Сайт як спеціалізоване видання для реклами лікарського засобу

Погодьтеся, складно уявити сучасне життя без електронної пошти та інтернету. Останній став одним із основних джерел отримання інформації як у побуті, так і у професійному житті. Мимо­волі згадується афоризм: «Знання — настільки дорогоцінна річ, що його не ганебно добувати з будь-якого джерела».

Враховуючи масштаби користування інтернетом, недивно, що реклама у цій мережі стала сучасним ефективним засобом маркетингу товарів та послуг. Не є виключенням і реклама лікарських засобів (ЛЗ).

Звісно, є ряд особливостей та вимог, які потрібно виконувати, розміщуючи рекламу ЛЗ в інтернеті. Підвищена активність Антимонопольного комітету України останнім часом змусила фармацевтичні компанії приділяти цьому аспекту неабияку увагу.

Законом України «Про рекламу» (далі — Закон) визначено, що рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність та інтерес споживачів реклами щодо них. При цьому у ст. 1 Закону сказано, що споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких вона спрямовується.

Таким чином, будь-яка інформація про ЛЗ, розміщена в інтернеті та призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів про препарат, може вважатися рекламою, а отже повинна відповідати усім вимогам законодавства України щодо реклами.

Законом визначено, що дозволяється реклама лише таких ЛЗ, котрі в установленому порядку дозволені до застосування в Україні спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я та лише тих, що відпускаються без припису (рецепта) лікаря.

Законодавством передбачені вимоги і до змісту реклами ЛЗ. Вона повинна включати:

  • об’єктивну інформацію про препарат і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар — ЛЗ;
  • вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням;
  • рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією для медичного застосування, яка додається;
  • номер реєстраційного посвідчення ЛЗ.

У рекламі ЛЗ забороняється розміщувати:

  • відомості про те, що лікувальний ефект від застосування ЛЗ є гарантованим;
  • зображення змін людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень;
  • твердження, що сприяють виникненню або розвитку страху перед захворюванням чи погіршенням стану здоров’я через незастосування ЛЗ, що рекламуються;
  • посилання на ЛЗ як на найбільш ефективні та безпечні з огляду на відсутність побічних ефектів;
  • порівняння з іншими ЛЗ з метою посилення рекламного ефекту;
  • посилання на конкретні випадки вдалого застосування;
  • рекомендації або посилання на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо рекламованих ЛЗ;
  • спеціальні виявлення вдячності, листи, уривки з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії рекламованих ЛЗ;
  • зображення і згадки імен популярних людей, героїв кіно-, теле- та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;
  • інформацію, яка може вводити споживача в оману, — щодо складу, походження, ефективності, патентного захисту ЛЗ;
  • інформацію, яка дозволяє припустити, що ЛЗ є харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що безпека чи ефективність цього засобу зумовлена його природним походженням.

Крім того, важливо враховувати, що забороняється участь у рекламі ЛЗ лікарів та інших медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує такий лікарів. Текст реклами має бути чітко відокремлений від іншої інформації незалежно від форм чи способів її розповсюдження таким чином, щоб його можна було ідентифікувати як рекламу.

За умови врахування усіх цих вимог розміщення реклами в мережі Інтернет не буде вважатися порушенням законодавства.

Реклама ЛЗ, які реалізуються тільки за рецептом лікаря, забороняється, крім випадків, коли вона розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для лікарів та інших медичних працівників, а також яка розповсюджується на медичних семінарах, конференціях, симпозіумах і т.д.

Таким чином, виникає запитання — чи може сторінка в мережі Інтернет, на якій висвітлено ряд тем певної галузі, називатися спеціалізованим виданням? Сьогодні поняття «спеціалізоване видання» законодавством України не визначено, а отже — воно досить неоднозначне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про видавничу справу», видання — це твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання.

Чи можливо, керуючись наведеним визначенням, однозначно стверджувати, що мова йде саме про друкований засіб? На нашу думку, ні, адже згаданим визначенням передбачено, що видання — це твір, який виготовлено не тільки друкуванням, а й іншим способом.

Загальними нормативними актами не визначено поняття «сайт». Однак відповідно до визначення, наведеного у Порядку інформаційного напов­нення та технічного забезпечення Урядового порталу, сайт — це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що пере­бувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів, а також інші інформаційні послуги через інтернет.

Таким чином, сайт, як і друковане видання, є засобом доступу до інформації, у тому числі й реклами.

Водночас необхідно зазначити, що чинне законодавство також не містить загального визначення поняття «спеціалізований». Можна зробити висновок, що спеціалізованим є таке видання, повідомлення якого у цілому і систематично висвітлюють коло питань окремої галузі.

Таким чином, якщо на сайті, призначеному для лікарів та інших медичних працівників, систематично розміщуватиметься інформація медичного характеру, про що буде відповідно зазначено на самому сайті, в угоді про використання сайта тощо, вважатимемо, що є підстави називати такий сайт спеціалізованим виданням.

У той же час ще раз звертаємо увагу на те, що це питання є дуже неоднозначним і потребує законодавчого врегулювання. Необхідно внести зміни до Закону в частині визначення спеціалізованих видань. Крім того, слід доповнити таким визначенням і Закон України «Про видавничу справу». В іншому випадку не варто виключати можливих претензій зі сторони державних контролюючих органів.

Слід зауважити, що положення Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» щодо дій, які можуть вважатися недобросовісною конкуренцією, охоплюють значне коло правовідносин. При цьому ані розпорядженнями Антимоно­польного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення анти­монопольного законодавства України» та від 25.12.2001 р. № 182-р «Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції», ані іншими нормативними актами не визначено конкретних умов і правил проведення антимонопольних розслідувань. Можна припустити, що за таких обставин рекламодавцю захистити себе від претензій Антимонопольного комітету України може бути складно.

Тому перед тим, як розміщувати рекламу рецептурних ЛЗ на сайті, слід порівняти рекламний ефект із ризиком, пов’язаним з обмеженнями стосовно реклами відповідних препаратів. Окрім цього, доречно було б звернутися до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і заручитися відповідними роз’ясненнями щодо конкретного сайта.

При цьому необхідно врахувати, що норми процесуального права не дозволяють впевнено використовувати інформацію, розміщену на веб-сторінці, як доказ у судовому процесі.

Олександр Бондар, юрист юридичної компанії «Правовий Альянс»
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*