Стан та перспективи медичної освіти в Україні

В умовах стрімкого розвитку медицини, впровадження нових методів терапії і діагностики потребують перегляду програми підготовки фахівців для української медичної галузі. Вони мають базуватися на європейських стандартах лікування, сучасних інформаційних технологіях, передбачати можливість опанування практичних навичок роботи із сучасним лікувально-діагностичним обладнанням. Це також дозволить спеціалістам навчатися і працювати в єдиному професійному європейському просторі. Без зміни парадигми базової середньої і вищої медичної освіти в Україні наблизити систему охорони здоров’я до світових стандартів та здійснити її реформування неможливо.

З метою обговорення цього питання 14 лютого 2017 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет) відбулося засідання круглого столу «Про стан та перспективи медичної освіти в Україні».

536457

У заході взяли участь народні депутати України Ольга Богомолець, Олег Мусій, Ірина Сисоєнко та Олексій Кириченко, представники Адміністрації Президента України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України (МОН), вищих медичних навчальних закладів та інших вищих навчальних закладів України, департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Національної академії медичних наук України, а також представників професійних спілок, громадськості та студентства, засобів масової інформації.

Ольга Богомолець, голова Комітету, поінформувала учасників круглого столу, що Верхов­ною Радою України прийнято рішення щодо проведення 22 березня 2017 р. парламентських слухань на тему «Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє». Вона закликала всіх учасників заходу долучитися до підготовки проекту Рекомендацій зазначених парламентських слухань, які стануть дорожньою картою змін у медичній освіті: «Ми повинні вийти на спільний план дій, знайти золоту середину, яка б задовільнила всіх».

Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я України, погодився, що вітчизняна система медичної освіти потребує якісних змін. Але в той же час у керівництва МОЗ є ряд запитань щодо того, у якому напрямку потрібно рухатися: «Жодне навчання та тренінг не можуть ліквідувати дефекти відбору. Наші медичні вищі навчальні заклади (ВНЗ) щороку випускають близько 7–10 тис. студентів, у той час як у США, які набагато більші за Україну, їх усього 17–19 тис. Чи не страждає у нас якість підготовки майбутнього лікаря через таку велику кількість випускників? Чим вона обґрунтована? Треба приділити увагу й вимогам до абітурієнтів. Чому до медичних ВНЗ зараховують осіб, які мають лише 140 прохідних балів? Ці ж люди будуть лікувати нас та наших дітей».

Заступник міністра також зазначив, що держава витрачає колосальну кількість грошей на їх навчання, але через значну чисельність студентів воно є неефективним та неякісним. Відповідно, значна кількість випускників не працює за фахом, оскільки рівень їхніх знань не відповідає вимогам часу. Щорічно в Україні на 1 студента держава витрачає 1000 дол. США, у той час як в США та ЄС — від 50 до 90 тис. дол.

На його думку, можливо запровадити наступні зміни на кожному з етапів навчання. Під час вступу — встановлення жорстких критеріїв та визначення фіксованої квоти на набір студентів-контрактників (яка не повинна бути більшою за обсяг державного замовлення) та обґрунтована кількість місць за державним замовленням. Також потребує контролю процес зарахування студентів-іноземців: «Ми розуміємо, що кожен ВНЗ життєво залежить від контрактників та іноземців. Можливість продавати освітні послуги на перспективу— це добре. Але сьогодні чи не страждає через їх надмірну кількість якість навчання?».

Наступний крок — забезпечення якості навчання. Необхідно усвідомити, що наука та навчальний процес нерозривно пов’язані. Для цього потрібно створити мережу університетських клінік, які забезпечуватимуть підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників. О. Лінчевський звернув увагу на проблему відсутності будь-яких критеріїв під час працевлаштування нинішніх викладачів: «Чи гідні вони працювати на цих посадах? Сьогодні я не уявляю викладача в медичній галузі без знання англійської, яка є мовою медичного спілкування, а таких багато. Тож що він може розповісти студентам?».

МОЗ пропонує відмовитися від визнання публікацій, виданих у наукових фахових виданнях, затверджених МОН, а визнавати лише пуб­лікації в англомовних peer-review виданнях. Під час прийому на роботу до ВНЗ кожного викладача має бути перевірено на предмет академічної доброчесності. Також пропонується відмовитися від загальноакадемічних кафедр у медичних університетах, натомість передати ці повноваження викладачам відповідних ВНЗ.

На етапі випуску кадрів МОЗ підтримує використання західного стандарту оцінювання медичних знань — проведення ліцензійних іспитів «Крок». У той же час їх слід вдосконалити. «Це найкращий спосіб екзаменування випускників-медиків у цілому світі. У майбутньому до нього буде додано об’єктивний структурований клінічний іспит (Objective Structured Clinical Examination — OSCE). Ми прагнемо, щоб іспит, який складає український випускник, не відрізнявся від іспиту випускника Йельського університету. Не існує національної науки, медична наука одна для всіх. Відповідно, знання майбутніх лікарів у всьому світі повинні бути однаковими», — підкреслив заступник міністра.

Післядипломна медична освіта має відбуватися шляхом запровадження механізму визнання післядипломної освіти, здобутої за кордоном, перегляду системи нарахування балів, створення конкурентного середовища серед провайдерів медичної освіти, зміни системи фінансування, коли гроші будуть йти за курсантом.

Катерина Амосова, ректор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (далі — НМУ ім. О.О. Богомольця), у своєму виступі не погодилася із деякими твердженнями представника МОЗ. На її думку, з часів Революції гідності медична освіта зазнала позитивних змін. Зокрема, новий закон «Про вищу освіту» забезпечив демократію всередині ВНЗ, ротацію керівників, автономію та зменшення переобтяжливого аудиторного навантаження на студентів та викладачів.

Вона також категорично заперечила твердження, що медичні ВНЗ є інертними, а медична освіта — жалюгідною. Основна освітянська мета для НМУ ім. О.О. Богомольця — входження в міжнародні рейтинги ВНЗ. Так, у 2016 р. за результатами незалежного зовнішнього аудиту міжнародної рейтингової системи QS Stars University Rankings, Великобританія, університет отримав 3 зірки QS Stars, ставши першим та єдиним медичним ВНЗ в Україні, який отримав таку високу оцінку. QS Stars University Rankings сьогодні є одним з основних інструментів під час пошуку університету для навчання абітурієнтами з усього світу.

Що стосується вступників, то, за даними 2015 та 2016 р., прохідний бал для бюд­жетників, зарахованих на медичні факультети НМУ ім. О.О. Богомольця, становив 181,36 та 170,25 відповідно та посів 4-те місце серед усіх факультетів ВНЗ країни. Проте дещо іншою є картина серед контрактників, де прохідний бал 128,96 та 126,9 відповідно.

Протягом 2015–2016 рр. було відраховано близько 6,6% українських та близько 20% іноземних студентів університету. Ректор підкреслила, що зростає кількість англомовних студентів і це є поштовхом для викладачів краще опанувати цю мову. Так, в університеті діє спільна програма із British Council, у результаті якої було протестовано 80 викладачів. Ще один вектор — публікації викладачів у міжнародних науковометричних базах, кількість яких протягом останніх 3 років зростає.

К. Амосова відзначила, що сьогодні потрібні наступні кроки з удосконалення медичної освіти:

  • забезпечити підтримку виконання місцевою владою норм законодавства щодо неприй­нятності орендних відносин між закладами охорони здоров’я та медичними ВНЗ і сприяння створенню на базі комунальних лікувально-профілактичних закладів університетських лікарень;
  • опрацювати шляхи виконання наказу МОЗ від 06.07.2015 р. № 408 щодо створення університетських клінік;
  • сприяти імплементації норм закону про вищу освіту щодо фінансово-економічної та господарської автономії, а також щодо скасування державного розподілу випускників;
  • скоординувати зусилля медичних ВНЗ щодо прийняття нових державних стандартів з підготовки магістрів медицини, навчальних планів і програм, гармонізованих з міжнародними;
  • підтримати стратегію щодо забезпечення навчального процесу адаптованими перекладами базових міжнародних підручників;
  • підтримати подальший розвиток трьохступеневої системи ліцензійних іспитів з використанням оригінальних тестів і методології США.

За словами Валентина Черниха, ректора Національного фармацевтичного університету (НФаУ), фармацевтична освіта також потребує змін з урахуванням європейських стандартів та кращих національних традицій. Основною проблемою на сьогодні є відсутність державних стандартів вищої фармацевтичної освіти. Крім того, потребує вирішення питання, як правильно називати фахівця з вищою фармацевтичною освітою? В Україні, Росії, Фінляндії — це провізор, у Німеччині — аптекар, але в усіх інших країнах — фармацевт. Тож НФаУ пропонує перейняти цей досвід.

У новому переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (постанова КМУ від 29.04.2015 р. № 266), зникла така спеціальність, як «технології фармацевтичних препаратів», натомість залишилися тільки «фармація» та «промислова фармація». Але, за словами ректора, це зовсім різні спеціальності. Для фармацевтичних заводів потрібно готувати інженерів-технологів, а не фармацевтів. Так само зникла «клінічна фармація». Ректор НФаУ звернувся до представників влади з проханням посприяти поверненню цих спеціальностей до переліку.

В. Черних висловив МОЗ пропозицію посилити контроль за виконанням наказу від 19.07.2005 р. № 360, адже цього вимагає підготовка й перепідготовка кадрів. Уваги потребує питання розвитку екстемпоральної рецептури, військової фармації, імпортозаміщення лікарських засобів, підготовки фахівців з логістики та організації логістичних складів і т.д.

Ірина Булах, директор Центру тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України, розповіла про результати незалежних іспитів «Крок 2» у 2016 р. (спеціальності медицина, стоматологія, медична психологія, фармація, клінічна фармація, технологія парфумерно-косметичних засобів).

Серед студентів — громадян України (8194 осіб, у тому числі 7402 студенти ВНЗ МОЗ України, 517 студентів ВНЗ МОН України та 275 студентів приватних ВНЗ) іспит не склали 279 осіб (3,4%). Доповідач звернула увагу учасників круглого столу, що це більше 25% випускників приватних навчальних закладів (69 осіб), 2,3% студентів ВНЗ МОЗ України (173 осіб) та 7,2% студентів ВНЗ МОН України (37 осіб).

Що стосується випускників — громадян іноземних держав, до іспиту було допущено 3629 осіб, проте не здало його 376 студентів (10,4%). Серед них:

  • 7,8% випускників ВНЗ, підпорядкованих МОЗ;
  • 19,1% випускників ВНЗ, підпорядкованих МОН;
  • 41,7% випускників приватних навчальних закладів.

Це яскраво демонструє якість освітніх послуг, які надають державні та приватні медичні ВНЗ.

Тенденція останніх років свідчить про зростання кількості іноземних громадян, які не складають іспит. Як зазначила доповідач, це пов’язано із суттєвим збільшенням в окремих ВНЗ цього контингенту, що призвело до погіршення підготовки студентів. Так, протягом 2015–2016 рр. їх стало більше у 1,4 раза. Також у 1,6 раза зросла кількість англомовних студентів: «У нас є ВНЗ, де навчається 170 українців та 1000 іноземців англійською мовою. Постає питання: про яку якість підготовки може йти мова?».

Окремо було висвітлено питання стандартів вищої освіти. Нове законодавство призвело до зміни парадигми — відбулося укрупнення спеціальностей, впроваджено національну рамку кваліфікацій, нові ступені вищої освіти, здійснено перехід від діяльнісного принципу до компетентнісного з чітким визначенням результатів навчання.

Наказом МОЗ України від 9 листопада 2015 р. № 733 було створено координаційну та робочі групи для формування переліку спеціалізацій та пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров’я», до яких увійшло 143 фахівці. Центр тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою напрямів підготовки «Медицина» і «Фармація» при МОЗ України здійснював організаційно-методичне керівництво під час розробки стандартів. Було проведено навчання робочих груп з методики розробки, відбулось 4 етапи розробки, та на громадське обговорення винесено 15 проектів стандартів. Після обговорення їх передано до МОН, очікується затвердження стандартів.

Наразі йде підготовка методичних матеріалів для переходу навчання та контролю за якістю підготовки фахівців охорони здоров’я на компетентнісний підхід. Також буде переглянуто зміст ліцензійних іспитів та банків тестових завдань відповідно до вимог нових стандартів.

Володимир Ковтунець, перший заступник міністра освіти і науки України, назвав критичним становище вищої освіти в країні. Без термінових кардинальних змін уже найближчим часом університетам не буде кого вчити — усі абітурієнти поїдуть до Польщі, Чехії, Німеччини і т.д. Так, сьогодні в Польщі навчаються 60 тис. українських студентів. «Минулого року за показником охоплення населення вищою освітою Україна займала 11-те місце серед 140 країн, але за якістю підготовки персоналу — 94-те. Це глухий кут, і ми мусимо прикласти багато зусиль, щоб відійти від високих кількісних показників та повернутися до якісних», — зазначив він. Сьогодні перед Україною закриваються традиційні міжнародні ринки, куди наша країна продавала освітні послуги. Є ризик розриву договорів про взаємне визнання дипломів через низьку якість освіти.

Стосовно медичної галузі заступник міністра освіти і науки запропонував МОЗ розробити проект постанови, у якій передбачити запровадження загальнодержавного кваліфікаційного іспиту з медицини.

Юрій Вороненко, ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (далі — НМАПО ім. П.Л. Шупика), представив можливі напрями розвитку системи підготовки лікарів на післядипломному етапі. Підготовка медичних та фармацевтичних кадрів має 3 складових: додипломна, післядипломна освіта та безперервний професійний розвиток. Сьогодні інтернатура — основний вид післядипломної освіти для здобуття спеціально­сті. Але інтерн є суб’єктом навчання лише третину часу, виділеного на інтернатуру, і більшу частину часу він працює в закладі охорони здоров’я.

Відповідно до нового Закону України «Про вищу освіту» в Україні серед форм післядипломної освіти з’явилася лікарська резидентура, що проводиться в університетах, академіях, інститутах і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах. За словами доповідача, модель клінічної ординатури, яка успішно функціонує в Україні, може стати базою для впровадження резидентури.

Потребує вирішення питання щодо того, якою ж буде тривалість інтернатури або резидентури. Відповідно до законодавства ЄС, у залежності від спеціальності навчання триває мінімум 3, 4 або навіть 5 років.

У світі існують різні варіанти післядипломної освіти: одноетапна (безперервне навчання в інтернатурі або резидентурі), двохетапна (базова спеціальність + поглиблене навчання), трьохетапна (інтернатура з загальної практики  + резидентура І рівня + резидентура ІІ рівня).

На думку керівника НМАПО ім. П.Л. Шупика, перший варіант є неприйнятним для України, оскільки протягом 3–5 років країна не отримує фахівців та немає проміжного етапу, коли можна перервати навчання та попрацювати лікарем за фахом. Більш вигідними є двох- та трьохетапні моделі.

«Ми підрахували, що 2/3 лікарів сьогодні працюють за 16 базовими спеціальностями, які покривають первинний та вторинний рівень медичної допомоги. Решта — за 111 вузькими спеціальностями. Тому, можливо, в інтернатурі доцільно готувати лише базові спеціальності (12), а решту передати на резидентуру чи спеціалізацію (45 спеціальностей). Якщо до резидентури будуть вступати за конкурсом близько 20% випуск­ників інтернатури, то можна бути покрити 95% всіх лікарських спеціальностей. Готувати вузьких фахівців дуже дорого, це високотехнологічні напрямки. Мусить бути квотний принцип — країна повинна визначити, скільки і яких спеціалістів потрібно. Наприклад, потрібно 20 нейрохірургів. Тож можна створити 10 бюджетних та 10 кон­трактних місць, розподіливши їх між навчальними закладами», — підкреслив Ю. Вороненко.

Він також зупинився на питанні підготовки управлінців охорони здоров’я. Сьогодні в НМАПО ім. П.Л. Шупика це або спеціалізація для лікарів з організації і управління охороною здоров’я (тривалість — 2 міс), або очно-заочна післядипломна підготовка керівників органів і закладів охорони здоров’я, що надають високоспеціалізовану (третинну) медичну допомогу за спеціальністю «Управління охороною здоров’я» (тривалість — 18 міс). Протягом 2013–2016 рр. здійснено 4 випуски 18-місячних циклів спеціалізацій — випущено 70 осіб. Проте на посади керівників закладів охорони здоров’я ІІ–ІІІ рівня влаштувалося лише 45,7% випускників. На думку ректора, це пов’язано з відсутністю кваліфікаційної вимоги щодо проходження 18-місячної підготовки для таких керівників, яку обов’язково необхідно передбачити в майбутньому.

Стосовно безперервного професійного розвитку він запропонував наступне:

  • запровадити ліцензування на провадження медичної практики для кожного лікаря;
  • ввести щорічне накопичення балів (кредитів), у тому числі і за рахунок впровадження дистанційного навчання та портфоліо;
  • кожні 5 років проводити атестацію фахової кваліфікації та подовження ліцензії;
  • поетапно скасувати лікарські (провізорські) кваліфікаційні категорії відповідно до закінчення терміну їх дії;
  • посилити участь професійних лікарських товариств у державному регулюванні безперервного професійного розвитку лікарів та провізорів через контроль якості надання медичної допомоги (безпеки та ефективно­сті лікування пацієнтів);
  • забезпечити публічність інформації про якість надання медичної допомоги лікарями (відкриті реєстри із зазначенням освітньої активності, рейтинги лікарів і т.д.).

Учасники круглого столу також зупинилися на проблемних питаннях вітчизняної системи вищої медичної освіти, підготовки молодших спеціалістів, сучасних аспектах і перспективах розвитку вищої стоматологічної освіти, підготовки медичних кадрів для потреб Збройних сил України. Поряд із проблемними питаннями у сфері медичної освіти учасникам заходу було представлено досвід дистанційного навчання медсестер-бакалаврів і медсестер-магістрів.

Акцентувалася увага на тому, що підготовка кадрів для галузі має враховувати її реальну потребу в конкретних спеціалістах. Нині дефіцит тільки первинної ланки у кадровому забезпеченні становить 2,4 тис. лікарів загальної практики — сімейних лікарів та більше 900 педіатрів. Загальна кількість вакантних посад лікарів становить 21,7 тис., у тому числі майже 6 тис. — у закладах охорони здоров’я на селі. Не вистачає лікарів у фтизіатричній, патологоанатомічній, рентгенологічній, лабораторній службах. І ці кадрові потреби галузі не компенсуються навіть тим, що щороку випускається понад 10 тис. спеціалістів.

Крім того, спостерігається стійка негативна тенденція до відтоку фахівців зі сфери охорони здоров’я — щороку країна втрачає понад 7 тис. фахівців, які емігрують, влаштовуються на роботу до фармкомпаній тощо.

Потребують опрацювання питання щодо обсягів державного замовлення на наступні роки (до 2020 р.), необхідних для ліквідації кадрового дефіциту галузі та поліпшення укомплектованості посад медичних працівників у закладах охорони здоров’я за конкретними спеціальностями, зокрема первинної ланки, оскільки ефективна кадрова політика в галузі охорони здоров’я є важливим інструментом реформування медичної сфери, а від рівня забезпеченості закладів охорони здоров’я медичними працівниками та їх професійного рівня залежить якість та доступність надання медичної допомоги.

Нагальним є опрацювання питань, пов’я­за­них з нормативно-правовим забезпеченням підготовки молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою, визначення змісту ступеня молодшого бакалавра тощо.

За результатами обговорення винесеного на розгляд питання учасники круглого столу дійшли висновку про необхідність створення при Комітеті ініціативної групи з узагальнення та систематизації наданих пропозицій та підготовки проекту рекомендацій парламентських слухань на тему «Медична освіта в Україні: погляд у майбутнє».

Ганна Барміна,
фото Сергія Бека
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті