Проблемні аспекти запровадження страхової моделі медицини

08 Листопада 2016 3:38 Поділитися
26 жовтня в інформаційному центрі «НАГОЛОС» відбувся круглий стіл на тему «Реформування системи охорони здоров’я». У заході взяли участь представники громадськості та експерти, які обговорювали поточну ситуацію щодо реформи фінансування первинної ланки медицини, перспектив впровадження госпітальних округів та ін.

106514_01
Наталя Лісневська, заступник міністра охорони здоров’я в 2014–2015 р., зазначила, що профільне міністерство заявляє про впровадження з 1 січня 2017 р. першого етапу реформування, а саме запровадження медичного страхування на первинній ланці медицини. Однак якщо проаналізувати ті пропозиції, які є у вільному доступі, то зі страхуванням вони мають мало спільного. Оскільки в основі страхування є страхові платежі, випадки і страхова винагорода. А в даному разі є лише зміна порядку фінансування, МОЗ хоче ті самі гроші перенаправити в інший спосіб на ту ж саму первинну допомогу. Також наразі ця реформа не підкріплена нормативно-правовою базою, бо відповідно до реформи сімейному лікарю треба укладати угоди на надання послуги, але на сьогодні немає розуміння, як їх укладати і адмініструвати.

Зоряна Черненко, головний експерт з охорони здоров’я Громадської платформи «Реа­німаційний пакет реформ», доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», нагадала, що 20 жовтня для громадського обговорення було винесено проект постанови КМУ «Про утворення Національної служби здоров’я України», яка виконуватиме функцію розподілу коштів з бюджету напряму до надавача медичних послуг. Тобто буде створено структуру при Уряді, яка дублюватиме функції МОЗ України. Тому, на думку спікера, незрозуміло, навіщо витрачати кошти на її організацію, у той час коли на охорону здоров’я і так виділяється недостатньо коштів.

Також за цієї моделі фінансування залишається невідомим, як лікар отримуватиме кошти за кожного пацієнта. Оскільки в інформації, оприлюдненої профільним міністерством, мова йде про те, що лікар скоріше за все повинен бути фізичною особою — підприємцем (ФОП). Хоча на первинну ланку медицини потрібно близько 20 тис. сімейних лікарів, тобто до 1 січня потрібно укласти контракти на надання послуг 2 тис. пацієнтів для кожного лікаря-підприємця. При цьому незрозуміло, як здійснюватиметься фінансування лікарів, які не захочуть ставати підприємцями, а продовжуватимуть працювати в амбулаторіях. Виходить, що модель фінансування залишиться такою ж, яка є зараз, тобто втрачатиметься фінансова мотивація лікаря.

У свою чергу, Михайло Калініченко, голова Громадської ради при Київській міській державній адміністрації (КМДА), констатував, що держава самоусунулася від впровадження мотиваційних факторів для працівників бюджетної сфери. Про це говорить проект бюджету на 2017 р., у якому не враховано мотиваційні аспекти для лікарів, вчителів. Також він зауважив, що 25 жовт­ня в КМДА було обговорено питання соціального пакету для київських медичних працівників. Мова йшла про міську цільову програму місцевих стимулів для медичних працівників Києва на 2013–2016 рр., затверджену рішенням Київської міської ради від 13.11.2013 р. № 446/9934. Вона передбачала запровадження пільгового проїзду, розгляд питання відомчо-житлового фонду, включення до проектів бюджетів міста надання адресної допомоги сім’ям медичних працівників, але це все залишилося невирішеним. Тому питання мотивації медичних працівників піднімається, але сьогодні влада не налаштована на зворотній зв’язок. Можливо, однією з причин цього є те, що за всіма кадровими призначеннями стоять квотні принципи за політичними преференціями, а не за фаховою кваліфікацією.

Андрій Хома, голова української координаційної ради, також звернув увагу на те, що на сьогодні спостерігається криза системи управління. На його думку, управлінський менеджмент не розуміє, як ефективно проводити реформи. Хоча їх успішне впровадження більшою мірою залежить саме від управлінців. Доповідач зазначив, що новий Закон України «Про державну службу», яким передбачено зайняття посад державних службовців на конкурсній основі, не поширюється на членів Кабінету Міністрів України та їх заступників. У зв’язку із цим виникла управлінська криза, коли немає кому впроваджувати зміни, бо не вистачає відповідної кваліфікації. Саме тому в реформі відсутні цілі, замість цього є завдання, яке необхідно виконати, — перерозподілити грошові потоки. Хоча реформу вже давно можна було провести, якби не боротьба за те, хто керуватиме цими коштами.

Володимир Гришин, редактор та координатор медичних наукових проектів Державного управління справами, зазначив, що лікарям немає необхідності реєструватися як ФОП. Зміни в системі фінансування первинної ланки медицини можна відобразити в допов­неннях до трудових договорів чи контрактів лікарів, які вони укладають з медичними закладами, у яких, наприклад, зазначатиметься, що 40% суми, отриманої закладом за прийом сімейним лікарем конкретного пацієнта, йтиме до фонду заробітної плати конкретного спеціаліста. Тоді частина запитань, які на сьогодні існують стосовно відпустки лікаря або переходу до іншого закладу зникли б, існувала б чітка база нарахування преміальних за прийом конкретного хворого. Без цього гроші йтимуть виключно до закладів охорони здоров’я, і лікарі втратять фінансову мотивацію, задекларовану профільним міністерством під час реформування системи фінансування первинної ланки медицини.

Володимир Юрченко, керівник видавництва «Східна Європа», зауважив, що, на його думку, немає іншого шляху в Україні, ніж створення госпітальних округів, а вже після цього можна запроваджувати страхову медицину. Він навів приклад, що в разі створення госпітального округу в Білій Церкві він охоплюватиме близько 530 тис. мешканців. І якщо там створити лише 1 лікарню інтенсивної терапії, то в ній щодня проводитимуться операції. Наразі ж такі лікарні в місті проводять операції раз на 3 дні. Також, за даними доповідача, із загальних площ 3 районних лікарень Сквирського району Київської обл. на одне ліжко-місце припадає до 150 м2 площі. Тобто значний обсяг коштів, які витрачаються на комунальні платежі, йде в повітря.

Також В. Юрченко розкритикував твердження нового керівництва МОЗ України стосовно бажання реформувати екстрену медичну допомогу та створити нову парамедичну службу на зразок тієї, що існує в Сполучених Штатах Америки (США). Він зауважив, що завданням такої служби в США є лише транспортування пацієнтів до відділень невідкладної допомоги, в Україні ж вона надає медичну допомогу. А для зниження витрат на екстрену медичну службу порадив вдосконалити первинну ланку медицини. Оскільки, за його інформацією, в минулому році служба виконала 8,5 млн виїздів до хворих, з них госпіталізувала 2,1 млн. осіб. Усі інші 6 млн виїздів було здійснено до пацієнтів з хронічними хворобами, яким зробили ін’єкції для полегшення їх стану або здійснили дослідження і повернулися назад до лікарні. Тобто виїзди зроблено до запущених хворих первинної ланки медицини.

Також доповідач запропонував учасникам заходу колективно звернутися до Уряду з проханням дозволити провести експеримент щодо госпітальних округів.

За результатами заходу Н. Лісневська підсумувала, що наразі оприлюднених профільним міністерством слайдів недостатньо для медичної спільноти, потрібні нормативні документи, з якими можна працювати та обговорювати. Оскільки для суспільства є неприйнятним, коли до запровадження реформи фінансування первинної ланки медицини залишилося 2 міс, а влада оперує лише слайдами. Також вона висловила сподівання, що професійна спільнота зможе домогтися реформи системи охорони здоров’я, яка задовольнила б потреби як споживача, так і медичних працівників.

Євген Прохоренко,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті