Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення»

ПОВІДОМЛЕННЯ

На публічне обговорення виноситься проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення», розроблений на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 26.02.2008 р. № 40130/63/1–07 щодо підготовки проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Цей проект спрямований на забезпечення ефективної реалізації цінової політики в країні, визначення єдиного порядку ціноутворення, подолання кризових ситуацій на товарних ринках, чіткого визначення компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення цінової політики, усунення правових колізій щодо компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині запровадження державного регулювання цін та контролю за цінами, захисту соціально незахищених верств населення.

Реалізація зазначеного проекту врегулює проблемні питання у сфері ціноутворення, сприятиме здійсненню єдиної ефективної цінової політики в державі.

Законопроект і аналіз регуляторного впливу було розміщено 03.06.2009 р. на сайті Міністерства економіки України (розділ «Обговорення проектів документів») та урядовому сайті «Громадянське суспільство і влада» (розділ «Консультації з громадськістю»).

Зауваження та пропозиції до зазначеного проекту закону приймаються протягом 1 міс з дати оприлюднення за адресами:

02002, Київ, вул. М. Раскової, 15, [email protected] — Державна інспекція з контролю за цінами;

01011, Київ, вул, Арсенальна, 9/11, [email protected] — Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

1. Визначення проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання.

Проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення» розроблено на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 26.02.2008 р. № 40130/63/1–07, з метою вдосконалення механізму реалізації цінової політики держави та приведення державного регулювання цін у відповідність до вимог ринкових відносин.

Актуальність та доцільність розробки нової редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення» зумовлена наступним.

Існуючі механізми реалізації цінової політики держави та законодавство про ціноутворення були сформовані на початкових етапах реформування вітчизняної економіки і не відповідають вимогам, що висуваються на сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави. Зокрема, Закон України «Про ціни і ціноутворення», який набув чинності ще в 1990 році і залишився практично незмінним до цього часу, передбачає лише окремі загальні положення стосовно встановлення та застосування цін, організації контролю за їх дотриманням. У даний час, недостатньо врегульовані повноваження органів державної влади у сфері встановлення і застосування цін, процедури прийняття відповідних рішень, методологічні засади формування цін та калькулювання собівартості продукції, що не повною мірою забезпечує реалізацію цінової політики щодо забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, стабільності оптових і роздрібних цін.

Відсутність законодавчого визначення термінів, що стосуються питань ціноутворення, призводить до неоднозначного розуміння окремих положень діючого Закону України »Про ціни і ціноутворення» та неефективного використання його норм на практиці.

Існує ситуація, коли положення діючого Закону, всупереч нормам Господарського кодексу України, застосовуються не до всіх суб’єктів господарювання. Зокрема, сфера застосування діючого Закону України «Про ціни і ціноутворення» не поширюється на фізичних осіб-підприємців. У той же час, діяльність фізичних осіб-підприємців на окремих ринках займає значний сегмент економіки і значно впливає на цінову ситуацію на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари.

Так, згідно даних офіційної статистики, кількість фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих в установленому порядку складає 62 тис. суб’єктів. У той же час, частка фізичних осіб-підприємців, які займаються реалізацією продуктів харчування складає: у західних регіонах — 80–90 відсотків від загальної кількості суб’єктів господарювання, в інших регіонах — близько 60 відсотків.

Відсутність державного регулювання у цьому секторі економіки сприяє розвитку спекулятивних проявів, зростанню кількості посередників, перекупки (скупки) та тіньового обігу товарів, у першу чергу на ринках продовольства.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Метою прийняття вказаного проекту Закону є вдосконалення законодавства, що регулює питання ціноутворення і приведення його у відповідність до норм Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України «Про природні монополії», інших актів законодавства та вимог ринкових відносин, а також усунення проблемних питань, які виникають при застосуванні норм законодавства з питань ціноутворення на практиці.

Крім того, основними цілями запропонованого регуляторного акта є:

  • забезпечення дотримання вимог законодавства з питань ціноутворення;
  • встановлення економічно обґрунтованих цін (тарифів);
  • упередження та припинення порушень у сфері ціноутворення;
  • забезпечення дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції;
  • створення економічних гарантій для виробників та споживачів;
  • забезпечення захисту громадян від цінового тиску та недопущення дестабілізації цінової ситуації на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари першої необхідності;
  • усунення неоднозначності трактувань норм законодавства з питань ціноутворення;
  • усунення правових прогалин у частині відповідальності суб’єктів господарювання за невиконання вимог статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи, щодо переваги обраного способу.

Регулювання цін і тарифів відповідно до Господарського кодексу України є одним із основних засобів державного регулювання господарської діяльності суб’єктів господарювання. Умови, обсяги, сфера та порядок застосування державного регулювання господарської діяльності, здійснення контролю і нагляду за додержанням вимог законодавства у відповідних сферах, а також органи, уповноважені здійснювати зазначене, визначаються виключно законами.

Єдиним альтернативним способом для вирішення зазначених питань є внесення локальних змін до діючого Закону України «Про ціни і ціноутворення». З урахуванням того, що зазначений Закон прийнято у 1990 році, він не враховує тих соціально-економічних змін, що відбулися протягом останніх 18 років, базується на принципах централізованого управління економікою.

Таким чином, внесення змін є недоцільним, оскільки, по суті, зведеться до розроблення нової редакції вказаного Закону.

Інших альтернативних способів вирішення проблеми не існує.

4. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми.

Запропонований проект регуляторного акта передбачає регулювання державою відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін між всіма суб’єктами ринку.

За своєю структурою проект складається з 6 розділів, в яких передбачено визначення термінів, що вживаються в Законі, визначено його сферу застосування, відповідні повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання та встановлення цін, а також чітко визначені правові підстави запровадження такого регулювання цін у разі виникнення кризових ситуацій на споживчих ринках, або таких, що загрожують функціонуванню економіки держави. Визначено єдині методологічні засади формування цін та калькулювання собівартості продукції. У запропонованому проекті передбачено застосування разом з адміністративними, також ринкових механізмів для стабілізації цінової ситуації.

Регуляторним актом визначено правові засади здійснення контрольно-наглядових функцій, дано визначення уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами, права, обов’язки і відповідальність суб’єктів господарювання, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженого органу з питань нагляду та контролю за цінами. Визначено вичерпний перелік підстав здійснення контролю за цінами та притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства з питань ціноутворення, що чітко регламентує діяльність контролюючих органів у межах повноважень, визначених Конституцією України.

Вказані новації усувають негативні фактори адміністративного впливу на розвиток підприємництва.

Статтею 19 проекту Закону пропонується встановити повноваження уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду (контролю) за цінами щодо отримання відомостей, довідок та копій інших документів про рівень і економічну обґрунтованість державних регульованих цін на товари.

Отримання таких відомостей, довідок, підготовлених суб’єктами господарювання на вимогу контролюючого органу, та копій документів викликано необхідністю здійснення повного і об’єктивного аналізу фактичних даних з метою виключення можливих помилок при розрахунках необґрунтовано отриманої виручки, а також необхідністю збирання та фіксації документальних доказів порушення державної дисципліни цін з боку суб’єкта господарювання.

Так, рішення органів державного контролю за цінами можуть бути оскаржені суб’єктами господарювання у судовому порядку. За даними Держцінінспекції тільки 30 відсотків рішень органів державного контролю за цінами виконується суб’єктами господарювання добровільно. Близько 70 відсотків адміністративно-господарських санкцій стягуються у судовому порядку. У процесі судового розгляду справ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, судові органи вимагають від органів державного контролю за цінами надання відповідних довідок, відомостей та копій документів, оскільки вказані документи є єдиним доказом отримання необґрунтованої виручки.

Отже, отримання в процесі перевірки копій відповідних документів є обов’язковою умовою для розгляду позовних вимог органів державного контролю за цінами у суді.

Крім того, аналіз судової практики органів державного контролю за цінами показав, що в окремих випадках мала місце підміна документів з боку суб’єктів господарювання.

Так, в окремих випадках органами державного контролю за цінами до матеріалів перевірки не додавались відповідні копії документів, а лише робилося посилання на них в акті перевірки. В процесі судового розгляду суб’єкти господарювання надавали до суду документи, на які були зроблені посилання в акті, проте дані документів не співпадали з даними, які було зафіксовано в процесі перевірки.

Отже, отримання уповноваженим органом копій відповідних документів у процесі перевірки унеможливить підміну та підробку документів з боку суб’єктів господарювання.

Статтею 26 проекту Закону пропонується встановити розміри штрафів за певні види порушення законодавства про ціни і ціноутворення. Розміри штрафів визначено виходячи з цілей застосування санкцій.

Найважливішою метою застосування санкцій є створення превентивного, «стримуючого» ефекту. Оскільки мотивом здійснення порушень цінового законодавства є, як правило, отримання певної економічної вигоди, то превентивний ефект санкції може бути реалізований лише за умови, що незаконні доходи будуть з її допомогою повністю вилучені.

Більшість експертів дотримуються думки, що для забезпечення «стримуючого» ефекту, санкції її сукупна величина повинна перевищувати величину очікуваного додаткового прибутку. Інакше дана міра фактично втрачає ознаки санкції, оскільки не виконує ні превентивну, ні карну функцію.

Отже, розміри штрафів згідно статті 26 проекту Закону визначено таким чином, щоб забезпечити вилучення всієї суми необґрунтованої виручки та досягти стримуючого ефекту від застосування санкцій.

Одночасно статтею 26 проекту Закону передбачено, як один з видів господарсько-адміністративної санкції, повернення коштів адресному споживачеві (зокрема при наданні житлово-комунальних послуг). В інших випадках, коли неможливо встановити адресу споживача, проектом Закону передбачено стягнення необґрунтованої виручки до державного бюджету. В той же час, вказана позиція не позбавляє права будь-якого споживача на відшкодування завданих їй збитків у порядку статті 22 Цивільного кодексу України. Оскільки вказані питання врегульовані положеннями Цивільного кодексу, включення їх до проекту Закону є недоцільним.

Крім того, запропонованим проектом передбачається внесення змін до статті 189 Господарського кодексу, з метою узгодження законодавства про ціни і ціноутворення, що надасть змогу суб’єктам господарювання чітко орієнтуватися у питаннях ціноутворення та статті 191 Господарського кодексу, з метою узгодження положень Законів України «Про природні монополії», «Про телекомунікації». Внесення вказаних змін до статті 191 Господарського кодексу передбачає, також, визначення повноважень Кабінету Міністрів України, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в частині запровадження державного регулювання цін.

Одночасно, проектом передбачається внесення змін до статті 188–3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачається встановлення відповідальності посадових осіб суб’єктів господарювання за перешкоджання здійснення функцій органами державного контролю (нагляду) за цінами, що усуває прогалини в законодавстві, які виникли із введенням в дію статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У новій редакції проекту Закону не застосовуються норми, які в діючому законі стосувались соціального захисту населення від підвищення цін і тарифів.

Питання соціального захисту населення складають окремий інститут законодавства, не пов’язаний з питаннями ціноутворення. Отже, вилучена норма повинна найти своє відображення у законодавстві про соціальний захист населення, із зазначенням реальних механізмів її реалізації (конкретного переліку громадян, які потребують захисту від підвищення цін, розмірів компенсацій тощо).

У діючому Законі вказані норми носять декларативний характер та не передбачають механізмів їх реалізації.

Таким чином, застосування даної норми у новій редакції проекту Закону є недоцільним.

5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта.

Досягнення визначених цілей регуляторного акта забезпечується шляхом:

  • чіткого розмежування повноважень органів влади щодо державного регулювання цін;
  • визначення єдиних методологічних засад формування цін та калькулювання собівартості продукції;
  • притягнення до відповідальності суб’єктів відносин за встановлення економічно необґрунтованих цін і тарифів;
  • визначення спеціально уповноваженого органу, який буде здійснювати нагляд та контроль за цінами;
  • здійснення нагляду та контролю за дотриманням порядку формування, встановлення та застосування цін.

Зовнішніми факторами, які сприятимуть досягненню визначених цілей є:

  • посилення співпраці між владою, бізнесом та громадськістю;
  • підвищення рівня довіри суб’єктів господарювання до органів виконавчої влади.

Вказаний проект Закону є базовим. Таким чином, негативними обставинами, які можуть впливати на виконання Закону можуть бути:

  • прийняття рівноцінних нормативно-правових актів без врахування норм цього закону;
  • загострення інфляційних процесів на світових ринках.

Проект Закону базується на основних принципах економіки і, таким чином, виконання його вимог не потребує наявності у спеціалістів відповідного фаху спеціальних знань або проходження спеціальної підготовки. Крім того, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зобов’язує контролюючі органи надавати суб’єктам господарювання консультаційну допомогу щодо виконання вимог законодавства, яке перевіряється. Контроль за додержанням вимог цього Закону буде здійснюватись у повноваженим органом виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами постійно, відповідно до затверджених планів роботи.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта.

Прийняття регуляторного акта дозволить вирішити конкретні завдання цінової політики держави та забезпечить:

  • удосконалення норм чинного законодавства з питань ціноутворення;
  • забезпечення реалізації законодавства про захист економічної конкуренції;
  • ефективне використання на практиці норм законодавства з питань ціноутворення за рахунок визначення термінології;
  • врегулювання відносин між суб’єктами господарювання та контролюючими органами.

Прийняття запропонованого проекту забезпечить прозорий механізм ціноутворення, нагляду та контролю за дотриманням законодавства з питань ціноутворення, однозначний підхід при здійсненні регулювання цін та його відповідності ринковим умовам.

Об‘єкт
впливу
Витрати Вигоди
Населення Витрат не зазнає 1. Захист громадян від цінового тиску та стабілізація цінової ситуації на споживчому ринку у разі виникнення підвищеного попиту на товари першої необхідності.
Суб’єкти підприємницької діяльності У випадку порушення державної дисципліни цін несе витрати у вигляді економічних санкцій у передбачених законом розмірах 1.Упередження порушень державної дисципліни цін.
2. Створення гарантій для виробників та споживачів товаровиробника.
Держава Реалізація закону здійснюється у межах діючих повноважень органів виконавчої влади, додаткових витрат не потребує. 1. Посилення ефективності державного контролю за цінами
2. Наповнення Державного бюджету за рахунок стягнення адміністративно-господарських санкцій.

7. Обґрунтування дії регуляторного акта.

Постійно, з дня опублікування.

8. Визначення показників результативності акта.

Прогнозні показники результативності регуляторного акта:

Реалізація акта не потребує додаткових витрат із державного бюджету. Враховуючи, що у разі порушення державної дисципліни цін до суб’єктів господарювання будуть застосовані економічні санкції у вигляді вилучення всієї необґрунтовано отриманої виручки та штрафу в двократному розмірі від суми необґрунтовано отриманої виручки, додатковим показником результативності є рівень загальних грошових надходжень до держбюджету у вигляді економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Дія акта поширюватиметься на всіх суб’єктів господарювання, незалежно від організаційно-правової форми і форм власності.

Розмір коштів, що витрачатимуться суб’єктами господарювання, пов’язаних з виконанням вимог акта — залежить від суми необґрунтованої виручки, отриманої суб’єктами господарювання в результаті порушення державної дисципліни цін. Економічні санкції застосовуються у вигляді вилучення всієї необґрунтовано отриманої виручки та штрафу в двократному розмірі від суми необґрунтовано отриманої виручки.

Рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта — середній, оскільки суб’єкти господарювання мають вільний доступ до нормативно-правової бази Мінекономіки, акти якої розміщуються на сайті Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua), сайті Мінекономіки в розділі нормативно-правових актів (me.gov.ua), а також в українській мережі ділової інформації «ЛІГА бізнесінформ» (www.liga.net).

Додатковими показниками результативності проекту закону України є:

  • зміна динаміки цін на товари, що підлягають державному регулюванню;
  • динаміка рівня розбіжності цін за регіонами;
  • динаміки порушень державної дисципліни цін.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта.

Базове відстеження результативності вказаного регуляторного акта буде здійснюватись до набрання чинності регуляторного акту шляхом аналізу статистичних даних.

Повторне відстеження буде здійснено через рік, після набуття чинності регуляторного акта, шляхом аналізу статистичних даних у порівняні з базовим відстеженням.

Відстеження результативності регуляторного акта буде проводитись по показникам результативності роботи Держцінінспекцією.

Аналіз регуляторного впливу проекту закону України «Про ціни і ціноутворення» підготовлено Державною інспекцією з контролю за цінами.

Міністр економіки України Б. М. Данилишин

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект закону розроблено на виконання вимог Указу Президента України від 27.09.2007 р. № 921/2007 «Про Концепцію удосконалення державного регулювання природних монополій» та рішення Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки і оборони України від 21.11.2007 р. «Про динаміку інфляційних процесів в Україні та основні напрями реалізації антиінфляційної політики у 2007–2008 роках».

Необхідність прийняття законопроекту зумовлена необхідністю визначення основних засад реалізації цінової політики, ціноутворення та державного контролю за цінами в країні, сприяння ефективному захисту економічної конкуренції та вдосконаленню державного регулювання діяльності природних монополій.

Розроблення вказаного проекту викликано нинішньою неврегульованістю повноважень Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації цінової політики у зв’язку із неузгодженістю окремих законів, які регулюють питання ціноутворення в окремих галузях економіки, що призводить до правових колізій і унеможливлює проведення єдиної, узгодженої цінової політики в країні.

Одночасно прийняття вказаного законопроекту зумовлено потребою врегулювання питань порядку формування, встановлення і застосування цін фізичними особами — підприємцями, які займають значний сегмент економіки країни.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект закону спрямований на забезпечення реалізації цінової політики в країні, визначення єдиного порядку ціноутворення, ефективного подолання кризових ситуацій на товарних та споживчому ринках, вдосконалення регулювання діяльності суб’єктів господарювання на ринках природних монополій, чіткого визначення компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо здійснення цінової політики, усунення правових колізій відносно компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині запровадження державного регулювання цін та контролю за ними.

У цьому проекті подано порядок формування і встановлення цін, акцентовано увагу на обов’язковості калькулювання собівартості продукції, визначено його принципи, враховуючи вимоги законодавства щодо фінансового обліку і звітності та вимог ЄС щодо цього.

Проект закону визначає підстави запровадження державного регулювання цін і тарифів, види такого регулювання, порядок його застосування, враховуючи диференціацію адміністративних та ринкових методів. При цьому вказаний проект закону чітко розмежовує компетенцію Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження державного регулювання цін і здійснення контролю за дотриманням його вимог.

На виконання Концепції вдосконалення державного регулювання природних монополій, схваленої указом Президента України від 27.09.2007 р. № 921/2007, проектом врегульовано питання щодо компетенції органів, які регулюють ціни на товари і послуги природних монополій.

Для оперативного реагування на зміни рівнів цін на відповідних товарних ринках та запобігання їх різкому зростанню проектом закону визначаються засади і порядок здійснення державних цінових досліджень у вигляді моніторингу цін, враховуючи складові його проведення, зокрема збір інформації.

З метою підвищення ефективності цінової політики проектом закону передбачено здійснення контролю за дотриманням його вимог, порядок його здійснення та визначена компетенція органів державної виконавчої влади щодо цього.

Для забезпечення неухильного виконання вимог законодавства про ціни і ціноутворення законопроект встановлює диференційовану адміністративно-господарську відповідальність за його порушення. Чітко визначений перелік видів порушень.

Одночасно проектом передбачені підстави притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб, що допустили порушення вимог законодавства про ціни і ціноутворення.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність із вимогами зазначеного проекту, «Прикінцевими положеннями» цього ж акта передбачено внесення відповідних змін до Господарського кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Правові аспекти

Проект розроблено на основі Конституції України, законодавства України, що регулює питання ціноутворення, Указу Президента України від 27.09.2007 р. № 921/2007 «Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій», рішення Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України від 21.11.2007 р. «Про динаміку інфляційних процесів в Україні та основні напрями реалізації антиінфляційної політики у 2007–2008 роках».

Нормативно-правовою база у цій сфері: положення п. 3 ст. 116 Конституції України, Законів України «Про ціни і ціноутворення», «Про державну податкову службу в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про підтримку сільського господарства», «Про молоко та молочні продукти», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру», «Про житлово-комунальні послуги», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», від 26.12.1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» та від 13.06.2002 р. № 803 «Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку».

Реалізація законопроекту потребує розроблення нормативно-правових актів щодо порядку формування цін у відповідних галузях економіки.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з Державного бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект закону погоджено Міністерством фінансів, Міністерством транспорту та зв’язку, Міністерством юстиції — із зауваженнями, Міністерством з питань житлово-комунального господарства, Міністерством аграрної політики, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством палива та енергетики, Міністерством регіонального розвитку та будівництва — без зауважень.

6. Регіональний аспект

Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Громадське обговорення

Громадське обговорення проведено з Федерацією профспілок України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 р. № 1378 «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

8. Прогнозовані результати

Реалізація положень зазначеного законопроекту дозволить усунути прогалини в законодавстві про ціни і ціноутворення, сприятиме здійсненню єдиної ефективної цінової політики в державі та захисту соціально незахищених верств населення, створить умови для запобігання виникненню кризових явищ в економіці країни, сприятиме наповненню доходної частини Державного бюджету.

Міністр економіки України Б. М. Данилишин

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України «Про ціни і ціноутворення»

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Закону України «Про ціни і ціноутворення» («Відомості Верховної Ради УРСР», 1990 р., № 52, ст. 650) зміни, виклавши його у такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про ціни і ціноутворення»

Цей закон визначає основні засади політики ціноутворення в Україні і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування закону

Цей закон регулює відносини, пов’язані з ціноутворенням, державним контролем (наглядом) за цінами та державним спостереженням у сфері ціноутворення і поширюється на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, установи, організації, підприємства, незалежно від форм власності та підпорядкованості, їх філії, відокремлені структурні підрозділи, дочірні підприємства, фізичних осіб-підприємців, інших суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність на території України.

Стаття 2. Визначення термінів

Для цілей цього закону терміни вживаються у такому значенні:

  • вільні (ринкові) ціни — ціни з урахуванням податку на додану вартість, які встановлюються суб’єктами господарювання самостійно, з дотриманням вимог законодавства;
  • встановлення цін — затвердження (фіксація) розміру ціни на товар;
  • граничні ціни — максимальні або мінімальні ціни, які встановлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
  • граничний норматив рентабельності — встановлене Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відношення прибутку від реалізації товару до повної його собівартості;
  • граничний рівень торговельної надбавки (постачальницько-збутової надбавки, постачальницької винагороди) — максимальний рівень торговельної надбавки, встановлений органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, вище якого вона не може застосовуватись;
  • декларування зміни цін — повідомлення суб’єктом господарювання в установленому порядку уповноваженого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування стосовно зміни цін на товари, щодо яких запроваджено державне регулювання;
  • державна дисципліна цін — вимоги щодо додержання порядку формування, встановлення та застосування регульованих цін;
  • державний контроль (нагляд) за додержанням державної дисципліни цін — перевірка діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання з питань дотримання ними вимог законодавства про ціни і ціноутворення;
  • державне регулювання цін — запровадження Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади, згідно з покладеними на них повноваженнями, або органами місцевого самоврядування методів формування чи встановлення цін або їх розмірів, обов’язкових для суб’єктів господарювання;
  • державні регульовані ціни — ціни, порядок формування, встановлення та застосування яких визначається Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством;
  • державне спостереження у сфері ціноутворення — моніторинг цін, що здійснюється шляхом дослідження динаміки розвитку цінових процесів на регіональних і загальнодержавному товарному ринках;
  • державні фіксовані ціни — державні регульовані ціни, які встановлені Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у абсолютній величині, згідно із законодавством, і не можуть бути змінені суб’єктами господарювання;
  • дохід (виручка) — грошові кошти або інші види компенсації, одержані суб’єктами господарювання за продаж (реалізацію) товару;
  • економічне обґрунтування цін — відповідність рівня цін витратам на виробництво, продаж (реалізацію) товару та прибутку відповідного суб’єкта господарювання, визначеного в установленому порядку;
  • застосування цін — реалізація товару за цінами, встановленими (сформованими) відповідно до визначеного порядку;
  • знижка (понижуючий коефіцієнт) — зниження ціни товару підприємством-виробником (постачальником) при його продажу (реалізації);
  • індикативні ціни — ціни на товари, які відповідають таким, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України;
  • калькулювання собівартості — розрахунок витрат на виробництво та реалізацію одиниці товару;
  • контрактні (зовнішньоторговельні) ціни — ціни, які зафіксовані в контракті з зарубіжними суб’єктами господарювання;
  • мораторій цін — тимчасова заборона зміни суб’єктом господарювання діючих цін на товари відповідно до рішення Кабінету Міністрів України у встановленому ним порядку;
  • необґрунтовано одержана виручка — різниця між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими згідно з вимогами законодавства;
  • оптово-відпускні ціни — ціни з урахуванням податку на додану вартість, за якими здійснюється продаж (реалізація) товару (з урахуванням знижок, надбавок) підприємством-виробником (постачальником) суб’єктам господарювання для їх подальшого продажу (реалізації);
  • паритет цін — встановлене співвідношення між цінами на сільськогосподарську продукцію і цінами на товари, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам;
  • постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) — сума витрат обігу суб’єкта господарювання, що склалася в процесі продажу (реалізації) товару при надходженні його від підприємства-виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку, необхідного йому для здійснення цієї діяльності;
  • прибуток від продажу (реалізації) — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати;
  • продаж (реалізація) — господарська операція, під час здійснення якої передбачається обмін товару на еквівалентну суму коштів або будь-які інші види компенсацій вартості товару;
  • роздрібні ціни — ціни з урахуванням податку на додану вартість, за якими здійснюється продаж (реалізація) товарів безпосередньо громадянам, юридичним особам та іншим споживачам для їх кінцевого використання, незалежно від форми розрахунків;
  • товар — продукція, роботи, послуги, ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають реалізації;
  • товарна інтервенція — продаж (реалізація) товарів при зростанні цін на відповідних ринках, що здійснюється з метою стабілізації цін;
  • товарний ринок — сфера обігу однорідних товарів;
  • торговельна надбавка (націнка) — сума витрат обігу з продажу (реалізації) товарів та прибутку, необхідних суб’єкту господарювання для здійснення його діяльності;
  • уповноважений орган виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами — орган виконавчої влади, утворений відповідно до вимог законодавства;
  • фінансова інтервенція — придбання товарів при падінні цін на відповідних ринках, яка здійснюється з метою стабілізації цін;
  • формування цін — визначення розміру ціни на товар;
  • ціна — грошове визначення вартості одиниці товару, яке може мати форму тарифу, плати, ставки або збору (крім тих, що включаються до системи оподаткування);
  • ціноутворення — процес формування та встановлення цін, який характеризує способи визначення їх рівня.

Стаття 3. Законодавство України про ціни і ціноутворення

1. Законодавство України про ціни і ціноутворення складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про природні монополії», Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері цін і ціноутворення.

Розділ ІІ

ЦІНОВА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ

Стаття 4. Завдання державної цінової політики

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України.

Завдання цінової політики:

  • встановлення загальних засад та основних принципів ціноутворення;
  • розвиток підприємницької діяльності у межах, визначених законодавством;
  • протидія зловживанням монопольним (домінуючим) становищем;
  • системність і узгодженість дій органів державної влади при реалізації цінової політики;
  • розвиток економіки країни;
  • створення рівних умов конкуренції та розвитку всіх суб’єктів господарювання;
  • збалансованість ринку товарів, робіт, послуг;
  • підвищення якості продукції;
  • забезпечення соціальних гарантій у зв’язку із зростанням цін, які здійснюються відповідно до вимог законодавства;
  • створення необхідних економічних гарантій для товаровиробників на внутрішньому ринку;
  • розширення сфери застосування вільних цін;
  • орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень таких світового ринку;
  • регулювання державою відносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

  • забезпечує в Україні проведення державної цінової політики;
  • запроваджує та скасовує державне регулювання цін на визначений ним перелік товарів, крім цін на товари, що виробляються суб’єктами природних монополій та цін, встановлення яких належить до компетенції органів місцевого самоврядування;
  • визначає повноваження органів виконавчої влади щодо регулювання, встановлення і застосування цін;
  • визначає порядок та методи регулювання цін;
  • встановлює державні регульовані ціни.

Стаття 6. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ціноутворення

Органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію цінової політики у межах повноважень, визначених законодавством України.

Стаття 7. Цінова політика у сфері діяльності природних монополій

Цінова політика у сфері діяльності природних монополій здійснюється відповідно до вимог та у межах, визначених законодавством України про природні монополії; захист економічної конкуренції та інших законодавчих актів.

Розділ ІІІ

ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 8. Види цін

Суб’єктами господарювання у господарській діяльності використовуються:

  • вільні ціни;
  • державні регульовані ціни.

Стаття 9. Вільні ціни

Вільні ціни встановлюються на всі товари, за винятком тих, щодо яких запроваджено державне регулювання цін.

Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно, дотримуючись відповідних норм законодавства.

Стаття 10. Державні регульовані ціни

Державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному законодавством про ціни і ціноутворення.

Державні регульовані ціни у сфері телекомунікацій встановлюються Національною комісією з питань регулювання зв’язку.

Стаття 11. Формування цін у будівництві

Формування кошторисної нормативної бази і визначення порядку її застосування в будівництві, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури.

Стаття 12. Ціни на товари, що виробляються (реалізовуються) суб’єктами природних монополій

Ціни на товари, що виробляються (реалізовуються) суб’єктами природних монополій, регулюються згідно з вимогами законодавства про природні монополії та іншими актами законодавства.

Ціни на товари, що виробляються (реалізовуються) суб’єктами природних монополій, встановлюються комісіями, які здійснюють регулювання природних монополій у відповідних сферах, або уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розділ ІV

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН

Стаття 13. Державне регулювання цін

Державні регульовані ціни встановлюються на товари, які мають визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на товари, що мають суттєве соціальне значення для населення.

Перелік таких товарів визначає і затверджує Кабінет Міністрів України.

Державне регулювання цін запроваджується на товари за рішенням Кабінету Міністрів України. Державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування згідно з наданими їм повноваженнями.

Ціни, на які запроваджено державне регулювання, повинні бути економічно обґрунтованими.

Порядок формування цін та калькулювання собівартості товарів, на які запроваджено державне регулювання, встановлюється Кабінетом Міністрів України, крім товарів, що виробляються суб’єктами природних монополій.

Державне регулювання цін може розповсюджуватися на товари суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, відповідно до вимог законодавства.

Стаття 14. Запровадження державного регулювання цін

Державне регулювання цін здійснюється шляхом:

  • проведення товарної інтервенції;
  • проведення фінансової інтервенції;
  • ліцензування того чи іншого виду підприємницької діяльності;
  • квотування;
  • проведення відповідних митно-тарифних заходів;
  • субсидування;
  • кредитування, або встановлення фіксованих цін;
  • встановлення граничних цін;
  • декларування зміни цін;
  • встановлення граничних рівнів торговельних надбавок (націнок), постачальницько-збутових надбавок (постачальницьких винагород);
  • встановлення розміру постачальницьких винагород;
  • встановлення тарифів, ставок, зборів, плати (крім тих, що включені до системи оподаткування);
  • встановлення доплат, знижок (понижуючих коефіцієнтів);
  • встановлення паритету цін;
  • встановлення граничних нормативів рентабельності;
  • встановлення мораторію цін.

Кабінетом Міністрів України можуть запроваджуватися й інші методи регулювання цін.

Стаття 15. Порядок формування та встановлення цін при здійсненні експортних, імпортних операцій та на експортні та імпортні товари

При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку або індикативних цін у випадках, коли їх встановлення не суперечить вимогам законодавства або міжнародним угодам.

Порядок регулювання цін на експортні та імпортні товари визначається Кабінетом Міністрів України.

Міждержавна торгівля продукцією здійснюється за цінами, визначеними відповідними міжнародними угодами.

Стаття 16. Гарантії суб’єктам господарювання при запровадженні державного регулювання цін

Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які своїм рішенням запроваджують регулювання цін на товари в розмірі, нижчому від такого економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), продаж (реалізацію), та застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами господарювання, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію з відповідного бюджету згідно з вимогами законодавства.

Розділ V

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ (НАГЛЯД) ТА ДЕРЖАВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ У СФЕРІ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Стаття 17. Державне спостереження у сфері ціноутворення

Державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу цін.

Моніторинг цін проводиться за допомогою дослідження динаміки розвитку цінових процесів на регіональних і загальнодержавному товарному ринку.

Перелік товарів та порядок проведення моніторингу цін визначаються Кабінетом Міністрів України.

За його результатами обираються методи впливу на економічні процеси та цінову ситуацію на відповідних ринках згідно з вимогами законодавства.

Стаття 18. Державний контроль (нагляд) за додержанням державної дисципліни цін

Державний контроль (нагляд) за додержанням державної дисципліни цін здійснюється шляхом проведення перевірок в порядку, визначеному законодавством.

Державний контроль (нагляд) за додержанням державної дисципліни цін здійснюється при формуванні, встановленні і застосуванні державних регульованих цін.

Зміна суб’єктом господарювання цін на товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, може бути підставою для проведення позапланових перевірок додержання державної дисципліни цін.

Стаття 19. Органи державного спостереження та контролю (нагляду) за цінами

Державне спостереження у сфері ціноутворення та державний контроль (нагляд) за додержанням державної дисципліни цін здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами і його територіальними органами, відповідно до законодавства.

Контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об’єктів, що споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування і архітектури.

Стаття 20. Основні завдання уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами:

  • здійснення контрольно-наглядових функцій щодо цінової ситуації на товарних ринках та за додержанням вимог законодавства про ціни і ціноутворення, правильністю формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
  • попередження та припинення порушень у сфері ціноутворення;
  • внесення пропозицій щодо запровадження або скасування регулювання цін;
  • внесення пропозицій щодо застосування відповідних методів регулювання цін з метою впливу на цінову ситуацію та вдосконалення цінового законодавства.

Стаття 21. Повноваження уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами

Уповноважений орган виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та утворені в установленому порядку його територіальні органи здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням законодавства України про ціни і ціноутворення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами господарювання, незалежно від форм власності, забезпечують реалізацію державної цінової політики, у взаємодії з профспілковими організаціями, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями за їх згодою.

Державний контроль (нагляд) здійснюється з питань додержання суб’єктами господарювання державних регульованих цін на товари в порядку, визначеному законодавством.

Уповноважений орган виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами в установленому законом порядку має право:

  • здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях (їх філіях, відокремлених структурних підрозділах, дочірніх підприємствах), незалежно від форм власності, у фізичних осіб — підприємців перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп’ютерний), пов’язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін, наявності свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців; одержувати від посадових осіб у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань додержання державної дисципліни цін, викликати посадових осіб, фізичних осіб — підприємців для надання пояснень, а також проводити перевірки достовірності інформації щодо порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін;
  • здійснювати моніторинг цін на відповідних товарних і регіональних ринках та у суб’єктів господарювання;
  • отримувати у суб’єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів та інші відомості, необхідні для перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін, на які запроваджено державне регулювання, довідки, підготовлені суб’єктами господарювання на його вимогу, копії інших документів про рівень і економічну обґрунтованість державних регульованих цін на товари, а також копії документів, що можуть підтверджувати наявність порушення державної дисципліни цін;
  • робити запити та одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених завдань і повноважень;
  • у разі необхідності залучати до перевірки фахівців відповідних галузей;
  • вимагати від керівників суб’єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців, що перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін;
  • приймати рішення про застосування до суб’єктів господарювання передбачених законодавством адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін;
  • пред’являти вимоги суб’єктам господарювання щодо надання копій платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету адміністративно-господарських санкцій;
  • надавати обов’язкові для виконання приписи органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання про скасування або приведення у відповідність із законодавством цін, установлених з порушенням визначеного порядку формування, встановлення та застосування цін;
  • розглядати справи та приймати відповідні рішення про адміністративні правопорушення, пов’язані з недотриманням установленого порядку формування, встановлення та застосування цін, а також невиконанням законних вимог уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та їх службових осіб;
  • подавати до суду позови про стягнення коштів за своїми рішеннями при порушенні законодавства про ціни і ціноутворення.

Стаття 22. Обов’язки і відповідальність службових осіб уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами

Службові особи уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на уповноважений орган виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Службові особи уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

За невиконання або неналежне виконання службовими особами уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно із законодавством.

Збитки, завдані неправомірними діями службових осіб уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами, підлягають відшкодуванню у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 23. Відносини уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами з правоохоронними органами

Працівники правоохоронних органів за зверненням уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та його територіальних органів надають допомогу його службовим особам при здійсненні повноважень та припиняють незаконні дії фізичних осіб, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій.

Стаття 24. Обов’язки суб’єктів господарювання

Суб’єкти господарювання зобов’язані:

  • допускати до проведення перевірок посадових осіб уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та його територіальних органів;
  • надавати необхідні матеріали та документи для здійснення перевірок за додержанням державної дисципліни цін та проведення моніторингу цін;
  • виконувати приписи уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами щодо усунення порушень державної дисципліни цін та надавати письмову інформацію про їх виконання;
  • надавати на вимогу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, в установлений термін, після запровадження Кабінетом Міністрів України державного регулювання цін, розрахункові матеріали, необхідні для формування та встановлення цін;
  • у випадку необґрунтованого завищення державних фіксованих та регульованих цін здійснювати перерахунки із споживачами на суму необґрунтовано нарахованих, але не сплачених споживачами коштів;
  • сприяти службовим особам уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами у проведенні перевірок та моніторингу цін.

Стаття 25. Права суб’єктів господарювання

Рішення, дії або бездіяльність уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та його службових осіб можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Суб’єкти господарювання мають право оскаржувати у судовому порядку порушення порядку формування, встановлення та застосування цін з боку інших суб’єктів господарювання і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках продажу (реалізації) їм товарів та послуг з порушенням вимог законодавства з ціноутворення.

Стаття 26. Права та обов’язки органів виконавчої влади та місцевого самоврядування

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право:

  • здійснювати державне регулювання цін згідно з наданими повноваженнями, відповідно до вимог законодавства;
  • одержувати від суб’єктів господарювання розрахункові матеріали, необхідні для формування та встановлення цін при запровадженні на них державного регулювання.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють формування та встановлення (регулювання) цін, зобов’язані:

  • надавати суб’єктам господарювання дотацію з відповідного бюджету згідно з вимогами законодавства у разі встановлення цін на товари, застосування яких унеможливлює одержання прибутку;
  • надавати на вимогу уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами інформацію, необхідну для здійснення державного спостереження та контролю (нагляду) за цінами.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про формування та встановлення цін, прийняті з порушенням вимог цього закону, скасовуються у встановленому законом порядку за поданням уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами або у іншому, визначеному законодавством, порядку.

Стаття 27. Порушення законодавства у сфері ціноутворення

Порушеннями законодавства у сфері ціноутворення є:

1. Застосування вільних цін на товари за умови запровадження для них державного регулювання.

2. Завищення державних фіксованих цін.

3. Застосування цін на товари з рентабельністю, яка перевищує, встановлений відповідно до законодавства, граничний норматив.

4. Застосування цін з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни.

5. Застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок), постачальницьких винагород понад встановлений розмір або ненадання передбачених законодавством знижок (понижуючих коефіцієнтів).

6. Стягнення плати за товари, які згідно з чинним законодавством надаються безоплатно.

7. Заниження встановлених граничних мінімальних або завищення встановлених граничних максимальних цін.

8. Застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

9. Ненадання або надання недостовірних даних суб’єктами господарювання органам виконавчої влади, в установлений ними термін, розрахункових матеріалів, необхідних для формування і встановлення цін, у разі запровадження для них режиму державного регулювання.

10. Ненадання або надання недостовірних відомостей та матеріалів на законну вимогу уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами для здійснення його функцій.

11.Невиконання приписів уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами.

Стаття 28. Відповідальність за порушення законодавства про ціни і ціноутворення

За порушення законодавства про ціни і ціноутворення до суб’єктів господарювання застосовуються такі адміністративно-господарські санкції:

1. За порушення, визначені у п. 1–5 та 8 ст. 27 цього закону, суб’єкти господарювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача) сплачують до Державного бюджету необґрунтовано одержану (в результаті порушення) виручку та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.

Сума необґрунтованої виручки, що одержана суб’єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам. Штраф, у двократному розмірі цієї суми, стягується до відповідного бюджету.

2. За порушення, визначені п. 6 ст. 27 цього закону, суб’єкти господарювання сплачують до Державного бюджету штраф у розмірі 100% вартості проданих (реалізованих) товарів.

3. За порушення, визначені у п. 7 ст. 27 цього закону, суб’єкти господарювання сплачують до Державного бюджету штраф у розмірах, визначених законодавством.

4. За порушення, передбачені п. 9–10 ст. 27 цього закону, суб’єкти господарювання сплачують до Державного бюджету штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. За порушення, передбачені п. 11 ст. 27 цього закону, суб’єкти господарювання сплачують до Державного бюджету штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративно-господарські санкції застосовуються уповноваженим органом виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та (у разі несплати в установлений термін) стягуються у судовому порядку.

Посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання (їх філій, відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств), з вини яких допущені порушення державної дисципліни цін, притягуються до адміністративної відповідальності.

Посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання (їх філій, відокремлених структурних підрозділів, дочірніх підприємств), фізичні особи — підприємці, які перешкоджають здійсненню функцій уповноваженого органу виконавчої влади з державного контролю (нагляду) за цінами та не виконують його приписи, притягуються до адміністративної відповідальності.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набуває чинності з дня його опублікування.

2. При застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, які виникли до набуття чинності цим законом, застосовуються норми законодавства, які діяли на момент вчинення порушення.

3. Кабінетові Міністрів України протягом 6 міс з дня набуття чинності цим законом:

  • подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього закону;
  • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом;
  • розробити та прийняти нормативні акти, що випливають з вимог цього Закону;
  • забезпечити приведення центральними та місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

4. Органам місцевого самоврядування протягом 6 міс з дня набуття чинності цим законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність з ним.

5. Внести до Господарського кодексу України такі зміни:

1) п. 3–4 ст. 189 викласти в такій редакції:

«3. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у своїй діяльності вільні ціни та державні регульовані ціни.

4. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках із зарубіжними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до норм чинного законодавства.».

2) ст. 191 викласти у такій редакції:

«Стаття 191. Державні регульовані ціни

1. Державні регульовані ціни встановлюються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному законодавством.

Державні регульовані ціни у сфері телекомунікацій встановлюються Національною комісією з питань регулювання зв’язку.

2. Ціни на товари, що виробляються суб’єктами природних монополій, встановлюються згідно з вимогами законодавства про природні монополії, про захист економічної конкуренції та інших актів законодавства України.

3. Порядок регулювання цін на експортні та імпортні товари визначається відповідно до вимог законодавства.

4. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення державних регульованих цін або запровадження ринкових методів впливу на цінову ситуацію відповідно до вимог законодавства.

5. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні державних регульованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами господарювання, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію з відповідного бюджету згідно з вимогами законодавства.».

6. Внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення («Відомості Верховної Ради України», 1994 р., № 41, ст. 375, 1997 р., № 14, ст. 114) такі зміни:

1) ст. 188-3 викласти в такій редакції:

«Стаття 188-3. Невиконання вимог органів державного контролю за цінами

Перешкоджання здійсненню функцій органами державного контролю за цінами — тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб або фізичних осіб — підприємців від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання законних вимог (приписів) органів державного контролю (нагляду) за цінами щодо усунення порушень порядку формування. Встановлення та застосування цін (тарифів) — тягне за собою накладення штрафів на посадових осіб або фізичних осіб — підприємців від 90 до 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті