250 г щодня до їди. Наявність в плодах персика вітамінів, каротиноїдів, органічних кислот зумовлює його протианемічну дію.

До раціону хворих на ЗДА можна включати чорницю звичайну, яка росте в багатьох регіонах України. В її смачних ягодах містяться дубильні речовини, органічні кислоти (лимонна, молочна, щавлева, яблучна, янтарна), вітаміни (аскорбінова і нікотинова кислоти, каротин, рибофлавін, тіамін). В ній містяться також флавоноїди, антоціани, феноли та їх похідні, ефірна олія, похідні антрацену, солі марганцю і заліза. Це зумовлює їх цілющі властивості і ефективність не тільки для лікування анемії, а й захворювань органів травного каналу, серцево-судинної системи, нирок, шкіри. Корисним є вживання чорниці при ревматизмі, подагрі, ангіні, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, порушеннях обміну речовин різного генезу. Відомий німецький лікар С. Кнейп стверджував: «У тому домі, де їдять суниці і чорниці, лікареві немає чого робити». А український народний фітотерапевт М. Носаль зауважував, що коли людина влітку вживає ягоди суниць і чорниць, то взимку практично не хворіє.

Використовують настій плодів чорниці звичайної: 4 столові ложки сушених плодів слід залити 500 мл окропу, кип’ятити 15 хв, настоювати 4 год, вживати по 50 мл 4 рази на день до їди. Свіжі ягоди чорниці звичайної слід вживати по 2 столові ложки ягід 4 рази на добу.

Справжньою скарбницею вітамінів є різні види шипшини, в плодах якої міститься до 7% аскорбінової кислоти, велика кількість біофлавоноїдів, каротину, рутину, вітаміни В₁, В₂, РР, К, пантотенова кислота. В плодах цієї рослини в 50 разів більше аскорбінової кислоти, ніж у цитринах, в 10 разів — ніж у смородині. Якщо до цього додати високий вміст у плодах пектинів, органічних кислот, солей калію, кальцію, заліза, марганцю, то стане зрозумілою цінність шипшини для людини.

Відвар плодів шипшини коричної: 2 столові ложки плодів заливають 500 мл окропу, кип’ятять 5 хв, настоюють 1 год, проціджують і вживають по 100 мл 3 рази на день до їди і 4-й раз перед сном. Існує і такий метод приготування відвару: 2 столові ложки ягід заливають 500 мл окропу в термосі і настоюють 10 год, проціджують і п’ють по 100 мл 4 рази на день перед їдою.

Як свідчить клінічна практика, для ефективної терапії ЗДА необхідно застосовувати препарати заліза, без яких добитися задовільного результату лікування практично неможливо. Оптимальними для застосування є препарати заліза для перорального прийому.

У травному тракті всмоктування препаратів заліза залежить від багатьох чинників:

1. Лікарська форма введення в організм заліза. Краще всмоктуються і виявляють виражену лікувальну дію препарати заліза в рідкій лікарській формі (краплі, сироп), ніж в таблетках, драже. Краще застосовувати препарати двохосновного (закисного), ніж трьохосновного (окисного) заліза.

2. Наявність у шлунку соляної, аскорбінової, янтарної, піровиноградної кислот (швидше відбувається іонізація солей заліза), солей міді, марганцю, фруктози (сприяють всмоктуванню заліза та підвищують фармакологічну активність). Солі кальцію, фосфору, оксалати, танін пригнічують всмоктування заліза.

3. Результати експериментальних та клінічних досліджень свідчать, що сульфатні солі і комплекси заліза з амінокислотами створюють оптимальні умови для максимального всмоктування заліза. Найбільш виражений потенціюючий вплив на ефективність препаратів заліза виявляє амінокислота серин.

4. Функція слизової оболонки травного каналу, активність спеціальних транспортних білків (апоферин, феритин, трансферин, гемосидерин) та стан мікрофлори кишечнику впливають на всмоктування і фармакологічну активність препаратів заліза. Встановлено, що при ЗДА мають місце явища дисбактеріозу. Тому для підвищення фармакотерапевтичної ефективності препаратів заліза доцільно призначати пробіотики.

З препаратів двовалентного заліза в медичній практиці застосовують заліза сульфат, заліза фумарат, заліза глюконат і заліза хлорид перорально.

На особливу увагу заслуговує препарат АКТИФЕРИН, що випускається у формі крапель, сиропу та капсул.

В 1 мл крапель для прийому всередину (18 крапель в 1 мл) міститься 47,2 мг заліза сульфату двовалентного•7Н₂О, що відповідає 9,48 мг заліза, 35,6 мг D,L-серину; 30 мл у флаконі.

