У якому стані знаходиться національна система забезпечення ліками в Україні?

21 жовтня в приміщенні столичного готелю «Radisson Blu» відбулася презентація результатів оцінювання національної системи забезпечення лікарськими засобами в Україні (з додатком). Захід відбувся за підтримки Міністерства охорони здоров’я України, Агентства США з міжнародного розвитку (US Agency for International Development — USAID) та проекту міжнародної технічної допомоги «Системи покращеного доступу до лікарських засобів та фармацевтичних послуг» (Systems for Improved Access to Pharmaceuticals and Services — SIAPS), який впроваджується в Україні міжнародною організацією MSH.

Відкрила захід Уаніта Фолмбсі (Juanita Folmsbee), керівник проекту SIAPS в Україні, зазначивши, що проект радий бути частиною такого процесу, як реформування системи охорони здоров’я та фармацевтичного менеджменту, що здійснюється сьогодні в Україні.

Рік тому Олександр Квіташвілі, який на той час був міністром охорони здоров’я, звернувся до проекту з проханням провести оцінювання системи забезпечення лікарськими засобами, що необхідно для виявлення проблем, що існують у цій сфері. Очікувалося, що отримані результати дадуть змогу визначитися з подальшими кроками у вдосконаленні системи охорони здоров’я.

На зустрічі було представлено документ «Оцінювання національної системи забезпечення лікарськими засобами України» з детальним описом методології та результатів проведеного дослідження. На думку доповідача, важливо, щоб отримані результати не стали кінцевою точкою, а були лише початком майбутніх дій, спрямованих на покращення системи охорони здоров’я.

Ольга Дудіна, менеджер проектів у сфері охорони здоров’я регіо­нальної місії USAID в Україні, відзначила, що Агентство послідовно виступає за модернізацію багатьох сфер в Україні. Дане дослід­ження, донором якого стало USAID, дозволяє належним чином оцінити недоліки та переваги системи забезпечення лікарськими засобами, що існує на сьогодні, та вжити необхідних заходів щодо її вдосконалення. Спікер висловила сподівання, що отримані результати знайдуть практичне застосування та дозволять покращити доступ до фахової допомоги, у тому числі для хворих на ВІЛ/СНІД, адже це є одним з основних пріоритетів роботи Агентства.

Роман Ілик, заступник міністра охорони здоров’я України, зазначив, що результати оцінювання забезпечення лікарськими засобами є дуже цінними для подальшої роботи Міні­стерства і на них чекали з нетерпінням. Адже дуже важливо, на думку доповідача, мати реальні результати, на які можна опиратися. Дані таких досліджень, як щойно проведене, дають змогу в подальшому мінімізувати ключові помилки, що заважали рухатися та розвиватися українській системі охорони здоров’я у правильному напрямку.

Як зазначив Р. Ілик, на жаль, переважна більшість населення України неспроможна купувати препарати в повному обсязі для задоволення своїх медичних проблем. Шляхи вирішення такої проблеми Міністерство бачить в наступник напрямах роботи: затвердження оновленого Національного переліку основних лікарських засобів, запровадження референтного ціноутворення та системи реімбурсації. Саме ці системні перетворення, за словами очільника, найближчим часом МОЗ буде намагатися втілити у життя.

Тарас Савчук, старший технічний радник з управління постачанням лікарських засобів проекту SIAPS, представив основну мету проведення оцінювання. Доповідач зазначив, що вона полягає в покращенні загального управління, задоволенні інформаційних потреб для прийняття рішень у національній си­стемі забезпечення ліками, механізмів покращення доступу до них.

Адже саме це є основою забезпечення доступу пацієнтів до препаратів належної якості та ефективних фармацевтичних послуг для досягнення бажаних результатів лікування.

Про основні методологічні та організаційні аспекти проведення оцінювання розповів Олександр Жигінас, технічний радник з моніторингу та оцінювання проекту SIAPS. Запорукою успіху оцінювання, на думку спікера, є залучення всіх зацікавлених сторін до роботи з самого її початку. Такими сторонами є МОЗ України, яке, власне, і було замовником проведення цього дослідження, ДП «Державний експертний центр при МОЗ України», основні реципієнти гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, регіональні департаменти охорони здоров’я. Меншою мірою, проте також долучалися до роботи дистриб’ютори, імпортери, виробники, національні логістичні компанії, пацієнтські організації тощо. Збір даних на регіональному рівні забезпечували 30 спеціально підготованих осіб за підтримки з боку відповідальних осіб, визначених департаментами охорони здоров’я, на національному — спеціалісти проекту SIAPS. На націо­нальному та регіональному рівнях координацію та технічну підтримку процесу збору даних забезпечували спеціалісти проекту SIAPS у співпраці з Управлінням фармацевтичної діяльності та яко­сті фармацевтичної продукції МОЗ.

В оцінюванні використано діагностичний інструмент моделі зрілості можливостей (МЗМ) разом з набором ключових показників ефективно­сті си­стеми забезпечення лікарськими засобами, що дало змогу здійснити оцінювання як зріло­сті, так і результативних показників найрізноманітніших елементів системи забезпечення у період з лютого 2015 до січня 2016 р. Інструментарій МЗМ застосовано для оцінювання у розрізі 5 функціональних зон: відбір лікарських засобів; закупівля ліків; прогнозування потреб та планування постачання; зберігання та управління запасами; транспортування.

Ключові показники ефективності системи забезпечення препаратами були такими: рівень відсутності запасів; рівень покриття замовлення; вчасність постачання; відсоток сплаченої до міжнародної референтної ціни; точність обліку запасів. Для збору даних з усієї країни було обрано 89 закладів. Відбір здійснено на основі стратифікованої групової вибірки закладів на кожному з рівнів системи забезпечення лікарськими засобами (центральний, проміжний та місцевий).

Продовжив зустріч Т. Савчук, презентувавши результати оцінювання.Спікер відзначив, що оцінювання виявило кілька можливостей для вдосконалення як рівня розвитку, так і ефективності. Загалом можливості системи забезпечення лікарськими засобами в Україні є значно нижчими, ніж очікувалося від країни з середнім рівнем доходу, причому зрілість функціональних зон не досягає порогового значення, яке становить 3 бали із 5. Бали, присвоєні за зрілість, загалом були вищими на центральному рівні, що відображає діяльність органів державної влади, основних реципієнтів Глобального фонду та логі­стичних компаній як державної, так і приватної форм власності. Як зазначив доповідач, результати, продемонстровані на проміжному та місцевому рівнях, є значно нижчими. Зрілість можливостей, які мають пряме відношення до відбору продукції для подальшої закупівлі, має середній бал на рівні 2, та є найменш розвиненими.

Не виявився сюрпризом, на думку спікера та підтверджений аналізом ключових показників ефективності, той факт, що доступність лікарських засобів частково обмежена їхньою ціною. Це добре ілюструє ключовий показник ефективності — відсоток сплаченої міжнародної референтної ціни. Середня ціна коливалася в діапазоні 178–547% по відношенню до міжнародної референтної ціни, ще більше обмежуючи кількість ліків, доступних пацієнтам. Виснов­ки зроб­лені на основі аналізу цін на придбані лікарські засоби.

У контексті рівня відсутності запасів Т. Савчук відзначив, що 72% закладів обласного рівня, 81% районного та 100% муніципального рівнів стикнулися з проблемою вичерпання запасів одного чи більше лікарських засобів за 12-місячний період, що охоплювався дослід­женням. Самі по собі ці показники бентежать, проте вони не повною мірою відображають масштаби проб­леми, а також не пояснюють причин вичерпання запасів. Тому при їх аналізі спікер акцентував увагу на наступних міркуваннях, які слід брати до уваги.

По-перше, відсутність запасів не обов’язково означає переривання лікування. Справді, лікарські засоби можуть бути відсутніми в закладі, але всі пацієнти, котрі перебувають на лікуванні, могли отримати необхідні препарати заздалегідь на певний період. Однак у будь-якому разі існує високий ризик того, що лікування не буде доступним, якщо пацієнт втратить лікарські засоби, видані на руки, або ж якщо до закладу звернеться новий пацієнт.

По-друге, відсутність запасів на нижньому рівні системи забезпечення не означає, що лікарські засоби недоступні на вищому рівні. Однак ліки на складах вищого рівня системи забезпечення не мають жодної цінності для пацієнта, якому препарати потрібні в місці отримання послуг.

По-третє, відсутність запасів в одному закладі не означає, що лікування недоступне взагалі, адже препарат може бути в іншому закладі. І хоча відсутність запасів не обов’язково означає відсутність доступу до лікування, це створює бар’єр, що значно знижує цей доступ.

У той же час, незважаючи на негативність вищенаведених факторів, аналіз ключових показників ефективності, які відображають рівень покриття замовлення лікарських засобів, точність обліку запасів препаратів та вчасність їх доставки, демонструє майже 100% ефективність. Однак і в цьому разі слід звернути увагу на те, яким чином ці показники отримують високу оцінку, оскільки й досі шляхи її досягнення потребують змін.

В Україні головною проблемою є те, що в основу процесів закупівель закладено постачання лише раз на рік, що призводить до необхідності тривалого зберігання значного обсягу запасів і непередбачуваності терміну виконання замовлення. Обов’язковий розподіл усього обсягу лікарських засобів по системі забезпечення — на відміну від практик централізованого складування — сприяє тому, що замовлення під час формування потреб спеціально завищують, а отже, вони значно перевищують реальні потреби. Це робиться для того, щоб уникнути вичерпання запасів. Проте запас, який зберігається на рівні області, значно ускладнює розподіл для врегулювання неочікуваних потреб в інших регіонах. У випадку з лікарськими засобами, які застосовують для терапії першої лінії, система залишається неспроможною надати послуги новим пацієнтам.

Загалом Т. Савчук наголосив, що хоча недостатнє фінансування часто вказується як основна причина нездійснення закупівель у повному обсязі, ця проблема стосується не лише України. Усі держави стикаються з браком фінансування, однак країнам зі зрілими системами забезпечення лікарськими засобами все ж вдається врегулювати ці питання.

8783

Найважливіші рекомендації

За словами експерта, результати оцінювання виявляють нагальну необхідність реформувати цілий ряд елементів національної системи забезпечення лікарськими засобами у сфері охорони здоров’я. У першу чергу, нагальною є реформа закупівель. Уже зроблено певні кроки для створення професійної та прозорої установи для їх здійснення, яка поступово перейме на себе зобов’язання зі здійснення закупівель за національними програмами від міжнародних організацій. Заснування такої установи вимагатиме фінансування як з боку Уряду, так і донорів, причому успіх заходу залежатиме від рішучої політичної підтримки цієї ініціативи. Наразі у МОЗ триває процес погодження в рамках Міністерства Концепції реформування механізмів закупівель лікарських засобів та медичних виробів, основною метою якої і є створення такої установи. Невдов­зі очікується направлення Концепції до Кабінету Міністрів України для затвердження.

Під управлінням нової установи закупівлі й надалі мають здійснюватися централізовано, однак, у тому числі, із децентралізованою системою розміщення замовлень та гнучким графіком постачання. Якщо складське зберігання запасів здійснюватиметься на центральному рівні, то рамкові угоди, укладені на національному рівні, мають містити договірні умови, які б давали змогу закладам обласного рівня (і, можливо, нижчих рівнів) частіше здійснювати замовлення за фіксованими цінами та в рамках чітко визначеного часу виконання постачання. Такий підхід мінімізує можливість настання вичерпання запасів та дозволить скоротити практику замовлень понад реальну потребу.

Закупівля лікарських засобів вимагає кваліфікованого та підготовленого належним чином штату, який є запорукою ефективної діяльності, і це завдання є складнішим для виконання в ме­жах децентралізованої системи. Механізми агрегування потреб, на зразок використання рамкових угод відповідно до законодавства України, пропонують потенційне вирішення даної проб­леми, але доти, поки існують шляхи обміну необхідною інформацією.

Дві можливості функціональної зони закупівель, які можна вдосконалити, це (пре)кваліфікація постачальника і відстеження якості його роботи. Моніторинг цих можливостей дає інформацію про те, які постачальники надають лікарські засоби із гарантованою якістю за найнижчою ціною та вчасно здійснюють доставку препаратів у належному стані. Наразі не існує законодавчої бази, що уможливила б внесення постачальників, які неналежним чином виконують свої зобов’язання, до чорного списку. Однак достовірні та прозорі дані щодо діяльності ефективних постачальників створюють аргумент на користь необхідності в такому законодавстві. Це дозволить знизити негативний вплив недобросовісних постачальників на доступність якісних лікарських засобів для пацієнтів.

Т. Савчук зазначив, що в майбутньому слід забезпечити доступність запасів, зберігання яких здійснюється централізовано, що дасть змогу організувати швидкий перерозподіл ліків у місця, де потреба може виникнути неочікувано. Така система вимагатиме впровадження загальної стратегії управління інформацією, яка б спиралася на належне програмне забезпечення, таке як інформаційна система з менеджменту логістики, і покращені методи збору інформації в електронному форматі для відстеження рівня запасів і місць їх зберігання. Крім того, для досягнення якнайкращих результатів у сфері закупівель необхідно обґрунтувати перелік закуповуваних ліків і терміново вжити таких заходів:

  • розробити національну політику щодо лікарських засобів, яка б визначала пріоритетні захворювання і/або групи пацієнтів, підтримка яких має здійснюватися державним коштом;
  • переглянути та консолідувати перелік основ­них препаратів для здійснення відбору та формування обсягу лікарських засобів, які можуть підпадати під державні закупівлі;
  • оновити протоколи лікування, що базуються на доказових даних, для оптимізації їх використання.

Необхідно також забезпечити кращу координацію управління різними програмами або, за можливості, об’єднати деякі з них.

Наостанок організатори оцінювання висловили сподівання на те, що результати, які є дуже інформативними та цікавими, знайдуть своє місце в практичній площині та рекомендації щодо покращення національної системи забезпечення лікарськими засобами будуть почуті відповідними органами та структурами.

Ірина Бондарчук,
за матеріалами, наданими компанією MSH,
фото Віталія Матковського та Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті