Державна політика охорони здоров’я: профільний комітет опрацьовує відповідний законопроект

Відкриваючи засідання круглого столу, присутніх привітала Ольга Богомолець, голова Комітету. За її словами, наразі МОЗ зволікає з розробкою необхідних реформаторських ініціатив у галузі: клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги, базового пакету гарантованої медичної допомоги для всіх громадян України, запровадження автономізації лікувальних закладів та переходу до страхової медицини. Вона нагадала, що 16 січня 2015 р. відбулися комітетські слухання на тему реформування охорони здоров’я, під час яких було представлено проект «Реформа охорони здоров’я — 25 кроків до щастя» — покрокову схему створення нової системи охорони здоров’я, проте МОЗ нічого не зроб­лено щодо цих пропозицій. «Єдине, чого нам вдалося досягнути, це передача частини закупівель ліків міжнародним організаціям. Але це маленька перемога над викоріненням корупції», — наголосила народний депутат.

Що стосується урядових законопроектів з автономізації закладів охорони здоров’я, то, на думку народного депутата, його прийняття спричинило би банкрутство та приватизацію лікарень: «Неймовірними зусиллями невеликої кількості депутатів, які бачать інший розвиток держави, вдалося зупинити їх у Парламенті. Система потребує негайних змін, але розпочинати це слід з формування державної політики в цій галузі, адже охорона здоров’я — це один із тих китів, на яких стоїть держава».

Народний депутат Олег Мусій, заступник голови Комітету, нагадав присутнім, що рік тому із залученням широкого загалу було розроблено проект Концепції побудови нової національної моделі охорони здоров’я, і водночас експертами стратегічної дорадчої групи опрацьовано стратегію цієї роботи. Однак система так і не отримала чітких орієнтирів та поштовху для змін, адже медицина розглядалася та й досі використовується переважно як вигідна тема для політтехнологічних спекуляцій. «Опозиція зазвичай цькує владу за будь-які кроки в охороні здоров’я. Змінювалися коаліції, і об’єкти критики просто мінялися місцями. Риторика ж лишалася незмінною — все, що робиться в охороні здоров’я політичними опонентами, є неправильним. Через це система розвивалася непослідовно, фрагментарно. Навіть цілком виправдані реформи ніколи не набували завершеності й не могли продемонструвати очікувані результати», — зазначив народний депутат. На його думку, нині галузь знаходиться на межі руйнації, тому як ніколи необхідні виваженість, поміркованість та відповідальність при прийнятті рішень: «Українська медицина є не­абияким ласим шматком громадської і державної власності. Спокуса привласнення таких об’єктів зараз серйозно заважає гілкам влади діяти у сфері охорони здоров’я консолідовано в інтересах народу і держави».

Більшість громадян України вважають реформу охорони здоров’я найважливішою з усіх очікуваних, але влада досі не відповіла на цей запит. Є нагальна необхідність нарешті визнати засадничу цінність здоров’я і життя людини, громадянина України. Парламентсько-президентська республіка має передбачати специфічний інструментарій здійснення державної політики в галузі охорони здоров’я. Укази Президента, рішення КМУ чи МОЗ, тим більше неузгоджені локальні ініціативи не забезпечують стійкої та послідовної політики. На думку О. Мусія, тільки відповідний закон може скоординувати дії усіх політичних сил, гілок влади, міжнародної спільноти, потенційних інвесторів і благодійників.

Він запропонував увазі присутніх новий проект закону «Про засади державної політики охорони здоров’я», над яким наразі триває робота в Комітеті. У ньому деталізовані основні завдання, об’єкти та суб’єкти, принципи реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, окреслено пріоритети, що базуються на найкращих міжнародних практиках та європейських цінностях у сфері охорони здоров’я (у тому числі громадського здоров’я), а також відповідні механізми фінансування, представлено інструменти державної політики у галузі охорони здоров’я, сформульовані на основі даних доказового менеджменту, запропонований інструментарій для формування та реалізації державної політики на національному та регіональному рівнях, уточнено повноваження суб’єктів державної політики охорони здоров’я відповідно до підходу «охорона здоров’я у всіх політиках держави» та передбачена координація їх діяльності, деталізовано підходи та вимоги до моніторингу реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, порядку його проведення та оцінки результативності. Прим. ред.: нагадаємо, що 17.07.2015 р. О. Мусій зареєстрував у Парламенті проект Закону України «Про засади державної політики охорони здоров’я» (реєстраційний № 2409а), який 20 жовтня був відкликаний. Що стосується нового законопроекту, то, на думку автора, це буде перший приклад інструменту управління змінами у парламентсько-президентській державі. Документ розроблений на основі досвіду світової спільноти з урахуванням національного контексту. За результатами попередніх домовленостей документ буде поданий за авторством більшості членів Комітету.

«Вперше за 24 роки ми будемо приймати закон не про «реанімаційну реформу» чи про латання однієї з проблем в охороні здоров’я, а закон про те, як будувати фундаментальну реформу, як її реалізовувати, якими будуть методи оцінки ефективності, як досягти бажаного результату та очікуваних наслідків від реформи через 3–5–10 років. Це дозволить нам безболісно переживати кожну наступну зміну міністра, законодавчо закріпити правила та принципи, на яких базується написання плану дій медичної реформи, визначити роль кожної гілки влади — законодавчої, виконавчої та судової», — підкреслив народний депутат.

У свою чергу, Закон України «Про засади державної політики охорони здоров’я» визначатиме правові, економічні, соціальні, гуманітарні та організаційні засади державної політики охорони здоров’я як складової внутрішньої політики та національної безпеки України та встановлюватиме механізми реалізації конституційних гарантій щодо прав людини у сфері охорони здоров’я.

Він запросив присутніх долучитися до напрацювання вищезазначеного документа, надіславши протягом тижня свої зауваження до Комітету з метою подальшої невідкладної реєстрації законопроекту у Верховній Раді України: «Запропонований проект не є досконалим, там не відображені тези щодо фінансування галузі, демонополізації управління охороною здоров’я, повноважень органів професійного самоврядування. Тому запрошую всіх до дискусії».

Віктор Шафранський, заступник міністра охорони здоров’я, під час виступу зауважив, що однією з найбільших проблем галузі є відсутність наступності: «При постійних змінах владних еліт попередні позитивні напрацювання та досвід часто не враховуються, і кожного разу робота розпочинається з чистого листа. Таке ставлення до реформи у сфері охорони здоров’я не дасть позитивних результатів».

Серйозні проблеми діяльності системи охорони здоров’я виявили події на сході країни. Це організаційні недоліки, відсутність єдиного медичного простору, недоліки у підготовці медичного персоналу. Вони підлягають вивченню та виправленню.

Наразі пріоритетним напрямком МОЗ вважає подальший розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної лікарської практики — сімейної медицини. «Досвід пілотних регіонів показав доцільність юридичного, а відповідно, і фінансового розмежування первинного та вторинного рівнів медичної допомоги, запровадження вільного вибору населенням сімейного лікаря, визначення сімейним лікарем медичного маршруту пацієнта, запровадження мотиваційних механізмів для ефективної профілактичної діяльності», — наголосив він.

Другим важливим напрямком реформування системи є забезпечення ефективної діяльності системи екстреної медичної допомоги. «Досвід реформування цієї системи в окремих регіонах України показав свої переваги як у плані більш раціо­нального використання ресурсів, так і ефективності медичної допомоги. Проте в більшості регіонів країни Закон України «Про екстрену медичну допомогу» не виконується у повному обсязі.

Він також зазначив, що у законопроекті, запропонованому О. Мусієм, слід відобразити засади щодо відповідального ставлення населення до свого здоров’я та механізми його мотивації до таких дій з боку держави.

За словами Юрія Гусєва, заступника міністра оборони України, законодавці повинні звернути увагу на проблеми військової медицини, адже існує проблема недостатньо координованих дій медичних служб усіх силових відомств, що беруть участь в АТО, та цивільних закладів охорони здоров’я. Він погодився із В. Шафранським, що країні потрібен єдиний медичний простір, особливо в умовах військових дій. Крім того, нагального вирішення потребує питання реабілітації (у тому числі психологічної) бійців АТО.

Також доповідач повідомив, що Міністерство оборони наразі готове до впровадження страхової медицини для військовослужбовців та стане драйвером змін у медицині.

Марина Білинська, віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, зазначила, що запропонований О. Мусієм законопроект в деяких положеннях повторює вже діюче законодавство. Вона запропонувала додати до нього певні соціальні детермінанти, які мають ключовий вплив на громадське здоров’я. Це доступ до систем освіти, якісний розвиток дитини, безпечне харчування та довкілля, санітарно-епідеміологічне благополуччя.

За словами Олесі Гульчій, начальника науково-координаційного управління Національної академії медичних наук України, законопроект є надзвичайно актуальним та своєчасним: «Звичайно, він не може бути одразу досконалим. Дуже важливо, що нас запросили до обговорення ще до реєстрації цього документа. Дякую Комітету за відкритість та професіоналізм». Як зазначила спікер, законопроект має багато сильних сторін. Це орієнтація на кращі міжнародні політики у сфері охорони здоров’я, введення поняття доказового менеджменту, що дозволить приймати об’єктивні управлінські рішення, запровадження наступництва в реалізації рішень, увага на розвиток громадського здоров’я. Проте, з іншого боку, законопроекту бракує цілісності щодо дотримання європейського вектору розвитку охорони здоров’я. Законопроект необхідно розширити, додавши до цього рекомендації щодо розвитку освіти та науки, підготовки керівних кадрів.

Юрій Вороненко, ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, погодився із необхідністю прийняття проекту закону «Про засади державної політики охорони здоров’я». Він підкреслив важливість усунення усіх недоліків та прогалин діючого законодавства у сфері охорони здоров’я, імплементувавши у нього європейські норми, та порекомендував законодавцям більш широко це відобразити у пояснювальній записці до законопроекту. Також, на його погляд, варто додати до документа перелік тих норм, які необхідно переглянути.

Сергій Полюк, сектор-менеджер з питань охорони здоров’я представництва ЄС в Україні, відзначив, що прийняття законопроекту дозволить Україні співпрацювати на міжнародній арені. Він висловив сподівання, що зацікавлені сторони досягнуть консенсусу при доопрацюванні документа, а також запропонував у подальшій роботі активно використовувати досвід європейських країн, зокрема Європейської Комісії, яка підтримує розвиток систем охорони здоров’я в різних країнах (у тому числі й в Україні). Він порекомендував для роботи над проектом залучати європейських експертів.

За словами Фон Зао, лідера програми з охорони здоров’я, освіти, соціального захисту, уразливості та конфліктів представництва Світового банку в Білорусі, Молдові та Україні, сьогодні Світовий банк надає фінансову та технічну підтримку Україні щодо проектів у галузі охорони здоров’я. Для того щоб створити успішне законодавство для забезпечення процесу реформування, акцент необхідно робити на результаті для конкретних пацієнтів, а не на самій системі. Крім того, слід замислитися над поліпшенням економічного стану галузі та ефективним використанням наявних ресурсів.

Виступаючий також підкреслив важливість налагодження ефективної співпраці між МОЗ та профільним парламентським комітетом. Команда Світового банку готова й надалі надавати свою підтримку законодавчій та виконавчій владі України.

Радмила Гревцова, директор навчального наукового центру медичного права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка, подякувала за можливість поділитися думками з приводу законопроекту і представникам юридичної спільноти. «Понад 20 років система охорони здоров’я будується на хиткому фундаменті, без проектів та ескізів. На жаль, досі не маємо чіткої картини, як саме буде виглядати змінена галузь охорони здоров’я. Законодавче закріплення засад державної політики у цій сфері та бачення того, як виглядатиме система після реформування, і має стати тим ґрунтовним фундаментом», — підкреслила вона. У законопроекті йдеться про те, що система громадського здоров’я — це інструмент реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я. Проте в законодавчому полі немає визначення поняття «громадське здоров’я», складових цієї системи. Тому законопроект слід доопрацювати, але, за словами Р. Гревцової, це ніяким чином не зменшує важливості цієї законодавчої ініціативи.

За результатами засідання круглого столу учасники прийняли резолюцію, в якій зазначено, що ухвалення законопроекту є вкрай необхідним для убезпечення від значних соціально-політичних ризиків, що можуть виникнути внаслідок непродуманого реформування національної системи охорони здоров’я, та рекомендовано народним депутатам України — членам Комітету забезпечити невідкладне винесення на розгляд Верховної Ради України напрацьованого ними законопроекту та вжити усіх залежних від них заходів для його ухвалення.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!