«Танок з шаблями» навколо ПДВ Жартуйте обережніше, панове!

ХРОНІКА ОДНОГО ЗАКОНУ

09.10.2001 р. — експерти Асоціації міжнародних фармацевтичних виробників (AIPM) застерігають, що введення з 1 січня 2002 р. ПДВ на ЛЗ може призвести до збільшення частки фальсифікованих ЛЗ на ринку Російської Федерації до 1/3, а також до інших негативних наслідків. AIPM зазначає, що реальна частка фальсифікованих ЛЗ на ринку становить 7%. Джерело — www.angstrem.ru.

17.01.2002 р. — влада шукає винних: встановлення ПДВ на ЛЗ на рівні 10% призвело до зростання цін, яке перевищило прогнозовані урядом 4–6%. За словами прем’єр-міністра Михайла Касьянова, «…все, що перевищує цю цифру, — на совісті дистриб’юторів та торговців (так він називає роздрібну ланку фармацевтичного ринку)». Джерело — газета «Коммерсант».

28.01.2002 р. — виконавчий директор Територіального фонду обов’язкового медичного страхування Єкатеринбурзької області Борис Чарний заявив, що обласна програма «Доступні ліки» перебуває під загрозою зриву, оскільки «…цей податок буде повністю надходити до федерального бюджету, тому для виконання програми потрібно буде додатково близько 100 млн руб.». Джерело — http://region.ur.ru.

07.02.2002 р. — спостерігається зростання цін на ЛЗ на 15–30% (у регіонах — на 15–80%). Крім того, підвищилися ціни на товари, що реалізуються аптечними закладами, проте досі не мали пільг щодо ПДВ (зубні пасти тощо). Віце-прем’єр-міністр Валентина Матвієнко пообіцяла ввести жорсткий контроль за ціноутворенням на ЛЗ. Контролюючі органи не справляються з виконанням своїх обов’язків. Джерело — www.strana.ru.

08.02.2002 р. — наявні ознаки ринкової паніки: згідно із заявою начальника Інспекції з цін Москви Михайла Лева, столичні аптеки поки що не запроваджують ПДВ, очікуючи роз’яснень податківців, проте ЛЗ подорожчали на 30%. Джерело — www.strana.ru.

27.02.2002 р. — президент Асоціації Росмедпром Юрій Калінін прогнозує подальше зростання цін. Джерело — www.strana.ru.

27.02.2002 р. — влада виправдовується: заступник начальника департаменту податкової політики Міністерства фінансів Російської Федерації Наталія Комова заявила, що зростання цін на ЛЗ не можна пов’язати зі встановленням 10% ПДВ. Голова Комітету з охорони здоров’я та спорту Микола Герасименко зазначає, що можливість купувати ЛЗ мають тільки 45% населення. Джерело — www.strana.ru.

01.03.2002 — влада заспокоює: начальник Інспекції з цін Москви Михайло Лев заявив, що подальшого зростання цін не очікується. За даними Державної інспекції цін, оптові ціни в Москві порівняно з груднем 2001 р. зросли: на ЛЗ, що реалізуються за вільними цінами, — до 20%; на ЛЗ, ціни на які регулюються державою, — від 0,4 до 16,8%. Націнка коливається в межах відповідно 5,76–45,45% та 1,04–17,82%. Серед ЛЗ, що реалізуються за вільними цінами, подорожчали ті, що користуються найбільшим попитом: жарознижувальні, аналгетики, гіпотензивні препарати. Максимальна торгова націнка на ацетилсаліцилову кислоту в грудні 2001 р. становила 31%, у січні 2002 р. — 100%; на мазепам — 35 та 49,7% відповідно; на седалгін — 25 та 51,5%. Джерело — www.strana.ru.

03.06.2002 р. — влада розмірковує: Держдума Російської Федерації рекомендує профільному Комітету запровадити законопроект, який би відмінив ПДВ на ЛЗ, а уряду — розглянути питання щодо встановлення диференційованих торгових надбавок у розмірі, обернено пропорційному вартості препарату. Джерело — www.strana.ru.

10.07.2002 р. — виступаючи на форумі «Діти і ліки», президент Російської фармацевтичної асоціації Олександр Апазов зазначив, що внаслідок введення ПДВ на ЛЗ та підвищення цін кількість фальсифікованих ЛЗ на фармацевтичному ринку деяких регіонів країни сягає 40%. Джерело — ІТАР-ТАРС.

6.12.2002 р. — настав час поставити крапку у «справі ПДВ на ЛЗ»? В Комітеті Державної Думи Російської Федерації з охорони здоров’я та спорту підготовлено законопроект стосовно відміни 10% ставки ПДВ на ЛЗ. Про це в інтерв’ю кореспонденту журналу «Ремедіум» повідомив голова Комітету Микола Герасименко. Він наголосив на необхідності прийняття цього документа до квітня 2003 р., щоб доходи від цього податку навіть не планувались у бюджеті на 2004 р. «На наш погляд, відміна цього податку необхідна. Ми вже бачили велику кількість негативних наслідків, пов’язаних з його введенням, і, на нашу думку, основна проблема — значне зростання цін на лікарські засоби», — зазначив він. Що ж, як кажуть, час все розставляє на свої місця. Джерело — www.remedium.ru

АВТОРИТЕТНА ДУМКА

Досвід Російської Федерації щодо введення 10% ставки ПДВ на ЛЗ має для України особливе значення, оскільки наш північний сусід близький до нас за економічними та політичними реаліями. Тому ми наводимо деякі висновки з коментарів до парламентських слухань стосовно ситуації навколо введення ПДВ на ЛЗ депутата Держдуми Російської Федерації Ігоря Чернишенка (www.chernychenko.ru):

• Підвищення цін збільшило потребу в бюджетних коштах для безоплатного та пільгового відпуску ЛЗ.

• Виробники, дистриб’ютори та роздрібна ланка втратили частину оборотних коштів, що призвело до збанкрутування деяких із них і дестабілізації в цілому.

• Очікується подальше зменшення кількості оптових фірм приблизно в 10 разів.

• Очікується бурхливе зростання «сірого» ринку.

• Виникає загроза зменшення кількості державних аптечних закладів, які несуть основне соціальне навантаження.

• Зменшення попиту на ЛЗ і як наслідок — скорочення виробництва (в січні–квітні 2002 р. випуск препаратів більшості фармакотерапевтичних груп зменшився).

• Частка ЛЗ російського виробництва у вартісному вираженні не перевищує 40% і має тенденцію до зменшення.

• Існують обмеження лікаря у виборі терапевтичної тактики.

• Прогнозується експертами подальше підвищення цін у зв’язку з експортом субстанцій уже з урахуванням ПДВ та зростанням інших витрат.

• Обмежені власні фінансові джерела багатьох фармацевтичних підприємств, що унеможливлює запровадження програм реконструкції відповідно до міжнародних стандартів якості і потребуватиме від 2,5 до 4,6 млрд дол. США.

Настав час для роботи над помилками?

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ

Чим аргументована необхідність уведення ПДВ на ЛЗ в Україні? На думку авторів законопроекту № 2326, «…за рахунок звільнення від оподаткування продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, в тому числі надання послуг з продажу аптечними установами, втрати до бюджету за 2001 р. склали близько 1 млрд грн». Вони зазначають, що «ненарахування ПДВ на вартість лікарських засобів відкрило можливість аптечним закладам формувати високі торговельні націнки та отримувати високі доходи, внаслідок чого відбулося значне розширення мережі аптечних закладів (за 1997–2001 рр. у 1,5 разу) та зростання їх роздрібного товарообігу (за цей період у 2,6 разу).

Що стосується можливого підвищення цін на зазначений вид продукції, то повне перекладання суми ПДВ на споживачів буде економічно невигідним насамперед підприємствам, які займаються реалізацією лікарських препаратів, оскільки за таких умов може відбутися зменшення обсягів реалізації за рахунок зниження попиту на деякі лікарські засоби. Незважаючи на пільговий режим оподаткування ціни (як вважають автори законопроекту. — Прим. авт.) постійно зростають. Отже, резюмують автори законопроекту, має відбутися саморегуляція ринку фармакологічної продукції головним чином за рахунок зниження торговельних націнок».

Красномовно, але чи переконливо? Управляючий підрозділу безрецептурних препаратів («Рош Консьюмер Хелс») представництва «Хоффманн-Ля Рош Лтд» в Україні Олег Курченко заперечує, що економічні показники, на яких грунтуються розрахунки зазначеного законопроекту, мають суттєві припущення: «…втрата бюджетних коштів через недоодержання ПДВ під час реалізації ЛЗ і ВМП (вироби медичного призначення. — Прим. авт.) у 2001 р. оцінюється авторами в 1 млрд грн. Реальний обсяг вітчизняного фармацевтичного ринку в 2001 р. становив 3,027 млрд грн., або 571,8 млн дол. США. Неважко підрахувати, що ПДВ з цієї суми не перевищить 605 млн грн., або 114 млн дол. США.

Разом з тим у пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що скасування пільгового оподаткування в основному стосується аптечних закладів. На думку народних депутатів В. Ландика і П. Матвієнка, аптеки одержують надприбутки від реалізації ліків. Для обгрунтування своєї точки зору народні депутати посилаються на товарообіг аптек, що з 1997 по 2001 р. збільшився в 2,6 разу. У пояснювальній записці також наведено приклади підвищення цін на антибактеріальні препарати на 58,2%, гормональні — на 80%, вітаміни та судинорозширювальні засоби — у 2 рази. Наводячи ці цифри, автори записки не враховують, що більше ніж 50% ЛЗ, які продаються в Україні, вироблені за кордоном, а більшість вітчизняних ЛЗ — на основі імпортних субстанцій. Вартість їх обчислюється у твердій валюті. Якщо в 1997 р. курс долара США по відношенню до курсу гривні становив 1,830, то в 2001 р. — 5,294. Українська національна валюта знецінилася за цей період майже в 3 рази. Виходить, що навіть стовідсоткове підвищення вартості ЛЗ у гривнях з 1997 р. фактично означає здешевлення їх за цінами виробників, а «товарообіг аптек, що підвищився» у доларовому вираженні, навіть не досяг показників докризового періоду» («Щотижневик АПТЕКА», № 45 (366) від 18 листопада 2002 р.).

СОЦІАЛЬНА НАПРУЖЕНІСТЬ — НЕ ЄДИНИЙ НАСЛІДОК

Врахуємо інші втрати. Введення ПДВ на ЛЗ — це ще один крок до підвищення соціальної напруженості, значного погіршення стану здоров’я нації та поглиблення демографічної кризи. Зменшення обсягу ринку стане причиною зменшення кількості робочих місць у фармацевтичній галузі. Без роботи опиняться висококваліфіковані працівники, а держава знову-таки втратить на відшкодуваннях по безробіттю.

Діяльність фармацевтичної галузі фактично базується на умовах товарного кредиту (тобто гроші за відпущений товар повертаються через встановлений термін — 1 міс). Унаслідок цього зростають ціни, адже у відпускній ціні на ЛЗ враховуються інфляційні очікування та ризик неповернення кредитів. Огляд російської періодики свідчить про те, що тягар ПДВ лягає виключно на кінцевого споживача, тобто на хворого.

Враховуючи реальне економічне становище в Україні, зокрема, зубожіння значної частини населення, легко спрогнозувати, що підвищення роздрібних цін унаслідок введення ПДВ на ЛЗ в більшості випадків неминуче призведе до відмови від ефективних, але високовартісних схем лікування.

Олег Курченко вважає, що «…закупівля ЛЗ за бюджетні кошти фрагментарно задовольняє реальну потребу в них вітчизняної охорони здоров’я. На практиці це означає, що хворі та їх родичі самостійно купують в аптеках левову частку препаратів. Саме вони постраждають від введення ПДВ на лікарські засоби («Щотижневик АПТЕКА», № 45 (366) від 18 листопада 2002 р.)».

Виконавчий директор ЄБА Юрій Петрусь зазначає: «Стосовно споживачів лікарських засобів, то найбільших втрат зазнають важкохворі та пацієнти з хронічними захворюваннями, які потребують тривалого застосування високовартісних препаратів» (Відкритий лист голові ВР України пану Володимирові Литвину — «Щотижневик АПТЕКА», № 45 (366) від 18 листопада 2002 р.).

Шановні депутати, згадайте — за кожним відсотком державної статистики стоїть нещастя конкретних людей і сімей, які, обираючи склад парламенту IV скликання, менше за все сподівалися на вирішення за їх рахунок тимчасових фінансових проблем. Саме вузькістю фінансових інтересів можна пояснити фактичне відсторонення фахівців фармацевтичного ринку, лікарів, нарешті, МОЗ України від участі в широкому обговоренні можливих наслідків таких непродуманих дій.

У КАЛАМУТНІЙ ВОДІ ЛЕГШЕ ЗЛОВИТИ РИБКУ

Знову-таки повертаючись до досвіду нашого північного сусіда, розглянемо окремі негативні аспекти і несприятливі тенденції, до яких призводить бажання наповнити державний бюджет за рахунок фармацевтичного ринку.

На думку аналітиків, значне підвищення цін на ЛЗ зумовлено не тільки і не стільки самим уведенням ПДВ на ЛЗ, скільки дестабілізацією на фармацевтичному ринку. Згадайте хроніку подій в Російській Федерації. Зростання цін на ЛЗ в таких розмірах пов’язане з панікою в очікуванні введення ПДВ. Поява нових труднощів з оформленням бухгалтерської документації, а також неоперативність податкових служб, які мали дати пояснення операторам ринку, проте вчасно цього не зробили, змусило керівників оптових та роздрібних підприємств страхувати свій бізнес підвищенням цін.

Олег Курченко вважає, що «…уведення ПДВ на операції з реалізації ЛЗ і ВМП неминуче призведе до банкрутства цілого ряду аптек і дистриб’юторських компаній (в Україні. — Прим. авт.), яким і сьогодні непросто вижити. Зокрема, є невеликі аптеки, які не зареєстровані як платники ПДВ. Інфраструктура їхньої бухгалтерії просто не дозволяє оперувати ще одним складним податком. Скорочення робочих місць і підвищення рівня безробіття серед провізорів і фармацевтів буде закономірним наслідком у випадку прийняття даного законопроекту («Щотижневик АПТЕКА», № 45 (366) від 18 листопада 2002 р.)».

Досвід Російської Федерації свідчить про те, що введення ПДВ на ЛЗ може сприяти поширенню торгівлі контрабандними, низької якості, фальсифікованими ЛЗ. Зокрема, головою ради директорів провідної російської дистриб’юторської компанії «Протек» Вадимом Якуніним під час прес-конференції «Фармацевтичному ринку Росії — 10 років. Підсумки та перспективи» відзначено, що середнє по Росії зростання цін (12,4%) не сягає розрахункового показника 15%. На його думку, це свідчить про зростання «сірого» імпорту і поширення фальсифікованої продукції за зниженими цінами («Фармацевтичний вісник», № 19 (258) від 11 червня 2002 р.).

Дестабілізація ринку нашкодила і російським виробникам ЛЗ: дистриб’ютори, намагаючись зменшити прогнозовані збитки, довели обсяг поставок за останній квартал 2001 р. до рекордного рівня: імпорт збільшився на 60% порівняно з аналогічним періодом 2000 р.; при цьому частка імпортних препаратів у загальній структурі фармацевтичного ринку склала 68%. На думку аналітика ЦМІ «Медексперт» П. Тизлова, різке збільшення експорту призвело до замороження активів дистриб’юторських компаній і таким чином до різкого зменшення закупівлі препаратів російського виробництва («Щотижневик АПТЕКА», № 13 (334) від 1 квітня 2002 р.).

ПРО ЯКІСТЬ — ЗАБУДЬТЕ!

Одним із ключових питань сучасної вітчизняної фармацевтичної галузі є якість. На сьогодні декілька фармацевтичних підприємств України спромоглися частково модернізувати виробництво відповідно до вимог стандартів GMP. Вони щось встигли, а далі? А інші?

Витрати внаслідок уведення ПДВ на ЛЗ надовго унеможливлять прагнення вітчизняних виробників ЛЗ працювати над підвищенням якості своєї продукції. «Щотижневик «АПТЕКА» неодноразово писав про те, що реорганізація виробництва відповідно до міжнародних стандартів якості потребує значних капіталовкладень. У сьогоднішніх економічних умовах, зокрема, через низьку привабливість України для іноземних інвесторів, тягар фінансування якості фактично несуть самі підприємства. Зрозуміло, що обмеження фінансових резервів українських виробників ЛЗ як результат уведення ПДВ насамперед зупинить процес запровадження систем якості на підприємствах.

ПРОГНОЗИ НА ТЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ

Висновок МОЗ України стосовно скасування пільги на ПДВ на ЛЗ, який грунтується на даних офіційної статистичної звітності, не потребує коментарів.

«Враховуючи, що ринок фармацевтичної продукції України у 2001 р. за даними Держкомстату України становив 3,3 млрд грн., ПДВ у складі ціни на ЛЗ на споживчому ринку становитиме 20% (660 млн грн. на рік).

Скасування пільги на ПДВ призведе:

1. До підвищення цін на ЛЗ розрахунково на 15–17% (згадаймо, що реальне подорожчання ЛЗ після введення ПДВ у Російській Федерації перевищило розрахункову цифру уряду у 2–3 рази. — Прим. авт.).

2. Подорожчання ЛЗ для населення приблизно на 500–560 млн грн., у тому числі вітчизняних — на 210–240 млн грн.

3. Спрямування обігових коштів підприємств-виробників на сплату реалізованої продукції — 480 млн грн.; на етапі реалізації продукції — 280 млн грн. або більше як 58% за рахунок безпосередньої сплати суми цього податку та сповільнення темпів реалізації у зв’язку з подорожчанням продукції для її кінцевих споживачів.

4. Враховуючи, що сума споживання ліків становитиме 500–600 млн грн., це рівноцінно сумі коштів, які спрямовуються бюджетами на придбання ЛЗ (10% від загальної суми бюджетних коштів).

5. На одного жителя України видатки на медикаменти в середньому становлять 65,11 грн. на рік, з яких 51,80 грн. населення сплачує з власних доходів. Враховуючи це, відміна пільги на ПДВ збільшить витрати населення на 525 млн грн., а бюджетів усіх рівнів — на 135 млн грн.

6. Зниження бюджетних можливостей щодо пільгового забезпечення ліками (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.98 р. № 1303) окремих груп населення та пацієнтів з певними захворюваннями у разі їх амбулаторного лікування. У 2002 р. заплановано виділити 474,3 млн грн. на придбання медикаментів, у тому числі на пільгове та безоплатне забезпечення передбачено 112,2 млн грн. При цьому потреба пільгових категорій населення становить 623,9 млн грн. на рік, а забезпеченість пільговими ЛЗ — 17,9%. У разі відміни пільги на ПДВ забезпечення пільгових категорій населення ЛЗ зменшиться на 3,5% і становитиме лише 14,4% від реальних потреб.

7. Вимивання асортименту дешевих ЛЗ і повернення до дефіциту ЛЗ в першу чергу вітчизняного виробництва, у тому числі життєво необхідних; зменшення виробництва, як наслідок — зменшення податкових та обов’язкових відрахувань виробників до бюджетів усіх рівнів.

8. Переведення частини оборотних коштів з реалізації ЛЗ у тінь.

На основі викладеного МОЗ України робить наступний висновок. Скасування пільги на ПДВ на ЛЗ зараз, у той час коли завершується розроблення системи державного регулювання цін на ЛЗ і ВМП і вже розпочато роботу з її реалізації, коли ще не забезпечено достатнього рівня платоспроможності населення (особливо малозабезпечених його верств) та закладів охорони здоров’я (через недостатній рівень їх фінансування), є несвоєчасним і соціально невиваженим кроком.

МОЗ України заперечує проти зміни норми, передбаченої підпунктом 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 закону України «Про податок на додану вартість» і не погоджує проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування».

НАМ Є ЧОГО ВЧИТИСЯ

Обсяг ринку залежить від обсягу попиту — це аксіома. Підвищення цін на ЛЗ призведе до зниження попиту. Зменшення обсягу фармацевтичного ринку в цілому легко спрогнозувати. Останнім часом у лексиконі російських фахівців з ринкової економіки з’явилося неприємне слово «стагнація». Збільшення обсягу ринку у власній валюті склало 5%, у перерахунку на більш стабільний долар США обсяг ринку зменшився на 8%. Отже, намагаючись «розбагатіти», увівши ПДВ на ЛЗ, держава втратить помітну частину надходжень до бюджету: від ввізного мита на імпортні ЛЗ до податку на прибуток фармацевтичних підприємств.

Згадаймо, що в Російській Федерації ще за 5 років до прийняття згаданого Закону фармацевтична галузь була звільнена від сплати податку на прибуток. Крім того, несприятливі соціальні наслідки цього кроку були пом’якшені тим, що в країні діє система соціального медичного страхування, тобто пацієнти були певним чином захищені від фінансових негараздів.

А що ж у нас? Проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» готується до третього читання у ВР України. Навіть якщо його буде прийнято найближчим часом, це не гарантує ефективного соціального захисту населення. Оскільки на створення об’єктивних передумов для ефективного функціонування системи загальнообов’язкового соціального медичного страхування потрібен час, запровадження цієї системи відбуватиметься поетапно; експерти прогнозують, що на повну потужність вона запрацює не раніше 2006 р. («Щотижневик АПТЕКА», № 44 (365) від 11 листопада 2002 р.).

Не можна забувати про те, що фармацевтична галузь високотехнологічна і затратна, її функціонування тісно пов’язане із соціальними аспектами, тому ставка ПДВ на ЛЗ у світовій практиці зазвичай встановлюється нижчою порівняно з такою для інших товарів: 6% проти 12–20% у Бельгії, 6% проти 18,5% — у Нідерландах, 3% проти 5–15% — в Іспанії, 2–5,5% проти 19,6% — у Франції, 8% проти 22% — у Фінляндії (газета «Известия» від 06.10.2001 р.). У країнах колишнього соціалістичного табору ситуація подібна: 5% проти 22% — у Чехії, 11% проти 22% — у Румунії, 6% проти 23% — у Словаччині («Щотижневик АПТЕКА», № 33 (354) від 26 серпня 2002 р.).

ЗА ДВА КРОКИ ВІД ІСТИНИ

Як свідчить досвід розвинених країн, встановлення ПДВ на ЛЗ не є негативним фактором, більше того, цей крок вважається економічно обгрунтованим. Населення таких країн захищене ефективними економічними механізмами, оскільки діє система компенсації за рахунок держави вартості придбаних ЛЗ (у тому числі компенсація ПДВ), що нівелює негативні соціальні наслідки. Крім того, діяльність системи соціального медичного страхування дає змогу захистити всі категорії населення і додатково компенсувати високовартісні та ефективні схеми лікування.

У ситуації, що складається в нашій країні, існує єдина можливість уникнути значних негараздів — всебічно обміркувати можливі наслідки введення ПДВ на ЛЗ і діяти тільки з урахуванням цих наслідків. Прийняття будь-якого із згаданих законопроектів є несвоєчасним до моменту докорінного реформування системи охорони здоров’я. Відсутність навіть мінімально необхідного рівня забезпечення ЛЗ лікарень при фактичній відсутності працюючої системи соціального медичного страхування і компенсації державою вартості ЛЗ призводить до щоденного «виймання коштів» із кишені хворих, які вимушені всупереч основним положенням Конституції самостійно турбуватися про своє лікування.

Тому сума цього податку має бути розрахована виважено, з урахуванням багатьох факторів, встановлення його на рівні інших товарів не може бути визнане адекватним економічній ситуації.

Отже, для запровадження ПДВ на ЛЗ в Україні потрібно зробити два обов’язкових кроки:

перший — запровадити систему соціального медичного страхування;

другий — розрахувати адекватний економічним реаліям розмір ставки ПДВ на ЛЗ з урахуванням показників діяльності системи соціального медичного страхування.

Денис Сухінін