МОЗ запропонувало свій варіант вирішення проблеми «зрівнялівки» зарплат медичних працівників

Переведення медичних закладів у статус комунальних некомерційних підприємств — найбільш оптимальний спосіб вирішення проблеми «зрівнялівки» зарплат медичних працівників та молодшого медичного персоналу в умовах обмежених можливостей державного бюджету.

Про це заявив заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк за підсумками засідання Міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення реалізації рішень, спрямованих на підвищення рівня оплати праці та дотримання норм законодавства в частині мінімальної заробітної плати.

За словами П. Ковтонюка, галузь охорони здоров’я України стабільно утримує негативний рейтинг за рівнем середньомісячної заробітної плати працівників серед галузей економіки. Так, у 2016 р. середня зарплата медиків становила 3368 грн. У той же час в промисловості цей показник на 75% вищий — 5910 грн., в освіті — 3787 грн. (+12%), у сфері культури — 3732 грн. (+11%).

З 1 січня 2017 р. посадові оклади працівників бюджетних галузей, у тому числі й галузі охорони здоров’я, зросли в середньому на 40% порівняно з 2016 р.

Разом з тим зміни, внесені до статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 3 Закону України «Про оплату праці» щодо визначення мінімальної заробітної плати, призвели до порушення міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень у розмірі оплати кваліфікованої і некваліфікованої праці працівників бюджетної сфери.

Таким чином, існує ризик, що некваліфіковані працівники (прибиральниці, сторожі, двірники) та кваліфікований персонал (лікарі, медичні сестри, фельдшери, юрисконсульти, економісти, бухгалтери) можуть отримувати практично однакову заробітну плату.

Міністерство охорони здоров’я запропонувало кілька шляхів виходу з ситуації. «Ризик «зрівнялівки» заробітних плат повинен вирішуватися за допомогою кількох інструментів. Перше — забезпечення диференціації шляхом надбавок. Вони можуть фінансуватися як з державного, так і місцевого бюджету. Уряд закликає місцеву владу за допомогою місцевих надбавок допомагати головним лікарям диференціювати зарплати. Друге — використання можливостей для автономії в плануванні штату працівників закладу, фонду оплати праці, яку Уряд вже надав шляхом скасування наказу № 33, і переходу на спрощену систему планування бюджету (зміни до Постанови КМУ № 228). Найкращим інструментом для вирішення проблеми зарплат є автономний статус медичного закладу комунального некомерційного підприємства. Якщо заклад знаходиться в такому статусі, він має всі можливості для встановлення власної сітки заробітних плат, а отже, забезпечувати їх диференціацію», — наголосив заступник міністра.

МОЗ України радить громадам ухвалювати рішення на місцевому рівні щодо перетворення медичних закладів у комунальні некомерційні підприємства та сподівається на ухвалення законопроекту № 2309 а-д, який сприятиме прискоренню процесу їх автономізації.

Нагадаємо, даний законопроект був прийнятий в першому читанні 21 квітня 2016 р., його текст наразі готується до другого читання. Також зазначимо, що 27 грудня 2016 р. Головне юридичне управління Парламенту надало свої зауваження до цього проекту документа, в яких повідомляється про наявність певних неузгодженостей деяких його положень з чинним законодавством, що потребують доопрацювання. Зокрема, Головне управління зазначає, що законопроект ставить реалізацію положень закону у залежність від рішень Уряду та не містить механізмів вирішення відповідних питань у разі незатвердження Кабінетом Міністрів України «обсягів послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування», що мають стати предметом договорів про медичне обслуговування. При цьому жодних строків прийняття такого рішення Урядом не визначено.

Крім того, не узгоджується з конституційними приписами та вимогами Бюджетного кодексу України запропонована законопроектом нова редакція статті  18 Основ законодавства України про охорону здоров’я, а також положення підпункту 6 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» законопроекту. Згідно з цими положеннями передбачається визначити джерела, за рахунок яких здійснюватимуться відповідні видатки на охорону здоров’я, та напрями використання бюджетних коштів, а також унормувати окремі питання, пов’язані зі зменшенням обсягів відповідних бюджетних асигнувань чи вилученням коштів, що не використані державним чи комунальним закладом охорони здоров’я протягом бюджетного періоду тощо.

Зазначені положення не узгоджуються з вимогами статті 95 Конституції України щодо визначення виключно законом про Державний бюджет України будь-яких видатків держави на загальносуспільні потреби, їх розміру та цільового спрямування, а також з нормами статей 1, 4, 13 Бюджетного кодексу України, згідно з якими бюджетна система, надходження та витрати Державного бюджету України, міжбюджетні відносини визначаються виключно цим кодексом та законом про Державний бюджет України.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!