Чому медична реформа від МОЗ приречена на поразку?

Останнім часом дискусії навколо медичної реформи загострилися, й це не дивно — наближається новий політичний сезон, і така соціально важлива тема, як охорона здоров’я, знову у тренді. Реформу обговорюють в ефірі телеканалів, на сторінках різноманітних ЗМІ, у соціальних мережах, часто дискусії переходять в інтелектуальні баталії. Але незважаючи на це, суспільству досі не зрозуміло, що саме отримають пацієнти та лікарі у результаті цієї реформи. Ніхто не може відповісти на питання — яку модель охорони здоров’я будуватимуть в Україні та якими будуть обсяги її державного фінансування? Тому думка суспільства розкололася — половина підтримують реформу, що пропонує Уряд, а інша половина — не підтримують її. Про це свідчать результати дискусії між народними депутатами Ольгою Богомолець та Оксаною Корчинською, що відбулася в ефірі телеканалу «ZIK» наприкінці серпня, — глядацька аудиторія розділилася навпіл. Натомість успіх реформи залежить від підтримки з боку громади. А це можливо лише тоді, коли суспільство робить усвідомлений вибір, коли кожен громадянин зрозуміє, що реформа спрямована на забезпечення рівного доступу до якісних медичних послуг незалежно від рівня доходів. Головне, щоб медична реформа не перетворювалася на експеримент над людьми.

МЕДИЧНА РЕФОРМА — ГОЛОВНА ТЕМА НОВОГО ПОЛІТИЧНОГО СЕЗОНУ

Чому медична реформа від МОЗ приречена на поразку?У вересні розпочинається робота сьомої сесії Верховної Ради України восьмого скликання. У зв’язку з цим під час засідання Уряду, яке відбулося 30 серпня цього року, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман анонсував тісну співпрацю із законодавчою гілкою влади.

«Можливо, хтось планує зробити цю осінь дуже важкою, але треба зробити її результативною. Ми можемо цієї осені прийняти необхідні рішення, які одночасно змінять ситуацію у багатьох сферах нашого життя», — наголосив В. Гройсман.

Він пояснив, що йдеться про 5 ключових пакетів законопроектів, які стосуються пріоритетних реформ:

  • пенсійна;
  • освітня;
  • медична;
  • електронні довірчі послуги;
  • міжнародні стандарти фінансової звітності.

Говорячи про медичну реформу, Глава Уряду зазначив, що вона забезпечить створення в країні сучасної моделі фінансування охорони здоров’я, в якій «гроші ходять за пацієнтом». Це дозволить пацієнту обирати лікаря та лікарню — незалежно від місця реєстрації. Окремий пункт змін — запровадження державного гарантованого і безкоштовного для пацієнта пакета якісних медичних послуг та ліків.

«Ми відходимо від практики фінансування закладів охорони здоров’я, ліжко-місць. Ми будемо фінансувати конкретну медичну послугу, — наголосив В. Гройсман. — Маємо зробити все, щоб система охорони здоров’я стала якісною. Усі рішення — на фінішній прямій».

Для запровадження медичної реформи народні депутати мають розглянути урядові законопроекти «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів» (реєстраційний № 6604) і «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (реєстраційний № 6327).

Нагадаємо, що під час одного з останніх засідань шостої сесії Парламенту народні депутати встигли ухвалити у першому читанні законопроект № 6327.

Чому медична реформа від МОЗ приречена на поразку?

ЗАКОНОПРОЕКТ № 6327 — «КІТ У МІШКУ»

Проект закону про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів № 6327, підготовлений до другого читання, суттєво відрізняється від першої редакції. Проте він не враховує низки конституційних приписів, а також практики Європейського суду з прав людини щодо якості законів. Саме такий висновок зробило Головне юридичне управління Верховної Ради України, зауваживши, серед іншого, на наступних недоліках та ризиках законопроекту № 6327 у редакції до другого читання:

  • «положення проекту не узгоджуються із нормами Конституції України та Закону України «Про державні цільові програми»;
  • «вважаємо, що пацієнти опиняться в нерівних умовах при отриманні медичних послуг через їх сумнівну якість та можливу відсутність кваліфікованих медичних працівників»;
  • «прийняття цього проекту в поданій до другого читання редакції, на нашу думку, призведе до правових колізій та неповноти правового регулювання відносин у цій сфері»;
  • «наведена редакція законопроекту не тільки не ґрунтується на приписах бюджетного законодавства, але й допускає неоднозначне розуміння самого поняття «програма медичних гарантій»;
  • «законопроект в частині застосування поняття «державні фінансові гарантії» суперечить бюджетному законодавству»;
  • «значна кількість статей проекту містить оціночні поняття чи поняття (правові конструкції), які потребують додаткового уточнення»;
  • «термінологія, пов’язана з тарифами на медичні послуги та лікарські засоби, не відповідає термінології та поняттям, що використовуються у спеціальному законодавстві в сфері ціноутворення»;
  • «неоднозначне розуміння базових категорій у сфері формування тарифів на медичні послуги та лікарські засоби може стати причиною довільних тлумачень правових норм при їх застосуванні та призвести до порушень прав учасників відповідних відносин».

Дійсно, законопроект № 6327, підготовлений до другого читання, містить низку суттєвих суперечностей та недоліків і не вирішує ключових проблем галузі, а навпаки, у разі ухвалення призведе до їх загострення.

ХРОНІЧНЕ НЕДОФІНАНСУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ

У текст законопроекту, підготовленого до другого читання, внесено положення, яке передбачає, що «обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій, щорічно визначається у Законі України «Про Державний бюджет України» як частка валового внутрішнього продукту (у відсотках) у розмірі не менше 5 відсотків валового внутрішнього продукту України. Видатки на програму медичних гарантій є захищеними статтями видатків бюджету».

Натомість у фінансово-економічному обґрунтуванні законопроекту № 6327 зазначено, що фінансування охорони здоров’я з Державного бюджету шляхом закупівлі послуг через єдиного національного замовника буде збільшено протягом 2018–2020 рр. з 2,4 до 3,8% ВВП. Зауважимо, що на 2017 р. у Державному бюджеті України на медичну галузь передбачалося 2,7% ВВП. Поступово обсяг фінансування збільшився до 3% через зміни до закону про Державний бюджет на 2017 р.

Виходячи з фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту № 6327, на 2018 р. пропонується зменшити обсяги державного фінансування медичної галузі до 2,4% ВВП. Нескладно передбачити, до чого це призведе. Якщо обсяги державного фінансування скорочуються, то зростають витрати домогосподарств (рисунок).

Рисунок
Чому медична реформа від МОЗ приречена на поразку?
Динаміка витрат на охорону здоров’я з боку держави то домогосподарств

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЗАМІСТЬ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Часто від ініціаторів та прихильників урядового законопроекту можна почути, що на сьогодні «держава фінансує стіни». На заміну так званого фінансування стін пропонується незрозуміла формула «гроші ходять за пацієнтом». Розглянемо, яким чином ця формула реалізована у законопроекті № 6327.

Законопроектом пропонується створити упов­новажений орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Серед іншого він виконуватиме функцію замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Уповноважений орган за рахунок кош­тів Державного бюджету України відповідно до програми медичних гарантій сплачуватиме тариф безпосередньо надавачам медичних послуг.

Відшкодування вартості лікарських засобів за договорами про реімбурсацію за програмою медичних гарантій також здійснюватиме упов­новажений орган.

При цьому оплата тарифу за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюватиметься в порядку черговості надходження таких звітів.

Скільки часу знадобиться уповноваженому органу на обробку звітів, наразі невідомо. Відповідно, невідомо, скільки звіт може пролежати «у черзі», адже максимального терміну для розрахунків з надавачем медичних послуг у проекті закону не передбачено.

Для того щоб ліцензований надавач медичних послуг мав змогу отримувати бюджетне фінансування, він повинен укласти договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з уповноваженим органом. Зауважимо, що на сьогодні в Україні налічується близько 12 тис. закладів охорони здоров’я різних форм власності. Скільки часу займе укладання договорів між цими закладами та уповноваженим органом, невідомо.

Пацієнту ж пропонується скласти декларацію про вибір лікаря. Власне, таким чином українці зможуть реалізувати своє право на вільний вибір лікаря. Склавши декларацію, пацієнт отримає доступ до програми медичних гарантій.

Відповідно до законопроекту № 6327 програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України. Програму медичних гарантій пропонується затверджувати Верхов­ною Радою України у складі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зрозуміло, що для надання якісної медичної послуги потрібні відповідні умови — тепле комфортне приміщення, сучасне обладнання тощо. Тобто фінансувати «стіни» все ж потрібно, адже насправді мова йде про сплату комунальних послуг, ремонт будівель та приміщень лікувально-профілактичних закладів, оновлення обладнання, заробітну плату персоналу тощо.

Щодо «фінансування стін» у законопроекті № 6327, зокрема, передбачено наступне: «Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, підвищення оплати праці медичних працівників (програми «місцевих стимулів»), а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, місцеві програми громадського здоров’я та інші програми в охороні здоров’я».

Тобто утримання закладів охорони здоров’я пропонується перекласти на територіальні громади, але гроші, які на сьогодні органи місцевого самоврядування отримують у якості медичної субвенції, пропонується сконцентрувати у руках уповноваженого органу.

Щодо функцій контролю, то їх пропонується закріпити за Міністерством.

Таким чином, уповноважений орган, який не має власних територіальних підрозділів, централізовано розпоряджатиметься бюджетом системи охорони здоров’я, визначатиме, які заклади отримуватимуть державне фінансування та коли й скільки заплатити за медичні послуги. Цей підхід суперечить курсу на децентралізацію, який реалізується в Україні відповідно до європейських рекомендацій.

Натомість держава має забезпечити розумний баланс між розпорядниками бюджетних кош­тів та забезпечити ефективний контроль за використанням державного бюджету.

Зазначимо також, що у країнах ЄС Міністерство охорони здоров’я виконує методологічну функцію — у його компетенції розробка галузевих стандартів, оцінка технологій охорони здоров’я, стратегічне планування тощо. Але у жодній країні ЄС Міністерство не контролює якість медичних послуг. Цю функцію виконує національний страховик.

ЛІКАРІ ТА ПРОВІЗОРИ ЗАЛИШАТЬСЯ «КРІПАКАМИ»

Реформа охорони здоров’я від МОЗ України не передбачає розвитку професійного самоврядування. Тобто українські лікарі та провізори й надалі залежатимуть від роботодавця.

У зв’язку з цим наголошуємо — реформа охорони здоров’я має починатися з ухвалення законодавства щодо професій публічного права. Лише це змінить парадигму відносин між лікарем та пацієнтом.

Але замість того, щоб запроваджувати інститут професійного самоврядування лікарів та провізорів, МОЗ України пропонує лікарям ставати фізичними особами — підприємцями. Тобто право на здійснення медичної діяльності залишається за підприємством, а не за фахівцем. Для того щоб лікар отримав право надавати медичні послуги, він повинен влаштуватися на роботу у ліцензований заклад охорони здоров’я або створити власне підприємство та отримати ліцензію. А у країнах ЄС питання щодо допуску лікаря або провізора до професії вирішує самоврядна організація.

На завершення залишається додати, що з 1 вересня набула чинності Угода про Асоціацію між Україною та ЄС. Це означає, що усі подальші законодавчі ініціативи повинні розглядатися у контексті євроінтеграції. Реформа охорони здоров’я, запропонована МОЗ України, суперечить євроінтеграційному курсу Украї­ни та містить суттєві корупційні ризики, й тому вона приречена на поразку.

Олена Приходько,
фото Сергія Бека

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи