Декларування цін на медичні вироби скасовано? Тепер у госпітальні продажі без націнок?

69087Декларування скасовано. Здавалося б, конкретний приклад урядової дерегуляції бізнесу. Саме він зумовив отримання Асоціацією «Оператори ринку медичних виробів» (далі — Асоціація) шквалу сигналів від інших операторів ринку, які не були включені до активного нормопроектного процесу, щодо спричинених цим змін у державному ціновому регулюванні медичних виробів, зокрема під час їх закупівель за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Слід відразу наголосити, що у зв’язку із скасуванням самої процедури декларування внаслідок набуття чинності постановою КМУ від 25.01.2017 р. № 43 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 і від 2 липня 2014 р. № 240» не змінюється підхід до ціноутворення на вироби медичного призначення, які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За інформацією Асоціації, левова частка операторів у період обов’язкової дії процедури декларування дотримувалася граничних націнок лише в ключі «не вище задекларованої ціни +10%», що за свою суттю не є істиною.

Так, постановою КМУ від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» встановлювалося, що на вироби медичного призначення, оптово-відпускні ціни на які внесено до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачено граничні постачальницько-збутові надбавки на рівні не вище ніж 10%, що нараховуються до задекларованої зміни оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки — не вище ніж 10%, що нараховуються до закупівельної ціни з урахуванням податків.

При цьому фактичний розмір оптово-відпуск­ної ціни на всі типи, види, марки виробів медичного призначення не має перевищувати розміру внесеної до зазначеного реєстру оптово-відпускної ціни у гривні.

З урахуванням скасування процедури декларування передбачено, що на медичні вироби, що закуповуються за бюджетні кошти, граничні постачальницько-збутові надбавки в розмірі 10% нараховуватимуться до оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки в розмірі 10% — до закупівельної ціни з урахуванням податків.

Варто зазначити, що основоположним нормативно-правовим актом, який визначає основ­ні засади цінової політики й регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, є Закон України «Про ціни та ціноутворення» (далі — Закон).

Так, згідно зі ст. 13 Закону державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

  • фіксованих цін;
  • граничних цін;
  • граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
  • граничних нормативів рентабельності;
  • розміру постачальницької винагороди;
  • розміру доплат, знижок (знижувальних кое­фіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

Закон передбачає наступне тлумачення термінів:

  • декларування зміни ціни та/або реєстрація ціни — інформування суб’єктом господарювання у встановленому порядку органів державного регулювання і контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення про наміри встановлення та застосування ціни, відмінної від поточної;
  • гранична ціна — максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб’єктом господарювання;
  • постачальницько-збутова надбавка (постачальницька винагорода) — сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) під час надходження від виробника (постачальника) на відповідний товарний ринок, та прибутку. Гранична постачальницько-збутова надбавка є її максимально допустимим рівнем, який має враховуватися суб’єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час встановлення ціни товару;
  • торговельна надбавка (націнка) — сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу (реалізації) у роздрібній торгівлі, та прибутку. Гранична торговельна надбавка (націнка) є її максимально допустимим рівнем, який має враховуватися суб’єктом господарювання під час реалізації товару в роздрібній торгівлі.

Як не дивно, але в розпорошеній системі нормативно-правових актів, що регулюють сферу медичних виробів, як до скасування процедури декларування, так і після, — ціноутворення на вироби медичного призначення повинно було та має відбуватися відповідно до закону та алгоритму, викладеному в постанові КМУ від 25 березня 2009 р. № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення», оскільки одним з пунктів цього акта затверджено Порядок формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання (далі — Порядок).

Так, згідно із цим Порядком:

  • гранична постачальницько-збутова надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб’єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю, під час визначення ціни товару. Вона не повинна перевищувати її встановленого розміру незалежно від кількості здійснених суб’єктами господарювання операцій з реалізації товару;
  • гранична торговельна (роздрібна) надбавка є максимально допустимим її розміром, який може враховуватися суб’єктом господарювання під час реалізації товару через аптечну мережу;
  • оптово-відпускна ціна є ціною одиниці імпортованого товару або ціною одиниці товару, що встановлюється в договорі, укладеному між вітчизняним товаровиробником та суб’єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром. Ціна одиниці імпортованого товару дорівнює ціні одиниці товару, зазначеній в декларації митної вартості, з поправкою на офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України на дату митного оформлення товару, за якою здійснюється його закупівля, та середній курс гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті реалізації товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється закупівля товару.

Формування цін на товар здійснюється суб’єктом господарювання за алгоритмами, встановленими п. 5 Порядку.

Нагадаємо, що процедуру декларування зміни оптово-відпускних цін на вироби медичного призначення було скасовано з метою дерегуляції бізнесу, у зв’язку з відсутністю такої в європейській практиці, а також через те, що процедура є вкрай обтяжливою за часом, трудо- і фінансово затратною.

Передбачалося, що прийняття проекту акта дозволило б забезпечити приведення національного законодавства у сфері декларування зміни оптово-відпускних цін на фармацевтичну продукцію у відповідність з європейським, вжити заходів з дерегуляції бізнесу, створити найбільш сприятливі умови для ведення господарської діяльності операторами ринку медичних виробів, а також оптимізувати завантаженість трудових ресурсів МОЗ України.

НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ

Відповідно до ст. 16 Закону органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі — уповноважені органи) є:

  • центральний орган виконавчої влади, що реа­лізує державну політику з контролю за цінами;
  • інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов’язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим законом, Законом України «Про основ­ні засади державного нагляду (кон­тролю) у сфері господарської діяльності» та іншими нормативно-правовими актами.

Основними функціями уповноважених органів є:

1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;

3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Кожна функція спричиняє виникнення конкретного кола прав та обов’язків уповноважених органів, визначених ст. 18–19 Закону.

Відповідно до Указу Президента від 30 березня 2012 р. № 236/2012 Державну інспекцію України з контролю за цінами було визначено центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Разом з тим відповідно до постанови КМУ від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було ліквідовано Державну інспекцію з контролю за цінами,

Функції з моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку було покладено на Державну службу статистики, а функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін — на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо та через міністра аграрної політики та продовольства).

Відповідно до ст. 244-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також невиконанням законних вимог посадових осіб зазначеного органу (ст.ст. 165-2, 188-3). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право керівник зазначеного органу та уповноважені ним посадові особи.

САНКЦІЇ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення передбачені як ст. 20 Закону, так і ст. 165-2 КУпАП.

Законом передбачено, що до суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:

  • порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін — вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки;
  • стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, — штраф у розмірі 100% вартості проданих (реалізованих) товарів;
  • надання уповноваженим органам недостовірних відомостей — штраф у розмірі 100 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій — штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення сум цих адміністративно-господарських санкцій визначається Господарським кодексом України.

КУпАП передбачено, що порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них тягне за собою накладення штрафу на службових осіб у розмірі від 5 до 10 мінімальних розмірів заробітної плати. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених в ч. 1 цієї статті,  тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 10 до 15 мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 188-3 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю за цінами, щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом із цим зазначаємо, що дана публікація Асоціації має лише інформаційний та довідниковий характер, більш детальні коментарі та практичні поради застосування вимог чинного законодавства надаються Асоціацією виключно чинним членам.

Павло Харчик, президент Асоціації
Дар’я Бондаренко, виконавчий директор Асоціації
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті