Законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Законопроект, пояснювальна записка, аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет http://www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до законопроекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров’я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, E-mail: [email protected]; [email protected] (Карпінська Леся Григорівна, Влодек Алла Мечиславівна) тел. 226-23-31

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Cистема охорони здоров’я в Україні є вкрай застарілою та майже не зазнала змін з часів Радянського Союзу. Така система, побудована на так званій моделі Семашко, нівелює реальні потреби населення у сфері охорони здоров’я та ігнорує міжнародні тенденції модернізації та удосконалення у цій сфері. В результаті система охорони здоров’я України є вкрай неефективною; населення отримує часто неякісну та несвоєчасну допомогу (особливо незахищені верстви населення, які не можуть самостійно оплачувати своє лікування), незважаючи на те, що на охорону здоров’я виділяється значна частина державного бюджету.

Неефективність системи охорони здоров’я України в значній мірі зумовлена критичним станом її основного інституційного компонента — закладів охорони здоров’я.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров’я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров’я — бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється за принципами «утримання закладу» (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров’я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров’я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров’я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров’я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров’я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).

Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ.

Стратегія сталого розвитку «Україна–2020», затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров’я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020»;

Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров’я передбачена проектом Світового Банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв’язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий-березень 2015 року), Угодою про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27 листопада 2014 року (Розділ 16 «Реформа системи охорони здоров’я»), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015–2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров’я в Україні.

Однак, незважаючи на задекларовану державою важливість здійснення системного та комплексного реформування галузі охорони здоров’я, законодавче забезпечення таких реформ на сьогодні залишається недостатнім.

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Основною метою та завданням цього законопроекту є створення стимулів у сфері оподаткування для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства в рамках комплексної реформи системи охорони здоров’я України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» розроблено для реалізації положень проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я».

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом передбачається внесення змін до Податкового кодексу України з метою встановлення, що заклади охорони здоров’я, що реорганізуються з бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, збережуть за собою статус неплатників податку на прибуток на перехідний період до 2020 року в рамках комплексної реформи закладів охорони здоров’я.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання законопроекту

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері оподаткування закладів охорони здоров’я, є Конституція України та Податковий кодекс України.

Реалізація реформи системи закладів охорони здоров’я та положень цього законопроекту потребуватиме внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Господарського кодексу України, Законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про здійснення державних закупівель», «Про екстрену медичну допомогу», Бюджетного кодексу України (окремі законопроекти «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» також подано до Верховної Ради України).

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з бюджету.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку якісної та ефективної системи державних та комунальних закладів охорони здоров’я в Україні.

Своєю чергою, це має привести до підвищення рівня охорони здоров’я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

Проект

оприлюднений на офіційному сайті

МОЗ України 18.05.2015 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести до Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13–17, ст.112 з наступними змінами) такі зміни:

1. доповнити підрозділ 4 розділу ХХ «Перехідні положення» пунктом 34 такого змісту:

«34. Тимчасово до 31 грудня 2019 року державні та комунальні заклади охорони здоров’я, що були створені в результаті реорганізації шляхом перетворення державних та комунальних бюджетних установ згідно із пунктом 1 Розділу XIІI «Прикінцеві та перехідні положення» Основ законодавства України про охорону здоров’я, не є платниками податку на прибуток для цілей розділу ІІІ цього Кодексу. Внесення таких закладів до Реєстру неприбуткових організацій та установ контролюючими органами не вимагається.».

ІІ. Прикінцеві положення:

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону;

забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»

1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання.

На сьогодні більшість закладів охорони здоров’я існують у формі бюджетних установ. Ця організаційно-правова форма в сфері, що розглядається, є одним із пережитків планової економіки Радянського Союзу. Заклади охорони здоров’я, що існують у формі бюджетних установ, є дуже обмеженими у своїй діяльності та не мають достатнього рівня самостійності при прийнятті рішень навіть з питань поточного управління та діяльності закладу. В кінцевому результаті це призводить до неналежного рівня медичного обслуговування населення.

Крім того, сучасний стан фінансування закладів охорони здоров’я — бюджетних установ за рахунок бюджету є неефективним та не створює передумов для надання якісної медичної допомоги в необхідних обсягах.

Фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється за принципами «утримання закладу» (навіть якщо він є неефективним), а не здійснення оплати за фактично надану населенню безкоштовну медичну допомогу, гарантовану Конституцією України.

Крім того, заклади охорони здоров’я обмежені в можливості самостійного визначення цілей та пріоритетів для використання бюджетного фінансування. Напрямки використання бюджетних коштів є чітко визначеними згідно з кошторисом. Навіть у разі екстреної необхідності, заклади охорони здоров’я не можуть перерозподіляти кошти з однієї статті бюджету до іншої (наприклад, придбати додаткові ліки за рахунок економії на комунальних послугах). Це не стимулює керівників закладів охорони здоров’я до економії та оптимізації процесу надання медичної допомоги населенню.

В силу свою організаційно-правового статусу заклади охорони здоров’я не мають законної можливості для легального залучення додаткових коштів, наприклад від зацікавлених юридичних осіб, міжнародних установ або благодійних фондів. Для цього їм доводиться працювати через напівлегальні схеми, які на практиці дуже складно офіційно проконтролювати.

Все це в комплексі призводить до тінізацїї коштів у медичній сфері, створює передумови для корупційних схем.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Основною метою та завданням цього законопроекту є створення стимулів у сфері оподаткування для реорганізації закладів охорони здоров’я — бюджетних установ у державні та комунальні підприємства в рамках комплексної реформи системи охорони здоров’я України.

Проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я» розроблено для реалізації положень проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення законодавства з питань охорони здоров’я».

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення цілей з аргументацією переваг обраного способу.

Перший варіант. Залишити ситуацію, що склалась, без змін. Це не забезпечить досягнення поставленої цілі, що є неприйнятним.

Другий варіант (оптимальний). Внесення змін до Податкового кодексу України з метою встановлення, що заклади охорони здоров’я, що реорганізуються з бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, збережуть за собою статус неплатників податку на прибуток на перехідний період до 2020 року в рамках комплексної реформи закладів охорони здоров’я

4. Опис механізму і заходів, які забезпечують розв’язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Внесення змін до Податкового кодексу України з метою встановлення, що заклади охорони здоров’я, що реорганізуються з бюджетних установ у державні та комунальні підприємства, збережуть за собою статус неплатників податку на прибуток на перехідний період до 2020 року в рамках комплексної реформи закладів охорони здоров’я

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінки можливості впровадження та використання вимог регуляторного акта.

5.1. Оцінка впливу зовнішніх факторів

Зовнішні фактори (крім, військових дій), які можуть впливати на виконання вимог акта, відсутні.

5.2. Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта.

Після прийняття Проекту закону необхідно привести у відповідність акти Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров’я України.

Для впровадження вимог такого регуляторного акта не потрібно додаткових витрат з бюджету та немає потреби створювати нові робочі місця.

5.3. Державний нагляд та контроль за додержанням вимог акта

Планується здійснюватися регулярний моніторинг впровадження акта до моменту реорганізації всіх бюджетних установі у державні/комунальні підприємства.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта

Впровадження Проекту закону дозволить поліпшити ситуацію з якістю надання суб’єктами господарювання медичних послуг населенню, ефективністю використання бюджетних коштів.

Проект закону відповідає принципам державної регуляторної політики.

7. Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта.

Строк дії акта обмежений, до 31 грудня 2019 року

8. Показники результативності регуляторного акта.

Реалізація законопроекту повинна створити умови для розвитку системи якісної та ефективної системи держаних та комунальних закладів охорони здоров’я в Україні.

В свою чергу, це має призвести до підвищення рівня здоров’я, тривалості життя населення та зниження рівня захворюваності.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта.

Види та строки відстеження результативності Проекту закону

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!