Назустріч VII Національному з’їзду фармацевтів Фармацевтична енциклопедія. Діячі Національного фармацевтичного університету (закінчення)

ДМИТРІЄВСЬКИЙ Дмитро Іванович (5.01.1943, с. Мале Селище Рівненської обл.) — учений, доктор фармацевтичних наук (1985), професор (1987), академік АНTK України (1994), завідувач (2004-2009), з 2010 – професор кафедри заводської технології ліків НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1970).

Працював: асистент (1970–1980), заступник декана і декан факультету іноземних студентів (за сумісництвом) (1977–1982); доцент (1980–1985) кафедри технології ліків; завідувач кафед­ри організації та економіки фармації (1985–2004); завідувач кафед­ри заводської технології ліків НФаУ (2004-2009), з вересня 2009 р. – професор тієї ж кафедри.

Напрями наукових досліджень: створення ЛП багатоспрямованої дії для місцевого лікування ран та опіків.

Наукові досягнення: співавтор 10 нових ЛП, 3 з яких (Левосин, Діоксиколь, 30% розчин ПЕО 400) запроваджені у промислове виробництво і медичну практику; методики з профілактики лікування радіаційних уражень м’яких тканин (внесені до Переліку першочергових заходів ЄС при виникненні надзвичайних ситуацій — Оксфорд—Київ, 1995). Автор та співавтор понад 200 наукових праць, 5 авторських свідоцтв, 8 патентів. Підготував 2 докторів та 11 кандидатів наук. Наукові розробки відзначені преміями МОЗ СРСР і МО СРСР (1986, 1988), медалями ВДНГ СРСР і ВДНГ УРСР (1986, 1987, 1988).

Основні праці: Исследование влияния высокомолекулярных вспомогательных веществ на биологическую доступность антибактериальных средств в готовых лекарственных формах (канд. дис.). — Х., 1979; Создание комбинированных лекарственных форм с заданными фармакотерапевтическими свойствами на основе водорастворимых полимеров (докт. дис.). — Х., 1985; Про взаємодію консервантів з поверхнево-активними та високомолекулярними речовинами // Фармац. журн. — 1973. — № 5 (співавт.); Взаимодействие гидротартрата платифиллина с некоторыми полимерными веществами // Хим.-фармац. журн. — 1983. — № 10 (співавт.); Вивчення розчинності твердих дисперсій еритроміцину з полівінілпіролідоном // Фармац. журн. — 1984. — № 5 (співавт.); Обґрунтування складу емульсії за допомогою фізико-хімічних та структурно-механічних досліджень // Вісник фармації. — 2001. — № 4 (співавт.); Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків: Навч. посібник. — Він­ниця, 2007 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / В.П. Гунько, И.М. Перцев, В.С. Казакова, Л.Д. Шевченко. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія. 1927–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мушко та ін. — Х., 1996.

І.М. Перцев

ДРОГОВОЗ Світлана Мефодіївна (27.01.1939, с. Ольгіно Омської обл.) — доктор медичних наук (1974), професор (1980), завідувач кафед­ри фармакології НФаУ (з 1974), заслужений працівник народної освіти України (1991), керівник Північно-Східної регіональної експертної групи ДФЦ МОЗ України, заступник голови проблемної комісії «Фармація» МОЗ та НАМН України.

Закінчила Тернопільський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа» (1964).

Працювала: лікар Тернопільської обласної лікарні (1964); аспірант кафедри фармакології Тернопільського медичного інституту (1966); старший викладач Київського інституту народного господарства (1969); асистент, старший викладач (1970); завідувач кафедри фармако­логії (з 1974); одночасно проректор з наукової роботи (1976–1984) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: фундаментальні та прикладні дослідження БАР з потенційною фармакологічною активністю різної спрямованості фармакологічної дії.

Наукові здобутки: автор 367 наукових праць, 7 монографій, 21 патенту, 5 підручників, 250 авторських свідоцтв, 14 інформаційних листів, 36 інструкцій і методрекомендацій з вивчення та використання ЛП. Підготувала 13 докторів і 37 кандидатів наук, співавтор 22 препаратів, з яких 15 дозволені до промислового виробництва.

Основні праці: Фармакология сульфа­ниламидных и сульфамидных препаратов: Монография. — К., 1982 (співавт.); Остеоартрозы: пути фармакологической коррекции: Монография. — Х., 1992 (спів­авт.); Фармакотерапия заболеваний мочеполовой системы: Монография. — Х., 1995 (спів­авт.); Лекарственные растения, лечебное питание, минеральные воды при заболевании органов пищеварения: Монография. — Х., 1995 (спів­авт.); Супероксиддисмутаза и ее препараты — перспективы и реалии: Монография. — Х., 2004 (співавт.); Простатопротекторы: Моно­графия. — Х., 2005 (спів­авт.); Фармакологія: Підручник. — Х., 1994, 1996, 2000 (співавт.); Фармакологічні ефекти та механізми дії лікарських засобів: Посібник. — Х., 1995 (спів­авт.); Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: Підручник. — Х., 2003, 2005, 2007, 2009 (співавт.); Фармакология на ладонях: Справочник-пособие. — Х., 1997, 2000, 2001, 2002, 2007, 2009, на рус., укр., араб., англ. и франц. языках (спів­авт.); Фармакология — Cito: Учебник. — Х., 2007, 2009 (співавт.); Лекарственные препараты Украины: Справочник. В 2 т. — Х., 2002, 2005 (спів­авт.); От субстанции к лекарству: Учебное пособие. — Х., 2005 (співавт.); Проблемна комісія «Фармакологія» МОЗ та АМН України (стан, основні напрямки діяльності, перспективи). — К.—Х., 2002, Х.—Львів, 2005 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.М. Риженко

ЄГОРОВ Іван Артемович (11.10.1941, с. Поліваново Ростовської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1987), професор кафедри заводської технології ліків НФаУ (з 1991).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1969).

Працював: лаборант (1969), молодший науковий співробітник (1971), старший науковий співробітник (1973) Державного наукового центру лікарських засобів (1969–1980); асистент (1980–1989), доцент (1989–1991), професор (з 1991) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: вивчення теоретичних та технологічних питань регулювання властивостей двох- та трифазних аерозольних систем шляхом використання науково-обґрунтованих принципів вибору діючих та допоміжних речовин для створення ЛП лікувального та спеціального призначення. Співавтор та автор понад 142 наукових праць, 4 монографій, 4 патентів, 4 підручників та 10 методичних розробок, 17 лікарських препаратів, 6 з яких запроваджено в промислове виробництво. Співавтор концепції підготовки фармацевтичних фахівців, програм та навчальних планів. Підготував 7 кандидатів фармацевтичних наук.

Основні праці: Исследования в области разработки технологии производства пенных аэрозолей (канд. дис.). — Х., 1977; Розробка складів та техно­логій препаратів в аерозольній упаковці медичного та спеціального призначення (докт. дис.). — Х., 1987; Трифазні аерозольні системи та їх дослідження. Стабільність аерозолів — емульсій, виготовлених на основі «сіноксистеронів» // Фармац. журн. — 1986. — № 5 (співавт.); Обґрунтування складу та технології стоматологічного лаку «ферацемін» // Фармац. журн. — 2001. — № 1 (співавт.); Стоматологічні лікувальні диски «Нафтатрин». Техно­логія виготовлення та фармацевтичні дослідження // Фармаком. — 2003. — № 1 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. И.М. Перцева. — 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мушко та ін. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Д.І. Дмитрiєвський

ЗАЙЦЕВ Олександр Іванович (19.03.1961, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2003), професор, завідувач кафедри процесів та апаратів хіміко-фармацевтичних виробництв НФаУ (з 1993).

Закінчив факультет хімічного машинобудування Харківського полі­технічного інституту (1983).

Працював: аспірант (1983–1987), асистент (1987–1990), доцент (1990–1993) ХПІ, завідувач кафедри «Процеси та апарати хіміко-фармацевтичних виробництв» НФаУ (з 1993).

Кандидат технічних наук (1987), доцент (1991), доктор фармацевтичних наук (2003), професор (2005).

Напрями наукових досліджень: створення енерго- та матеріалозберігаючих технологій, збільшення та комбінування виробництв, створення екологічно чистих та безвідходних виробництв на основі максимального використання сировини та енергії хімічних реакцій, комплексного використання сировини та паливно-енергетичних ресурсів, моделювання та оптимізація технологічних процесів; розробка технології синтетичних цеолітів та БАР на їх основі і створення технології твердих ЛП з високою біодоступністю та комплексною (анти­мікробною та антитоксичною) дією.

Автор та співавтор близько 170 наукових і навчально-методичних праць, 3 підручників, 9 навчальних посібників, 2 авторських свідоцтв та 1 патенту.

Основні праці: Використання синтетичних цео­літів як адсорбентів токсичних речовин // Вісник Фармації. — 1997. — № 2 (співавт.); «Промислова технологія ліків». Підручник. У 2 т. — Т. 1. — Х., 1999 (співавт.); Фізико-хімічні аспекти отримання синтетичних алюмосилікатів для створення лікарських засобів комплексної дії // Фармаком. — 2001. — № 3 (співавт.); Іонообмінна здатність синтетичних алюмосилікатів до різноманітних катіонів біологічно активних речовин // Фізіологічно активні речовини. — 2002. — № 1 (спів­авт.); Теоретичні аспекти процесу екстракції в системі «тверде тіло — рідина» // Фармаком. — 2006. — № 1/2 (співавт.); Основы механизации химико-фармацевтических производств. — Х., 2006 (спів­авт.); Практичне керівництво з курсу «Процеси і апарати хіміко-фармацевтичних виробництв». Навч. посіб. — Х., 2006 (співавт.); Теоретичне та експериментальне визначення коефіцієнта утримання рідини твердою фазою та коефіцієнта розподілу екстрактивної речовини між фазами при екстракції в системі «тверде тіло — рідина» // Вісник фармації. — 2007. — № 2 (42) (співавт.).

Літ: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. члена-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.О. Тиманюк

ЗАЛЮБОВСЬКА Ольга Іллівна (02.01.1966, Харків) — доктор медичних наук (1997), професор (2003), завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ (з 2004).

Закінчила: лікувальний факультет Харківського медичного інституту (1990).

Працювала: старший лаборант кафедри фармакотерапії Харківського медичного інституту (1990); доцент кафедри внутрішніх хвороб Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (1991); доцент кафедри фармакотерапії НФаУ (2000), професор (2003); завідувач (з 2004) кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ.

Напрями наукових досліджень: удосконалення та впровадження в клінічну практику діагностичного комплексу обстеження пацієнтів із захворюваннями травної системи та контроль лікувального процесу неінвазивним методом (дихальний тест) за допомогою діагностичного мас-спектрометричного комплексу ДІМАСК.

Наукові здобутки: автор 7 авторських свідоцтв, 2 патентів, одного підручника, 3 навчальних посібників. Підготувала одного кандидата наук.

Основні праці: Фармакологическая активность амидов аренсульфонилсукцинаминовых кислот (канд. дис.). — Х., 1992; Эффективность создания гипогликемических и анальгезирующих средств в ряду амидных и гидразидных производных щавелевой и янтарной кислот (докт. дис.). — Х., 1997; Фармакологические средства в терапии язвенной болезни: Пособие. — Х., 1998 (співавт.); Дикорастущие лекарственные растения и их применение в стоматологии: Моно­графия. — Х., 1999 (співавт.); Лікарські засоби, що діють переважно на периферійну нервову систему: Навчальний посібник. — Х., 1999 (співавт.); Методические указания к практическим занятиям и выполнению контрольных работ по фармакотерапии и фармакокинетике: Учебное пособие. — Х., 2001 (співавт.); Клінічна фармакологія: Підручник. — Х., 2003 (співавт.); Клінічна лабораторна діагностика: Навчальний посібник. — Х., 2008 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

М.Є. Березнякова

ЗАХАРОВА Тамара Іванівна (01.05.1926, м. Нахічевань — 12.06.2001, Харків) — доктор медичних наук (1970), професор (1985), завідувач кафедри мікробіології Харківського фармацевтичного інституту (1981–1987).

Закінчила лікарський факультет Московського медичного інституту (1947).

Працювала: лікар сільської дільниці у Ферганській обл. (1947); лікар-міколог (1949); завідувач мікологічної лабораторії (1953), завідувач мікологічного відділу (1965); завідувач відділення інфекційних дерматозів (1969); завідувач відділення дерматології та інфекційних дерматозів (1979) Українського шкірно-венерологічного науково-дослідного інституту; доцент кафедри біохімії (1980), завіду­вач кафедри мікробіології Харківського фармацевтичного інституту (1981–1987).

Напрями наукових досліджень: системні дослідження в галузі медичної мікології: вивчення етіологічного спектру мікозів в Україні та створення їх імунологічних паспортів; розроблення й впровадження протиепідемічних заходів та нових методів лікування дерматомікозів, актиномікозу та глибинних мікозів людини в Україні. Дослідження клінічних виявів хвороб шкіри у дельфінів, розроблення методів їх терапії.

Наукові здобутки: автор близько 155 наукових друкованих праць, 8 винаходів. Підготувала 7 кандидатів медичних наук. Упродовж багатьох років — член проблемної комісії з питань мікології, наукової ради АН СРСР.

Нагороди: значок «Відмінник охорони здоров’я СРСР», Почесна грамота МОЗ УРСР.

Основні праці: Материалы к эпидемиологии и иммунологии некоторых дерматомикозов (эпидемиологические, экспериментальные и клинические исследования (докт. дис.). — Х., 1970; Методические указания по микробиологии. В 2 ч. — Х., 1988 (співавт.); Авт. свид. № 1112737 СССР, 8.05.84. Гидразиды R-сукцинамиловых кислот, проявляющие фунгицидную активность (співавт.); Авт. свид. № 1441733 от 1.08.1988 г. 6 R-Бензотиазолил — 2 оксаминаты 2 этокси-6,9 диаминоакридиния, проявляющие анти­микробную активность (співавт.); К эпидемиологии и распространению микроспории на Украине/Республиканский межведомственный сборник «Актуальные вопросы дерматологии и венерологии». — К., 1970 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Славетні імена Національ­ного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.Ю. Шевельова

Зупанець Ігор Альбертович (23.06.1958, с. Михайлівка Хмельницької обл.) — професор, завідувач кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою НФаУ (з 1993).

Закінчив Харківський медичний інститут за спеціальністю «Лікувальна справа» (1981).

Працював: дільничий лікар (1981–1984); асистент (1984–1987), старший викладач (1987–1990), доцент кафедри фармакології (1990–1992), завідувач кафедри фізіології (1992–1993), завідувач кафед­ри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою (з 1993), заступник декана фармацевтичного факультету (1987–1991), перший проректор (1996–2002) НФаУ.

Кандидат медичних наук (1988), доцент (1991), доктор медичних наук (1993), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (1996).

Напрями наукових досліджень: створення лікарських препаратів метаболітного типу дії на основі аміноцукрів, їх похідних та комбінацій; проведення клінічних випробувань оригінальних та генеричних лікарських препаратів, вивчення їх біоеквівалентності.

Автор близько 300 наукових статей і 138 навчально-методичних праць, 16 монографій, 38 авторських свідоцтв, 64 патентів, 6 підручників, 38 навчальних посібників, 44 довідників. Підготував 2 докторів та 11 кандидатів наук.

Основні праці: Заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки: гастрит, язва, рак (монография). — Х., 1995 (співавт.); Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение (монография). — Х., 2002 (спів­авт.); Клинические испытания лекарств. — К., 2002, 2006 (співавт.); Остеоартроз: консервативная терапия (монография). — Х., 2007 (спів­авт.); Фармакологія (підручник). — Х., 2003 (співавт.); Клінічна фармакологія (підручник у 2 т.). — Х., 2007 (співавт.); Биофармация (учебник). — Х., 2003 (співавт.); Фармацевтическая опека: курс лекций для провизоров и семейных врачей (учебное пособие). — Х., 2006 (співавт.); Фармацевтическая опека: атлас (учебное пособие). — К., 2007 (співавт.); Компендиум — лекарственные препараты (справочник). — К., 1999, 2000, 2001, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 (спів­авт.); ОТС^ТМ: ответственное самолечение (справочник). — К., 2004, 2005, 2006, 2007 (спів­авт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1995 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії: бібліографічний збірник. — Х., 1998; Хто є хто в Україні 1997: біографічний словник. — К., 1997; Медична еліта України. — К., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. члена-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Who’s Who in Medicine and Health Care: 3rd Edition (2000–2001). — N.Y., 2001.

В.В. Пропіснова

ІЗМАЙЛОВ Микола Аркадійович (22.06.1907, м. Сухумі — 2.10.1961, Харків) — доктор хімічних наук (1948), професор (1948), чл.-кор. АН УРСР (1957), відомий фізико-хімік, заслужений діяч науки УРСР (1955), лауреат премії ім. Д.І. Менделєєва (1960) та лауреат Державної премії СРСР (1973). Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора.

Закінчив: фінансово-економічний технікум (Харків), який мав статус вищого навчального закладу (1926).

Працював: лаборант (1925–1928) хімічної лабораторії технікуму народного господарства; аспірант (1928–1931) науково-дослідного інституту (НДІ) хімії Харківського державного університету (ХДУ); викладач, доцент, завідувач кафедри хімії (1929–1941) Інституту радянської торгівлі; викладач, завідувач кафедри фізичної хімії (1934–1961) ХДУ; старший науковий співробітник, завідувач лабораторії фізичної хімії (1934–1960) Українського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту (нині ДНЦЛЗ); завідувач відділу технології (1941–1944) Зональної дослідної станції НДІ ефіроолійної промисловості (м. Сухумі); завідувач кафедри хімії (1943–1944) Сухумського педагогічного інституту; завідувач кафедри фізичної та колоїдної хімії (1944–1948) Харківського фармацевтичного інституту (нині НФаУ); директор (1949–1950) НДІ хімії ХДУ; проректор з наукової роботи ХДУ (1948–1953).

Наукові напрями: хроматографія в тонких шарах та її застосування в хімії та фармації; вивчення статики й динаміки молекулярної та іонообмінної сорбції; дослідження властивостей неводних розчинів електролітів і впливу розчинників на силу електролітів; вивчення проблеми кислотності розчинів; вивчення сольватації іонів і молекул у розчинах; історія розвитку вітчизняної фізичної хімії. Автор 272 наукових праць і монографії. Підготував 26 кандидатів наук. Створив наукову школу з електро­хімії розчинів, відкрив одну з перших в Україні лабораторію ізотопів. Йому (разом з М.С. Шрайбер) належить пріоритет розроблення методу хроматографії в тонких шарах. Вперше запропонував і розробив загальні основи адсорбційної технології, зокрема адсорбційних методів одержання морфіну з коробочок опійного маку (упроваджено на фармацевтичних підприємствах Харкова, м. Чимкент і в Болгарії) та ефірної олії з квітів жасмину (упроваджено у виробництво у Сухумі та в Китаї). М.А. Ізмайловим створені і розроблені: єдина кількісна теорія дисоціації електролітів у розчинах; теоретичні основи неводного титрування; методики потенціометричного визначення ЛП у неводних розчинниках, загальна теорія іонного обміну, рівняння для констант іонообмінних реакцій у будь-яких розчинниках; єдина шкала кислотності водних і неводних розчинів; методи розрахунку і розділення енергії сольватації іонів; новий метод розрахунку складу і констант нестійкості продуктів взаємодії розчинників з розчиненою речовиною у фізико-хімічному аналізі. У фармацевтичний аналіз запроваджені методики кількісного визначення фенолу, тимолу, ментолу і терпінгідрату за ізотермами поверхневого натягу.

Основні праці: Влияние растворителя на силу кислот (докт. дис.). — Х., 1948; Избранные труды. — К., 1967; Электрохимия растворов (моно­графия). — М., 1976.

Літ.: Українська фармацевтична академія 1921–1996 рр. / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Історія фармації України /Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Измайлов Н.А.: Библиография. — Х., 1964; Турченко Я.И. Основные пути развития общей, неорганической и физической химии в Украине. — К., 1957.

Л.Д. Грицан

Кабачний Володимир Іванович (20.01.1955, Харків) — учений, доктор фармацевтичних наук, професор, заслужений винахідник України, дійсний член Europ ische Akademie der Naturwissenschaften (Німеччина).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (ХФІ) (1977).

Працював: лаборант лабораторії ін’єкційних лікарських засобів Всесоюзного науково-дослідного інституту хімії і технології лікарських засобів (Харків) (1977–1978); лаборант, старший лаборант, асистент, старший науковий співробітник (1978–1984) кафедри органічної хімії ХФІ; асистент, старший викладач, доцент, завідувач кафедри фізичної та колоїдної хімії НФаУ (з 1989). Кандидат фармацевтичних наук (1981), доцент (1987), доктор фармацевтичних наук (1986), професор (1989).

Наукові напрями: цілеспрямований пошук БАР, технологій та систем підвищення стійкості організму до впливу агресивних факторів навколишнього середовища; виділення, синтез, напівсинтез, ідентифікація; вивчення фізико-хімічних властивостей та реакційної здатності; дескрипторно-статистичне прогнозування та комп’ютерне моделювання БАР; розроблення оригінальних препаратів.

Наукові здобутки: сформульована теорія надмолекулярних механізмів керування біохімічними процесами, започаткований науковий напрямок — «Молекулярно-інформаційні техно­логії в біології, фармації та медицині»; запропонована оригінальна система створення персоніфікованих ліків «Геліоплант», що дозволило вперше вивести із списку ряд невиліковних хвороб (мігрень, розсіяний склероз, енцефаломієліт, епілепсію, шизофренію, бронхіальну астму, гепатити В, С, деякі різновиди онкологічних захворювань), суттєво переглянути уявлення про етіологію, профілактику та терапію аутоімунних, нервово-психічних, серцево-судинних (інсульти, інфаркти, атеросклероз, гіпертонія) та інших хвороб. Розроблені теорії успішно зарекомендували себе у біотехнологічному виробництві ліків, знайшли підтвердження в експериментах з підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Автор близько 290 наукових статей, 180 авторських свідоцтв та 58 патентів на винаходи, 3 блоків навчально-методичної літератури з фізичної та колоїдної хімії, виданих з 1999 по 2008 українською, російською та англійською мовами (курс лекцій, підручник, збірник задач, збірник тестових завдань, лабораторний практикум); 10 методичних рекомендацій. Підготував 2 докторів та 7 кандидатів наук.

Основні праці: Синтез и биологическая активность гетерилсукцинаминовых кислот и их производных (канд. дис.). — Х., 1981; Синтез и исследование производных этан-(этилен-)дикарбоновых кислот (докт. дис.) — Х., 1986; Кислотно-основные свойства гетерилсукцинаминовых кислот // Журн. физ. химии. — 1981. — № 7 (співавт.); Электрохимический подход к поиску биологически активных со­единений в ряду производных 1,3,4 тиадиазолов // Фармация. — 1983. — № 6 (співавт.); Создание поверхностно активных веществ (ПАВ) с выраженной фармакологической активностью // Хим.-фарм. журн. — 1985 (співавт.); Репаративные свойства производных фталаминовой кислоты // Вестник проблем современной медицины — 1994. — № 2 (співавт.); Производные гетерозидов — эффективные добавки к криозащитным средам //Проблемы криобиологии. — 2004. — № 2 (співавт.); Роль про- и антиоксидантных свойств биологически активных веществ в повышении устойчивости клеток к гипотермии и криоконсервированию // Проблемы криобиологии. — 2004. — № 3 (співавт.); «Helioplantum^®» — system designed for increase of defense-reparation of body abilities and some aspects of its practical application//2^nd European Congress. Achievements in Space Medicine into Health Care Practice and Industry/Berlin, March 27–29, 2003.

Літ.: Ученые Украины — фармации / В.Г. Гунько, И.М. Перцев, В.С. Казакова, Л.Д. Шевченко/Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 /В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Історія фармації України/ Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

Т.О. Томаровська

КИСЛИЧЕНКО Вікторія Сергіївна (24.09.1958, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1999), професор (2002), завідувач кафедри хімії природних сполук НФаУ (з 2004).

Закінчила з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1980).

Працювала: старший лаборант науково-дослідного інституту ендокринології й хімії гормонів (1980); провізор-аналітик сільської міжрайконтори Ростовського обласного аптечного управління (1981–1982); аспірант кафедри фармакогнозії, викладач кафедри неорганічної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1982–1985); асистент (1985–1990), старший викладач (1990–1992), доцент (1992–2002), професор кафедри фармакогнозії (2002–2004); завідувач кафедри хімії природних сполук НФаУ (з 2004).

Напрями наукових досліджень: пошук та вивчення поліфенольних сполук, кардіостероїдів, полісахаридних комплексів у рослинній сировині з метою створення фітопрепаратів; стандартизація ЛРС та фітопрепаратів.

Автор понад 250 наукових і навчально-методичних праць, серед них 3 монографії, 4 авторських свідоцтва, 25 патентів України і Росії, 1 підручник, 5 навчальних посібників. Підготувала 1 доктора і 10 кандидатів наук.

Основні праці: Фитохимические исследования в ряду карденолидов и флавонолов (канд. дис.). — Х., 1985; Фармакогностичне вивчення представників родини Агрусові, Бруслинні, Ранникові і розробка на їх основі лікарських засобів (докт. дис.). — Х., 1999; Фитотерапия аллергических проявлений: Монография. — Х., 1998; Основы практической фитотерапии: Учебное пособие. — Х., 1999 (співавт.); Фармакогнозія з основами біо­хімії рослин: Підручник. — Х., 2000 (співавт.); Практикум по фармакогнозии: Учебное пособие. — Х., 2003 (спів­авт.); Фармакогнозия: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. — Х., 1998; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.І. Павлій

КОВАЛЕНКО Сергій Миколайович (08.04.1959, м. Золотоноша Черкаської обл.) — доктор хімічних наук (1993), професор (1996), завідувач кафедри управління якістю (з 2002), завідувач науково-дослідної лабораторії з контролю якості лікарських засобів (з 1998), проректор з наукової роботи НФаУ (з 2005).

Закінчив: Харківський хіміко-механічний технікум (1978); Харківський державний університет ім. Максима Горького (1983).

Працював: аспірант Харківського державного університету ім. Максима Горького (1983), асистент (1987), старший викладач (1989), молодший науковий співробітник (1991), інженер-хімік лабораторії та старший викладач (1993), доцент (1994), професор кафед­ри органічної хімії (1994), завідувач лабораторії з контролю якості лікарських засобів (з 1998), завідувач кафедри управління якістю (з 2002), проректор з наукової роботи НФаУ (з 2005).

Напрями наукових досліджень: конструювання та синтез ансамблів гетероциклів та вивчення їх хімічних властивостей і біологічної активності.

Наукові здобутки: автор понад 400 наукових і навчально-методичних праць (серед них понад 150 — у зарубіжних виданнях), 15 патентів, 1 підручник, 4 монографії, 2 навчальних та 8 методичних посібників. Підготував одного доктора наук та 12 кандидатів наук. Брав участь у виконанні міжнародних грантів, у тому числі гранта INTAS «Синтез нового покоління протиракових засобів на основі ізофлавоноїдів» (2004–2006). Співпрацював із зарубіжними вченими з Московського державного університету, Інституту фізики АН Білорусі, фірм «Rh ne-Poulenc», «Aventis Pharma», «Bayer Schering Pharma» та ін.

Нагороди: Почесна грамота МОЗ України (2002), Почесна грамота Верховної Ради (2005), Почесна грамота міського голови (2001).

Адміністративна та організаційна діяльність: співавтор концепції комп’ютеризації НФаУ; організував навчально-виробничу лабораторію органічного синтезу та впровадив в її роботу сучасні методи комбінаторної хімії; організував та очолив Державну науково-дослідну лабораторію з технології та контролю якості ЛП та кафедру управління якістю; ініціював та очолював проведення щорічної Міжнародної виставки «Світ здоров’я та краси», Міжнародного конгресу «Сьогодення та майбутнє фармації». Працював експертом Фармацевтичної комісії Фармакологічного комітету МОЗ України, член 2 спеціалізованих учених рад, головний редактор журналу «Управління, економіка та забезпечення якості у фармації» та член редакційної колегії «Журналу органічної та фармацевтичної хімії».

Основні праці: Электронные спектры поглощения ненасыщенных соединений, производных бифениленовых гетероциклов (канд. дис.) — Х., 1987; Синтез, будова і властивості дво- та триланкових ансамблів циклів з термінальними кумариновими ланками (докт. дис). — X., 1993; Синтез, реакционная способность и биологическая активность производных 2 аминобензотиазола. — Х., 2000 (співавт.); Сучасні вимоги до організації роботи лабораторій з аналізу якості лікарських засобів. — Х., 2002 (співавт.); Основы комбинаторной органической химии: Учебник. — Х., 2003 (співавт.); Физико-химические методы анализа лекарственных средств: Учебное пособие. — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Наука: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / В.П. Черних, О.І. Тихонов, І.А. Зупанець та ін. — Х.,1998.

В.П. Черних

КОВАЛЬОВ Володимир Миколайович (20.09.1941, м. Вовчанськ Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1985), професор (1986), заслужений діяч науки і техніки України (1996), завідувач кафедри фармакогнозії (з 1985) НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1969).

Працював: асистент (1969), старший викладач (1979), доцент (1980), старший науковий співробітник (1983), завідувач кафедри фармакогнозії (з 1985) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: пошук БАР природного походження, фармакогностичний аналіз, синтез аналогів природних флавоноїдів, стандартизація рослинної сировини, розроблення способів одержання ЛП.

Наукові здобутки: автор 12 ЛП, з яких 6 упроваджені в промислове виробництво, підручника «Фармакогнозія з основами біохімії лікарських рослин», 7 навчальних посібників, 4 монографій, 42 винаходів, 11 патентів, 291 наукової публіка­ції. Підготував 4 докторів та 15 кандидатів наук. Член республіканської проблемної комісії «Фармація», член спеціалізованої вченої ради (НФаУ).

Нагороди: почесні грамоти МОЗ СРСР та Верхов­ної Ради України, знаки «Відмінник охорони здоров’я», «Винахідник СРСР».

Основні праці: Фармакогностическое изучение некоторых видов стальника (канд. дис.). — Х., 1979; Исследование растений семейства бобовых в качестве источников биологически активных веществ и синтез их аналогов (докт. дис.). — Х., 1985; 1000 рецептов из лекарственных трав. — К., 1991 (співавт.); Фито­терапия в вашем доме. — Х., 1991 (співавт.); Загальна характеристика флавоноїдів. Лікарські рослини та сировина, що містить флавоноїдні сполуки: Навчальний посібник. — Х., 1994 (спів­авт.); Лекарственные растения мировой и отечественной медицины: Справочное пособие. — Х., 1995 (співавт.); Фитотерапия аллергических проявлений. — Х., 1998 (співавт.); Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати (посібник з фармакогнозії з основами біохімії лікарських рослин). — Х., 2001 (співавт.); Практикум по фармако­гнозии: Учебное пособие. — Х., 2003 (співавт.); Фармакогнозія з основами біохімії рослин: Підручник. — Х., 2004 (спів­авт.); Фармакогнозия: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации/Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1999; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Славетні імена Націо­нального фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

А.М. Ковальова

КОВАЛЬОВ Семен Григорович (1870, Чернігів — 1937,  ) професор, завідувач кафедри техно­логії лікарських форм та галенових препаратів Харківського фармацевтичного інституту (1930–1935).

Закінчив Чернігівську гімназію (1890); склав іспити на звання помічника аптекаря в Імператорському університеті св. Володимира (Київ, 1895); навчався в Харківському університеті, де одержав звання провізора (1895–1897).

Працював: приватні аптеки Харкова (1897); завідувач аптеки 133 го польового шпиталю в м. Порт-Артур (1900). Здав іспити на ступінь магістра фармації при Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі (1904) і під керівництвом професора В.К. Варліха проводив фармакогностичні дослідження кореня хунчир. Дисертацію на здобуття вченого ступеня магістра фармації захистив у квітні 1906 р. Завідувач курсу практичної фармації Одеського хіміко-фармацевтичного інституту (1927); завідувач кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів Харківського фармацевтичного інституту (1930–1935).

Напрями наукових досліджень: фармакогностичні дослідження лікарських рослин, вивчення властивостей галенових препаратів.

Основні праці: Технологія лікових форм: Підручник. — Х., 1930; Технологія лікових форм та галенових препаратів: Підручник. Вид. 2 ге. — Х., 1934.

Літ.: Ученые Украины — фармации/Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

І.М. Перцев

КОВАЛЬОВА Алла Михайлівна (28.08.1951, с. Щербинівка Донецької обл.) — доктор фармацевтичних наук (2003), професор кафедри фармако­гнозії (з 2003) НФаУ. Член Американської асоціації фармакогностів — American Society of Pharmacognosy (2007).

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1973).

Працювала: районний рецептар центральної районної аптеки № 208 м. Донецька (1973–1978); асистент (1979), доцент (1991), професор (2003) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: системне фітохімічне дослідження рослинних джерел БАР; створення та розроблення методів стандартизації ЛП різної фармакотерапевтичної дії; фенетико-еколого-таксономічні дослідження флори України та суміжних країн.

Наукові здобутки: автор понад 300 праць, серед них — 31 патент, 30 ЛП (Піфламін у таблетках, Ліксон, Валідазоль, Верапамілу гідрохлорид у таблетках, Bінкристин для iн’єкцій; Корглікон у таблетках, Хлорофіліпт спрей та у таблетках, Строфантин у таблетках та ін.). Підготувала одного кандидата фармацевтичних наук.

Основні праці: Фармакогностическое изучение видов родов горох и вика (канд. дис.). — Х., 1988; Фармакогностичне дослідження видів родин Fabaceae, Apiaceae, Asteraceae, Convallariaceae та перспективи їх використання в медицині (докт. дис.). — Х., 2002; Фармако­гнозия: Учебное пособие. — Х., 1994 (співавт.); Загальна характеристика флавоноїдів: Навчальний посібник. — Х., 1994 (співавт.); Гипертоническая болезнь. — Х., 1995 (співавт.); Заболевания толстого кишечника. Геморрой. — Х., 1995 (спів­авт.); Хромато-масс-спектрометрическое исследование компонентов эфирных масел цветков боярышника: теория, практика, инновации: Сб. тр. науч. конф. Курского гос. мед. ун-та и сессии РАМН. В 3 т. — 2008. — Т. 3 (співавт.); Полі­феноли листя видів роду Crataegus L. // Медична хімія. — 2008. — Т. 10, № 3 (співавт.); Фармако­гнозія та ресурсознавство лікарських рослин: Метод. рекомендації. — Х., 2006 (співавт.); Розробка методів стандартизації нового лікарського препарату піфламін // Фармаком. — 2002. — № 2 (співавт.); Сучасний стан фітохімічного та фармакотерапевтичного дослідження біологічно активних сполук видів роду Equisetum L. // Вісник фармації. — 2003. — № 4 (співавт.); Фармако­гнозия: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.); Хемотаксономічне вивчення роду Astragalus L. // Фармац. журн. — 2000. — № 4; Розробка методів стандартизації нових лікарських форм — таблеток корглікону і строфантину-Г // Фармаком. — 2001. — № 2 (співавт.); Таблетовані лікарські форми корглікону і строфантину-Г та їх дослідження // Фармаком. — 2001. — № 3 (спів­авт.); Розробка методів стандартизації нового лікарського препарату піфламін // Фармаком. — 2002. — № 2 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.М. Ковальов

КОМІСАРЕНКО Андрій Миколайович (18.10.1962, Харків) — професор кафедри хімії природних сполук НФаУ (з 2003).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1984), аспірантуру (1989).

Працював: асистент кафедри фармако­гнозії (1989–1996); доцент (1996), професор кафедри хімії природних сполук НФаУ (з 2003).

Кандидат фармацевтичних наук (1990), доцент (1999), доктор фармацевтичних наук (1999), професор (2005).

Напрями наукових досліджень: створення та стандартизація фітопрепаратів; пошук інгібіторів та активаторів ферментів серед природних БАР; фітохімічне, морфолого-анатомічне та хемотаксономічне дослідження рослин з метою виявлення перспективних джерел БАР для поновлення номенклатури лікарських рослин.

Автор близько 160 наукових та навчально-методичних праць, з них 3 посібники та методичні рекомендації, 14 авторських свідоцтв та 28 патентів на винаходи. Підготував 2 кандидатів наук.

Основні праці: Выделение и химическое изучение биологически активных веществ некоторых видов семейства бобовых (вязель, секуринега, псоралея) (канд. дис.). — Х., 1989; Пошук, виділення, хімічне дослідження природних карденолідів, терпеноїдів, фенілпропаноїдів та речовин, що їх супроводжують (докт. дис.). — Х., 1999; Карденолиды Coronilla glauca и Coronilla scorpioides // ХПС. — 1985. — № 5 (співавт.); Изофлавоноиды коры и листьев Maakkia amurensis // ХПС. — 1994. — № 2 (спів­авт.); Биологически активные вещества листьев Arctostaphylos uva-ursi (L.) Spreng. // Растительные ресурсы. — 1995. — Т. 31, Вып. 1. (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.С. Кисличенко

КОТВІЦЬКА Алла Анатоліївна (07.08.1972, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2008), доцент кафедри організації та економіки фармації (з 2003), проректор з науково-педагогічної роботи (заочної (дистанційної) форми навчання (з 2008) НФаУ.

Закінчила: Українську фармацевтичну академію (1995) та Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (2003).

Працювала: лаборант кафедри організації та економіки фармації Харківського фармацевтичного інституту (1989), провізор ТОВ «Магік» (1995), аспірант (1995–2001), асистент (2001–2002), доцент кафедри організації та економіки фармації (з 2003), завідувач науково-методичної (науково-дослідної) лабораторії з питань фармацевтичної освіти (2007–2008), проректор з науково-педагогічної роботи (заочної (дистанційної) форми навчання) НФаУ (з 2008).

Напрями наукових досліджень: удосконалення функціонування соціально-ефективної організації фармацевтичної допомоги для пільгових груп та категорій населення і хворих на наркозалежність; розроблення фармакоекономічних принципів організації медичної й фармацевтичної допомоги за умов сімейної медицини та формування систем реімбурсації; обґрунтування сучасних інформаційних технологій у раціональному використанні ЛП.

Наукові здобутки: автор понад 100 наукових праць, 15 науково-методичних розробок, 3 навчальних посібників. Підготувала 2 кандидатів наук.

Брала участь у розробленні проекту Концепції розвитку фармацевтичної галузі України, проектів державних нормативно-правових актів, законів, постанов Кабінету Міністрів та наказів МОЗ України, Етичного кодексу фармацевтичних працівників України; відповідальний секретар організаційного комітету з підготовки VІІ Національного з’їзду фармацевтів України.

Основні праці: Розроблення складу та технології емульсії анальбену для лікування запальних захворювань суглобів (канд. дис.). — Х., 2002; Методологія соціально-ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення (докт. дис.). — Х., 2008; Основи економіки та системи обліку у фармації: Навчальний посібник. — Х., 2005 (співавт.); Організація фармацевтичного забезпечення населення: Навчальний посібник. — Х., 2007 (співавт.); Розроблення концептуальних засад пріоритетного розвитку соціально-ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення: Методичні рекомендації. — Х., 2006 (співавт.); Фармакоекономічне обґрунтування стандартів фармакотерапії, що використовуються в практиці сімейних лікарів: Методичні рекомендації. — Х., 2006 (співавт.); Обґрунтування механізмів реімбурсації (компенсації) витрат на лікарські засоби в Україні: Методичні рекомендації. — Х., 2007 (співавт.); Кластерний аналіз споживання ліків та захворюваності населення у регіонах України: Методичні рекомендації. — Х., 2007 (співавт.); Кореляційно-регресійне моделювання соціально-економічних показників сімейної доступності лікарських засобів в регіонах України: Методичні рекомендації. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Золота книга пошани Національного фармацевтичного університету.

А.С. Немченко

КРАСОВСЬКИЙ Микола Петрович (1874–1953, Харків) — учений-хімік, педагог, магістр фармації (1907), приват-доцент, професор.

Закінчив: фармацевтичне відділення медичного факультету Харківського університету (1899).

Працював: лаборант, приват-доцент Харківського університету, професор Харківського ветеринарного інституту (за сумісництвом); завідувач кафед­ри аналітичної хімії (1921–1944), консультант кафедри (1944–1947), у 1922 та 1943 виконував обов’язки ректора Харківського фармацевтичного інституту. Дисертацію на здобуття вченого ступеня магістра фармації захистив на тему «Хімічне дослідження плодів крушини» (1907).

Напрями наукових досліджень: кількісний та якісний аналіз ЛП, вивчення якісного складу соляних розчинів м. Слав’янськ, розробка методів очищення солей на солеварнях, дослідження рослинної сировини: крушини, барвінку, льону, гірчиці, м’яти, какао. Автор 50 наукових праць, у тому числі підручників «Якісний хімічний аналіз» (1934), «Кількісний хімічний аналіз. Практичний курс»(1934), «Аналітична хімія. Кількісний аналіз» (1940). Брав участь у розробленні принципів вищої фармацевтичної освіти (1930–1932), створенні та запровадженні у дію першої навчальної програми підготовки провізорів. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора.

Літ.: Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

К.В. Динник

КУЗНЄЦОВА Валентина Михайлівна (23.04.1953, с. Перша Гнилиця Харківської обл.) — професор кафедри технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ.

Закінчила: педіатричний факультет Харківського медичного інституту (1976).

Працювала: педіатр у 18 й лікарні м. Харків; асистент (1983), доцент (1989), професор кафедри патологічної фізіології НФаУ (1994), професор кафед­ри клінічної фармакології та фітотерапії (2004), професор кафедри технології ліків і клінічної фармакології з фармацевтичною опікою НФаУ (з 2008).

Напрямки наукових досліджень: фармако­корекція гіпоксичних станів та дослідження мазей різної фармакологічної дії.

Наукові здобутки: автор близько 120 наукових та навчально-методичних праць, серед них 3 авторські свідоцтва, 1 патент, понад 10 навчальних посібників. Підготувала 2 кандидатів наук.

Основні праці: Антигипоксическое действие некоторых противовоспалительных средств (канд. дис.). — К., 1988; Производные 4 ацетил­оксаниловой кислоты — регуляторы кислородного гомеостаза (докт. дис.). — М., 1994; Посібник до практичних занять з патології. — К., 1993 (співавт.); Патологічна фізіологія: Підручник. — Х., 2003 (співавт.); К механизму антигипоксического действия индометацина, вольтарена и ибупрофена // Фармакология и токсикология. — 1988. — № 5 (співавт.); Вивчення впливу мазі «Трофепарин» на показники гемокоагулограми при експериментальному тромбофлебіті // Одеський медичний журнал. — 2005. — № 3 (співавт.).

Літ.: Національний довідник «Медична еліта України». — Х.–Суми–Полтава, 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.Ф. Пімінов

КУРЧЕНКО Іван Никифорович (10.11.1934, с. Шупики Київської обл. — 05.08.1993, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1989), професор (1993).

Закінчив: заочно фармацевтичний факультет 1 го Московського медичного інституту ім. І.М. Сєченова (1959).

Працював: лаборант (1958), хімік (1959), молодший науковий співробітник (1960–1968) Харківського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту; завідувач кафедри технології ліків Рязанського медичного інституту ім. І.П. Павлова (1968–1971); доцент кафед­ри аптечної технології ліків Харківського фармацевтичного інституту (1972–1989); заступник декана (1974–1975), проректор з наукової й навчальної роботи (1974–1975).

Напрями наукових досліджень: технологія й теоретичні основи стабілізації розчинів для ін’єкцій нестійких лікарських речовин. Автор понад 50 наукових праць. У співавторстві розробив 11 лікувальних препаратів, з яких 6 виготовляються промисловістю. Підготував 2 кандидатів наук.

Основні праці: Исследования в области ампулирования растворов нестойких лекарственных веществ (канд. дис.). — Тарту, 1967; Исследования в области технологии и теоретических основ стабилизации растворов для инъекций нестойких лекарственных веществ (докт. дис.). — Х., 1989; Влияние материалов аппаратуры на качество растворов папаверина для инъекций // Фармация. — 1970. — № 1; О стабильности растворов дибазола для инъекций в ампулах // Фармация. — 1970. — № 3 (співавт.); Вплив технології виготовлення на стабільність похідних фенотіазину в розчинах для ін’єкцій // Фармац. журн. — 1976 — № 2; Вивчення стабільності та якості препаратів фенольного характеру для ін’єкцій: Повід. 1 // Фармац. журн. — 1978 — № 3 (спів­авт.); Вивчення впливу pH на стійкість розчинів натрію саліцилату з кофеїном-бензоатом натрію для ін’єкцій // Фармац. журн. — 1978. — № 6 (спів­авт.); Вивчення стабільності та якості препаратів фенольного характеру для ін’єкцій: Повід. 2 // Фармац. журн. — 1978. — № 4 (співавт.); Вивчення стабільності та протизапальної дії розчину для ін’єкцій натрію саліцилату з кофеїном-бензоатом натрію // Фармац. журн. — 1979. — № 6 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева — Х., 1991; Історія фармації України / Під ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 1999.

О.І. Тихонов

ЛЕВІТІН Євген Якович (22.04.1951, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2004), професор (2006), завідувач кафедри неорганічної хімії (з 1994) НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1974) та аспірантуру (1975–1978).

Працював: асистент (1978), доцент (1982), професор (2006), завідувач (з 1994) кафед­ри неорганічної хімії (з 1994) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: нанотехнологічні дослідження магнітокерованих ЛП.

Наукові здобутки: автор близько 200 наукових і навчально-методичних праць, серед них 16 патентів, 3 підручники, 2 навчальні посібники. Підготував 1 кандидата наук.

Основні праці: Синтез, будова та біологічна активність 7 нітро- і 7 аміноакридинів (канд. дис.). — Х., 1980; Синтез та біологічна активність похідних галогенбензойних кислот та акридинів, створених на їх основі (докт. дис.). — М., 2004; Загальна та неорганічна хімія. — Х., 2000 (співавт.); Общая и неорганическая химия: Учебник — Х., 2002 (співавт.); General inorganic Сhemistry. — Kharkiv, 2005 (спів­авт.); Хімія. Посібник. — Він­ниця, 2006 (співавт.); Средство, обладающее анальгетическим действием. Пат. № 2101011 Российская Федерация, МКИ 6 А 61 К 31/19, 9/20. № 94004615/4; Заявлено 11.02.94; Опубл. 10.01.98. Бюл. № 1 (співавт.); Опытно-промышленный метод синтеза калиевой соли 2,4 дихлорбензойной кислоты // Хим.-фармац. журн. — 2003. — № 12 (співавт.); Изучение клинической фармакокинетики анальбена // Фармация. — 2004. — № 1 (спів­авт.); Вивчення властивостей мазі на гідрофільній основі з магнетитовим компонентом // Медична хімія. — 2004. — № 2 (співавт.); Розробка сучасних магнітокерованих рентгеноконтрастних засобів // Вісник фармації. — 2005. — № 4 (співавт.); Стандартизація барій фериту медичного призначення // Запорожский мед. журн. — 2007. — № 6 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998.

П.О. Безуглий

МАДІЄВСЬКА Нінель Миколаївна (22.07.1924, м. Вовчанськ Харківської обл.) — доктор медичних наук (1976), професор (1997), завідувач кафед­ри біологічної хімії (1977–1988) Харківського фармацевтичного інституту.

Закінчила Харківський медичний інститут (1947).

Працювала: аспірант кафедри біохімії (1947–1951), асистент (1948) Харківського медичного інституту; завідувач біохімічної лабораторії Українського науково-дослідного інституту дерматології та венерології (1951); завідувач (1977), професор (1989–1996) кафедри біологічної хімії Харківської фармацевтичної академії.

Напрями наукових досліджень: вивчення патогенезу тяжких і найбільш поширених дерматозів; вивчення біологічної активності та безпеки нових синтетичних та природних сполук.

Наукові здобутки: автор близько 200 наукових і навчально-методичних праць, 12 авторських свідоцтв, 2 підручників, 2 навчальних посібників. Підготувала 3 докторів і 12 кандидатів наук.

Основні праці:
Обмен адреналина при облитерирующем эндоартериите (канд. дис.). — Х., 1951; Биохимические показатели гомеостаза у больных пузырчаткой, красной волчанкой, экземой и псориазом (докт. дис.). — Х., 1976; Руководство к лабораторным и семинарским занятиям по био­логической химии: Учебное пособие. — Х., 1996 (співавт.); Биологическая химия: Учебник. — Х., 1999, 2000 (співавт.); Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навчальний посібник. — Х., 2004 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Л.М. Вороніна

МАКАРЕВИЧ Іван Фомич (17.02.1936, с. Козловичі Вітебської обл.) — відомий учений-хімік, фахівець у галузі хімії природних та синтетичних БАР, доктор хімічних наук (1976), професор (1987), чл.-кор. Інженерної академії України (1992).

Навчався: на військово-фармацевтичному факультеті при Харківському фармацевтичному інституті,

Закінчив: фармацевтичне відділення Московського медичного інституту ім. І.І. Сеченова (1959).

Працював: хімік (1958), молодший (1961), старший науковий співробітник (1965), завідувач лабораторії фітохімії (1974), провідний науковий співробітник (1998) Державного наукового центру лікарських засобів (ДНЦЛЗ); старший науковий співробітник Державної науково-дослідної лабораторії з контролю якості лікарських препаратів НФаУ (2003) та професор кафедри управління якістю (з 2005) НФаУ.

Напрямок наукових досліджень — створення нових ЛП та технологій їх виробництва.

Наукові здобутки: дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора хімічних наук на тему: «Исследования в области сердечных гликозидов» захистив у 1976. У 1985 йому присвоєно звання професора. Автор чи співавтор препаратів: кратал, ерихрозид, медилазид, кордигіт, дигітоксин, дигоксин, адонізид, кафіол, флакумін, ерикан, гумілова мазь, флусат, біоенергетичний комплекс, глютакам, ліпофен, ламінарид, танін, строфантидин. Виконав низку фундаментальних досліджень у галузі конформаційного аналізу. Першим виявив подільні конфомери в ряді карденолідів і глікозидів; відкрив закономірність зворотної залежності між конформаційною стабільністю та біологічною активністю речовин, що має спільне значення в біо­органічній хімії. Відкрив нове фізико-хімічне явище, що отримало назву «Ефект молекулярної пробки» (2007). Опублікував близько 300 наукових праць, у тому числі 5 монографій: «Карденолиды и буфадиенолиды» (1975), «Трансформированные сердечные гликозиды и агликоны и их биологическая активность» (1984), «Новые природные и полу­синтетические биологические активные соединения ГНЦЛС» (1995), «Сердечные гликозиды» (1998), а також фундаментальну наукову працю «Кардиотонические стероиды» (2008). Отримав 63 патенти та авторські свідоцтва на винаходи, включаючи патенти США, Німеччини, Швейцарії, Японії, Франції, Росії. Підготував одного доктора та 17 кандидатів наук.

Багато років працював у союзній проблемній комісії «Фармація» МОЗ СРСР, спеціалізованих радах із захисту дисертацій при ДНЦЛ3, НФаУ та Харківському національному університеті. На Всесоюзному конкурсі ВХТ ім. Д.І. Менделєєва за роботу «Дослідження серцевих гліко­зидів» удостоєний I премії (1972) та премії ім. М.Д. Стражеска НАН України за монографію «Сердечные гликозиды» (1998), а також пам’ятної золотої медалі за доповідь на Міжнародному симпозіумі «Хімія і біологічна активність азотистих гетероциклів і алкалоїдів» (2001). Розробки препаратів дигоксин і флакумін відзначені срібними медалями ВДНГ СРСР.

Літ.: Журнал Всесоюзного химического общества им. Д.И. Менделеева, 1973. — № 12; Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991.

І.М. Перцев

МАКУРІНА Валентина Іванівна (06.05.1941, Івано-Франківськ) — доктор фармацевтичних наук (1987), професор (1988) кафедри фізичної та колоїдної хімії НФаУ.

Закінчила хімічний факультет Харківського державного університету ім. Максима Горького (1965).

Працювала: асистент (1966–1976), старший викладач (1976–1982), доцент (1982–1988), професор (з 1988) кафедри фізичної та колоїдної хімії НФаУ.

Наукові напрямки: аналіз ЛП й оптимізація цілеспрямованого пошуку БАР. Автор 115 друкованих праць, 28 авторських свідоцтв.

Основні праці: Синтез и свойства замещенных амидов аренсульфогидразидов щавелевой кислоты (канд. дис.). — Х., 1974; Реакційна властивість і вивчення закономірностей зв’язку «структура — активність» сульфоподібних амідів та гідразидів дикарбонових кислот (докт. дис.). — Х., 1987.

Літ.: Ученые Украины — фармации /В.Г. Гунько, И.М. Перцев, В.С. Казакова, Л.Д. Шевченко / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996.

Л.К. Осіпенко

МАЛОШТАН Людмила Миколаївна (25.02.1957, Харків) — доктор біологічних наук (1994), професор (2001), завідувач кафедри біології, фізіології та анатомії людини НФаУ (з 1995).

Закінчила Харківський державний університет ім. В.М. Каразіна за спеціальністю «Біологія» (1981).

Працювала: асистент кафедри фізіології Харківського фармацевтичного інституту (1981–1985), доцент (1988–1995), завідувач кафедри біології, фізіо­логії та анатомії людини (з 1995) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: вивчення ЛП, що впливають на серцево-судинну систему, ШКТ та виявляють гепатопротекторну, протизапальну, цукрознижувальну та анаболічну дію.

Автор близько 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них 8 авторських свідоцтв, 19 патентів, 4 підручники, 11 навчальних та практичних посібників. Підготувала 11 кандидатів наук. Є засновником Проблемної лабораторії морфофункціональних досліджень.

Основні праці: Гипогликемическая активность и некоторые стороны действия на организм растительного комплекса из травы фасоли обыкновенной (канд. дис.). — М., 1987; Фармако­логічні аспекти патогенетично обґрунтованої хіміотерапії цукрового діабету з використанням фіто­препаратів на основі екстрактів трави квасолі (докт. дис.). — Х., 1994; Гіпоглікемічна активність флавоноїдів // Фармац. журн. — 1985. — № 1 (співавт.); Імуностимулююча дія гіпоглікемічного препарату — гліфазін // Вісн. фарм. — 1994. — № 1–2; Некоторые экспериментальные данные к обоснованию возможности использования настойки листа ореха грецкого в терапии язвенной болезни желудка // Фармаком. — 1998. — № 5; Изучение противоязвенной активности рифлана // Провизор. — 1999. — № 15–16 (співавт.); Вплив рибіфлану на хід експериментального гепатиту, викликаного тетрахлорметаном // Вісник фармації. — 2001. — № 3 (співавт.); Спосіб моделювання тромбофлебітів периферичних судин / Iнформ. лист. — К., 2002 (співавт.); Фізіологія з основами анатомії людини: Підручник. — Х., 2003; Дослідження анти­коагулянтного препарату «Апiвен» на моделі тромбофлебіту периферичних судин / Клiн. фарм. — 2004. — Т. 8. — № 4 (співавт.); Цитотоксична дія 5 гідроксиметил-2 іміно-8 метил-2н-пірано[2,3 С]піридин-3-(N-акрил)карбоксамідів // Мед. хім. — 2004. — Т. 6. — № 4 (співавт.); Изучение антиоксидантной, гиполипидемической и антисклеротической активности биокомплекса на основе ореха грецкого и каштана конского // Рецепт. — 2005. — № 4 (співавт.); Анатомия человека: Учебное пособие. — Х., 2005; Використання тест-системи на основі гепатоцитів у вивченні ефективності біо­логічно активних речовин: Метод. рекомендації. — К., 2005 (співавт.); Изучение анаболического действия некоторых представителей семейства бобовых // Запорожский мед. журн. — 2007. — № 6 (співавт.); Спосіб моделювання експериментального вагініту (інформ. лист). — К., 2007 (співавт.); Sinopsis of lectures in physiology and human anatomy (training aids). — Kharkov, 2007 (співавт.).

Літ.: Наука: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. — Х., 1998; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.А. Щербак

МЕРЗЛІКІН Сергій Іванович (16.10.1958, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2004), професор (з 2005) кафедри токсикологічної хімії НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1986).

Працював: провізор аптеки № 329, Харків (1986–1988); молодший науковий співробітник Харківського науково-дослідного інституту ендокринології та хімії гормонів (1988–1992); асистент кафедр органічної (1992–1993) та токсикологічної хімії (1993–1997), завідувач науково-виробничої лабораторії (1997–2000), старший науковий співробітник (2000–2002), доцент (2002–2004), професор кафедри токсикологічної хімії (з 2005) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: синтез БАР, хіміко-токсикологічний аналіз, стандартизація ЛП.

Автор близько 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них 5 авторських свідоцтв, 8 патентів, 2 навчальні посібники. Спів­автор (здійснив синтез субстанції) антидіа­бетичного засобу Діакамф (2005). Підготував 2 кандидатів фармацевтичних наук.

Основні праці: Синтез и биологическая активность функциональных производных N-камфораминовых кислот (канд. дис.). — Х., 1991; Розробка і стандартизація оригінального антидіабетичного засобу на основі (±) цис-3-(2’-бензимідазоліл)-1,2,2 триметилциклопентанкарбонової кислоти (докт. дис.). — Х., 2004; Разработка состава и техно­логии получения сахароснижающего препарата диакамф в форме таблеток // Фармаком. — 1995. — № 11–12 (співавт.); Застосування препарату діакамф у лікуванні хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет // Ендо­кринологія. — 1999. — Т. 4, № 1 (співавт.); Разработка методов стандартизации субстанции диакамфа // Фізіологічно активні речовини. — 2000. — № 2 (30) (співавт.); Залежність чистоти діакамфу від умов синтезу // Фармаком. — 2003. — № 1 (співавт.); Стандартизація залишкових кількостей етанолу та 1,4 діоксану в сукцифенаті газохроматографічним методом // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. — 2007. — Т. 5, вип. 4 (20) (співавт.); Застосування хроматографії в тонких шарах сорбенту та кольорових реакцій в аналізі каптоприлу // Фармац. журн. — 2007. — № 1 (співавт.); Розробка методик стандартизації якості вагінальних супозиторіїв, створених на основі сукцифенату // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. — 2008. — Т. 6, вип. 1 (21) (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.С. Бондар

МНУШКО Зоя Миколаївна (11.05.1948, с. Липці Харківської обл.) — визнаний вчений, педагог, доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2007), дійсний член Української АН (2003), завідувач кафедри менеджменту та маркетингу у фармації (з 1992) НФаУ.

Закінчила: з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1971) та Харківський державний економічний університет (1995).

Працювала: старший лаборант (1973), асистент кафедри організації та економіки фармації (1975), доцент кафедри організації та економіки фармації факультету вдосконалення провізорів Харківського фармацевтичного інституту (1984); доцент (1990), професор кафед­ри організації та економіки фармації Харківського фармацевтичного інституту (1991). У 1992 організувала та очолила першу в Україні та країнах СНД кафедру менеджменту та маркетингу у фармації, одночасно обіймала посаду проректора з навчальної роботи Української фармацевтичної академії (1991–1999).

Напрями наукових досліджень: науково-практичні розробки з розвитку фармацевтичного ринку на основі теорії менеджменту та маркетингу у фармації; адаптивне управління фармацевтичними та аптечними підприємствами; оптимізація лікарського забезпечення окремих контингентів хворих на основі фармакоекономічних досліджень; управління ризиками в системі виробництва та реалізації ЛП; соціально-економічна та маркетингова доступність ЛП; вивчення та моделювання поведінки споживачів фармацевтичних товарів, комплекс маркетингових комунікацій у фармації.

Наукові здобутки: розроблено, видано та впроваджено в практичну фармацію майже 60 науково-методичних рекомендацій та інформаційних листів, опубліковано близько 500 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі 4 підручники, 2 монографії, 16 навчальних посібників та практикумів. Підготувала 2 докторів і 16 кандидатів наук. Брала участь у розробленні Закону України «Про лікарські засоби», Концепції фармацевтичної освіти в Україні, Концепції розвитку фармацевтичної галузі в Україні, Стандартів акредитації аптечних закладів, Положення про фармацевтичне управління Харківської обласної державної адміністрації, проекту Правил реалізації ЛП та інших нормативно-правових документів.

Нагороди: знак МОЗ СРСР «Відмінник охорони здоров’я» (1986), Почесна грамота Верхов­ної Ради України (2005), Подяка Кабінету Міністрів України (2005), Почесні грамоти Міністерства освіти і науки України (2003), МОЗ України (1999, 2003), Фармацевтичної асоціації України (2002, 2003), Харківської обласної державної адміністрації (2003).

Основні праці: Организационные и технологические основы лекарственного обеспечения пульмо­нологических больных (докт. дис.) — Х., 1990; Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации: Ученик. — Х., 2007 (спів­авт.); Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. ІІ. Маркетинг в фармации: Учебник. — Х., 2008 (спів­авт.); Международный маркетинг в фармации: Монография. — Х., 2006 (співавт.); Теория и практика маркетинговых исследований в фармации: Монография — Х., 2008 (співавт.); Методичні підходи до регіональної сегментації ринку лікарських препаратів // Вісник фармації. — 1993. — № 1–2 (спів­авт.); Дослідження інноваційних процесів на віт­чизняних фармацевтичних підприємствах // Вісник фармації. — 1998. — № 2 (спів­авт.); Сегментация потребителей лекарственных средств // Провизор. — 2000. — № 7 (співавт.); Планування діяльності паблік рилейшнз фармацевтичних підприємств // Фармац. журн. — 2000. — № 5 (співавт.); Формалізація параметрів якості логістичного обслуговування на фармацевтичному ринку на основі функцій приналежності // Фармац. журн. — 2005. — № 1 (співавт.); Вивчення та методи профілактики ризиків у товаропросуванні аптечних закладів // Віс­ник фармації. — 2006. — № 2 (46) (співавт.); Сегментація ринку споживання протигрибкових препаратів методом типологічного угрупування // Віс­ник фармації. — 2007. — № 4 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред В.П. Черних. – Х., 1996; З.Н. Мнушко. 30 лет научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография / Сост.: В.В. Хивренко, Н.М. Дихтярева, С.А. Нежурина и др. — Х., 2003; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.П. Черних

МОРОЗ Володимир Анатолійович (1.11.1958, Москва) — доцент кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою НФаУ.

Закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту за фахом «Лікувальна справа» (1981).

Працював: лікар-ангіолог у Харківському інституті загальної і невідкладної хірургії (1981–1985); молодший науковий співробітник науково-дослідного інституту (НДІ) медичної радіології (1985); старший, провідний науковий співробітник НДІ в системі МОЗ, а потім АМН України (1996–2003); доцент кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою НФаУ (з 2004).

Напрями наукових досліджень: профілактика, діагностика та лікування променевих ускладнень онкологічного захворювання, реабілітація онкохворих, аналіз та оптимізація лікарської терапії солідних пухлин.

Автор близько 250 наукових і навчально-методичних праць, серед них — 11 монографій, 10 патентів. Підготував 2 кандидатів наук.

Основні праці: Рентгенорадионуклидная диагностика нарушений лимфотока при позд­них лучевых повреждениях мягких тканей нижних конечностей и таза (канд. дис.). — Вильнюс, 1989; Діагностика і лікування місцевих променевих ушкоджень після променевої терапії та радіаційних аварій (докт. дис.). — К., 2001; Рентгеноэндоваскулярная диапевтика при крово­точащем раке желудка // Клин. хирургия. — 1986. — № 5 (співавт.); Безэкранная рентгенография кожи и подкожной клетчатки при постмастэктомическом отеке верхней конечности // Мед. радиология. — 1987. — № 10; Тактика хiрургiчного лiкування мiсцевих радiацiйних ушкоджень м’яких тканин. Метод. рекомендації. — Х., 1993; Малiгнiзацiя мiсцевих радiацiйних виразок у онкологiчних хворих у вiддаленi строки пiсля курсу променевої терапiї // УРЖ. — 1993. — № 4; Использование сложного кожно-мышечно-маммарного лоскута в лечении лучевого остеомиелита грудины // Клин. хирургия. — 1994. — № 4; Спосiб лiкування ускладнених ран. Патент № 12579А України, 1997; Динаміка онкопроцесу на фонi крiодеструкцiї аденогiпофiзу у хворих IV клiнiчної групи за даними променевих методiв дiагностики // УРЖ. — 1999. — № 1; ОТСтм: Ответственное самолечение. Справочник безрецептурных препаратов. — К., 2007 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.В. Пропіснова

НЕМЧЕНКО Алла Семенівна (17.10.1952, Одеса) — кандидат економічних наук (1981), доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1993), заслужений діяч науки і техніки України (2006), завідувач кафедри організації та економіки фармації НФаУ (з 2004).

Закінчила Харківський політехнічний інститут (1975) та Харківський фармацевтичний інститут (1990).

Працювала: інженер (1975), старший інженер (1976) Харківського політехнічного інституту; аспірант (1978–1981), молодший науковий співробітник Московського інституту управління (1982), старший науковий співробітник Харківського політехнічного інституту (1983); доцент (1984), професор (1993), завідувач кафедри організації та економіки фармації НФаУ (з 2004).

Напрями наукових досліджень: розроблення та удосконалення сучасних механізмів державного управління та регулювання фармацією, ціноутворення на ЛП, реімбурсації їх вартості, фармацевтичне забезпечення населення в умовах медичного страхування з використанням методів фармакоекономіки.

Наукові здобутки: автор понад 350 наукових статей, 117 науково-методичних розробок, моно­графії, 3 навчальних посібників. Підготувала 3 докторів та 12 кандидатів наук.

Громадська діяльність: створила наукові школи з проблем державного управління фармацією, ціноутворення на ЛП; очолювала розроблення Концепції розвитку фармацевтичної галузі України, проектів державних нормативно-правових актів (законів, постанов Кабінету Міністрів та МОЗ України); Етичного кодексу фармацевтичних працівників; є віце-президентом громадської організації «Харківська обласна асоціація фармацевтичних працівників»; член державних комісій з питань розроблення Національного переліку основних ЛП, ціноутворення на ліки; член Проблемної комісії «Фармація» НАМН та МОЗ України, 2 спеціалізованих рад, керівник проекту «Фармація України: від з’їзду до з’їзду»; головний редактор журналу «Аптечний аудит», член редакційних рад ряду фахових видань України.

Основні праці: Моделирование прогнозированно-плановых расчетов развития отрасли народного хозяйства (канд. дис.). — М., 1981; Основні напрямки вдосконалення ціноутворення та організаційно-економічної діяльності торгово-виробничих структур фармацевтичного ринку (докт. дис.). — Х., 1992; Фармацевтическое ценообразование: Монография. — Х., 1999; Основи економіки та системи обліку у фармації: Навчальний посібник. — Х., 2005 (співавт.); Організація фармацевтичного забезпечення населення: Навчальний посібник. — Х., 2007 (співавт.); Часопис «Фармація України: від з’їзду до з’їзду». — Х., 2005 (співавт.); Наукове обґрунтування механізмів державного управління процесом формування національ­ної лікарської політики: Методичні рекомендації. — Х., 2006 (співавт.); Аудит: Учебное пособие. — Х., 2006 (співавт.); Контролинг: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.); Обґрунтування механізмів реімбурсації (компенсації) витрат на лікарські засоби в Україні: Методичні рекомендації. — Х., 2007 (співавт.); Кореляційно-регресійне моделювання соціально-економічних показників сімейної доступності лікарських засобів у регіонах України: Методичні рекомендації. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — X, 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — X, 1996; Видатні педагоги вищої школи м. Харкова. — X., 1998; Історія фармації України / Заг. ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних, проф. Є.А. Подольської. — X, 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

С.В. Хіменко

ПАШНЄВ Петро Дмитрович (5.10.1941, с. Борова Харківської обл.) — професор кафедри заводської технології ліків НФаУ.

Закінчив Запорізький фармацевтичний інститут (1964).

Працював: лаборант (1965–1966), молодший науковий співробітник (1967–1977), старший науковий співробітник (1978–1980) Харківського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту; асистент (1980–1983), доцент (1983–1992), професор (з 1992) кафедри заводської технології ліків НФаУ.

Напрямки наукових досліджень: розроблення складу і технології ЛП у формі таблеток та їх удосконалення.

Автор близько 200 наукових і навчально-методичних праць, серед них 5 патентів, 4 підручники, 3 навчальні посібники. Підготував 6 кандидатів наук.

Основні праці: Исследования в области техно­логии производства дражированных таблеток (канд. дис.). — Х., 1977; Создание составов, разработка технологии новых лекарственных препаратов в форме таблеток и гранул с растительными экстрактами и их исследование (докт. дис.). — Х., 1992; Розробка складу та технології лікарського препарату на основі фуразолідону та діо­ксидину для ветеринарної практики у вигляді паличок / Матеріали міжнар. конф. «Теорія і практика створення лікарських препаратів». — Х., 1998 (співавт.); Розробка складу таблеток на основі натрію диклофенаку і глюкозаміну гідро­хлориду / Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Зб. наук. статей. Вип. Х. — Запоріжжя, 2003 (спів­авт.); Розробка складу та технології кровоспинного препарату «Сукцифенат» у формі таблеток з кишково-розчинним покриттям та їх фармако­кінетичне дослідження // Вісник фармації. — 2004. — № 4 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Д.І. Дмитрієвський

ПЕРЦЕВ Іван Матвійович (23.05.1929, с. Андріївка Балаклійського р-ну Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1980), професор (1982), заслужений працівник охорони здоров’я України (1986), заслужений професор НФаУ (2006).

Закінчив з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1954) та аспірантуру.

Працював: асистент (з 1956); доцент (з 1964), завідувач кафедри аптечної технології ліків (1980–1984). Одночасно працював заступником декана (1961–1964), деканом заочного факультету (1964–1971). За дорученням ректорату брав участь в організації факультету вдосконалення провізорів (нині Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації) та став його першим деканом (1984–1992) і завідувачем кафедри фармацевтичної технології й фармакології (1984–2002); професор кафедри фармацевтичної технології й клінічної фармації Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (2002–2003), а з 2004 — професор кафедри заводської технології ліків. Уся його педагогічна діяльність пов’язана з alma mater, де він став визнаним спеціалістом фармацевтичної галузі.

Наукові дослідження: присвячені розробленню комбінованих ЛП із заданими фармакокінетичними властивостями та вивченню проблем біо­логічної фармації.

Наукові досягнення: співавтор 21 ЛП, в тому числі 2 — оригінальних (Левоміколь та Левосин, які виробляються промисловістю України та Росії з 1984 р.) та 2 генериків (гелі «Троксерутин 2%» і «Еконазол 1%» – промислово виробляються з 2004). Автор понад 450 друкованих праць, авторських свідоцтв і патентів, у тому числі «Практикуму з аптечної технології ліків» (1964, 1972, 1978, 1995); першого підручника для фахівців з базовою фармацевтичною освітою «Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств» російською (1999) та українською (2007) мовами; довідкового посібника для лікарів і фармацевтів «Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии» (2002) та 6 монографій. Спів­автор концепції післядипломної освіти, проекту Закону України «Про лікарські засоби», концепції та методичних рекомендацій лікування інфікованих ран та ін. Брав активну участь у підготовці 1 го (2005) та 2 го видань «Фармацевтичної енциклопедії». Підготував 2 докторів і 22 кандидатів наук.

Майже 25 років був членом та головою Харківського обласного науково-фармацевтичного товариства; членом центральних проблемних комісій з фармацевтичної науки та освіти, експертної ради ВАК; членом та заступником голови спецради із захисту докторських та кандидатських дисертацій, працював у складі державних регіональних комісій з атестації фармацевтичних працівників галузі; член редколегій фахових журналів «Вісник фармації», «Фармацевтичний журнал» та «Клінічна фармація»; лауреат ВДНГ СРСР (1980) та України (1982).

Нагороди: 6 медалей; знаки «Отличнику здраво­охранения» (1970), «За отличные успехи в работе высшей школы СССР», Почесні грамоти МОЗ України (1999, 2002), Верховної Ради України (2005), Фармацевтичної асоціації України (2005), адміністрації регіону та дипломи Харківської обл­держадміністрації (2005).

Основні опубліковані праці: Практикум з аптечної технології ліків. — К., 1964, 1972, 1978 та 1995 (співавт.); Фармацевтические и биологические аспекты мазей: Монография/Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2003 (співавт.); Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии: Справочное пособие для врачей и фармацевтов /Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2001; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. І.М. Перцева. — Вінниця, 2007.

Літ.: Хто є хто в Україні. — К., 1997; Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Гайков и др. — Х., 1998; Українська фармацевтична академія 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; И.М. Перцев: Биография. К 70 летию со дня рождения и 45 летию научно-педагогической и общественной деятельности. — Х., 1999; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005.

В.П. Черних

ПЕТЮНІН Павло Олексійович (22.02.1914, с. Єршово Саратовської обл. — 13.06.2003, Харків) — професор, завідувач кафедри органічної хімії Харківського фармацевтичного інституту.

Закінчив фармацевтичний факультет Пермського медичного інституту (1936), інженерний факультет Московської військової академії хімічного захисту (1943).

Працював: доцент, завідувач кафедри органічної хімії (1940–1962), заступник директора з науково-навчальної роботи (1940–1941), декан (1950–1962) Пермського фармацевтичного інституту, завідувач кафедри органічної хімії (1962–1985), проректор з науково-навчальної роботи (1971–1975) Харківського фармацевтичного інституту, звання професора отримав у 1951. Свій творчий потенціал спрямовував на вдосконалення методики викладання органічної хімії, активізацію ролі лектора і викладача в навчальному процесі. Кафедра органічної хімії Харківського фармацевтичного інституту стала опор­ною у викладанні дисципліни. Понад 60 років трудився на ниві охорони здоров’я.

Напрями наукових досліджень: синтез БАР у ряді дикарбонових кислот, створення теоретичних основ для цілеспрямованого пошуку ЛП.

Наукові здобутки: автор понад 380 друкованих праць, 49 авторських свідоцтв і 2 патентів на розроблення нових способів одержання БАР і нових реакцій синтезу органічних сполук, розробив оригінальні препарати (ортонал, нікофезон, антрокса­мат, фенокридин, глісульфазид, оксаглюкамін). Створив наукові школи в Пермському і Харківському фармацевтичних інститутах, які налічують 10 докторів і 31 кандидата наук; 5 кандидатів наук працюють в Єгипті, Бангладеш, Судані, Лівані і на Мадагаскарі.

Нагороди: 2 ордени Трудового Червоного Прапора, орден «Знак Пошани» та 4 медалі, знаки «Відмінник охорони здоров’я», «За відмінні успіхи в роботі», «50 років визволення України».

Основні праці: Исследования в области галогенозамещенных резорцинов (канд. дис.). — Воронеж, 1939; Ариламиды оксикарбоновых кислот и превращения их в гетероциклические соединения (докт. дис.). — Л., 1950; Синтез и ацидохромная конденсация N-бензилоил-1,2,3,4 тетрагидрохинолина // Химия гетероцикл. соединений. — 1966. — № 6; Синтез ортонала — 2 метил-3-(о-толил)-хиназолона-4 // Мед. пром-сть СССР. — 1966. — № 4; Амиды и гидразиды щавелевой кислоты. Х. Конденсация эфиров N-замещенных оксаминовых кислот с п-толуолсульфамидом // Журн. орган. химии.– 1966. — Т. 2, вып. 2 (співавт.); Ацидохромная конденсация бензиламидов диарилгликолевых кислот // Химия гетероцикл. соедин. — 1966. — № 5 (співавт.); Циклический механизм алкилирования металлических производных бензолактамов // Химия гетероцикл. соединений. — 1970. — № 7 (співавт.); Константы ионизации некоторых производных сульфокислот в водных растворах метанола и диоксана // Реакц. способность орган. соедин. — 1975. — Т. 12, вып. 1 (43) (співавт.).

Літ.: К 85 летию со дня рождения и 60 летию научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография. — Х., 1999; Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Історія фармації України / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних, проф. Є.А. Подольської. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

В.П. Черних, Л.А. Шемчук

Пєнкін Юрій Михайлович (29.07.1960, с. Рогань Харківської обл.) — професор, завідувач кафедри фармакоінформатики НФаУ (з 2004).

Закінчив: радіофізичний факультет Харківського державного університету ім. Максима Горького (1982).

Працював: молодший науковий співробітник кафедри електро­динаміки (1982–1988); начальник сектору науково-дослідного інституту радіотехнічних вимірювань (1988–1993) Харківського державного університету ім. Максима Горького; старший викладач (1993–1996); доцент кафедри фізики Української фармацевтичної академії (1996–2004); завідувач кафедри фармако­інформатики (з 2004) НФаУ (Харків). Кандидат фізико-математичних наук (1988), старший науковий співробітник (1993), доцент (1996), доктор фізико-математичних наук (2002), професор (2004).

Напрями наукових досліджень: збудження та розповсюдження електромагнітних хвиль у складних середовищах, включаючи біологічні структури та об’єкти; методи та комп’ютерні технології фармакоінформатики.

Автор близько 150 наукових та навчально-методичних праць, 2 монографій, 5 авторських свідоцтв на винахід, 3 навчальних посібників.

Основні праці: Рассеяние волноводных волн вибраторно-щелевыми излучателями (канд. дис.). — Х., 1988; Возбуждение электромагнитных волн в областях с криволинейными координат­ными границами (докт. дис.). — Х., 2002; Возбуждение электромагнитных волн в объемах с координатными границами. Монография. — Х., 2003 (співавт.); Information Technology in Pharmacy. Textbook of foreign students of medical and pharmaceutical universities. — Kharkiv, Zaporozhye, 2007 (співав.); Diffraction Radiation from Slot in the Impedance End of a Semi-Infinite Rectangular Waveguide // Radiophysics and Quantum Electronics. — 2004. — V. 47. — № 7 (співавт.); Современные тенденции развития фармакоинформатики // Клиническая информатика и телемедицина. — 2006. Т. 3. — Вып. 4 (співавт.); Analytical Methods in Theory of Slot-Hole Coupling of Electrodynamics Volumes. In book: Progress in Electromagnetics Research, PIER 70, 2007 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. члена-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.В. Посилкіна

ПІВНЕНКО Григорій Прокопович (19.12.1906, с. Тростянець Сумської обл. — 12.06.1997, Харків) — учений, педагог, доктор фармацевтичних наук (1973), професор (1975), директор Харківського фармацевтичного інституту (1960–1971).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1929) та аспірантуру (1932).

Працював: асистент (1932), доцент (1940), завідувач кафедри техно­логії лікарських форм та галенових препаратів (1947–1971), заступник директора інституту з наукової та навчальної роботи (1947–1959), директор Харківського державного фармацевтичного інституту (1960–1971), професор кафедри (1975), завіду­вач кафедри заводської технології ліків (1976), професор тієї ж кафедри (1978–1987).

Докторську дисертацію на тему «Розробка і вдосконалення методів приготування деяких екстемпоральних ліків та одержання окремих фармацевтичних препаратів» захистив у 1973.

Напрямки наукових досліджень присвячені розробленню та вдосконаленню методів приготування ліків. Розробив 3 ЛП (2 вироблялися промисловістю). Автор 105 друкованих праць, 1 авторського свідоцтва, базового підручника «Аптечна технологія ліків» (1962), «Практикуму з аптечної технології ліків» (1964, 1972) та «Практикуму з заводської технології ліків і галенових препаратів» (1968), 5 методичних рекомендацій. Підготував 5 кандидатів наук.

Обіймаючи посаду директора інституту, сприяв зміцненню його матеріальної бази, удосконаленню навчального процесу та підготовки наукових кадрів; багато років очолював спеціалізовану раду із захисту докторських та кандидатських дисертацій. Був членом Пленуму Наукового фармацевтичного товариства СРСР, заступником голови Наукового товариства фармацевтів України, членом Республіканської проблемної комісії, членом редакційної колегії «Фармацевтичного журналу».

Нагороди: ордени Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», 10 медалей, Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР, 2 Почесні грамоти Міністерства охорони здоров’я, знаки «Отличнику здравоохранения» та «За отличные успехи в работе высшей школы СССР».

Літ.: Ученые Украины — фармации / В.Г. Гунько, И.М. Перцев, В.С. Казакова, Л.Д. Шевченко. — Х., 1991; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За ред. В.П. Черних. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.М. Перцев

ПІДПРУЖНИКОВ Юрій Васильович (19.01.1963, Луганськ) — доктор фармацевтичних наук (1996), професор кафедри управління якістю НФаУ (з 2004), директор біоаналітичної лабораторії «Клінфарм» (з 2006, за сумісництвом); спеціаліст/викладач/інспектор з GMP та GDP (за сертифікацією ЄС).

Закінчив з відзнакою Харківський державний університет ім. Максима Горького (1985).

Працював: аспірант при Харківському державному університеті (аналітична хімія) (1985–1988), молодший науковий співробітник (1988–1999), науковий співробітник, завідувач лабораторії аналітичної хімії Державного наукового центру лікарських засобів (1999–2006); заступник голови Державної служби лікарських засобів та виробів медичного призначення (2005–2006), професор НФаУ (з 2004).

Напрями наукових досліджень: системи якості у виробництві та дистрибуції ЛП, дослідження фармакокінетики та біоеквівалентності ЛП.

Наукові здобутки: автор понад 45 статей у наукових фахових виданнях, 1 підручника, 6 патентів, 9 настанов з якості та 2 методичних рекомендацій, затверджених наказами МОЗ. Підготував 4 кандидатів наук.

Адміністративна діяльність: організував та очолив інспекторат з належної виробничої практики (GMP) у системі МОЗ (2002–2006); брав участь у створенні бази для сертифікації віт­чизняних виробників, сертифікованих на відповідність визнаним у світі стандартам; у підготовці 6 постанов Кабінету Міністрів України та 24 наказів МОЗ із зазначених питань; створив та очолює лабораторію з дослідження біоеквівалентності.

Нагороди: Грамота Верховної Ради України (2004), Почесні грамоти МОЗ України (2001, 2004); заслужений працівник охорони здоров’я України (з 2004).

Основні праці: Використання неселективних методів та теорії інформації в контролі якості лікарських засобів (докт. дис). — X., 1996; Использование теории информации в многокомпонентном анализе лекарственных препаратов // Фармаком. — 1996. — № 1/2; Изучение погрешностей пламенно-фотометрического метода для использования его в фармацевтическом анализе // Хим.-фармац. журн. — 1996. — № 2 (співавт.); Стандартизованная процедура валидации методик количественного анализа лекарственных средств методом стандарта // Фармаком. — 2004 — № 3 (співавт.); Надлежащие практики в фармации: Учебник. — К., 2006 (співавт.); Побудова інтегрованої системи якості на сучасному фармацевтичному підприємстві // Вісник фармації. — 2008. — № 2 (співавт.).

С.М. Коваленко

ПІМІНОВ Олександр Фомич (23.06.1945, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1992), завідувач кафедри технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) НФаУ (2008), директор ІПКСФ (з 2002).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1970).

Працював: лаборант (1968), молодший науковий співробітник (1970) Харківського науково-дослідного хіміко-фармацевтичного інституту; старший викладач (1980), доцент (1988), професор (1992) кафедри технології ліків Українського інституту вдосконалення лікарів; професор кафедри фармацевтичної технології ліків (1993), завідувач кафедри технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою (2008), директор (2002) ІПКСФ НФаУ.

Напрями наукових досліджень: розроблення гомеопатичних і стоматологічних ЛП.

Наукові здобутки: автор близько 300 наукових і навчально-методичних праць, серед них 3 підручники, 15 навчальних посібників. Підготував 10 кандидатів наук.

Основні праці: Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств. В 2 т. — Х., 1999 (співавт.); Комплексные гомеопатические препараты: Справочное пособие. — Х., 2006; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків: Підручник. — Вінниця, 2007 (спів­авт.); Современные подходы к применению иммуно­корригирующей терапии: Пособие. — Х.—Донецк, 2007.

Літ.: Медична еліта України: Національний довідник. — Х.—Суми—Полтава, 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Д.Л. Великий

ПОПОВ Сергій Борисович (27.01.1960, с. Високо­пілля Донецької обл.) — доктор медичних наук (1992), професор кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою (1993–2008), проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародних зв’язків) НФаУ (з 2008).

Закінчив Харківський медичний інститут (1983) за спеціальністю «Лікувальна справа».

Працював:
медбрат у відділеннях хірургії й гострих захворювань судин Харківського науково-дослідного інституту загальної й невідкладної хірургії (1981); лікар-терапевт відділення швидкої медичної допомоги Балаклійської центральної районної лікарні (1984); асистент (1988), доцент кафедри фізіології й патології Харківського фармацевтичного інституту (1990); професор кафедри (з 2004) та заступник декана фармацевтичного факультету (1989–1991), проректор з науково-педагогічної роботи (міжнародних зв’язків) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: створення нових комбінованих ЛП з протизапальною та хондропротекторною дією; проведення клінічних випробувань, вивчення біоеквівалентності та розроблення методичних підходів до вивчення нових та генеричних ЛП.

Наукові здобутки: автор близько 70 наукових статей і 50 навчально-методичних праць, 2 авторських свідоцтв, 5 патентів, 2 підручників, 20 навчальних посібників, 11 довідників. Підготував 4 кандидатів наук.

Основні праці: Клінічна фармакологія: Підручник. У 2 т. — Х., 2007 (співавт.); Фармацевтическая опека. Курс лекций: Учебное пособие. — Х., 2006 (співавт.); Фармацевтическая опека: Учебное пособие. — К., 2004, 2007 (співавт.); Клинические лабораторные методы исследования: Учебное пособие. — Х., 2000, 2001, 2005 (співавт.); Основы клинической медицины: Практикум. — Х., 2005 (співавт.); Лекарственные препараты Украины: Справочник. — Х., 2005 (співавт.); ОТСТМ: ответственное самолечение: Справочник. — К., 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 (співавт.); Клінічне дослідження клінічної фармакокінетики лікарського препарату «Диклофенак» // Клінічна фармація. — 2003. — Т. 7. — № 2; Синтез и фармакологическая активность новых производных сукцинаниловой кислоты // Хим.-фармац. журн. — 1989. — № 2.

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.П. Черних

ПОСИЛКІНА Ольга Вікторівна (7.05.1956, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2003), професор (2004), завідувач кафедри економіки підприємства (з 1998) НФаУ.

Закінчила Харківський інженерно-економічний інститут за спеціальністю економіка і організація промисловості, кваліфікація «інженер-економіст» (1978).

Працювала: старший науковий співробітник науково-дослідного сектору Харківського інженерно-економічного інституту (1983); доцент кафедри суспільних наук Харківського фармацевтичного інституту (1984); доцент кафед­ри економіки промислової фармації (1995); завідувач кафедри економіки промислової фармації (з 1998), яка в 2010 була перейменована у кафедру економіки підприємства.

Напрямки наукових досліджень: фінансово-економічна діагностика діяльності фармацевтичних підприємств; інноваційно-інвестиційна діяльність та управління персоналом на фармацевтичних підприємствах; комерціалізація та захист інтелектуальної власності у фармацевтичній галузі; економіка якості; фармацевтична логістика.

Наукові здобутки: автор понад 350 наукових і навчально-методичних праць, з них 3 монографії, 3 підручники, 9 навчальних посібників, понад 100 статей, 14 фахових науково-методичних рекомендацій. Підготувала 4 кандидатів наук.

Основні праці: Планування нормативу заробітної плати на одиницю продукції (на прикладі металургійних підприємств) (канд. дис.). — Х., 1983; Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва і проблеми його фінансового забезпечення (докт. дис.). — Х., 2004; Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення: Монографія. — Х., 2002; Фармацевтична логістика: Монографія. — Х., 2004 (співавт.); Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств: Підручник. — Х., 2001 (співавт.); Економіка підприємства: Підручник. — Х., 2005 (спів­авт.); Финансово-экономический анализ: Учебник. — Х., 1999 (співавт.); Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. — Х., 2002 (співавт.); Організація виробництва: Навчальний посібник. — Х., 2006 (співавт.); Фармацевтична логістика: Навчальний посібник. — Х., 2006 (спів­авт.); Дослідження джерел фінансування фармацевтичних підприємств в умовах їх розвитку // Вісник фармації. — 2001. — № 4; Використання фармакоекономічних підходів у процесі ціноутворення на лікарські засоби // Клінічна фармація. — 2001. — Т. 5. — № 1; Формування системи оцінки інноваційно-інвестиційних проектів в умовах фармацевтичного виробництва // Ліки України. — 2002. — № 1, 2; Визначення залежності ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності хіміко-фармацевтичних підприємств від рівня їх інноваційно-інвестиційного потенціалу // Вісник фармації. — 2002. — № 1; Методика комплексної оцінки інвестиційної привабливості фармацевтичних підприємств // Фармаком. — 2002. — № 4; Усвідомлення парадигми розвитку фармацевтичної галузі України // Вісник фармації. — 2005. — № 1 (співавт.); Дослідження рівня розвитку концентраційних та інтеграційних процесів у фармацевтичному секторі // Вісник фармації. — 2006. — № 2; Внедрение системы материального стимулирования работников фармацевтических предприятий на основе комплексной оценки результатов труда // Провизор. — 2006. — № 12; Особенности определения цены лицензии в процессе коммерциализации объектов интеллектуальной собственности в фармации // Провизор. — 2006. — № 21; Сучасні підходи до оцінки та управління трудовим потенціалом фармацевтичних підприємств // Фармац. журн. — 2006. — № 5; Формування сучасної системи управління логістичними витратами на фармацевтичних підприємствах // Вісник фармації. — 2007. — № 1; Роль корпоративної культури в управлінні трудовим потенціалом фармацевтичних підприємств // Фармацевтичний часопис. — 2008. — № 1 (5).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Видання, присвячене 10 річчю спеціальностей «Економіка підприємства» та «Маркетинг» НФаУ. — Х., 2008.

І.С. Гриценко

ПРОКОПЕНКО Тіна Сулейманівна (21.08.1958, с. Цхаврока Кобулетського р-ну Аджарії) — кандидат фармацевтичних наук (1996), доцент (2001), директор коледжу НФаУ (1997).

Закінчила: Харківський фармацевтичний інститут (1982).

Працювала: бібліо­текар Харківського фармацевтичного інституту (1975–1977); провізор аптеки № 47 Харкова (1982–1987); лаборант (1987), асистент (1990), старший викладач (1993) Харківського інституту удосконалення лікарів; викладач першої категорії (1993); директор (з 1997) Харківського хіміко-фармацевтичного технікуму. Одночасно працює доцентом кафед­ри «Якість, стандартизація та сертифікація ліків» Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ (з 1998), викладачем-методистом (з 2002).

Є вченим секретарем науково-методичної комісії з фармації МОН України (з 2000).

Напрямки наукових досліджень: пошук БАР рослинного походження та створення на їх основі ЛП; оптимізація фармацевтичної освіти.

Наукові здобутки:автор близько 100 наукових і навчально-методичних праць, керівник розробки галузевих стандартів вищої освіти України з підготовки молодших спеціалістів за спеціальностями «Фармація», «Аналітичний контроль якості хімічних лікарських сполук», «Виробництво фармацевтичних препаратів».

Основні праці: Дослідження біологічно активних речовин рослин роду живокіст (канд. дис.). — Х., 1996; Аппаратурные и блок-схемы производства парфюмерно-косметических средств. — Х., 2001 (співавт.); Фармацевтична хімія: Навчальний посібник. — Х., 2002 (співавт.); Ботаніка: Підручник. — Х., 2003 (співавт.); Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика. Молодший спеціаліст. 1202 Фармація. — К., 2008 (спів­авт.); Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-професійна програма. Молодший спеціаліст. 1202 Фармація. — К., 2008 (співавт.).

О.Ф. Пімінов

РИЖЕНКО Ірина Михайлівна (5.10.1950, Харків) — доктор медичних наук (2000), професор кафедри фармакології НФаУ (з 2003).

Закінчила з відзнакою Харківський медичний інститут (1973), Інститут підвищення кваліфікації фахівців народного господарства і керівників у сфері патентної роботи (Москва, 1980).

Працювала: старший лаборант, лікар-мікробіолог відділу біо­логічного контролю заводу «Бактерійні препарати» (1973–1975); молодший науковий співробітник лабораторії дитячих краплинних інфекцій Харківського науково-дослідного інституту мікробіології вакцин і сироваток ім. І.І. Мечникова (1975–1983); асистент (1983–1986), доцент (1986–2003), професор (з 2003) кафедри фармакології НФаУ.

Напрями наукових досліджень: дослідження в галузі репродуктивної фармакології (вивчення препаратів, що впливають на скоротливу активність матки, гравідопротекторів, простатопротекторів).

Наукові здобутки: автор 180 наукових та навчально-методичних праць, серед них — монографія, 7 авторських свідоцтв, один патент (РФ), 3 методичні рекомендації, 3 інформаційні листи, 9 навчальних посібників, 2 збірники тестів для самопідготовки фахівців з фармації, спів­автор підручника «Фармакологія», курсу лекцій з фармакології. Підготувала одного кандидата наук. Член спеціалізованої вченої ради.

Нагороджена Почесною грамотою Міністерства охорони здоров’я України (2005).

Основні праці: Биологические свойства возбудителя коклюша и его роль в эпидемическом процессе в условиях многолетней специфической профилактики (канд. дис.). — К., 1983; Изучение токолитической активности производных триптамина, гетерилпропионовых кислот, фенил­алкиламинов и создание на их основе лекарственного препарата (докт. дис.). — К., 2000; Лекарственные препараты Украины 1999–2000: Справочник в 3 т. — Х., 2000 (співавт.); Лікарські препарати України — 2005: Довідник. — Х., 2005 (співавт.); Ринок простатопротекторів в Україні: реалії та перспективи // Провізор. — 2008. — № 16 (співавт.); История лекарственных препаратов, влияющих на сократительную активность матки: Монография. — Х., 2008 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Л.В. Яковлєва

САЛО Дмитро Павлович (26.11.1923, хутір Помелуївка Харківської обл. — 31.03.1980, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1968), професор (1970), завідувач кафедри аптечної техно­логії ліків, ректор Харківського фармацевтичного інституту (1971–1980).

Закінчив Ізюмську фельдшерську школу (1941), Харківський фармацевтичний інститут (1951).

Працював: аспірант кафедри фізколоїдної хімії (1951–1954), асистент кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів (1954), доцент (1963), професор (1970), завідувач (1971–1980) кафедри аптечної технології ліків, проректор з навчальної та наукової роботи (1970–1971), ректор Харківського фармацевтичного інституту (1971–1980).

Напрями наукових досліджень: вивчення та використання високодисперсних мінералів України в технології ЛП для лікування виразково-некротичних уражень шкіри, променевих дерматитів.

Наукові здобутки: автор близько 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них 5 авторських свідоцтв, монографії. Автор 3 ЛП. Роботи відзначені премією СРСР, атестатом I ступеня, дипломом I ступеня, медаллю ВДНГ СРСР. Підготував 3 докторів і 11 кандидатів наук. За бойові й трудові заслуги нагороджений 7 медалями.

Основні праці: Рефрактометричний аналіз дво- і трикомпонентних систем (канд. дис.). — Тбілісі, 1954; Застосування глинистих мінералів для приготування ліків (докт. дис.). — М., 1968; Високодисперсні мінерали у фармації та медицині: Монографія. — К., 1969 (співавт.); Захисні засоби для шкіри: Монографія. — К., 1975 (співавт.); Гидрофильно-липофильный баланс и методы его определения. — Алма-Ата, 1977 (співавт.); Лечебные свойства прополиса: Моно­графия. — К., 1977 (співавт.); Приготовление мягких лекарств на основе дисперсных минералов и их структурно-механический анализ // Физ-хим. мех. и лиофильность диспер. сист. — 1980. — Вып. 12 (співавт.); Биологически активные субстанции прополиса: Монография. — Бухарест, 1985 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999.

О.І. Тихонов

САМУРА Борис Андрійович (23.07.1939, м. Пологи Запорізької обл.) — доктор фармацевтичних наук (1984), професор (1986); заслужений діяч науки і техніки України (1990), дійсний член АН технологічної кібернетики України (1992), завідувач кафедри фармакотерапії НФаУ (з 1985).

Закінчив фармацевтичний факультет Запорізького державного медичного інституту (1968).

Працював: асистент кафедри фармакології Запорізького державного медичного інституту (1968); завідувач кафедри фармакотерапії Харківського фармацевтичного інституту (1985); завідувач кафедри фізіології й медицини (1987) та декан біологічного факультету Запорізького державного медичного інституту (1988–1990); завідувач (1991), професор (2005), завідувач кафедри фармакотерапії НФаУ (з 2007).

Напрями наукових досліджень: пошук нових БАР синтетичного та природного походження, які впливають на нервову, серцево-судинну системи і функцію нирок; доклінічні дослідження АФІ та ЛП.

Наукові здобутки: автор близько 757 наукових праць, 18 патентів, 248 авторських свідоцтв, 32 раціоналізаторських пропозицій, 10 підручників, 35 навчальних посібників, 42 методичних рекомендацій. Підготував 24 докторів наук та 91 кандидата наук.

Основні праці: Синтез и фармакологические исследования некоторых производных имидазо(1,2 f)ксантина (канд. дис.). — Донецк, 1973; Синтез и фармакологическая активность замещенных и конденсированных производных ксантина (докт. дис.). — Х., 1984; Влияние некоторых производных имидазо(1,2 f)ксантина на биоэлектрическую активность и вызванные потенциалы коры больших полушарий головного мозга // Фармакол. и токсикол. –1983. — № 1; Справочник новых лекарственных средств. — К., 1993 (співавт.); Фармакокинетика: Учебник. — Х., 1996 (співавт.); Фармакотерапия: Учебник в 2 т. — Х., 2000, 2007, 2008 (співавт.); Hypoglicemyc activity of substituted sucinamic acids // Medicinos teorija ir praktika. — 2003. — № 3 (співавт.); Anticonvulsant activity of replaced amids of sucinamic acids // Medicinos teorija ir praktika. — 2003. — № 3 (співавт.); Первая доврачебная помощь: Учебник. — Х., 2004 (спів­авт.); A university course in pharmacokinetics. — Х., 2005 (співавт.); Orienta ni sledov ni vlivu v luh? ze sm si rostlinn ch drog na vybran? funkce ledvin //  esk? a slovensk? farmacie. — 2007. — № 2 (спів­авт.); Синтез та біологічні властивості 8 аміно­заміщених 7  -гідрокси- -(3 метилфенокси)пропіл-3 метилксантину // Вісник фармації. — 2007. — № 1 (співавт.); Вивчення можливої ульцерогенної та місцевоподразнюючої дії хрометкарбу // Запорожский мед. журн. — 2008. — № 1 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонов. — Х., 1998; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.В. Кіреєв

СВЄЧНІКОВА Олена Миколаївна (21.06.1947, Москва) — професор (2003), доктор хімічних наук (1999), професор кафедри аналітичної хімії НФаУ (з 2001).

Закінчила хімічний факультет Харківського державного університету (1970).

Працювала: молодший науковий співробітник Всесоюзного науково-дослідного інституту охорони вод (1974); асистент Кемеровського технологічного інституту харчової промисловості (1975); старший викладач Кузбаського політехнічного інституту (1976); в.о. доцента Кузбаського політехнічного інституту (1978); асистент (1979–1987), старший викладач (1987), доцент (1989), професор (з 2001) кафедри аналітичної хімії НФаУ.

Напрями наукових досліджень: дослідження реакційної здатності органічних БАР, установлення кількісних співвідношень структура — біологічна активність у ряді похідних N-фенілантранілової кислоти та акридину; кількісний аналіз органічних сполук.

Наукові здобутки: автор близько 200 наукових і навчально-методичних праць, серед них 11 навчальних посібників, 6 патентів. Підготувала 2 кандидатів наук.

Основні праці: Исследование растворов солей в бинарных смесях на основе нитрометана методом электропроводности (канд. дис.). — Х., 1975; Реакційна здатність, зв’язок структура — біологічна активність та використання похідних N-фенілантранілової кислоти та акридину (докт. дис.). — Х., 1999; Реакционная способность замещенных 9 хлоракридинов // Журн. общей химии. — 2001. — Т. 71. — Вып. 1; Кінетика реакції лужного гідролізу біо­логічно активних ефірів орто-заміщених 3 нітро-N-фенілантранілових кислот у бінарному розчиннику діоксан-вода // Фармац. журнал. — 2002. — № 5(спів­авт.); Исследование липофильных свойств нитропроизводных фенилантраниловой кислоты // Фізіологічно активні речовини. — 2002. — № 1(співавт.); Реакционная способность N-арилсульфоно-3 амино-капроновых кислот // Журн. общей химии. — 2004. — Т. 74. — Вып. 4 (співавт.); Кількісний аналіз біологічно активних похідних N-фенілантранілових та мефенамової кислот методом двофазного титрування // Журн. общей химии. — 2006. — Т. 4. — № 4 (16) (спів­авт.); Аналітична хімія: Навч. посібник. — Х., 2004 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

К.В. Динник

Світлична Євгенія Іванівна (15.09.1948, м. Городня Чернігівської обл.) — кандидат філо­логічних наук (1985), доцент (1986), завідувач кафедри латинської мови, нині — кафедри україно­знавства та латинської мови НФаУ (з 1992).

Закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка (1972).

Працювала: викладач кафедри іноземних мов (1974–1981), аспірант Інституту всесвітньої літератури ім. Максима Горького АН СРСР (1982–1984), старший викладач кафедри іноземних мов (1985–1986), доцент кафедри російської та іноземної мов (1986), завідувач кафедри латинської мови (з 1992 — кафедра українознавства та латинської мови, з 2005 — кафедра суспільних наук, українознавства та латинської мови, з 2007 — кафедра української та латинської мови) НФаУ.

Наукові напрями: становлення та розвиток латинської та української фармацевтичної термінології; удосконалення методики викладання гуманітарних та мовних дисциплін та їх роль у професійній підготовці спеціалістів фармацевтичної галузі; вплив античної культури на новогрецьку поезію ХХ століття.

Наукові здобутки: автор понад 80 наукових праць, з них 10 підручників, 16 навчальних посібників, 6 методичних рекомендацій.

Основні праці: Українське ділове мовлення: Підручник. — Х., 2002 (співавт.); Латинська мова: Підручник. — Х., 2001 (співавт.); Латинский язык: Учебник. — Х., 2002 (співавт.); Українське ділове мовлення: Підручник. — Х., 2002 (співавт.); Latin for pharmacy students: Textbook. — Kharkіv, 2003 (співавт.); Латинська мова: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. — Х., 2004 (співавт.); Этимологический словарь латинских ботанических названий лекарственных растений. — Х., 2003 (співавт.); Фармацевтична терміно­логія. Terminologia pharmaceutica polуglotta: Багатомовний словник для студ. вищ. навч. закладів. — Х., 2004 (співавт.); Studemus Latinam. Изучаем латынь: Учеб. пособ. для студ. высш. фармац. учеб. заведений. — Х., 2002 (співавт.); Studemus Latinam. Вивчаємо латину: Навч. посіб. для студ. вищ. фармац. навч. закладів. — Х., 2002 (співавт.); Studemus Latinam. We Learn Latin: Manual for Individual Students Work. — Х., 2006 (співавт.); Українська мова для іноземних студентів. Навч. посіб. — К., 2010 (співавт.); Латинська термінологія у системі фармацевтичної освіти // Фармація ХХІ століття: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. (23–24 жовтня 2002 р. Харків). — Х., 2002; Проблеми викладання латинської мови у динаміці розвитку сучасної фармацевтичної термінології // Інноваційні технології викладання латинської та української мов у вищих навчальних закладах: Матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 19 березня 2003 р. — Х., 2003; Проблемні питання терміно­творення та терміновживання в сучасних латинській та українській фармацевтичних терміносистемах // Значення українознавчих та мовних дисциплін у системі вищої освіти: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Харків, 11–12 лист. 2004.

І.М. Перцев

СЕРБІН Анатолій Гаврилович (2.01.1945, м. Старокостянтинів Хмельницької обл.) — доктор фармацевтичних наук (1989), професор (1991), завідувач кафедри ботаніки НФаУ (з 1989).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1969).

Працював: асистент (1972–1980), старший викладач (1980–1983), доцент (1983–1991), професор (з 1991), завідувач (з 1989) кафедри ботаніки. Одночасно за сумісництвом працював заступником декана (1979–1989) Харківського фармацевтичного інституту.

Напрями наукових досліджень: фітохімічне вивчення представників родів вільха, череда, деревій та інших представників флори України і розроблення на їх основі ЛП антибактеріальної, проти­запальної та гемостатичної дії.

Автор близько 300 наукових і навчально-методичних праць, серед них 4 підручники, 19 навчальних посібників, 5 монографій, 25 патентів, 3 словники, 1 довідник, 74 методичні рекомендації, 16 типових та робочих програм із дисциплін, що викладаються на кафедрі. Співавтор 5 оригінальних ЛП, які випускаються промисловістю. Підготував одного доктора та 6 кандидатів наук, відмінник охорони здоров’я та відмінник вищої школи.

Основні праці: Химическое исследование фенольных соединений череды трехраздельной (канд. дис.). — Х., 1972; Фитохимическое изучение некоторых представителей родов ольха, череда и тысячелистник и разработка на их основе препаратов антибактериального, противовоспалительного и гемостатического действия (докт. дис.). — Х., 1989; 1000 рецептов из лекарственных трав. Справочное издание. — К., 1991, 1992 (співавт.); Дикорастущие и культивируемые лекарственные растения, их диагнос­тика и применение. Справочное издание. — Х., 1991 (співавт.); Антибактериальная активность экстрактов и полисахаридов ольхи клейкой. — Х., 1994. Деп. В ГНТБ Украины 30.08.94, № 1813. Ук. 94 (співавт.). Профессионалы о целебных травах. Выращивание, хранение, применение. — Х., 2001 (співавт.); Підручники: Ботаніка. — Х., 1997 (співавт.); Ботаника. Учебно-полевая практика. — Х., 2001 (співавт.); Фармакогностический анализ лекарственного растительного сырья: Учебное пособие. — Х., 2002 (співавт.); Медицинская ботаника. — Х., 2003 (співавт.); Практикум по фармако­гнозии. — Х., 2003 (співавт.); Атлас з анатомії рослин (рослинна клітина, тканини, органи). Навч. посіб. — Х., 2006 (співавт.); Фармацевтична ботаніка. — Вінниця, 2007 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005.

О.П. Хворост

СИЛА Василь Іванович (1903, м. Слов’янськ Донецької обл. — 1972, Харків) — доктор медичних наук (1964), професор, завідувач кафедри фармакології Харківського фармацевтичного інституту (1951–1972).

Закінчив Харківський медичний інститут (1930).

Працював: лікар у будинку відпочинку «Святые горы» (1930); аспірант кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1930–1933); асистент кафедри фармакології стоматологічного інституту, Харків (1931–1935); асистент кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1932–1941); викладач кафедри токсикології біологічно активних речовин в Інституті вдосконалення лікарів, Харків (1939–1941); голова терапевтичного відділення медичного санітарного батальйону (1941–1942); асистент кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1942–1943); завідувач кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1943); завідувач кафедри фармакології Чернівецького медичного інституту (1945); доцент кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1945–1952); завідувач кафедри фармакології Харківського фармацевтичного інституту (1951–1972).

Напрями наукових досліджень: вивчення біо­логічної активності лікарських речовин групи серцевих глікозидів, пошук нових субстанцій, які виявляють цукрознижувальну, антимікробну, гіпотензивну активність.

Наукові здобутки: автор близько 30 наукових і навчально-методичних праць, серед них 4 навчальні посібники. Автор 2 препаратів. Підготував 2 кандидатів і одного доктора наук.

Основні праці: Лекарственные растения и их использование в народной медицине: Пособие. — К., 1971; Основы лекарственной рецептуры: Пособие. — К., 1971.

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

С.М. Дроговоз

СЛОБОДЯНЮК Микола Миколайович (7.04.1949, с. Дерешова Вінницької обл.) — доктор фармацевтичних наук (1992), професор кафедри менеджменту та маркетингу у фармації НФаУ(з 2004).

Закінчив Київське медичне училище № 2 (1968), фармацевтичний факультет Запорізького медичного інституту (1975), аспірантуру при кафедрі технології ліків Запорізького медичного інституту (1978), Запорізький інститут патентування (1980), Харківський державний економічний університет (2001).

Працював: завідувач фельдшерсько-акушерського пункту с. Перекоринці Вінницької обл. (1968); начальник аптеки військової частини 75413 (1968–1970); завідувач аптеки № 14 м. Ніжин Чернігівської обл. (1975); асистент кафедри технології Запорізького медичного інституту (1978); старший викладач (1985) та доцент (1987) кафедри організації та економіки фармації факультету підвищення кваліфікації провізорів, проректор з економічних питань (1993–1994), доцент (1992), професор (з 2004) кафедри менеджменту та маркетингу у фармації НФаУ.

Напрями наукових досліджень: управління торговельними марками, оцінка споживацьких переваг, конкурентних позицій, ринкового потенціалу та конкурентоспроможності ЛП; оптимізація пошуку та прогнозування соціальної необхідності, медичної доцільності та комерційної ефективності промислового виробництва ліків.

Наукові здобутки: автор понад 220 наукових та навчально-методичних праць, серед них 7 авторських свідоцтв, довідник, навчальний посібник, практикум. Брав участь у розробці проектів ряду державних нормативних документів, галузевих положень та правил. Лауреат ВДНГ СРСР та України, відзначений знаком «Изобретатель СССР». Співавтор 16 ЛП серцево-судинної, протизапальної, антимікробної, антигіпертензивної та антигіпоксичної дії, які випускаються провідними фармацевтичними підприємствами України.

Основні праці: Брендинг у діяльності фармацевтичних підприємств // Фармац. журн. — 2008. — № 1 (співавт.); Маркетингові дослідження торговельних марок амлодипіну // Вісник фармації. — 2008. — № 2 (співавт.); Методи оцінки конкурентних позицій торговельних марок лікарських препаратів: Методичні рекомендації. — Х., 2008 (співавт.); Исследование и оценка торговых марок препаратов на примере лоратадина. — Пятигорск, 2008 (співавт.); Маркетингове й економічне обґрунтування доцільності та ефективності нових препаратів у товарному асортименті фармацевтичного підприємства // Матеріали науково-практичної конференції «Ефективність використання маркетингу та логістики фармацевтичними організаціями». — Х., 2008 (співавт.); Структура споживання та споживацькі переваги анти­гістамінних лікарських препаратів в Україні. — 2008; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків. Навчальний посібник. — Вінниця, 2007 (співавт.); Розробка і управління товарним портфелем фармацевтичних підприємств на інноваційній основі // Ліки України. — 2007. — № 112 (співавт.); Состояние рынка противоязвенных препаратов // Провизор. — 2007. — № 16 (співавт.); Методи аналізу й оцінки конкурентоспроможності торговельних марок лікарських засобів // Матеріали науково-практичної конференції «Економічна освіта та наука: досвід та перспективи розвитку». — Х., 2007 (співавт.); Формування конкурентних позицій антигістамінних лікарських препаратів // Матеріали науково-практичної конференції «Формування національної лікарської політики за умов упровадження медичного страхування: питання освіти, теорії та практики». — Х., 2008 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

А.Б. Ольховська

СПИРИДОНОВ Володимир Миколайович (31.08.1936, Керч) — доктор фармацевтичних наук (1988), професор (1992) кафедри косметології і аромології НФаУ (з 2004).

Закінчив першу Москов­ську медичну академію (1958–1959), військово-фармацевтичний факультет при Харківському фармацевтичному інституті (1954–1957).

Працював: лаборант (1958–1959), хімік (1959–1960), молодший науковий співробітник (1960–1970), старший науковий співробітник (1970–1978), завідувач лабораторії (1978–1999) Державного наукового центру лікарських засобів (Харків).  Напрямки наукових досліджень: отримання, хімічне вивчення та організація виробництва рослинних субстанцій і ЛП на їх основі, у тому числі й для застосування в педіатрії.  Наукові здобутки: вперше розроблені методологія і селективний спосіб хроматографічного розділення близьких за структурою сполук на колонках поліамідного сорбенту при елюванні їх неполярними розчинниками, який широко застосувують у фіто­хімічних дослідженнях країн СНД і за кордоном. Із лікарських рослин отримано та встановлено будову понад 40 сполук різних класів, на основі яких створені оригінальні ЛП (флавазид, есфлазид та ін.) і нові технології виробництва (фламін, есцин та ін.). Очолював Державну комплексну програму зі створення та впровадження у виробництво ЛП, які застосовують у педіатрії (запроваджено у виробництво понад 60 найменувань ЛП: гранули для суспензій флакуміну, силібору, фламіну, калефлону, фурадоніну, фуразолідону та ін., а також пакувальних та дозуючих пристроїв до них). Автор понад 100 наукових праць, у тому числі 16 винаходів. Підготував 6 кандидатів наук. Основні праці: Хроматография флавонолов каштана на полиамиде // Хим.-фармац. журн. — 1968. — № 5; Лекарства для детей. В кн.: Техно­логия и стандартизация лекарств. — Х., 1996 (співавт.); Разработка состава препарата венотропного действия // Фармаком. — 1999. — № 5 (спів­авт.); Сушка и деконтаминация гранул на основе активированных порошков семян каштана конского и отрубей пшеничных // Фармаком. — 2002. — № 2. (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Історія фармації України / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 1999; Руководители государственного научного центра лекарственных средств и его научных подразделений // Фармаком. — 2000. — № 1; К 70-летию со дня рождения Спиридонова Владимира Николаевича // Фармаком. — 2006. — № 4.

О.Г. Башура

СТРЕЛЬНИКОВ Леонід Семенович (22.08.1950. смт Близнюки Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1994), завідувач кафедри біотехнології НФаУ (з 2004), член науково-методичної комісії з біотехнології МОН України (з 2006).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1972).

Працював: рецептар-контролер Близнюківської центральної районної аптеки № 114 Харківської обл. (1972–1973); аспірант за спеціальністю «Технологія лікарських форм і галенових препаратів» (1973–1975), асистент (1978–1983), доцент (1983–1989), докторант (1989–1992), завідуючий курсом (1992–1993), професор кафедри мікробіології (1994–2004), завідувач кафедри біо­технології НФаУ (з 2004).

Напрями наукових досліджень: розроблення складу та технології солюбілізованих, ліпосомальних, біотехнологічних ЛП з регульованими фармакотерапевтичними властивостями та їх біо­фармацевтичні дослідження. Співавтор розроблення та впровадження у промислове виробництво ліпосомального ЛП Ліпін.

Автор близько 170 наукових і навчально-методичних праць, серед них 2 монографії, 5 патентів, 7 авторських свідоцтв, підручник, 4 навчальні посібники, 3 інформаційні листи. Підготував 4 кандидатів наук. Готує одного доктора і 3 кандидатів наук.

Основні праці: Разработка состава и технологии раствора солюбилизированного йода (канд. дис.). — Х., 1981; Технологические и биофармацевтические аспекты создания липосомальных препаратов на основе биологически активных дисперсионных сред (докт. дис.). — Х., 1992; Эктерицид как дисперсионная среда для получения клинически перспективных липосомальных форм // Вест. АМН СССР. — 1990. — № 6 (спів­авт.); Обґрунтування деяких конструктивних, техно­логічних та фармакологічних характеристик ліпосом та ліпосомальних лікарських форм // Вісник фармації. — 1993. — № 1–2 (співавт.); Перспективность фитотерапии при лечении сахарного диабета: Монография. — Х., 1994 (співавт.); Синьогнійна інфекція: обґрунтування деяких напрямків розробки ефективних засобів імунопрофілактики та імунотерапії // Вісник фармації. — 1996. — № 1–2 (співавт.); Технологические и химиотерапевтические аспекты создания нового антисептического перевязочного средства // Вісн. Вінницького ДМУ. — 2000. — № 2 (співавт.); Розробка технології нового антисептичного перев’язувального засобу // Вісник фармації. — 2001. — № 3 (27) (спів­авт.); Перспективы и пути развития производства биотехнологических лекарственных препаратов в Украине // Анналы Мечниковского института. — 2006. — № 4 (співавт.); Розробка лікарських засобів з нормобіотиками. Вивчення антагоністичної активності лактобактерій // Фармаком. — 2008. — № 1 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

О.П. Стрілець

СУХОМЛИНОВ Олексій Кіндратович (05.04.1921, с. Уразово Валуйківського р-ну Бєлгородської обл. — 1992, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1975), професор (1976), завіду­вач кафедри неорганічної хімії (1974–1985) Харківського фармацевтичного інституту.

Закінчив з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1948).

Працював: асистент (1948–1960), доцент (1961, 1971–1974) кафедри фармацевтичної хімії, проректор з науково-навчальної роботи (1961–1974), завідувач (1974–1985) кафедри неорганічної хімії Харківського фармацевтичного інституту. З 198 — професор кафедри Харківського педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди.

Напрями наукових досліджень: вивчення структури численних похідних акридину, встановлення залежності біологічної активності від положення й природи замісників.

Наукові здобутки: автор близько 146 наукових і навчально-методичних праць, серед них 7 авторських свідоцтв. Підготував 7 кандидатів наук і 2 докторів наук.

Основні праці: Спектри вбирання і будова 9 аміно­акридину і деяких його похідних (канд. дис.). — Х., 1956; Дослідження в галузі похідних акридину (докт. дис.). — Х., 1975; Неорганическая химия: Практикум. — К., 1983 (спів­авт.); Синтез и биологическая активность 9 ариламинопроизводных 7 нитро- и 7 амино­акридина // Хим.-фармац. журн. — 1977. — № 2 (спів­авт.); Синтез, будова й антибактеріальна активність заміщених 7 аміно-9 метиламіноакридину // Фармац. журн. — 1979. — № 3 (співавт.); Усовершенствование синтеза 9 хлоракридина и его производных // Хим.-фармац. журн. — М., 1980 (Деп. в ЦБНТИ мед. пром., 23.05.80, № 22) (співавт.); Синтез и биологическая активность 9 N-производных акридина. В кн.: Актуальные вопросы поиска и технологии лекарств. — Х., 1981 (співавт.); 1129890 СССР, МКИ С 07 D 219/10. Способ получения 9-(тиосемикарбозидо)-акридинов. Авт. свид. № 3596502/23–04. Заявлено 26.05.83. Опубл. 15.08.84 (співавт.); Способ получения производных фенилантраниловой кислоты, обладающих биологической активностью. Информ. письмо. — К., 1985. — Вып. 5 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998.

Є.Я. Левітін

ТАРАН Світлана Григорівна (28.12.1949, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2005), професор кафедри медичної хімії НФаУ (з 2005).

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1972).

Працювала: дефектар аптеки № 2 Харкова (1972), старший фармінспектор аптекоуправління Харківського облвиконкому (1976); асистент (1976), доцент (1986), в.о. завідуючого кафедри фармацевтичної хімії (1988–1993, 1995–1998), професор НФаУ (з 2005).

Напрями наукових досліджень: спрямований синтез БАР серед похідних азотовмісних гетероциклів та створення на їх основі потенційних ЛП.

Наукові здобутки: автор близько 130 наукових і навчально-методичних праць, серед них 5 патентів, 1 підручник, 2 навчальні посібники. Підготувала 3 кандидатів наук.

Нагороди: Почесні грамоти Міністерства освіти України (1993), Міністерства охорони здоров’я України (2004), Фармацевтичної асоціації України (2005).

Основні праці: Синтез, будова та біологічна активність у ряду ацильних похідних арилгідразинів (канд. дис.). — Х., 1985; Синтез та дослідження біологічно активних похідних 2 оксо-4 гідроксихіноліну (докт. дис.). — Х., 2005; Фармацевтична хімія: Підручник. — Вінниця, 2008 (співавт.); Фармацевтичний аналіз: Навч. посіб. — Х., 2001 (співавт.); Фармацевтична хімія: Навч. посіб. — Х., 2002 (спів­авт.); Ethyl esters of malonanilic acids. Synthesis and pyrolysis // Tetrahedron. — 1994. — Vol. 50, № 34 (співавт.); Effective Synthesis of 3-(Benzimidazol-2 yl)-4 Hydroxy-2 Oxo-1,2 Dihydroquinolines // Tetrahedron Letters. — 1995. — Vol. 36, № 42 (співавт); 4 Оксихинолоны-2. 45. Синтез, строение и био­логическая активность N-замещенных амидов 1H-2 оксо-4 гидроксихинолин-3 уксусной кислоты // ХГС. — 2000. — № 11 (співавт.); Димеризация N-арилтетрамовых кислот и их 3 карбэтоксипроизводных // ЖОФХ. — 2007. — Т. 5, вып. 4 (20) (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.С. Гриценко

Тіманюк Володимир Олександрович (15.08.1949, Харків) — професор (1995), завідувач кафедри фізики НФаУ (з 1991).

Закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету (1971).

Працював: молодший науковий співробітник (1971–1973), старший науковий співробітник (1973–1989) Харківського державного університету; старший викладач (1989–1990), доцент (1990–1995); завідувач (з 1991), професор кафедри фізики (з 1995); за сумісництвом — декан факультету промислової фармації (1996–2001) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: дослідження низькотемпературної плазми тліючого розряду в інертних газах та парах металів з різними типами порожнистих катодів; взаємодія електромагнітного випромінювання з речовиною та біо­логічними об’єктами.

Автор близько 120 наукових і навчально-методичних праць, серед них 1 монографія, 10 патентів, 4 підручники, 30 навчальних посібників. Підготував 4 кандидатів наук.

Основні праці: Экспериментальное исследование тлеющего разряда с цилиндрическими полыми катодами различной геометрии в инертных газах (канд. дис.). — Х., 1983; Исследование тлеющего разряда с кольцевой формой поперечного сечения катодной полости // Журнал технической физики. — 1989. — Т. 59, вып. 7 (спів­авт.); Физика: Учебник. — Х., 1995; Measurement of small particles: inverse problem of radiation scattering theory. The fourth international workshop on «Laser and fiber-optical networks modelling» (LFNM’2002). — Kharkiv, 2002 (співавт.); Теорія ймовірностей і статистичні методи обробки результатів спостережень. — Х., 2002 (співавт.); Биофизика: Учебник. — Х., 2003 (співавт.); Живой организм и электромагнитные поля: Монография. — Х., 2004 (співавт.); The Effect of Temperature on the Modification of Spectral Properties of Tryptophan Aqueous Solutions Induced by Water Pretreatment with Laser Radiation // Biophysics. — 2006. — Vol. 51, № 3 (співавт); Magnetoacustic Method for Orientation of Metal Single Crystals. «Metallofizika i noveishie tekhnologii» // An international Research Journal. — 2007. — Vol. 29, № 2 (співавт.); Biophysics: Textbook. — Kharkiv, 2007 (співавт.).

Літ.: Наука: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / В.П. Черних, О.І. Тихонов, І.А. Зупанець та ін. — Х., 1998; Visit of the Ukrainian delegation of National pharmaceutical academy to Lebanon / Hopital & Sante. ? 1998. ? № 12; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. ? Х., 2005.

О.І. Зайцев

ТИХОНОВ Олександр Іванович (11.09.1938, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1984), професор (1986), заслужений винахідник СРСР (1984); заслужений професор НФаУ (2005), заслужений діяч науки і техніки України (1990), академік УАН (2006), завідувач кафедри аптечної техно­логії ліків (з 1985) НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1961).

Працював: асистент кафедри технології ліків Запорізького медичного інституту (1961–1978); доцент (1982–1983), професор (1984), завідувач кафедри аптечної технології ліків (з 1985); проректор з наукової роботи (1991–2003) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: створення ЛП на основі рослинної та природної сировини, зокрема продуктів бджільництва, для дорослих та дітей; створення гомеопатичних ЛП.

Наукові здобутки: створено новий науковий напрямок та наукову школу з розробки алопатичних та гомеопатичних ЛП на основі біологічно активних стандартизованих субстанцій продуктів бджільництва та запропоноване їх промислове виробництво. Розроблено понад 50 ЛП, 12 з яких виробляються фармацевтичною промисловістю України, Росії та Польщі. Автор близько 1260 наукових і навчально-методичних праць, серед них 14 монографій, 63 патенти, 14 авторських свідоцтв, 7 підручників, 71 довідник, практикуми, посібники, лекції, 48 методичних рекомендацій та ін. Підготував 12 докторів та 51 кандидатів наук.

Нагороди: ордени «За заслуги III ступеня» (1996), «За заслуги II ступеня» (1998); медалі ВДНГ України та СРСР (5 золотих, 2 срібні); 3 Знаки пошани Міністерства охорони здоров’я, адміністрацій міст Київа та Харкова; срібний знак пошани Міжнародного апіцентру «Апімондія»; лауреат рейтингу «Харьковчанин года — 2007».

Основні праці: Выделение и химическое исследование флавоноидов растений семейства рясковых флоры СССР (канд. дис.). — М., 1968; Разработка технологии и исследование лекарственных форм с фенольными соединениями прополиса (докт. дис.). — Х., 1983; Лечебные свойства прополиса: Монография. — К., 1977 (співавт.); Аптечна технологія ліків: Підручник. — Х., 1995 (1–4 те вид.) (співавт.); Технология лекарств: Учебник. — Х., 2002, 2006 (співавт.); Теория и практика производства лекарственных препаратов прополиса: Монография. — Х., 1998 (співавт.); Основы гомеопатической фармации: Учебник. — Х., 2002 (співавт.); Биофармация: Учебник. — Х., 2003 (співавт.); Teoria і praktyka wytwarzania leczniczych preparation propolisowych: Монографія. — Krakow, 2005 (співавт.); Пыльца цветочная (обножка пчелиная) в фармации и медицине: Монография. — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Імена України. — К., 2007.

Т.Г. Ярних

ТИХОНОВА Світлана Олександрівна (24.06.1963, Запоріжжя) — доктор фармацевтичних наук (2000), професор (2001) кафедри аптечної технології ліків.

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1985).

Працювала: завіду­вач аптекою с. Сад Сумської обл. (1985–1994), асистент (1994), доцент кафедри технології ліків (1996), професор (2000), завідувач кафедри фармацевтичної технології Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (2002), професор кафедри аптечної технології ліків НФаУ (2008).

Напрями наукових досліджень: розробка та науково-експериментальне обґрунтування складу та технології гомеопатичних препаратів; удосконалення технології БАР продуктів бджільництва та встановлення взаємозв’язку між хімічним складом, структурою та терапевтичною ефективністю.

Наукові здобутки: автор 293 наукових та навчально-методичних праць, серед них 5 моно­графій, 11 патентів, підручник, 4 навчальні посібники, 3 довідники та АНД на гомеопатичні ЛП. Підготувала 4 кандидатів наук.

Основні праці: Розробка складу та технології гранул для лікування коронавірусних кишкових інфекцій у дітей (канд. дис.). — Х., 1995; Розробка складу та технології лікарського препарату на основі продуктів бджільництва (докт. дис.). — Х., 1999; Теория и практика производства лекарственных препаратов прополиса: Монография. — Х., 1998 (співавт.); Лікарські препарати квіткового пилку // Фармац. журн. — 1999. — № 2; Основы гомеопатической фармации: Учебник. — Х., 2002 (співавт.); Пыльца цветочная (обножка пчелиная) в фармации и медицине: Монография. — Х., 2006 (співавт.); Комплексные гомеопатические препараты: Пособие. — Х., 2006 (співавт.); Multi-component homeopathic pharmaceutical compositions in general medical practice. — Hannover, 2007 (співавт.).

Літ.: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Історія фармації України/Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999.

Т.Г. Ярних

ТКАЧЕНКО Надія Максимівна (12.02.1928, с. Теліжинці Київської обл. — 16.11.2003, Харків) — доктор сільськогосподарських наук (1971), професор (1973), завідувач кафедри ботаніки Харківського фармацевтичного інституту (1973–1989).

Закінчила Полтавський сільськогосподарський інститут (1949).

Працювала: молодший науковий співробітник (1953); старший науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту овочевих, баштанних культур і картоплі (1955); асистент (1961), доцент (1961), професор (1973), завідувач кафедри (1973), професор кафедри ботаніки (1989–1999) Харківського фармацевтичного інституту.

Напрями наукових досліджень: розроблення агротехніки вирощування овочевих та лікарських рослин у відкритому ґрунті; вивчення особливостей морфолого-анатомічної будови, властивостей лікарських та інших рослин, діагностування лікарських зборів.

Наукові здобутки: автор 115 наукових і навчально-методичних праць, серед них 6 монографій, 41 наукова стаття, фармакопейна стаття, 3 підручники, навчальний посібник, термінологічний словник, 13 методичних вказівок. Підготувала 2 кандидатів наук.

Основні праці: Агротехника выращивания ранних помидоров в открытом грунте Левобережной лесостепи УССР (канд. дис.). — Х., 1958; Морфолого-анатомічні і деякі біологічні особливості насіння овочевих, баштанних і лікарських рослин (докт. дис.). — Х., 1971; Морфологічно-анатомічне вивчення трави квасолі звичайної // Фармац. журн. — 1983. — № 6 (співавт.); Порівняльне морфолого-анатомічне вивчення вегетативних органів вовчугів польового і колючого // Фармац. журн. — 1984. — № 6 (спів­авт.); Локалізація флавоноїдів в органах і тканинах сої щетинистої та квасолі звичайної // Фармац. журн. — 1984. — № 3 (співавт.); Химический состав и лечебное применение видов Achilleas // Раст. ресурсы. — Л., 1987. — Т. 23 (співавт.); Довідник з насінництва овочевих, баштанних культур. — К., 1987 (співавт.); Порівняльна морфолого-анатомічна характеристика листків і генеративних органів деревію звичайного і благородного // Фармац. журн. — 1988. — № 2 (співавт.); Український термінологічний словник з фармацевтичної ботаніки. — Х., 1993 (співавт.); Ботаніка: Підручник. — Х., 1997 (спів­авт.); Медицинская ботаника: Учебник. — Х., 2000 (спів­авт.); Ботаника. Учебно-полевая практика: Учебное пособие. — Х., 2001 (співавт.); Ботаніка: Підручник. — Х., 2002 (співавт.).

Літ.: Вісник Полтавської державної аграрної академії. Самородов В.М. Пам’яті Надії Максимівни Ткаченко. — 2003. — № 6; Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2006.

М.Ф. Ткаченко

ТОЛОЧКО Валентин Михайлович (30.08.1950, с. Федорівка Житомирської обл.) — професор, завідувач кафедри управління та економіки фармації Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) НФаУ (з 1984).

Закінчив з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1976).

Працював: завідувач аптеки №73 Костопольської центральної районної аптеки Рівненської обл. (1968–1969); старший викладач Українського інституту удосконалення лікарів (Харків) (1979–1984); завідувач кафедри управління та економіки фармації Харківького фармацевтичного інституту (з 1984); декан УкрФА (1990–1993); директор ІПКСФ Української фармацевтичної академії (1993–2002); перший проректор НФаУ (2002–2005).

Напрямки наукових досліджень: удосконалення організаційних форм і методів лікарського забезпечення населення на основі вивчення діючої системи управління фармацією в ринкових умовах.

Кандидат фармацевтичних наук (1979); доцент (1985); доктор фармацевтичних наук (1988); професор (з 1990); заслужений професор НФаУ (2005); заслужений діяч науки і техніки України (2007).

Автор понад 460 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 8 монографій, 3 підручники, 23 навчальні посібники. Підготував 6 докторів і 25 кандидатів наук.

Основні праці: Исследования по совершенствованию организации работы аптек клиник (канд. дис.). — М., 1979; Наукові основи розвитку лікарської допомоги населенню на сучасному етапі (докт. дис.). — Х., 1988; Состав и размеры площадей помещений аптек клиник // Фармация. — 1980. — № 2; Организационные формы предпринимательской деятельности: Пособие. — Х., 1993 (спів­авт.); Управління фармацією­: Підручник. — Х., 1997, 2004 (співавт.); Дослідження аспектів забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення на рівні промислового регіону // Ліки України. — 2001. — № 11 (співавт.); Словник-довідник для фахівців фармації з питань управління та економіки. — Х., 2001 (спів­авт.); Дослідження оптово-постачальної мережі вітчизняної фармацевтичної галузі // Вісн. фармац. — 2002. — № 4 (співавт.); До питання організаційно-правового забезпечення контро­лю якості лікарських засобів в Україні // Вісн. фармац. — 2003.– № 1 (спів­авт.); Фармакоекономічні аспекти лікарського забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу в умовах стаціонарного лікування // Фармац. журн. — 2005. — № 4 (співавт.); Історичний аналіз нормативно-правових засад визначення та розподілу обов’язків спеціалістів фармації // Фармац. журн. — 2006. — № 3 (співавт.); Дослідження зовнішньоторговельної компоненти вітчизняного фармацевтичного ринку // Вісн. фармац. — 2006. — № 3 (співавт.); Дослідження організації праці провізора аптеки // Фармац. журн. — 2007. — № 3 (співавт.); Уповноважена особа аптеки: дослідження професійної діяльності // Фармаком. — 2007. — № 3 (співавт.); Загальні аспекти та специфіка вітчизняного фармацевтичного маркетингу // Провізор. — 2008. — № 5 (співавт.) та ін.

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. В.П. Черных. — Х., 1991; Історія фармації України / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 1999; Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Гайков и др. — Х., 1998; Хто є Хто в Україні. — К., 1997; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.В. Міщенко

УКРАЇНЕЦЬ Ігор Васильович (7.10.1960, с. Березоточа Полтавської обл.) — доктор хімічних наук (1992), професор кафедри фармацевтичної хімії НФаУ (з 1994).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1982).

Працював: аспірант (1985–1987), асистент (1985–1990), молодший науковий співробітник (1990–1992), доцент (1992–1994), професор кафедри фармацевтичної хімії (з 1994) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: пошук БАР серед похідних 2 оксо-4 гідроксихінолінів. Автор понад 300 друкованих праць, у тому числі 37 авторських свідоцтв і 15 патентів на способи отримання БАР протисудомної, анестезувальної, діуретичної, антимікробної дії. Співавтор навчальних програм, методичних розробок та рекомендацій, посібників «Фармацевтичний аналіз» і «Фармацевтична хімія» та підручника «Фармацевтична хімія».

Основні праці:
Синтез и исследование новых биологически активных производных 2 карбокси­фениламида малоновой кислоты (канд. дис.). — Х., 1988; Синтез, хімічні перетворення та біологічні властивості похідних алкіл-(арил-)амідів малонової кислоти (докт. дис.). — Х., 1992; 4 Оксохинолоны-2. 1. Эффективный способ получения 3 алкил-4 оксихинолонов-2 // ХГС. — 1991. — № 11 (співавт.); 4 Оксохинолоны-2. 3. Синтез и физико-химические свойства 1-3 карбэтокси-4 оксихинолонов-2 // ХГС. — 1992. — № 5 (співавт.); Ethyl esters of malonanilic acids. Synthesis and pyrolysis // Tetrahedron. — 1994. — Vol. 50, № 34 (співавт.); Effective Synthesis of 3-(Benzimidazol-2 yl)-4 Hydroxy-2 Oxo-1,2 Dihydroquinolines // Tetrahedron Letters. — 1995. — Vol. 36, № 42 (співавт.); 4 Оксихинолоны-2. 3 Амино-1 R-2 оксо-4 гидроксихинолины и их ацильные производные // ХГС. — 1996. — № 8 (співавт.); 4 Оксихинолоны-2. 42. Синтез и биологические свойства 1 R-2 оксо-3-(2Н-1,2,4 бензотиадиазин-1,1 диоксид-3 ил)-4 гидроксихинолинов // ХГС. — 2000. — № 3 (співавт.); Новый синтез и строение этилового эфира 1 фенил-2 оксо-4 гидроксихинолин-3 карбоновой кислоты // Журнал органічної та фармацевтичної хімії. — 2003. — Т. 1. — Вип. 3–4 (співавт.); Синтез, будова та протитуберкульозні властивості N-R-амідів 1 циклопропіл-2 оксо-4 гідрокси-1,2,5,6,7,8 гексагідрохінолін-3 карбонової кислоти // Вісник фармації. — 2004. — № 2 (співавт.); 4 Гидроксихинолоны-2. 91. Синтез и свойства этиловых эфиров 1 R-4 гидрокси-6 метил-2 оксо-1,2 дигидропиридин-5 карбоновых кислот // ХГС. — 2006. — № 2 (співавт.); 4 Гидроксихинолоны-2. 138. Синтез и изучение закономерностей взаимосвязи «структура — биологическая активность» в ряду анилидов 1 гидрокси-3 оксо-5,6 дигидро-3Н-пирроло-[3,2,1?ij]-хинолин-2 карбоновой кислоты // ХГС. — 2007. — № 12 (співавт.); Фармацевтична хімія. Підручник. — Вінниця, 2008.

Літ.: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / За ред. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996.

Н.Ю. Бевз

ФІЛІМОНОВА Наталія Ігорівна (15.01.1967, Харків) — доктор медичних наук (2004), професор (2006), завідувач кафедри мікробіології НФаУ (з 2008).

Закінчила педіатричний факультет Харківського медичного інституту (1990).

Працювала: лікар-педіатр 23 ї міської дитячої поліклініки (1990); аспірант (1993), асистент кафедри нормальної фізіології (1995), доцент кафедри патології (1998), професор кафедри біотехнології (2005), професор (2005), завідувач кафедри мікробіології (2008) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: мікробіологічне обґрунтування розроблення комплексних препаратів на тлі композиційного використання антисептиків, антибіотиків та субстанцій інших фармакологічних груп; обґрунтування принципів створення ЛП на фоні суміщення субстанцій синтетичного та природного походження.

Наукові здобутки: автор 130 наукових та навчально-методичних праць, серед них 5 патентів, 2 підручники, 2 навчальні посібники. Підготувала 2 кандидатів наук.

Основні праці: Фармакологічна активність 4 гідроксихінолінів, що функціонально заміщені (канд. дис.). — Мн., 1994; Мікробіологічне обґрунтування раціонального сумісного використання глюкокортикоїдів і нестероїдних протизапальних засобів з антибіотиками (докт. дис.). — Х., 2003; Иммунология: Учебное пособие. — Х., 1999 (спів­авт.); Мікробіологія: Підручник. — Х., 2006 (спів­авт.); Інфекційні хвороби та епідеміологія: Конспект лекцій зі спеціальності «Лабораторна діагностика». — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Наукова спадщина вчених Національного фармацевтичного університету: Бібліогр. покажч. видань ун-ту з 1805 по 2005 рік. Ч. 1–3 / Уклад. Н.Б. Лісовол, В.В. Хівренко, Ю.А. Трохименко, І.А. Щетиніна. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.Ю. Шевельова

ХАЛЄЄВА Лариса Дмитрівна (25.01.1929, с. Солдатське Сумської обл.) — доктор медичних наук (1965), професор (1970), завідувач кафедри фізіології з курсом анатомії Харківського фармацевтичного інституту (1969–1988).

Закінчила Харківський медичний інститут (1952).

Працювала: асистент (1952), доцент (1960) кафедри нормальної фізіології Харківського медичного інституту; завідувач кафедри фізіології з курсом анатомії Харківського фармацевтичного інституту (1969–1988) та заступник декана з медичної роботи (1975–1976).

Напрями наукових досліджень: пошук, вивчення зв’язку їх хімічної будови і біологічної активності; проведення досліджень БАР з метою розроблення ЛП з гіпоглікемічною активністю (глісульфазид, гліфазин).

Наукові здобутки: автор понад 150 наукових та методичних праць, має 50 авторських свідоцтв. Підготувала одного доктора і 11 кандидатів наук.

Основні праці: Функції нирок при експериментальному неврозі, який супроводжується високим артеріальним тиском (докт. дис.). — Х., 1965; Гипогликемическая активность ароматических сульфогидразидов и их производных // Фармако­логия и токсикология. — 1979. — № 3 (спів­авт.); Сравнительная оценка гипогликемической активности глиоксамида и бутамида в норме и при экспериментальном диабете // Проблемы эндокринологии. — 1981. — Т. ХХVІІ; Синтез и сахароснижающая активность диоксамоильных производных сульфаниламида // Хим.-фармац. журн. — 1982. — № 1 (співавт.); Біофармацевтична оцінка інсуліну, його похідних та лікарських форм // Фармац. журн. — 1983. — № 4.

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету // За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Г.І. Жегунова

ХВОРОСТ Ольга Павлівна (9.10.1960, Харків) — професор кафедри ботаніки НФаУ (з 2006).

Закінчила з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1982).

Працювала: старший лаборант (1982–1984), асистент (1984–1992), старший викладач (1992–1996), доцент (1996–2006), професор кафедри ботаніки (з 2006) НФаУ.

Кандидат фармацевтичних наук (1986), доцент (1998), доктор фармацевтичних наук (2006), професор (2008).

Напрями наукових досліджень: фармако­гностичне вивчення поширених вітчизняних дико­рослих та культивованих рослин зі створенням оригінальних ЛП. Автор понад 200 наукових та навчально-методичних праць, у тому числі 1 посібника, 17 патентів. Підготувала одного кандидата наук, готує 4 кандидатів наук.

Основні праці: Фитохимическое изучение ольхи клейкой (канд. дис.). — Х., 1986; Фармако­гностичне вивчення рослин порядку березоцвіті та отримання нових біологічно активних субстанцій різної спрямованості дії (докт. дис.) — Х., 2006; Дикорастущие и культивируемые лекарственные растения, их диагностика и применение. Справочное издание. — Х., 1991 (спів­авт.); Ботаника. Учебно-полевая практика. Учебное пособие. — Х., 2001 (співавт.); Дослідження анатомічної будови листків рослин роду береза Betula L. s.l. (Betulaceae) // Зб. наук. праць співробітн. КМАПО ім. П.Л. Шупика. — 2003; Визначення елементного складу вегетативних органів деяких представників роду береза // Збірник праць Запорізького держ. мед. універ. — Запоріжжя, 2004 (співавт.); Порівняльна оцінка вмісту суми органічних кислот та аскорбінової кислоти в свіжих та сухих листях представників порядку березоцвіті Betulales // Фітотерапія. Часопис. — 2005; Дослідження деяких показників кори вільхи клейкої та густого екстракту з даного виду сировини // Фармаком. — 2006. — № 4 (співавт.); Патент України № А 61К 36/185 №77795 (заявка № u 20041109603, пріоритет 22.11.2004). Спосіб отримання комплексу біологічно активних речовин з противиразковою, протизапальною та мембраностабілізуючою дією. Опубл. 15.01.2007. — Бюл. № 1; Вивчення анатомічної будови вегетативних органів лопуха великого Arctium lappa L. (Asteraceae) //Фармац. журн. —2008. — № 1 (співавт.).

Літ.: Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

А.Г. Сербін

ХОТИНСЬКИЙ Євген Семенович (1877, Санкт-Петербург — 1959, Харків) — професор, завідувач кафедри органічної хімії Харківського державного університету та Харківського фармацевтичного інституту.

Закінчив природничий факультет Женевського університету (1904) зі ступенем бакалавра фізичних і природничих наук, виконав роботу «Бромування й відновлення піролів» (докторська теза) одержав ступінь доктора фізичних наук (спеціальність — хімія).

Працював: хіміком на содовому заводі в м. Слов’янську (1904), цукровому заводі в с. Головчино Курської губернії (1905), асистент (1906), приват-доцент (1907) Женевського університету, асистент (1909), приват-доцент (1911), старший асистент (1915), ад’юнкт-професор (1920), завідувач кафедри органічної хімії (1929–1959) Харківського державного університету; перший завідувач кафедри органічної хімії (за сумісництвом) Харківського фармацевтичного університету (1925–1941), керівник Науково-дослідної кафедри органічної хімії, завідувач лабораторії органічного синтезу науково-дослідного інституту хімії при Харківському державному університеті; під час Великої Вітчизняної війни — професор Інституту рибної промисловості в м. Астрахань (1942), завідувач кафедри органічної хімії Об’єднаного українського університету (1942–1944) у м. Кзил-Орда (Казахстан), голова Технічного відділу Кзил-Ординського облплану (1943–1944), завідувач відділу Інституту органічної хімії при Харківському державному університеті (1944–1950). Затверджений у вченому званні професора (1934), у науковому ступені доктора хімічних наук (1936).

Напрями наукових досліджень присвячені хімії піролу: добування зі слизевоамонійної солі, його відновлення, галогенування й нітрування, вивчення взаємодії магній-органічних сполук з ефірами ортокремнієвої і борної кислот, хімія окремих компонентів фракцій кам’яновугільної смоли — карбазолу, фенантрену, флуорену, аценафтену.

Наукові здобутки: опублікував 49 наукових праць, деякі з них є класичними у викладанні органічної хімії, 11 праць з історії науки, 60 підручників і посібників, 19 навчально-методичних праць, 24 книги і 73 статті з науково-популярної тематики; здійснив чотири переклади фундаментальних наукових праць. Автор підручників «Коротке керівництво до практичних занять з хімії для студентів-медиків» (1911, 1915), «Елементарний курс хімії» українською (1926, 1928, 1929, 1930, 1931) і російською (1927, 1928, 1930) мовами, один з них нагороджений першою премією Наркомосу УРСР (1929); підручник для старших класів школи (1930–1934) витримав кілька видань сімома мовами, «Хімічна технологія для профшкіл», «Курс органічної хімії» (1933), прийнятий як основний підручник з органічної хімії у вищих навчальних закладах СРСР, «Стерео­хімія»: курс лекцій (1949).

Нагороди: орден Леніна (1953), медалі, значок «Відмінник народної освіти УРСР» і грамоти.

Літ.: К 70 летию со дня рождения и 45 летию научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография. — Х., 1948; Химическому факультету 110 лет / Под ред. проф. В.Д. Орлова. — Х., 2004; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

В.П. Черних, Т.В. Шпичак

ЧЕРНИХ Валентин Петрович (5.01.1940, с. Речиця Орловської обл.) — визнаний учений у галузі органічного синтезу, педагог, організатор, державний та громадський діяч, член-кореспондент НАН України (1997), доктор фармацевтичних наук (1977), доктор хімічних наук (1990), професор (1980), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991), заслужений винахідник УРСР (1982), лауреат Державної премії України (2000), Соросов­ський професор, завідувач кафедри органічної хімії (з 1985), ректор Харківського фармацевтичного інституту, нині НФаУ (з 1980).

Закінчив з відзнаками Харківське медичне училище (1959), Харківський фармацевтичний інститут (1964) та аспірантуру (1967).

Трудова діяльність: дежурант в аптеках Харкова (1960–1964); служба в армії (1964–1965); асистент (1967–1971), доцент (1971–1979), одно­часно декан (1971–1976), старший науковий співробітник (1974–1976), професор (1979–1985), завідувач кафедри органічної хімії (з 1985), проректор з навчальної роботи (1976–1980), ректор НФаУ (з 1980).

Напрями наукових досліджень:
1. Цілеспрямований синтез БАР у ряді похідних дикарбонових кислот і гетероциклічних сполук з вивченням їх реакційної здатності й механізмів хімічної взаємо­дії, встановлення зв’язку між хімічною структурою, фізико-хімічними властивостями та біологічною активністю, одержання активних фармацевтичних інгредієнтів з метою створення ЛП; розроблення оптимальних препаративних методів та екологічно чистих технологій синтезу; вивчення шляхів циклізації багатофункціональних реагентів. 2. Проблема формування сучасної кад­рової політики, наукового потенціалу, аналіз стану фармацевтичної галузі, розроблення новітніх технологій освіти, оптимізація професійної підготовки фахівців за всіма напрямками їх фармацевтичної діяльності.

Наукові здобутки: створив новий напрямок цілеспрямованого синтезу БАР у ряді похідних дикарбонових кислот і гетероциклічних сполук; створив 16 ЛП (глісульфазид, діакамф, сукцифенат, анальбен-ретард, перонікс та ін.) різної фармакологічної дії та вітчизняну школу хіміків-синтетиків (підготував понад 60 докторів та кандидатів наук). Автор понад 1160 наукових праць, у тому числі 680 наукових статей, 11 монографій, 114 патентів України та Росії, 341 авторського свідоцтва, 5 підручників і 35 навчальних посібників. Підручник «Органічна хімія» відзначений Державною премією України (2000), нагородою ім. Ярослава Мудрого Академії наук вищої школи України (1997), дипломом «Кращий підручник» (2002). Зробив вагомий внесок у розвиток фармацевтичної галузі, освіти та науки України: розроблені концепції розвитку фармацевтичної освіти України (1991) та розвитку галузі (1999); відкрито 20 фармацевтичних факультетів у системі вищої школи України; ліцензовано 13 нових спеціальностей за 6 напрямками: техно­логія фармацевтичних препаратів (1992), технологія парфумерно-косметичних засобів, клінічна фармація, економіка підприємства, маркетинг (1997), менеджмент організацій (1999), промислова біотехнологія, якість, стандартизація й сертифікація (2000), лабораторна діагностика (2001), педагогіка вищої школи (2003), екобіотехнологія, біотехнологія БАР (2005), адміністративний менеджмент (2006). На базі НФаУ проведені заходи загальнодержавного значення: V (1999) і VI (2005) Національні з’їзди фармацевтів України, Всеукраїнський конгрес «Сьогодення та майбутнє фармації» (2008) та ін. Установлено професійне свято — День фармацевтичного працівника (1999); запроваджено нову державну нагороду — почесне звання «Заслужений працівник фармації України» (2005). За участю фармацевтичної спільноти України створено унікальну скульп­турну композицію «Фармація у віках» (2004); видано першу у світі Фармацевтичну енциклопедію (2005). Започатковано видання науково-практичних журналів «Вісник фармації» (1993), «Клінічна фармація» (1999), «Журнал органічної та фармацевтичної хімії» (2003), «Косметологія і аромологія» (2006), «Український біофармацевтичний журнал» (2008), «Управління, економіка та забезпечення якості у фармації» (2008). В.П. Черних є одним із засновників Фармацевтичної асоціації України. Внесок у розвиток НФаУ: під керівництвом проф. В.П. Черних університет пройшов складні етапи еволюції: перший серед 900 закладів вищої школи СРСР був акредитований (1991), набув статусу Української фармацевтичної академії (1992), Національної фармацевтичної академії України (1999), Національного фармацевтичного університету (2002), нині визнаного у світі. За рейтингом ЮНЕСКО НФаУ має один із найвищих показників якості науково-педагогічного потенціалу (90%) серед 200 кращих університетів України. У структурі НФаУ створені: факультет (1984), з 1993 — Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації, Коледж НФаУ (1992), науково-методична лабораторія з проблем фармацевтичної освіти (1999), науково-дослідна лабораторія з розроблення та впровадження ЛП в практику, Центральна науково-дослідна лабораторія (1989), Державна науково-дослідна лабораторія з контролю якості ЛП (2002), органічного синтезу (1992), науково-дослідна лабораторія мікробіологічних та імунологічних досліджень (2008), проблемна лабораторія морфофункціональних досліджень (2002), науково-навчальна технологічна лабораторія (2008), лабораторія клінічної діагностики (2008); центри: видавничий (1993); дистанційних технологій навчання (2007), навчально-науковий (2009), клініко-діагностичний (2000), косметології й аромології (1997), первинної медико-санітарної допомоги студентам (2004), бібліотека з книжковим фондом понад 1 млн примірників; відкрито 32 нові кафедри. Збудовано та реконструйовано 105 тис. м2 навчально-науково-виробничих площ: 6 навчальних корпусів, 5 гуртожитків, фізкультурно-оздоровчий комплекс, харчувальний комплекс (на 700 посадкових місць) та їдальні в навчальних корпусах. Започатковано щорічні видання: інформаційно-аналітичний довідник «Здобутки і плани НФаУ» (1999), довідник «Організація навчального процесу» (1999) і статистичний довідник діяльності університету (1991). Уперше в системі фармацевтичної освіти створені навчально-методичні комплекси (підручник — навчальний посібник — методичні рекомендації) з усіх дисциплін (понад 2000 найменувань); 4224 електронні видання (з них 184 підручники); університет пере­ведено на 5 денний робочий тиждень (1986); уведено в навчальний план вивчення другої іноземної мови (1986); запроваджено госпрозрахунковий механізм господарювання (1990); набула подальшого розвитку система виховної роботи на нових демократичних засадах (1990). Здійснюється підготовка науково-педагогічних кадрів для вищих навчальних закладів і практичної фармації України та інших країн.

Громадська діяльність: член Експертної ради ВАК СРСР (1980–1992), експерт Міністерства вищої й середньої спеціальної освіти СРСР з фарм­освіти, голова Республіканської проблемної комісії «Фармація» МОЗ і МОН України, голова науково-методичної комісії з фармації МОН України, член Президії Фармакопейного комітету, ученої медичної ради та бюро Державного фармакологічного центру МОЗ України, секції хімії та хімічної технології Комітету з державних премій у сфері науки і техніки, Експертної ради ВАК України у сфері органічної та фармацевтичної хімії, хімічного відділення НАН України, Міжнародної фармацевтичної асоціації; редактор та член редколегій 17 фахових журналів, голова спеціалізованої вченої ради НФаУ із захисту докторських і кандидатських дисертацій, віце-президент Фармацевтичної асоціації України, президент Фармацевтичної асоціації Харківщини; депутат Київської районної ради народних депутатів міста Харкова (1986), депутат міської ради народних депутатів (1985–1987) Харкова.

Нагороди: ордени «Знак Пошани» (1971), Трудового Червоного Прапора (1986); повний кавалер ордена України «За заслуги» (2004), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007), ІV ступеня (2010); нагрудні знаки: «Відмінник охорони здоров’я» (1985), «Відмінник освіти України» (1992), «Винахідник СРСР» (1985), «Петро Могила» (2005), «Слобожанська слава» (2004); Почесні грамоти Верховної Ради України (2005), МОН України (2000), МОЗ України (1996, 1999, 2000, 2002), Фармацевтичної асоціації України (1999, 2001), Харківської обласної державної адміністрації (2004). У рейтингу «Панацея» визнаний як «Кращий фахівець фармацевтичної галузі» (2001), «Кращий науковець» (2002), «Громадський діяч року» (2008), «Харків’янин року–2008»; лауреат рейтингу «Харків’янин століття 1900–2000»; занесений до книги «Слава Землі Слобожанської» (2001); портрет В.П. Черних було встановлено на Алеї Слави ВДНГ СРСР. Міжнародний біографічний центр та Американський біографічний інститут визнали В.П. Черних одним із 500 найбільш впливових і видатних учених світу (1999).

Основні праці: автор та співавтор комплексу навчально-науково-методичної літератури: Органічна хімія: Підручник. — Х., 1993–1997, 2008; Органическая химия: Учебник. — Х., 1993–1997, 2007; Лекции по органической химии В.П. Черных. — Х., 1989, 2004, 2005; Руководство к лабораторным и семинарским занятиям по органической химии. — Х., 1989; Общий практикум по органической химии. — Х., 2002; Загальний практикум з органічної хімії. — Х., 2003; Посібник до лабораторних і семінарських занять з органічної хімії. — Х.,1991; Organiс chemistry tests collection Authors board. — Х., 2005, 2009; Рециклизация 2 имино-2Н-1 бензопиранов под действием нуклеофильных реагентов // Химия гетероцикл. соедин. — 1998. — № 7, № 12, 1999. — № 2; Физико-химические аспекты рационального конструирования и синтеза биологически активных веществ // Журн. органічної та фармац. хімії. — 2003. — Т. 1, № 1–2; Рециклизация 2 имунокумаринов под действием нуклеофильных реагентов. 6. Взаимодействие 2 иминокумарин-3 карбоксамидов с 2 аминобензофенонами // Химия гетероцикл. со­един. — 2004. — № 10; Синтез 3 сукцинамидо-3,4 дигидрохиназолин-4 она и производных N-(4 оксохинозолин-3 ил)карбамоилпропановой кислоты на его основе // Журн. органической химии. — 2007. — Т. 43, вып. 4; Синтез 4,3 -спіро-[(2 аміно-4,5 дигідропірано[3,2 с]хромен-5 он)-2 оксиндолів] та їх антикоагулянтна активність // Журн. органічної та фармац. хімії. — 2008. — Т. 6, вип. 2 (22); A new pathway to 3 hetaryl-2 oxo-2H-chromenes: On the proposed mechanisms for the reaction of 3 carbamoyl-2 iminochromenes with dinucleophiles // Molecules. — 2000. — № 5; Synthesis of Substituted 3-(5 amino-[1,3,4]thiadiazol-2 yl)-2H-pyrano[2,3 c]pyridine-2 ones // J. Heterocyclic Chem. — 2004. — Vol. 41; Convenient Synthesis of Substituted 5-(Hydroxymethyl)-8 methyl-3-(4 phenylquinazolin-2 yl)-2H-pyrano[2,3 c]pyridine-2 ones // Synthetic Comun. — 2005. — Vol. 35; Synthesis of 5methyl-4 oxo-2-(coumarin-3 yl)-N-aryl-3,4 dihyrothieno[2,3 d]pyrimidine-6 carboxamides // Heteroatom Chemistry. — 2007. — Vol. 18, № 4; Syntesis of 5 Hydroxymethyl-8 methyl-3-(3 aryl-[1,2,4]oxadiasol-5 yl)-2H-pyrano[2.3 c]-pyridin-2 ones and their esters // Synthetic Communication. — 2008. — № 21.

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Тайков и др. — Х., 1998; Зупанець І.А. Валентин Петрович Черних — учений, педагог, організатор (60 років з дня народження, 35 років науково-педагогічної діяльності) // Фізіологічно активні речовини. — 1999. — № 2; Київський літопис XXI століття. Визначні імена та підприємства України рік 2003: Всеукраїнський збірник. — К., 2003; Україна. Епоха. Постаті / Ред. Рада Б. Патон, О. Возіанов, І. Дзюба та ін. — К., 2005; В.П. Черных. Полвека в фармации: библиограф. указат. / Сост. Л.А. Шемчук, Т.В. Шпичак, З.Ф. Подстрелова и др. — Х., 2009.

О.М. Біловол

ЧЕРНОВ Микола Юхимович (17.05.1923, с. Сайніно Мордовської АРСР — 10.03.1999, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1982), професор (1984) НФаУ.

Закінчив Московське військове інженерне училище (1942) та Харківський фармацевтичний інститут (1951).

Працював: старший лаборант Харківського фармацевтичного інституту (1951); технолог ампульного цеху Харківського фармацевтичного заводу «Здоров’я трудящим» (1952), керівник аптеки Київського артпідготовчого училища (1952–1954); військового шпиталю в/ч 65300 (1955), військового шпиталю № 435 (1955–1957); асистент (1957), доцент кафедри технології ліків і галенових препаратів (1971), доцент (1978), завідувач (1982), а з 1987 професор кафедри заводської технології ліків Української фармацевтичної академії. Одночасно працював заступником та деканом (1966–1971) інституту.

Напрямки наукових досліджень: розроблення та вдосконалення термолабільних ліків методом сублімаційного сушіння у вакуумі. Розробив та вдосконалив технологію 14 ЛП, з яких 8 упроваджено у виробництво. Автор та співавтор понад 90 друкованих праць, зокрема підручника, практикуму, чисельних методичних розробок.

Нагороди: ордени Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, 2 ордени Віт­чизняної війни І ступеня, 2 ордени Червоної Зірки і 9 медалей, а також знаки «Відмінник охорони здоров’я» і «Відмінник вищої школи».

Основні праці: Разработка технологии получения высушенных соков из отдельных видов лекарственного растительного сырья (канд. дис.). — М., 1966; Изучение теоретических основ низкомолекулярного консервирования и разработка технологии сублимационной сушки в вакууме термолабильных веществ (докт. дис.). — Х., 1982; Лиофилизация лекарственных средств // Применение лиофилизации в фармации: Тез. докл. г. Рига, 16–17 дек. 1986 г. — Рига, 1986 (спів­авт.); Кинетика сушки сублимацией фермента амилазы из проса африканского // Материалы ІІ съезда фармацевтов Грузии, 15–18 дек. 1987 г. — Тбилиси, 1987 (співавт.); Промышленная технология лекарств: Учебник. В 2 т./Под ред. проф. В.И. Чуе­шова. — Х., 2002 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.М. Перцев

ЧУЄШОВ Владислав Іванович (2.03.1942, с. Верхів’я Орловської обл.) — професор (1987), академік Академії наук технологічної кі-бернетики України (1994), завідувач кафедри промислової фармації (з 2004) НФаУ.

Закінчив Київське фармацевтичне училище (1962) і Харківський фармацевтичний інститут (1970).

Працював: заступник завідувача аптеки (1970–1971); аспірант (1971–1974), асистент (1974), доцент (1980) кафедри аптечної технології ліків, завідувач кафедри заводської технології ліків (1987–2004), завідувач кафедри промислової фармації (з 2004) НФаУ; декан Харківського фармацевтичного інституту (1979–1987), декан факультету «Промислова фармація» НФаУ (1995–1996).

Напрями наукових досліджень: створення м’яких ЛП для лікування ранового процесу, дерматологічних та інших захворювань; пошук та застосування допоміжних речовин; створення комбінованих пінних препаратів в аерозольній упаковці з кровоспинною, протизапальною й антимікробною дією.

Автор близько 350 наукових та навчально-методичних праць, серед них — 4 монографії, 15 авторських свідоцтв, 8 патентів, 6 підручників, понад 20 навчальних посібників. Підготував 5 докторів та 21 кандидата наук.

Основні праці: Фізико-хімічні та біофармацевтичні дослідження модифікованих аеросилів з метою їх використання для приготування емульсійних мазевих основ (канд. дис.). — Х., 1974; Теоретичне і експериментальне обґрунтування технології пінних аерозолів кровоспинної, знеболюючої і антимікробної дії (докт. дис.). — Х., 1985; Радиационное облучение в технологии фитохимических препаратов: монография. – Х., 2000 (співавт.); Промышленная технология лекарств: Учебник. В 2 т. / Под ред. проф. В.И. Чуе­шова. — Х., 1999; 2002 (співавт.); Технологія ліків промислового виробництва: Підручник / За ред. В.І. Чуєшова. — Х., 2003 (співавт.); Основи проектування в хіміко-фармацевтичній і мікробіологічній промисловості: Підручник. — Х., 2004 (співавт.); Основи механізації хіміко-фармацевтичних підприємств: Підручник. — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Гунько В.Г., Перцев И.М., Казакова В.С., Шевченко Л.Д. Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.О. Ніколайчук

ЧОРНОБРОВИЙ Віталій Гаврилович (1906, с. Катеринівка Миколаївської обл. — 1972, Харків).

Закінчив з відзнакою Харківське реальне училище та Військово-медичну академію ім. С.М. Кірова (1933). Служив у рядах Радянської Армії. З 1957 — у відставці. Засновник та організатор першого в СРСР військово-фармацевтичного факультету при Харківському фармацевтичному інституті (1952). Був начальником курсу першого випуску військових провізорів (1957).

Нагороди: ордени Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалі.

Н.В. Чорноброва

Шаповалова Вікторія Олексіївна (06.09.1957, м. Красний луч Луганської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1996), професор (1998), завідувач кафедри фармацевтичного права (з 1998) НФаУ.

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1979).

Працювала: старший провізор центральної районної аптеки Луганської обл. (1979); асистент (1981), доцент (1990), докторант (1995–1998), завідувач кафедри судової фармації (1998–2006), завідувач кафедри фармацевтичного права (з 2006) Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ.

Напрями наукових досліджень: удосконалення нормативно-правової бази системи контрольно-дозвільного обігу ЛП; розроблення нових ЛП, розроблення законодавчих ініціатив; моніторинг раціонального та безпечного застосування ЛП.

Наукові здобутки: автор понад 570 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 12 монографій, понад 30 патентів та авторських свідоцтв, 15 законодавчих ініціатив. Підготувала 10 кандидатів наук. Співавтор розроблення 10 ЛП (Валькофен, Кардацет, Паравіт, Галоприл, Динальгін, Калевіт С та густий екстракт календули); член Науково-експертної ради Державного фармакологічного центру та Фармакопейного комітету МОЗ України, член редакційної ради кількох фахових журналів, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, академік Міжнародної академії наук екології та безпеки людини.

Нагороди: Почесні грамоти Фармацевтичної асоціації України (2003), Міністерства освіти і науки (2007) та МОЗ України (2007), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (2004, 2005, 2006), Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Харківській області (2004, 2005), Харківської облдержадміністрації (2005), Харківської та Луганської облдержадміністрацій (2008), Харківської обласної організації спілки юристів України (2005), Харківського міського голови (2006), відзнака МВС України (2006).

Основні праці: Створення дитячих лікарських форм на основі відомих фармакологічних субстанцій (докт. дис.). — Харків, 1996; Фармацевтический анализ лекарственных средств: Моно­графия. — Х., 1995 (співавт.); Фармацевтическое право в наркологии: Монография. — Х., 2004 (співавт.); Фармацевтическое право в безопасном самолечении: лекарственные средства, отпускаемые без рецепта врача: Монография. — Х., 2005 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.В. Шаповалов

ШЕМЧУК Леонід Антонович (15.02.1956, м. Чуднів Житомирської обл.) — професор (2004) кафедри органічної хімії НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1978), аспірантуру (1980–1984) при кафед­рі органічної хімії.

Працював: асистент (1980), доцент (1986), професор кафедри органічної хімії НФаУ (з 2001).

Напрями наукових досліджень: синтез гетероциклічних сполук на основі азотовмісних бінуклеофілів (похідних антранілової, ортанілової кислот, ортодіамінів) та похідних дикарбонових кислот; вивчення їх хімічних властивостей, кінетичних і термодинамічних параметрів реакцій, встановлення впливу структурних особливостей та умов проведення реакції гетероциклізації на її напрямок, дослідження фармакологічної активності синтезованих сполук і створення на їх основі ефективних і малотоксичних лікарських речовин.

Наукові здобутки: автор 170 публікацій, з них — 60 статей у наукових журналах, 2 авторські свідоцтва СРСР, 4 патенти. Підготував 4 кандидатів наук.

Основні праці: Синтез, свойства и биологическая активность эфиров аренсульфонилоксаминовых кислот и продуктов их превращения» (канд. дис.). — Х., 1985; Синтез та хімічні перетворення похідних глутарамінових кислот і гетероциклічних сполук на їх основі (докт. дис.). — Х., 1999; Кинетика гидрозинолиза N-арилглутаримидов в диметилформамиде. Сравнительная оценка реакционной способности сукцин- и глутаримидов // Журн. органической химии. — 1993. — Т. 29. — Вып. 10 (співавт.); Кинетика гидразинолиза N-(арилсульфонамидо)глутаримидов в диметилформамиде. К вопросу о механизме влияния сульфонамидного фрагмента на реакционную способность имидов // Журн. органической химии. — 1994. — Т. 30. — Вып. 6 (співавт.); Ацилирование аренсульфонамидов и аренсульфоногидразидов диэфирами щавелевой кислоты в присутствии метилата натрия // Журн. органической химии. — 1997. — Т. 33. — Вып. 9; Роль ацетата натрия в реакции циклодегидратации глутараниловых кислот // Журн. органической химии. — 1998. — Т. 34. — Вып. 2 (спів­авт.); Превращение N’-антранилоилгидразидов дикарбоновых кислот: синтез производных хиназолин-4 она // Журн. органической химии. — 1998. — Т. 34. — Вып. 4.

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.П. Черних

ШТРИГОЛЬ Сергій Юрійович (14.08.1963, Полтава) — професор кафедри технології ліків і клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) НФаУ.

Закінчив лікувальний факультет Іванівського державного медичного інституту (1986), інтернатуру з внутрішніх хвороб (1987), аспірантуру зі спеціальності «Фармакологія» (1990).

Працював: асистент (1990–1993), доцент (1993–1996), завідувач (1996–2002) кафедри фармакології з клінічною фармакологією, заступник декана педіатричного факультету (1995–1999), декан факультету додаткової професійної освіти (2000–2002) Іванівської державної медичної академії; професор кафедри фармакології (2002–2003), кафедри фар­мацевтичної технології з клінічною фармацією (2003–2004); декан факультету післядипломної освіти (2004–2005), завідувач кафедри клінічної фармакології та фітотерапії (2004–2007), професор кафедри технології ліків і клінічної фармакології з фармацевтичною опікою (з 2008) ІПКСФ НФаУ.

Кандидат медичних наук (1991), доцент (1994), доктор медичних наук, професор Російської Федерації (2000) та України (2007).

Напрями наукових досліджень: фармакологія та клінічна фармакологія нирок, водно-сольового обміну, системного та мозкового кровообігу, психофармакологія, фармако­економіка. Започаткував оригінальний напрям у фармакології — вплив сольового складу харчового раціону на ефективність ЛП різних груп, що є важливим для підвищення ефективності фармакотерапії.

Автор близько 300 наукових і навчально-методичних праць, серед них 1 монографія, 5 авторських свідоцтв і патентів, понад 170 журнальних статей, 10 навчальних посібників. Підготував 5 кандидатів наук.

Основні праці: Сравнительное изучение противоотечной эффективности новой сользаменяющей смеси при экспериментальной недостаточности кровообращения (канд. дис.). — Челябинск, 1990; Исследование модуляции фармакологических эффектов при различных солевых режимах (докт. дис.). — Иваново, 1999; Вегетотропные средства: Пособие. — Иваново, 1999, 2003; Фармакология с клинической фармакологией: Пособие. — Иваново, 2002 (співавт.); Самостійна робота студентів із фармакології: Посібник. — Х., 2004 (співавт.); Модуляция фармакологических эффектов при различных солевых режимах: Монография. — Х., 2007.

Літ.: Ивановская государственная медицинская академия: история, традиции, современность. — Иваново, 2000; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Ивановская государственная медицинская академия. Страницы истории и современность. — Иваново, 2006.

О.Ф. Пімінов

ШУБІН Сергій Федорович (1898–1942) — професор, завідувач кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів Харківського фармацевтичного інституту (1935–1941).

Закінчив провізорське відділення Томського університету (1923); Ленінградський науково-дослідний фармацевтичний інститут (1923–1928). У 1931 затверджений у званні й на посаді доцента.

Працював: з 1928 у Ленінградському науково-дослідному фармацевтичному інституті; завідувач кафедри технології лікарських форм та галенових препаратів Харківського фармацевтичного інституту (1935–1941).

Напрями наукових досліджень: вивчення хімічного складу ЛП, дослідження властивостей галенових препаратів.

Основні праці: Хімія лікарських засобів. Фармацевтична хімія. — 1933 (співавт.); Навчальне керівництво з технології лікарських форм: підру-ч­ник. — 1933; Технологія лікарських форм. Елементарний курс. — 1939; Учебное руководство по технологии лекарственных форм. — 1942; друге видання опубліковано за ред. проф. В.Г. Колоколова (1948). Опублікував понад 65 експериментальних праць.

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

О.І. Тихонов

ЯКОВЛЄВА Лариса Василівна (19.08.1947, м. Балаклія Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1993), заслужений діяч науки і техніки України, завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії (з 1989) та завідувач кафедри фармакоекономіки (з 2004) НФаУ.

Закінчила з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1973).

Працювала: старший лаборант кафед­ри аналітичної хімії (1977–1978); асистент (1978–1985), доцент (1985–1992), професор кафедри фармакології (з 1993); завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії (з 1989); одночасно — завідувач курсу (2001) та кафедри фармакоекономіки (з 2004) НФаУ.

Напрямки наукових досліджень: створення та доклінічне вивчення нових ліків синтетичного та природного походження різноманітної фармакологічної дії.

Наукові здобутки: вивчено 120 ЛП, з них близько 50 — оригінальні та 70 — генеричні. Автор понад 700 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі 125 авторських свідоцтв та патентів, 7 монографій, 271 стаття, 22 тези доповідей (на зарубіжних симпозіумах і конгресах), 3 підручники (співавт.) і 30 навчально-методичних розробок, 5 наукових методичних рекомендацій Державного фармакологічного центру МОЗ України. Підготувала 2 докторів і 16 кандидатів наук.

Основні праці: Поиск и изучение новых нестероидных противовоспалительных средств — противовоспалительных средств — производных дикарбоновых кислот (докт. дис.). — М., 1992; Можливості використання препарату дубильних речовин альтану для лікування колітів: Монографія. — Х., 2003 (співавт.); Дослідження впливу елгацину на міокард щурів різного віку // Фармац. журн. — 2004. — № 4 (співавт.); Доклінічне вивчення лікарських засобів, призначених для лікування простатитів: Методичні реком. — К., 2005 (співавт.); Організація самостійної роботи студентів на кафедрі фармакоекономіки у світлі реформування вищої освіти // Клінічна фармація. — 2006. — № 2 (співавт.); Формулярная система — путь к повышению качества медицинской помощи // Провизор. — 2007. — № 16; Фармакоэкономика: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.); Побочное действие лекарств: Учебное пособие. — Х., 2007; Експериментальне вивчення нових анаболічних засобів: Методичні реком. — К., 2007 (спів­авт.); Порівняльне вивчення церебропротекторної дії засобу полентар та його складових субстанцій при експериментальній церебральній ішемії // Медична хімія. — 2007. — № 1 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія 1921–1996 / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.М. Шаповал

ЯРНИХ Тетяна Григорівна (5.10.1959, м. Новий Оскол Бєлгородської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1994), заслужений діяч науки і техніки України (1998), завідувач кафедри технології ліків НФаУ (з 2004).

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1985).

Працювала: асистент (1985), доцент (1991), в.о. завідувача кафедри аптечної технології ліків (1992) Української фармацевтичної академії, професор (1994); завідувач кафедри технології ліків (з 2004) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: створення складу і розробка технології ЛП природного походження; розробка та вдосконалення техно­логії екстемпоральної рецептури та ветеринарних ЛП.

Наукові здобутки: автор 450 наукових і навчально-методичних праць, серед них 2 монографії, 4 підручники, 8 навчальних посібників, 10 патентів. Підготувала одного доктора, 7 кандидатів наук.

Основні праці: Разработка технологии и исследование настойки прополиса (канд. дис.). — Х., 1988; Создание составов, разработка техно­логии лекарственных препаратов прополиса и их исследование (докт. дис.). — Х., 1992; Аптечна технологія ліків: Підручник. — Х., 1995, 2004 (співавт.); Технология лекарств: Учебник. — Х., 2002, 2006 (співавт); Біофармація: Підручник. — Х., 2003 (співавт); Основи гомео­патичної фармації: Підручник. — Х., 2002 (спів­авт.); Оптимізація аптечного виробництва ліків та економічний аналіз його ефективності // Фармац. журн. — 2004. — № 1 (співавт.); Государственная Фармакопея Украины в системе контроля качества экстемпоральных лекарственных средств // Фармаком. — 2005. — № 2–3 (співавт.); Teoria i praktika wytwarzania leczniczych preparatov propolisowych: Монографія. — Краків, 2006 (спів­авт.); Пыльца цветочная (обножка пчелиная) в фармации и медицине (теория, технология, медицинское применение): Монография. — Х., 2006 (співавт.); Производственные функции аптек и компьютерные технологии // Фармація. — 2007. — № 1 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. Бібліографічний збірник / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Харків фармацевтичний. — Х., 1999.

О.І. Тихонов

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!