Громадська рада при МОЗ України: оновлення складу, прийняття Регламенту, аналіз річної звітності профільного міністерства

29 Січня 2016 4:53 Поділитися
21 січня 2016 р. у великій конференц-залі Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України відбулося засідання Громадської ради при МОЗ України. Це засідання було позачерговим, оскільки попередні два не змогли відбутися через відсутність кворуму. Однак цього разу кількісний бар’єр було подолано, що дозволило прийняти низку важливих для діяльності Громадської ради організаційних рішень.

Громадська рада при МОЗ України:оновлення складу, прийняття Регламенту, аналіз річної звітності профільного міністерстваТак, зокрема, керуючись постановою КМУ від 3.11.2010 р. № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» та Положенням про Громадську раду при МОЗ України, затвердженим МОЗ України, Громадська рада прийняла рішення про припинення повноважень членів Громадської ради, які систематично (більше ніж 2 рази поспіль) були відсутні на її засіданнях без документально підтверджених поважних причин. Це дозволило оптимізувати «особовий склад» органу з метою недопущення подальшого блокування його роботи. Також до складу Громадської ради були прийняті нові члени. Щоправда, згідно із законодавством ці зміни у складі ще підлягають затвердженню з боку МОЗ України.

Основну увагу учасники зборів приділили прийняттю нового Регламенту Громадської ради при МОЗ України. Проект Регламенту був підготовлений робочою групою і надісланий членам Громадської ради, які мали змогу вносити свої пропозиції. За деякими пунктами Регламенту у членів Громадської ради були різні точки зору і, відповідно, пропозиції щодо відображення їх у документі. Дискусійними пунктами Регламенту (які вносилися в режимі відкритого голосування) виявилися такі, як можливість присутності на засіданнях Громадської ради та її комітетів осіб, що не є членами цього дорадчого органу; умови висловлення недовіри голові Громадської ради та обставини, за яких він може представляти позицію всієї Громадської ради; механізми підзвітності членів Громадської ради та її правління тощо. Врешті новий Регламент Громадської ради при МОЗ України (який буде опубліковано на нашому сайті найближчим часом) було прийнято в цілому одноголосно. Як відзначили представники громадянського суспільства, розгляд Громадською радою організаційних питань своєї діяльності має сприяти злагодженій, ефективній роботі цього консультативно-дорадчого органу.

Окрім того, учасниками зборів було схвалено план роботи Громадської ради при МОЗ України на І кв. 2016 р., попередньо затверджений правлінням. А річний план роботи Громадська рада зможе затвердити після оприлюднення МОЗ України плану консультацій із громадськістю.

Громадська рада при МОЗ України:оновлення складу, прийняття Регламенту, аналіз річної звітності профільного міністерства

Також було повідомлено, що спеціально створеною ініціативною групою було підготовлено експертний висновок щодо підсумкового звіту МОЗ України про свою діяльність у 2015 р. Втім, учасники вирішили розглянути його на наступному засіданні, запросивши на нього представника МОЗ України, а поки щодо оприлюднити даний документ шляхом електронної розсилки членам дорадчого органу та на сторінці Громадської ради у соціальних мережах для ознайомлення представників громадянського суспільства.

Віктор СердюкОднак ми вирішили не зволікати з цим питанням і ознайомити свого читача зі змістом експертного висновку вже зараз, — і для цього після засідання звернулися до Віктора Сердюка, члена Громадської ради при МОЗ України, президента Всеукраїнської благодійної організації «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів». Адже саме він, реагуючи на звернення голови Громадської ради Максима Іонова, керував проведенням аналізу річного звіту Міністерства ініціативною групою, до складу якої, крім нього, увійшли Володимир Загородній, президент Федерації сприяння охорони здоров’я населення, Світлана Барматова, директор Аналітичного центру вивчення суспільства, доктор соціологічних наук, професор, Анатолій Якименко, журналіст у сфері охорони здоров’я, а також Анатолій Царенко, Наталія Кожан та Ольга Скорина — представники ВБО «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів».

Крім звернення від голови Громадської ради при МОЗ України, підставою для проведення експертизи слугували ще два звернення — від Федерації сприяння охороні здоров’я населення та голови Всеукраїнського товариства гемофілії, — а також Конституція України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі — Основи) та низка інших законодавчих актів та міжнародних зобов’язань України.

Для проведення експертизи звіту МОЗ України щодо діяльності за 2015 р. та відповідних інформаційних матеріалів, оприлюднених профільним міністерством, було, зокрема, використано результати діяльності охорони здоров’я за 2013 р.; щорічну доповідь про стан охорони здоров’я за 2014 р.; документ МОЗ України «Нова політика охорони здоров’я»; Розподіл видатків державного бюджету України на 2016 рік (витяг); «Доповідь ВООЗ про стан охорони здоров’я в Європі 2015 р. Орієнтири та перспектива — нові підходи в роботі з фактичними даними (The European health report 2015. Targets and beyond — Reaching new frontiers in evidence. Highlights. WHO Regional Office for Europe)»; Європейську соціальну хартію (переглянуту); Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Що ж до основних питань, які було винесено на експертизу, то їх було два:

  • чи відповідають надані матеріали під назвами: «Міністерство охорони здоров’я України: результати діяльності за 2015 рік» та «Нова політика охорони здоров’я» вимогам чинного законодавства України та міжнародним зобов’язанням України;
  • чи забезпечена відповідно до вимог чинного законодавства України належна звітність про реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я у 2015 р.?

При підготовці експертного висновку бралося до уваги те, що згідно із статтею 13 Основ («Формування державної політики охорони здоров’я»), основу державної політики охорони здоров’я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров’я, визначення її мети, головних завдань, напрямів, принципів і пріоритетів, встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування, створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затвердження загальнодержавних програм охорони здоров’я. При цьому реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи виконавчої влади (ч. 1 ст. 14 Основ). Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, які в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози у сфері охорони здоров’я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення сфери, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері охорони здоров’я (ч. 5 ст. 14 Основ).

Водночас відповідно до положення «Про Міністерство охорони здоров’я України», затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 р. № 267, МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (абзац 2, п. 1 зазначеного документа), а міністр охорони здоров’я України (пп. 4, п. 10) визначає пріоритети роботи МОЗ України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи МОЗ України, звіти про їх виконання. Нарешті, беручи до уваги положення розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18 липня 2007 р. № 950, підготовка матеріалів звіту керівника центрального органу виконавчої влади має ряд вимог, а саме:

  • доповідь готується письмово;
  • письмова доповідь повинна містити результати всебічного аналізу, проведеного на підставі перевірених та документально підтверджених фактів, з об’єктивною оцінкою стану справ і підсумків діяльності (реалізації політичної пропозиції, актів законодавства, виконання завдань, здійснення повноважень тощо); за наявності негативних фактів — причини їх виникнення та заходи, що вживаються для виправлення становища.

Отже, узагальнюючи положення, визначені зазначеними вище нормативними правовими актами, можна дійти висновку, що МОЗ України і міністр охорони здоров’я України в межах своєї компетенції забезпечують реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. Таким чином, звіти і письмові доповіді МОЗ України і міністра охорони здоров’я України мають стосуватися виключно здійснених ними заходів з реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я. Тому при підготовці експертного висновку передбачалося, що звіти і доповіді МОЗ України і міністра охорони здоров’я України відповідно до вимог чинного законодавства України повинні містити об’єктивну оцінку стану справ і підсумків своєї діяльності із посиланням на документально підтверджені факти і дані, а також інформацію щодо негативних фактів в діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та її очільника з вказівками на причини їх виникнення і вжиті ними заходи для виправлення становища. Також звіт повинен співвідноситися і вказувати на виконання, згідно із ст. 14 Основ, попередньо розроблених (встановлених) МОЗ України:

  • програм і прогнозів у сфері охорони здоров’я;
  • єдиних науково обґрунтованих державних стандартів, критеріїв та вимог, що мають сприяти охороні здоров’я населення;
  • даних сформованих і розміщених державних замовлень щодо матеріально-технічного забезпечення сфери охорони здоров’я;
  • здійснених заходів з державного контролю і нагляду;
  • здійснення іншої виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері охорони здоров’я, спрямованої на виконання основного визначеного законодавством України завдання МОЗ України: реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я.

Як повідомив В. Сердюк, за результатами проведеного аналізу було зроблено висновок, що звіт МОЗ України «Результати діяльності за 2015 рік» (далі — Звіт) не відповідає вимогам чинного законодавства України, які висуваються до подібного роду документів, що готуються центральними органами виконавчої влади або їх очільниками. Звіт фактично не має відношення ні до регулярного звіту про доходи і видатки Державного бюджету України, ні до положень законодавства України про охорону здоров’я, ні до Положення про МОЗ України як центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 р. № 267. Надані матеріали також не стосуються попередніх періодів діяльності МОЗ України та/або міністра охорони здоров’я України. Документи не містять фактичних даних, в них відсутні чітка картина динаміки показників охорони здоров’я за попередні роки та аналіз і оцінка досягнень встановлених показників на 2015 р.

Незважаючи на те що регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені (Конституція України — ст. 95 і 98), у Звіті за 2015 р. відсутня інформація щодо виконання бюджету у сфері «Охорона здоров’я». Зокрема, відсутні дані щодо реалізації державних закупівель та щодо обсягів виконання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медикаментів та виробів медичного призначення для забезпечення швидкої медичної допомоги, які планувалися у сумі 137 992,3 тис. грн.; виконання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у сумі 46 466 042,7 тис. грн. Перелік можна продовжити, але головне питання стосується ефективності та своєчасності освоєння виділених коштів, зокрема на закупівлю медикаментів.

«Незрозумілі участь і позиція МОЗ України у процесі формування бюджету на 2016 р., — зазначив В. Сердюк. — Відповідно до позиції міністра охорони здоров’я України (інтерв’ю «Українському тижню») саме МОЗ України належить провідна роль у політичних процесах. Якщо це так, то чим можна пояснити відсутність реакції МОЗ України на зменшення бюджету охорони здоров’я в умовах зростання ВВП. ВВП у 2014 р. становив 1,56 трлн грн., у 2015 р. — 1,8 трлн грн., у 2016 р. очікується на рівні 2,18 трлн грн. Прецедентів зменшення бюджету охорони здоров’я на фоні зростання ВВП в Україні ще не було — натомість МОЗ України споглядає на це, склавши руки. Слід відзначити і катастрофічні показники, які відображають абсолютні витрати на душу населення 57 млрд грн./42 млн осіб = 1357 грн. (54 дол. США на рік). Це є найнижчим показником у Європі! На одного ургентного пацієнта виділяється 28 грн. на медикаменти та лабораторну діагностику + харчування! Але ж для того, щоб «гроші йшли за пацієнтом», потрібно, щоб ці гроші були виділені. До речі, про це дуже вдало висловлюється новий президент НАМН України академік Віталій Цимбалюк у своєму інтерв’ю «Щотижневику АПТЕКА». Справді, пацієнт без грошей нікому не потрібний і за нього конкурувати ніхто не буде», — переконаний громадський діяч.

На думку авторів експертного висновку, досягнення, представлені у Звіті, здебільшого є деклараціями про наміри. Реформи у фармацевтичному секторі поки що оцінити важко — ситуація із забезпеченням ліками та вакцинами в системі охорони здоров’я залишається напруженою. Значна частина Звіту присвячена організації міжнародних закупівель. Але відсутні відомості про участь інших організацій у цьому процесі. До того ж міжнародні закупівлі, по факту, у 2015 р. не відбулися, і багато пацієнтів не дочекалися життєво необхідних лікарських засобів. Також звертає на себе увагу наявність цілого розділу з інформацією з ознаками реклами щодо діяльності одного з підприємств, яке бере участь у будівництві сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» як найбільшого медичного об’єкту за всю історію держави. А початок реалізації спільного зі Світовим банком проекту «Покращення охорони здоров’я на службі у людей» є лише крапкою у тривалій роботі, основна частина якої була здійснена попередніми керівними складами МОЗ України.

Здійснений експертами аналіз матеріалів свідчить про невідповідність назви документів, що розглядаються, вимогам, які до них висуваються правилами ділового спілкування і законодавчими нормами, а також невідповідність змістового наповнення принципам належного врядування та звітності. Враховуючи наведене, можна стверджувати, що звіту МОЗ України за 2015 р., принаймні у відкритому доступі, не існує. А це вже — реальне порушення Конституції України (зокрема ст. 95 — «Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.» та ст. 97 — «Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.»). Тому представникам громадськості, що входять до складу Громадської ради при МОЗ України, пропонується:

  • звернутися до МОЗ України щодо необхідності термінового доопрацювання щорічного звіту про заходи, здійснені Міністерством на виконання своєї прямої функції з реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я (підкріп­леного достовірними статистичними даними, програмними документами, іншою документацією, що відповідає законодавчим вимогам), врахувавши вимоги чинного законодавства та стан впровадження принципів належного врядування в охороні здоров’я;
  • звернутися до Кабінету Міністрів України, суб’єктів законодавчої ініціативи з метою вивчення практики та правил звітування про діяльність МОЗ України з подальшим врахуванням висновків для прийняття рішень та їх впровадження у практику центральних та регіональних органів виконавчої влади та медичних закладів України;
  • розробити та запровадити механізм постійного відкритого публічного обговорення проблем, які пов’язані із підзвітністю МОЗ України перед суспільством;
  • створити постійно діючу етичну комісію/комітет з метою моніторингу, вивчення та розв’язання проблем діяльності МОЗ України, а також етичних дилем чи проблем медичної етики, які, здебільшого, є причиною конфліктів між громадою та органами державної влади та перешкоджають ефективній діяльності МОЗ України та закладів охорони здоров’я, відволікають на здійснення перевірок вкрай обмежені державні ресурси, які мають бути використані, у першу чергу, на розвиток галузі.

Наше видання й надалі уважно стежитиме за перебігом роботи Громадської ради при МОЗ України, адже в її діяльності певною мірою віддзеркалюються не лише особливості роботи центрального органу виконавчої влади як продуцента державної політики у сфері охорони здоров’я, але й галузева суспільна думка загалом.

Пилип Снєгірьов, фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті