Законопроект «Про внесення змін до деяких актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до деяких актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення проект Закону України «Про внесення змін до деяких актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Законопроект, пояснювальна записка, аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет http://www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до законопроекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров’я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевского, 7, м. Київ, 01601, E-mail: [email protected]; [email protected] (Карпінська Леся Григорівна, Влодек Алла Мечиславівна) тел. 226-23-31

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Cистема охорони здоров’я в Україні є вкрай застарілою та майже не зазнала змін з часів Радянського Союзу. Така система, побудована на так званій моделі Семашко, нівелює реальні потреби населення у сфері охорони здоров’я та ігнорує міжнародні тенденції модернізації та удосконалення у цій сфері. В результаті система охорони здоров’я України є вкрай неефективною; населення отримує часто неякісну та несвоєчасну допомогу (особливо незахищені верстви населення, які не можуть самостійно оплачувати своє лікування), незважаючи на те, що на охорону здоров’я виділяється значна частина державного бюджету.

Неефективність системи охорони здоров’я України в значній мірі зумовлена критичним станом її основного інституційного компонента — закладів охорони здоров’я.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров’я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров’я — бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється за принципами «утримання закладу» (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров’я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров’я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров’я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров’я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров’я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).

Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ.

Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров’я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020»;

Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров’я передбачена проектом Світового Банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв’язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий-березень 2015 року), Угодою про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27 листопада 2014 року (Розділ 16 «Реформа системи охорони здоров’я»), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров’я в Україні.

Однак, незважаючи на задекларовану державою важливість здійснення системного та комплексного реформування галузі охорони здоров’я, законодавче забезпечення таких реформ на сьогодні залишається недостатнім.

2. Цілі та завдання проекту

Основною метою цього законопроекту є комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення.

Для цього законопроектом ставиться два основні завдання: реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я та їх фінансування.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроект передбачає внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Господарського кодексу України, Законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про здійснення державних закупівель», «Про екстрену медичну допомогу» з метою реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я та їх фінансування.

Серед основних положень законопроекту варто виділити наступні:

– Уточнено особливості організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я, їх класифікацію, вимоги до установчих документів та управління.

– Встановлено спрощений порядок реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, зокрема порядок переоформлення ліцензій та акредитації.

– Встановлено ряд стимулів, в тому числі фінансових, для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства.

– Урегульовано особливості укладення трудових контрактів з керівниками закладів охорони здоров’я.

– Уточнено можливі джерела фінансування закладів охорони здоров’я.

– Уточнено існуючу гарантію, що кошти не використані закладом охорони здоров’я у поточному році, не будуть вилучатись, та можуть використовуватись таким закладом на фінансування його діяльності (зокрема, на оновлення матеріально-технічної бази). Таке невикористання коштів не може бути підставою для зменшення фінансування у наступному бюджетному періоді.

– Надано гарантію, що обсяг медичної субвенції, яка надається місцевим бюджетам з державного бюджету, у 2016 році не може бути меншим, ніж у 2015 році.

– Урегульовані окремі питання, пов’язані з договорами про медичне обслуговування населення, зокрема застосування до них вимог законодавства у сфері державних закупівель.

– Уточнено правовий статус центрів екстреної медичної допомоги.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері охорони здоров’я, є Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, Господарський кодекс України, інші профільні закони у сфері охорони здоров’я та інші законодавчі акти.

Реалізація положень цього законопроекту також потребуватиме внесення змін до Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України (окремі законопроекти «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» та «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» також подано до Верховної Ради України).

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проектів Закону

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку якісної та ефективної системи державних та комунальних закладів охорони здоров’я в Україні.

В свою чергу, це має призвести до підвищення рівня здоров’я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

Проект

оприлюднений на офіційному сайті

МОЗ України 18.05.2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Верховна Рада України постановляє :

I. Внести зміни до таких Законів України:

1. в Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст.19 з наступними змінами):

1) у статті 3:

в абзаці третьому частини першої слова «основним завданням яких є забезпечення медичного» замінити словами «що забезпечує медичне»;

частину восьму викласти у такій редакції:

охорона здоров’я — система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими організаціями та об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

доповнити новими частинами такого змісту:

медична послуга — дія або сукупність дій суб’єкта господарювання у сфері охорони здоров’я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами, яка має самостійне значення і використовується, зокрема, як основа планування їх обсягу та вартості;

медична практика — вид господарської діяльності, який провадиться суб’єктами господарювання у сфері охорони здоров’я з дотриманням установлених законодавством вимог з метою надання медичної допомоги на основі відповідної ліцензії;

ліцензування професійної діяльності лікарів — видача, переоформлення та анулювання ліцензій, контролю за додержанням ліцензійних умов щодо надання права на провадження професійної діяльністі на території України;

сертифікація у сфері охорони здоров’я — добровільна процедура, у результаті проведення якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність систем управління якістю суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я встановленим законодавством вимогам;

2) у статті 16:

в частині другій слово «законом» замінити словами «законодавством з урахуванням положень цих Основ»;

частину третю викласти у такій редакції:

«Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров’я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Мережа таких закладів не може бути скорочена».

частину шосту викласти у такій редакції:

«Заклад охорони здоров’я провадить свою діяльність на підставі установчих документів, що затверджуються власником закладу охорони здоров’я (уповноваженим ним органом управління).»;

частину дев’яту викласти у такій редакції:

«Керівники та працівники державних, комунальних закладів охорони здоров’я та закладів охорони здоров’я, що створені у формі підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державі або територіальній громаді, обираються за конкурсом і призначаються на посаду власником закладу охорони здоров’я (уповноваженим ним органом управління) шляхом укладення з ними контракту. Порядок укладення контракту з керівником та працівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типова форма такого контракту затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Від імені закладів охорони здоров’я контракти із керівниками державних, комунальних закладів охорони здоров’я підписують уповноважені власником органи управління.»;

після частини другої доповнити новими частинами такого змісту:

«В залежності від форми власності заклади охорони здоров’я створюються та існують як державні, комунальні, приватні або як заклади охорони здоров’я, створені на змішаній формі власності (шляхом об’єднання майна різних форм власності).

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я можуть створюватись та існувати як державні унітарні підприємства, комунальні унітарні підприємства, господарські товариства та в інших організаційно-правових формах згідно з законодавством.

Заклад охорони здоров’я може мати відокремлене майно (в тому числі грошові кошти), закріплене за ним на відповідному праві, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Заклади охорони здоров’я, що реорганізуються з бюджетних установ в інші форми господарювання не можуть здійснювати інші види господарської діяльності, що не повязані з медичною практикою»;

після частини шостої доповнити новими частинами такого змісту:

«Управління закладом охорони здоров’я здійснюється відповідно до вимог законодавства та його установчих документів.

Фізичні особи — підприємці провадять діяльність з медичної практики згідно з відповідною ліцензією «;

у зв’язку з цим частини третю-шосту вважати відповідно частинами шостою-дев’ятою, а частини сьому-десяту — частинами одинадцятою-чотирнадцятою;

3) у статті 18:

в частині першій після слів «благодійних фондів» поставити кому та доповнити словами «інших коштів фізичних та юридичних осіб»;

частину третю викласти у такій редакції

«Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров’я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення, в межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів передбачених у Державного бюджеті України на відповідний рік. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення за кошти державного бюджету та субвенції, надані з державного до місцевих бюджетів, визначаються Кабінетом Міністрів України.»;

у частині четвертій друге речення видалити;

частину п’яту викласти у такій редакції:

«Обсяги бюджетного фінансування закладів охорони здоров’я визначаються на підставі методології, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.»;

частину шосту після слова «бюджету» доповнити словами «на підставі договорів про медичне обслуговування населення»;

у частині сьомій слова «добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу» замінити словами «отримані від юридичних та фізичних осіб, а також» та доповнити другим речення наступного змісту:

«Вимоги Господарського кодексу України щодо реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не застосовуються до закладів охорони здоров’я, створених у формі державних казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств.»;

після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

«Кошти, не використані закладом охорони здоров’я (крім закладів охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ) протягом бюджетного періоду, не вилучаються та можуть використовуватися у подальшому закладом охорони здоров’я на власний розсуд виключно з метою фінансування його діяльності (у тому числі на оновлення його матеріально-технічної бази) з урахуванням вимог законодавства та установчих документів. Невикористання закладом охорони здоров’я бюджетних коштів та (або) коштів, отриманих закладом охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення, не може бути підставою для зменшення обсягу бюджетних коштів, що будуть перераховані такому закладу охорони здоров’я у наступному бюджетному періоді, за умови належного виконання договору про медичне обслуговування населення.»;

після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:

«Надходження закладів охорони здоров’я (крім закладів охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ), зокрема суми бюджетного фінансування, кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, плата за послуги у сфері охорони здоров’я, інші надходження, не заборонені законом, зараховуються на їх рахунки у банках.»;

у зв’язку з цим частини п’яту-сьому вважати частинами шостою-восьмою, а частину восьму вважати частиною десятою.

4) у статті 24:

після частини другої доповнити новими частинами такого змісту:

Наглядова рада закладу охорони здоров’я є колегіальним органом, що здійснює громадський контроль за дотриманням прав та забезпеченням безпеки пацієнтів, додержанням етичних принципів і законодавчих вимог здійснення медичного обслуговування закладом охорони здоров’я, розглядає фінансово-господарську діяльність закладу охорони здоров’я.

Порядок утворення, права, обов’язки наглядової ради закладу охорони здоров’я та типове положення про наглядову раду закладу охорони здоров’я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5) у статті 74:

частину другу викласти у такій редакції:

«Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються певними видами медичної і фармацевтичної діяльності та мають ліцензію або сертифікат на право проводити професійну діяльність на території України, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я».

6) у статті 75:

частину першу після слова «інтернатуру» доповнити словами «клінічну резендентуру»;

5) доповнити розділом ХІІІ такого змісту:

«

РОЗДІЛ XIІI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я, що створені та існують у формі бюджетних установ (крім відомчих закладів охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністетсва оборони України, Державної прикордонної служби України), реорганізовуються шляхом перетворення в державні унітарні казенні або комерційні підприємства та комунальні унітарні некомерційні або комерційні підприємства, відповідно.

Реорганізація (в тому числі визначення статусу підприємства) здійснюється на підставі рішення компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить відповідний державний чи комунальний заклад охорони здоров’я, в порядку реорганізації юридичних осіб, встановленому законодавством, з урахуванням особливостей, встановлених пунктами 2-7 цього Розділу.

З 1 січня 2016 року кошти державного бюджету та субвенції, надані з державного до місцевих бюджетів, не можуть використовуватись на фінансування закладів охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ (крім відомчих закладів охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України) та оплату послуг таких закладів охорони здоров’я за договорами про медичне обслуговування населення.

2. В ході реорганізації шляхом перетворення державних та комунальних бюджетних установ (в тому числі відомчих закладів охорони здоров’я) в державні та комунальні підприємства, як визначено в пункті 1 цього Розділу, не застосовуються положення законодавства щодо:

1) необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов’язані (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) права кредиторів вимагати у зв’язку з проведенням реорганізації забезпечення виконання зобов’язань, їх дострокового припинення або виконання та відшкодування збитків;

3) неможливості завершення реорганізації до задоволення вимог, заявлених кредиторами;

4) необхідності вчинення дій, встановлених законодавством про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом у випадку якщо вартість майна відповідних державних чи комунальних закладів охорони здоров’я, що підлягають реорганізації, є недостатньою для задоволення вимог кредиторів;

5) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності відповідних державних чи комунальних закладів охорони здоров’я, що підлягають реорганізації.

3. Встановити, що за здійснення державної реєстрації державних та комунальних підприємств, як передбачено пунктом 1 цього Розділу, реєстраційний збір не справляється.

4. Встановити, що ліцензії закладів охорони здоров’я — бюджетних установ, що реорганізовуються шляхом перетворення відповідно до пункту 1 цього Розділу, не анулюються, а підлягають переоформленню на тих самих умовах відповідним юридичним особам, утвореним в результаті перетворення, в порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», без стягнення плати за переоформлення ліцензії.

5. Встановити, що в ході реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я, як передбачено пунктом 1 цього Розділу, та після її завершення трудові договори (контракти) працівників відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров’я (в тому числі їх керівників) зберігають свою дію. При цьому не вимагається переукладення трудових договорів (контрактів) між працівниками відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров’я (в тому числі їх керівників) та створеними в результаті реорганізації, як передбачено пунктом 1 цього Розділу, державними та комунальними підприємствами, окрім як за бажанням працівників відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров’я (в тому числі їх керівників).

6. Державні та комунальні підприємства, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, є правонаступниками усіх прав і обов’язків відповідних бюджетних установ. Установити, що органи, до сфери управління яких входить управління майном відповідних бюджетних установ, передають державним та комунальним підприємствам, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, майно, яким користувались на відповідному правовому титулі бюджетні установи. Майно, що передається від бюджетних установ до державних та комунальних підприємств в результаті реорганізації шляхом перетворення, закріплюється за ними на праві оперативного управління (для державних унітарних казенних підприємств та комунальних унітарних некомерційних підприємств) або на праві господарського відання (для державних унітарних комерційних підприємств та комунальних унітарних комерційних підприємств).

7. Встановити, що передача нерухомого майна від бюджетних установ до державних та комунальних підприємств, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, може здійснюватися на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та його інвентаризації без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно. Державна реєстрація прав на нерухоме майно (в тому числі права господарського відання) та прав на землю, що передаються від бюджетних установ до державних та комунальних підприємств, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки відповідного майна (за наявності). Передавальний акт та акт оцінки майна (за наявності) є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно (в тому числі права господарського відання), та прав на землю, що передаються від бюджетних установ до державних та комунальних підприємств, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу.

8. В державних та комунальних закладах охорони здоров’я, що утворені в ході реорганізації відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень цих Основ, в якості установчого документа затверджується типовий статут, що затверджений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

9. Встановити, що обсяг медичної субвенції, що надається з державного бюджету відповідним місцевим бюджетам у 2016 році, не може бути меншим обсягу медичної субвенції, наданої відповідним бюджетам у 2015 році. Медична субвенція, надана відповідним місцевим бюджетам, має використовуватись у відповідності з абзацом третім пункту 1 цього Розділу.

10. Встановити, що за результатами 2015-2020 років до державних унітарних підприємств, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення державних бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, не застосовується вимога про відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами.

11. Встановити, що за результатами 2015-2020 років комунальні унітарні підприємства, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення комунальних бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу, не зобов’язані відраховувати на користь відповідних територіальних громад (уповноважених ними органів) частину свого чистого прибутку (доходу).

12. Встановити, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, методології, передбаченої частиною п’ятою статті 18 цих Основ, обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.

13. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цими Основами, зокрема, в частині вимог до організаційно-правових форм закладів охорони здоров’я, їхнього фінансування та проведення акредитації закладів охорони здоров’я;

2) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

14. Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, протягом двох місяців з дня набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»:

1) до 15 вересня 2015 року розробити та подати на схвалення Кабінету Міністрів України порядок розподілу медичної субвенції між місцевими бюджетам на 2016 рікs

2) розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України зміни до порядку акредитації закладів охорони здоров’я в частині акредитації закладів охорони здоров’я державних та комунальних підприємств, утворених в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я, визначених пунктом 1 цього Розділу;

3) розробити та затвердити Методику розрахунку вартості надання медичних послуг

4) розробити та затвердити зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики в частині переоформлення ліцензій закладам охорони здоров’я — державним та комунальним підприємствам, утвореним в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я, визначених пунктом 1 цього Розділу;

5) розробити та затвердити порядок укладення договору на медиче обслуговування населення та типову форму такого договору;

6) розробити та затвердити порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типову форму такого контракту;

7) розробити та затвердити порядок ліцензування професійної діяльності лікарів (надання, зупинення, обмеження або позбавлення права лікаря проводити професіцну діяльність)

8) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цими Основами, зокрема, в частині вимог до організаційно-правових форм закладів охорони здоров’я та їхнього фінансування.

15. Кабінету Міністрів України та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я забезпечити контроль за проведенням реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров’я, визначених пунктом 1 цього Розділу, в межах своїх повноважень.

16. Встановити, що до 31 грудня 2019 року вимоги частини другої статті 75 та частини восьмої статті 77 Господарського кодексу України щодо подання на розгляд, погодження та затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання не застосовуються до державних та комунальних підприємств, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу. Встановити, що до 31 грудня 2019 року вимоги частини третьої та одинадцятої статті 75 Господарського кодексу України не застосовуються в частині державних та комунальних підприємств, що утворюються в результаті реорганізації шляхом перетворення бюджетних установ згідно з пунктом 1 цього Розділу.»;

17. Встановити, що порядок утворення і діяльність у сфері охорони здоров’я професійних самоврядних організацій медичних та фармацевтичних працівників визначаються законом.

2. в Законі України «Про управління об’єктами державної власності» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст.456 з наступними змінами):

1) статтю 18 доповнити двома новими частинами такого змісту:

«8. Встановити, що за результатами 2015-2020 років до державних унітарних підприємств, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення державних бюджетних установ згідно з пунктом 1 Розділу XIІI «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я, не застосовується вимога про відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами, встановлена частиною першою статті 11-1 цього Закону.

9. Встановити, що за результатами 2015-2020 років до державних унітарних підприємств, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення державних бюджетних установ згідно з пунктом 1 Розділу XІII «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я, не застосовується вимога про складання та затвердження (погодження) фінансових планів.»;

3. в Законі України «Про здійснення державних закупівель» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 24, ст.883 з наступними змінами):

1) розділ ХІ «Прикінцеві положення» доповнити новим пунктом такого змісту:

«7. Тимчасово, до 31 грудня 2019 року дія цього Закону не поширюється на закупівлю послуг за договорами про медичне обслуговування населення у державних та комунальних закладів охорони здоров’я відповідно до статті 16 Основ законодавства про охорону здоров’я, незалежно від вартості предмета закупівлі.»;

4. в Законі України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст.299 з наступними змінами):

1) статтю 24 доповнити новою частиною такого змісту:

«6. Ліцензії закладів охорони здоров’я — бюджетних установ, що реорганізовуються шляхом перетворення відповідно до пункту 1 Розділу XІII «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства про охорону здоров’я, не анулюються, а підлягають переоформленню на тих самих умовах відповідним юридичним особам, утвореним в результаті перетворення, в порядку, передбаченому статтею 16 цього Закону. Плата за переоформлення ліцензії не стягується.»;

5. у Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст.144 з наступними змінами):

1) частину сьому статті 74 після слова «державі, « доповнити словами «або державне товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належать державі, «;

2) у статті 76:

у частині першій після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

«здійснюється медичне обслуговування населення.»;

в частині другій після слова «України» поставити кому та доповнити словами «крім казенних підприємств у галузі охорони здоров’я, які створюються за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

частину четверту після слова «банку» доповнити словами «(крім казенних підприємств у галузі охорони здоров’я, які можуть мати рахунки в державних та/або комерційних банках)»;

3) статтю 78 доповнити новою частиною такого змісту:

«10. Комунальне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене у комунальне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать відповідній територіальній громаді, або комунальне товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків часток у статутному капіталі якого належать відповідній територіальній громаді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»;

4. в Законі України «Про екстрену медичну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 30, ст.340 з наступними змінами):

1) у статті 7:

в частині другій слова «органах казначейства і банках, « замінити словами «банках, може мати» та доповнити другим реченням наступного змісту:

«Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф за необхідності може також відкривати рахунки в органах казначейства.»;

в частині шостій слова «праві оперативного управління» замінити словами «відповідному правовому титулі у відповідності із законодавством»;

в частині сьомій слова «Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями» замінити словами «а також його установчими документами»;

2) у статті 9:

у частині четвертій після слова «законом» доповнити словами «органом, до сфери управління якого входить управління відповідним майном та/або закладом, в тому числі»;

у частині п’ятій після слова «передані» доповнити словами «органом, до сфери управління якого входить управління відповідним майном та/або закладом, в тому числі»;

в частині шостій слова «праві оперативного управління» замінити словами «відповідному правовому титулі у відповідності із законодавством».

ІІ. Прикінцеві положення:

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Аналіз регуляторного впливу

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров’я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров’я — бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється за принципами «утримання закладу» (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров’я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров’я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров’я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров’я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Основною метою цього законопроекту є комплексне реформування системи охорони здоров’я України задля створення в Україні мережі державних так комунальних закладів охорони здоров’я з достатнім рівнем самостійності для надання ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення.

Для цього законопроектом ставиться два основні завдання: реформування організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я та їх фінансування.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення цілей з аргументацією переваг обраного способу.

Перший варіант. Залишити ситуацію, що склалась, без змін. Це не забезпечить досягнення поставленої цілі, що є неприйнятним.

Другий варіант (оптимальний). Забезпечення умов для більшої самостійності закладів охорони здоров’я у прийнятті управлінських рішень, створення ринкових стимулів для підвищення якості надання медичних послуг населенню, а також оптимізації інфраструктури.

4. Опис механізму і заходів, які забезпечують розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Реформування медичного обслуговування шляхом запровадження нових механізмів фінансування закладів охорони здоров’я, збільшення самостійності керівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності щодо управління фінансовими ресурсами, підвищення конкуренції у системі охорони здоров’я, створення умов для оптимізації мережі закладів, зокрема, шляхом:

– уточнення особливостей організаційно-правового статусу закладів охорони здоров’я, їх класифікацію, вимоги до установчих документів та управління;

– встановлення спрощеного порядку реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, зокрема порядку переоформлення ліцензій та акредитації;

– встановлення ряду стимулів, в тому числі фінансових, для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства;

– врегулювання особливостей укладення трудових контрактів з керівниками закладів охорони здоров’я;

– розширено перелік можливих джерел фінансування закладів охорони здоров’я;

– уточнення існуючої гарантії, що кошти не використані закладом охорони здоров’я у поточному році, не будуть вилучатись, та можуть використовуватись таким закладом на фінансування його діяльності (зокрема, на оновлення матеріально-технічної бази). Таке невикористання коштів не може бути підставою для зменшення фінансування у наступному бюджетному періоді;

– надання гарантії, що обсяг медичної субвенції, яка надається місцевим бюджетам з державного бюджету, у 2016 році не може бути меншим, ніж у 2015 році;

– врегулювання окремих питань, пов’язаних з договорами про медичне обслуговування населення, зокрема застосування до них вимог законодавства у сфері державних закупівель;

– уточнення правового статусу центрів екстреної медичної допомоги.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінки можливості впровадження та використання вимог регуляторного акта.

5.1. Оцінка впливу зовнішніх факторів

Зовнішні фактори (крім, військових дій), які можуть впливати на виконання вимог акта, відсутні.

5.2. Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта.

Після прийняття Проекту закону необхідно привести у відповідність акти Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров’я України.

Для впровадження вимог такого регуляторного акта не потрібно додаткових витрат з бюджету та немає потреби створювати нові робочі місця.

5.3. Державний нагляд та контроль за додержанням вимог акта

Планується здійснюватися регулярний моніторинг впровадження акта до моменту реорганізації всіх бюджетних установі у державні/комунальні підприємства.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта

Впровадження Проекту закону дозволить поліпшити ситуацію з якістю надання суб’єктами господарювання медичних послуг населенню, ефективністю використання бюджетних коштів.

Проект закону відповідає принципам державної регуляторної політики.

7. Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта.

Реорганізованим закладам охорони здоров’я надається перехідний період у 5 років з метою забезпечення поступового переходу до ринкових механізмів функціонування.

Строк дії акта не обмежено.

8. Показники результативності регуляторного акта.

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку системи якісної та ефективної системи держаних та комунальних закладів охорони здоров’я в Україні.

В свою чергу, це має призвести до підвищення рівня здоров’я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта.

Види та строки відстеження результативності Проекту закону

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!