Назустріч VІІІ Національному з’їзду фармацевтів України. Фармацевтичне самоврядування: реалії, проблеми та перспективи

105582Незабаром, саме напередодні Дня фармацевтичного працівника, 13 вересня 2016 р. у Харкові відбудеться черговий, VIII Національний з’їзд фармацевтів України. Цієї події очікує вся українська фармацевтична спільнота. Серед найважливіших питань порядку денного з’їзду стоїть питання про запровадження в Україні фармацевтичного самоврядування, яке останнім часом досить жваво обговорюється у професійних колах, в різних асоціаціях, спілках, об’єднаннях, в тому числі й на сторінках «Щотижневика АПТЕКА».

Активну участь в обговоренні питання фармацевтичного самоврядування беруть представники громадських організацій «Всеукраїнська фармацевтична палата», «Аптечна професійна асоціація України», «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація «ФармРада», компаній з виробництва ліків, а також нау­ковці, фармацевти та провізори.

Сьогодні професійне самоврядування в Україні, а точніше його перші кроки, знаходить своє втілення у діяльності окремих громадських організацій, які по можливості впроваджують самоврядування в окремих регіонах. Але, на жаль, їх дії не скоординовані і не об’єднані, про що уже йшла мова в статті «Настав час захистити себе» (див. «Щотижневик АПТЕКА» № 20 від 30.05.2016 р.). Як правило, фармацевтичне самоврядування ефективно може втілюватися у разі, коли не вистачає державного ресурсу для регулювання галузі, а також при децентралізації системи управління, коли галузь як економічна модель може великою мірою працювати самостійно, без державного регулювання. Наразі, по-перше, ми є формально складовою системи охорони здоров’я і маємо два профільних регуляторних органи — МОЗ України і Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. По-друге, в умовах реформування економіки держава не спішить проводити децентралізацію управління — передавати в регіони навіть елементарні функції самоврядним організаціям. Також слід розуміти, що не всі громадські організації будуть спроможні ефективно виконувати покладені функції так, як це робить держава.

Ми переконані, що іншого шляху для розвитку фармацевтичного сектору, ніж розбудова громадянського суспільства та впровадження державно-суспільного партнерства — немає. Враховуючи досвід розвитку фармацевтичної галузі в розвинених країнах, який значною мірою пов’язаний із функціонуванням сильної фармацевтичної спільноти і професійним самоврядуванням, — основою є діяльність професійних громадських організацій. Отже, ми зобов’язані використати найуспішніші досвід та практичні поради у себе.

У той же час системне обґрунтування правового забезпечення діяльності фармацевтичного самоврядування гальмується через відсутність умов для розвитку саморегулювання професійної діяльності фармацевтів; правового статусу і пов­новажень громадських фармацевтичних організацій; вітчизняного досвіду забезпечення передачі чи делегування повноважень від державного органу до громадської організації фармацевтичного самоврядування. Отже, розробка та впровадження системи суспільного регулювання фармацевтичної діяльності під керівництвом професійної фармацевтичної самоврядної організації при збереженні державою певних регуляторних функцій призведе до передачі такій організації значної частини відповідальності за ефективність діяльності фармгалузі в цілому.

Фармацевтичні громадські організації в Україні на сьогодні, за умови зацікавленості, волі і згоди з боку органів державної влади, а також при внесенні відповідних змін до діючого законодавства можуть взяти на себе деякі функції, які не належать до безпосередніх обов’язків контрольних органів державного управління. Але це можливо тільки за умов співпраці між громадськими організаціями та державною структурою. При цьому сторони мусять мати чіткі і зрозумілі завдання, функції, структуру, партнерські відносини.

Відверто кажучи, виникає багато запитань до тих, хто впевнений на 100%, що фармацевтична громадськість України уже готова до впровадження професійного самоврядування. У нас є досвід впровадження часткового місцевого самоврядування у вигляді ініціатив щодо пілотного реформування медицини у Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій областях та у Києві, добровільного об’єднання територіальних громад тощо. Безумовно, такі дії потрібні! Але, як виявилося, до позитивного результату це не привело, галопом ці питання не вирішуються.

Держава передбачила досить дієвий механізм врахування думки громадськості в управлінні галуззю. Більше того, коли ми говоримо про участь громадськості, то ми не декларативно, а реально маємо можливість брати участь в громадських радах при органах виконавчої влади та місцевого самоврядування. Нас запрошують для участі в обговоренні, розробці й удосконаленні нормативно-правових актів. Наприклад, будучи членом громадської ради при Вінницькій обласній раді, я брала участь в обговоренні «Стратегії соціально-економічного розвитку Вінниччини–2020» і внесла суттєві пропозиції, що стосуються розвит­ку фармації в регіоні. За результатами проведення круглого столу «Клінічний провізор — погляд на перспективу» від імені обласної асоціації фармацевтів «Кум Део» виступили зі зверненням до Кабінету Міністрів, МОЗ України, Міністерства освіти і науки, VIII Націо­нального з’їзду фармацевтів України з пропозиціями, що стосуються удосконалення нормативно-правової бази з метою врегулювання питання працевлаштування та подальшого розвитку фахівців зі спеціальністю «клінічний провізор».

На наш погляд, є досить позитивним, що Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками ініціює створення громадської ради. Фармацевтична громадськість на VIII Національному з’їзді фармацевтів України, на засіданнях новоствореної громадської ради повинна визнати, що великим недоліком в управлінні нашою галуззю є відсутність єдиного цент­ру, який міг би мобілізувати існуючий потенціал і вивести галузь на вищий рівень. На жаль, сьогодні в нашій галузі ми не маємо посадовця або особи, що повною мірою відповідали б за діяльність фармацевтичного сектору (виробництво лікарських засобів, фармацевтичний ринок, нау­ка, підготовка кадрів, контроль за якістю, процес реє­страції препаратів тощо). В умовах підпорядкування МОЗ України фармація загубилася на фоні загальних проблем медицини. У цьому ми не раз переконувалися на місцевому рівні при необхідності обговорити і вирішити питання взаємодії, нагородження працівників фармації і т.п. Ми спостерігаємо, як хоча і повільно, але Уряд України робить реальні кроки щодо реформування системи охорони здоров’я. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено проект Концепції побудови нової національної системи охорони здоров’я України. Але в цьому проекті фармація, як менша сестра, зазначена мінімально. Із 12 пунктів Концепції тільки в п. 10 зазначено: «Забезпечення ефективної фармацевтичної політики» йдеться про напрямки покращення фармації. Хто уважно вивчав цей документ, той зрозуміє, що фармація знову залишилася за бортом. Адже такими заходами неможливо провести реформу фармацевтичної галузі. Багато фахівців, експертів висловлюють думку і пропозиції, що було б доцільно підпорядкувати галузь безпосередньо Уряду через галузеве міністерство або відповідний Держкомітет. А для початку було б доцільно в МОЗ України ввести посаду профільного заступника міністра, а також укомплектувати кваліфікованими чиновниками з відповідним досвідом роботи у фармації. Великі сподівання у нас на Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, який на засіданні Уряду повідомив про певні зміни у фармації.

Впровадження фармацевтичного самоврядування передбачає державно-суспільне партнерство. Тобто в цьому питанні має бути чітка державна позиція на підтримку, впровадження і розвиток фармацевтичного самоврядування, а з іншого боку має долучитися зріла, професійна, активна, з державницьким мисленням фармацевтична спільнота. Сьогодні в Україні зареєстровано більше 50 громадських фармацевтичних організацій. За даними синдикативної бази даних Axioma, станом на 01 січня 2016 р. аптечна мережа в Україні налічує 19 794 аптечних закладів, з яких 15 373 аптеки та 4421 аптечний пункт. Кількість працюючих фармацевтичних фахівців становить 48 200 осіб, з них провізорів — 26 992 (56%) та фармацевтів — 21 202 (44%). Також слід додати до числа фармацевтичних фахівців велику кількість науковців, власників аптечних мереж, виробників ліків, представників державних структур, дистриб’юторів. Адже всі вони — це той суспільний професійний потенціал, який має сказати своє слово. Така надія покладається на VIII Націо­нальний з’їзд фармацевтів України. Але це лише перші кроки до реального фармацевтичного самоврядування. Можна впевнено констатувати, що фармацевтична спільнота, громадська ініціатива набирають обертів і випереджають державні органи і структури, бізнес, які не завжди зацікавлені в реформуванні галузі, зволікають, гальмують, а іноді й саботують ініціативу громадськості. Громадські організації іноді змушені довго доводити та «протискувати» свої ініціативи і пропозиції.

105583

Про великий інтерес до теми запровадження фармацевтичного самоврядування свідчать численні публікації, особливо протягом 2015–2016 рр., на сторінках різних видань, в тому числі в «Щотижневику АПТЕКА»: статті, інтерв’ю, коментарі громадських діячів, науковців, народних депутатів України, державних посадовців. При цьому пригадується східна мудрість: «Скільки разів не кажи «халва» — в роті солодко не стане». Тому вже досить переконувати один одного в необхідності впровадження фармацевтичного самоврядування. Фармацевтичному самоврядуванню бути — і це аксіома! А от як його впроваджувати, які необхідні механізми, етапи, завдання, напрямки — потрібно ретельно відпрацьовувати. Для цього і важливо професійній спільноті спілкуватися, дискутувати, знаходити спільні точки зору, пропозиції і рішення. Ключем до розв’язання цієї проблеми має бути відповідь для провізора, фармацевта, пацієнта на запитання: що дає чи дасть впровадження фармацевтичного самоврядування в Україні?

Розраховувати на те, що VIII Національний з’їзд фармацевтів України все вирішить щодо фармацевтичного самоврядування, — не варто. Але слід зазначити, що це питання включено до порядку денного робочих сесій з’їзду, де буде можливість обмінятися думками, внести певні пропозиції. Безумовно, з’їзд стане важливою віхою і початком відліку часу у впровадженні фармацевтичного самоврядування. А надалі нам слід провести низку практичних кроків: ініціювати створення нормативно-правової бази, проконсультуватися з представниками державних органів влади та народними депутатами України, вивчити досвід європейських країн, провести широкомасштабні, а саме за участю провізорів та фармацевтів, науково-практичні конференції, семінари, круглі столи і спільно, а не по­одинці відпрацювати алгоритм наших дій з узгодженими пропозиціями і йти до поставленої мети — запровадити в Україні фармацевтичне самоврядування.

І головне, необхідно всім усвідомити, що самоврядування не робиться і не впроваджується «у верхах» чи десь в органах влади. Самоврядування повинно йти знизу. Ось чому ключовим у слові «самоврядування» є «САМ». Тобто САМІ фармацевти, провізори і пацієнти перш за все мають бути зацікавлені у самоврядуванні. Чи готові фармацевти, провізори, пацієнти в окремих областях впровадити фармацевтичне самоврядування та взяти на себе окремі функції державних органів влади? У багатьох регіонах країни немає громадських фармацевтичних організацій або вони існують на папері. Самоврядування — це, перш за все, система, яка впроваджується в галузі в цілому, а не в окремій області, території, виробниц­тві, установі, чи тільки у Києві. Якщо, наприклад, в одній області буде самоврядування, а в іншій, сусідній, ні — це крок до безладу у всьому фармацевтичному секторі, який ми намагаємося подолати. Спроба однієї громадської організації створити вертикаль і підпорядкувати собі організацію в регіонах на фоні існуючих інших авторитетних громадських організацій щонайменше виглядає не як механізм децентралізації, а як централізація, що суперечить самоврядуванню. Усі активісти фармацевтичної галузі мають консолідуватися й працювати разом, лише за таких умов ми зможемо говорити про реальне, повноцінне, всеукраїнське, а не містечкове самоврядування, яке буде відстоювати загальні цінності галузі, а не окремого регіону, групи чи організації.

Я переконана, що наша галузь потребує саморегуляції, але якісної та на зрозумілих умовах. І ми наголошуємо на необхідності прийняття такої системи самоврядування, яка буде вигідна в першу чергу пацієнтам та фармацевтичній спільноті. Адже ми можемо САМІ створити СОБІ кращі умови для життя і не бути ворогом своєму здоров’ю.

На погляд представників ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део», на порядку денному фармацевтичної спільноти на шляху до фармацевтичного самоврядування мають стати наступні завдання:

  • ефективне практичне обговорення на з’їзді питання про фармацевтичне самоврядування;
  • доопрацювання, відкрите обговорення і доведення до Парламенту України необхідності ухвалення проекту Закону України «Про фармацевтичне самоврядування», яке на даний час триває;
  • пошук механізму ефективного впливу на реформування системи охорони здоров’я України (Концепція побудови нової національної системи охорони здоров’я України), зокрема задля забезпечення розвитку фармацевтичного сектору, підвищення престижності професії фармацевтичного працівника;
  • необхідність опрацювання механізму впровадження Етичного кодексу фармацевтичного працівника в практичну діяльність (наприклад, через систему освіти у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах І–ІV рівня акредитації, систему підвищення кваліфікації, присвоєння категорій, ліцензування, підвищення на посадах, преміювання, добавок до зарплати тощо);
  • активна участь громадських організацій у створенні громадської ради при Державній службі України з лікарських засобів та контролю за наркотиками та впровадження дієвого громадського контролю за її діяльністю;
  • доведення до логічного завершення роботи над проектом наказу МОЗ України «Про затвердження Настанови «Лікарські засоби. Належна аптечна практика» від 21.01.2013 р.;
  • сприяння прийняттю Закону України «Про фармацевтичну діяльність».

Як бачимо, зроблено і робиться чимало, але окремі зусилля окремих осіб і структур, які час від часу здійснюють кроки на шляху до запровадження фармацевтичного самоврядування в Україні, не мають послідовного і системного характеру та не доведені до логічного завершення і тому не приносять бажаного результату.

Залишилося побажати учасникам VIII Національного з’їзду фармацевтів України терпіння, витримки, результативної праці, творчого натхнення та успіхів у їх благородній справі!

Лариса Просяник,
провізор вищої категорії, голова правління ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «Кум Део», делегат V, VI, VII Національних з’їздів фармацевтів, випускниця НФаУ, член громадської ради при Вінницькій обласній раді
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті