Юридичні аспекти обігу комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори

Цей наказ викликав неоднозначну реакцію у операторів ринку. Пропонуємо вашій увазі висновки юристів щодо оцінки вказаного документа, підготовлені спеціалістами Правничої фірми «ЮРІС».

Точка зору Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України та інших фахівців буде висвітлена в одному з найближчих номерів «Щотижневика АПТЕКА».

---

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
08.05.2001 № 33-32-691

Генеральному директору Правничої фірми «ЮРІС» п. О.С. Нижник

Міністерством юстиції розглянуто Ваш запит щодо державної реєстрації наказу Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України від 16.02.01 № 8 «Про затвердження переліків комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які контролюються у сфері ввезення в Україну та вивезення з України» і повідомляється:

Зазначений наказ встановлює нову правову норму щодо ввезення в Україну або вивезення з України лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та включені до переліків, затверджених Комітетом з контролю за наркотиками вказаним наказом, за наявності сертифіката Комітету з контролю за наркотиками.

Таким чином, цей наказ підпадає під дію Указу Президента України від 03.10.92 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів» зі змінами від 21.05.98 № 493, проте зазначений наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції не подавався.

Заступник Міністра

Л.М. Горбунова

---

ЮРИДИЧНИЙ ВИСНОВОК пф «Юріс»
Вих. № 093/2001 від 26.04.2001

з питання щодо відповідності нормам міжнародного права чинного законодавства України, що регулює обіг наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні

До Правничої фірми «ЮРІС» надійшов запит компанії «СмітКлайн Бічем MTS» від 28.03.2001 р., вих. № 93/0 наступного змісту з урахуванням усних переговорів:

Чи є міжнародні конвенції ООН «Єдина конвенція про наркотичні засоби» 1961 р. та «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» 1988 р., підписані й ратифіковані УРСР у складі СРСР, обов’язковими для виконання в Україні і чи вищі ці норми конвенцій ООН за юридичною силою, ніж законодавчі акти України?

В разі обов’язковості положень наведених конвенцій ООН для України визначити відповідність вищевказаним нормам міжнародного права наступних нормативно-правових актів:

1. Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 15.02.1995 р.

2. Наказу № 8 від 16.02.2001 р. Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України «Про затвердження переліків комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які контролюються у сфері ввезення в Україну та вивезення з України».

Крім того, визначити відповідність наведеного вище Наказу положенням закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»;

При підготовці юридичного висновку були використані:

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Конвенція ООН «Єдина конвенція про наркотичні засоби» (Нью-Йорк) від 30 березня 1961 р. зі змінами, внесеними «Протоколом про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.» (Женева) від 25.03.1972 р.

3. Конвенція ООН «Про психотропні речовини» (Відень) від 21.02.1971р.

4. Конвенція ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» (Відень) 20.12.1988 р.

5. Віденська конвенція «Про право міжнародних договорів» 23.05.1969 р.

6. Віденська конвенція «Про правонаступництво держав стосовно договорів» 23.08.1978 р.

7. Митний кодекс України від 12.12.1991 р. № 1970-XII.

8. Закон України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. № 1543-XII.

9. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991 р. № 1953-XII.

10. Закон України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993 р. № 3767-XII.

11. Закон України «Про приєднання України до Протоколу про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.» від 02.11.2000 р. № 2082-III.

12. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. № 2801-XI.

13. Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР.

14. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1995 р. № 60/95-ВР.

15. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. № 698-ХІІ.

16. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-ХІІ.

17. Постанова Верховної Ради України «Про приєднання до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів» від 17.09.1992 р. № 2608-XII.

18. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92.

19. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. № 1572/99.

20. Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. № 1573/99.

21. Указ Президента України «Про положення про Міністерство охорони здоров’я України» від 24.07.2000 р. № 918/2000.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Типове положення про урядовий орган державного управління» від 22.02.2000 р. № 386.

23. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 03.02.1997 р. № 146.

24. Постанова Кабінету Міністрів України «Про положення про Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я» від 15.01.1996 р. № 72.

25. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 р. № 770.

26. Спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуску, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 20.02.2001 р. № 39/66.

Здійснивши аналіз міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, та законодавства України у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, повідомляємо наступне:

1. Стосовно питання щодо обов’язковості для виконання в Україні норм міжнародних конвенцій ООН, підписаних і ратифікованих СРСР чи УРСР (у складі СРСР), та юридичної сили цих норм по відношенню до внутрішнього законодавства України.

У міжнародному праві обіг наркотичних засобів і психотропних речовин регулюється, зокрема, Єдиною Конвенцією ООН про наркотичні засоби (Нью-Йорк) 1961 р., зі змінами, внесеними протоколом «Про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 р.» (Женева) 1972 р. та конвенціями ООН «Про психотропні речовини» (Відень) 1971 р. та «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» (Відень) 1988 р.

Відповідно до ст. 6 закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. № 1543-ХІІ Україна підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Статтею 7 вищеназваного Закону встановлено також правонаступництво України за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10.12.1991 р. закріплено такий принцип: укладені й належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому нормами національного законодавства.

Таким чином, на сьогодні для України є обов’язковими норми Віденської конвенції «Про право міжнародних договорів», ратифікованої 14.05.1986 р. (у складі СРСР), які набули чинності для України в складі СРСР з 13.08.1986 р.

Крім того, 17.09.1992 р. Україна приєдналась до Віденської конвенції «Про правонаступництво держав стосовно договорів», сферою застосування якої є наслідки правонаступництва держав щодо договорів між державами та яка набрала чинності для України з 06.11.1996 р.

З урахуванням вищенаведеного зазначимо, що норми Єдиної Конвенції ООН про наркотичні засоби, конвенцій ООН «Про психотропні речовини» та «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» є обов’язковими для виконання на території України.

Конституція України від 28.06.1996 р., ст. 8, визнала і закріпила в Україні принцип верховенства права. Згідно з цим принципом в Україні Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції). Тобто у даній статті Конституції закріплюється ієрархія джерел (форм) права за їх юридичною силою.

За таких обставин міжнародний договір, який належним чином був ратифікований свого часу СРСР або УРСР у складі СРСР та Україною як незалежною державою, є частиною національного законодавства і має таку ж юридичну силу, як і національний закон.

Аналіз ст. 9 Конституції України, ст. 27 конвенції «Про право міжнародних договорів», ст. 17 закону України «Про міжнародні договори України» від 22.12.1993 р. та ст. 2 закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. дає підстави зробити висновок щодо принципу пріоритетності норм міжнародного права, тобто якщо нормами міжнародного договору, належним чином ратифікованого Україною, передбачені інші правила, ніж ті, що передбачені національним законом України, то застосовуються норми міжнародного договору.

2. Що стосується співвідношення норм закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» з нормами Єдиної Конвенції ООН про наркотичні засоби зі змінами, внесеними Протоколом, та конвенцій ООН «Про психотропні речовини» та «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», маємо повідомити наступне.

Згідно зі ст. 1 Єдиної Конвенції ООН про наркотичні засоби (1961 р.) під терміном «наркотичний засіб» визначається будь-яка з речовин, природних або синтетичних, включених до Списків І і ІІ.

Ця ж стаття Конвенції визначає термін «препарат» як суміш, тверда або рідка, яка містить будь-який наркотичний засіб.

Згідно зі ст. 1 вищевказаної Конвенції Список І, Список ІІ, Список ІІІ і Список ІV означають відповідно пронумеровані переліки наркотичних засобів або препаратів, доданих до цієї Конвенції.

При цьому Список І і Список ІІ містять саме наркотичні засоби. Відповідно до Списку ІІІ включені препарати, які у своєму складі мають будь-який з наркотичних засобів, що вказані у попередніх Списках І і ІІ. До Списку ІV включені наркотичні речовини, що не використовуються в медичних цілях, але підлягають заходам контролю, що і наркотичні засоби, які включені до Списку І Єдиної Конвенції про наркотичні засоби.

Аналіз ст. 3 Конвенції свідчать, що органом, правомочним вносити зміни до наведених вище списків, є виключно Комісія з наркотичних засобів Економічної і Соціальної Ради ООН (далі за текстом — Комісія).

Тобто відповідно до ст. 3, 5 цієї Конвенції право визначати, що є наркотичним засобом, належить лише до компетенції Комісії — міжнародного органу контролю у цій сфері.

В той же час, ст. 1 закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1999 р. (далі — Закон) дає наступне визначення терміна «наркотичні засоби»: це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — Перелік) затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

З викладеного очевидно, що наведені вище терміни у національному Законі визначаються дещо по-іншому порівняно з визначенням аналогічних термінів вищевказаних конвенцій ООН, що у правозастосовній діяльності може призводити до ототожнення понять «наркотичний засіб», «психотропна речовина» з поняттям «препарат», що містить невелику кількість наркотичного засобу чи психотропної речовини.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Єдиної Конвенції про наркотичні засоби зі змінами, внесеними Протоколом, препарати, включені до Списку ІІІ, підлягають тим же заходам контролю, що і препарати, які містять наркотичні засоби, включені до Списку ІІ, за винятком того, що, зокрема, спеціальні правила міжнародної торгівлі такими препаратами, встановлені п. 3–15 ст. 31 цієї Конвенції, можуть не застосовуватись і що інформація, потрібна для цілей обчислення (стаття 19) і статистичних відомостей (стаття 20), обмежується кількістю наркотичних засобів, використаних для виготовлення таких препаратів».

Відповідно до п. 16 ст. 31 Єдиної Конвенції про наркотичні засоби 1961 року, відносно препаратів, занесених до Списку III Конвенції для держав—учасниць цієї Конвенції не є обов’язковим дотримання правил цієї статті, згідно з якими кожна Сторона, яка дозволяє ввезення чи вивезення наркотичних засобів, вимагає одержання окремого свідоцтва на ввезення чи дозволу на вивезення для кожного випадку ввезення чи вивезення, незалежно від того, чи стосується це одного або декількох наркотичних засобів.

До препаратів, занесених до вказаного Списку ІІІ, належать препарати кодеїну, фолькодеїну та інші за умови, що вони поєднані з одним або кількома інгредієнтами і містять не більше 100 мг наркотичного засобу на одиницю дози з концентрацією не більш як 2,5% у нерозділених препаратах та з яких ці наркотичні засоби не можуть бути видобуті легкодоступним засобом у кількостях, що дозволяють зловживати ними.

Отже, відповідно до міжнародних правових норм держави-учасниці самостійно визначають правила ввезення та вивезення препаратів, визначених у Списку ІІІ Конвенції ООН.

Згідно зі ст. 5 закону України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» препарати, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, підлягають тим самим заходам контролю, що й наркотичні засоби або психотропні речовини, які в них містяться.

Таким чином, якщо згідно з законодавством України ввезення в Україну чи вивезення з України, наприклад, такого наркотичного засобу, як кодеїн, здійснюється у спеціальному порядку за наявності спеціального дозволу, то і лікарські засоби, що у своєму складі містять кодеїн, також можуть бути ввезені чи вивезені за наявності такого спеціального дозволу.

Проте слід зауважити, що такі препарати (йдеться також про лікарські препарати), щодо яких державою — учасницею Єдиної Конвенції ООН про наркотичні засоби може бути встановлений дозвільний режим ввезення або вивезення (обов’язкове отримання сертифіката на кожну партію), повинні і можуть визначатися виключно за Списком ІІІ цієї Конвенції ООН.

За названою вище Конвенцією ООН для держав-учасниць є обов’язковим подання інформації щодо кількості наркотичних засобів, що використовуватимуться для виготовлення інших наркотичних засобів (Списки І і ІІ цієї ж Конвенції) або препаратів, включених до Списку ІІІ. Тобто подання інформації щодо самих препаратів зі Списку ІІІ Конвенцією не передбачено.

3. Щодо наказу № 8 від 16.02.2001 р. Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України «Про затвердження переліків комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які контролюються у сфері ввезення в Україну та вивезення з України» маємо зазначити наступне.

Відповідно до закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», а саме ст. 5 цього Закону, чітко встановлено, що заходи контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів та порядок їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, лише Кабінет Міністрів України має виключну компетенцію по встановленню заходів контролю за обігом наркотичних (психотропних) лікарських засобів.

До таких заходів контролю відноситься в тому числі і встановлення спеціального (дозвільного) порядку ввезення і вивезення наркотичних засобів, психотропних речовин та препаратів.

Згідно зі статтями 1, 5 і 12 закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 15.02.1995 р. спеціально уповноваженому органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я надано право:

1) подавати на затвердження КМУ Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів;

2) подавати на затвердження КМУ гранично допустиму кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться в наркотичних (психотропних) лікарських засобах;

3) видавати сертифікат (окремий дозвіл) на кожний випадок імпорту, експорту або транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Встановлення правил виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць ІІ і ІІІ вказаного вище Переліку, згідно з ч. 2 ст. 11 вказаного Закону належить до компетенції КМУ. Тобто і препаратів, визначених наказом № 8 від 16.02.2001 р. Комітету з контролю за наркотиками.

Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р., а саме ч. 5 ст. 14, встановлено, що державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров’я здійснюють міністерства, відомства та інші центральні органи виконавчої влади.

Стаття 15 цього ж Закону та пункт 1 положення «Про Міністерство охорони здоров’я України», затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 р. № 918, визначає, що спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я України. Цією ж статтею Закону функції спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях України покладаються на відділ охорони здоров’я Ради Міністрів Республіки Крим та органи місцевої державної адміністрації.

Щодо обігу лікарських засобів, то ч. 3 ст. 4 закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. встановлено, що управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють МОЗ України, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та спеціально уповноважені ними органи. Проте ст. 1 Указу Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. № 1573/99 Держкоммедбіопром ліквідовано, а його функції покладено на МОЗ України.

Отже, Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ України як урядовий орган державного управління в окремій сфері, а саме у сфері здійснення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, не є зазначеним у ст. 5, 12 закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Зі змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 р. в Україні встановлений та закріплений принцип законності, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вищенаведеної статті Конституції України, ст. 15 закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. та ст. 27 Закону України «Про підприємства в Україні» дає підстави вказувати на заборону втручання державних органів у господарську та іншу діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавством України.

Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», що є спеціальним Законом по відношенню до закону України «Про лікарські засоби», не передбачено право спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я — МОЗ України — делегувати свої повноваження Комітету з контролю за наркотиками щодо видачі сертифікатів на відповідні імпортно-експортні операції.

Отже, на виконання наведених вище вимог ст. 11, 12 вказаного Закону Кабінет Міністрів України встановив Порядок видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджений Постановою від 03.02.1997 р. № 146.

Зі змісту п. 11–14 вказаної Постанови КМУ очевидно, що отримання сертифіката необхідне:

— при ввезенні в Україну для реєстрації в Бюро реєстрації лікарських засобів МОЗ зразків наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і лікарських засобів, до складу яких входять включені до переліку контрольовані речовини;

— при одноразовому ввезенні в Україну незареєстрованих наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і лікарських засобів, до складу яких входять включені до переліку контрольовані речовини;

— при ввезенні в Україну як гуманітарної допомоги наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і лікарських засобів, до складу яких входять включені до переліку контрольовані речовини; ¹

Проте всупереч Положенню КМУ наказом № 8 Комітету встановлено вимогу щодо обов’язкового одержання сертифіката у будь-якому випадку ввезення або вивезення лікарських засобів, в тому числі зареєстрованих в Україні, що містять у своєму складі наркотичні (психотропні) засоби.

Зі змісту Спільного листа МОЗ України від 22.05.1997 р. № 27/335 та Держмитслужби України від 12.06.1997 р. № 11/6-5526 вбачається необхідність отримання сертифіката щодо наркотичних (психотропних) лікарських засобів лише у трьох викладених вище випадках.

При цьому є підстави вважати, що у такий спосіб Комітетом з контролю за наркотиками встановлено нову правову норму, оскільки на відміну від встановленого КМУ порядку ввезення Комітет фактично змінив організаційно-правовий механізм реалізації права на ввезення в Україну чи вивезення з України суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами наркотичних (психотропних) лікарських засобів.

Положення пункту 2 цього Наказу має міжвідомчий характер, тобто є обов’язковим для виконання органами державної влади, що здійснюють митний контроль (Держмитслужбою України). Крім того, зазначені положення підлягають неодноразовому застосуванню і є обов’язковими для виконання невизначеним колам осіб.

Водночас варто зауважити, що згідно зі ст. 3 закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1995 р. правом видавати нормативно-правові акти щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів лише у випадках, передбачених законами України, наділені КМУ, міністерства та інші відповідні центральні органи виконавчої влади.

Статус Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України визначається Положенням про Комітет з контролю за наркотиками, затвердженим Постановою КМУ від 15.01.1996 р. № 72, згідно з яким Комітет є органом виконавчої влади.

До затвердження КМУ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 р. регулювання обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів здійснювалось відповідно до наказу Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України» від 23.03.1998 р. № 7, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1998 р. № 390/2830. Проте на сьогодні цей наказ Комітету не скасовано, як і не скасовано його державну реєстрацію Міністерством юстиції України.

При цьому законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» не передбачено затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів іншими, ніж Кабінет Міністрів України, органами державної виконавчої влади.

З’ясування змісту та аналіз положень цього Закону дає підстави вважати, що делегування Кабінетом Міністрів України своїх повноважень щодо:

1) затвердження зазначеного переліку;

2) встановлення заходів контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

3) встановлення правил виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які включені до вказаного Переліку цим Законом, не передбачено.

Слід враховувати і той факт, що з часу затвердження урядом положення про Комітет в законодавстві України з питань організації та діяльності органів державної виконавчої влади сталися суттєві зміни.

Згідно з Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. з наступними змінами та доповненнями в Україні створена і діє відповідна система центральних органів виконавчої влади, до якої входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Вказані центральні органи виконавчої влади діють на підставі положень, які затверджує Президент України.

Цим же Указом Президента України встановлено, що КМУ може організовувати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції), які утворюються і діють у складі відповідного центрального органу виконавчої влади.

Згідно з цим Указом та Типовим положенням про урядовий орган державного управління, затвердженим Постановою КМУ від 22.02.2000 р. № 386, урядовий орган здійснює управління окремими підгалузями або сферами діяльності, контрольно-наглядові функції та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб та може видавати накази лише організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення — згідно з п. 5 Положення КМУ про державну реєстрацію нормативно-правових актів… від 28.12.1998 р.).

З огляду на викладене Комітет з контролю за наркотиками може бути визначено саме як урядовий орган державного управління, який згідно з чинним законодавством України не є уповноваженим здійснювати нормотворчу діяльність.

Водночас потрібно зауважити, що існуючі суперечності у визначенні правового статусу Комітету за Постановою КМУ 1996 р. та вищезазначеними Указом Президента України від 15.12.1999 р. і Постановою КМУ від 22.02.2000 р. можуть бути усунені лише шляхом внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін до чинного Положення про Комітет.

Звертаємо увагу, що позиція фірми щодо створення наказом Комітету № 8 від 16.02.2001 р. нової правової норми збігається в цій частині з висновками Міністерства юстиції України.

З огляду на нормативно-правовий характер цього наказу Мінюст вважає, що на нього поширюються вимоги ст. 1 указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493 (зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.1998 р. № 493).

За цією нормою Указу Президента нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

За повідомленням Міністерства юстиції України (лист від 08.05.2001 р. № 33-32-691) наказ Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України № 8 від 16.02.2001 р. не зареєстровано в Міністерстві юстиції України у зв’язку з неподанням його на державну реєстрацію.

Згідно ж зі ст. 3 указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493 з наступними змінами і доповненнями нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За таких умов є підстави вважати наказ № 8 від 16.02.2001 р. Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України «Про затвердження переліків комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які контролюються у сфері ввезення в Україну та вивезення з України» таким, що не набув чинності, а тому не є обов’язковим для виконання.

Крім того, наказ № 8 Комітету не узгоджується зі ст. 11 закону України «Про обіг наркотичних засобів…» та п. 1, 2 зазначеного Порядку видачі сертифікатів, затвердженого Постановою КМУ № 146 від 03.02.1997 р. ще й на тій підставі, що за цими нормами отримання сертифіката на кожну партію наркотичних лікарських засобів вимагається здійснення експортно-імпортних операцій, які виконуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Згідно ж зі ст. 5 цього Закону фізичні особи, які не зареєстровані як підприємці, не є суб’єктами, які мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Отже, не є обгрунтованим поширення Комітетом на таких фізичних осіб вимог щодо обов’язковості отримання сертифіката на ввезення чи вивезення наркотичних (психотропних) лікарських засобів.

Крім того, слід враховувати, що згідно зі ст. 1 Митного кодексу України, митну справу становлять, зокрема, порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, інші засоби проведення в життя митної політики.

Відповідно до ст. 8 Митного кодексу України, спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державна митна служба України. Водночас цією нормою Закону заборонено регулювання митної справи прямо не передбаченими у законодавстві України актами та діями інших державних органів.

До того ж ч. 2 ст. 16 Митного кодексу України встановлює, що державні та інші органи, які відповідно до законів України не здійснюють загального керівництва митною справою, не мають права приймати рішення, які входять до компетенції митних органів України, чи іншим чином втручатися у діяльність цих органів.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що питання легітимності наказу Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України від 16.02.2001 р. № 8 «Про затвердження переліків комбінованих лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, які контролюються у сфері ввезення в Україну та вивезення з України», в тому числі й компетентність Комітету щодо видання цього наказу, можуть бути вирішені у судовому порядку за позовом особи, яка вважає, що її права та інтереси, що охороняються законом, порушено.

---

¹ Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. № 770 згідно зі ст. 1 закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15.02.1999 р.

Висновок підготовлено
спеціалістами ПФ «ЮРІС»

Директор департаменту	Е. Угрінчук
Магістр права	М. Пашинський