ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ
Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вноситься на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань фінансування охорони здоров’я».
Доповідати проект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Мусій Олег Степанович.
| Народні депутати України |
О.С. Мусій О.В. Богомолець Т.Д. Бахтеєва А.Ф. Шипко О.М. Біловол О.М. Кириченко К.В. Яриніч І.М. Шурма О.В. Колганова Т.А. Денець С.І. Березенко |
СПИСОК АВТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ
проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»
| 1. | Мусій Олег Степанович — народний депутат України VІІІ скликання, заступник голови комітету з питань охорони здоров’я |
| 2. | Богомолець Ольга Вадимівна — народний депутат України VІІІ скликання, голова комітету з питань охорони здоров’я |
| 3. | Бахтеєва Тетяна Дмитрівна — народний депутат України VІІІ скликання |
| 4. | Шипко Андрій Федорович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 5. | Біловол Олександр Миколайович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 6. | Кириченко Олексій Миколайович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 7. | Яриніч Костянтин Володимирович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 8. | Шурма Ігор Михайлович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 9. | Колганова Олена Валеріївна — народний депутат України VІІІ скликання, секретар комітету з питань охорони здоров’я |
| 10. | Донець Тетяна Анатоліївна — народний депутат України VІІІ скликання, заступник голови комітету з питань охорони здоров’я |
| 11. | Березенко Сергій Іванович — народний депутат України VІІІ скликання |
| 12. | Білинська Марина Миколаївна — Віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, д.держ.упр., професор |
| 13. | Вахненко Олександр Миколайович — головний лікар ДЗ «Центральна стоматологічна поліклініка МОЗ України», к.мед.н., доцент |
| 14. | Вороненко Юрій Васильович — Ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, академік Національної академії медичних наук України |
| 15. | Горбань Андрій Євгенович — директор державної наукової установи «Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи Міністерства охорони здоров’я України» к.мед.н. |
| 16. | Гревцова Радміла Юріївна — доцент кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к.ю.н. Голова Комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації адвокатів України |
| 17. | Густіліна Олена Станіславівна — помічник-консультант народного депутата України |
| 18. | Івахненко Юлія Миколаївна — старший юрист компанії Jurimex |
| 19. | Котуза Андрій Степанович — керівник центру науки, медичних інновацій та моніторингу клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами |
| 20. | Лехан Валерія Микитівна — завідувач кафедри соціальної медицини організації та управління охороною здоров’я ДнМА, д.мед.н. професор. Заслужений діяч науки і техніки України |
| 21. | Ліщишина Олена Михайлівна — директор Департаменту стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр МОЗ України», к.мед.н. |
| 22. | Матюха Лариса Федорівна — завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, д.мед.н., професор. Президент Асоціації сімейної медицини України |
| 23. | Михальчук Василь Миколайович — завідувач кафедри управління охороною здоров’я Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, д.мед.н., доцент |
| 24. | Мисник Геннадій Павлович — заступник Голови правління ПРАТ «ІНГО Україна», помічник-консультант народного депутата України |
| 25. | Надутий Костянтин Олександрович — помічник-консультант народного депутата України. Заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства. Член Правління, директор Департаменту менеджменту Асоціації сімейної медицини України |
| 26. | Найда Ігор Володимирович — помічник-консультант народного депутата України, к.мед.н. |
| 27. | Новак Валерія Марківна — помічник-консультант народного депутата України |
| 28. | Островка Еріх Вікторович — помічник-консультант народного депутата України |
| 29. | Парій Валентин Дмитрович — завідувач кафедри менеджменту охорони здоров’я Національного медичного університету ім. В.В.Богомольця д.мед.н. професор., Голова Асоціації лікарняних кас України |
| 30. | Педченко Тимур Вікторович — помічник народного депутата України, к.мед.н. |
| 31. | Рачук Олег Олександрович — Президент Асоціації адвокатів України |
| 32. | Слободніченко Марина Костянтинівна — партнер юридичної компанії Jurimex |
| 33. | Сопруненко Дмитро Олександрович — помічник-консультант народного депутата України |
| 34. | Толстанов Олександр Костянтинович — проректор з навчальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. д.мед.н., професор |
| 35. | Угрин Мирон Миронович — Президент Асоціації стоматологів України, к.мед.н., доцент |
| 36. | Хобзей Микола Кузьмич — професор кафедри організації надання медичної допомоги у збройних силах України, Українська військово-медична академія, д.мед.н. |
| 37. | Черкашина Юлія Юріївна — помічник-консультант народного депутата О. Богомолець |
| 38. | Шевченко Марина Вікторівна — старший науковий співробітник наукового відділу організації медичної допомоги державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами |
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»
1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону
Національна система охорони здоров’я в Україні не задовольняє потреби населення у сфері охорони здоров’я та ігнорує міжнародні тенденції зміцнення систем охорони здоров’я, що в свою чергу, обмежує доступ усіх громадян до надання медичної допомоги належної якості. До 90% домогосподарств вказують, що не можуть користуватися медичним обслуговуванням через відсутність коштів для оплати медичної допомоги, яка згідно з 49 статтею Конституції України надається безоплатно. Тіньовий і напівтіньовий обіг коштів у сфері охорони здоров’я на сьогодні сягає практично половину з загального обсягу коштів, що витрачає держава і населення у цій сфері.
Фінансові ризики громадян у зв’язку із втратою здоров’я практично не захищені. Невдоволення населення щодо розбіжностей між декларативними гарантіями у сфері охорони здоров’я і реальним їх забезпеченням досягло критичної межі.
Дані доказового менеджменту свідчать, що концентрація фінансових ресурсів, які держава спрямовую на охорону здоров’я є обов’язковою умовою їх справедливого розподілу та ефективного використання, засобом усунення штучних перешкод у доступі до медичного обслуговування кращої якості. Усвідомлення провідної ролі держави за забезпечення гарантій у сфері охорони здоров’я в усьому європейському регіоні, а також у інших країнах з ефективними системами охорони здоров’я, у останні десятиліття відбивається у підвищенні рівня участі держави у фінансовому забезпеченні сфери охорони здоров’я та відповідній централізації фінансування цієї сфери. Громадам у цьому належить право додавати до рівного для усіх обсягу державних гарантій у міру своїх можливостей і пріоритетів, конкуруючи таким чином між собою у соціальній сфері у питаннях зміцнення людського потенціалу.
Подрібнення фінансових пулів охорони здоров’я, яке відбувалось в Україні у останні 2 роки, доведено веде до погіршення керованості медичного обслуговування та обмеження прав громадян, визначених у Конституції України та Основах законодавства України про охорону здоров’я. Зокрема, передача коштів медичної субвенції у розпорядження громад найнижчого рівня об’єктивно обмежує право громадянина на вибір лікувального закладу, що є порушенням ст. 24 Конституції України, практично унеможливлює ефективне функціонування контрактної моделі стосунків між замовником і надавачем медичної допомоги, а відтак управління якістю медичного обслуговування. Це створює ризики для здоров’я населення, а відтак суперечить статті 3 Конституції України, якою здоров’я і життя людини визначене як найвища цінність.
Запропоновані законопроектом зміни передбачають чітке закріплення відповідальності за фінансове забезпечення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я за державною, створення сприятливих умов для функціонування контрактної моделі стосунків між державою, як замовником і надавачами послуг у сфері охорони здоров’я, усунення штучних фінансових бар’єрів щодо доступу до послуг кращої якості за рахунок реалізації принципу «гроші йдуть за пацієнтом».
Передбачена законопроектом програма державних гарантій дозволить чітко визначити обсяги безоплатної медичної допомоги, таким чином законодавчо гармонізувати положення 49 та 95 статті Конституції України та розкрити можливості для прозорого багатоджерельного фінансування в охороні здоров’я, у т.ч. розкрити потенціал добровільного медичного страхування.
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачає посилення співпраці у сфері охорони здоров’я між Україною та ЄС з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров’я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).
Таке співробітництво, зокрема, має охоплювати зміцнення системи охорони здоров’я України та її потенціалу.
Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», затверджена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, також передбачає здійснення реформи системи охорони здоров’я. Так, пункт 7) розділу 3 передбачає, що метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав. Орієнтиром у проведенні реформи є програма Європейського Союзу «Європейська стратегія здоров’я — 2020»;
Крім того, необхідність реформування сфери охорони здоров’я передбачена проектом Світового Банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі людей», Меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом про економічну та фінансову політику, укладеним у зв’язку з підписанням чотирьохрічної розширеної угоди в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) Міжнародного валютного фонду (лютий-березень 2015 року), Національною стратегією побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2020 років, іншими нормативно-правовими актами та програмними документами щодо реформування охорони здоров’я в Україні.
Запропонований у законопроекті підхід до фінансування сфери охорони здоров’я спирається на рекомендації ВООЗ для України та висновки експертів Світового банку.
2. Мета і шляхи її досягнення
Основною метою та завданням цього законопроекту є створення умов для чіткого визначення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я відповідно до положень Конституції України, які вказують що «Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм», впровадження прозорого багатоджеререльного фінансування охорони здоров’я та контрактної моделі стосунків між державою та громадами і надавачами послуг у сфері охорони здоров’я.
Проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування охорони здоров’я» розроблено для реалізації положень проекту Закону України «Про медичне обслуговування населення в Україні».
3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону
Законопроектом передбачається внесення змін до Бюджетного кодексу України з метою врегулювання питань концентрації ресурсів на забезпечення державних зобов’язань у сфері охорони здоров’я та їх цільове спрямування на реалізацію відповідної програми державних гарантій відповідно до абзацу другого статті 49 Конституції України. Державні гарантії доповнюються та можуть бути розширені за рахунок місцевих програм у сфері охорони здоров’я, що фінансуються з місцевих бюджетів.
Серед основних положень законопроекту варто виокремити такі:
• у законопроекті вводиться поняття програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я, структурованої за видами медичної допомоги (визначеними у Основах законодавства України про охорону здоров’я), до числа яких додається стоматологічна медична допомога;
• з понятійного апарату Бюджетного кодексу вилучаються, як об’єкти фінансування, найменування закладів охорони здоров’я та застарілі поняття такі як «амбулаторно-поліклінічна допомога»;
• передбачається можливість фінансування місцевих програм у сфері охорони здоров’я з бюджетів усіх рівнів;
• Кабінету Міністрів України доручається під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в подальшому забезпечити розробку програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я.
Реалізація реформи медичного обслуговування та положень цього законопроекту потребуватиме також внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері бюджетного фінансування охорони здоров’я, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закони України про Державний бюджет на відповідний рік.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проектів Закону.
Реалізація законопроекту повинна створити умови для чіткого визначення обсягу державних гарантій у сфері охорони здоров’я шляхом законодавчої гармонізації положень 49 і 95 статей Конституції України, сприяти запровадженню прозорого багатоджерельного фінансування охорони здоров’я та контрактної моделі відносин між державою і громадами, як замовниками послуг у сфері охорони здоров’я, і надавачами послуг у цій сфері. Ці заходи сприятимуть підвищенню доступності і якості медичного обслуговування та захисту громадян від фінансових ризиків, пов’язаних з втратою здоров’я, а відтак підвищенню рівня соціальної стабільності і благополуччя у державі, запорукою покращення перспектив її соціально-економічного зростання.
| Народні депутати України |
О.С. Мусій О.В. Богомолець Т.Д. Бахтеєва А.Ф. Шипко О.М. Біловол О.М. Кириченко К.В. Яриніч І.М. Шурма О.В. Колганова Т.А. Денець С.І. Березенко |
Проект
від 15.04.2016 р. 4457
Закон УкраЇни
Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства України з питань фінансування охорони здоров’я
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 50—51, ст. 572) такі зміни:
1. Підпункт 8) пункту 1. статті 87 викласти у такій редакції:
«8) охорону здоров’я — програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає:
а) екстрену медичну допомогу;
б) первинну медичну допомогу;
в) вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу;
г) третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу;
ґ) паліативну допомогу;
д) медичну реабілітацію;
е) стоматологічну медичну допомогу;
є) інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій), згідно з переліком (342-2002-п), затвердженим Кабінетом Міністрів України).»
2. Підпункт 3) пункту 1 статті 89 виключити.
3. Підпункт 3) пункту 1 статті 90 виключити.
4. У пункт 1. статті 91 додати підпункт 4) такого змісту:
4) охорону здоров’я — місцеві програми у сфері охорони здоров’я:
а) первинну медичну допомогу, вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я;
б) програми медико-санітарної освіти;
в) інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги;
г) інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я.
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
під час підготовки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», а також у наступні роки, забезпечити підготовку проекту програми державних гарантій у сфері охорони здоров’я;
у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
а) привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
б) забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
| Голова Верховної Ради України |
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо удосконалення законодавства з питань фінансування закладів охорони здоров’я»
| БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5, ст.52 з наступними змінами) |
|
| Чинна редакція | Редакція, що пропонується |
| Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на: … 8) охорону здоров’я:а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України); в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни); г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями); ґ) інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; |
Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України 1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на: … 8) охорону здоров’я — програму державних гарантій у сфері охорони здоров’я, затверджену Кабінетом Міністрів України, яка включає:а) екстрену медичну допомогу; б) первинну медичну допомогу; в) вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу; г) третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу; ґ) паліативну допомогу; д) медичну реабілітацію; е) стоматологічну медичну допомогу; є) інші програми в охороні здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій), згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України). |
| Стаття 89. Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад 1. До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: … 3) охорону здоров’я:а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, а також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги);б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи з санітарної освіти);в) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (територіальні медичні об’єднання, центри медичної статистики, автопідприємства санітарного транспорту, інші програми і заходи); |
Стаття 89. Видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад 1. До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на:…Підпункт 3) виключається. |
| Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів … 3) охорону здоров’я:а) консультативну амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги;{Підпункт «а» пункту 3 частини першої статті 90 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5081-VI від 05.07.2012}б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для ветеранів війни, будинки дитини, станції переливання крові);в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, територіальні медичні об’єднання, автопідприємства санітарного транспорту, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, регіональні заходи з реалізації державних програм, інші програми і заходи); |
Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів … Підпункт 3) виключається. |
| Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів 1. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: … {Пункт 4 частини першої статті 91 виключено на підставі Закону № 79-VIII від 28.12.2014} |
Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів 1. До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: … 4) охорону здоров’я — місцеві програми у сфері охорони здоров’я:а) первинну медичну допомогу, вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, паліативну допомогу, медичну реабілітацію, стоматологічну медичну допомогу та інші програми в охороні здоров’я;б) програми медико-санітарної освіти;в) інші програми та заходи медичної та санітарної допомоги;г) інші програми і заходи у сфері охорони здоров’я.… |
| Стаття 103-4. Медична субвенція 1. Медична субвенція спрямовується на видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті 3 частини першої статті 89 та пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу, і використовується закладами охорони здоров’я на оплату поточних видатків.У разі забезпечення у повному обсязі потреби у поточних видатках на бюджетний період за рахунок зазначеної субвенції та за умови відсутності простроченої бюджетної заборгованості за захищеними видатками закладів охорони здоров’я ця субвенція може спрямовуватися на їх капітальні видатки. |
Стаття виключається |
| Зазначена субвенція може спрямовуватися на здійснення заходів з оптимізації мережі закладів охорони здоров’я. {Частина перша статті 103-4 в редакції Закону № 914-VIII від 24.12.2015} 2. У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги медичної субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад. |
|
| 3. Медична субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри: 1) кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 2) коригуючі коефіцієнти, що враховують відмінності у вартості надання медичної допомоги; 3) особливості надання медичної допомоги у гірських населених пунктах.При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсотка загального обсягу субвенції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при застосуванні формули. 4. Залишки коштів за медичною субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і можуть використовуватися у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції, у тому числі на оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я. {Статтю 103-5 виключено на підставі Закону № 914-VIII від 24.12.2015}. |
|
| Народні депутати України |
О.С. Мусій О.В. Богомолець Т.Д. Бахтеєва А.Ф. Шипко О.М. Біловол О.М. Кириченко К.В. Яриніч І.М. Шурма О.В. Колганова Т.А. Денець С.І. Березенко |
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим