Охорона здоров’я: системний підхід

24 липня 2001 року Президент України підписав Указ № 529/2001 «Про Примірне положення про державного секретаря міністерства». Того ж дня був підписаний ще один Указ № 566/2001, згідно з яким державним секретарем Міністерства охорони здоров’я України призначено Сергія Шевчука. Сергій Володимирович — народний депутат України, член парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Редакція «Щотижневика АПТЕКА» звернулась до Сергія Шевчука з проханням розповісти, які питання, на його думку, мають бути вирішені в першу чергу.

— Першочергове завдання державного секретаря — визначити коло проблем, що потребують невідкладного вирішення. Не менш важливе завдання — забезпечити виконання Указів Президента, які були видані у зв’язку з визначенням 2001 року як Року охорони здоров’я, а також організувати роботу з підготовки нормативних документів. Міністерство охорони здоров’я розробило нову Програму «Здоров’я нації», нині вона знаходиться на затвердженні в Кабінеті Міністрів. Я б дуже хотів, щоб ця програма не була декларацією, а справді відображала, по-перше, потреби, а по-друге, реальні можливості системи охорони здоров’я та інших відомств, які мають відношення до збереження здоров’я нації. Ця програма грунтується на програмі «Здоров’я для всіх» Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я і стосується не лише охорони здоров’я, а й інших сфер діяльності, інших галузей народного господарства, які повинні дбати про збереження здоров’я людини, довкілля і, таким чином, орієнтовані на людину як на найвищу цінність у нашому суспільстві.

Сергій ШЕВЧУК

Державний секретар Міністерства охорони здоров’я України

Хотів би в повній мірі використати великий позитивний досвід вітчизняної системи охорони здоров’я. Моя мета — зробити так, щоб належна оцінка праці медичного працівника в нашій державі і розуміння необхідності кращого фінансування галузі були на всіх рівнях: на рівні місцевого самоврядування, регіональних і центральних органів влади. На жаль, це питання є очевидним для медичних працівників, для пацієнтів, але не для тих, хто приймає рішення про фінансування галузі. У його розв’язанні ми сподіваємось на підтримку з боку профспілки працівників охорони здоров’я.

— Чи відпрацьовані в міністерстві конкретні пропозиції щодо державного бюджету на 2002 рік?

— Ми розглянули проект бюджету на наступний рік, підготовлений урядом. У ньому є деякі позитивні тенденції щодо збільшення фінансування галузі порівняно з поточним роком. Разом з тим це збільшення непропорційне реальним потребам. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2002 році буде зростати набагато швидше, ніж раніше, а реальні витрати на охорону здоров’я зменшаться з 2,7 до 2,3% ВВП. Це не може влаштовувати ні хворих, ні організаторів охорони здоров’я, ні медичних працівників, ні відповідальних осіб в уряді чи міністерстві. Тому Міністерство охорони здоров’я пропонує збільшити витрати на фінансування галузі до 3% ВВП.

Пропозиції міністерства були заслухані в урядових комітетах, відбулася зустріч в бюджетному комітеті Верховної Ради. Ми маємо намір відстоювати свою правоту, тому що не можна допустити, щоб у Рік охорони здоров’я, оголошений Президентом України, не відбулося реальних змін на краще. 5 вересня Кабінет Міністрів прийме остаточне рішення, після чого питання буде обговорюватись у Верховній Раді. Сподіваємось, що народні депутати України з усією відповідальністю поставляться до звернень своїх виборців з приводу поліпшення становища охорони здоров’я і до формування бюджету галузі. Тоді міністерство отримає підгрунтя для досягнення кращих результатів.

— Які сфери охорони здоров’я, на Ваш погляд, можна визначити як пріоритетні на найближчий час?

— Я вважаю невдалою практику, коли розробляються окремі програми, «під» які виділяються кошти. Вирішення проблем охорони здоров’я вимагає комплексного підходу. Не можна окремо вирішувати якусь одну проблему медицини, забезпечити її фінансування, тому що це буде перешкоджати розвитку інших програм. Наприклад, здоров’я дітей — це найважливіше питання. Але не можна вирішувати його лише шляхом оснащення пологових будинків, бо це тільки верхівка проблеми. При вирішенні цього питання необхідно звернути увагу на стан довкілля, здоров’я жінок дітородного віку, на перебіг вагітності. Треба проводити медико-генетичні консультації, в разі потреби вживати заходів для запобігання вадам розвитку дитини на самих ранніх стадіях вагітності, тому що ці фактори також впливають на здоров’я майбутніх матерів та дітей. Таких прикладів можна навести дуже багато. Тому, на мою думку, програма «Здоров’я нації» повинна мати комплексний, системний характер, і зрештою замінити багато існуючих дрібних програм.

— Згідно з Указом Президента ви маєте широкі повноваження. Чи це не викликає проблем всередині міністерства, не призводить до так званого двовладдя? Як розподіляються сфери впливу між міністром та його заступниками і державним секретарем та його заступниками?

— Ми «ділимо» не повноваження, а проблеми, які існують в охороні здоров’я. А проблем достатньо для кожного керівника. Вже розробляється нова редакція положення «Про Міністерство охорони здоров’я», яке визначить повноваження і функції кожного підрозділу та їх керівників. Конфлікти чи проблеми виникають тоді, коли працівники не завантажені роботою повною мірою. Цього в Міністерстві охорони здоров’я немає. Я це зрозумів вже у перший місяць свого призначення. Колектив у міністерстві підібрався дуже хороший, тут працюють фахівці високої кваліфікації і панує нормальна ділова атмосфера.

— Чи плануються зміни в структурі міністерства?

— Так, такі плани існували ще до мого призначення. Думаю, що положення «Про Міністерство охорони здоров’я» буде вдосконалюватись і до початку наступного року пропозиції щодо нової структури будуть допрацьовані.

— Чим зумовлена необхідність структурних змін?

— Існує багато проблем, які неможливо вирішувати, працюючи за старою схемою. Наведу лише декілька прикладів. На міністерство покладено обов’язок здійснювати державну політику в сфері курортології, зокрема необхідно розробити кадастр природних курортів і здравниць. Міністерство охорони здоров’я виступає куратором деяких не суто медичних питань, що стосуються розвитку медичної та мікробіологічної промисловості, виробництва медичної техніки та устаткування і т. ін., крім того, — проблем, що виникають, таких, наприклад, як безпека застосування трансгенних культур, пріонні інфекції. Існує велика потреба в створенні сучасних лабораторій для оцінки впливу тих чи інших речовин, лікарських засобів на організм людини. Особливої уваги потребують питання, що стосуються відносин нашої держави з сусідніми країнами, а також міжнародними структурами. Слід налагодити тісні стосунки з державними та недержавними міжнародними організаціями, які орієнтовані на сприяння охороні здоров’я. У зв’язку з необхідністю виконання цих завдань і буде змінюватися структура міністерства.

— Яке місце в новій структурі міністерства відводиться Державному департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення?

— Поки ще рано говорити про конкретні структурні чи кадрові зміни, але хотів би зазначити, що сфера виробництва та реалізації лікарських засобів привертає увагу різних структур, як державних, так і комерційних. Наше завдання — сприяти кращому забезпеченню населення лікарськими засобами, налагодити належний контроль їх якості. Вітчизняні фармацевтичні підприємства за останні роки зробили великий крок вперед, освоїли випуск широкого асортименту лікарських засобів. Тепер залишається добитися, щоб вітчизняна продукція могла успішно конкурувати з імпортною не тільки за ціною, але й за якісними показниками.

— Це означає, що буде вжито жорстких заходів щодо контролю за якістю ліків?

— Перш за все це означає, що необхідно створити вітчизняну лабораторну базу, яка б дозволяла проводити дослідження лікарських засобів і давала б можливість порівнювати лікувальні властивості тих чи інших препаратів.

— Вітчизняні виробники говорять про податкові пільги (наприклад, звільнення від податку на прибуток) як про можливе джерело розвитку виробництва та зниження цін на лікарські засоби. Яка Ваша думка з цього приводу?

— Ціна на лікарські засоби — дуже важливе питання. Що таке справжня бідність? Це коли людина не в змозі придбати найнеобхідніше для збереження життя. Щодо медицини, то це означає неможливість купувати життєво необхідні ліки, користуватися послугами медичного закладу. Тому зараз в міністерстві розробляється перелік життєво необхідних лікарських засобів, на які буде встановлено граничний рівень цін. Таких препаратів буде небагато, і треба зробити так, щоби кожен громадянин України мав фінансову можливість їх придбати.

Що ж до податкових пільг, то, насправді, слід ретельно вивчити досвід країн, де така практика існує, наприклад досвід Росії. Підхід до вирішення цього питання має бути виваженим. При наданні пільг треба враховувати значущість для вітчизняної охорони здоров’я тих лікарських засобів, які виробляє те чи інше підприємство, а також їх якість.

Вікторія Матвєєва
Фото Євгена Кривши

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті