Регуляторному середовищу ринку медичних виробів була присвячена окрема сесія форуму. «Договори поставки: як отримати свої гроші» — тема доповіді Ігоря Огороднійчука, партнера юридичної компанії «ОМП». За його словами, перехід права власності на товар до покупця доцільний лише у разі 100% оплати. У випадку прострочення оплати постачальник/продавець має право в односторонньому порядку забрати товар у покупця, а покупець зобов’язаний на першу вимогу постачальника повернути товар. Це положення діє в основному для медичної техніки, яка відвантажується кінцевому споживачеві. Виключенням до його застосування є необхідність розмитнення та подальшого продажу.
У разі прострочення оплати повинні бути передбачені штраф або сплата пені. Але відповідно до законодавства та судової практики дві санкції не можуть застосовуватися до одного й того самого порушення, тому І. Огороднійчук порадив розділити порушення, передбачивши штраф та пеню за різні порушення. Додатково необхідно передбачити можливість постачальника публічно оголосити про порушення договору та розкрити всі обставини. Також у договорі необхідно перебачити право постачальника заборонити покупцеві подальшу реалізацію та/або відвантаження неоплаченого товару.
Постачальникам було рекомендовано прописати в договорі переведення на них права вимоги, тобто покупець буде зобов’язаний офіційно перевести на нього право вимоги за будь-якими своїми договорами щодо продажу товару або товарів постачальника з третіми особами. Проте цей механізм ефективний лише для операцій всередині країни.
Він рекомендував передбачити в такому документі можливість внесення змін без підписання додатків шляхом відправлення електронного інформаційного повідомлення. При цьому в договорі слід зазначити електронні адреси та факси осіб, які повинні отримати повідомлення, або передбачити розміщення цієї інформації на сайті. Новий додаток має набувати чинності через певний проміжок часу з моменту розміщення на сайті, а повідомлення є додатковим елементом комфортного сповіщення контрагента. «Такий механізм широко використовується за кордоном, дозволяє обійти необхідність підписання додаткової угоди та пришвидшує реалізацію договору поставки», — підкреслив юрист.
Практичний досвід проведення оцінки відповідності медичних виробів представили Максим Багреєв, партнер ТОВ «Кратія ЛТД», та Микола Романьок, комерційний директор ТОВ «Кратія ЛТД». У першу чергу присутні ознайомилися з функціями, сферою відповідальності та особливостями призначення уповноваженого представника. Це юридична особа або фізична особа — підприємець — резидент України або зареєстроване відповідно до українського законодавства представництво іноземного суб’єкта господарювання, що має належним чином підтверджені повноваження від виробника для виконання обов’язків, встановлених Технічним регламентом. Щодо одного медичного виробу може бути призначений тільки один уповноважений представник. Таким чином, виробник може мати декілька уповноважених представників.
Максим Багреєв зупинився на питанні самодекларування. Це процедура оцінки відповідності медичних виробів вимогам технічних регламентів, яка проводиться самостійно виробником або його уповноваженим представником без залучення органу з оцінки відповідності. Вона може бути застосована для медичних виробів I класу (нестерильних, без вимірювальних функцій), а також для аналізаторів, реагентів, калібраторів і контролів, що не входять в переліки «А» і «В» Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro , і не призначені для самоконтролю й оцінки характеристик. Для процедури самодекларування необхідно:
- призначити уповноваженого представника виробника в Україні;
- отримати від виробника й оформити необхідну документацію;
- переконатися, що медичний виріб відповідає основним вимогам Технічного регламенту (заповнити чек-лист);
- отримати підтвердження від органу з оцінки відповідності щодо класу виробу та процедури (не обов’язково);
- скласти декларацію відповідності;
- подати повідомлення в Державну службу України з лікарських засобів щодо уповноваженого представника та переліку медичних виробів;
- зберігати документацію і при необхідності оновлювати її.
Доповідачі детально зупинилися на декларації відповідності, дали відповіді на найбільш розповсюджені питання щодо її оформлення.
Окрема частина доповіді була присвячена органам з оцінки відповідності. Як наголосив Микола Романьок, його слід обрати ще до початку робіт з підготовки документації. У кожного органу своя форма заявки на оцінку відповідності, вони вимагають різний обсяг перекладів, різний пакет документації та її формат. Разом із заявкою подається гарантійний лист, що аналогічна заявка не була подана до іншого органу, або дана гарантія передбачена в заявці. У зв’язку з цим доповідач рекомендував ще до подачі заявки вивчити всі важливі деталі, серед яких кількість штатних аудиторів, підтвердження їх компетентності (сертифікати, накази і т.д.), необхідність оформлення додаткових протоколів або висновків (наприклад таких, як клінічні), текст і умови договору на проведення робіт з оцінки відповідності (положення про конфіденційність); мова документації, обсяг необхідних перекладів, умови оплати 1-го та 2-го етапів інспектування, терміни та порядок їх проведення та ін.
У багатьох випадках орган може попередньо оцінити проект заявки та супутню документацію, повідомити вартість і порядок робіт. Перехід з одного органу в інший — досить складна процедура, яка викличе не тільки необхідність проведення процедури повторно, але й внесення змін до маркування та інструкції. Після проведення оцінки відповідності саме призначений орган приймає багато рішень, у тому числі щодо порядку розширення переліку продукції і внесення будь-яких змін.
На завершення доповіді було представлено порядок проведення оцінки відповідності шляхом оцінювання системи управління якістю та найбільш поширені зауваження, які виникають у процесі аудиту.
Мирослава Бойчук, аудитор акредитованого органу з оцінки відповідності ТОВ «Український науковий інститут сертифікації» (УНІСЕРТ), поінформувала про процедуру оцінки відповідності з аудитом виробництва. Процедури оцінки відповідності медичних виробів, що здійснюються шляхом оцінки виробництва, наведено у додатках 3, 6, 7 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013 р. № 753. Проведення процедур оцінки відповідності за такими додатками ініціює лише виробник, тобто заявка на проведення оцінки відповідності має бути підписана безпосередньо ним. Виробник може доручити своєму уповноваженому представникові ініціювати проведення процедур, передбачених у додатках 4, 5, 8 і 9 вищезазначеного Технічного регламенту щодо медичних виробів (процедури оцінки відповідності, що не стосуються оцінювання виробництва).
Доповідач висвітлила етапи проведення оцінки відповідності медичних виробів шляхом оцінки виробництва: прийом, вхідний контроль та реєстрація заявки; аналіз заявки та прийняття рішення; підготовка договору на оцінку відповідності; формування складу аудиторської групи та узгодження його з замовником; проведення першого етапу аудиту (оцінка документації, умови місцезнаходження виробничих дільниць тощо), підготовка висновку щодо робіт першого етапу аудиту; підтвердження виробником усунення виявлених невідповідностей протягом 6 міс (у разі їх виявлення); складання плану другого етапу аудиту та погодження його з замовником; проведення другого етапу робіт, підготовка звіту аудиторської групи; підтвердження виробником усунення виявлених невідповідностей протягом 1 міс (у разі їх виявлення); формування звіту щодо коригувальних дій, прийняття органом з оцінки відповідності рішення щодо видачі сертифіката; погодження із замовником проекту сертифіката, видача сертифіката, підписання сертифікаційної угоди та надання програми наглядових аудитів.
Відправною точкою для визначення часу аудиту є кількість персоналу на підприємстві. Базова кількість часу коригується з урахуванням факторів, що можуть зменшити або збільшити час, необхідний для проведення аудитів. М. Бойчук розповіла про кожен з таких факторів.
Аудиторська комісія складається з головного аудитора, аудитора та, за необхідності, технічного експерта та стажиста. Головний аудитор/аудитор можуть одночасно виконувати й функцію технічного експерта. До складу також включається принаймні один спеціаліст, що має досвід оцінювання технологій, що перевіряються. Склад комісії надається для узгодження заявнику та може бути відхилений за умови належного обґрунтування.
Регуляторні нововведення: експертна думка
На думку Тетяни Котляр, голови правління громадської спілки «Всеукраїнська фармацевтична спілка «ФАРМУКРАЇНА», позитивним кроком з боку влади стало виключення виробів медичного призначення з-під державного регулювання цін (відміна наказу МОЗ № 1000). Разом з тим, відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров’я передбачено затвердження Міністерством обов’язкового мінімального асортименту лікарських засобів для аптечних закладів та фельдшерсько-акушерських пунктів. У новій редакції постанови КМУ від 17.10. 2008 р. № 955 (після внесення змін щодо відміни наказу МОЗ № 1000) також зазначено, що ціни регулюються на препарати, включені до Національного переліку та обов’язкового мінімального асортименту лікарських засобів для аптечних закладів та фельдшерсько-акушерських пунктів. Тому не виключено, що такий перелік може з’явитися. У той же час залишається проблема адміністрування податку на додану вартість (ПДВ), коли один і той самий товар може заходити і з 7% ПДВ, а через деякий час — із 20% ПДВ, але є надія, що вона буде вирішена.
Експерт також звернула увагу виробників та постачальників, що аптечні заклади, які є розповсюджувачами медичних виробів відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не володіють достатньою інформацією про медичні вироби для здійснення ініціативного та самостійного контролю відповідності продукції встановленим вимогам, а також загальні вимоги щодо безпеки продукції відповідно до основних принципів ринкового нагляду і контролю продукції, як передбачено у зазначеному законі, на відміну від лікарських засобів. Що стосується обігу медичних виробів, аптечні заклади досі не мають чіткого розуміння, які документи необхідні для обігу та будуть перевірятися під час ринкового нагляду і контролю зазначеної групи товарів. «Звертаюся до профільних асоціацій — розробіть для аптечних закладів таку інформацію, наприклад, у вигляді методичних рекомендацій», — наголосила вона.
Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів, підкреслив, що влада лише невдало імітує діяльність щодо забезпечення пацієнтів якісними та доступними медичними виробами, адже на сьогодні вони оплачують як медичні вироби, так і державну турботу про їх доступність із власної кишені. Також досі держава залишається осторонь від вирішення питання щодо реєстрації та відслідковування медичної шкоди при використанні цієї продукції, тобто, існує потреба в побудові ефективної системи державного нагляду за застосуванням медичних виробів на кшталт фармаконагляду.
Наталія Сергієнко, виконавчий директор комітету з питань охорони здоров’я Європейської Бізнес Асоціації, повернулася до теми визнання Україною сертифікатів відповідності, виданих органами з оцінки відповідності ЄС. На жаль, відсутність такої можливості продиктована у першу чергу відсутністю політичної волі для вирішення цієї проблеми. Це негативно позначається у першу чергу на пацієнтові: компанії — виробники високотехнологічної продукції відмовляються від ринку України, і за умов, що склалися, постачати певні види продукції не будуть. Виробники медичних виробів, аналогів яких в Україні немає, не вважають раціональним рішенням постачання тих видів продукції, які займають відносно невелику частку ринку в госпітальному сегменті, коли вони розуміють, що для того, щоб вивести на ринок ці медичні вироби, необхідно витратити на одну процедуру для одного медичного виробу близько 600–800 тис. грн., а сама процедура триватиме від 6 до 10 міс (залежно від кількості виробничих дільниць за кордоном, задіяних в процесі виробництва, для інспектування яких виробники мають організувати і фінансово забезпечити візити українських інспекторів). 10 лютого набув чинності Закон України від 15.01.2015 р. «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», згідно з яким органи мають право визнавати результати оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, проведеної іноземними акредитованими органами з оцінки відповідності, на підставі договорів з ними. Проте процес укладання договорів є складним, тривалим і потребував би розуміння його необхідності від влади, а великого бажання з боку українських органів з оцінки відповідності просуватися в цьому напрямку, вочевидь, не спостерігається, і не існує важелів, щоб примусити їх це робити. Відтак, на жаль, про покращення показників якості лікування пацієнтів, післяопераційних ускладнень і смертності говорити буде зарано до того часу, поки не припиниться вимивання з ринку України високотехнологічної медичної продукції, що виробляється, зокрема, в країнах — членах ЄС.
У свою чергу, Ганна Погодаєва, експерт Комітету з питань охорони здоров’я Американської торговельної палати в Україні, додала, що сьогодні всі представники ринку медичних виробів демонструють єдину позицію, негативно оцінюючи вітчизняні ініціативи з оцінки відповідності медичних виробів. Органи з оцінки відповідності повинні існувати в Україні, але для них слід залишити лише функцію оцінювання продукції вітчизняних виробників, які бажають виходити на інші ринки. «Бізнес-проекти на основі державних функцій повинні бути знищені. Давайте об’єднуватися та працювати в цьому напрямку», — зазначила вона.
Міжнародний досвід
У рамках завершальної сесії конференції «Міжнародний досвід функціонування ринку медичних виробів та його специфічні напрями» особливу цікавість викликала доповідь Штефана Ліндера (Stefan Linder), регіонального менеджера представництва «Медтронік», присвячена майбутньому в охороні здоров’я України. Він зазначив, що світові системи охорони здоров’я стикаються із підвищенням рівня хронічних захворювань, на лікування яких витрачається багато зусиль та грошей. Крім того, населення планети старіє. Прогнозується, що до 2070 р. витрати на медицину в світових масштабах зростуть удвічі, тому слід шукати нові шляхи підтримки систем охорони здоров’я. Фінансування з боку держави цієї галузі насправді є інвестицією, а не витратами. Так, подовження тривалості життя на 1 рік збільшує ВВП на 4%. Для цього в першу чергу необхідно фокусуватися на потребах пацієнтів, налагодити ефективну роботу амбулаторної медичної допомоги та направлення до лікарень. «Не менш важливий менеджмент після виписки пацієнта з лікарні із залученням комп’ютерних систем. І тут ми можемо зекономити значні кошти, відслідковуючи результативність лікування», — відзначив експерт.
Компанія «Медтронік» пропонує послуги з розробки інтегрованих рішень для охорони здоров’я, щоб якомога більше пацієнтів отримали інформацію та доступ до провідних медичних технологій. Вона готова реалізувати проекти, які дозволять державі заощадити кошти. За словами доповідача, в першу чергу слід переглянути систему доступу нового обладнання на ринок. Діюча система тендерів далека від ідеалу, необхідно знаходити більш сучасні рішення. І в цьому свою партнерську допомогу може надати «Медтронік».
Питання розробки проекту Закону України «Про медичні вироби» з використанням кращого міжнародного досвіду розглянула Дар’я Бондаренко (Дорощук), виконавчий директор Асоціації «Оператори ринку медичних виробів». На сьогодні в Україні відсутній єдиний уніфікований документ, що має найвищу юридичну силу у сфері медичних виробів, а законодавство в цій сфері є розпорошеним та складається з численних підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанов КМУ та наказів МОЗ України. На думку Асоціації «Оператори ринку медичних виробів», прийняття профільного закону дасть змогу врегулювати багато питань, серед яких:
- одностороннє визнання результатів оцінки відповідності, проведеної органами ЄС;
- класифікація медичних виробів;
- питання єдиного підходу до оподаткування;
- перегляд та систематизація існуючого правового поля;
- утилізація медичних виробів;
- реалізація їх через мережу Інтернет;
- питання вичерпного переліку необхідних дозвільних документів, які супроводжують медичні вироби під час обігу та реалізації;
- реклама;
- легалізація та реалізація медичних виробів (медичної техніки), що були у вжитку, а також сервісного обслуговування після реалізації в заклади охорони здоров’я;
- протидія фальсифікації;
- стерилізація.
З іншого боку, виникнуть ризики збільшення зарегульованості ринку медичних виробів та створення правових колізій з чинним законодавством. Також слід врахувати політичний ризик, що полягає у внесенні змін перед публікацією/голосуванням в розроблену та схвалену громадськістю редакцію в законодавчому органі України.
Розглядаючи міжнародний досвід у цій сфері, Д. Бондаренко (Дорощук) повідомила, що в ЄС діють єдині уніфіковані в 1990-х роках правила обігу медичних виробів, що зафіксовані в наступних Директивах:
- Council Directive 90/385/EEC on Active Implantable Medical Devices (AIMDD) (1990);
- Council Directive 93/42/EEC on Medical Devices (MDD) (1993);
- Council Directive 98/79/EC on In Vitro Diagnostic Medical Devices (IVDMD) (1998).
З 2007 р. було прийнято рішення модифікувати/доопрацювати діючі Директиви з посиленням регуляторного впливу та правил гри на ринку.
У країнах — членах ЄС також існує національне законодавство щодо медичних виробів у вигляді профільного акта, що, по суті, регулює окремі питання обігу медичних виробів, які не охоплені Директивами, однак найвищу юридичну силу мають Директиви.
З чого починати законопроектну роботу в Україні? На думку експерта, необхідно чітко сформулювати мету та завдання цього проекту нормативно-правового акта, а також легалізувати робочу групу з медичних виробів при МОЗ України, затвердивши її склад наказом МОЗ України або рішенням Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. Оскільки не всі експерти можуть увійти до цієї групи, одночасно мають діяти ініціативна група, яка також надаватиме пропозиції до проекту, та юридична група, члени якої будуть наповнювати розділи документа з урахуванням вимог нормопроектної техніки.
Д. Бондаренко (Дорощук) відзначила, що серед членів Асоціації було проведено опитування, чи потрібен ринку такий закон, і, за попередньою інформацією, більшість членів Асоціації підтримали цю ідею. Необхідний конкретний документ з чітко прописаними умовами і правилами поведінки на ринку та механізмами роботи, в якому було б відсутнє багатозначне трактування норм.
Проте думки членів асоціації розійшлися в питанні, чи буде цей акт «куполом» над технічними регламентами, чи їх повною альтернативною заміною, чи краще доопрацювати наявні нормативні документи, щоб уникнути колізій у разі появи нового закону. Як зазначила доповідач, це дискусійне питання буде приведено до єдиного знаменника під час законопроектної роботи. Нині під егідою МОЗ України та керівництвом першого заступника міністра охорони здоров’я України Олександри Павленко вже започатковано роботу так званої робочої групи щодо цього питання. Асоціація готує свої пропозиції щодо структури, базуючись на досвіді аналогічних практик країн — членів ЄС: Польщі, Німеччини та Чехії.
«Оптометрія в Україні. Нові горизонти діяльності медичних сестер в офтальмології» — тема виступу Наталії Яременко, виконавчого директора «Укроптика». У більшості країн оптометрія — це медична спеціальність, при цьому оптометрична освіта і практика регулюються державою.
В Україні оптометрія є порівняно новим віянням, але дуже затребуваним. У 2007 р. Всеукраїнська асоціація «Укроптика» розпочала роботу з її впровадження як нової спеціалізації. За основу було взято досвід інших країн, де оптометрія — служба, яка належить до первинної офтальмологічної допомоги.
Проблема фахівців у цій сфері очевидна, адже лікар-офтальмолог, закінчивши навчання у ВНЗ та інтернатуру, не хоче зупинятися на кар’єрі оптометриста в салоні. Як наслідок — власники салонів оптики дуже часто стикаються з проблемою пошуку кваліфікованих фахівців, у тому числі лікарів-офтальмологів. Наразі дуже гостро відчувається брак фахівців з підбору окулярів і контактних лінз у віддалених населених районах. Найчастіше надання таких послуг беруть на себе люди без профільної освіти.
Всеукраїнська асоціація «УКРОПТИКА» спільно з Національною медичною академією післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика розробила навчальну програму «Медична оптика. Оптометрія», яка була затверджена МОЗ. Головна мета навчальної програми — крім підбору окулярів і контактних лінз, навчити майбутніх оптометристів виявляти ранні стадії захворювання. У непростих випадках вони повинні хоча б запідозрити проблему і направити пацієнта до лікаря-офтальмолога якомога швидше. Після закінчення курсу «Медична оптика. Оптометрія» слухачі складають іспит та отримують свідоцтво про проходження спеціалізації.
Як підкреслила доповідач, потреба в підготовці оптометристів виявилася досить високою. Оскільки робота пов’язана з медичною практикою, то згідно з кваліфікаційними вимогами фахівець повинен мати медичну освіту, знати основи анатомії та фізіології ока, ключові симптоми захворювань. Така спеціалізація відкриває нові горизонти перед молодими фахівцями, які тільки завершили навчання в медичних училищах або коледжах і бажають працювати оптометристами. Також отримати дану спеціалізацію можуть медсестри, які вже працюють.
Завершуючи доповідь, Н. Яременко зазначила, що навчитися цієї професії за наявності бази медичних знань можна досить швидко, а заробітна плата оптометриста може бути на кілька порядків вища, ніж у медсестри. Оптометристи можуть покрити нестачу фахівців у невеликих населених пунктах і сільській місцевості, допомогти знизити навантаження на лікаря, завдяки чому покращиться якість надання офтальмологічної допомоги.
Микола Сліпченко, голова Української асоціації імпортерів та виробників стоматологічної продукції, представив результати оцінки впливу введення технічних регламентів щодо медичних виробів на стоматологічний ринок України.
Передумовою для негативних наслідків є те, що частка України в експорті зарубіжних виробників стоматологічної продукції досить незначна. Як підкреслив експерт, очікуваний тягар витрат на запровадження технічних регламентів є несумісним з можливостями малих та середніх імпортерів підтримувати свою ринкову частку при одночасному збільшенні витрат і стискуванні ринку. Витіснення таких імпортерів призведе до монополізації ринку та посилення ринкової влади обмеженої кількості імпортерів, суттєвого здорожчання і подальшого стискування ринку стоматологічної продукції. Домінування декількох імпортерів може поставити під ризик гнучкість пропозиції високодиференційованих стоматологічних продуктів, що, враховуючи специфіку стоматологічних послуг, погіршить якісні показники стоматологічної допомоги і в результаті негативно вплине на здоров’я та життя пацієнта. Зменшення обсягів імпорту призведе до падіння фіскальних надходжень (ПДВ, мито). Все це створить сприятливі умови для «тінізації» та функціонування ринку контрафактної продукції, блокування благодійної та соціально-орієнтованої діяльності міжнародних інституцій.
М. Сліпченко також наголосив, що попри важливість зміни моделі оцінки відповідності та її наближення до європейських зразків, нова процедура інституційно та інфраструктурно не забезпечена. Не існує належної конкуренції на ринку органів оцінки відповідності та прозорого проведення процедур, немає гарантій адекватності технічного забезпечення та укомплектованості фахівцями органів проведення оцінки відповідності в масштабах країни.
На думку доповідача, вирішити проблеми може якнайшвидше впровадження двостороннього визнання результатів застосування процедур технічної відповідності:
- підписання Угоди між Україною та ЄС про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products — АСАА) щодо медичних виробів та максимальне пришвидшення його введення в дію із застереженням, що сертифікати вітчизняних сертифікаційних органів отримають міжнародне визнання при досягненні поставлених вимог (створення дослідницьких лабораторій, підготовка персоналу, вступ у відповідні міжнародні асоціації);
- створити передумови для поступового розвитку українських органів сертифікації;
- у перехідний період забезпечити безкоштовний обмін діючих реєстраційних свідоцтв без терміну дії на нові сертифікати відповідності, а також дозволити використання свідоцтв до закінчення їх терміну дії;
- забезпечити належну компетентність українських органів сертифікації через обов’язкову вимогу отримання такими органами європейських (міжнародних) сертифікатів.
До обговорення доповідей долучилися Віталій Ванца, член правління Асоціації «Оператори ринку медичних виробів», директор ТОВ «Меркатор Медікаль», Олена Стефанська, спеціаліст з розвитку торгівлі Американської комерційної служби при Посольстві США в Україні, Анатолій Подорожній, член правління Асоціації «Оператори ринку медичних виробів», директор ТОВ «БогМарк Україна», а також Валентин Богач, член правління Асоціації «Оператори ринку медичних виробів», директор ТОВ «МТК Максімед».
Як підкреслив Віталій Ванца, протягом 12 років функціонування в Україні компанії «Меркатор Медікаль» доводилося постійно адаптуватися до частих змін умов роботи. Саме тому перехід до процедури оцінки відповідності не був болючим. Проте для компаній, які тільки бажають увійти на ринок України, нові вимоги можуть стати бар’єром. З іншого боку, це дає переваги старим гравцям, що давно представлені в Україні. Він також підтримав ідею розробки та прийняття спеціалізованого закону, який дозволить впровадити на ринку європейські правила.
За словами Олени Стефанської, сьогодні американські компанії, які зацікавлені в виході на ринок України, втрачають ентузіазм. Невеликі виробники не хочуть інвестувати в проходження дороговартісної процедури оцінки відповідності. До того ж важко знайти українських партнерів, які б захотіли стати дистриб’юторами та імпортерами. Це в першу чергу позначається на пацієнтах, яких залишено без новітніх продуктів. А великі компанії, які цікаві для українських імпортерів, не розглядають Україну як ринок збуту через його незначний обсяг.
Анатолій Подорожній висловив думку, що протягом останніх декількох років у країні все-таки відбуваються зміни на краще, нехай і дуже незначні. «Рухаючись разом в одному напрямку, ми обов’язково досягнемо результатів. Але необхідно чітко поставити мету. У першу чергу, слід прибрати надмірну зарегульованість ринку, не даючи чиновникам його постійно ламати. Навіщо шукати лазівки, якщо можна працювати чесно та відкрито з рівними умовами конкуренції. І це неодмінно забезпечить якість продукції», — додав він.
За словами Валентина Богача, викликає стурбованість нинішня ситуація, коли лікар знижує вартість операції не завдяки своєму «заробітку», а за рахунок використання менш якісних медичних виробів. Має бути розділено вартість використаних інструментів та виробів і вартість «роботи» лікаря. Рішення по першому і другому — лише за пацієнтом. Ситуацію може вирішити обов’язкове введення страхової медицини.. Він також підкреслив, що за 3 роки існування Асоціація «Оператори ринку медичних виробів» має багато досягнень у сфері захисту інтересів галузі, і це свідчить, що майбутнє — за гравцями, адже вони прийшли на ринок з довготерміновими планами.
Зазначимо, що на учасників форуму очікував сюрприз від спонсорів та організаторів — було розіграно подарункові набори, до яких увійшли енциклопедичний Календар-альманах «Корифеї» та «Компендіум — лікарські препарати» видавництва «Моріон», а також 2 сертифікати на участь у семінарах юридичної компанії «ОМП».
Детальніше з доповідями можна ознайомитися на сайтах www.apteka.ua та .
Коментарі