Реклама лікарських засобів в Україні: шляхи врегулювання проблемних питань

Як раніше повідомляло наше видання, наказом МОЗ України від 24 липня 2015 р. № 467 створено робочу групу з питань удосконалення законодавства щодо рекламування лікарських засобів. Перше її засідання відбулося 26 серпня поточного року. 11 вересня відбулося друге засідання робочої групи за участю представників професійних асоціацій, підрозділів МОЗ, Антимонопольного комітету України (АМКУ), юридичних компаній.

Привітавши присутніх, Олена Нагорна, радник міністра охорони здоров’я, нагадала, що на минулому засіданні розглядався світовий досвід у сфері регулювання реклами лікарських засобів. У свою чергу, видання «Щотижневик АПТЕКА» за дорученням робочої групи дослідило досвід не лише країн ЄС, а й США, деяких країн Азіатського регіону та Південної Америки. У жодній з досліджених країн немає тотальної заборони реклами лікарських засобів, хоча існують певні обмеження та державне регулювання. З огляду на це О. Нагорна запропонувала визначити стратегічні підходи та вимоги до рекламування лікарських засобів в Україні з урахуванням міжнародного досвіду, вимог Директиви 2001/83/ЕС та українського законодавства.

Катерина Глушаниця, координатор Асоціації міжнародних фармацевтичних виробників «АІРМ Ukraine», зауважила, що для того, щоб визначити стратегію, необхідно зрозуміти проблему, на вирішення якої спрямовуватимуться зусилля. А вона полягає у застосуванні некоректних прийомів рекламування. Ця проблема не може бути вирішена внесенням змін до наказу МОЗ від 06.06.2012 р. № 422 «Про деякі питання заборони рекламування лікарських засобів». На думку К. Глушаниці, її можна вирішити шляхом внесення змін до законів України «Про рекламу» та «Про лікарські засоби», які передбачатимуть передачу частини повноважень у сфері нагляду за рекламою лікарських засобів МОЗ України.

Віктор Чумак, віце-президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України, нагадав, що наразі у Парламенті зареєстровані два проекти Закону України «Про лікарські засоби». В обох документах розділ щодо реклами лікарських засобів прописаний однаково, адже в його основу покладено відповідні розділи Директиви 2001/83/ЕС. З огляду на те, що розгляд цих законопроектів може тривати довго, експерт запропонував підготувати відповідні зміни до діючого на сьогодні Закону України «Про лікарські засоби», які передбачатимуть внесення до нього окремого розділу, що стосуватиметься реклами лікарських засобів та інформації для фахівців охорони здоров’я, як це передбачено згаданою Директивою ЄС.

У свою чергу, Костянтин Кузьменко, начальник Управління експертизи інструкцій та номенклатури ДП «Державний експертний центр МОЗ України», зазначив, що рекламодавці не дотримуються вимог законів щодо реклами лікарських засобів. Тобто без ефективного механізму контролю за рекламою лікарських засобів будь-які зміни до законодавства не матимуть очікуваного ефекту.

О. Нагорна зауважила, що на попередньому засіданні учасники згадували про робочу групу з розгляду питань щодо просування лікарських засобів фармацевтичними компаніями, яка виконувала функцію етичної комісії та займалася погодженням змісту реклами за бажанням рекламодавця й розглядом спірних питань у цій сфері. Нагадаємо, що її склад затверджений наказом МОЗ України від 21.01.2010 р. № 12.

Євген Мельниченко, начальник П’ятого управління досліджень і розслідувань АМКУ, зазначив, що Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачає створення етичних кодексів для певних галузей економіки. Такі кодекси погоджуються АМКУ й після цього стають обов’язковими для виконання. Тому такий документ може суттєво впливати на ринок у контекс­ті усунення антиконкурентних дій, які дозволяють собі його недобросовісні гравці. З огляду на це Є. Мельниченко запропонував врегулювати питання щодо нагляду за рекламою та промоцією лікарських засобів шляхом ухвалення відповідних правил етичної промоції. Принайм­ні це найбільш ефективний інструмент для вирішення спірних питань у сфері реклами та промоції ліків, якщо на рівні законів ці аспекти недостатньо врегульовані.

Андрій Горбатенко, юрист Юридичної компанії «Правовий Альянс», зазначив, що надання МОЗ України функції моніторингу та експертизи реклами ліків потребує внесення відповідних змін до законів України «Про рекламу» та «Про лікарські засоби», які полягатимуть не лише у включенні Міністерства до переліку органів нагляду за рекламою, а й у визначенні повноважень МОЗ України у сфері моніторингу реклами. Тобто механізм контролю має бути прописаний у законі. Але ініціатори таких змін мають розуміти, що це довгий шлях.

На думку юриста, законодавство України досить жорстко обмежує рекламу ліків, однак недобросовісні гравці його порушують, адже ефективного контролю за дотриманням ними вимог законів немає. Відповідно у них виникає відчуття безкарності. Тому створення етичної комісії виглядає цілком доцільним.

Ігор Крячок, директор компанії «МОРІОН», підкреслив, що проблему нагляду за рекламою лікарських засобів варто розглядати комплексно, а не лише у контексті нормотворчості. Протягом останніх років зміни до законодавства у сфері рекламування та просування ліків ухвалювалися Парламентом неодноразово. Але охопити вимогами законів усі можливі канали просування неможливо. До того ж, концентруючи увагу на вирішенні проблем у сфері рекламування лікарських засобів, професійна спільнота забуває про те, що дієтичні добавки та медичні вироби фактично залишаються поза законодавчим полем. При цьому порушень у сфері рекламування дієтичних добавок або медичних виробів набагато більше, ніж у рекламуванні ліків.

Експерт звернув увагу, що близько 50% віт­чизняного фармацевтичного ринку представлено безрецептурними лікарськими засобами. За таких умов вважати, що в Україні рекламується забагато ліків, не можна. Навпаки, при таких суттєвих обсягах споживання безрецептурних препаратів обсяги реклами ліків в Україні набагато менші, ніж в розвинених країнах, де безрецептурні ліки займають 15–20% ринку.

Стосовно вартості ліків у контексті витрат на їх рекламування, І. Крячок зауважив, що існує хибна думка окремих посадовців та народних депутатів, яка підігрівається деякими експертами. Вони вважають, що заборона реклами призведе до здешевлення ліків, але це не так. Навпаки, після заборони рекламування, ліки здорожчають, як це відбулося у Азербайджані, де після заборони рекламування лікарських засобів їх вартість протягом року підвищилася більше ніж у рази. «Найдешевший канал комунікації — це телебачення, тому саме туди спрямовується левова частка маркетингових бюджетів фармкомпаній. Але якщо він буде закритий, то оператори ринку спрямують цей бюджет у більш дорогі канали комунікації. Відповідно це одразу позначиться на кінцевій вартості препаратів», — підкреслив доповідач.

Наразі у контексті рекламування лікарських засобів існує дві проблеми, які необхідно вирішувати. Перша — це антиконкурентні дії рекламодавців, яка знаходиться у зоні впливу АМКУ. І друга — порушення прав споживачів, яка належить до компетенції Державної інспекції з захисту прав споживачів України та АМКУ. Тобто вже існує дві ланки для вирішення проблем порушення законодавства про рекламу. У цьому ланцюзі не вистачає лише експертної установи, тобто МОЗ України. Для виконання цієї функції йому не потрібні зміни до законів. Це питання можна врегулювати шляхом створення на добровільних засадах етичної комісії при МОЗ, куди зможуть увійти керівники фармацевтичних асоціацій, представники Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, АМКУ, МОЗ, пацієнтських організацій, завдяки чому в Україні з’явиться громадська інституція, до якої зможуть апелювати гравці ринку та контролюючі органи.

Олена Приходько,
фото автора
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті