Однак, незважаючи на гучні гасла Уряду, особливо щодо того, що він зможе надати економічний ефект у розмірі 40–60 млрд грн. до 2020 р.2, власне фармацевтичного ринку вказаний закон особливо не торкнеться, перш за все тому, що він має вузьконаправлений характер і спрямований на розвиток або стратегічних галузей національної економіки або високовартісних секторів ринку, зокрема сільського господарства та діяльності з металобрухтом, у тому числі врегульовує діяльність такого виду господарських організацій, як акціонерні товариства. А, як відомо, у цій організаційно-правовій формі функціонують в основному великобізнесові структури.
При цьому зрозуміло, що хоча в зазначеному законі й відсутнє пряме посилання на окремі сфери національного ринку, все одно деякі його положення підлягають застосуванню та можуть спростити умови фармацевтичної діяльності, у тому числі в частині розширення аптечних мереж.
На які саме тези запропонованого законодавчого акта необхідно звернути увагу? По-перше, на деякі загальні умови, які в цілому можуть бути корисними лише для початківців. Однак фармацевтичний ринок на сьогодні є достатньо структурованим і тому поява на ньому нових гравців є малоймовірною.
По-друге, необхідно проаналізувати окремі положення, які учасники цієї сфери діяльності можуть за наявності правової підтримки з успіхом використовувати. Однак і тут можуть виникнути проблеми, пов’язані перш за все з тотальним правовим нігілізмом працівників територіальних підрозділів органів державного контролю якості лікарських засобів.
І саме друга теза, на мою думку, є вирішальною, внаслідок чого у мене особисто виникає риторичне запитання як до розробників цього законодавчого акта, так й до його «фанфаристів»: чому в умовах дефіциту бюджетних коштів та дефіциту високопрофесійних кадрів не можна було підняти в цьому документі проблему розвитку саморегулівних та професійних самоврядних організацій, яким би держава могла делегувати частину своїх повноважень? І це була б дійсно дерегуляція. А брати цифри зі стелі щодо економічного ефекту, знаючи, що вже через деякий час можна отримати статус «попередників», не є великою заслугою.
Питання ж кадрового дефіциту в органах державного контрою на сьогодні є дійсно актуальним. Хто мені пояснить, що можуть робити в регіональних органах держконтролю так звані професіонали на 1500 грн. в місяць, якщо середня заробітна плата кваліфікованого провізора в аптеці в середньому становить 5000 грн.? Зрозуміло, що питання є риторичним.
Однак повернемося до запропонованої народними обранцями дерегуляції. Що можуть використати учасники фармринку на свою користь?
Так, у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», серед іншого заслуговує на увагу внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Такі зміни в ст.ст. 1, 5, 6, 10, 17, 17-1 значно спрощують первину реєстрацію суб’єктів господарювання та взяття на облік їх відокремлених підрозділів, покладаючи основне завантаження на державних реєстраторів з використанням електронного обліку. Наприклад, у ч. 5 ст. 25 цього закону наголошується: «5. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється у день надходження передбачених цим Законом документів для проведення державної реєстрації юридичної особи». А ч.ч. 2 та 14 встановлюють: «2. У разі внесення змін до статуту, які пов’язані із зменшенням статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), зміною найменування або місцезнаходження юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення плати за оприлюднення відповідного повідомлення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»; «14. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня після проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику один примірник змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або один примірник оригіналу установчих документів у новій редакції та один примірник оригіналу установчих документів у старій редакції з відмітками державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до установчих документів».
Також цим Законом оптимізується порядок використання відомостей з Єдиного державного реєстру (ст.ст. 18, 19, 20, 21, 22), зокрема ст. 20 регламентує, що дані, які містяться в даному реєстрі, є відкритими й загальнодоступними за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, інформації про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.
Зазначенні відомості з Єдиного державного реєстру надаються у формі: 1) відкритого доступу через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, до актуальних на момент запиту та на визначену дату відомостей Єдиного державного реєстру шляхом їх пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування; 2) витягу; 3) довідки; 4) виписки.
Порядок надання інформації з Єдиного державного реєстру, зміст виписки, витягу, довідки визначаються Міністерством юстиції України.
Бюро кредитних історій та банки на свій електронний запит отримують дані з Єдиного державного реєстру в електронному вигляді у форматі бази даних, витягу та/або в іншому форматі у режимі реального часу.
Органи державної влади, місцевого самоврядування, внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, суди та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» оптимізує порядок діяльності дозвільних органів — суб’єктів адміністративних послуг, встановлюючи порядок видачі дозвільних документів.
Цікавими є зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, ч. 1 ст. 9 встановлює, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України.
У випадку, передбаченому цим законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт.
Повноваження державного реєстратора, передбачені цим законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.
Тобто з набранням чинності вищевказаними змінами буде частково зруйновано монополію нотаріусів в частині державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Удосконалюється питання виконання боргових зобов’язань учасниками господарської діяльності.
Так, ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким він зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника — фізичної особи і в розмірі 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника — юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та в разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Виконавчий збір стягується пропорційно до суми, стягнутої з боржника для задоволення вимог стягувача.
Але найбільшої уваги учасників фармринку заслуговують внесенні зміни до Житлового кодексу Української РСР.
Так, ст. 100 встановлює, що виконання наймачем робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку й жилого приміщення, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не вимагається.
Виконання робіт, визначених ч. 1 цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).
А ст. 152 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не вимагається.
Однак, на жаль, це не означає, що скасовуються вимоги ст. 8 Житлового кодексу Української РСР в частині переведення житлових приміщень у нежитлові.
Тобто як була, так і залишається заборона переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі. Хоча у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів місцевого самоврядування.
А переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі взагалі не допускається.
Цікавим є також нововведення щодо внесення змін до ч. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України, яке встановлює, що власник або уповноважений ним орган з власної ініціативи зобов’язаний розірвати трудовий договір з посадовою особою в разі повторного порушення нею вимог законодавства у сфері ліцензування, з питань видачі документів дозвільного характеру або у сфері надання адміністративних послуг, передбачених ст.ст. 16610, 16612, 18844 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тобто учасник фармацевтичного ринку має можливість конкретизувати свої вимоги, якщо він вважає, що певна посадова особа порушує його права в частині ліцензування.
Таким чином, законодавство про дерегуляцію фактично не вплине належним чином на діяльність фармацевтичного ринку.
У цьому контексті більш цікавим є новий Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р., що набирає чинності через 3 міс з дня його опублікування. Але це вже інша історія.
доктор юридичних наук
2Там само.
Коментарі