Нові звинувачення — чи є підстави?

Якщо прочитати весь текст повідомлення Рахункової палати, відразу привертає увагу його тенденційність і суперечливість, пояснювати які досить важко. Зважаючи на те, що у повідомленні було вказано , що «пільгове оподаткування не робить медичну продукцію доступною для населення», багато хто зробив припущення, що у своїх висновках Рахункова палата шукає привід для відміни звільнення від ПДВ продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, наданого п. 5.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. Однак зрозуміло, що введення ПДВ можливе лише з початку наступного року, тому таке пояснення поведінки Рахункової палати маловірогідне.

До того ж, заявляючи, що «в середньому 14% сімей України, які потребують медичної допомоги, були неспроможні придбати медикаменти через їхню занадто високу ціну», Рахункова палата має враховувати, що відміна пільги з ПДВ автоматично призведе до подорожчання відразу і всіх без винятку препаратів, а також виробів медичного призначення, що зробить їх ще менш доступними. Ми вже спостерігали це на початку 2003 р. при введенні ПДВ на гігієнічні прокладки і тампони, а потім на лікувальну зубну пасту. Ціни тоді негайно зросли на 20%, але це був епізод, а тепер пропонується масове подорожчання. Можна уявити обурення населення від такого «приємного» сюрпризу нової влади.

Відходячи від теми розмови, хочу висловити думку, що введення ПДВ на ліки — не найкраще вирішення питання наповнення бюджету. Адже можна і варто знайти менш болючий вихід, ніж одномоментне різке підвищення цін на всі лікарські засоби і вироби медичного призначення. Замість найсуперечливішого (м’яко кажучи) з усіх податків — ПДВ — можна ввести на ці групи товарів податок з обігу у розмірі 1% для роздрібної торгівлі; 0,1% — для оптової торгівлі, 0,5% — для українських виробників і 1% — для імпортерів.

У такому разі ціни піднімуться сумарно всього на 2–2,5%, а податкові надходження від аптек зростуть приблизно удвічі — середнє податкове навантаження на аптеки України становить на сьогодні приблизно 1%. Подорожчання ліків на 2% для населення буде малопомітним і майже безболісним — воно не перевищуватиме поточних коливань цін у цьому році. Збільшення тінізації економіки при такому сценарії малоймовірне, а от при різниці в 20% — неминуче.

Заради справедливості варто зазначити, що звинувачення аптек у подорожчанні ліків уже стає поганою традицією і ми навіть починаємо­ до них звикати. Але при таких звинуваченнях завжди забувається той факт, що значною мірою цінами керують виробники.

Так, можна навести приклади того, який вклад вони внесли у подорожчання ліків у 2009–2010 рр. Внаслідок валютної кризи та інших факторів багато ліків вітчизняного і зарубіжного виробництва подорожчало за півтора року в 2–3 рази.

Згадаймо для прикладу «знамениті» подорожчання українських Корвалдину (оптові ціни: травень 2009 р. — 3 грн., серпень 2009 р. — 4 грн., листопад 2009 р. — 7 грн.) чи кислоти аскорбінової 0,05 г, № 50 виробництва Київського вітамінного заводу з 1 до 3 грн. за 2009 р. Особливо неприємна для аптек ситуація з популярним Уролесаном, який за 2009 р. подорожчав з 7 до 12 грн., а в березні цього року оптова ціна на згаданий лікарський засіб підвищилася ще у 3 рази, досягнувши 35 грн. — таким чином, всього за рік він подорожчав у 5 разів. З’ясувати причину цього в оптових постачальників не вдалося, а обуренню відвідувачів аптек немає меж. Зрозуміло, що при такому подорожчанні не може йти і мови про надприбутки аптек — пацієнти просто пере­стають купувати препарати за такими цінами, і ми шукаємо можливість зробити їх більш доступними.

За останніх 1,5 року ми були свідками численних стрибків цін на ліки зарубіжного виробництва. Раніше це пояснювали знеціненням гривні відносно всіх валют (понад 60% у кінці 2008 р. і ще 6% влітку 2009 р.), але чим можна виправдати небувале здорожчання болгарських Бронхо­літину чи Карсилу аж у 3–4 рази? Тим більше, що гривня за останні місяці зміцнилася, а євро — знач­но подешевшало. Таку поведінку, коли зарубіжні чи вітчизняні виробники й дистриб’ютори без жодного попередження чи навіть пояснення в рази підвищують ціни, навряд чи можна назвати цивілізованою. А фармацевтам доводиться щодня вислуховувати слова обурення від споживачів, не маючи при цьому інформації про причини подорожчання.

Призводять до підвищення цін на ліки і деякі законотворчі новації, іноді дуже суперечливої цінності. Так, у зв’язку з вимогами нанесення на упаковки інформації шрифтом Брайля в Україні подорожчають препарати для хворих офтальмо­логічного профілю — наприклад Офтан катахром. У 2009 р. його оптова ціна становила приблизно 19 грн., а потім сягнула аж 35 грн. Іронія долі — бажаючи допомогти людям з вадами зору, автори нормативних документів зробили їм ведмежу послугу, оскільки у результаті необхідні ліки спочатку різко подорожчали, а потім взагалі зникли. А замінники таких препаратів підходять далеко не всім хворим.

У той же час, незважаючи на такі не дуже позитивні приклади, необхідно пам’ятати, що це лише окремі приклади і, вирвавши їх з контексту, неможливо побачити всієї картини. Адже під час висловлення звинувачень ні разу не було згадано фактів того, коли виробники йшли назустріч пацієнтам та робили ціни на препарати більш доступними, іноді знижуючи їх майже удвічі.

Але, на жаль, соціальна відповідальність фармацевтичних виробників і бізнесу в цілому, в тому числі аптечного, не є такою гарячою темою, як скандальні звинувачення.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!