У 5 мл сиропу міститься 171 мг заліза сульфату двовалентного•7Н₂О, що відповідає 34 мг заліза, 129 мг D,L-серину; 100 мл у флаконі.

В 1 капсулі міститься 113,85 мг заліза сульфату двовалентного, відповідає 34,5 мг заліза, 129 мг D,L-серину; 20 або 50 капсул в упаковці.

Клініко-фармакологічні властивості АКТИФЕРИНУ зумовлені наявністю комплексу заліза сульфату з амінокислотою серином.

Комбінований протианемічний препарат АКТИФЕРИН містить хелатну сполуку заліза сульфату двовалентного і D,L-серин у молекулярному співвідношенні 1:2. Металоорганічні сполуки заліза мають відповідні клініко-фармакологічні властивості. Серин, координуючись із залізом через карбоксильну та аміногрупу, утворює стійкий хелатний комплекс. Висока стійкість комплексу сульфат заліза+серин запобігає зв’язуванню заліза з іншими сполуками, що утруднюють всмоктування цього біометалу. Комбінація заліза сульфату з амінокислотою серином покращує всмоктування заліза не тільки в проксимальному та дистальному відділах тонкого кишечнику, але і в початкових відділах товстого кишечнику. У комплексі з органічною амінокислотою серином функціональна активність заліза значно підвищується. АКТИФЕРИН регулює обмін глікопротеїнів, гангліозидів та глікозаміногліканів, порушений у хворих на ЗДА. Крім того, амінокислота серин сприяє зниженню токсичності заліза, що дозволяє досягти вираженого протианемічного ефекту, застосовуючи у більш низьких дозах.

АКТИФЕРИН виявляє виражену лікувальну дію при ЗДА різної етіології, в тому числі при хронічному гастриті з секреторною недостатністю, стану після резекції шлунка, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, а також при застосуванні у дітей, в тому числі у недоношених. АКТИФЕРИН показаний при латентному дефіциті заліза в організмі, зумовленому різними причинами: а) хронічні втрати крові (маткові та гемороїдальні кровотечі, тривале донорство); б) підвищена потреба організму в залізі (період вагітності та годування груддю, неповноцінне харчування, важка праця, шкідливі умови праці); в) хронічні захворювання. АКТИФЕРИН проявляє виражену профілактичну протианемічну дію, в тому числі у вагітних та дітей.

Випуск АКТИФЕРИНУ в різних лікарських формах дозволяє диференційовано застосовувати препарат, враховуючи вік хворого, вираженість ЗДА, супутні захворювання. Слід зауважити, що лікування препаратом продовжують ще протягом не менше 4 тиж після нормалізації вмісту заліза в сироватці крові та рівня гемоглобіну. Дорослим АКТИФЕРИН призначають у дозі по 1 капсулі 2–3 рази на добу, запиваючи водою. При покращанні стану хворого і нормалізації рівня гемоглобіну дозу препарату знижують до 1 капсули на добу. Дітям у віці 6 років і старше АКТИФЕРИН призначають по 1 капсулі щоденно. Дітям з 2 років препарат призначають у формі сиропу з розрахунку 5 мл на 12 кг маси тіла на добу в 1–2 прийоми. Дітям грудного віку та старших вікових груп АКТИФЕРИН доцільно призначати у формі крапель. Добову дозу встановлюють із розрахунку 5 крапель на 1 кг маси тіла, розділивши її на 2–3 прийоми. Середні дози для дітей грудного віку складають 10–15 крапель тричі на добу, для дітей дошкільного віку — 25–30 крапель тричі на добу, для школярів — по 50 крапель тричі на добу.

Протипоказаннями до призначення АКТИФЕРИНУ є анемії, не зумовлені дефицітом заліза. Побічні явища виникають рідко і проявляються відчуттям важкості в епігастральній ділянці, метеоризмом, запором або діареєю. Ці симптоми розвиваються при передозуванні і зникають при зниженні дози препарату.

АКТИФЕРИН не слід запивати чаєм, чорною кавою, молоком. Під час застосування АКТИФЕРИНУ не слід вживати антацидні засоби, препарати магнію, алюмінію, кальцію, тому що це зменшує всмоктування заліза. З тетрациклінами та пеніцилінами залізо утворює нерозчинні комплекси, які практично не всмоктуються в кишечнику.

Таким чином, при ЗДА, крім відповідного харчування, застосування лікарських рослин, обов’язково необхідно призначати препарати заліза. Виражений протианемічний ефект виявляє АКТИФЕРИН завдяки наявності в ньому сульфату двовалентного заліза в комплексі з амінокислотою серином.

Іван Чекман,
чл.-кор. НАН і АМН України, заслужений діяч науки і техніки, професор,
зав. кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця