|
Різноманітні перевірки — актуальна тема для кожного суб’єкта господарської діяльності (СГД). Особливо, якщо одних перевіряючих змінюють інші, й стає зрозуміло, що ініціатори таких перевірок — співробітники власного підприємства чи конкуренти. Тому розуміння чіткої цілісної картини системи фіскальних і контролюючих органів має для СГД велике значення.
Розглядаючи діяльність фіскальних органів, необхідно мати на увазі, що особливості здійснення контрольних повноважень, зокрема щодо аптечних закладів, з боку Державної податкової служби, викладені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні». Основне завдання Державної податкової служби — здійснення функцій контролю за додержанням податкового законодавства та правильністю внесення інших платежів до бюджету. Для реалізації цих функцій підрозділам податкової служби надається право здійснювати у будь-яких суб’єктів господарювання перевірки платіжних документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджету; одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; обстежувати будь-які приміщення, що належать підприємствам, установам, організаціям та громадянам і використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування.
Повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема органів МВС та СБУ, хоча й дещо різняться предметом і основними напрямками діяльності. Права органів податкової міліції розширюються за рахунок наділення їх повноваженнями податкових органів у фінансовій сфері. Податкові органи виконують свої функції, здійснюючи перш за все планові перевірки безпосередньо на підприємстві. Підставами для таких перевірок, як правило, є збитки чи великі суми відшкодування ПДВ, або суттєве перевищення витрат над доходами.
Існують позапланові перевірки, коли за письмовим запитом контролюючих органів проводиться зустрічна перевірка за письмовим розпорядженням або за формальними ознаками порушень. Підставами для такої перевірки є несвоєчасне подання податкової звітності, недостовірність даних у звітності, скарга безпосередньо з підприємства, перевірка інформації конкурента і реорганізація чи ліквідація.
Також можуть бути проведені оперативні перевірки щодо дотримання правил здійснення готівкових розрахунків, наявності свідоцтва про державну реєстрацію, відповідних ліцензій, патенту тощо. Під час оперативної перевірки податківці можуть обстежувати виробничі складські, торговельні та інші приміщення.
Зазначені органи мають право вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування об’єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, а також вилучати у громадян — суб’єктів господарювання, які порушують порядок здійснення господарської діяльності, — реєстраційні посвідчення чи спеціальні дозволи (ліцензії, патенти тощо) з подальшою передачею матеріалів про порушення органам, які видали ці документи.
Відзначимо, що у цьому пункті йдеться про вилучення не всіх документів, а лише тих, що свідчать про порушення податкового законодавства. Так, вилучення первинних або статутних документів і печаток законодавством не передбачено. Однак печатку можуть вилучити під час виїмки чи обшуку у разі порушення кримінальної справи. У таких випадках у документах зазначається номер кримінальної справи.
Якщо ж кримінальну справу не порушено, вилучення повинно відбуватися за Інструкцією, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України (ДПАУ) від 01.07.1998 р. № 316. Відповідно до цієї Інструкції документи вилучаються лише за умови встановлення факту приховування об’єктів оподаткування, несплати податків та інших платежів, на підставі мотивованої постанови органу Державної податкової служби у письмовому вигляді. Постанова про вилучення документів, не підписана керівником відповідного податкового органу чи без печатки, недійсна.
Посадова особа органу Державної податкової служби, яка вилучає документи, одночасно повинна складати їх опис, а згідно з п. 13 зазначеної Інструкції передбачено, що замість вилучених документів у підприємства залишаються їх копії та опис документів. Залишення копій — не право підприємства, а обов’язок працівників ДПА. Копії мають бути задовільної якості, щоб усі елементи оригінального документа розпізнавалися. Службова особа ДПА повинна засвідчити підписом всі копії.
Відповідно до п. 4 Інструкції вилучення документів здійснюється у присутності тих посадових осіб підприємства, у яких вилучають документи. Отже, посадова особа ДПА повинна забезпечити під час вилучення присутність саме тієї особи, у чиєму розпорядженні перебувають ці документи. Зазначена передумова важлива.
Звертаємо увагу на недопустимість відмови підпису документів, що складаються посадовими особами ДПА, оскільки при відмові у цих посадових осіб «розв’язуються руки» і з’являється можливість підробки. Якщо у вас виник щонайменший сумнів, необхідно запросити працівників юридичної служби.
Враховуючи зазначене, при недотриманні діючого законодавства суб’єкти господарювання, права й інтереси яких порушені, повинні відразу оскаржити незаконні дії співробітників податкової служби, у тому числі працівників податкової міліції. Право на оскарження дій органів і посадових осіб податкової служби підтверджено ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Державна інспекція з контролю за цінами здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення». Основне її завдання — здійснення державного контролю за цінами у разі встановлення і застосування державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому у сфері вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства. При виконанні своїх функцій посадові особи мають право проводити перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій; одержувати пояснення, довідки, документи та їх копії щодо економічної обгрунтованості цін, техніко-економічні характеристики; обстежувати виробничі, складські, торговельні приміщення; вимагати усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення та застосування цін; припиняти операції СГД за рахунками у банках та інших фінансово-кредитних установах; ухвалювати застосування до СГД економічних санкцій, передбачених законодавством. Застосовувати економічні санкції мають право лише за умови виявлення фактів порушень порядку встановлення та застосування регульованих цін і тарифів.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» на органи Державної санітарно-епідеміологічної служби покладено функції державного санітарно-епідеміологічного нагляду, які забезпечуються шляхом вибіркового контролю дотримання санітарних вимог, у тому числі в аптечних закладах. Державну санітарно-епідеміологічну службу представляють органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю МОЗ України. Відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою КМУ від 22.06.1999 р. № 1109, основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є санітарно-епідеміологічний контроль у сфері підприємництва; дотримання санітарних норм; проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи; видання дозволів. З метою виконання покладених функцій застосовують планові та позапланові перевірки. Звертаємо увагу на ретельність перевірки документів і у разі перевірки підприємства посадовою особою санітарно-епідеміологічної служби з іншого району на недопущення її до перевірки.
На підставі перевірки можливі такі заходи: обмеження одного із видів діяльності; тимчасова заборона діяльності; припинення діяльності взагалі; зупинення одного із видів робіт; заборона певного виду діяльності. Крім того, застосування фінансових санкцій щодо підприємства і адміністративних санкцій — щодо посадових осіб. Додаткові негативні наслідки — опломбування виробничих приміщень, обладнання, джерел енергії тощо. У разі неправомірного, на вашу думку, накладення стягнення необхідно одночасно звернутися зі скаргою до головного санітарного лікаря адміністративної території та до суду.
Основні завдання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики — забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації. У зв’язку з рядом колізій щодо повноважень діяльності зазначених органів у фармацевтичній галузі їх повноваження будуть розглянуті нами в наступних публікаціях.
У Законі України «Про лікарські засоби» зазначено, що «Спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів МОЗ України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі».
У ст. 3 Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, затвердженого постановою КМУ від 16.02.1998 р. № 179, визначено основне завдання Держінспекції — здійснення державного контролю за виконанням суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності вимог законодавства України щодо забезпечення якості лікарських засобів. Звертаємо увагу, що перелік повноважень Держінспекції, визначений у Положенні про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, затвердженому постановою КМУ від 16.02.1998 р. № 179, є виключним. Тобто, виконання інших видів діяльності, формально покладених на територіальні держінспекції, у тому числі щодо Правил відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення у аптеках та їх структурних підрозділах, до внесення змін у відповідну постанову КМУ є підставою для оскарження дій посадових осіб зазначених органів.
Не зрозуміло, яким чином посадові особи зазначених органів можуть виконати перевірку Правил відпуску у межах своїх повноважень. Здійснювати контрольну закупку зазначеним посадовим особам заборонено, а одних свідчень споживача недостатньо. У разі добровільного визнання працівником аптечного закладу своєї провини у скоєнні правопорушення викликає сумнів щодо повноваження працівників Держінспекції (наприклад, на складання протоколу про адміністративне правопорушення) у зв’язку з відсутністю відповідних повноважень згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я, затвердженого постановою КМУ від 16.02.1998 р. № 179.
Не виникає сумніву щодо повноважень Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення стосовно дотримання Правил відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення у аптечних закладах і, наприклад, погодження паспортів аптечних закладів, але діяльність цього органу певною мірою обмежена відсутністю територіальних підрозділів.
Відповідно до п. 3 ч. 3 Положення про Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення основне завдання цієї структури — здійснення державного контролю за дотриманням законодавства щодо забезпечення населення і закладів охорони здоров’я якісними, високоефективними, безпечними і доступними лікарськими засобами та виробами медичного призначення, а також законодавства щодо їх обігу, зберігання, застосування, утилізації та знищення.
Зазначені органи, як правило, здійснюють свою діяльність шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Держінспекція виконує планові й позапланові перевірки без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання. При здійсненні перевірки посадові особи мають право відбирати для державного контролю зразки лікарських засобів, які викликають сумнів або умови зберігання яких порушуються. При цьому в акті перевірки обов’язково слід зазначити зовнішні ознаки, що свідчать про підозру фальсифікації, або порушення умов зберігання, транспортування тощо.
Повторно звертаємо увагу на недоцільність відмови перевіряючих осіб підписувати акти перевірок, протоколів і надавати їх копії. Така відмова лише полегшує життя посадових осіб зазначених органів, які не завжди можуть ретельно провести перевірку і скласти відповідний акт чи протокол. При відмові підписувати документи або надавати їх копії СГД не матимуть можливості усунути недоліки щодо заповнення зазначених документів.
Працівники Державної служби мають право на планову і позапланову перевірку суб’єктів господарювання. Для виконання планової перевірки необхідно заздалегідь повідомити суб’єкт господарювання, для позапланової — не обов’язково. Слід звернути увагу на те, що при розробці власних документів, спрямованих на здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов, Державна служба зробила все необхідне, щоб ускладнити собі життя. Так, перевіряючий обов’язково повинен мати при собі посвідчення на перевірку (крім наказу на перевірку та посвідчення посадової особи). Цією «прогалиною» можуть скористатися СГД. Наприклад, можна ретельно звірити наказ про перевірку та посвідчення щодо написання прізвищ, найменування посад, голови комісії тощо. Найменша неточність може бути підставою для недопущення до перевірки з подальшим оскарженням незаконних дій посадових осіб та органу ліцензування взагалі.
Права та обов’язки правоохоронних органів, уповноважених виконувати перевірку суб’єктів господарювання, чітко визначені законами України. Працівники оперативних служб МВС та СБУ мають право ознайомитися з фінансово-господарською діяльністю підприємства лише у межах оперативно-розшукової діяльності. Так, ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» вимагає, по-перше, вагомих причин для проведення таких заходів (виключні причини наведені у ст. 6 зазначеного закону), а по-друге, для цього необхідна наявність оперативно-розшукової справи (не плутати з кримінальною справою!). Важливо, що заведення такої справи затверджує начальник відповідного органу. Без дотримання цього порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності заборонено. Тобто, у разі перевірки підприємства з боку оперативних служб МВС або СБУ пропонуємо звернутися з відповідним запитом до керівництва зазначених органів. При цьому з метою встановлення факту заведення оперативно-розшукової справи доцільно керуватися не лише Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», а й Законом України «Про інформацію».
Представники зазначених структур, крім випадків проведення контрольної закупівлі товарів з метою виявлення фактів протиправної дії, мають право (п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію») «Проводити за участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню» за наявності письмової вимоги або розпорядження. Розпорядження чи вимога має відповідати постанові КМУ від 17.10.1997 р. № 1153 (наприклад, не допускається підписання документа з прийменником «за» або наявністю косої риски перед найменуванням посади).
Отже, якщо в аптечний заклад прийшли працівники правоохоронних органів з перевіркою, ви маєте право ознайомитися зі службовим посвідченням, письмовою вимогою або розпорядженням і викликати представників адміністрації аптечного закладу. До прибуття адміністрації ви маєте право не допускати їх до службових приміщень.
У разі проведення перевірки аптечного закладу спільно працівниками правоохоронних органів та уповноважених органів контролю якості лікарських засобів останні за наявності окремого розпорядження на проведення перевірки здійснюють її в межах своїх повноважень.
До прибуття представників адміністрації ви повинні пам’ятати про ст. 59 Конституції України, яка передбачає право кожного громадянина на правову допомогу. Крім того, надання будь-яких пояснень працівникам правоохоронних органів — це ваше право, а не обов’язок. Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» «Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених ст. 6 зазначеного Закону підстав надається право опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу».
Представники адміністрації після перевірки повноважень працівників правоохоронних органів у разі необхідності нададуть вам можливість давати пояснення працівникам правоохоронних органів у присутності висококваліфікованих юристів (при цьому ви самостійно визначаєте, в якій формі (усно чи письмово) давати пояснення.
Інша ситуація виникає у разі проведення контрольної закупівлі товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності. Якщо після проведення контрольної закупівлі, працівники правоохоронних органів виявили бажання здійснити огляд приміщень або документів з метою їх вилучення, ви маєте право не допускати їх до виробничих приміщень, посилаючись на вищезазначену ст. 11 Закону України «Про міліцію» або (для працівників СБУ) п. 6 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та п. 4 Інструкції по санітарно-протиепідемічному режиму аптек, затвердженої Наказом МОЗ України від 14.06.1993 р. № 139. У такому разі необхідно викликати представників адміністрації аптечного закладу. Працівники вищезазначених служб мають довести адміністрації факт відпуску рецептурного препарату без рецепта лікаря.
Для попередження безпідставного звинувачення з боку представників оперативних служб щодо безрецептурного відпуску препарату рецепт на відпущений рецептурний препарат може зберігатися в аптечному закладі і його слід пред’явити у разі необхідності. Звісно, якщо працівники міліції чи інших оперативних служб будуть допущені до перевірки без представників адміністрації, вам буде важче довести, що препарат був відпущений за рецептом. Але ж якщо спеціаліст аптеки знаходиться в аптечному закладі не один, за допомогою інших фахівців аптеки він зможе довести, що рецепт пред’являвся, але після відпуску товару був вилучений працівниками правоохоронних органів. Тому для попередження провокаційних дій з боку представників правоохоронних органів важливо не давати будь-яких пояснень за відсутності представників юридичної служби.
Перевіряючи письмові повноваження представників правоохоронних органів, адміністрація суб’єкта господарювання має пам’ятати про свої права, передбачені вищенаведеними законами та Законом України «Про інформацію» щодо з’ясування підстав для проведення перевірки, тобто наявності плану перевірки чи оперативно-розшукової справи. Адже за відсутності плану перевірки чи оперативно-розшукової справи або у разі відмови представників МВС та СБУ пред’явити вищезазначені документи на право виконання перевірки їх дії визнаються незаконними. n
Віталій Пашков, заступник директора ПОКП «Полтавафарм», кандидат юридичних наук
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим