Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

У порядку законодавчої ініціативи, керуючись статтею 93 Конституції України, статтею 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та нормами Регламенту Верховної Ради України вноситься на розгляд Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Доповідати проект Закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Кириченко Олексій Миколайович.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Після ліквідації Кабінетом Міністрів України Державної санітарно-епідеміологічної служби України у сфері контролю за забезпеченням санітарного та епідемічного благополуччя виник вакуум, який хаотично заповнюють різні органи державного контролю, що створює додатковий адміністративний тиск на суб’єктів господарювання.

Через неузгодження із положеннями законодавства (законів), якими визначено повноваження органів виконавчої влади, виконання урядової постанови про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади виявилось неможливим, в тому числі в частині належної ліквідації Державної санітарно-епідеміологічної служби та передачі закріплених за нею повноважень органам-правонаступникам.

Окрім цього, проведений аналіз виявив значні прогалини законодавчого регулювання в частині державного контролю у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, зокрема:

• відсутність пріоритету норм базового Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відносно положень інших нормативно-правових актів, що призводить на практиці до правової невизначеності та застосування різних нормативно-правових актів для врегулювання аналогічних відносин;
• відсутність чіткого виключного переліку наглядових (контрольних) функцій та повноважень органів державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення;
• наявність подвійного контролю з одного і того ж питання
• необхідність отримання документів дозвільного характеру, процедури отримання яких не приведені у відповідність до вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»;
• наявність процедур контролю, які суперечать вимогам законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Розв’язання зазначених проблем можливе лише в результаті внесення змін до 29 законів України та викладення в новій редакції Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

2. Цілі і завдання прийняття законопроекту

Основною метою законопроекту є приведення законодавства, перш за все в частині державного контролю у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, у відповідність до визначеної у 2014 році концепції реформування системи центральних органів виконавчої влади, та створення належних умов для ефективної діяльності новостворених органів виконавчої влади чи таких, яким передано функції і повноваження ліквідованих центральних органів виконавчої влади.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів:

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (нова редакція):

• встановлюється визначаються чіткий перелік наглядових (контрольних) функцій та повноважень органів державного нагляду (контролю) у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення;
• усувається дублювання функцій контролю за дотриманням санітарного законодавства у сферах господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
• встановлюється поняття «епідеміологічного нагляд»
• скасовується процедура проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи», як така що є дублюючою та суперечить вимогам законів «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;
• адаптовано питання проведення гігієнічної регламентації до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 про реєстрацію, оцінку, авторизацію і обмеження хімічних речовин та препаратів (REACH);
• скасовано процедуру отримання дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби на джерела іонізуючих випромінювань, як такий що дублює дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії;
• вилучено статті, які дублювали відповідні положення Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
• встановлено вимоги до проведення розслідування випадків інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;
• ліквідовано статус «головного державного санітарного лікаря», а відповідні повноваження надано посадовим особам;
• відповідальність за забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення покладено на органи місцевого самоврядування, як це передбачає Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні;
• ліквідовуються відомчі санітарно-епідеміологічні служби

2. Водний кодекс України

• функції державної санітарно-епідеміологічної служби, які стосувалися охорони навколишнього природного середовища, передано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
• функції державної санітарно-епідеміологічної служби, які стосувалися питної води, як харчового продукту, передано до центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;
• виключено 9 дозвільних процедур (погодження), які надавала державна санітарно-епідеміологічна служба для отримання певного дозволу органів місцевого самоврядування;

3. Земельний кодекс України

• функції державної санітарно-епідеміологічної служби щодо встановлення нормативів гранично допустимих концентрацій передано до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення

• повноваження органів державної санітарно-епідеміологічної служби передано до посадових осіб органів державного нагляду (контролю), у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності

5. Основи законодавства України про охорону здоров’я

• вводяться поняття «громадське здоров’я» та «система громадського здоров’я», що урегулює подальшу діяльність в реалізації глави 22 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;
• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

6. Закон України «Про донорство крові та її компонентів»

• функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

7. Закон України «Про захист населення від інфекційний хвороб»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
• проведено чітке розмежування функцій щодо санітарної охорони території України між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;
• приведено у відповідність до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» процедуру реєстрації дезінфекційного засобу.

8. Закон України «Про протидію захворювання на туберкульоз»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

9. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»

• функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

10. Закон України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні»

• функції ліквідованого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

11. Закон України «Про охорону атмосферного повітря»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
• ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

12. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби;
• ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

13. Закон України «Про курорти»

• ліквідовується процедура санітарно-епідеміологічної експертизи проектів будівництва, як така що суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

14. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»

• усувається дублювання дозволів державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії;

15. Закон України «Про нафту і газ»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби щодо визначення придатності мінералізованих підземних вод для господарського використання передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів

16. Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

17. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

18. Закон України «Про поховання та похоронну справу»

• усувається дозвільна процедура, проведення якої належало до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

19. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

20. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

21. Закон України «Про загальну середню освіту»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

22. Закон України «Про охорону праці»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передано до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

23. Закон України «Про відходи»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

24. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

25. Закон України «Про молоко та молочні продукти»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

26. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»

• функції ліквідованої державної санітарно-епідеміологічної служби передаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

27. Закон України «Про пестициди і агрохімікати»

• врегульовується виконання функцій, які належали до повноважень державної санітарно-епідеміологічної служби.

28. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»

• надається право органу ліцензування для проведення контролю у сфері ліцензування залучати до перевірок центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.

29. Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”

• вилучаються висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та дозвіл на проведення будь-яких діагностичних, експериментальних, випробувальних, вимірювальних робіт на підприємствах, в установах, організаціях, діяльність яких пов’язана з використанням біологічних агентів, хімічної сировини, продукції та речовин з джерелами іонізуючого та неіонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин

4. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відходи», «Про питну воду і питне водопостачання», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону атмосферного повітря», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», інших нормативно-правових актів та санітарних норм, виданих відповідно до них.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту.

Внаслідок прийняття законопроекту стане можливим належне функціонування ряду центральних органів виконавчої влади, на які, в результаті оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, покладені функції щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Проект

зареєстрований в Парламенті 16.09.2016 р. за № 5134

Закон України

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Верховна Рада України постановляє:

І. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №27, ст. 218; 2001р., № 9, ст. 38; 2002 р., № 7, ст. 52, № 29, ст. 190; 2003 р., № 37, ст. 300; 2006 р., № 5—6, ст. 74, № 22, ст. 199; 2007 р., №34, ст. 444; 2010 р., №34, ст. 486; 2011р., №34, ст. 343; 2012 р., №51, ст.574, із змінами, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 р. № 5316-УІ, від 16 жовтня 2012 р. №5460-VI, від 9 квітня 2014р. № 1193-VII, від 22 липня 2014р. № 1602- VII, від 28 грудня 2014р. №77-VIII, від 23 грудня 2015р. №901- VIII), викласти в такій редакції:

«ЗАКОН УКРАЇНИ

Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності, встановлює правові та організаційні засади здійснення державного контролю за дотриманням санітарного законодавства.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Терміни та їх визначення

безпечні умови для людини – стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі – санітарні норми) – обов’язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров’ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

масові неінфекційні захворювання (отруєння) – масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

небезпечний фактор – будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров’я людини;

оцінка ризиків для здоров’я – науково обґрунтований процес визначення вірогідності настання події, пов’язаної з дією шкідливих факторів середовища життєдіяльності, яка може несприятливо вплинути на здоров’я окремої людини та/або населення;

санітарне та епідемічне благополуччя населення — безпечний для здоров’я людини стан середовища життєдіяльності, за якого рівень впливу факторів цього середовища не створює ризику для виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

санітарно-епідемічна ситуація – стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров’я населення на певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) – встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров’я людини та здоров’я майбутніх поколінь, а також стан здоров’я населення за критеріями захворюваності, поширеності  хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

санітарні та протиепідемічні заходи (далі – санітарні заходи) – комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших  заходів, спрямованих на  усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;

середовище життєдіяльності людини (далі – середовище життєдіяльності) – сукупність об’єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

сприятливі умови життєдіяльності людини – стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров’я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

фактори середовища життєдіяльності – будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров’я людини чи на здоров’я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров’я людини – вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров’ю, життю або працездатності людини чи здоров’ю майбутніх поколінь.

Стаття 2. Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Законодавство про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України  «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про відходи», «Про питну воду і питне водопостачання», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону атмосферного повітря», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону праці», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки», інших нормативно-правових актів та санітарних норм, виданих відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення

Санітарне та епідемічне благополуччя населення забезпечується  шляхом:

профілактики захворювань, відповідно до санітарно-епідемічної ситуації та прогнозу її змін;

виконання санітарно-протиепідемічних заходів та обов’язкового дотримання громадянами, підприємствами, установами і організаціями санітарних норм, як складової частини здійснюваної ними діяльності;

проведення державного нагляду (контролю);

проведення епідеміологічного нагляду;

моніторингу навколишнього природного середовища;

санітарно-епідеміологічного нормування, гігієнічного регламентування і державної реєстрації небезпечних факторів;

включення вимог щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення до ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

профілактичної направленості охорони здоров’я та формування у населення прихильності до здорового способу життя;

наукових досліджень у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

формування та ведення відкритих і загальнодоступних інформаційних ресурсів, спрямованих на своєчасне інформування органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян про виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

забезпечення громадян своєчасною та достовірною інформацією з питань профілактики захворювань, охорони та зміцнення здоров’я;

проведення заходів з гігієнічного виховання і навчання населення, пропаганди здорового способу життя;

вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності за порушення санітарного законодавства.

Розділ ІІ

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 4. Органи державного управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державне управління в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері безпечності харчових продуктів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і місцеві органи виконавчої влади.

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення належать:

стратегічне керівництво в інтересах здоров’я і благополуччя;

визначення основних напрямів державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення спрямованих на захист і зміцнення здоров’я населення;

забезпечення організаційно-економічних засад у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, впровадження європейської системи громадського здоров’я;

координація роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя;

укладає міжурядові договори.

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повноваження у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно до законів України.

Стаття 6. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:

визначають пріоритети у формуванні регіональної політики та стратегічного управління з питань санітарного та епідемічного благополуччя;

забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони здоров’я та щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій, усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства;

організовують розроблення і виконання регіональних і місцевих програм з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також беруть участь у розробленні та виконанні державних цільових програм;

формують, за участю представників громадських організацій, і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарних заходів у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

забезпечують координацію дій у сфері громадського здоров’я усіх секторів державного управління та зацікавлених сторін на регіональному рівні;

забезпечують ефективне реагування та оперативну мобілізацію, у разі  виникнення надзвичайної ситуації у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, незалежно від її характеру і причини;

забезпечують проведення комплексних заходів, спрямованих на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

аналізують причини виникнення, поширення та розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

формують бази даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, на основі результатів аналізу причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини;

сприяють зміні способу життя, звичок та екологічних і соціальних умов, з метою розвитку культури індивідуального та громадського здоров’я;

проводять регіональні комунікаційні кампанії в сфері громадського здоров’я;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Місцеві органи виконавчої влади взаємодіють з відповідними центральними органами виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань.

Стаття 7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Органи місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції:

затверджують цільові регіональні програми поліпшення санітарно-епідемічної ситуації, а також санітарні заходи у складі програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів;

реалізують заходи, спрямовані на охорону здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини;

здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

вирішують інші питання, у межах повноважень, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування можуть створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань санітарно-епідеміологічного захисту для розгляду звернень громадян та їх консультування з питань дотримання вимог санітарного законодавства.

Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:

затверджує державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти;

координує діяльність в області наукових досліджень, інновації та трансферу технологій у сферу громадського здоров’я;

забезпечує проведення епідеміологічного нагляду;

організовує вивчення, оцінку і прогнозування показників здоров’я населення, залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлює фактори навколишнього природного середовища, що шкідливо впливають на здоров’я населення;

затверджує методику визначення розміру відшкодування збитків громадянам за завдану їх життю і здоров’ю шкоду та розмір компенсації додаткових витрат на проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних (профілактичних) заходів;

встановлює порядок надання державної, галузевої й оперативної звітності про санітарно-епідемічну ситуацію;

затверджує переліки:

інфекційних захворювань, при наявності яких госпіталізація хворих є обов’язковою;

країн, у випадку виїзду в які громадянам України обов’язково проводять щеплення;

критеріїв оцінки санітарно-гігієнічних умов праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженою працездатністю (з обліком психофізіологічних, вікових та інших особливостей);

морських і річкових портів України, де видаються посвідчення про дератизацію або посвідчення про звільнення від дератизації;

організацій і установ, що здійснюють гігієнічну регламентацію небезпечних факторів у нехарчових продуктах;

особливо небезпечних і небезпечних інфекційних захворювань і умов визнання особи інфекційно хворою на або носієм збудника інфекційного захворювання;

промислових алергенів;

виробництв (професій), до роботи в яких не можуть бути допущені особи, хворі на інфекційні хвороби, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не було зроблено щеплення проти певних інфекційних захворювань;

затверджує форми ведення державного реєстру дезінфікуючих засобів та токсикологічно-гігієнічного паспорту хімічної речовини;

визначає порядок проведення усіх видів випробування, дослідження, спеціалізованої оцінки у разі проведення гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів у нехарчовій продукції, дезінфекційних засобів, а також порядок проведення аналізу небезпечних для здоров’я людини факторів на всіх етапах виробництва та реалізації нехарчової продукції;

встановлює єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються діяльністю в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стаття 9. Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, здійснюється центральними органами виконавчої влади у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Правові та організаційні засади, а також основні принципи і порядок здійснення державного контролю, визначаються Законом України «Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності».

Лабораторні та інструментальні дослідження і випробування для потреб державного контролю проводяться за рахунок коштів державного бюджету відповідно до щорічних планів заходів, затверджених керівниками відповідних центральних органів виконавчої влади.

Державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється:

1) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів щодо таких видів господарської діяльності:

виробництво, у тому числі первинне виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об’єктів санітарних заходів;

виробництво та реалізація нехарчової продукції;

виробництво та реалізація тютюнових виробів;

розміщування та надавання тимчасового проживання споживачам у засобах розміщування, а також інша діяльність, пов’язана з розміщуванням та тимчасовим проживанням;

побутове обслуговування населення;

проведення дезінфекційних заходів та застосування дезінфекційних засобів, окрім медичної практики;

2) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до скидання стічних вод у відкриті водойми, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також води водойм у межах населених пунктів;

діяльність, яка призводить до забруднення атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей;

виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів;

діяльність, яка передбачає збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів;

3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка призводить до створення шкідливих і небезпечних умов праці, а також діяльність, пов’язана із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами на робочих місцях працівників;

4) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії щодо таких видів господарської діяльності:

діяльність, яка передбачає використання ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об’єктів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Державний контроль за видами господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюється органами ліцензування відповідно до вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.

Стаття 10. Епідеміологічний нагляд

З метою вивчення, оцінки і прогнозування санітарно-епідемічної ситуації, виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності, розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні проводиться епідеміологічний нагляд.

Епідеміологічний нагляд проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, разом з іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Завданнями епідеміологічного нагляду є:

виявлення причинно-наслідкових зв’язків між станом здоров’я населення та впливом на нього факторів середовища життєдіяльності на основі їх системного аналізу та оцінки ризику для здоров’я;

аналіз ефективності застосування профілактичних заходів щодо запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей та забезпечення готовності до надзвичайних ситуацій;

підготовка пропозицій щодо поліпшення діяльності у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення для органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За отриманими даними епідеміологічного нагляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, формує базу даних про стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини – інформаційний фонд стану громадського здоров’я.

Складовою частиною інформаційного фонду стану громадського здоров’я є дані державних систем моніторингу навколишнього природного середовища та моніторингу безпечності та якості харчових продуктів. Інформацію до інформаційного фонду органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадські об’єднання надають безоплатно.

Інформаційний фонд стану громадського здоров’я є відкритою інформаційною базою даних, що розміщується на сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я та використовується:

для виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров’я населення, та їх оцінки;

прогнозування стану здоров’я населення і середовища життєдіяльності людини;

розроблення невідкладних і довгострокових  заходів щодо запобігання та усунення впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності людини на стан здоров’я населення;

підготовки пропозицій щодо поліпшення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Порядок проведення епідеміологічного нагляду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів

Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я відповідно до порядку її проведення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік установ та організацій, які проводять роботи з гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактору може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.

Використання в народному господарстві та побуті будь-якого небезпечного фактору хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію.

Видача сертифіката здійснюється на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для одержання сертифіката заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я заяву, в якій зазначаються:

повна та скорочена найменування заявника, код ЄДРПОУ;

адреса місцезнаходження заявника;

телефон, телефакс та адреса електронної пошти;

прізвище, ім’я, по батькові уповноваженої особи;

комерційна назва небезпечного фактору;

хімічна назва небезпечного фактору відповідно до номенклатури IUPAC (Міжнародного союзу теоретичної і прикладної хімії) та інших міжнародних класифікаторів;

реєстраційний (кодовий) номер CAS (Служба підготовки аналітичних оглядів з хімії) та EINECS (Європейський реєстр існуючих хімічних речовин);

сфера застосування небезпечного фактору;

перелік конфіденційної інформації, яка не може бути оприлюднена або повідомлена на вимогу третіх осіб (до конфіденційної не може належати інформація щодо властивостей небезпечного фактору, що становлять небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища);

складений українською мовою та затверджений заявником паспорт безпеки небезпечного фактору (далі — паспорт безпеки) на паперовому та електронному носії;

ідентифікація аналогічності небезпечного фактору.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору приймається протягом 60 днів після надходження відповідних документів.

Підставами для відмови у видачі сертифіката є:

порушення вимог щодо оформлення та змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення небезпечного фактору до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я у порядку.

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію небезпечного фактору є виявлення нових властивостей небезпечного фактору, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.

Небезпечний фактор реєструється тимчасово за наявності відомостей, що властивості, спосіб та галузь застосування дають змогу вважати його небезпеку для здоров’я людини та навколишнього природного середовища неістотною, у разі, коли на момент його державної реєстрації інформація про небезпечний фактор не може бути надана у повному обсязі або для нього не розроблено окремі гігієнічні регламенти.

Тимчасова реєстрація здійснюється одноразово в порядку, встановленому для державної реєстрації, строком на три роки, який не може бути подовжений.

Розділ ІІІ

ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 12. Застосування та знешкодження хімічних речовин і матеріалів, біологічних засобів

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов’язані дотримуватися санітарних норм.

Стаття 13. Забезпечення радіаційної безпеки

Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов’язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов’язковому розслідуванню за участю посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії.

Стаття 14. Захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов’язані:

здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об’єкти):

1) жилих будинків і прибудинкових територіях;

2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури;

3) готелів і гуртожитків;

4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу;

5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Шум на захищених об’єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Проведення на захищених об’єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні – цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов’язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.

Передбачені частинами другою, третьою та четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

2) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень;

3) попередження та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій;

4) надання невідкладної допомоги, попередження або припинення правопорушень;

5) попередження крадіжок, пожеж, а також виконання завдань цивільної оборони;

6) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

7) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність жилих і громадських будівель, за умов ужиття невідкладних заходів щодо максимального обмеження проникнення шуму в прилеглі приміщення, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

8) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, днів міст, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань;

9) проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів у заборонений час за погодженням із уповноваженим органом місцевого самоврядування в порядку, передбаченому правилами додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.

Сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.

Стаття 15. Санітарно-епідеміологічні вимоги до нехарчової продукції та умови ввезення її з-за кордону

Нехарчова продукція, при виробництві, транспортуванні, зберіганні, застосуванні (використанні) та утилізації якої передбачена безпосередня участь людини, а також товари для особистих і побутових потреб населення не повинні шкідливо впливати на населення і середовище його існування.

Введення в обіг нехарчової продукції, у тому числі й при при її ввезенні на митну територію України, та забезпечення її безпечності для населення здійснюється відповідно до вимог законів України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Підприємства, установи, організації, які здійснюють розробку, виробництво, транспортування, закупівлю, зберігання і реалізацію продукції, у разі встановлення її невідповідності санітарним нормам зобов’язані зупинити таку діяльність, вилучити продукцію з обігу та вжити заходів щодо застосування (використання) продукції в цілях, що виключають заподіяння шкоди людині, або її знищити.

Стаття 16. Виробничий контроль

Виробничий контроль, у тому числі проведення лабораторних досліджень і випробувань, за дотриманням санітарних норм і виконанням санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів у процесі виробництва, зберігання, транспортування та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг, а також за умовами праці здійснюється суб’єктами господарювання з метою забезпечення безпеки та (або) нешкідливості для населення і середовища життєдіяльності людини продукції, робіт і послуг.

Суб’єктами господарювання створюються системи внутрішнього виробничого контролю за додержанням вимог до безпеки середовища життєдіяльності людини, дані яких є складовою інформаційного фонду стану громадського здоров’я.

Стаття 17. Санітарні вимоги до організації харчування населення

При організації харчування населення у закладах громадського харчування, у тому числі при приготуванні харчових продуктів, їх зберіганні та реалізації населенню, для запобігання виникнення та поширення інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) повинні виконуватися санітарні норми.

При організації харчування в дошкільних та інших освітніх установах, закладах охорони здоров’я, оздоровчих установах і закладах соціального захисту, встановленні норм харчового забезпечення для військовослужбовців, а також при встановленні норм харчування для осіб, які перебувають у слідчих ізоляторах або відбувають покарання у виправних установах, необхідно забезпечити дотримання науково обґрунтованих фізіологічних норм харчування населення.

При встановленні державних соціальних стандартів і нормативів повинні враховуватися фізіологічні норми харчування людини.

Стаття 18. Санітарно-епідеміологічні вимоги у містобудівній діяльності

У режимах забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлених у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій повинно передбачатися створення сприятливих умов для життя і здоров’я населення шляхом реалізації планувальних заходів щодо попередження та усунення шкідливого впливу на населення факторів середовище життєдіяльності.

При нормативному регулюванні планування та забудови територій повинні враховуватись вимоги санітарних норм.

Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стаття 19. Санітарно-епідеміологічні вимоги до водних об’єктів та питної води

Водні об’єкти, що використовуються у цілях питного та господарсько-побутового водопостачання, а також у лікувальних, оздоровчих та рекреаційних цілях, у тому числі водні об’єкти, розташовані в межах міських і сільських населених пунктів, не повинні бути джерелами біологічних, хімічних і фізичних факторів шкідливого впливу на людину.

Критерії безпеки для людини водних об’єктів, у тому числі гранично допустимі концентрації у воді хімічних, біологічних речовин, мікроорганізмів, рівень радіаційного фону встановлюються санітарними нормами.

Повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, а також права та обов’язки підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб та громадян щодо санітарної охорони водних об’єктів визначаються Водним кодексом України.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Стаття 20. Санітарно-епідеміологічні вимоги до атмосферного повітря

Атмосферне повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей не повинно мати шкідливий вплив на людину.

Критерії безпеки і (або) нешкідливості для людини атмосферного повітря у населених пунктах, рекреаційних зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, інших місцях тривалого чи тимчасового перебування людей, в тому числі гранично допустимі концентрації (рівні) хімічних, біологічних речовин та мікроорганізмів у повітрі, встановлюються санітарними нормами.

Нормативи гранично допустимих викидів хімічних, біологічних речовин і мікроорганізмів у атмосферне повітря, проекти санітарно-захисних зон затверджуються за наявності обґрунтування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону атмосферного повітря».

Стаття 21. Санітарно-епідеміологічні вимоги до ґрунтів, утримання територій населених пунктів

У ґрунтах населених пунктів вміст потенційно небезпечних для людини хімічних і біологічних речовин, біологічних і мікробіологічних організмів, а також рівень радіаційного фону не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (рівні), встановлені санітарними нормами.

Утримання територій населених пунктів повинно відповідати санітарним правилам.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про благоустрій населених пунктів».

Стаття 22. Санітарно-епідеміологічні вимоги до збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів

Відходи виробництва та споживання підлягають збиранню, перевезенню, зберіганню, обробленню, утилізації, видаленню, знешкодженню та захороненню, умови і способи яких повинні бути безпечними для здоров’я людини.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, як складовими санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про відходи».

Стаття 23. Санітарно-епідеміологічні вимоги до житлових приміщень

Житлові приміщення по площі, плануванню, освітленості, інсоляції, мікроклімату, повітрообміну, за рівнями шуму, вібрації, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань повинні відповідати санітарним нормам з метою забезпечення безпечних і нешкідливих умов проживання незалежно від його терміну.

Заселення житлових приміщень, визнаних відповідно до вимог санітарного законодавства непридатними для проживання, так як і надання громадянам для постійного або тимчасового проживання нежитлових приміщень не допускається.

Утримання житлових приміщень повинно відповідати санітарним нормам.

Стаття 24. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов відпочинку та оздоровлення дітей, їх виховання і навчання

При організації відпочинку, оздоровлення, відпочинку та навчання дітей  здійснюватися заходи щодо профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я учнів і вихованців, у тому числі заходи щодо організації їх харчування, і виконуватися вимоги санітарного законодавства.

Програми, методики і режими виховання і навчання дітей допускаються до застосування після погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Використання технічних, аудіовізуальних та інших засобів виховання і навчання, навчальних меблів, навчальної та іншої видавничої продукції для дітей здійснюється за умови їх відповідності санітарним нормам.

Стаття 25. Санітарно-епідеміологічні вимоги до умов праці

Умови праці, робоче місце і трудовий процес не повинні шкідливо впливати на людину. Вимоги до забезпечення безпечних для людини умов праці встановлюються санітарними нормами.

Суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи щодо забезпечення безпечних для людини умов праці та виконання вимог санітарних норм до виробничих процесів і технологічного устаткування, організації робочих місць, режиму праці, відпочинку та побутового обслуговування працівників з метою попередження професійних захворювань та інфекційних хвороб пов’язаних з умовами праці.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із реалізацією конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, як складової санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються Законом України «Про охорону праці».

Стаття 26. Організація і проведення протиепідемічних заходів

З метою запобігання виникнення і поширення інфекційних хвороб людини, локалізації та ліквідації їх спалахів та епідемій, повинні своєчасно і в повному обсязі проводитися протиепідемічні заходи, передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі заходи щодо здійснення санітарної охорони території України, введення карантинно-обмежувальних заходів на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей, здійснення заходів щодо госпіталізації та лікування інфекційних хворих і носіїв збудників інфекційних хвороб, проведення медичних оглядів, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян.

Стаття 27. Гігієнічне навчання і виховання громадян

Гігієнічне виховання є одним з головних завдань виховних установ та навчальних закладів. Курс гігієнічного навчання – обов’язкова складова частина  загальноосвітньої та професійної підготовки, підвищення кваліфікації кадрів.

Гігієнічні знання є обов’язковими кваліфікаційними вимогами для працівників, які підлягають обов’язковим медичним оглядам, а також для тих, хто зазнає у виробництві, сфері послуг, інших галузях ризику дії небезпечних факторів.

Органи та заклади охорони здоров’я, медичні працівники, а також працівники освіти і культури зобов’язані пропагувати серед населення гігієнічні навички та здоровий спосіб життя.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов’язані брати участь і створювати умови для гігієнічного навчання і виховання громадян, пропаганди здорового способу життя.

Стаття 28. Розслідування інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей

Організацію проведення розслідувань інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, зареєстрованих в установленому порядку, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

До проведення розслідування залучаються відповідні центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, у разі необхідності проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання, відбору зразків продукції та вжиття заходів щодо усунення порушень.

У ході розслідування:

з’ясовуються причини, джерело і умови виникнення і поширення захворювань;

встановлюється їх зв’язок з вживанням (використанням) населенням товарів народного споживання, в тому числі харчових продуктів, питної води, а також із забрудненням виробничих приміщень, середовища життєдіяльності;

встановлюються громадяни, підприємства, установи та організації, які допустили порушення санітарного законодавства, що спричинило за собою виникнення захворювань людей;

визначаються витрати на проведення санітарно – протиепідемічних (профілактичних) заходів, включаючи вартість лабораторних досліджень, експертиз, розслідувань, обстежень, досліджень, випробувань і токсикологічних, гігієнічних та інших видів оцінок, карантинних заходів, дезінфекції, дезінсекції та дератизації, обстеження осіб, що перебувають у контакті з інфекційними хворими, профілактичних щеплень, інших робіт і витрат у відповідності з конкретними умовами.

На підставі матеріалів проведеного розслідування захворювань людей та розрахунків витрат відповідний центральний орган виконавчої влади готує пропозицію про відшкодування додатково понесених витрат на проведення заходів з ліквідації інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей.

Витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків порушення вимог санітарного законодавства, відшкодовуються за  рахунок винної юридичної чи фізичної особи в добровільному порядку, а у разі відмови від добровільного відшкодування – у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За наявності договору страхування ризику відповідальності за зобов’язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров’ю, вимоги можуть бути пред’явлені безпосередньо страховику.

Розділ ІV

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 29. Заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм, здійснюється за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За вмотивованим письмовим рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення,  власники, підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими.

Стаття 30. Дисциплінарна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Працівники підприємств, установ, організацій, дії яких призвели до порушення санітарного законодавства, невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, підлягають дисциплінарній відповідальності, згідно із законодавством.

Стаття 31. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства

За порушення санітарного законодавства або невиконання приписів посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, на осіб, винних у вчиненні таких правопорушень, може бути накладено штраф у таких розмірах:

на посадових осіб – від шістдесяти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

на громадян – від десяти до ста дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До підприємств, підприємців, установ, організацій, які порушили санітарне законодавство, застосовуються такі фінансові санкції:

1) за передачу замовникові або у виробництво і застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам санітарних норм, розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості розробки;

2) за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації постановою адміністративного суду, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

3) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції;

4) за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки для життя і здоров’я людей, санітарних норм, що діють в Україні, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості реалізованої продукції;

5) за ухилення від пред’явлення продукції, яка підлягає контролю, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Стаття 32. Порядок накладення і стягнення штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства

Постанови центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення, про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, оформленого у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, і є обов’язковими для виконання.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 30 цього Закону, та виконання постанов у цих справах провадиться в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення

Один примірник постанови про застосування фінансової санкції, передбаченої частиною другою статті 30 цього Закону, надсилається державній податковій інспекції за місцезнаходженням підприємства, підприємця, установи, організації для контролю за її виконанням.

У разі невиконання порушником постанови протягом 15 днів з дня її видання сума санкції стягується у судовому порядку.

Сплата штрафів і фінансових санкцій, передбачених статтею 31 цього Закону, не звільняє порушників від обов’язку відшкодування збитків підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких вони зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

Зарахування сум штрафів здійснюється відповідно до закону.

Повернення необґрунтовано зарахованої до бюджету суми  штрафу або фінансової санкції здійснюється фінансовими органами на підставі рішення органу, який скасував застосування штрафу чи санкції.

Стаття 33. Цивільно-правова відповідальність за порушення санітарного законодавства

Підприємства, установи, організації, підприємці та громадяни, які порушили санітарне законодавство, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, радіаційних уражень, тривалої або тимчасової втрати працездатності, інвалідності чи смерті людей, зобов’язані відшкодувати збитки громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також компенсувати додаткові витрати на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати  лікувально-профілактичних закладів на надання медичної допомоги потерпілим.

У разі відмови від добровільної компенсації витрат або відшкодування збитків, спір розглядається у судовому порядку.

Стаття 34. Кримінальна відповідальність за порушення санітарного законодавства

Діяння проти здоров’я людини, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, тягнуть за собою кримінальну відповідальність, згідно із законодавством.

Розділ V

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИТИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 35. Участь України в міжнародному співробітництві

Україна бере участь у міжнародному співробітництві для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, профілактики захворювань і охорони здоров’я населення.

Україна укладає угоди про розвиток та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров’я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, бере участь у діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я.»

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Визнати таким, що втратив чинність з дня набуття чинності цим законом, Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 27, ст.218).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

3.1. У Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 24, ст.189):

1) у пункті 7 статті 8 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та» виключити;

2) у пункті 1 статті 17 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у пункті 12 статті 44 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

4) в абзаці другому статті 47 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

5) в абзаці третьому статті 58 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) в абзаці другому статті 59 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

7) в абзаці другому статті 60 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

8) в абзаці третьому статті 65 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

9) у статті 75:

в абзаці першому слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

в абзаці другому слова «, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

10) у статті 77 слова «, і центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

11) в абзаці другому статті 93 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

12) в абзаці другому статті 105 слова «та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

13) в абзаці другому статті 108 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3.2. У частині другій статті 167 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27) слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122):

1) у статті 188-11:

у назві статті слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду (контролю) з питань санітарного законодавства»;

в абзаці першому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду (контролю), у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»;

2) у назві та в абзаці першому статті 188-22 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби та державної служби ветеринарної медицини» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у абзаці першому та в пункті 1 абзацу другого статті 231 слова «(крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм)» виключити;

4) у статті 236:

у назві статті, абзаці першому та другому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»;

пункт 1 абзацу другого виключити;

у зв’язку з цим пункт 2 вважати пунктом 1;

у пункті 1 абзацу другого слова «лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «посадові особи державного нагляду контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства у віднесеній до їх відання сфері господарської діяльності»

5) у абзаці першому статті 242-1 слова «(крім порушень санітарних норм)» та «санітарних норм» виключити;

6) у пункті 1 статті 255 слова «органів  державної  санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів».

3.4. У Законі України «Основи законодавства про охорону здоров’я» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19):

1) статтю 3 доповнити пунктами такого змісту:

громадське здоров’я – наука та практика попередження захворювань, збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я шляхом організованих зусиль суспільства;

епідеміологічний нагляд – це постійний систематичний збір, аналіз, тлумачення та поширення даних про охорону здоров’я, включаючи епідеміологічні розробки стосовно категорій інфекційних хвороб та неінфекційних захворювань, зокрема, випадків поширення таких захворювань у просторі й часі та аналіз факторів ризику, що спричиняють ці захворювання, з метою вживання необхідних заходів для попередження та реагування;

система громадського здоров’я – комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднаних зусиль усього суспільства.

2) у статті 15:

пункт 2 абзацу першого викласти в такій редакції:

«центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері  контролю якості та безпеки лікарських засобів.»;

абзац другий після слів «охорони здоров’я» доповнити словами «, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

3) абзац 10 статті 16 виключити;

4) в абзаці першому статті 27 слова «державного санітарного нагляду» замінити словами «епідеміологічного нагляду і здійсненням державного нагляду (контролю)»;

5) в абзаці другому статті 61 слова «органи державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) в абзаці четвертому статті 67 слова «і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, які мають» замінити словами «який має»;

7) у абзаці третьому статті 69 слова «встановленим санітарно-епідеміологічною службою,» виключити.

3.5. У Законі України «Про донорство крові та її компонентів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 23, ст.183):

1) у статті 18:

в абзаці другому слова «центральному органу виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» виключити;

в абзаці п’ятому слова «реалізує державну політику  у  сфері  протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3.6. У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228):

1) статтю 1 доповнити пунктом такого змісту:

«медичний (санітарний) огляд – огляд членів екіпажів (бригад), пасажирів за клініко-епідеміологічними показаннями для визначення їх стану здоров’я і потенційного ризику для інших осіб з точки зору громадського здоров’я, який може включати вивчення медико-санітарних документів і лабораторне обстеження, якщо це обґрунтовано обставинами індивідуального випадку;»;

2) у пункті 2 статті 3 слова «органів державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

3) статтю 4 після пункту 4 доповнити новими пунктами такого змісту:

«забезпечують організацію проведення розслідувань причин і умов виникнення інфекційних хвороб;

організовують проведення епідеміологічного нагляду, оцінки та комплексного аналізу основних факторів ризику (поведінкові, біологічні, інші) та соціальних детермінант здоров’я, які впливають на поширення інфекційних хвороб;

забезпечують реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я, що мають регіональне значення (наприклад, спалахи інфекційних хвороб);

забезпечують створення, зберігання та своєчасне оновлення необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;

у зв’язку з чим пункти 5-8 вважати відповідно пунктами 9-12;

4) у статті 6:

пункт перший абзацу першого перед словом «затверджує» доповнити словами «розробляє та»;

абзац перший після пункту чотири доповнити новими пунктами такого змісту:

«веде державний облік інфекційних хвороб;

координує  проведення заходів, спрямованих на санітарну охорону території України;

аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє та подає в установленому порядку обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації;

організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;

здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;

організовує та координує роботи з проведення гігієнічного навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств, інших  центральних і місцевих органів виконавчої влади періодичною інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних хвороб;

надає практичну допомогу органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям в ліквідації спалахів та епідемій інфекційних хвороб, медичних наслідків стихійних лих та інших  послуг у сфері громадського здоров’я;

здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;»;

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 13;

абзац третій з пунктами виключити;

5) у статті 11:

в абзаці першому слова «органи державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

в абзаці другому слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

в абзаці третьому слова «та органи державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

6) у абзаці четвертому статті 12 слова «головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі» замінити словами «керівники Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих органів виконавчої влади та»;

7) у статті 21:

в абзаці третьому слова «за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря№ виключити;

в абзаці п’ятому слова «і підлягають обліку у відповідних органах державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

8) у статті 28:

абзац другий викласти в такій редакції:

«Медичний (санітарний) огляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють заклади охорони здоров’я, визначенні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

в абзаці четвертому слова «санітарно-карантинного підрозділу» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

в абзаці шостому слова «санітарно-епідеміологічного нагляду» замінити словами «санітарно-епідеміологічного контролю»;

в абзаці сьомому слова «реалізує державну політику» замінити словами «забезпечує формування державної політики»;

9) в абзаці другому статті 29 слова «, за поданням головного державного санітарного лікаря України» виключити;

10) в абзаці першому статті 32 слова «за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря» виключити;

11) у статті 33:

у пункті 1 абзацу першого слова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а також» виключити;

у пункті 3 абзацу першого сова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «закладами охорони здоров’я»;

12) у статті 34:

в абзаці першому слово «законодавством» замінити словами «Кабінетом Міністрів України»;

після абзацу другого доповнити абзацами такого змісту:

«Для державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційного засобу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я подається заява, в якій зазначається:

найменування засобу (торговельне найменування мовою оригіналу, англійською та українською мовами);

найменування заявника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних заявників – реєстраційний номер, для вітчизняних – код згідно з ЄДРПОУ;

найменування виробника (адреса, телефон, телефакс, електронна адреса), для зарубіжних виробників – реєстраційний номер, для вітчизняних – код згідно з ЄДРПОУ;

склад засобу, форма випуску, упаковка;

призначення засобу;

режим використання;

код згідно з УКТЗЕД – для імпортованого засобу;

код згідно з ДКПП – для вітчизняного засобу;

документ, що засвідчує надання повноважень заявнику представляти інтереси виробника (якщо заявник не є виробником);

завірені заявником звіти і протоколи досліджень;

проект етикетки;

проект інструкції з використання засобу або методичних вказівок;

зразок засобу;

стандартні зразки діючих речовин, якщо це передбачено методику визначення їх вмісту в засобі.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката про державну реєстрацію приймається протягом 30 днів після надходження відповідних документів.

Підставами для відмови у видачі сертифіката є:

порушення вимог щодо оформлення і змісту документів та/або подання їх у неповному обсязі;

виявлення у документах, поданих суб’єктом господарювання, недостовірних відомостей;

включення до складу небезпечного фактору, що входить до переліку небезпечних речовин, заборонених для застосування в Україні, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики у сфері охорони здоров’я .

Підставою для анулювання сертифіката про державну реєстрацію дезінфекційного засобу є виявлення нових властивостей засобу, які становлять небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього природного середовища.

Підставами для видачі дубліката сертифікату є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката сертифікату здійснюється за плату, на підставі заяви, протягом двох робочих днів з дня її надходження.

Строк дії сертифікату про державну реєстрацію небезпечного фактору не обмежується.»;

у зв’язку з чим абзаци два-три вважати відповідно абзацами дев’ять-десять;

13) в абзаці першому статті 35 слова «відповідного органу державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «відповідним закладом охорони здоров’я».

14) в абзаці другому статті 37 слова «фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

15) в абзаці першому статті 38 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «охорони здоров’я».

3.7. У Законі України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 49, ст.258):

1) у пункті 3 частини першої статті 5 слова «установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби,» виключити;

2) у статті 9:

у частині п’ятій слова «за поданням головного державного санітарного лікаря адміністративної території, на якій» замінити словами «, якщо»;

у частині восьмій слова «головному державному санітарному лікарю відповідної адміністративної території та» виключити.

3.8. У Законі України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 11, ст.152 ):

1) у частині першій статті 5 слова «реалізує державну політику  у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

2) у частині першій статті 9 слова «реалізує державну політику  у  сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

3.9. У статті 10 Закону України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 19-20, ст.187) по тексту слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» у відповідному відмінку.

3.10. У Законі України «Про охорону атмосферного повітря» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 50, ст.678 ):

1) у статті 11:

в абзаці третьому та четвертому слова «і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

в абзаці п’ятому, шостому та одинадцятому слова «за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

2) у статті 14 слова «за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити.

3) в абзаці першому статті 16 слова «із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

4) у статті 19 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

5) в абзаці четвертому статті 23 слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

6) у статті 25:

у назві статті слова «та санітарно-гігієнічна» виключити;

у абзаці першому статті слова «і санітарно-гігієнічна» виключити.

3.11. У Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546):

1) у пункті в) абзацу другого статті 28 слова «, разом з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» виключити;

2) в абзаці четвертому статті 53 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3) в абзаці четвертому статті 66 слова «центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити.

3.12. У Законі України «Про курорти» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №50, ст.435 ):

1) у статті 10 слова «та санітарно-гігієнічній» та «і «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»« виключити.

2) у статті 11 слова «та санітарно-гігієнічній» виключити;

3) в абзаці 3 статті 14 слова «та санітарно-гігієнічній» виключити;

4) в абзаці третьому статті 31 слова «санітарно-гігієнічної та» виключити;

5) в абзаці четвертому статті 32 слова «державною санітарно-епідеміологічною службою» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.13. У Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 12, ст.81):

1) пункт 2 абзацу першого статті 55 виключити;

2) у статті 81:

пункт 4 абзацу другого виключити;

у пункті 29 абзацу другого слова «без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити.

3.14. У Законі України «Про нафту і газ» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 50, ст.262 ) в абзаці третьому статті 13 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.15. У Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 52, ст.565):

1) у статті 7:

абзац перший після пункту 4 доповнити пунктом такого змісту:

«проводить моніторинг ефективності заходів у сфері охорони здоров’я населення від шкідливих наслідків вживання тютюнових виробів, аналізує і прогнозує ситуацію із захворюваністю населення, що пов’язана з вживанням тютюнових виробів;»

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 6;

в абзаці третьому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

пункт 4 абзацу третього виключити;

у зв’язку з чим пункт 5 вважати пунктом 4;

2) в абзаці другому статті 11 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) в абзаці четвертому статті 15 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

4) в абзаці першому та другому статті 17 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

3.16. В абзаці першому та в абзаці одинадцятому статті 9-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 46, ст. 345) слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.17. В абзаці першому статті 21 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 7, ст.47) слова «висновку органу санітарно-епідеміологічної служби» виключити.

3.18. У Законі України «Про питну воду та питне водопостачання» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, №16, ст.112 ):

1) у пункті 10 статті 6 слова «і санітарно-епідеміологічної» виключити;

2) у пункті 7 абзацу першого статті 7 слова «і санітарно-епідеміологічної» виключити;

3) у пункті 4 статті 13 слова «та санітарно-епідеміологічної» виключити;

4) у пункті 5 абзацу першого статті 23 слова «органів державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

5) у статті 34:

в абзаці третьому слова «органами державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

в абзаці п’ятому слова «санітарного та епідемічного благополуччя» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

6) у пункті 2 абзацу четвертого статті 36 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

7) в абзаці другому статті 47 слова «органам державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити.

3.19. У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 34, ст.343) у пункті 2 частини 8 статті 21 слова «і санітарно-епідеміологічного органу» замінити словами «органу охорони здоров’я».

3.20. У Законі України «Про загальну середню освіту» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 28, ст.230) у статті 16:

в частині четвертій слова «та за погодженням з відповідним органом державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

в частині п’ятій слова «державної санітарно-епідеміологічної служби» замінити слова «охорони здоров’я».

3.21. У Законі України «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 49, ст.668):

1) в абзаці третьому статті 33 слова «із залученням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

2) пункт 4 абзацу першого статті 38 виключити;

3.22. У Законі України «Про відходи» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 36-37, ст.242 ):

1) у пункті 4 абзацу сьомого слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,   державної санітарно-епідеміологічної служби» виключити;

2) у статті 22 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

3) у пункті н) абзацу першого статті 23 слова «державною санітарно-епідеміологічною  службою України» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

4)  у пункті д) абзацу першого статті 23-1 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

5) статтю 24 викласти в наступній редакції:

«Стаття  24. Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходами

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у сфері поводження з відходами належить:

а) затвердження вимог безпеки для здоров’я людини під час утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та  захоронення відходів;

б) визначення пріоритетних заходів щодо охорони здоров’я людини від негативного впливу відходів;

в) встановлення вимог безпеки для здоров’я людини до продукції, що виробляється з відходів;

г) методичне забезпечення при визначенні рівня небезпечності відходів;

ґ) інші функції, передбачені законами України.»

6) у статті 30 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення,» виключити;

7) в абзаці третьому статті 33 слова «за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «відповідно до затверджених вимог безпеки для здоров’я людини».

3.23. У Законі України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 41-42, ст.2024) пункт 4 частини першої статті 5 виключити.

3.24. У Законі України «Про молоко та молочні продукти» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 47, ст.513) у пункті 2 абзацу другого статті 13 слова «державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів».

3.25. У Законі України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, №12, ст.95) у статті 14:

у назві статті та абзаці першому слова «з питань забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» замінити словами «, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я,»;

пункт перший виключити.

3.26. У Законі України «Про пестициди і агрохімікати» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 14, ст.91):

1) у статті 7:

в абзаці третьому слова «включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи,» виключити;

в абзаці шостому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

2) в абзаці другому статті 12 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

3) у статті 16 слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

4) у пункті 1 абзацу першого статті 16-1 слова «реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я»;

5) у статті 16-3:

у назві статті, в абзаці першому та другому слова «санітарного та епідемічного благополуччя населення» замінити словами «безпечності та окремих показників якості харчових продуктів»;

пункти 1 та 4-6 абзацу першого виключити;

6) абзац перший статті 16-5 доповнити пунктами такого змісту:

«визначення переліку установ, які проводять токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження пестицидів і агрохімікатів;

проведення арбітражних досліджень щодо токсиколого-гігієнічної оцінки пестицидів і агрохімікатів, умов їх безпечного застосування.»;

7) абзац другий статті 18 викласти в такій редакції:

«Рішення про порядок використання сільськогосподарської сировини, яка не відповідає цим вимогам, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.».

3.27. Частину 8 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 23, ст.158) доповнити словами «У разі наявності загрози життю чи здоров’ю людей, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, орган ліцензування має право залучати для перевірки центральні органи виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для санітарного та епідемічного благополуччя населення відповідно до їх компетенції.»

3.28 У Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532):

1) пункти 6 та 7 викласти в такій редакції:

2) пункти 8-9 та 53 виключити.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у частині оптимізації системи центральних органів виконавчої влади у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!