Коментар до проекту постанови КМУ «Про внесення змін до переліку органів ліцензування»

В цілому підтри­муючи намагання авторів проекту в частині спрощення процедури отримання ліцензії шляхом передачі частини повноважень щодо ліцензування торгівлі лікарськими засобами (ЛЗ) до територіальних підрозділів Держлікінспекції, хотілося б звернути увагу на деякі ризики. Я розумію, що моя точка зору для більшості суб’єктів господарювання — учасників фармацевтичного ринку не буде популярною. Тому що, на жаль, передача цих повноважень нині передчасна. Спробую обґрунтувати свою точку зору.

Так, по-перше, сьогодні ні для кого не секрет, що процедура ліцензування торгівлі ЛЗ — найскладніша. Це пов’язано не лише з галузевою специфікою, а й з тим, що у фармації процедура звернення до органу ліцензування відбувається у два етапи. Перший етап — звернення до територіальних підрозділів органу ліцензування з заявою про погодження паспорта аптечного закладу (документа, який фактично носить дозвільний характер і без якого неможливо звернутися в подальшому за отриманням ліцензії).

Хотілося б звернути увагу на те, що жоден вид господарської діяльності не передбачає такої складної процедури отримання ліцензії. І якщо до створення єдиного спеціального органу державного контролю на фармацевтичному ринку процедуру підготовки та погодження паспорта аптечного закладу ще можна було виправдати, то нині це вже анахронізм. Крім того, що це дуже складна, високовартісна процедура, яка іноді займає у часі до 3 міс.

Другий етап — повторне звернення до органу ліцензування з заявою про отримання ліцензії, при цьому така процедура відбувається у більш спрощеному режимі.

Можливий фактор ускладнення процедури ліцензування сьогодні — відсутність досвіду у територіальних підрозділів органу ліцензування. Це пов’язано з тим, що структура існує лише 4 міс.

На мою думку, у випадку визнання органом ліцензування територіальних підрозділів Держлікінспекції спрощеною буде лише процедура анулювання ліцензії. При цьому нині жодною громадською організацією взагалі не обговорювалося питання щодо створення на місцях експертно-апеляційних рад при територіальних спеціально уповноважених органах з питань ліцензування — Держкомпідприємництва. Точка зору керівництва Держкомпідприємництва з цього питання неоднозначна.?

Крім того, не можна забувати про те, що питання ліцензування торгівлі ЛЗ як один із засобів державного регулювання господарської діяльності — специфічна справа і безпосередньо пов’язана зі здоров’ям людей, тому будь-яка помилка або недостатньо фаховий підхід можуть призвести до незворотніх наслідків. Не можна також відкидати суб’єктивного сприйняття розвитку фармацевтичного бізнесу деякими представниками органів влади та місцевого самоврядування, наприклад намагання формувати фармацевтичний ринок певного регіону або за територіальним принципом, або за принципом надання переваги окремим формам власності чи взагалі окремим суб’єктам гос­подарювання.

Таким чином, в цілому досить позитивна пропозиція щодо передачі частини повноважень з ліцензування торгівлі ЛЗ територіальним підрозділам Держлікінспекції передчасна щодо вирішення таких питань:

• скасування паспорта аптечного закладу і самої процедури його обов’язкового погодження;
• створення на територіальному рівні експертно-апеляційних рад;
• розвиток на належному рівні територіальних професійних громадських організацій, здатних захистити інтереси суб’єктів ринку;
• збільшення досвіду роботи та проведення спеціальної фахової підготовки спеціалістів територіальних підрозділів Держлікінспекції.

Віталій Пашков, доцент кафедри спеціально-правових дисциплін Полтавського факультету Національної юридичної академії
ім. Ярослава Мудрого

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!