Законопроект «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

06 июля 2016 1:39 Версия для печати

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги».

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Богомолець Ольга Вадимівна.

Народні депутати України О. Богомолець
О. Колганова
А. Шипко
О. Біловол
І. Шурма
О. Кириченко
О. Корчинська
І. Сисоєнко
К. Яриніч

СПИСОК АВТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ

проекту Закону України«Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

  1. Богомолець Ольга Вадимівна – народний депутат України VІІІ скликання, голова комітету з питань охорони здоров’я.
  2. Біловол Олександр Миколайович – народний депутат України VІІІ скликання.
  3. Кириченко Олексій Миколайович – народний депутат України VІІІ скликання.
  4. Колганова Олена Валеріївна – народний депутат України VІІІ скликання, секретар комітету з питань охорони здоров’я.
  5. Корчинська Оксана Анатоліївна – народний депутат України VІІІ скликання, перший заступник голови комітету з питань охорони здоров’я.
  6. Сисоєнко І.В. – народний депутат України VІІІ скликання, заступник голови комітету з питань охорони здоров’я.
  7. Шипко Андрій Федорович – народний депутат України VІІІ скликання.
  8. Шурма Ігор Михайлович – народний депутат України VІІІ скликання.
  9. Яриніч Костянтин Володимирович – народний депутат України VІІІ скликання.
  10.  Глузман Семен Фішелевич — Президент Асоціації психіатрів України.
  11.  Пінчук Ірина Яківна – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Психіатрія. Наркологія», директор Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
  12.  Павленко Олександра Сергіївна — перший заступник Міністра охорони здоров’я.
  13.  Шум Сергій Сергійович — заступник директора Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
  14.  Черкашина Юлія – помічник народного депутата України, адвокат.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Норми чинного законодавства щодо надання психіатричної допомоги потребують принципових змін з метою приведення у відповідність до міжнародних норм та європейської практики.

Зокрема, це стосується положень щодо обмеження свободи осіб, які страждають на психічні розлади.

Положеннями частин першої та другої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У рішенні по справі «М. проти України» від 19 квітня 2012 року (заява № 2452/04, пункт 69) Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд) зазначив, що поняття позбавлення свободи включає в себе як об’єктивний елемент, а саме, тримання особи в обмеженому просторі протягом тривалого часу, так і суб’єктивний – відсутність згоди особи на таке позбавлення свободи. Однак, затримання особи може призвести до порушення статті 5 Конвенції навіть тоді, коли особа сама погодилась на нього. Згода особи на поміщення в психіатричний заклад для стаціонарного лікування може вважатись дійсною для цілей Конвенції тільки за наявності достатніх і достовірних свідчень того, що психічна здатність особи дати згоду та розуміти її наслідки була об’єктивно встановлена в ході справедливої і належної процедури і що вся необхідна інформація стосовно госпіталізації та запланованого лікування була надана в адекватний спосіб. Отже, поміщення недієздатної особи без її згоди і у випадку, коли вона не може за станом свого здоров’я дати таку згоду, до психіатричного закладу, з якого вона не може у будь-який момент вийти за власним бажанням, прирівнюється до позбавлення свободи, оскільки вона тримається в обмеженому просторі протягом тривалого часу за відсутності її згоди.

Положеннями статті 26 Конвенції про права інвалідів передбачено, що держави-учасниці вживають, зокрема за підтримки з боку інших інвалідів, ефективних і належних заходів для того, щоб надати інвалідам можливість для досягнення й збереження максимальної незалежності, повних фізичних, розумових, соціальних та професійних здібностей і повного включення й залучення до всіх аспектів життя. Із цією метою держави-учасниці організовують, зміцнюють та розширюють комплексні абілітаційні та реабілітаційні послуги й програми, особливо у сфері охорони здоров’я, зайнятості, освіти й соціального обслуговування, таким чином, щоб ці послуги та програми починали реалізуватися якомога раніше й ґрунтувалися на багатопрофільній оцінці потреб і сильних сторін індивіда та сприяли залученню та включенню до місцевої спільноти й до всіх аспектів життя суспільства, мали добровільний характер і були доступні для інвалідів якомога ближче до місць їхнього безпосереднього проживання, зокрема в сільських районах.

Також врегулювання потребує ситуація із застосуванням примусових заходів медичного характеру.

За даними ВООЗ, розлади психічного здоров’я серед неповнолітніх засуджених є більш поширеними, ніж серед дорослих, при цьому 95% з них має принаймні один психічний розлад, а 80% мають більше ніж один психічний розлад. В той же час, за даними дослідників США, щонайменше 20% молодих правопорушників мають тяжкий психічний розлад. Відповідно до Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, усі заклади повинні мати у своєму розпорядженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, досвідченого в галузі психіатрії, повинні виявляти всі психічні захворювання, які могли б перешкодити перевихованню в’язня, повинні піклуватися про покращення психічного стану засудженого, а згідно п. 82, в’язнів, які страждають на психічні захворювання треба брати під нагляд і лікувати в спеціальних закладах під керівництвом лікарів. Медичні та психіатричні служби, що працюють у пенітенціарних закладах, повинні забезпечувати психіатричне лікування всіх в’язнів, що його потребують. Крім того, відповідно до Правил ООН щодо захисту неповнолітніх позбавлених волі, неповнолітній, що страждає на психічне захворювання, повинен проходити лікування в спеціалізованій установі під незалежним медичним контролем.

У справі «Горшков проти України» Європейським судом з прав людини було зазначено, що в Україні участь особи, до якої вже застосовують примусові заходи медичного характеру при розгляді справ про продовження, зміну виду чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру, очевидно не є обов’язковою. Можливості пацієнта у такому провадженні обмежені, оскільки він не є стороною провадження. Суд повторював, що ключовою гарантією Конвенції є те, що особа, яка примусово утримується у психіатричному закладі, повинна мати право на судовий перегляд за її власним бажанням. Конвенція вимагає в першу чергу наявність незалежного правового засобу, за допомогою котрого особа, яка утримується, має можливість постати перед суддею, який визначить законність даного утримання. Доступ особи, яка утримується, до судді, не має залежати від доброї волі адміністрації закладу, де утримується особа, використовуватись за розсудом керівництва медичного закладу.

У справі «Анатолій Руденко проти України», Європейським судом з прав людини зазначалось, що можливість пацієнтів отримати інший висновок незалежних експертів-психіатрів це принцип, що також включений до Принципів ООН захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги, є важливою гарантією від можливого свавілля при прийнятті рішень стосовно продовження застосування примусового лікування.

У справі «Наталія Михайленко проти України», Європейським судом з прав людини зазначалось, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних, а право звертатися до суду щодо перегляду рішення про визнання недієздатності, є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод, на які впливає визнання недієздатності. Вітчизняний підхід згідно з яким особи, які визнані недієздатними, не мають права на безпосередній доступ до суду з метою поновлення своєї цивільної дієздатності, не відповідає загальній тенденції, що панує на європейському рівні.

Даний законопроект розроблено з метою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних закладах та приведення чинного законодавства до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги ув’язненим.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Необхідність прийняття проекту Закону обумовлена потребою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних заклад, а також створення умов для розвитку абілітаційних і реабілітаційних програм. Законопроект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини. Законом передбачається привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проект Закону передбачає внесення змін Закону України «Про психіатричну допомогу», Основ законодавства про охорону здоров’я, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України з метою забезпечення прав недієздатних осіб та осіб з обмеженими можливостями. Зокрема, передбачається видалити дискримінуючи норми, що дозволяють стерилізацію недієздатних осіб без їх згоди. Передбачається забезпечити право недієздатних осіб і пацієнтів на доступ до правосуддя та захист від свавілля лікарів-психіатрів при застосуванні примусових заходів медичного характеру. Також законопроектом пропонується врегулювати пільгове пенсійне забезпечення працівників психіатричних закладів.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини регулюються Законом України «Про психіатричну допомогу», Основами законодавства про охорону здоров’я, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України. Крім того, прийняття проекту Закону дозволить попередити витрати з Державного бюджету України особам, які виграють справи в Європейському суді з прав людини проти України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону сприятиме поліпшенню стану надання психіатричної допомоги та підвищенню соціальної захищеності осіб, які страждають на психічні розлади. Дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя. Попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи). Дозволить поліпшити якість надання психіатричної допомоги ув’язненим. Попередить заяви громадян до Європейського суду з прав людини проти України.

Народні депутати України О. Богомолець
О. Колганова
А. Шипко
О. Біловол
І. Шурма
О. Кириченко
О. Корчинська
І. Сисоєнко
К. Яриніч

Проект

від 15.04.2016 р. реєстраційний № 4449

Закон України

Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України «Про психіатричну допомогу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 19, ст.143 із наступними змінами):

1) у преамбулі:

після слів «соціального захисту» доповнити словом «навчання»;

після слів «беруть участь у наданні психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади»;

2) у статті 1:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«психіатрична допомога — комплекс спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, раннє виявлення (в тому числі шляхом проведення профілактичних оглядів), діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну, психологічну та соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами»;

абзац сьомий викласти в такій редакції:

«заклад з надання психіатричної допомоги — психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, кабінет тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги»;

після абзацу сьомого доповнити новими абзацами восьмим та дев’ятим такого змісту:

«заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, — стаціонарна соціально-медична установа, заклад соціальної підтримки (догляду) та інші суб’єкти, що надають соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади та потребують соціального захисту, на підставах та в порядку, передбачених законодавством»;

«навчальний заклад для спеціального навчання – загальноосвітня санаторна школа-інтернат, інші загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують реалізацію права дітей, які страждають на психічні розлади, на загальну середню освіту»;

У зв’язку з цим абзаци восьмий – одинадцятий вважати відповідно абзацами десятим – тринадцятим;

3) У частині першій статті 4 слова «заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями» замінити словами «заходів лікування,медичної,психологічної та соціальноїреабілітації та надання освітніх послугз мінімальними соціально-правовими обмеженнями тазгідно із затвердженими клінічними протоколами та стандартами надання психіатричної допомоги тощо»;

4) У статті 5:

у частині першій:

абзац другий викласти в такій редакції:

«цільове фінансуваннянадання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомогизгідно із затвердженими клінічними протоколами, стандартами надання психіатричної допомоги та національною програмою охорони психічного здоров’я»;

абзац дев’ятий після слів «догляд за ними» доповнити словами «в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;

абзац одинадцятий після слів «в установленому законом порядку» доповнити словами «та нагляд за дотриманням цих квот»;

у частині другій:абзац другий викласти в такій редакції:

«створюютьзаклади з надання психіатричної допомоги та забезпечуютьнадання психіатричної допомоги гарантованого рівня»;

абзац четвертий після слова «безоплатне» доповнити словами «спеціальне (корекційне)»;

абзац четвертий після слів «психічні розлади» доповнити словами «створюють навчальні заклади для спеціального навчання осіб, які страждають на психічні розлади»;

в абзаці п’ятому слово «лікувально-виробничі» виключити;

абзац шостий викласти в такій редакції:

«організовують гуртожитки та інші місця проживання, створюють заклади соціального захисту для осіб, які страждають на психічні розладита потребують спеціальних умов проживання абовтратили соціальний зв’язок»;

абзац дев’ятий перед словами «здійснюють відповідно до законів інші заходи» доповнити словами «забезпечують відповідно до законодавства надання соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади»;

5) у статті 6:

у частині першій слова «у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «у закладі з надання психіатричної допомоги чи перебування в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчальному закладі для спеціального навчання»;

частину третю після слів «За усвідомленою» доповнити словом «письмовою»;

частину шосту після слів «Забороняється без» доповнити словом «письмової»;

частину шосту після слів «або без» доповнити словом «письмової»;

6) у частині четвертій статті 7:слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;слова «за згодою її законного представника» замінити словами «за письмовою згодою її законного представника»;7) у статті 8:у частині другій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;перше речення частини третьої після слів «її психіатричного огляду» доповнити словами «у разінеобхідності супроводжувати для здійснення госпіталізації дозакладу з надання психіатричної допомоги»;8) у статті 9:частину першу після слів «психічного розладу,» доповнити словами «в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин,»;перше речення частини другої після слів «психіатричним оглядам» доповнити словами «в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин,або позачерговим(у процесі діяльності)у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами»;у другому реченні частини другої слова «попередніх іперіодичних психіатричних оглядів» замінити словами «попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин,»;частину третю після слів «психічного розладу,» доповнити словами «в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин,»;9) у статті 10:

у назві статті слова «Психіатричні заклади» замінити словами «Заклади з надання психіатричної допомоги»;

у першому реченні частини першої слова «психіатричними закладами» замінити словами «закладами з надання психіатричної допомоги»;

частину першу після першого речення доповнити новими реченнями такого змісту:

«Психіатрична допомога засудженим до позбавлення волі надається в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Психіатрична допомога неповнолітнім надається окремо від повнолітніх осіб.»;

10) у статті 11:у першому реченні частини другої:

слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;

слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;

слова «за згодою її опікуна» замінити словами «за письмовою згодою її опікуна»;

частини третю – сьому виключити;

У зв’язку з цим частини восьму – десяту вважати відповідно частинами третьою – п’ятою;

11) у статті 12:

у першому реченні частини першої:

слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;

слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;

слова «за згодою її опікуна» замінити словами «за письмовою згодою її опікуна»;

у частині другій:

у першому реченні слова «без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника» замінити словами «без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника»;

у другому реченні слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

у частині третій:

у другому реченні слово «Заява» замінити словами «Письмова заява»;

у третьому реченні:слова «До заяви» замінити словами «До письмової заяви»;слова «без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди та без письмової згоди її законного представника»;

у частині п’ятій:

у першому реченні:

слово «лікар-психіатр» замінити словами «лікар-психіатр, який надає особі таку психіатричну допомогу,»;

після слів «за місцем проживання» доповнити словами «(реєстрації або мешкання)»;

слово «заяву» замінити словами «письмову заяву»;

у другому реченні:

слова «До заяви» замінити словами «До письмової заяви»;

слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

частину сьомувикласти в такій редакції:

«Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або за рішенням суду про задоволення заяви представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.»;

12) у статті 13:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

у першому реченні:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «за її усвідомленою згодою» замінити словами «за її усвідомленою письмовою згодою»;

у другому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

третє речення виключити;

У зв’язку з цим четверте речення вважати відповідно третім;

у третьому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині третій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «примусового заходу медичного характеру» доповнити словами «та при застосуванні запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку,»;

13) у статті 14:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

14) у статті 15:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи), госпіталізованої до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за згодою її законних представників»;

частину першу викласти в такій редакції:

«Особа віком до 14 років (малолітня особа), госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за письмовою згодою її законних представників, підлягає обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів, за участю лікаря-психіатра дитячого, закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цієї особи у закладі з надання психіатричної допомоги та надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.»;

частину другу викласти в такій редакції:

«При подальшому перебуванні в закладі з надання психіатричної допомоги зазначена в цій статті особа підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів за участю лікаря-психіатра дитячого не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.»;

у частині третій слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною» виключити;

15) у статті 16:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

у першому реченні:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «протягом 24 годин» доповнити словами «(не враховуючи вихідних та святкових днів)»;

у другому реченні слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «протягом 24 годин» доповнити словами «(не враховуючи вихідних та святкових днів) з часу госпіталізації»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «такого закладу»;

у частині третій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині п’ятій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

16) у статті 17:

у частині першій слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «одного разу на місяць» доповнити словами «(з часу госпіталізації)»;

у частині третій:

у першому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

17) у статті 19:

частину другу викласти в такій редакції:

«За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України.»;

частини третю – п’яту виключити;

після частини другої доповнити новими частинами третьою — шостою такого змісту:

«Примусові заходи медичного характеру застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання особи.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

До неповнолітніх примусові заходи медичного характеру застосовуються відокремлено від повнолітніх осіб в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України.»;

18) у статті 22:

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «такого закладу»;

слова та цифри «протягом 24 годин» замінити словами та цифрами «протягом 48 годин»;після слів «з дня її надходження» доповнити словами «не враховуючи вихідних та святкових днів»;у частині третій:

слова «психіатричних закладів» замінити словами «закладів з надання психіатричної допомоги»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні частини четвертої після слів «чи представника психіатричного закладу, що подав заяву,» доповнити словом «адвоката»;

19) у статті 23:

назву статті викласти в такій редакції:

«Влаштування особи до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчального закладу для спеціального навчання»

у частині першій:

у першому реченні:

слово «поміщення» замінити словом «влаштування»;

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,»;

слова «особиста заява особи» замінити словами «особиста письмова заява особи»;

слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною,» виключити;

слова «заява батьків « замінити словами «письмова заява батьків»;

у другому реченні слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади»;

у частині другій слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади»;

у частині третій:

у першому реченні:

слова «психоневрологічного закладу для спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

слова «заява одного з його батьків» замінити словами «письмова заява одного з його батьків»;

у другому реченні слова «психоневрологічного закладу для спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині четвертій:

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,»;

слова « спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

20) у статті 24:

у назві статті слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині першій:

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або для перебування у навчальному закладі для спеціального навчання»;

у частині другій:

у абзаці першому слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці другому слова «заява особи» замінити словами «письмова заява особи»;

у абзаці третьому слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною,» виключити;

у абзаці четвертому слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

21) у статті 25:

у частині третій:

абзац четвертий після слів «соціальної допомоги» доповнити словом «соціальних послуг»;

у абзаці восьмому слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у абзаці дев’ятому слова «згоду або відмову» замінити словами «письмову згоду або письмову відмову»;

у абзаці тринадцятому слова «за власним бажанням» замінити словами «за власним письмовим бажанням»;

абзац п’ятнадцятий після слів «судових засіданнях» доповнити словами «висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні»;

в абзаці шістнадцятому слова «психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги чи закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині четвертій:

у абзаці першому слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у абзаці восьмому слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

абзац дев’ятий після слів «згідно з законодавством» доповнити словами «в тому числі на період застосування до особи примусових заходів медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України»;

у абзаці першому частини п’ятої слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

22) у статті 26:

у частині першій слова та цифри «15 років» замінити словами та цифрами «14 років»;частину другу після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «якщо це не може завдати шкоди її психічному здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб»;23) у статті 27:у частині першій слова « право на пільги « замінити словами «право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги»;у частині другій слова «встановлення діагнозу психічного захворювання,» виключити;частину четверту після слів «прийняті ними рішення» доповнити словами «дії чи бездіяльність»;

24) у статті 28:

у назві статті слова «в тому числі здійснюють догляд за особами» замінити словами «здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам»;

у частині першій слова «в тому числі здійснюють догляд за особами» замінити словами «здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам»;

25) у статті 29:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині першій:

у абзаці першому слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці другому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання»;

у абзаці четвертому:

після слів «психіатрична допомога» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

після слів «психіатричну допомогу» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці шостому після слів «психіатрична допомога» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

у абзаці сьомому слова «(за вибором осіб, яким надається психіатрична допомога) про стан їх здоров’я та перебування у психіатричному закладі» замінити словами «про стан здоров’я осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги (за вибором таких осіб) або які здійснюють спеціальне навчання, та їх перебування у закладі з надання психіатричної допомоги, закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчальному закладі для спеціального навчання»;

у абзаці восьмому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання»;

у абзаці десятому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг або спеціальному навчанні,»;

у абзаці одинадцятому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг або спеціальним навчанням,»;

26) у статті 32:

назву статті після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціальним захистом осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальним навчанням»;

у першій частині:

після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання,»;

слова «закладу для соціального захисту чи спеціального навчання» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

частину другу після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання»;

27) у тексті Закону слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19 із заступними змінами):частину другу статті 49 виключити.3. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10 із наступними замінами):у частині першій статті 60 слова «психіатричних закладах охорони здоров’я» замінити словами “закладах з надання психіатричної допомоги”4. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356 із заступними змінами):абзац другий у частині п’ятій статті 281 виключити.

5. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492 із заступними змінами):

1) частину четверту статті 241 після слів «експертизи за заявою» доповнити словами «самої фізичної особи,»;2) У тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» та слова «наркологічний або психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.6. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131 із заступними змінами):1) частину другу статті 95 доповнити абзацом другим наступного змісту: «Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.»;2) у тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі;7. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88 із заступними змінами):

1) у частині першій статті 512 слова «не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання» замінити словами «є обов’язковою»;

2) частину третю статті 514 доповнити новим абзацом другим наступного змісту:

«Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.»;

3) у тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі;

8. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4, ст. 21 із наступними змінами):

у статті 116:

частину першу доповнити новим абзацом другим наступного змісту:

«Особи, які мають психічні розлади, перебувають під постійним наглядом лікаря-психіатра та отримують психіатричну допомогу в закладах з надання психіатричної допомоги.»;у частині другій:після першого речення доповнити новим другим реченням такого змісту:«Психіатрична допомога в місцях позбавлення волі надається відповідно до законодавства про психіатричну допомогу.»;у третьому реченні слова «забезпечують охорону здоров’я» замінити словами «забезпечують охорону здоров’я, в тому числі психічного здоров’я»;

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Закон України «Про психіатричну допомогу»
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов’язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов’язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов’язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов’язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:психічні розлади — розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;тяжкий психічний розлад — розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:психічні розлади — розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті;тяжкий психічний розлад — розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку;

психіатрична допомога — комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади; психіатрична допомога комплекс спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, раннє виявлення (в тому числі шляхом проведення профілактичних оглядів), діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну, психологічну та соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами;
фахівець — медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;комісія лікарів-психіатрів — два чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги; фахівець — медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник, та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; комісія лікарів-психіатрів — два чи більше лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги
психіатричний заклад — психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги; заклад з надання психіатричної допомоги — психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, кабінет тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги;
Відсутній. заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, — стаціонарна соціально-медична установа, заклад соціальної підтримки (догляду) та інші суб’єкти, що надають соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади та потребують соціального захисту, на підставах та в порядку, передбачених законодавством;
Відсутній. навчальний заклад для спеціального навчання – загальноосвітня санаторна школа-інтернат, інші загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують реалізацію права дітей, які страждають на психічні розлади, на загальну середню освіту;
законні представники — батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги;усвідомлена згода особи — це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування; законні представники — батьки (усиновителі), опікуни або інші особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної допомоги;усвідомлена згода особи — це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування;
амбулаторна психіатрична допомога — психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;стаціонарна психіатрична допомога — психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд. амбулаторна психіатрична допомога — психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах;стаціонарна психіатрична допомога — психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

 Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги

Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

 Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги

Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації та надання освітніх послуг з мінімальними соціально-правовими обмеженнямита згідно із затвердженими клінічними протоколами та стандартами надання психіатричної допомоги тощо.

Стаття 5. Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади

Держава гарантує:фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомоги;

Стаття 5. Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною допомогою та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади

Держава гарантує:цільове фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомоги згідно із затвердженими клінічними протоколами, стандартами надання психіатричної допомоги танаціональною програмою охорони психічного здоров’я;

безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров’я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров’я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — на догляд за ним. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата; грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — на догляд за ним. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом сім’ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата;
надання у державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади; надання у державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади; вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;
соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними; соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах; здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;
встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом порядку. встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом порядку та нагляд за дотриманням цих квот.
З метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень: З метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:
створюють мережу психіатричних закладів та організовують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня; створюють заклади з надання психіатричної допомоги та забезпечують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;
забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади; забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
організовують за спеціальними програмами безоплатне загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які страждають на психічні розлади; організовують за спеціальними програмами безоплатне спеціальне (корекційне), загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які страждають на психічні розлади, створюють навчальні заклади для спеціального навчання осіб, які страждають на психічні розлади;
створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади; створюють підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;
організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв’язок; організовують гуртожитки та інші місця проживання, створюють заклади соціального захисту для осіб, які страждають на психічні розладита потребують спеціальних умов проживання або втратили соціальний зв’язок;
поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку; поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;
забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади; забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади; 
здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади. забезпечують відповідно до законодавства надання соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади, здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв’язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п’ятою цієї статті.

Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв’язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи перебування в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчальному закладі для спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п’ятою цієї статті.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.
За усвідомленою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі. За усвідомленою письмовою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров’я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.
Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;2) провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду. Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для:1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;2) провадження досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора та суду.
У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає на психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується за згодою цієї особи, а у разі її незгоди — лише причина непрацездатності (захворювання, травма або інша причина). У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає на психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується за згодою цієї особи, а у разі її незгоди — лише причина непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).
Забороняється без згоди особи або без згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги. Забороняється без письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис, звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної допомоги.
Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров’я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами. Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров’я особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.
Документи, що містять відомості про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом. Документи, що містять відомості про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 7. Діагностика психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних із станом її психічного здоров’я.Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Стаття 7. Діагностика психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних із станом її психічного здоров’я.Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, застосовуються лише з діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно. Забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.
Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров’я особи, якій надається психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за згодою її законного представника. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що становлять підвищений ризик для здоров’я особи, якій надається психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою письмовою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за письмовою згодою її законного представника.
Перелік методів діагностики та лікування і лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров’я особи, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Перелік методів діагностики та лікування і лікарських засобів, що становлять підвищений ризик для здоров’я особи, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні розлади

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.

Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної допомоги та запобігання небезпечним діянням з боку осіб, які страждають на психічні розлади

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.

Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником психіатричного закладучи уповноваженим ним органом покладені обов’язки з надання психіатричної допомоги, і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що являють собою безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про форми та час застосування заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної допомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролем лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого власником закладу з надання психіатричної допомоги чи уповноваженим ним органом покладені обов’язки з надання психіатричної допомоги, і застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що являють собою безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про форми та час застосування заходів фізичного обмеження та (або) ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Поліцейські зобов’язані подавати допомогу медичним працівникам, за їх зверненням, у разі надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду. Поліцейські повинні запобігати діям з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров’ю оточуючих та інших осіб, та вживати заходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна та житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а в разі необхідності проводити розшук особи, якій психіатрична допомога повинна надаватися в примусовому порядку. Поліцейські зобов’язані подавати допомогу медичним працівникам, за їх зверненням, у разі надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду, у разі необхідності супроводжувати для здійснення госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. Поліцейські повинні запобігати діям з боку особи, якій надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що загрожують життю і здоров’ю оточуючих та інших осіб, та вживати заходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна та житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а в разі необхідності проводити розшук особи, якій психіатрична допомога повинна надаватися в примусовому порядку.

Стаття 9. Обмеження, пов’язані з виконанням окремих видів діяльності

Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п’яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

Стаття 9. Обмеження, пов’язані з виконанням окремих видів діяльності

Особа може бути визнана тимчасово (на строк до п’яти років) або постійно непридатною внаслідок психічного розладу, в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин, до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я вона підлягає обов’язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам. Порядок проведення попередніх іперіодичних психіатричних оглядів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. З метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я вона підлягає обов’язковому попередньому (перед початком діяльності) та періодичним (у процесі діяльності) психіатричним оглядам, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, або позачерговим (у процесі діяльності) у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами. Порядок проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров’я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржено до суду. Рішення про визнання особи внаслідок психічного розладу, в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин, тимчасово або постійно непридатною до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих, приймається відповідною лікарською комісією за участю лікаря-психіатра на підставі оцінки стану психічного здоров’я особи відповідно до переліку медичних психіатричних протипоказань і може бути оскаржено до суду.
Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п’ять років) перегляду. Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи або оточуючих, затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає періодичному (не рідше одного разу на п’ять років) перегляду.

Стаття 10. Психіатричні заклади, медичні працівники та інші фахівці, які надають психіатричну допомогу

Психіатрична допомога надається психіатричними закладамивсіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Заклади з надання психіатричної допомоги, медичні працівники та інші фахівці, які надають психіатричну допомогу

Психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога засудженим до позбавлення волі надається в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Психіатрична допомога неповнолітнім надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства. Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.

Стаття 11. Психіатричний огляд

Психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.

Стаття 11. Психіатричний огляд

Психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою письмовою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — на прохання або за письмовою згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.

Психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, абонеспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку зпогіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Виключити.
Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи. Виключити.
Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення. Виключити.
У невідкладних випадках, коли за одержаними відомостями, що дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, заява про психіатричний огляд особи може бути усною. У цих випадках рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатромсамостійно і психіатричний огляд проводиться ним негайно. Виключити.
У випадках, коли відсутні дані, що свідчать про наявність обставин, передбачених абзацами другим та третім частини третьої цієї статті, заява повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обгрунтовують необхідність проведення такого огляду. У разі встановлення обгрунтованості заяви про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника лікар-психіатр направляє до суду за місцем проживання цієї особи заяву про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку. До заяви додається висновок лікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідність проведення такого огляду, та інші матеріали. Психіатричний огляд особи проводиться лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Виключити.
Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов’язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи та викласти мету огляду. Лікар-психіатр перед проведенням психіатричного огляду зобов’язаний відрекомендуватися особі, яка підлягає огляду, або її законному представнику як лікар-психіатр, назвати своє прізвище, місце роботи та викласти мету огляду.
Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров’я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації. Дані психіатричного огляду з висновком про стан психічного здоров’я особи, а також причини звернення до лікаря-психіатра та медичні рекомендації фіксуються у медичній документації.
Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров’я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Умисне подання заяви про психіатричний огляд особи, що містить завідомо неправдиві або неточні відомості щодо стану психічного здоров’я цієї особи, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога

Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.

Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога

Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою письмовою згодою особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) — на прохання або за письмовою згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — на прохання або за письмовою згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду. Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.
Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Письмова заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До письмової заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди та без письмової згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.
Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів — не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги. Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів — не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.
У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання особи заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців лікар-психіатр, який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен надіслати до суду за місцем проживання (реєстрації або мешкання) особи письмову заяву про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. До письмової заяви, в якій повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
У разі погіршення стану психічного здоров’я особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та ухилення від виконання цією особою або її законним представником рішення суду про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями 14, 16 і 17 цього Закону. У разі погіршення стану психічного здоров’я особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та ухилення від виконання цією особою або її законним представником рішення суду про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями 14, 16 і 17 цього Закону.
Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або за рішенням суду про задоволення заяви представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога, або її законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання або продовження надання особі такої допомоги. Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до суду особою, якій надається ця допомога, або її законним представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про надання або продовження надання особі такої допомоги.

Стаття 13. Госпіталізація особи до психіатричного закладу

Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно — на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна.У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.

Стаття 13. Госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги

Особа госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно — на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до закладу з надання психіатричної допомоги проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.

Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.
Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладув примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров’я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України. Особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров’я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру та при застосуванні запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, на підставах та в порядку, передбачених законами України. 
 Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку  Стаття 14. Підстави для госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи) та особи, визнаної недієздатною, госпіталізованих до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи), госпіталізованої до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за згодою її законних представників
Особа віком до 14 років (малолітня особа) та особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників, підлягають обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. Особа віком до 14 років (малолітня особа), госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за письмовою згодою її законних представників, підлягає обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів, за участю лікаря-психіатра дитячого, закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цієї особи у закладі з надання психіатричної допомоги та надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.
При подальшому перебуванні в психіатричному закладі зазначені в цій статті особи підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їм стаціонарної психіатричної допомоги. При подальшому перебуванні в закладі з надання психіатричної допомоги зазначена в цій статті особа підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів за участю лікаря-психіатра дитячого не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.
У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань, допущених законними представниками особи віком до 14 років (малолітньої особи) або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки та піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано. У разі виявлення комісією лікарів-психіатрів зловживань, допущених законними представниками особи віком до 14 років (малолітньої особи), власник закладу з надання психіатричної допомоги або уповноважений ним орган повідомляє про це органи опіки та піклування за місцем проживання особи, яку було госпіталізовано.
Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу в примусовому порядку Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку
Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов’язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов’язковому протягом 24 годин (не враховуючи вихідних та святкових днів) з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визначається недоцільною і особа не висловлює бажання залишатися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин (не враховуючи вихідних та святкових днів) з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження такого закладу заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів). До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).
Керівник психіатричного закладу зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку членів її сім’ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім’ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи Національної поліції за місцем проживання цієї особи. Керівник закладу з надання психіатричної допомоги зобов’язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку членів її сім’ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім’ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи Національної поліції за місцем проживання цієї особи.

Стаття 17. Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку

Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Стаття 17. Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку

Перебування особи в закладі з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в закладі з надання психіатричної допомоги проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації. Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів. Виключити.
Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу медичного характеру. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Виключити.
Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров’я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру. Виключити.
Відсутній. Примусові заходи медичного характеру застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання особи.
Відсутній. Примусові заходи медичного характеру застосовуються в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Відсутній.  До неповнолітніх примусові заходи медичного характеру застосовуються відокремлено від повнолітніх осіб в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги. 
Відсутній. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України.

Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.

Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу протягом 24 годин з дня її надходження. Заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до такого закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги протягом 48 годин з дня її надходження, не враховуючи вихідних та святкових днів.
Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників закладів з надання психіатричної допомоги про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги у десятиденний строк з дня їх надходження.
Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву,та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов’язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов’язковою. Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чипредставника психіатричного закладу, що подав заяву, адвоката тазаконного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов’язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов’язковою.
Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді.

Стаття 23. Поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Підставою для поміщенняособи, яка страждає на психічний розлад, до психоневрологічного закладу для соціального захисту є особиста заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 роківабо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу та необхідність утримання її в психоневрологічному закладі для соціального захисту.

Стаття 23.Влаштування особи до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчального закладу для спеціального навчання

Підставою для влаштування особи, яка страждає на психічний розлад, до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, є особиста письмова заява особи та висновок лікарської комісії за участю лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років — письмова заява батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про наявність у особи психічного розладу та необхідність утримання її в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для охорони майнових інтересів особи, яка перебуває в психоневрологічному закладі для соціального захисту. Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для охорони майнових інтересів особи, яка перебуває в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади.
Підставою для поміщення до психоневрологічного закладу для спеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, який страждає на психічний розлад, є заява його батьків чи іншого законного представника та висновок комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу та необхідність його навчання в умовах психоневрологічного закладу для спеціального навчання. Підставою для поміщення до навчального закладу для спеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, який страждає на психічний розлад, є письмова заява одного з його батьків чи іншого законного представника та висновок комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу та необхідність його навчання в умовах навчального закладу для спеціального навчання.
Власник психоневрологічного закладу для соціального захистуабо спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов’язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які перебувають у них, лікарською комісією за участю лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у цих закладах або щодо можливості перегляду рішень про недієздатність тих, хто такими визнаний. Власник закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов’язаний не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб, які перебувають у них, лікарською комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у цих закладах та щодо перегляду рішень про недієздатність тих, хто такими визнаний.

Стаття 24. Переведення і виписка з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання

Переведення особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних показань для проживання особи у психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання.

Стаття 24. Переведення і виписказ закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання

Переведення особи з закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів або до навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних показань для проживання особи у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або для перебування у навчальному закладі для спеціального навчання.

Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання є: Підставою для виписки особи з закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання є:
особиста заява особи за наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні життєві потреби; особиста письмова заява особи за наявності висновку комісії лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні життєві потреби;
письмова заява законного представника неповнолітнього віком до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, із зобов’язанням здійснення необхідного догляду; письмова заява законного представника неповнолітнього віком до 18 років із зобов’язанням здійснення необхідного догляду;
рішення суду про незаконне поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання. рішення суду про незаконне поміщення особи дозакладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання.

Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.

 Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги; Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через своїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України.Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;отримання інформації про свої права, пов’язані з наданням психіатричної допомоги;
одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства; одержання психіатричної та соціальної допомоги, соціальних послуг в умовах, що відповідають вимогам санітарного законодавства;
відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;усі види медико-санітарної допомоги (у тому числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім’ї, інших родичів або законних представників; відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;усі види медико-санітарної допомоги (у тому числі санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім’ї, інших родичів або законних представників;
утримання в психіатричному закладі лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування; утримання в закладі з надання психіатричної допомоги лише протягом строку, необхідного для обстеження та лікування;
попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі; попередню письмову згоду або письмову відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі;
безпечність надання психіатричної допомоги;безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги; безпечність надання психіатричної допомоги;безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, а також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;безоплатну юридичну допомогу з питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги;
альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним; альтернативний, за власним письмовим бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;
збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги; збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;
особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їх прав; особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов’язаних з наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв’язку з цим їх прав.
відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я і надання психіатричної допомоги; відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги чи закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я і надання психіатричної допомоги;
одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.Особи під час перебування у психіатричному закладі мають право на:спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу; одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.Особи під час перебування у закладі з надання психіатричної допомоги мають право на:спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу;
повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги;забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;доступ до засобів масової інформації;дозвілля, заняття творчою діяльністю;відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів; повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги;забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;доступ до засобів масової інформації;дозвілля, заняття творчою діяльністю;відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів;
звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з питань надання психіатричної допомоги, виписки з психіатричного закладу та додержання прав, передбачених цим Законом; звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням закладу з надання психіатричної допомоги з питань надання психіатричної допомоги, виписки з закладу з надання психіатричної допомоги та додержання прав, передбачених цим Законом;
допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством. допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з законодавством, в тому числі на період застосування до особи примусових заходів медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Особи під час перебування у психіатричному закладі мають також права, які за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров’я чи безпеки, а також в інтересах здоров’я або безпеки інших осіб можуть бути обмежені: Особи під час перебування у закладі з надання психіатричної допомоги мають також права, які за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) в інтересах захисту їх здоров’я чи безпеки, а також в інтересах здоров’я або безпеки інших осіб можуть бути обмежені:
приймати відвідувачів наодинці;придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;перебувати на самоті.Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації із зазначенням строку його дії та може бути оскаржено до суду.Забороняється залучення осіб, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці. приймати відвідувачів наодинці;придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;перебувати на самоті.Рішення про обмеження прав осіб, яким надається психіатрична допомога, фіксується у медичній документації із зазначенням строку його дії та може бути оскаржено до суду.Забороняється залучення осіб, яким надається психіатрична допомога, до примусової праці.

Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги

Лікар-психіатр зобов’язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров’я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 15 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.

Стаття 26. Інформація про стан психічного здоров’я особи та надання психіатричної допомоги

Лікар-психіатр зобов’язаний пояснити особі, якій надається психіатрична допомога, з урахуванням її психічного стану, у доступній формі інформацію про стан її психічного здоров’я, прогноз можливого розвитку захворювання, про застосування методів діагностики та лікування, альтернативні методи лікування, можливий ризик та побічні ефекти, умови, порядок і тривалість надання психіатричної допомоги, її права та передбачені цим Законом можливі обмеження цих прав при наданні психіатричної допомоги. Право на одержання зазначеної інформації щодо неповнолітнього віком до 14 років та особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, мають їх законні представники.

Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги. Особа при наданні їй психіатричної допомоги або її законний представник має право на ознайомлення з історією хвороби та іншими документами, а також на отримання в письмовому вигляді будь-яких рішень щодо надання їй психіатричної допомоги, якщо це не може завдати шкоди її психічному здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб.
У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров’я особи може завдати шкоди її здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації. У випадках, коли повна інформація про стан психічного здоров’я особи може завдати шкоди її здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб, лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів можуть таку інформацію обмежити. У цьому разі лікар-психіатр або комісія лікарів-психіатрів інформує законного представника особи, враховуючи особисті інтереси особи, якій надається психіатрична допомога. Про надану інформацію або її обмеження робиться запис у медичній документації.

Стаття 27. Професійні права, обов’язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Професійні права, обов’язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров’я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов’язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Стаття 27. Професійні права, обов’язки та пільги лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Професійні права, обов’язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров’я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов’язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.Лікар-психіатр, комісія лікарів- психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення, дії чи бездіяльність відповідно до закону.
Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги із зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім’ї, номер домашнього телефону тощо. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги із зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, мають право на конфіденційність відомостей про своє місце проживання, склад сім’ї, номер домашнього телефону тощо.

Стаття 28. Обов’язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 28. Обов’язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади

Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади, на випадок заподіяння шкоди їх здоров’ю або смерті, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, підлягають державному обов’язковому страхуванню. Перелік цих працівників та порядок їх страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 29. Обов’язки власника психіатричного закладу або уповноваженого ним органу Стаття 29. Обов’язки власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання або уповноваженого ним органу
Власник психіатричного закладу або уповноважений ним орган зобов’язаний: Власник закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання або уповноважений ним орган зобов’язаний:
створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога; створювати необхідні умови для надання психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання та правового захисту осіб, яким надається психіатрична допомога;
забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою; забезпечувати осіб, яким надається психіатрична допомога, психіатричною допомогою гарантованого рівня та іншою необхідною медичною допомогою;
знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, або їх законних представників із законодавством про психіатричну допомогу, правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу, а також адресами та телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав; знайомити осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання або їх законних представників із законодавством про психіатричну допомогу, соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання, правилами внутрішнього розпорядку закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання, а також адресами та телефонами відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, громадських організацій, до яких може звернутися особа у разі порушення її прав;
здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;створювати умови для дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога; здійснювати захист прав і законних інтересів осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, які не мають законного представника;створювати умови для дозвілля осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання;
своєчасно інформувати членів сім’ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб (за вибором осіб, яким надається психіатрична допомога) про стан їх здоров’я та перебування у психіатричному закладі; своєчасно інформувати членів сім’ї, інших родичів або законних представників чи інших осіб про стан здоров’я осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги (за вибором таких осіб) або які здійснюють спеціальне навчання, та їх перебування у закладі з надання психіатричної допомоги, закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчальному закладі для спеціального навчання;
створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги; створювати безпечні умови надання психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання;
забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства; забезпечувати виконання вимог санітарного законодавства;
забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога;  забезпечувати належні умови праці фахівців та інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг або спеціальному навчанні, в тому числі здійснюють догляд за особами, яким надається психіатрична допомога;
виконувати інші обов’язки, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, передбачені законом. виконувати інші обов’язки, пов’язані з наданням психіатричної допомоги, соціального захисту, соціальних послуг або спеціальним навчанням, передбачені законом.
Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги Стаття 32. Оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’язаних з наданням психіатричної допомоги, соціальним захистом осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальним навчанням
Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду. Рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.
Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги в порядку, встановленому законодавством. Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов’язаних з розглядом питань щодо захисту прав і законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання в порядку, встановленому законодавством.
У тексті Закону слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.
Основи законодавства про охорону здоров’я
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття 49. Застосування методів стерилізаціїЗастосування методів стерилізації може здійснюватися за бажанням повнолітнього пацієнта в закладах охорони здоров’я за медичними показаннями, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Стаття 49. Застосування методів стерилізаціїЗастосування методів стерилізації може здійснюватися за бажанням повнолітнього пацієнта в закладах охорони здоров’я за медичними показаннями, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом. Виключити.
Закон України «Про пенсійне забезпечення»
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття 60. Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладахРобота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у психіатричних закладах охорони здоров’я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Стаття 60. Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладахРобота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги охорони здоров’я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Цивільний кодекс України
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття 281. Право на життя…5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи. Стаття 281. Право на життя…5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи.
Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з додержанням вимог, встановлених законом. Виключити.
Цивільний процесуальний кодекс України
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта
Стаття 241. Рішення суду…4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування. Стаття 241. Рішення суду…4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою самої фізичної особи, опікуна, органу опіки та піклування.
  У тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» та слова «наркологічний або психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.
Кримінальний кодекс України
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

2. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

2. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

  Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.
  У тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.
Кримінальний процесуальний кодекс України
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Стаття 512. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання.

Стаття 512. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, є обов’язковою.

Стаття 514. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

3. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Стаття 514. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

3. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Відсутній. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.
  У тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.
Кримінально-виконавчий кодекс України
Зміст положення (норми) чинного акта законодавства Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, — заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.

Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, — заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.

  Особи, які мають психічні розлади, перебувають під постійним наглядом лікаря-психіатра та отримують психіатричну допомогу в закладах з надання психіатричної допомоги.
2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Адміністрація колоній зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.… 2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Психіатрична допомога в місцях позбавлення волі надається відповідно до законодавства про психіатричну допомогу. Адміністрація колоній зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я, в тому числі психічного здоров’я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.…
Народні депутати України О. Богомолець
О. Колганова
А. Шипко
О. Біловол
І. Шурма
О. Кириченко
О. Корчинська
І. Сисоєнко
К. Яриніч

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління

від 11.05.2016

на проект Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

(реєстр. № 4449 від 15.04.2016 р.)

У законопроекті пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про психіатричну допомогу» з метою «створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та приведення чинного законодавства до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги ув’язненим» (п. 2 пояснювальної записки).

Передбачається, зокрема, встановити, що:

— «держава гарантує цільове фінансуваннянадання психіатричної допомоги … згідно із затвердженими клінічними протоколами, стандартами надання психіатричної допомоги та національною програмою охорони психічного здоров’я» (зміни до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу»);

— «психіатрична допомога засудженим до позбавлення волі надається в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» (зміни до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про психіатричну допомогу»);

— «розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги» (зміни до ч. 2 ст. 95 Кримінального кодексу України);

— «робота у закладах надання психіатричної допомоги охорони здоров’я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі» (зміни до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Головне науково-експертне управління стосовно поданого законопроекту вважає за доцільне висловити таке.

1. Недостатньо обґрунтованими виглядає пропозиція виключити із статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі – Закон) частини третю-сьому, якими встановлений порядок проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

На думку Головного управління, вилучення зазначених вище норм із статті 11 Закону може створювати ризики небезпеки для здоров’я, життя особи, в якої спостерігається тяжкий психічний розлад, а також оточуючих. Адже серед психічних розладів зустрічаються важкі стани, коли хворий не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, що може створювати небезпеку для неї і оточуючих, що обумовлює необхідність її оперативного огляду і госпіталізації для надання спеціалізованої психіатричної допомоги. Серед них виділяють, зокрема: галюцинації, коли, у особи існує переконання, що вона бачить, чує чи якось інакше сприймає нібито існуючу істоту, предмет. Видіння можуть бути страшними чи приємними, голоси можуть доноситися ззовні чи звучати всередині голови. Голоси можуть віддавати накази, сварити хворого чи коментувати його дії і т.д. У момент напливу голосів хворі не можуть протистояти їх наказам. Рухові розлади, які проявляються у вигляді ступору чи збудження (наприклад, збудження проявляється дивною, недоречною поведінкою з гримасами, манірністю, несподіваними витівками (імпульсивність), зокрема хворий може несподівано вдарити, штовхнути людину. Афективні порушення (тобто порушення настрою) проявляються у вигляді депресії чи маніакального стану. Маніакально-депресивний психоз — захворювання, основним проявом якого є чергування маніакальних і депресивних станів, та інші небезпечні для життя та здоров’я хворого та оточуючих психічні захворювання, які вимагають негайної госпіталізації до психіатричного закладу.

Тому, виходячи з потреб захисту здоров’я та життя осіб, які страждають на психічні розлади, а також оточуючих, є підстави вважати, що зазначена вище пропозиція виглядає недостатньо обґрунтованою.

2. Вважаємо за доцільне звернути увагу на інші недоліки законопроекту.

2.1. Некоректним виглядає посилання у законопроекті на неіснуючу «національну програму охорони психічного здоров’я» (зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 5 «Про психіатричну допомогу»).

2.2. Недостатньо аргументованими вважаємо зміни до абз. 5 ч. 2 ст. 5 Закону, якими із тексту цієї норми, згідно з якою «з метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування … створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади», пропонується виключити слова «лікувально-виробничі».

2.3. Згідно з проектом «з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я вона підлягає … позачерговим (у процесі діяльності) психіатричним оглядам у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами» (зміни до ч. 2 ст. 9 Закону). Запропонована норма, за змістом якої можна зробити висновок, що стан психічного здоров’я особи визначається до проведення психіатричного огляду, не узгоджується з ч. 3 ст. 7 Закону, згідно з якою «забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно».

2.4. У змінах до абз. 9 ч. 1 ст. 5 Закону на Кабінет Міністрів пропонується покласти завдання встановлювати Порядок соціально-побутового влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними. На думку Головного управління, зазначене повноваження не повною мірою узгоджується з природою цього органу як вищого органу у системі органів виконавчої влади, який відповідно до Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної політики у відповідних сферах.

2.5. Головне управління не вбачає правових підстав для вилучення із статті 49 Основ законодавства України про охорону здоров’я частини другої, згідно з якою «стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом». Слід також зазначити, що міжнародними актами, які діють у відповідній сфері, забороняється стерилізація лише для лікування психічного захворювання (наприклад, п. 12 Резолюції 46/110 «Захист осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18.02.1992 р. за докладом Третього комітету (А/46/721).

2.6. Окремі зміни сформульовані недостатньо чітко, що може призвести до неправильного застосування Закону. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 16 Закону особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів протягом двадцяти чотирьох годин з часу госпіталізації для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У законопроекті пропонується доповнити це положення словами «не враховуючи вихідних та святкових днів», однак не можна зробити однозначного висновку як слід тлумачити оновлену редакцію зазначеної норми.

2.7. Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким встановлюються типові форми низки документів, які оформлюються особою або її законним представником (наприклад: «письмова згода», «письмова заява» (зміни до ч. 6 ст. 6; ч. 4 ст. 7; ч. 2 ст. 12; ч. 5 ст. 12; ч. 1 ст. 13; ч. 1 ст. 14 Закону).

3. Законопроект має недоліки техніко-юридичного характеру.

3.1. Зокрема, у ньому зустрічаються терміни і формулювання, які характеризуються відсутністю належної юридичної визначеності (наприклад:«спеціальне (корекційне) навчання осіб, які страждають на психіатричні розлади» (зміни до абз. 4 ч. 2 ст. 5Закону України «Про психіатричну допомогу»); «спеціальні умови проживання» (зміни до абз. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

У законопроекті бракує термінологічної чіткості. Зокрема, в одному місці законопроекту використовується формулювання «примусові заходи медичного характеру застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги» (наприклад, зміни до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу»), а в іншому – «примусові заходи медичного характеру застосовуються в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги» (наприклад, зміни до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

В одному положенні законопроекту використовується слово «огляд» (наприклад, зміни до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»), а в інших — слова «психіатричний огляд» (абз. 3 підп. 8 п. 1 розд. І проекту).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються терміни «наркотичні засоби», «психотропні речовини» (наприклад, ст. 2761, ст. 305, ст. 306 Кримінального кодексу України, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»), тоді як у законопроекті – «психоактивні речовини» (наприклад, зміни до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

3.2. Не зовсім коректно виглядає спосіб внесення окремих змін. Це зауваження стосується, зокрема, пп. 17 п. 1 розд. І проекту, яким пропонується виключити із ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» «частини третю-п’яту» і водночас передбачається цю ж саму статтю «доповнити новими частинами третьою – шостою».

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Керівник Головного управління В. Борденюк

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я щодо включення до порядку денного

від 12.05.2016 р.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відповідно до вимог статті 93 Регламенту Верховної Ради України попередньо розглянув на своєму засіданні 12 травня 2016 року проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України,  О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченкои, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською. (протокол від 12.05.2016 р. № 37).

Розробка вказаного законопроекту ініційована Головою Комітету, народним депутатом України О.Богомолець за результатами проведеного Комітетом засідання «круглого столу» на тему: «Психіатрична допомога в Україні. Виклики сьогодення та шляхи реформування». Ним пропонується внести відповідні зміни до законів України «Про психіатричну допомогу», «Основи законодавства про охорону здоров’я», «Про пенсійне забезпечення» та Цивільного, Цивільного процесуального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого та Кримінального кодексів України, з метою приведення законодавства України з питань надання психіатричної допомоги населенню до європейських стандартів у цій сфері. Зокрема, дестигматизації сприйняття суспільством психіатричної допомоги та врегулювання низки проблемних питань, пов’язаних з: проведенням психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника; попередженням можливих зловживань при госпіталізації до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною; представництвом її інтересів в суді; проведенням примусової стерилізації таких осіб тощо.

На думку розробників законопроекту – народних депутатів України, його прийняття сприятиме поліпшенню соціальної захищеності недієздатних осіб з розладами психіки і поведінки, забезпечить попередження зловживань зі сторони осіб, що здійснюють догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання, дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя, попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи), а також поліпшить якість надання психіатричної допомоги ув’язненим.

Окрім того, на думку Комітету, прийняття цього проекту Закону дозволить зменшити кількість звернень громадян України до Європейського суду з прав людини та попередити витрати з Державного бюджету України особам за виграними судовими справами.

Комітети з питань бюджету, з питань запобігання і протидії корупції, з питань європейської інтеграції у визначені частиною третьою статті 93 Регламенту Верховної Ради України терміни своїх висновків не надали.

З огляду на викладене та керуючись частиною сьомою статті 93 Регламенту Верховної Ради України,Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я ухвалив рішення щодо доцільності включення проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченкои, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.

Заступник Голови Комітету О.С. Мусій

Верховна Рада України

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

від 15.06.2016 р.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглянув на своєму засіданні 15 червня 2016 року (протокол № 42) розглянув проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченком, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською.

Вказаним законопроектом пропонується внести комплексні зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу» та окремі зміни до «Основи законодавства про охорону здоров’я» (стаття 49), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 60), Цивільного (стаття 281), Цивільного процесуального (стаття 241), Кримінального процесуального (статті 512, 514), Кримінально-виконавчого (стаття 116) і Кримінального (стаття 95) кодексів України.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, зазначені зміни вносяться з метою приведення законодавства України з питань надання психіатричної допомоги населенню до європейських стандартів у цій сфері.

Зокрема, проект закону спрямований на дестигматизацію сприйняття суспільством психіатричної допомоги та врегулювання низки проблемних питань, пов’язаних з:

  • проведенням психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника;
  • попередженням можливих зловживань при госпіталізації до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною;
  • проведенням примусової стерилізації таких осіб тощо.

На думку Комітету, запропоновані зазначеним проектом закону зміни заслуговують на підтримку, оскільки їх прийняття:

  • сприятиме поліпшенню соціальної захищеності недієздатних осіб з розладами психіки і поведінки;
  • забезпечить попередження зловживань зі сторони осіб, що здійснюють догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;
  • дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя, попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи);
  • покращити якість надання психіатричної допомоги ув’язненим тощо.

Крім того, слід зазначити, що запропоновані законопроектом зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу» у частині виключення третього речення частини першої статті 13 цього Закону щодо госпіталізації до  психіатричного  закладу  на прохання  або  за  згодою  опікуна особи, визнаної  у  встановленому  законом  порядку недієздатною, спрямовані на врегулювання питань, порушених у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, яким вказані положення визнані неконституційними як такі, що порушують права людини насвободу та особисту недоторканність.

Водночас прийняття цього законопроекту дозволить зменшити кількість звернень громадян України до Європейського суду з прав людини та витрати з Державного бюджету України внаслідок виплат за виграними судовими справами щодо порушень прав осіб, які страждають на розлади психіки і поведінки.

Також прийняття законопроекту сприятиме вирішенню окремих питань пільгового пенсійного забезпечення працівників психіатричних закладів, у вигляді зарахування зазначеній категорії осіб стажу роботи у подвійному розмірі (зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку наводить низку зауважень до поданого законопроекту, у тому числі вказує на його техніко-юридичні недоліки, та пропонує за результатами розгляду в першому читанні повернути його суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Зокрема, у своєму висновку ГНЕУ зазначає про необхідність  врегулювання порядку проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у частині попередження ризиків небезпеки для здоров’я і життя оточуючих та самої особи, у якої спостерігається тяжкий психічний розлад, у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у цієї особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Також ГНЕУ не вбачає правових підстав для вилучення із статті 49 Основ законодавства України про охорону здоров’я частини другої, згідно з якою «стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом», що пропонується пунктом 2 Розділу І законопроекту, мотивуючи це положеннями відповідних міжнародних актів, які діють у цій сфері, і якими стерилізація забороняється виключно як метод лікування психічного захворювання (наприклад, пункт 12 принципу 11 Резолюції 46/110 «Захист осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18.02.1992 р. за докладом Третього комітету (А/46/721).

На думку Комітету, зауваження Головного науково-експертного управління можуть бути врегульовані належним чином при доопрацюванні законопроекту до другого читання.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету розглянувши вказаний  законопроект дійшов висновку, що він матиме вплив на показники бюджету (тобто потребуватиме додаткових витрат бюджету), і у paзі прийняття його як закону до 15 липня 2016 року, він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2017 року, а у разі прийняття після 15 липня 2016 року — не раніше 1 січня 2018 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону). Також Комітет з питань бюджету рекомендував при опрацюванні законопроекту узгодити окремі його положення з вимогами Бюджетного кодексу України, зокрема ті, що пов’язані з фінансуванням психіатричної допомоги та забезпеченням соціального захисту осіб з розладами психіки та поведінки і наданням цим особам певних соціальних послуг (зміни до статей 5, 23, 24, 29 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Міністерство охорони здоров’я України підтримує зазначений проект закону.

З огляду на викладене,Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченком, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською, прийняти за основу.

Проект відповідної Постанови Верховної Ради України додається.

Співдоповідачем із зазначеного питання при розгляді його на пленарному засіданні Верховної Ради України пропонується визначити Голову КомітетуВерховної  Ради  України з питань охорони здоров’я, народного депутата України Богомолець О.В.

Голова Комітету О.В. Богомолець

Висновок комітету

від 16.06.2016 р.

Скорочений текст: Не зазначено

Формалізований текст: Прийняти за основу

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 06.07.2016 р.

Назва проекту акта:  про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги

Реєстр. № 4449 від 15 квітня 2016 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народні депутати України Богомолець О.В., Колганова О.В. та інші народні депутати України

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань охорони здоров’я

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 6 липня 2016 р., протокол № 77).          

Як визначено у пояснювальній записці до законопроекту, необхідність його прийняття обумовлена потребою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних заклад, а також створення умов для розвитку абілітаційних і реабілітаційних програм. Законопроект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини. Законом передбачається привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги.

Разом з тим, положення законопроекту посилаються на неіснуючу «національну програму охорони психічного здоров’я» (зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 5 «Про психіатричну допомогу»).

Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким встановлюються типові форми низки документів, які оформлюються особою або її законним представником (наприклад: «письмова згода», «письмова заява» (зміни до  ч. 6 ст. 6; ч. 4 ст. 7; ч. 2 ст. 12; ч. 5 ст. 12; ч. 1 ст. 13; ч. 1 ст. 14 Закону).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються терміни «наркотичні засоби», «психотропні речовини» (наприклад, ст. 2761, ст. 305, ст. 306 Кримінального кодексу України, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»), тоді як у законопроекті – «психоактивні речовини» (наприклад, зміни до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Також законопроект містить інші численні недоліки нормопоректувальної техніки та потребує узгодження формулювання та уточнення змісту окремих статей.

Голова Комітету Є.В. Соболєв

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*


Последние новости и статьи