Сьогодні в Україні відбуваються процеси реформування економіки. Часом вони проходять болісно, хоча, здається, чорна смуга вже позаду — фахівці фіксують ознаки економічного росту. Економічна криза не обійшла стороною й ендокринологічну службу України. Різко погіршилося забезпечення лікарськими засобами хворих ендокринологічного профілю, були спроби закрити деякі ендокринологічні диспансери. Проте вітчизняна ендокринологічна служба витримала випробування часом і навіть довела, що йде в ногу зі світовими досягненнями. Це було яскраво продемонстровано на VI з’їзді ендокринологів України, що відбувся 23–25 травня поточного року у Києві (див. «Щотижневик АПТЕКА», № 21 (292) за 2001 р.). На з’їзді були представлені численні експериментальні роботи та результати клінічних досліджень, проведених вітчизняними вченими на високому науково-методичному рівні. В нашій державі, зокрема, було розроблено і впроваджено у виробництво ряд ефективних препаратів — інсуліни, Хлодитан (мітотан), Ізодибут (ізодибут), L-тироксин-Фармак (левотироксин натрій), Ніфтолід (флутамід) тощо, які нині широко застосовують для лікування різноманітних ендокринних захворювань. Хоча не все йде так гладко, як хотілося б: дається взнаки тривалий економічний спад. Що допомогло ендокринологічній службі пережити «роки великої депресії» і навіть піти вперед? Кореспондент «Щотижневика АПТЕКА» спробував з’ясувати це в бесіді з директором Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Коміссаренка АМН України, головним ендокринологом МОЗ України, членом-кореспондентом НАН та АМН України, професором, доктором медичних наук, заслуженим діячем науки та техніки України Миколою Троньком.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
— Однією з найактуальніших проблем сучасної теоретичної ендокринології є вивчення механізму дії гормонів. Точне його розуміння дає можливість створювати нові фармакологічні препарати та розробляти раціональні схеми лікування ендокринних захворювань. У нашому Інституті проводяться інтенсивні дослідження механізму дії інсуліну, стероїдних гормонів, пролактину тощо не тільки на молекулярному, але й на клітинному, тканинному та органному рівнях. Фахівці досліджують вплив різних гормонів на діяльність серцево-судинної, репродуктивної, кровотворної та інших систем. Значна увага приділяється вивченню взаємовідносин «ЦНС — ендокринна система».
ВІТЧИЗНЯНІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЕНДОКРИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
— Вчені нашого Інституту разом з іншими установами Національної академії наук беруть участь у створенні фармакологічних засобів. В Інституті ендокринології та обміну речовин створено низку препаратів для лікування захворювань залоз внутрішньої секреції, зокрема Хлодитан, за розробку якого було присуджено Державну премію України. Цей препарат призначений для лікування важкого захворювання надниркових залоз — хвороби Іценка—Кушінга. Якщо раніше для лікування зазначеної патології застосовували тільки хірургічне втручання, то з появою Хлодитану стало можливим проводити консервативну терапію. Хлодитан ефективно пригнічує активність ферментів, що беруть участь у синтезі стероїдних гормонів кори надниркових залоз.
Препарат Ізодибут — інгібітор альдозоредуктази — сьогодні широко застосовують у клінічній практиці для лікування діабетичної катаракти. Крім того, в нашому інституті був синтезований Ніфтолід, антиандрогенний препарат, який використовують для лікування раку передміхурової залози. Наші фахівці брали безпосередню участь у створенні в Україні препарату L-тироксин-Фармак, серійне виробництво якого вже почалося в нашій країні. Хотів би особливо відзначити, що за результатами експертизи якості фармакологічної субстанції даного препарату, проведеної в Німеччині, L-тироксин-Фармак відповідає сучасним міжнародним стандартам за показниками якості.
На заводі «Індар» виробляється вітчизняний інсулін, якість якого відповідає стандартам ВООЗ. Не багато країн можуть похвалитися виробництвом власного інсуліну.
Хочу підкреслити, що питання якості препарату має бути стрижневим. Вважаю, що в нашій державі необхідно здійснювати суворий контроль якості як вітчизняних, так і імпортних препаратів, як це вже давно запроваджено в західних країнах.
ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОЇ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
|
— У галузі практичної ендокринології можна визначити три основні проблеми: цукровий діабет, рак щитовидної залози та йодний дефіцит. Щодо цукрового діабету, то, як відомо, у травні 1999 р. Президент України підписав Указ про здійснення державної комплексної програми «Цукровий діабет». Цей документ з’явився дуже вчасно, оскільки в Україні захворюваність на цукровий діабет постійно зростає. Проблема цукрового діабету не лише медична, а медико-соціальна. У світі нараховується близько 140 млн хворих на цукровий діабет. А згідно з прогнозами ВООЗ, у 2010 р. їх кількість становитиме 240 млн чоловік. В економічно розвинених країнах хворі на цукровий діабет складають 4–6% від усього населення. В нашій державі зареєстровано близько 1 млн осіб з цією патологією. Такий низький показник свідчить не про низьку захворюваність на цукровий діабет, а про гіподіагностику цього захворювання. Програма «Цукровий діабет», зокрема, передбачає проведення моніторингу стану здоров’я населення нашої держави з метою виявлення нових випадків захворювання на цукровий діабет, особливо серед людей з факторами ризику. Моніторинг повинні здійснювати лікарі-ендокринологи та лікарі загальної практики. При цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам з надмірною масою тіла, які автоматично відносяться до групи ризику. Адже імовірність захворіти на цукровий діабет ІІ типу у таких людей дуже висока.
На превеликий жаль, зараз у нашій країні складна економічна ситуація. Ми повинні зрозуміти, що медицина є похідною економіки. Тому необхідно кардинально вирішувати економічні проблеми, тоді на охорону здоров’я можна буде виділяти більше коштів. Ми говоримо, що потрібно виявляти випадки захворювання на цукровий діабет серед населення. Але ж це велика організаційно-клінічна робота, котра потребує значних коштів. Крім того, необхідно провести істотне переоснащення багатьох ендокринологічних клінік України. Ті засоби інструментального дослідження, які були закуплені декілька десятків років тому, вже морально і фізично застаріли, багато з них вийшло з ладу. Відшукати на це кошти — пріоритетне завдання для нашої держави, суспільства, нації. Наприклад, у США на вирішення проблеми цукрового діабету виділяють таку суму коштів, яка складає річний бюджет України. Їм вдалося зробити основне — запровадити методи профілактики найбільш серйозних ускладнень, що виникають при цукровому діабеті і можуть призвести до інвалідності і передчасної смерті. Відомо, що хворі на цукровий діабет вмирають у 2–3 рази частіше. Якщо цукровий діабет діагностувати на ранніх стадіях, то цілком реально на 50–60% знизити частоту виникнення ускладнень, що призводять до інвалідності та смерті.
Програма «Цукровий діабет» передбачає безкоштовне забезпечення хворих на цукровий діабет інсуліном вітчизняного виробництва. Останнім часом зроблено істотні кроки в цьому напрямку, справу зрушено з мертвої точки. Без інсуліну хворий на цукровий діабет не може жити. Якщо до введення в дію програми «Цукровий діабет» забезпеченість інсуліном хворих у різних регіонах України становила від 16 до 30%, то сьогодні, коли країна отримала вітчизняний інсулін, ця проблема майже повністю вирішена. На сьогоднішній день у деяких крупних містах України, таких, як Київ, Дніпропетровськ тощо, хворі на цукровий діабет забезпечені вітчизняним інсуліном на 100%, а загалом по Україні цей показник сягає 85–90%. Діти, підлітки та вагітні безкоштовно забезпечуються людським інсуліном. До того ж діти безоплатно отримують засоби для введення інсуліну. Важливу роль у цьому відіграє гуманітарна допомога. Хочу зазначити, що завод «Індар» імпортує напівсинтетичну фармакологічну субстанцію людського інсуліну з Німеччини. За своєю клінічною ефективністю вона не поступається рекомбінантним людським інсулінам. Але, мабуть, слід подумати й про те, щоб в майбутньому освоїти технологію отримання інсуліну на нашому заводі за допомогою методів генної інженерії. Адже якщо захворюваність на цукровий діабет буде й надалі швидко зростати, то не вистачить сировини для отримання інсуліну — підшлункової залози тварин.
За час, що минув з моменту виділення Бантингом і Бестом у 1922 р. інсуліну в чистому вигляді з підшлункової залози, наука пішла далеко вперед. Сьогодні ми маємо монокомпоненті свинячі інсуліни, аналоги інсуліну тощо. Провідні фармацевтичні компанії світу, такі, як «Ново Нордіск», «Авентіс», найближчим часом запропонують хворим на цукровий діабет інсулін, який можна вводити інгаляційно, а не шляхом ін’єкцій.
ОБЕРЕЖНО: ПРІОННА ІНФЕКЦІЯ
Останнім часом у Західній Європі активно дискутуються проблеми, пов’язані з поширенням ящура та захворювань, що передаються пріонами. Хоча на сьогоднішній день не зафіксовано жодного випадку пріонного захворювання, обумовленого застосуванням інсулінів, отриманих з підшлункової залози свиней та крупної рогатої худоби, на жаль, теоретично це можливо. Існує пропозиція піддавати обов’язковому контролю на наявність пріонів серії інсулінів, які будуть випускатися, і не тільки інсулінів, але й усіх біологічно активних речовин, отриманих з тканин тварин. Якщо на сьогодні відсутні дані про наявність пріонної інфекції, ніхто не візьме на себе відповідальність стверджувати, що вона не з’явиться завтра. Крім того, необхідно проводити скринінг пріонної інфекції в лікарських засобах на основі матеріалу, отриманого з тканин тварин.
РАК ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ
У ДІТЕЙ: НЕБУВАЛИЙ РІСТ ЗАХВОРЮВАНОСТІ
Одним з серйозних наслідків аварії на ЧАЕС є проблема тиреоїдної патології, насамперед раку щитовидної залози. За даними статистики, захворюваність на рак щитовидної залози за останні роки зросла на декілька порядків, особливо серед дітей. Тому ця проблема потребує постійної уваги з боку лікарів та держави. Ті особи, які на момент аварії були дітьми та підлітками, повинні перебувати під диспансерним наглядом. Якщо дане захворювання виявити на ранній стадії, то наші фахівці можуть провести лікувальні заходи в повному обсязі, спрямовані на ліквідацію неоплазми щитовидної залози, після яких людина зможе жити стільки, скільки їй відпустила природа. На базі нашого інституту ведеться реєстр хворих на рак щитовидної залози, у якому нараховується близько 2000 осіб. Якщо захворюваність на рак щитовидної залози в передаварійний період (1981–1985 рр.) становила 0,04–0,06 на 100 тис. дитячого населення, то сьогодні в тих регіонах, які найбільш постраждали від аварії на ЧАЕС, цей показник сягає 2,3 на 100 тис. дитячого населення.
з метою радіодеструкції залишків тканини щитовидної залози після проведення операції з приводу раку щитовидної залози — тотальної тиреоїдектомії призначають радіоактивний йод (131І). Слід зазначити, що раніше проблема забезпечення хворих цим препаратом вирішувалася з великими труднощами. Значну допомогу в розв’язанні цієї проблеми нам надали Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство охорони здоров’я України і міжнародні організації, зокрема ВООЗ. Завдяки цьому на сьогоднішній день проблема забезпечення хворих на рак щитовидної залози препаратами радіоактивного йоду вирішена практично повністю. Вітчизняні виробники, на жаль, подібних лікарських засобів не випускають. Хоча, наскільки мені відомо, дослідження по створенню препарату на основі 131І проводять в нашій країні.
ПРОБЛЕМА ЙОДНОГО
ДЕФІЦИТУ НАБУВАЄ ЗАГРОЗЛИВОГО РОЗМАХУ
Ще одна проблема, над вирішенням якої працює ендокринологічна служба нашої країни, — це йодний дефіцит. В Україні близько 15–20 млн осіб живуть на територіях, де існує йодний дефіцит. Відомо, що недостача йоду може спричинити порушення розвитку плода, передчасні роди, йоддефіцитні захворювання щитовидної залози. Нас особливо турбує факт зниження коефіцієнту інтелектуального розвитку у дітей, які проживають в регіонах з дефіцитом йоду. Нині ця проблема за допомогою Кабінету Міністрів та МОЗ України почала вирішуватися. Нещодавно ЮНІСЕФ передав новітню технологію йодування солі. Крім того, ми проводимо моніторинг ендемічних щодо йоду територій в Україні. З 1 січня 2002 р. профілактика йодного дефіциту буде проводитися в обов’язковому порядку в ендемічних щодо йоду регіонах. Однак ще і досі не розроблено оптимальну схему йодної профілактики для тих осіб, які зазнали впливу іонізуючого опромінення. Для цього потрібно провести додаткові дослідження. На мій погляд, йодну профілактику слід було розпочати значно раніше. Але, як кажуть, краще пізніше, ніж ніколи.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ
Сьогодні можна із задоволенням констатувати, що ендокринологічній службі України вдалося досягти деяких позитивних зрушень. Ми добилися того, що мережа ендокринологічних диспансерів в Україні не була ліквідована. На жаль, в деяких регіонах (Івано-Франківщина, Волинь тощо) ендокринологічні диспансери закриті. Сьогодні вирішується питання про їх відновлення. Це правда, що реформуванню підлягає все. Але перед тим як зробити відповідальний крок, треба озирнутися, чи правильно йдемо. Бо закрити легко, а що далі? Хто буде виконувати Указ Президента, хто буде займатися патологією щитовидної залози, хто буде робити моніторинг йодного дефіциту в Україні? Це не означає, що ендокринологічну службу необхідно зберегти у такому вигляді, в якому вона була 40 років тому. Ми повинні розробити таку модель, яка б відповідала вимогам часу. З боку Міністерства охорони здоров’я України ми у цьому відношенні відчуваємо велику допомогу.
Зараз ми працюємо над розширенням асортименту нових препаратів для лікування захворювань щитовидної залози. Ведуться роботи зі створення комбінованих препаратів з включенням до їх складу тироксину, розробляються раціональниі схеми лікування цукрового діабету. Вважаю, що ендокринологічна служба повинна всіляко допомагати вітчизняному виробнику, але за умови відповідної якості вироблених лікарських засобів та їх доступності для громадян нашої країни.
Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»
Фото Євгена Кривші
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим